Правове регулювання оптової та роздрібної торгівлі на ринках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання оптової та роздрібної торгівлі на ринках

Зміст

Вступ

Розділ 1. Правове регулювання торговельної діяльності

1.1 Поняття та ознаки торговельної діяльності

1.2 Законодавство у сфері торговельної діяльності

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Аналіз правового регулювання оптової та роздрібної торгівлі на ринках

2.1 Правове регулювання оптової торгівлі

2.2 Правове регулювання роздрібної торгівлі

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку оптової та роздрібної торгівлі на ринках

3.1 Проблеми розвитку оптової та роздрібної торгівлі на ринках

3.2 Перспективи розвитку оптової та роздрібної торгівлі на ринках

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Торгівля в найширшому значенні має на увазі весь оборот з товарами, тобто всю ту діяльність, яка має своїм призначенням усунення роз'єднування в просторі і в часі між виробником і споживачем. Торгівлю в цьому найширшому значенні слова регулює не тільки спеціальне торгове право, але і право, що нормує весь оборот з майновими благами, куди входить і значна частина цивільного права.

Цій торгівлі в широкому значенні слова протиставляється торгівля у вузькому значенні, тобто діяльність, направлена на посередництво в обороті господарських благ від виробника до споживача, переслідуючи цілі наживи, носячи, отже, спекулятивний характер. Між виробником і споживачем є торговець, - один або цілий ряд; він обертає річ від виробника до споживача в надії і з розрахунку на бариш (lucrandi causa); він спекулює на різниці між ціною зробленого придбання і ціною очікуваного збуту.

Отже, торгівля може виконувати різні функції: як не зв'язані, так і пов'язані з видобуванням прибутки. Шляхом купівлі-продажу, наприклад, нерухомості і продуктів харчування люди задовольняють свої потреби в житлі і їжі, а ті з них, хто займається підприємництвом, - витягують прибуток.

Торгівля з метою отримання прибутку є одним з видів підприємницької діяльності і відноситься до сфери надання послуг.

Актуальністю теми є те, що торгівля виконує важливу соціальну (задоволення потреб населення в споживчих товарах і послугах, створення робочих місць, формування та перерозподіл доходів громадян, реалізація соціально відповідальних програм на місцевому рівні) та економічну (формування значної частини ВРП, доходів регіонального та місцевих бюджетів, просування товарів і послуг із сфери виробництва до сектору споживання, реалізація фінансово- інвестиційних програм) роль у системі регіонального господарства. Це вид економічної діяльності, який в Україні набув найбільшого поширення за діловою активністю, чисельністю суб'єктів господарювання та об'єктів продажу товарів, а також провідні позиції за обсягами доходу, зайнятості, інвестицій.

Водночас недостатньо керований процес функціонування і розвитку галузі призвів до появи та посилення суттєвих негативних тенденцій, зокрема нераціонального розміщення продуктивних сил галузі на її території, надмірних диференціацій обсягів товарообороту і забезпеченості населення товарами (послугами), об'єктами торгівлі і торговельними площами між міськими та сільськими поселеннями, тінізації та високої частки продажу фальсифікованих, контрабандних і контрафактних товарів, посилення імпортозалежності, зменшення зайнятості населення та інвестицій, низької фінансово-економічної ефективності галузі та відповідно недостатнього виконання базових функцій роздрібної торгівлі в соціально-економічній системі.

За таких умов, а також загострення конкуренції на внутрішньому ринку та підвищення соціально-економічної ролі як оптової, так і роздрібної торгівлі, дедалі більше актуалізується завдання удосконалення політики регулювання функціонування і просторово-структурно збалансованого розвитку галузі. Це вимагає розроблення теоретико-методичних засад, а також обґрунтування ефективних управлінських рішень щодо політики формування і реалізації дієвого інституційно-економічного механізму в цій сфері.

Питанням функціонування та розвитку торгівлі, у т. ч. на різних рівнях системної ієрархії управління економікою, приділено багато уваги у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема О. Азаряна, В. Апопія, Н. Власової, Д. Гілберта, Т. Громової, Р. Колборна, В. Лагутіна, Л. Ларіної, М. Леві, Т. Лепейко, Л. Лігоненко, А. Мазаракі, О. Покатаєвої, Н. Попадинця, Ю. Родінова, А. Садекова, В. Соболєва, А. Ткача, Н. Ушакової, А. Шубіна та ін. Проблеми регіональної політики, у т. ч. стосовно забезпечення й ефективного функціонування галузей та видів діяльності регіональної економіки, є об'єктом досліджень О. Амоші, З. Герасимчук, В. Геєця, Ю. Гладкого, А. Гранберга, М. Долішнього, В. Куценко, В. Мікловди, В. Ткач, В. Точиліна, М. Фащевського, Л. Чернюк, Л. Шевчук, А. Чистобаєва, М. Чумаченка та інших науковців.

Проте результати наукових досліджень, що є вагомою основою теоретико - методичних засад політики регулювання розвитку роздрібної торгівлі та інших видів економічної діяльності і секторів економіки, недостатньо узгоджуються із сучасним станом функціонування торгівлі, тенденціями і викликами, характерними для цієї галузі на сучасному етапі соціально-економічного розвитку держави та її регіонів.

Зростаюча потреба комплексного підходу до вирішення завдань забезпечення сталого і структурно збалансованого розвитку галузі, реалізації її домінантних функцій у системі розвитку економіки та розміщенні продуктивних сил і торговельно - виробничих відносин актуалізує необхідність обґрунтування і впровадження дієвого інституційно-економічного механізму в цій сфері, зорієнтованого на удосконалення інституційно-правового середовища та інституційної інфраструктури галузі, а також формування дієвих економічних стимулів для раціональної поведінки економічних агентів галузі. Відповідно недостатня теоретична розробка та особливе практичне значення вказаних положень у сучасних умовах господарювання зумовили вибір теми роботи.

Об'єктом дослідження є процес удосконалення політики формування інституційно-економічного механізму регулювання розвитку оптової та роздрібної торгівлі.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади та засоби удосконалення політики формування інституційно-економічного механізму регулювання розвитку оптової та роздрібної торгівлі.

Метою є проведення огляду чинного вітчизняного законодавства з метою виявлення особливостей визначення сутності, видів оптової та роздрібної торгівлі та інструментів її регулювання на державному рівні.

Визначена мета дипломної роботи визначила її завдання:

визначити правове регулювання торговельної діяльності;

провести аналіз правового регулювання оптової та роздрібної торгівлі на ринках;

проаналізувати проблеми розвитку оптової та роздрібної торгівлі на ринках;

визначити перспективи розвитку оптової та роздрібної торгівлі на ринках.

У процесі написання роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. У роботі використано системно- інституціональний підхід; методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, економіко-математичного моделювання, статистичних порівнянь, стратегічного аналізу

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно- правові акти з питань регулювання оптової та роздрібної торгівлі в Україні, офіційні статистичні матеріали Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Державної служби статистики України монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних учених, періодичні видання, інформаційно-аналітичні бюлетені, офіційні інтернет-ресурси.

Структурно робота складається зі вступу, трьої розділів, які в свою чергу, поділені на підрозділи, висновку та списку використаних джерел.

Розділ 1. Правове регулювання торговельної діяльності

1.1 Поняття та ознаки торговельної діяльності

правовий регулювання торгівля ринок

Господарський Кодекс України (далі - ГК) визначає господарську комерційну діяльність (підприємництво) як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

Важливим видом підприємницької діяльності є господарсько-торговельна діяльність, тобто діяльність, яка здійснюється у сфері товарного обігу і спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг1¹ Господарське право. Правовий статус громадянина як суб'єкта господарювання. Особливості правового статусу інших суб'єктів господарювання. [Електроний ресурс]..

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися:

юридичними особами;

громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які
здійснюють таку діяльність і зареєстровані згідно з законодавством у якості підприємців;

філіалами та іншими відокремленими підрозділами господарських організацій (структурними одиницями), створеними ними для здійснення господарсько-торговельної діяльності2² Гайворонський В. М. Господарське право України: підручн. для студ. юр. спец. / В. М. Гайворонський, В. П. Жумман, Н. В. Погорецька та ін. за ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жуммана. - Х.: Право. - 2011. - С.129..

Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня або зовнішня торгівля.

Форми господарсько-торговельної діяльності наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Форми господарсько-торговельної діяльності

Серед форм господарсько-торговельної діяльності важливе значення мають як оптова торгівля, так і роздрібна торгівля.

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» торговельна діяльність - це ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних та фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача.

Оптова торгівля є видом економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Роздрібна торгівля як вид економічної діяльності у сфері товарообігу охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг3³ Подцерковний О. П. Господарське право: підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін., за ред. О. П. Подцерковного. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Х.: Одіссей. - 2012. - С.229..

Крім основної функції - продажу (реалізації) товарів споживачам - торгівля виконує і ряд допоміжних функцій: вивчення попиту споживачів, забезпечення зберігання товарів, формування товарного асортименту, реклама товарів, гарантійне обслуговування тощо.

Вид діяльності (оптова торгівля, роздрібна торгівля) передбачається в Статуті суб'єкта підприємницької діяльності, а також вказується в довідці про внесення даного суб'єкта в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ)4⁴ Верхоглядова Н. І. Роль і значення торгівлі для розвитку національного господарства України / Н. І. Верхоглядова, Р. С. Шостак. // Ефективна економіка. - 2012. - № 7: [Електронний ресурс]..

Торговельна діяльність регулюється Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про лікарські засоби», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», іншими законодавчими актами, Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №108 «Порядок заняття торговельною діяльністю і правила обслуговування населення» тощо.

Відповідно до чинного законодавства юридичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари у спеціально відведених для цього місцях сплачують збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі5⁵ Господарське право України : підручник : у 2 ч. / [Андрєєва О. Б., Жорнокуй Ю. М., Гетманець О. П. та ін.]. - Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2014 - С.112..

Торговельний об'єкт -- майновий комплекс, який займає окрему капітальну споруду, або який розміщено в спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної або некапітальної споруди та має приміщення для провадження торговельної діяльності (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Торговельні об'єкти

Вид діяльності	Торговельні об'єкти
Оптова торгівля	Склади загального користування, склади-холодильники, склади-магазини
Роздрібна торгівля	Крамниці, магазини; кіоски, ятки; павільйони тощо

Не є платниками збору за видачу дозволу на розміщення торговельних об'єктів суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент.

Механізм справляння збору, порядок його оплати визначається сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів підприємницької діяльності, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день - за одноразову торгівлю.

Торговельна діяльність підлягає ліцензуванню та патентуванню, які є засобами державного регулювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у сфері торгівлі і захист економічних та соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів6⁶ Несинова С. В. Господарське право України: навч. посібн. / за заг. Ред.. С. В. Несинової, В. С. Воронко, Т.С. Чебикіної. - К.: Центр учбової літератури. - 2012. - С.231..

У необхідних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) обігу певних товарів та послуг. Порядок квотування обігу (включаючи експорт та імпорт), а також розподіл квот встановлюється Кабінетом Міністрів України згідно з законодавством.

З метою запобігання наданню послуг і реалізації продукції, небезпечних для життя, здоров'я та майна громадян і довкілля, сприяння споживачам у виборі продукції, створення умов для участі суб'єктів господарювання в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі здійснюється сертифікація, тобто підтвердження відповідної якості продукції і послуг вимогам стандартів.

До засобів державного регулювання торговельної діяльності також відноситься регулювання цін і тарифів7⁷ Гайворонський В. М. Господарське право України: підручн. для студ. юр. спец. / В. М. Гайворонський, В. П. Жумман, Н. В. Погорецька та ін. за ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жуммана. - Х.: Право. - 2011. - С.133..

1.2 Законодавство у сфері торговельної діяльності

Питання законодавчого врегулювання правових засад здійснення торгівлі та основ її державного регулювання здебільшого обговорюються фахівцями-практиками, викладачами вищих навчальних закладів торговельно-економічного спрямування та державними службовцями, які займаються питанням розвитку торгівлі, на шпальтах періодичних видань, під час проведення тематичних конференцій, симпозіумів, круглих столів з цієї проблематики.

Законодавча база, яка регламентує відносини, що пов'язані з торгівлею, досить різноманітна, адже торгівля охоплює широке коло правових відносин. Торгівлю не можна відділити від таких сфер господарювання, як оподаткування, митний контроль, захист прав споживачів, отримання різноманітних дозволів, оренда та інші операції з нерухомістю, реклама тощо8⁸ Господарське право України : підручник : у 2 ч. / [Андрєєва О. Б., Жорнокуй Ю. М., Гетманець О. П. та ін.]. - Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2014 - С.117..

Діяльність суб'єктів підприємництва у сфері торгівлі регламентується значним масивом нормативних актів: Цивільний Кодекс України та Господарський Кодекс України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про споживчу кооперацію», «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» та ін.

Переважну частину документів, які регулюють торговельну діяльність в Україні, становлять розпорядження, накази, листи різних органів виконавчої влади, зокрема Кабінету Міністрів України, різних міністерств, Державної фіскальної служби України, Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва тощо9⁹ Подцерковний О. П. Господарське право: підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін., за ред. О. П. Подцерковного. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Х.: Одіссей. - 2012. - С.233..

У загальному вигляді законодавчу базу, що регламентує сферу торгівлі, можна умовно поділити на дві групи - документи, які безпосередньо регулюють торгівлю, та документи, які опосередковано стосуються цієї сфери діяльності. Слід відзначити, що дія нормативних актів може розповсюджуватися на всю сферу відносин торгівлі, а може стосуватися окремого сегменту цих відносин.

Огляд нормативно-законодавчих актів, які регулюють торговельну діяльність в Україні, дозволяє їх групувти таким чином:

захист прав споживачів і конкуренції у сфері торгівлі та ресторанного господарства;

загальні засади функціонування підприємств сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг;

здійснення торгівлі на ринках;

умови продажу продовольчих і непродовольчих товарів та їх окремих найменувань;

спеціалізована торгівля (автомобілями, лікеро-горілчаними та тютюновими виробами);

питання щодо використання штрихового кодування товарів, засобів вимірювальної техніки та електронних контрольно - касових апаратів;

питання щодо втрати товарів під час їх транспортування, зберігання та реалізації1¹⁰ Несинова С. В. Господарське право України: навч. посібн. / за заг. Ред.. С. В. Несинової, В. С. Воронко, Т.С. Чебикіної. - К.: Центр учбової літератури. - 2012. - С.234.0.

На сучасному етапі виокремлюють три головні системи побудови цивільного та торговельного (комерційного) права:

франко-германська система (або дуалістична);

цивільно-моністична;

торгово-моністична.

Перша система побудови цивільного та торговельного права поширена не лише у Франції та Німеччині, а й у багатьох країнах Західної Європи. До країн із дуалістичною системою побудови цивільного та торговельного права належать Іспанія, Португалія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди та ін. Франко-германською система називається тому, що саме ці країни вплинули на схему побудови цивільного та торговельного права в інших країнах. Дуалізм такої системи побудови цивільного та торговельного права пояснюється тим, що в країні одночасно існують і діють цивільні й торговельні кодифіковані норми права. При цивільно-моністичній системі побудови цивільного та торговельного (комерційного) права в країні діє тільки цивільний кодекс і відсутній окремий торговельний кодекс. Цивільний кодекс частково регулює й торговельні відносини. Прикладом подібної системи побудови цивільного та торговельного (комерційного) права є такі країни Східної Європи, як Україна, Російська Федерація, Республіка Білорусь та ін. Слід зазначити, що в країнах ЄС намітилася тенденція включення до цивільного кодексу положень торговельного права як окремих розділів. Суть торгово-моністичної системи побудови цивільного та торговельного права полягає в тому, що в країні діє тільки торговельний кодекс при відсутності цивільного. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки діє Єдиний Торговельний кодекс, а єдиний для всієї держави Цивільний кодекс відсутній. Цивільні правовідносини в США регулюються на рівні штатів, у кожному з яких є своє цивільне законодавство, а торговельне законодавство єдине для всієї країни1¹¹ Подцерковний О. П. Господарське право: підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін., за ред. О. П. Подцерковного. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Х.: Одіссей. - 2012. - С.237.1.

У загальному значенні торгівля - це організований у певній послідовності процес товарно-грошового обміну, що відбувається в часі й просторі та відображає сукупність економічних відносин із приводу обміну продуктами праці й задоволення потреб споживачів у товарах і послугах у тому вигляді, в такий час і в такому місці, які відповідають їх вимогам1¹² Верхоглядова Н. І. Роль і значення торгівлі для розвитку національного господарства України / Н. І. Верхоглядова, Р. С. Шостак. // Ефективна економіка. - 2012. - № 72. Специфіка торгівлі відбивається у властивих тільки їй торговельно-технологічних процесах (закупівля, транспортування, приймання, зберігання та підготовка до продажу товарів, торговельне обслуговування покупців, надання торговельних послуг); в особливостях праці персоналу, що повинен мати професійну підготовку; у спеціально створеній для роботи з товарами матеріально-технічній базі (складська і торговельна мережа, спеціальне обладнання, транспортні засоби тощо); в технології та організації торговельного обслуговування населення.

Господарський кодекс України, який встановлює основні принципи побудови правових відносин у сфері торгівлі (купівлі-продажу), визначає господарсько-торговельну діяльність як діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямовану на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжну діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг1¹³ Гайворонський В. М. Господарське право України: підручн. для студ. юр. спец. / В. М. Гайворонський, В. П. Жумман, Н. В. Погорецька та ін. за ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жуммана. - Х.: Право. - 2011. - С.141.

3.

Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або як зовнішня торгівля.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах:

матеріально-технічне постачання і збут;

енергопостачання;

заготівля;

оптова торгівля;

роздрібна торгівля і громадське харчування;

продаж і передача в оренду засобів виробництва;

комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу1¹⁴ Крекотун С. А. Внутрішня торгівля України: проблеми та перспективи розвитку галузі / С. А. Крекотун, В. Я. Влялько // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2012. - Вип. 2. - С. 341.4.

Господарським кодексом України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Термін «торгівля» також тлумачиться в Національному стандарті України «Роздрібна та оптова торгівля: терміни та визначення понять». Відповідно до Стандарту, торгівля - це «вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов'язаних із цим послуг»1¹⁵ Наказ Держспоживстандарту України № 130 від 8 червня 2004 р «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303-2004» // http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page?id_doc=272715. Таке трактування торгівлі було покладено в основу її визначення у Порядку провадження торговельної діяльності та правилах торговельного обслуговування населення.

Пропозицію товарів забезпечує торговельна діяльність, яка в Національному стандарті України «Роздрібна та оптова торгівля: терміни та визначення понять» трактується як ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача1¹⁶ Наказ Держспоживстандарту України № 130 від 8 червня 2004 р «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303-2004» // http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page?id_doc=272716.

Суб'єктом торговельної діяльності є зареєстрована в установленому порядку юридична або фізична особа, яка здійснює торговельну діяльність на постійній основі для одержання прибутку й укладає в процесі цієї діяльності договори від свого імені, на свій ризик і під свою майнову відповідальність. Суб'єктами торговельної діяльності є винятково продавці товарів - безпосередні товаровиробники та торговельні посередники1¹⁷ Господарське право. Правовий статус громадянина як суб'єкта господарювання. Особливості правового статусу інших суб'єктів господарювання. [Електроний ресурс].7.

В Україні відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності торгівля належить до секції G, що має назву «Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку».

Національний стандарт України «Роздрібна та оптова торгівля: терміни та визначення понять» визначає оптову торгівлю як вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю - продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг, а роздрібну торгівлю як вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг. Таким чином, у трактуванні оптової торгівлі акцент зроблено на обсяг продажу товарів - партіями, та використанні товарів у цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім споживанням. Отже, головною ознакою роздрібної торгівлі є реалізація товарів покупцям для некомерційного використання, тобто для безпосереднього споживання1¹⁸ Верхоглядова Н. І. Роль і значення торгівлі для розвитку національного господарства України / Н. І. Верхоглядова, Р. С. Шостак. // Ефективна економіка. - 2012. - № 78.

Проектом Закону України «Про внутрішню торгівлю» пропонується, крім розглянутих вище видів торгівлі, законодавчо закріпити як різновид оптової торгівлі дрібнооптову торгівлю, яка охоплює купівлю-продаж товарів дрібнооптовими партіями з наданням покупцям обмеженого кола послуг, а як різновид роздрібної торгівлі - дрібнороздрібну торгівлю, яка охоплює купівлю-продаж обмеженого асортименту товарів кінцевому споживачу та надання йому найпростіших послуг. Відмінності між відповідним видом та різновидом торгівлі полягають у ширині та глибині представленого асортименту та кількості послуг, які надаються споживачеві у процесі торговельного обслуговування1¹⁹ Розпорядження Кабінету міністрів України від 7 жовтня 2009 р. N 1200-р «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1200-20099.

Проект Закону України «Про внутрішню торгівлю» визначає правовий статус суб'єкта торговельної діяльності, загальні вимоги щодо здійснення торговельної діяльності, а державне регулювання торгівлі в цьому нормативному акті обмежується характеристикою його загальних засад.

Висновки до розділу 1

Торговельна діяльність - це ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних та фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача.

Законодавство України, що регулює торговельну діяльність, подібне до законодавства багатьох зарубіжних країн, особливо у сфері регламентації правовідносин між продавцем і споживачем при купівлі-продажу товарів, у тому числі щодо якості й безпеки товарів. Однак є й певні відмінності. Зарубіжне законодавство, як правило, засноване на загальному законі, що регла ментує питання внутрішньої торгівлі, зокрема взаємовідносини органів влади і суб'єктів торговельної діяльності, визначення основних понять, основних принципів здійснення торговельної діяльності, встановлення єдиних вимог до учасників торговельного процесу, регулювання сучасних видів торгівлі (електронна торгівля, мережевий маркетинг).

Прогалиною українського торговельного законодавства є неврегульованість питань щодо організації взаємовідносин торговельних мереж і постачальників, визначення «порогу» домінування торговельної мережі на локальному ринку тощо.

У державному регулюванні торгівлі найбільш важливим питанням вбачається регламентація, зведення правил і обмежень здійснення торговельної діяльності, що є необхідною умовою її впорядкування. Розробка системи правил економічної поведінки для всіх учасників процесу необхідна для надання суб'єктам торгівлі самостійності в підприємницькій діяльності. Удосконалення механізму державного регулювання торгівлі на рівні окремих суб'єктів передбачає перетворення структур керування, засноване на чіткому розмежуванні функцій державного регулювання торгівлі й безпосереднього оперативно-господарського управління, що передбачає розвиток самостійного господарювання і самоврядування підприємств різних форм власності.

Розділ 2. Аналіз правового регулювання оптової та роздрібної торгівлі на ринках

2.1 Правове регулювання оптової торгівлі

Нормативну основу правового регулювання оптової торгівлі складають Цивільний Кодекс України (далі - ЦК), Господарський Кодекс України (далі - ГК), Закон України «Про захист прав споживачів», «Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затверджені Постановою КМУ від 15 червня 2006 р., інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у сфері торговельної діяльності.

Відповідно до Наказу Держспоживстандарту України № 130 від 8 червня 2004 р «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303-2004», оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг. Оптовим товарооборотом визнається обсяг продажу товарів виробниками або торговельними посередниками покупцям для подальшого продажу або переробляння.

Оптове торговельне підприємство - майновий комплекс, який є господарською статутною ланкою в оптовій торгівлі з правами юридичної особи, яка закуповує і продає за договорами поставки (контрактації тощо) товари партіями тим, хто купує їх для подальшого перепродажу або виробничого споживання та надає їм пов'язані з цим торговельні послуги.

Суб'єкт господарювання може мати торговельні об'єкти оптової торгівлі, складське приміщення або мережу складів - для провадження оптової торговельної діяльності2²⁰ Господарське право. Правовий статус громадянина як суб'єкта господарювання. Особливості правового статусу інших суб'єктів господарювання. [Електроний ресурс].0.

Торговельними об'єктами у сфері оптової торгівлі є:

склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний);

магазин-склад.

Суб'єкти господарювання повинні забезпечити:

відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів;

розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;

продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами і нормами.

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.

На фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи2²¹ Черевко 0.І. Обладнання підприємств сфери торгівлі : навч. посіб. / О.І. Черевко, О.В. Новікова, В.О. Потапов. - 2-ге вид. - К. : Ліра-К, 2011. - С.99.1.

Відповідно до п.13 «Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», під час оптового продажу суб'єкт господарювання може здійснювати повний чи обмежений цикл збутових операцій з переходом права власності на товар або обмежений цикл операцій обслуговування без переходу права власності на товар.

Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку2²² Бабенкова Т. Розвиток оптових продовольчих ринків / Т. Бабенкова // АгроСвіт. - 2010. - №24. - C. 58.2.

Торговельний об'єкт обладнується відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці, здоров'я та навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки, а також санітарних норм.

Вимоги споживача до якості, безпеки та обміну товарів задовольняються суб'єктом господарювання відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»2²³ Крекотун С. А. Внутрішня торгівля України: проблеми та перспективи розвитку галузі / С. А. Крекотун, В. Я. Влялько // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2012. - Вип. 2. - С. 3433.

Специфіка договору оптової купівлі-продажу полягає в тому, що:

купівля-продаж товару здійснюється з підприємницькою метою (подальшого перепродажу оптовим, роздрібним підприємствам, іншим споживачам);

суб'єктами договору виступають юридичні і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності;

об'єктом купівлі-продажу є порівняно великі партії товару;

розрахунки між контрагентами відбуваються за посередництвом банків і, як правило, у безготівковій формі;

момент укладання договору і момент передачі товару не співпадають.

До договору оптової купівлі-продажу товарів народного споживання належать базові (поставки, контрактації) та специфічні (договори купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах, тендерах, оптових ярмарках, виставках).

На договірні відносини оптової купівлі-продажу поширюються загальні правила ЦК України про договір купівлі-продажу з урахуванням особливостей, передбачених чинним законодавством2²⁴ Кіняк Г.В. Оптова торгівля в Україні / Г.В. Кіняк, Ю.О. Корпанюк // Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности. - 2012. - №14. - С. 57.4.

Оптова торгівля може здійснюватися на біржах, оптових ярмарках, аукціонах (публічних торгах) тощо. Згідно ст. 185 ГК України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Відповідно до ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленню попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям2²⁵ Роль та функції оптової торгівлi [Електронний ресурс]. - Режим  доступу: http://ukr.vipreshebnik.ru/torgova-sprava/272-rol-ta-funktsiji-optovoji5.

Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бутиоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок її створення, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків. Засновники сплачують пайовий внесок. Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає наступним умовам:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню2²⁶ Закон України «Про товарну біржу» (редакція від 06.11.2014, підстава 1206-18) // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1956-126.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про товарну біржу», правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим. У правилах біржової торгівлі визначається:

строк та місце проведення біржових операцій;

склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;

порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;

порядок визначення та розмір плати за користування послугами біржі;

відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;

інші положення, встановлені органами управління біржі.

На товарній біржі забороняються:

купівля-продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін;

будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін;

поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури2²⁷ Закон України «Про товарну біржу» (редакція від 06.11.2014, підстава 1206-18) // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1956-127.

Відповідно до Наказу Держспоживстандарту України № 130 від 8 червня 2004 р «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303-2004», ярмарок - це ринковий захід, що організують в установленому місці на визначений термін для реклами зразків товарів, пропонованих до оптового продажу, проведення ділових переговорів, ефективного обміну інформацією, формування господарських зв'язків та укладання між суб'єктами підприємницької діяльності договорів поставки товарів (контрактації тощо).

Оптовий ярмарок організовується на тимчасовій основі в місці, доступному для всіх товаровиробників, підприємств, що займаються оптовою торгівлею, (продавців), і покупців, на якому між ними укладаються договори купівлі-продажу (поставки) товарів, встановлюються господарські зв'язки.

Після встановлення часу та місця проведення ярмарку його організатори повинні визначити джерела надходження коштів, за рахунок яких буде проводитися ярмарок, вирішити інші питання, пов'язані з проведенням ярмарку, та інформувати про це учасників, інших заінтересованих юридичних і фізичних осіб у формі запрошень, рекламних повідомлень в засобах масової інформації, об'яв тощо. Запрошення надсилаються учасникам ярмарку його організаторами не пізніш як за 30 днів до початку роботи ярмарку. У разі зміни дати проведення ярмарку його організатори повідомляють учасників не пізніш як за 10 днів до встановленого раніше строку.

Учасники ярмарку мають право: рекламувати свою продукцію, в тому числі і товари, що готуються для виробництва; укладати договори купівлі-продажу (поставок) товарів; представляти інтереси та укладати договори від імені інших юридичних осіб; вимагати від організаторів ярмарку дотримання умов його проведення. Учасники ярмарку зобов'язані: зареєструватися на ярмарку; представляти (для продавців) зразки товарів відповідно до вимог діючих стандартів, каталоги, проспекти, інші матеріали, що характеризують товари; подавати повну інформацію про товар, що реалізується; мати відповідні повноваження для укладення договорів2²⁸ Гайворонський В. М. Господарське право України: підручн. для студ. юр. спец. / В. М. Гайворонський, В. П. Жумман, Н. В. Погорецька та ін. за ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жуммана. - Х.: Право. - 2011. - С.144.8.

Дирекція ярмарку:

проводить реєстрацію та розміщення учасників; складає кошторис витрат на проведення ярмарку та визначає розмір коштів, які вносяться учасниками ярмарку, про що їх інформує;

визначає порядок та режим роботи ярмарку, графіки зустрічей продавців і покупців з урахуванням черговості укладення договорів; укладає договори на оренду ярмаркових приміщень;

вирішує питання матеріально-технічного забезпечення діяльності ярмарку та його учасників; організовує роботу, пов'язану із забезпеченням учасників необхідними послугами;

вирішує питання охорони та страхування матеріальних цінностей та майна ярмарку, а також експонатів, представлених учасниками; організовує роботу з надання правової та консультативної допомоги учасникам ярмарку.

До складу дирекції ярмарку включаються представники учасників. Дирекція ярмарку використовує за домовленістю між його учасниками банківський рахунок, бланки та печатку одного із учасників. Дирекцію ярмарку очолює керівник підприємства, організації, установи, банківський рахунок, бланки та печатка якого використовуються.

Координацію робіт з організації та проведення ярмарків здійснює Міжвідомчий комітет з організації та проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України2²⁹ Подцерковний О. П. Господарське право: підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін., за ред. О. П. Подцерковного. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Х.: Одіссей. - 2012. - С.242.9.

Згідно з Наказом Держспоживстандарту України № 130 від 8 червня 2004 р «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303-2004», товарний аукціон - ринковий захід, що організують в установленому місці і на визначений термін для здійснення публічного торгу для продажу попередньо оглянутих покупцем товарів, які переходять у власність покупця, що запропонував найвищу ціну.

Порядок здійснення оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на оптових ринках регулюється Законом України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти регулюються Законом України «Про публічні закупівлі» та іншими нормативно-правовими актами3³⁰ Крекотун С. А. Внутрішня торгівля України: проблеми та перспективи розвитку галузі / С. А. Крекотун, В. Я. Влялько // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2012. - Вип. 2. - С. 346.0.

2.2 Правове регулювання роздрібної торгівлі

Роздрібний продаж продовольчих товарів здійснюється через спеціалізовані підприємства, у тому числі фірмові, підприємства з універсальним асортиментом продовольчих товарів, магазини «Товари повсякденного попиту» системи споживчої кооперації, відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом непродовольчих товарів, стаціонарну дрібнороздрібну торговельну мережу (палатки, кіоски, торговельні автомати), пересувну торговельну мережу (автомагазини, автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо), склади-магазини, заклади (підприємства) громадського харчування3³¹ Гайворонський В. М. Господарське право України: підручн. для студ. юр. спец. / В. М. Гайворонський, В. П. Жумман, Н. В. Погорецька та ін. за ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жуммана. - Х.: Право. - 2011. - С.148.1.

Продаж продовольчих товарів здійснюється за методом самообслуговування, за попереднім замовленням покупців (у магазині, за допомогою телефону, персонального комп'ютера, інших технічних засобів зв'язку), шляхом індивідуального обслуговування покупців.

Суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний забезпечити стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів відповідно до вимог санітарно-гігієнічних, технологічних, протипожежних норм і правил щодо приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, належного зберігання матеріальних цінностей, створення умов для використання реєстраторів розрахункових операцій.

Суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати санітарні правила, зареєстрований санітарний журнал, особисті медичні книжки працівників, асортиментний перелік товарів, що реалізуються3³² Паулик А.Я. Проблеми і перспективи розвитку торгівлі України //Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія Економіка. - 2014. - Вип. 1(1). - С.232.

Неякісні та небезпечні харчові продукти і продовольча сировина підлягають вилученню з обігу в порядку, установленому Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».

Не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без маркування державною мовою України, яке повинно містити в доступній для сприйняття покупцем формі інформацію про:

загальну назву харчового продукту;

номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маса, об'єм тощо);

склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;

харчову цінність, а також енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);

кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання;

умови зберігання;

позначення нормативного документа (для харчових продуктів вітчизняного виробництва);

найменування та адресу виробника й місце виготовлення;

умови використання (якщо такі передбачені);

зазначення відсутності у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини;

застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилого віку, спортсмени, хворі тощо);

іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт3³³ Верхоглядова Н. І. Роль і значення торгівлі для розвитку національного господарства України / Н. І. Верхоглядова, Р. С. Шостак. // Ефективна економіка. - 2012. - № 73.

Реалізація харчових продуктів на підприємствах роздрібної торгівлі дозволяється тільки протягом термінів їх придатності до споживання, що визначені нормативними документами для певних видів продуктів.

Працівники суб'єкта підприємницької діяльності зобов'язані надати покупцю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу покупця - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.

Суб'єкт підприємницької діяльності повинен забезпечити інформування покупців про роздрібні ціни в грошовій одиниці України за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках товарів, які оформляються відповідно до «Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування», затвердженої Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04 січня 1997 року.

Покупець має право перевірити точність ваги відпущеного товару. Контрольно-вимірювальні прилади повинні розміщуватися на видному і доступному для покупців місці3³⁴ Господарське право. Правовий статус громадянина як суб'єкта господарювання. Особливості правового статусу інших суб'єктів господарювання. [Електроний ресурс].4.

Суб'єкт підприємницької діяльності при здійсненні продажу продовольчих товарів повинен керуватися та дотримуватися вимог Законів України «Про захист прав споживачів», «Про споживчу кооперацію», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року.

Законодавством встановлено особливості продажу окремих груп товарів, зокрема: хліба і хлібобулочних виробів; кондитерських виробів та меду; круп, макаронних виробів, борошна, крохмалю, цукру та кухонної солі; м'яса і м'ясопродуктів; молока, молокопродуктів, майонезу, морозива; харчових жирів, сиру, яєць курячих; риби і риботоварів; безалкогольних, слабоалкогольних та алкогольних напоїв; картоплі та плодоовочевої продукції та ін3³⁵ Азарян О. Генезис трансформації роздрібної торгівлі в Україні та формування сучасної парадигми її розвитку / О. Азарян, В. Соболєв // Маркетинг в Україні. - 2009. - №5. - C. 355.

Роздрібний продаж непродовольчих товарів здійснюється через спеціалізовані підприємства, у тому числі фірмові, підприємства з універсальним асортиментом непродовольчих товарів, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства роздрібної торгівлі споживчої кооперації, дрібнороздрібну торговельну мережу. Роздрібна торгівля виробами лікувально-гігієнічного та медичного призначення може здійснюватися через аптеки або їх структурні підрозділи.