Вплив процесів глобалізації на державне управління регіональним розвитком

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 353.1:35.071.2:316.43

Вплив процесів глобалізації на державне управління регіональним розвитком

В.Г. Ковальчук Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Харків, Україна, E-mail: covveron@ukr.net

Авторське резюме

У дослідженні виявлено, що суттєвий вплив на державне управління регіональним розвитком справили процеси глобалізації, зокрема відбувся перехід від програм до стратегій розвитку регіонів. При цьому існує багато соціальних і економічних переваг, пов'язаних із застосуванням стратегій регіонального розвитку в глобалізованому світі, порівняно з традиційними програмами розвитку, основними з яких є такі: стратегії дають більше повноважень місцевим громадам і сприяють налагодженню діалогу; стратегії допомагають зробити роботу регіональних органів влади прозорішою і відповідальнішою, а також сприяють розвитку громадянського суспільства на місцевому рівні; стратегії внаслідок своєї орієнтації на соціально-економічну активність конкретної території, залежну від конкурентних переваг і особливостей цієї території, сприяють стійкому зростанню і створенню зайнятості на місцевих підприємствах, здатних адаптуватися до умов соціально-економічної ситуації в світі, що постійно змінюється; стратегії завдяки залученню до їх реалізації місцевих суб'єктів, зацікавлених у розвитку регіону, а також унаслідок поліпшення господарської діяльності на конкретній території сприяють підвищенню якості робочих місць.

Ключові слова: державне управління, стратегія регіонального розвитку, процеси глобалізації.

It is detected that substantial influence on the state management by regional development have done the processes of globalization, particularly the transference from programs to strategies of regions development was held. Wherein there are a lot of social and economic benefits connected with usage of regional development strategies in the globalized world compared with traditional programs of development, the main of which are the following: strategies give more authority to local communities and contribute to dialogue establishing; strategies help to make the work of regional authorities more clear and responsible, and also they contribute the development of citizens community on the local level; strategies contribute the stable growing and creating of employment in local enterprises, which are able to adapt to conditions of socially economic situation in the World that changes permanently because of its orientation to the socially economic activity of particular territory depended on competitive benefits and features of its territory; strategies thanks to attraction to their realization of local entities interested in region development, and also because of economic activity improvement on particular territory contribute the quality increase of working places.

Keywords: governance, regional development strategy, the processes of globalization.

Вступ

Постановка проблеми. У багатьох країнах світу, починаючи з 1960-х і 1970-х рр., питання регіонального розвитку ставали все більш важливими для центральних і регіональних органів влади. Паралельно цьому кардинально змінилося розуміння регіонального розвитку, що було викликано глибокими змінами в глобальній економіці і управлінні. Великий вплив на сучасну теорію і практику управління регіональним розвитком зробили процеси глобалізації, що істотно змінили сучасний світ [1, с.9].

Аналіз досліджень і публікацій. Існує велика кількість досліджень, присвячених перевазі відкритих економік, що виникають у результаті процесів глобалізації. Так, в роботі [5] робиться акцент на широких можливостях відкритої економіки в отриманні переваг від торгівлі, руху капіталу, технологій і технологічних надлишків. Вплив продуктивності і реструктурування лібералізації і регіональної інтеграції висвітлені в публікації [7]. В роботі [4] йдеться про існування стійкого зв'язку між мірою відкритості економіки країни і її економічним зростанням як результатом можливості отримання переваг від збільшеної мобільності капіталу і технологій. Практика також підтвердила, що поєднання лібералізації економіки і комплексних програм макроекономічної стабільності призводить до позитивних результатів, що впливають, у тому числі, і на регіональний розвиток.

Втім, існують і зворотні приклади, які свідчать про те, що лібералізація далеко не завжди супроводжувалася стійким довгостроковим економічним зростанням. Крім того, лібералізація економіки і заходи по збереженню макроекономічної стабільності супроводжуються певним ризиком, демонструють макроекономічну вразливість країн, фінансове управління або валюта яких були сприйняті як слабкі з боку інвесторів і чия промисловість була нездатна конкурувати з високотехнологічними товарами з розвинених країн або дешевими товарами з країн, що розвиваються.

Внаслідок відмічених негативних явищ деякі автори [8, 10] у своїх роботах ставлять під сумнів сприятливий вплив глобальної торгівлі і відкритих меж на економічне зростання, у зв'язку з посиленням соціальних і регіональних відмінностей і нерівностей. Вони акцентують на тому, що в умовах глобалізації не варто забувати про важливість держави як регулювальника економічної активності, включаючи не лише центральний, але і регіональний рівень. Зміна ролі держави в глобалізованому світі не знайшла всебічного відображення у наукових дослідженнях при вирішенні загальної проблеми державного управління регіональним розвитком.

Метою дослідження є акцентування уваги на відмінностях між сучасним децентралізованим підходом до управління регіональним розвитком і традиційним підходом вертикального управління «зверху вниз» та доведення переваг у застосуванні стратегій регіонального розвитку у глобалізованому світі, в порівнянні з традиційними програмами розвитку.

децентралізований регіональний стратегія управління

Виклад основного матеріалу

Проведений аналіз останніх досліджень і публікацій відповідного спрямування свідчить про те, що не існує простого і універсального способу вирішення завдань, поставлених глобалізацією. Жодні унікальні або універсальні стратегії не можуть бути застосовані до всіх регіонів через їх територіальні особливості. Досвід минулого показав, що просте копіювання програм розвитку з урахуванням територіальних особливостей частіше мало або зовсім не здійснює ніякого впливу на створення стійкого процесу регіонального розвитку і довгострокової зайнятості.

Політика, спрямована на економічний розвиток і заснована на традиційному вертикальному управлінні, також показала свою неефективність. Така політика зазвичай ґрунтувалася на підтримці з боку держави, була спрямована або на забезпечення інфраструктури, або на залучення нових промислових потужностей і прямих іноземних інвестицій. Логіка цього підходу полягала в тому, що недостатня доступність або відсутність підприємств, які могли б створити навколо себе динамічну виробничу мережу і забезпечити обмін технологіями, була джерелом проблем багатьох відстаючих зон.

Існує безліч причин того, чому провалилися різні види традиційної політики регіонального розвитку. В одних регіонах слабка освіта і недостатній розвиток навичок у населення стала головною перешкодою на шляху до успішного розвитку, в інших же - погано розвинена економічна система. Також традиційна політика розвитку страждала від її слабкої адаптації до місцевих умов.

До серйозних внутрішніх причин провалу традиційної політики розвитку слід віднести і логіку рішень, що приймались з урахуванням заздалегідь визначеного слабкого місця, яке, будучи ліквідованим, як вважалося, дозволить регіону стійко розвиватися. Проте вплив політики розвитку такого роду був більшою мірою негативним, оскільки вона була незбалансованою.

Упевненість в ефективності внутрішніх інвестицій і їх часте використання також не дало очікуваний результат. Замість поліпшення регіональної економіки великі індустріальні комплекси, створені завдяки програмам державної підтримки і за участю зовнішніх економічних суб'єктів, призводили до серйозної залежності регіональної економіки від цих суб'єктів.

Ще однією внутрішньою причиною провалу традиційної політики регіонального розвитку є тенденція до копіювання «універсальних» методів і застосування їх без урахування місцевої економіки, а також місцевих соціальних, політичних та інституціональних умов. Політика, яка виявилась успішною в одних регіонах, проводилася без якої-небудь адаптації до місцевих умов в інших регіонах. І головними провідниками універсалізації політики регіонального розвитку і втілення її в життя, разом з вертикальним управлінням розвитку, стали державні структури центрального та регіонального рівнів, що займаються плануванням і розвитком, які часто опинялися під впливом економістів-теоретиків і міжнародних організацій. Але, як показала практика, різні економічні, соціальні й інституціональні умови в різних регіонах є одними з найважливіших чинників успішної і ефективної політики регіонального розвитку, а їх ігнорування веде до її провалу. Крім того, запозичені моделі управління часто відштовхують місцеве населення, яке майже або взагалі не бере участі в побудові соціально-економічного майбутнього власного регіону.

Провал традиційної політики, заснованої на вертикальному управлінні «зверху вниз», разом з проблемами, породженими глобалізацією, призвів до серйозного перегляду практиками і теоретиками змісту і сутності регіонального розвитку. В результаті в 1990-х роках виник ряд інноваційних політик регіонального розвитку, таких що відстоюють ідею управління «від низу до верху» [6]. Хоча зміщення акцентів з централізованого управління регіональним розвитком на децентралізоване не привело до створення єдиних підходів, або єдиної базової теорії, усі нові моделі управління регіональним розвитком, реалізовані відтоді, засновані на цій ідеї, тому можна говорити про існування загального децентралізованого підходу до управління регіональним розвитком.

Нині існує багато теорій, що конкурують між собою, і моделей управління регіональним розвитком [2]. Слід відзначити, що значна кількість теоретичних моделей і визнання того факту, що головним джерелом ідей відносно стратегій регіонального розвитку є досвід, не дозволила якомусь одному визначенню стати загальноприйнятим. Тому, як правило, в кожній стратегії регіонального розвитку визначаються власні особливості базового теоретичного підходу відповідно до конкретних цілей. В узагальненому вигляді можна говорити про чотири особливості, що характеризують сучасні стратегії регіонального розвитку: вони вимагають соціального діалогу; побудовані на особливостях конкретної території; спричиняють за собою активізацію місцевих ресурсів і конкурентних переваг; можуть бути реалізовані тільки на певній території.

Можна виділити п'ять основних відмінностей між сучасним децентралізованим підходом до управління регіональним розвитком і традиційним підходом вертикального управління «зверху вниз». По-перше, яке б рішення про застосування стратегії розвитку не приймалося при вертикальному управлінні «зверху вниз», воно зазвичай приймається центральними органами влади, що відповідають за планування і розвиток, без участі суб'єктів місцевого і регіонального рівнів. Сучасні методи управління регіональним розвитком спрямовані на розвиток усіх територій, не лише депресивних або відсталих, за допомогою активізації економічного потенціалу і конкурентних переваг кожного з регіонів, при цьому відповідно до децентралізованого підходу ініціативу по впровадженню стратегії розвитку беруть на себе регіональні органи влади або ж вона впроваджується за їх активної підтримки.

По-друге, змінилося місце, де створюються стратегії розвитку і приймаються рішення по їх впровадженню: за вертикального підходу - це міністерства або інші центральні органи влади, а за децентралізованого підходу - регіональні органи влади і органи місцевого самоврядування. У другому випадку координація діяльності між суб'єктами, залученими в процес реалізації стратегії, значно покращується як у вертикальній, так і в горизонтальній площині. Вертикальна координація включає спільну діяльність місцевих, регіональних, державних і міжнародних інституцій. Горизонтальна координація включає спільну діяльність регіональних і приватних акторів, залучених до проблем розвитку.

По-третє, розрізняється «ідеологія» регіонального розвитку. Традиційний вертикальний підхід зазвичай заснований на сприянні певному промисловому сектору, який покликаний пожвавити економіку. Децентралізований підхід заснований на територіальному фокусі до економічного розвитку. Аналіз економічних, соціальних, інституціональних умов кожного регіону і визначення його потенціалу є основою, на якій будується вся стратегія розвитку.

По-четверте, близько пов'язаною з секторним підходом, використовуваним у традиційному підході, є реалізація великих промислових проектів, які повинні збільшити економічну активність і створити нові зв'язки в економіці для досягнення стійкого розвитку. Проблеми, що виникають при цьому, були згадані раніше, зокрема це неможливість швидкої адаптації регіональної соціально-економічної системи до умов внутрішнього і зовнішнього середовища, що змінюються. В той же час децентралізований підхід приділяє серйозну увагу цьому аспекту.

Нарешті, по-п'яте, дані підходи розрізняються по тому, яким чином забезпечується залучення додаткової економічної активності в той чи інший регіон. За традиційного підходу активно використовуються програми фінансового стимулювання і дотаційні програми для забезпечення економічної активності; за децентралізованого підходу прагнуть позбутися такого виду підтримки, концентруючись на поліпшенні умов виробництва і збуту.

Згідно з відомим фахівцем у сфері управління регіональним розвитком Б. Вазкезом [9], стратегії регіонального розвитку зазвичай будуються навколо схеми, що складається з базової частини (hardware), програмної частини (software) і організаційної частини («orgware»). Розвиток базової частини включає багато чого з того, що зазвичай входить до складу традиційних політик розвитку, наприклад, забезпечення базової інфраструктури, яка включає транспорт, зв'язок, виробничі приміщення й інфраструктуру розвитку людських ресурсів (включаючи освітні, лікувальні та культурні установи).

Розвиток програмної частини має на увазі розробку і реалізацію комплексних стратегій регіонального розвитку. На підставі оцінки конкурентних переваг і пошуку ресурсів, яких не вистачає на певній території, місцеві організації та інші стейкхолдери визначають (часто за участю незалежних експертів) стратегію розвитку, яка допоможе реалізувати весь потенціал території. Такі стратегії зазвичай будуються навколо чотирьох завдань: підвищення конкурентоспроможності місцевих підприємств, залучення внутрішніх інвестицій, покращення трудових ресурсів, створення необхідної інфраструктури.

Основна мета при цьому - створити комплексну і збалансовану стратегію регіонального розвитку, яка зважатиме на специфіку соціально-економічних процесів, що відбуваються на конкретній території. З цієї точки зору, реалізація будь-якого з чотирьох вищеназваних завдань включена в загальну структуру стратегії, оскільки вона безпосередньо впливає на зміцнення соціально-економічної системи певного регіону, реалізацію її потенціалу, особливо в період, коли соціально-економічна система регіону стає чутливішою до територіальних особливостей.

Це означає, що якщо, наприклад, в стратегії передбачено заходи по залученню внутрішніх інвестицій, вони супроводжуватимуться відповідними заходами щодо поліпшення регіональної інфраструктури, трудових навичок населення і розвитку місцевих підприємств. Такий збалансований і комплексний підхід працюватиме тільки у тому випадку, якщо до процесу планування і впровадження стратегії розвитку систематично залучатимуться зацікавлені суб'єкти з економічного, політичного і соціального сектора, а також проводитиметься моніторинг соціально-економічного потенціалу території.

При цьому ризик неправильного визначення конкурентних переваг, слабких місць соціально-економічної структури або поганої реалізації стратегії дуже високий. Надмірна увага до, наприклад, залучення внутрішніх інвестицій, радше за все, призведе до зростання залежності території від зовнішніх економічних суб'єктів. Так само підвищення рівня навченості та професіоналізму населення без підвищення рівня конкурентоспроможності місцевих підприємств може спричинити розрив між рівнем освіти і попитом на робочу силу, що в результаті приведе до еміграції висококваліфікованих кадрів. Підвищення конкурентоспроможності місцевих підприємств без відповідного підвищення рівня освіти населення або залучення зовнішніх інвестицій призведе до того, що підприємства не зможуть впроваджувати інновації і повністю реалізувати свій потенціал.

Успішна розробка і впровадження збалансованої стратегії регіонального розвитку приводять до стійкого соціально-економічного зростання, і, як наслідок, підвищення добробуту населення, що проявляється не лише в кількісних, але й якісних аспектах.

Організаційна частина включає поліпшення організаційних і інституціональних можливостей по створенню, впровадженню і моніторингу стратегій розвитку. Розвиток організаційної частини передбачає не просто вертикальну і горизонтальну координацію діяльності багатьох акторів, він радше робить акцент на проблемах управління, які повинні вирішуватися загальними інституціями, що часто спричиняє за собою створення складних систем управління регіональним розвитком, які супроводжуються новими формами співпраці і регіональної координації.

Розвиток відповідних інституцій і систем управління також спрямований на розширення прав і можливостей населення відносно участі в управлінні регіональним розвитком, на відповідну допомогу окремим територіальним громадам і їх представникам. Це поза сумнівом сприяє розвитку громадянського суспільства і партнерських відносин, які є базовою умовою для економічного і соціального прогресу в сучасних умовах. Проте необхідно розуміти при цьому, що збільшення і розширення повноважень громад і населення не є самоціллю, це лише один із засобів досягнення глобальної мети - створення системи стійкого соціального, економічного, екологічного розвитку.

Яскравим прикладом побудови сучасної стратегії регіонального розвитку є Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року, яка визначає цілі державної регіональної політики та основні завдання центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, спрямовані на досягнення зазначених цілей, а також передбачає узгодженість державної регіональної політики з іншими державними політиками, які спрямовані на територіальний розвиток [3].

В цілому існує багато соціальних і економічних переваг, пов'язаних із застосуванням стратегій регіонального розвитку у глобалізованому світі, в порівнянні з традиційними програмами розвитку. До основних з них слід віднести те, що стратегії регіонального розвитку:

- дають більше повноважень місцевим громадам і сприяють налагодженню діалогу. Жителі регіонів, які нещодавно не мали можливості контролювати регіональну соціально-економічну активність, за допомогою стратегій регіонального розвитку починають розвивати самоврядування й безпосередньо піклуватися про власне економічне, соціальне і політичне майбутнє;

- допомагають зробити роботу регіональних органів влади прозорішою і відповідальнішою, а також сприяють розвитку громадянського суспільства на місцевому рівні;

- через свою орієнтацію на соціально-економічну активність конкретної території, залежної від конкурентних переваг і особливостей цієї території, сприяють стійкому зростанню і створенню зайнятості на місцевих підприємствах, здатних адаптуватися до умов соціально-економічної ситуації в світі, що постійно змінюється;

- завдяки залученню до їх реалізації місцевих суб'єктів, зацікавлених у розвитку регіону, а також через поліпшення господарської діяльності на конкретній території, сприяють підвищенню якості робочих місць.

Хоч слід визнати, що при реалізації цих стратегій існують і певні ризики, пов'язані із цим підходом до управління регіональним розвитком. Головний недолік - можливі великі часові витрати на реалізацію стратегії. Також існує ризик вибору, створення і впровадження не найефективнішої стратегії розвитку.

Висновки

Таким чином, у статті доведено, що суттєвий вплив на управління регіональним розвитком здійснили процеси глобалізації, зокрема, відбувся перехід від програм до стратегій розвитку регіонів. Встановлено те, що існує багато соціальних і економічних переваг, пов'язаних із застосуванням стратегій регіонального розвитку у глобалізованому світі, в порівнянні з традиційними програмами розвитку, до основних з яких слід віднести такі: стратегії дають більше повноважень місцевим громадам і сприяють налагодженню діалогу; стратегії допомагають зробити роботу регіональних органів влади прозорішою і відповідальнішою, а також сприяють розвитку громадянського суспільства на місцевому рівні; стратегії через свою орієнтацію на соціально-економічну активність конкретної території, залежної від конкурентних переваг і особливостей цієї території, сприяють стійкому зростанню і створенню зайнятості на місцевих підприємствах, здатних адаптуватися до умов соціально-економічної ситуації у світі, що постійно змінюється; стратегії завдяки залученню до їх реалізації місцевих суб'єктів, зацікавлених в розвитку регіону, а також через поліпшення господарської діяльності на конкретній території, сприяють підвищенню якості робочих місць.

В цілому можна стверджувати, що регулятивна діяльність регіональних інститутів розвитку, до яких відносяться і органи влади, відіграє найважливішу роль у залученні і збереженні зовнішніх ресурсів, таких як прямі іноземні інвестиції, професійні групи та ін., без чого неможливо забезпечити регіональний розвиток в умовах глобалізованого світу. Тому перспективи подальших розвідок у визначеному напрямку автор бачить у дослідженні механізмів державного управління регіональним розвитком у контексті глобалізації.

Список літератури

1. Ковальчук В.Г. Методологічні засади державного управління регіональним розвитком в Україні: автореф. дис. д-ра наук з держ. упр. : 25.00.02 / Ковальчук В.Г.; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2014. - 44 с.

2. Ковальчук В.Г. Державне управління соціально-економічним розвитком регіону : монографія / В.Г. Ковальчук. - Х. : Золоті сторінки, 2013. - 296 с.

3. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року : постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 385 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-п - Назва з екрана.

4. Coe D.T., Helpman E., Hoffmeister A.W. North-South R&D spillovers // Economic Journal. 1997. - 107. - P. 134-149.

5. Frankel J.A., Romer D. Does trade cause growth? // American Economic Review. - 1999. - 89(3). P. 379-399.

6. Handbook of local and regional development. - New York :Taylor & Francis e-Library, 2011. 665р.

7. Kang N.H., Johansson S. Cross-border mergers and acquisitions: their role in industrial globalisation, STI Working Paper. - Paris: Directorate for Science, Technology and Industry, OECD, 2000. - 224 p.

8. Stiglitz J. Globalization and its Discontents. - New York: Norton, 2002. - 191 p.

9. Vazquez B.A. Endogenous Development: Networking, Innovation, Institutions and Cities. - London and New York: Routledge, 2003. - 343 p.

10. Wade R. Is globalization reducing poverty and inequality? // World Development. - 2004. 32(4). - P. 567-589.

1. Koval'chuk V.H. Metodolohichni zasady derzhavnoho upravlinnya rehional'nym rozvytkom v Ukrayini (Methodological principles of governance of regional development in Ukraine). - Zaporozhye, 2014. - 44 р.

2. Koval'chuk V.H. Derzhavne upravlinnya sotsial'no-ekonomichnym rozvytkom rehionu (Governance socio-economic development of the region): monohrafiya. - Kharkiv. : Zoloti storinky, 2013. - 296 р.

3. Pro zatverdzhennya Derzhavnoyi stratehiyi rehional'noho rozvytku na period do 2020 roku (On approval of the State Regional Development Strategy for the period 2020): postanova Kabi- netu Ministriv Ukrayiny vid 06.08.2014 № 385. - Mode of access : http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/385-2014-p - Nazva z ekrana.

4. Coe D.T., Helpman E., Hoffmeister A.W. North-South R&D spillovers // Economic Journal.1997. - 107. - P. 134-149.

5. Frankel J.A., Romer D. Does trade cause growth? // American Economic Review. - 1999. - 89(3). P. 379-399.

6. Handbook of local and regional development. - New York :Taylor & Francis e-Library, 2011.665р.

7. Kang N.H., Johansson S. Cross-border mergers and acquisitions: their role in industrial globalisation, STI Working Paper. - Paris: Directorate for Science, Technology and Industry, OECD, 2000. - 224 p.

8. Stiglitz J. Globalization and its Discontents. - New York: Norton, 2002. - 191 p.

9. Vazquez B.A. Endogenous Development: Networking, Innovation, Institutions and Cities. - London and New York: Routledge, 2003. - 343 p.

10. Wade R. Is globalization reducing poverty and inequality? // World Development. - 2004.32(4). - P. 567-589.

Размещено на Allbest.ru