Дискусійні питання реалізації довіреності на розпорядження автомобілем

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.133.4

Дискусійні питання реалізації довіреності на розпорядження автомобілем

Руфанова В. М.

кандидат юридичних наук

Досліджено правові наслідки надання довіреності на розпорядження автомобілем. Проаналізовано ризики, які виникають у довірителя та представника.

Ключові слова: довіреність, представник, довіритель, нотаріус, договір.

Руфанова В. Н. Дискуссионные вопросы реализации доверенности на распоряжение автомобілем. Исследованы правовые последствия выдачи доверенности на распоряжение автомобилем. Проанализированы риски, которые возникают у доверителя и представителя.

Ключевые слова: доверенность, представитель, доверитель, нотариус, договор.

Rufanova V. M. Debatable questions of realization of warrant on car disposing. In the article, the author probes the law consequences of delivery a warrant on disposing of car. One of basic institutes of civil science there is an institute of representative office. Today it is already difficult to present civil relations without a representative office, in fact it is actively used both in the personal and the not personal property relations, both during realization of norms civil material and judicial right. The institute of mediation became an universal instrument in a civil law, which acquires an all greater value and distribution.

A necessity for a representative office arises up in the cases when person, which is presented by virtue of certain circumstances or law is not in a position personally to realize right and duties. Next to it, facts get distribution, when to the representative office apply and in an order effectively to use knowledge and ability of representative or economize an own money and others like that. Exactly for that to avoid charges, related to the conclusion of agreement purchase-sale a car, considerable distribution was got by practice of transfer right on disposing of car by the grant of the proper warrant.

It is necessary correctly to understand legal nature of warrant. A warrant in itself is not foundation of origin of relations of representative office, and only allows them to the sides more comfortable to design these relations. The main function of warrant is an informative function in relation to the third person - participant of agreement, in fact from its maintenance it mainly hears about maintenance, volume, term and character of plenary powers of representative, in fact as a rule warrant and given out for a representative office the third persons.

Possibility of person, which gave out a warrant, swims out from one-sided character of warrant, at any time to abolish it, and representative - to give up the feasance of actions which were certain a warrant. In the case of receipt a person, which «purchased» a car after the warrant of report from a principal about abolition of warrant, a car must be returned a legal proprietor. In a similar situation, a buyer remains without a car and out of cashs.

Keywords: warrant, representative, principal, notary, agreement.

довіреність автомобіль ризик

Постановка проблеми. Одним із основних інститутів цивілістичної науки є інститут представництва. Сьогодні вже складно уявити цивільні відносини без представництва, адже воно активно використовується як в особистих, так і неособистих майнових відносинах, як при реалізації норм цивільного матеріального, так і процесуального права. Інститут посередництва став універсальним інструментом у цивільному праві, який набуває все більшого значення та поширення.

Необхідність у представництві виникає у випадках, коли особа, яку представляють, в силу певних обставин або закону не має змоги особисто реалізувати свої права та обов'язки.

Поряд із цим, набувають поширення факти, коли до представництва звертаються і для того, щоб ефективно використати знання та вміння представника або заощадити власні кошти. Для того аби уникнути витрат, пов'язаних з укладанням правочину купівлі-продажу автомобіля, значного поширення набула практика передачі права на розпорядження автомобілем шляхом надання відповідної довіреності. Поряд з цим, маючи певний позитивний ефект у матеріальному плані на момент оформлення довіреності на розпорядження автомобілем, і довіритель і особа, яка набуває право представляти інтереси іншої особи (представник), створюють передумови для настання негативних наслідків у майбутньому. З урахуванням змін, які відбулися останнім часом, в період активного та докорінного реформування національного законодавства, становлення нового формату суспільної свідомості та прагнення до більш якісного правового захисту інтересів кожного громадянина, доктринальне вивчення шляхів уникнення ризиків при наданні довіреності на розпорядження автомобілем є надзвичайно актуальним питанням.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Останнім часом в Україні на монографічному рівні інститут представництва в цілому досліджували П.М. Крупко, С.Я. Фурса, Є.О. Харитонов, Н. В. Федорченко, І.О. Гелецька, С. Г. Керимов та ін. Л.І. Шаповал, досліджуючи інститут представництва, особливу увагу приділила саме правовій основі надання довіреності на керування автомобілем. Незважаючи на певні досягнення в даному напрямку, залишилися недостатньо дослідженими деякі теоретичні положення, пов'язані з представництвом у цивільному праві, а саме: в частині надання довіреності на розпорядження автомобілем.

Метою статті є дослідження правових підстав передачі права розпорядження автомобілем, а також тих ризиків, які виникають у зв'язку з реалізацією довіреності на розпорядження автомобілем.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні значна кількість бажаючих придбати або продати автомобіль з метою економії часових та грошових ресурсів «продають-купують» автомобіль, оформивши видачу генеральної довіреності, як і належить, засвідченої у нотаріуса. Насправді ж процедури «купити за дорученням», «продати за дорученням» - це одні із тих помилок громадян, що призводять до несподіваних та неприємних наслідків. Більшість «покупців» не замислюються над тим, що законодавчо вони абсолютно є не захищеними і в будь-який момент можуть позбутися не тільки автомобіля, який вони отримали за довіреністю, а й коштів, які вони сплатили за нього, оскільки розпорядження автомобілем за довіреністю не означає наявності права власності на нього [1].

Згідно зі ст. 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами [2].

Необхідно правильно розуміти юридичну природу довіреності. Головною особливістю довіреності є її інформаційна функція щодо третьої особи - учасника правочину, адже вона переважно сама з її змісту дізнається про зміст, обсяг, строк та характер повноважень представника, оскільки, як правило, довіреність і видається для представництва третім особам. Звісно, представник може підтверджувати свої повноваження і самою підставою виникнення представництва - договором або актом органу юридичної особи. Але договір доручення, як головна підстава представництва, може укладатися в усній формі, що перешкоджає представникові у доведенні третій особі своїх повноважень. Отже, саме довіреність наразі вважається найзручнішою формою підтвердження повноважень представника.

Довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, в якому визначаються повноваження представника. Оскільки довіреність є одностороннім правочином, її чинність не залежить від згоди на її видачу представника. Інша справа, що без його волевиявлення дії, визначені довіреністю, ніколи не будуть здійснені, а відтак результативна дія довіреності досягнута не буде. Таким чином, укладення представником право- чинів на підставі довіреності є свідченням існування між ним та особою, яку представляють, домовленості на вчинення юридичних дій, тобто договірних відносин. Це твердження стосується лише випадків добровільного представництва, адже у разі здійснення представницьких функцій на підставі акта органу юридичної особи (наказу директора, рішення загальних зборів тощо) представник зобов'язаний вчинити ці дії в силу цього акта. В такому разі довіреність є лише оформленням вже існуючого зобов'язання представникам.

З одностороннього характеру довіреності випливає й можливість особи, яка видала довіреність, у будь-який час її скасувати, а представника - відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, крім випадків видачі безвідкличних довіреностей та у разі відмови представника від вчинення дій, визначених довіреністю [3]. У випадку отримання особою, яка «придбала» автомобіль за довіреністю, повідомлення від довірителя про скасування довіреності, автомобіль необхідно повернути законному власнику. І в подібній ситуації навряд чи власник захоче повернути кошти, сплачені йому раніше за автомобіль, а повернути їх можна спробувати лише подавши позов до суду.

Згідно зі ст. 248 ЦК України, довіреність автоматично припиняється у таких випадках: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмова представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерть особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерть особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності [2].

Отже, у випадку з «купівлею автомобіля за довіреністю» виникають відносини саме представництва, а ніяк не власності. У зв'язку з цим основне, що потрібно знати особі, що набуває автомобіль шляхом отримання від продавця генеральної довіреності, це те, що після такої дії так званий «продавець» залишається власником автомобіля. Відповідно, він має право вчиняти будь-які дії стосовно свого майна, у даному випадку - автомобіля. Зокрема власник може захотіти повернення автомобіля, подарувати або вчинити іншу угоду, предметом якої може виступати автомобіль. У такому випадку, особа, яка розпоряджається автомобілем по довіреності, повинна виконати волю власника і повернути автомобіль. І все це тому, що довіреність, яка видається на розпорядження автомобілем, є лише одним із видів представництва, дозволеного ЦК України [1]. Зокрема, відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє [2]. Поряд з цим слід зазначити, що, на думку Шаповал Л.І., видача довіреності на керування автомобілем не відповідає змісту представництва і користувач чужим автомобілем не виступає представником власника автомобіля. Користування автомобілем може відбуватися на підставі договорів майнового найму (оренди) чи договору позички. За діючим законодавством договір найму чи позички транспортного засобу з участю фізичних осіб повинен бути нотаріально посвідченим. На думку Шаповал Л.І., для спрощеної передачі автомобіля в користування за договором позички достатньо було б укладання такого договору в простій письмовій формі з передачею автомобіля і документів на нього [4, с. 16]. Певною мірою із пропозиціями вченої можна погодитися. Також підтримуємо позицію, що у зв'язку з передачею автомобіля по довіреності виникають правовідносини саме представництва, як це задекларовано в чинному ЦК України та як це підтверджує судова практика.

Наступний момент, який містить в собі загрозу втрати «придбаного» автомобіля шляхом отримання на розпорядження ним довіреності, є закінчення строку дії довіреності. Як зазначено у ст. 248 ЦК України, підставою припинення довіреності є закінчення терміну її дії. Навіть якщо у довіреності не вказано строк її дії, це не означає, що вона видана «довічно» - вона буде дійсною до припинення її дії. І в даному випадку слід пам'ятати про п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України, згідно з яким дія довіреності припиняється у разі смерті довірителя.

В такому випадку всі права на автомобіль переходять до його спадкоємців, і особі, яка придбала автомобіль шляхом отримання довіреності на розпорядження автомобілем, згідно із законом доведеться повернути його або спробувати домовитися зі спадкоємцями щодо отримання нової довіреності.

Ще одним ризиком для «покупця» автомобіля за дорученням є отримання страхових виплат. Так, при наявності тільки страховки цивільної відповідальності власника транспортного засобу у разі дорожньо-транспортної пригоди однозначно виникнуть проблеми з отриманням страхового відшкодування. Оскільки викликає сумнів, що страхова компанія буде виплачувати страховку не власникові автомобіля. Вирішити дану проблему можна шляхом:

отримання від власника довіреності на отримання грошових коштів;

передбачити текстом генеральної довіреності право на отримання грошових коштів від третіх осіб або страхового відшкодування у випадку дорожньо-транспортної пригоди;

«покупцеві» автомобіля оформити добровільну страховку, де страхувальником будете тільки він («покупець») - представник.

Потенційному «покупцеві» автомобіля за дорученням також слід усвідомлювати, що з часом він не зможе переоформити автомобіль на себе, оскільки згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Однак, якщо довіреністю передбачено право представника на продаж автомобіля, то продати його він зможе.

І вже новий власник матиме право оформити автомобіль на себе шляхом зняття з обліку та постановки на облік для володіння ним на праві власності.

Судовій практиці відомі випадки, коли особа, яка має довіреність на розпорядження автомобілем з правом відчуження, з метою уникнення майбутньої втрати автомобіля, переоформляє автомобіль на свою дружину, якщо доведе в судовому порядку, що дружила придбала автомобіль за власні кошти.

Так, наприклад, рішенням Олександрівського районного суду Донецької області було відмовлено в задоволенні позову Особи_3 до Особи_4 та Осо- би_5 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позивач Особа_3 вказала, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію володіла на праві власності транспортним засобом - автомобілем Tacuma», 2005 року випуску. Відповідач Особа_4 мав намір придбати у позивачки даний автомобіль і тому у жовтні 2010 року позивачкою була видана довіреність на Особа_4 на представництво її інтересів при здійсненні від імені позивачки юридичних дій, пов'язаних з розпорядженням зазначеним автомобілем. На думку позивачки, Особа_4, не узгодивши будь-які дії щодо

розпорядження автомобілем, на власний розсуд, без згоди позивачки оформив право власності на автомобіль Tacuma», 2005 року випуску на свою дружину Особа_5. Позивачка вважає, що Особа_4 не мав права оформляти право власності на вказаний автомобіль на свою дружину, так як у даному випадку, в порушення ст. 238 ЦК України, діяв у власних інтересах, ставши фактично після виконання цієї угоди співвласником зазначеного автомобіля.

У судовому засіданні було встановлено, що Особа_4 передала всі кошти, які повинна була передати за автомобіль, Особа_3. Також, оскільки довіреністю було передбачено право Особи_4 здійснювати розпорядження транспортним засобом, тому цілком законно спірний автомобіль було оформлено на Особа_5, яка придбала автомобіль за власні кошти. Так як на момент оформлення автомобіля довіреність позивачкою скасована не була, а автомобіль було придбано Особа_5 власним коштом, відповідач Особа_4 діяв у межах повноважень, якими його наділила Особа_3 [5].

Як бачимо з наведеного рішення суду, суд не вважає, що оформивши автомобіль на власну дружину, особа, яка «володіла» автомобілем за довіреністю, не вчинила дій у своїх інтересах, і тому не порушила вимог ст. 238 ЦК України. На нашу думку, наведене рішення суду викликає певні питання, оскільки в самому рішенні немає жодних фактів про доходи дружини відповідача та її матеріальну спроможність самостійно придбати автомобіль. Однак факт лишається фактом і рішення прийнято.

Наступний ризик втрати автомобіля «покупцем» за довіреністю є конфіскація або накладення арешту на автомобіль власника, наприклад, у разі вчинення ним злочину; невиконання власником автомобіля кредитних угод; наявності заставних зобов'язань тощо. Не можна зняти з обліку автомобіль щодо якого винесено рішення суду про накладення на нього арешту або заборону зняття з обліку чи постанову слідчого про накладення арешту, а також якщо автомобіль є речовим доказом у кримінальній справі. У даному випадку конфіскація відбувається безоплатно.

Ще однією підставою повернення автомобіля власнику може стати шлюбний договір. Якщо останнім передбачено, що саме цей автомобіль переходить у власність подружжя, або розділ майна при розлученні і перехід права власності на це майно до другого з подружжя, то цілком правомірним буде повернення автомобіля законному власнику [1].

Висновки. Таким чином, процедура придбання автомобіля шляхом оформлення довіреності на право розпорядження, потенційно містить у собі низку спірних моментів та ризиків як з боку «продавця», так і з боку «покупця». Звісно, законодавчо «продавець» в даних правовідносинах максимально захищений, оскільки право власності на автомобіль залишається у нього. Однак він може постраждати внаслідок власної необачності та надмірної довірливості. Це стосується тих випадків, коли генеральною довіреністю передбачається широке коло прав у представника, який потім виявляється не добросовісним у плані повернення всієї суми коштів, і щоб уникнути втрати автомобіля переоформляє транспортний засіб на іншу особу. Однак такі випадки трапляються набагато рідше, ніж приклади реальних ризиків з боку «покупця». Вважаємо, що однією з причин проблемності даного питання є відсутність єдиного підходу до тлумачення норм цивільного законодавства в досліджуваній частині та практики його застосування.

На підставі вищевикладеного зазначимо, що для уникнення всіх можливих втрат у майбутньому слід уникати придбання транспортних засобів «за довіреністю», а оформлювати подібні правовідносини шляхом укладання угоди купівлі-продажу.

Бібліографічні посилання

1. Смолянюк Т. Купівля-продаж авто за дорученням: варто чи ні? / Т. Смолянюк [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://law-km.info/articles/kupivlia-prodazh-avto- za-doruchenniam-varto-chy-ni.html.

2. Цивільний кодекс України станом на 02 вересня 2014 р. / Верховна Рада України // Голос України. - 2003. - № 4.

3. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України.

4. Шаповал Л.І. Представництво в цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Л.І. Шаповал. - К., 2007.

5. Рішення Олександрівського районного суду Донецької області [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17453859.

Размещено на Allbest.ru