Взаємозалежність поваги до суду та авторитету судової влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозалежність поваги до суду та авторитету судової влади

Постановка проблеми

суд влада повага авторитет

В умовах сьогодення судова влада в Україні перебуває у кризовому стані. Судова влада бореться і відстоює свою незалежність, а суспільство вимагає більшої відкритості та прозорості. Однак у ситуації, коли суди комунікаційно віддалені від суспільства, а судді в очах громадськості - закрита верства, утворюється інформаційна порожнеча, що зумовлює кризу взаємної довіри суспільства і суддів, утворює прірву між судовою владою і громадянами, робить суди надзвичайно вразливими, а суддів беззахисними. Така ситуація підриває й без того низький рівень довіри суспільства до судових органів.

Однак незалежний, сильний, авторитетний, захищений суд це одна із домінант демократичного суспільства, а повага до судової влади стає запорукою стабільності правової держави. Тому формування в громадській думці переконання в правоті, незалежності та об'єктивності судової влади є запорукою стабільності, миру та спокою.

Зважаючи на це, пошук напрямів підвищення ступеня поваги до суду, підняття авторитету, репутації та іміджу суддів, відкритості судової влади є особливо складним і актуальним завданням.

Стан опрацювання. Тією чи іншою мірою окремі проблеми суспільної довіри до суду та ефективності судової влади, питання авторитету суду і суддів у своїх працях розкривають О. Величко, В. Вільгушинський, Л. Москвич, Л. Остафійчук та інші, однак велика кількість питань у межах цієї проблематики залишається поза межами ґрунтовних правових досліджень.

Метою статті є аналіз взаємозалежності рівня поваги до суду та авторитету судової влади, особливо в умовах проведення реформи судової влади; визначення чинників та передумов, які впливають на підвищення довіри до судової гілки влади.

Виклад основного матеріалу

Насамперед вважаємо за необхідне окреслити зміст понять «повага» та «авторитет».

Повага - почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні заслуг, високих позитивних якостей; пошана; солідність, серйозність [1, Т. 2, с. 710]. Повага абстрактна соціальна категорія, що відображає оцінку почуття гідності, вищості, більшої ідеальності того, на кого спрямована ця оцінка. Вона базується на визнанні високих якостей кого-небудь чи чого-небудь, відносно яких проводиться ця соціальна оцінка [2].

«Авторитет» походить від латин, auctoritas влада, вплив. В англійській мові зберігався початкове значення латинського слова, англійське authority - це влада. А в українській мові слово «авторитет» із плином часу набуло зовсім іншого значення. У тлумачному словнику це поняття трактується як «загальновизнане значення, вплив» [1, Т. 1, с. 16], у політологічному словнику - як загальновизнаний вплив особи або організації у різних сферах суспільного життя, заснований на знаннях, моральних чеснотах, досвіді [3]. У деяких джерелах поняття «авторитет» тлумачиться як суб'єкт, що має повагу і визнання людей, і саме через це має вплив на них. Це слово використовується також як синонім поняттям «значення», «сила», «вага», «компетентність», «престиж» і, зрештою, як «загальновизнана довіра» [4].

І повага до суду, й авторитет судової влади тісно пов'язані з довірою суспільства, але якщо авторитет походить від довіри, тобто довіра є первинною і є основою авторитету думки, оцінки, рішення авторитетного суб'єкта не викликають заперечень і сприймаються як істина, то повага - похідна від авторитету, саме позитивний авторитет формує повагу до суду. Як наслідок, повага, тобто визнання позитивних якостей, недискредотовані чесноти і високі моральні цінності суддів у своїй сукупності викликають відчуття довіри. Не надто суперечить цій загальній думці й альтернативна позиція, що саме по собі поняття «авторитет» є узагальнюючим та таким, що поєднує обидві ці важливі категорії довіру та повагу [5]. Так, Р. Арсірія зазначає про те, що поняття довіри до суду не можна відмежовувати від поняття поваги до суду, оскільки вони є взаємопов'язаними елементами, які формують авторитет суду [6]. У результаті, як бачимо, виникає замкнуте коло, де будь-яке порушення балансу між цими чинниками автоматично породжує страх, розчарування, нігілізм, проблеми у суспільстві і державі.

Отож, повага, як і довіра до суду, не можуть виникати лише тому, що так зазначено в законодавстві. У 2016 році громадською організацією «Відкрита Україна» в межахреалізації Проекту «Відкритий Суд» було проведено кваліфіковане опитування національного значення з метою визначення рівня довіри громадян до судової влади. За результатами опитування лише 37% респондентів висловили узагальнений рівень довіри до судової влади («Довіряю» 14%, «Більше довіряю» 23%) [7]. Ці показники виглядають досить серйозно, зважаючи на те, що частка українців, які не довіряли судам у 2010 році, становила 43,4% , а у 2012 - 61,5%, натомість у 2016 р. їх число виросло вже до 63%. Наведені дані свідчать про певне розчарування діяльністю судів, втрату судовою владою авторитету у суспільстві, значне зниження довіри до неї людей.

Значною мірою у громадян формується відчуття розчарування та невдоволення судом через нав'язування такої думки, в тому числі за посередництва засобів масової інформації, а не через об'єктивне особисте сприйняття ними діяльності суддів. Маємо можливість спостерігати, як судова реформа через ЗМІ подається суспільству у світлі боротьби з тотальною корупцією та хабарництвом у судах, подолання суддівського свавілля. Повсюдно лунають огульні звинувачення суддів у цих негативних явищах. Без перебільшення можна стверджувати, що відбувається цілеспрямована дискредитація судової влади.

Тому бачимо зворотній процес: укорінення думки про низький рівень довіри до інституцій судової влади має наслідком неповагу до суду, яка охоплює чималий спектр дій та вчинків як учасників судового провадження, так і слухачів, які перешкоджають головуючому вести процес або демонструють зневажливе ставлення до судочинства та правосуддя [5].

Цілком слушно зазначає В. Петренко, що довіра громадян - це особливе джерело сили судової влади й одночасно показник її ефективності. Влада, яка не має підтримки населення, якій не довіряють люди, не є життєздатною. Збереження такого стану справ може призвести до підвищення соціальної напруги в суспільстві. Зміцнення ж авторитету суду сприятиме досягненню суспільного визнання цього інституту, що виявлятиметься у повазі і довірі до нього. Тому найважливіші завдання, що стоять перед судовою владою в державі, - це здобути довіру громадян, зміцнити свій авторитет і підвищити свій соціальний статус у суспільстві [8].

У коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України № 1 від 04 лютого 2016 р., «авторитет правосуддя» визначено як сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяльність із відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві [9].

Підтримку авторитету суду передбачено законодавством низки європейських країн і міжнародними документами про права людини. Так, стаття 10 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод передбачає обмеження непорушної цінності демократії - свободи вираження поглядів - у тому числі і «для підтримання авторитету і неупередженості судових органів».

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства загалом. Суддя повинен бути реально вільним не тільки від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але й вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому разі довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Авторитет судової влади є одним із показників позитивної соціальної оцінки діяльності судової системи країни. Позитивне ставлення до судової влади і правосуддя не зводиться лише до міри задоволення позовних вимог у судовому рішенні. Хоча треба акцентувати, що судові рішення з огляду на верховенство права за своїм змістом повинні утверджувати справедливість і права людини. Авторитет суду формується і в результаті сприйняття громадянами діяльності суддів, голів судів, працівників апарату суду; оцінюється об'єктивність, неупередженість, своєчасність судового розгляду, відкритість та прозорість судової системи, кваліфікація суддів, доступність і зручність внутрішньої організації суду тощо. Недарма завоювання авторитету вважається складним і кропітким процесом.

Слід констатувати, що проблеми у діяльності судової системи, що шкодять її авторитету, в Україні дійсно є. Так, по-перше, попри жорсткий відбір не кожен суддя має добрі організаторські здібності та високе почуття відповідальності, декотрим суддям бракує професійних знань, досвіду, вихованості, об'єктивності у прийнятті рішень.

Але треба усвідомлювати, що судова система України, судді і працівники судів (як і в кожній державі) це плоть від плоті суспільства, його складова частина зі всіма його хворобами. Проблеми судочинства породжуються насамперед суспільством, а не «поганими» суддями [10]. Водночас є правові механізми для очищення суддівського корпусу, які покликані підгримувати в суддівському середовищі відповідну дисципліну. Причому відповідальність суддів має бути індивідуальною та невідворотною. Професіоналізм і доброчесність сьогодні є основними критеріями оцінки кожного судді.

По-друге, особливою рисою нашого часу є те, що оцінка функціонування судової системи часто залежить від результату розгляду так званих резонансних справ, у яких зацікавлені певні політичні сили. У разі вирішення такої справи на їх користь вони задоволені, в іншому ж разі часто вдаються до примітивного тиску на судову систему шляхом залучення громадських активістів для блокування нормальної роботи суду, обвинувачень її у засобах масової інформації, образ та принижень суддів. По суті, такі дії можна розцінювати як дифамацію суддів, що вчиняється з метою досягнення більш ефективного і швидкого вирішення конкретної справи на користь певної сторони за допомогою інформаційного та емоційного тиску. Однак будь-яке втручання у здійснення правосуддя є неправомірним, згубним, майже злочинним, у тому числі незаконними є передчасні та упереджені коментарі фактів у ЗМІ.

У результаті дифамації як способу чинення тиску на суд можемо мати прийняття незаконного судового рішення та відхилення від судової процедури, адже, скеровуючи всі сили на власний захист, суддя мимовільно відсуває на другий план своє основне завдання забезпечення справедливості й законне, правосудне вирішення правового спору.

Як зазначає П. Каблак, дифамація має негативний вплив на здійснення правосуддя, а також загалом на рівень авторитету та довіри до суддів з боку громадськості [11, с. 328]. Люди вірять засобам масової інформації. Коли звинувачення на адресу судів лунають з ефірів та шпальт провідних засобів масової інформації, люди сприймають їх як доконаний факт. У результаті таких дій у громадян, котрі не стикаються із судовою системою, склався стереотип, що у суді неможливо шукати справедливості. Як наслідок, маємо недовіру до суду - це результат багатолітніх публічних звинувачень, на які суди не відповідають. Мовчання, відсутність спростування у суспільній думці сприймається не на користь суду.

По-третє, чимале значення для нормальної ефективної діяльності суду має закон, що застосовується, його якість, чіткість та ясність, логічна послідовність та узгодженість з іншими нормативними актами. На жаль, багато законів, які приймаються в умовах політичної боротьби, коли перемагають не здоровий глузд, виваженість і об'єктивність, а емоції та політичні чи бізнесові інтереси, не завжди відповідають цим вимогам.

Сьогодні маємо можливість спостерігати, як судова реформа через ЗМІ подається суспільству у світлі боротьби з тотальною корупцією та хабарництвом, подоланням суддівського свавілля. ЗМІ орієнтовані на «сенсацію», тому широкого розголосу набувають тільки негативні епізоди, натомість позитивні факти у діяльності судів залишаються поза увагою громадськості. Крім того, проблемами у становленні якісного комунікативного зв'язку суду і ЗМІ є неефективна система доступу до відкритої судової інформації; відсутність чітко встановлених правил участі преси у судовому засіданні; нестача у деяких журналістів правової підготовки, знань особливостей судової діяльності; недостатня кількість прес-секретарів, суддів-спікерів у судах, які вміють комунікувати з пресою.

По-четверте, судове рішення для сторони у справі є своєрідним актом відновлення справедливості. Тому на становлення авторитету суду впливає також реальність та своєчасність виконання судового рішення. І хоча безпосередньо виконанням судових рішень займається виконавча влада, суспільством оцінюється результативність судового розгляду саме з позиції реального виконання постановленого судового рішення. На жаль, статистика свідчить, що в Україні не виконуються 95% рішень Європейського Суду та близько 70% рішень національних судів. Це означає, що право українців на справедливий суд постійно порушується.

Невиконання судового рішення - це виклик державі, експеримент над її спроможністю забезпечити дію закону на своїй території. Тому влада повинна гарантувати це виконання. І хоча судді не мають можливості вплинути на виконання рішень, оскільки служба судових виконавців давно виведена з судової системи, цей чинник негативно вливає на авторитет саме судової влади і послаблює довіру громадян до неї.

Підсумовуючи, вважаємо за необхідне акцентувати на такому: хоча нормативно-правовими актами передбачено підтримку авторитету суду, однак ні авторитет, ні повага не виникають за законодавчим приписом. Формування авторитету і забезпечення принципу поваги до суду насмпе- ред залежить від рівня довіри до судової влади. Довіра ж формується з трьох основних компонентів: досвіду, компетентності та надійності [12].

Висновки

Аналіз діяльності судової системи дав змогу виокремити низку проблем, наявність яких шкодить авторитету судової влади, однак найбільш значущою з них вважаємо непомірну критику та «цькування» суддів, в тому числі за допомогою ЗМІ, що виглядає як навмисна дискредитація судової влади і спосіб маніпулювання свідомістю громадян. Роль ЗМІ у формуванні та підтримці авторитету судової влади в Україні важко переоцінити. Лише поєднавши зусилля та обравши правильні способи взаємодії, засоби масової інформації зможуть стати надійною підтримкою судової влади у формуванні її авторитету та підвищенні рівня довіри громадськості до суду та суддів.

В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина та суспільства загалом у те, що суд добровільно бере на себе і виконує зобов'язання захистити інтереси громадянина та суспільства. І навпаки, авторитет судової влади має забезпечувати судовим рішенням довіру, коли кожна особа, навіть будучи не повного мірою задоволеною ухваленим рішенням, однаково вважатиме його правильним і справедливим. Повага - шанобливе ставлення, визнання позитивних якостей, заслуг - не допускає безпідставної критики суддів і судової влади загалом. Повага гарантована, якщо виправдовується довіра, яка полягає у правомірних очікуваннях з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та є мірою реалізації завдань справедливого суду. Усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, об'єктивними та якісними.

Сприяти підвищенню авторитету і поваги до судової влади покликане сьогочасне реформування судової системи, яке має суттєво оновити «обличчя» судової системи; судді мають бути носіями демократичних цінностей, усвідомлювати, що від поведінки кожного з них залежить довіра суспільства до всієї судової влади, а в кінцевому результаті й авторитет судової влади.

Список використаних джерел

1. Новий тлумачний словник української мови: [у 3-х томах] / [упоряд. В. Яременко, О. Сліпушко]. К.: Вид-во «Аконіт», 2005. - (Серія «Нові словники»), -Т.1. -2005. - 928 с.; Т.2. - 2005. -928 с.

2. Повага. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/

3. Словари и энциклопедии на Академике: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/dmitriev/18/

4. Авторитет. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/

5. Ющенко Т. Суд починається з довіри та поваги [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://blog.liga.net/user/tyuschenko/ агЬс1е/25792.азрх

6. «Повага до суду повинна формуватися на державному рівні», суддя Окружного адмінсуду міста Києва Руслан Арсірій [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://oask.gov.ua/node/2092

7. Відкритий суд оприлюднив результати опитування щодо рівня довіри до судової влади. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://open-court.org/importants/13095/

8. Петренко В. Підвищення довіри громадськості до суду/ В. Петренко// Закон і бізнес [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/print/33298-pidvischennya_doviri_gromadskosti_do_sudu.html

9. Про затвердження Коментаря до Кодексу суддівської етики: Рішення Ради суддів України № 1 від 04.02.2016 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/legislative_acts/20

10. Авторитет правосуддя. [Електронний ресурс]. / Юридичний вісник України. Огляд матеріалу. - Режим доступу: http://yurincom.com/ иа/уигИісЬпуі_уізпук_икгаіпу/оуегу^/?И=77

11. Каблак П.І. Дифамація як спосіб незаконного впливу на суддів та права людини: пошук рівноваги/ П. І. Каблак// Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. Вип. 74/ редкол.: С.В. Ківалов та ін.; відп. за вип. В.М. Дрьомін. - Одеса: Юридична література, 2014. - С. 326 332.

12. Якзаслужити довіру [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.eventario.org/news/yak_zaslugiti_dovru/

Размещено на Allbest.ru