Теоретичний та правовий аспект праці молоді

На жаль, у нашій країні інша ситуація. При прийняті на роботу молоді для роботодавця існує лише один формально закріплений плюс - при прийняті молоді на перше робоче місце не менш ніж на два роки, роботодавець звільняється від сплати єдиного соціального внеску на один рік. Усе інше нормативне регулювання з питань працевлаштування молоді лише створює нові обов'язки та додаткові рамки для роботодавців, а з іншого боку додаткові гарантії та важелі впливу для молодих робітників.

Із цього вже випливає наслідок, що завдяки такому законодавчому врегулюванню, молодь стає непривабливою робочою силою для роботодавців. Завдяки великій кількості гарантій та обмежень, молодь відлякує роботодавців від себе. Держава, маючи бажання захистити молодь (чи ні?), поводить себе як гіперактивні батьки, які хочуть плекати свою дитину до старості, і вважають, що вона завжди залишається дитиною і є не самостійною, не може керуватися своїм життям. Як усі знають, такий підхід поганий і приносить у життя людини багато труднощів, оскільки вона не може потім адаптуватися до дорослого світу. Держава також виховує свій народ, і працевлаштування є одним із елементів виховання. А тому не потрібно виховувати молодь так, як воно навпаки створює їм подальші труднощі. Держава завчасно вчить молодь, що при влаштуванні на роботу ти по перше маєш спеціальну виділену квоту, по якій тебе зобов'язані взяти, по друге: тебе практично неможливо звільнити, по третє: ти можеш працювати менше, а отримувати стільки ж. Після цього молодь вважає, що так буде й надалі. Але це зовсім не так.

Отже, проблема правового регулювання розуміє у собі багато гарантій та обмежень, і практично відсутність пільг. Це не припустима ситуація, яка негативно впливає на розвиток економіки, трудової активності молоді, розвиток бізнесу та становища соціального діалогу. По-перше: така політика спричиняє обурення та опір з боку роботодавців, які не мають бажання собі шкодити, та не беруть молодь на роботу.

Це спричиняє недостачу молодого персоналу, адже саме молодь привносить інновації, нестандартний підхід, та свіже бачення ситуації. Як наслідок, у розвитку бізнесу та технологій спостерігається стагнація та досить великий відрив від Європи. Наша країна багата молодими даруванням у різноманітних сферах, від IT-технологій до машинобудування і будівництва. Це кажу не лише я, а й спеціалісти з інших країн, а що найголовніше - інвестори. Українські стартап-проекти та наукові напрацювання користуються великою популярністю на Заході, а також в Японії та Китаї. Їх інвестор та бізнесмени активно вкладають гроші у інноваційні ідеї та напрацювання української молоді, забираючи практично весь практичний результат, викупляючи патенти на їх інтелектуальну власність. Також, дедалі більшою стає практикою, коли перспективні вчені та винахідники, інноватори та бізнесмени з України їдуть до США, Канади, Німеччини, Японії. І така практика є по всьому пост-радянському простору. У власній країні не вірять у здібності молоді. На даному етапі, перспективному молодому ІТ-працівнику простіше влаштуватися до міжнародної компанії, яка має представництво в Україні, аніж до власних компаній. Це відбувається тому, що міжнародні західні компанії знають потенціал молоді, і активно включають їх до своєї діяльності. Молодь є рівною для них. У нас навпаки діє ще радянське мислення, що "діти" нічого самі не можуть, і те, що вони пропонують - це єресь, оскільки "я прожив більше за тебе, а отже і розумію все краще, і взагалі я завжди правий". Чим тобі більше років - тим ти правіший. Така мораль губить потенціал молоді. Цю проблему я розберу у іншому підрозділі.

Отже, велика кількість обмежень для роботодавців відлякує від них молодь. Вирішенням цієї проблеми звісно стане перегляд поточної ситуації у бік балансу між гарантіями молодим працівникам та вигодою роботодавцям. По-перше: потрібно розібратися із гарантіями, наданими державою молоді.

Ст. 188. КзпП України закріплює те, що особа яка не досягла 16 років не може бути прийнята на роботу. Допускається виключення для осіб, які досягли 15 років, за згодою одного із батьків, чи осіб, що їх замінює. [2]Це гарна норма, потрібна, але вони дуже широка та неактуальна в наш час. Вона не достатньо ясно регулює це питання. Кодекс був випущений 10.12.1971. На той час, коли складалась ця норма, навіть не було (чи їх не розглядали, або до них був інший підхід) таких сфер праці, у яких собі може знайти місце особа, яка не досягла 16 років. У цьому питанні ми повинні звернути свою увагу на США. Так, у США особа, яка не досягла 18 років не може працювати повний робочий день (у якості винятків, за рішенням органів опіки особі можуть дозволити працювати повний робочий день з 16 років. І тому одразу пропоную подивитися на сам текст норми: "не може працювати повний робочий день". У цьому і різниця. Українське законодавство забороняє взагалі укладати трудовий договір із особою молодше 16 років, а США забороняє неповнолітнім працювати увесь день. Лише увесь, адже існує ціле різноманіття занять, якими можна займатися із дитинства. Першою сферою, якою можна займатися із дитинства - є телебачення. Кіно, серіали, реклама. В Америці є нормальною практика укладання контрактів із неповнолітніми щодо їх акторської гри. В Україні діє контракт, як форма трудового договору, а отже така норма забороняє використовувати найману працю дітей у цій сфері, що є нечесним по відношенню до них. Діти мають право та змогу демонструвати свої таланти не лише концертах у дитячих садочках та школах, а й отримувати за це гроші, допомагаючи собі, та своїй сім'ї. Я вважаю неприпустимим обмежувати дітей у цій діяльності. Далі, музика. Існують дитячі музикальні групи, які могли б так само укладати контракти на виступи, тощо, але вони не мають змоги робити це.

Ще цікавою практикою є - вигул домашніх та свійських тварин. Україна - велика аграрна держава із великим селом. Безліч дітей мали б змогу заробляти займаючись вигулом та доглядом за свійськими та домашніми тваринами. Пасти корів, биків, тощо. У місті вони б могли доглядати за хатніми тваринами (собаками, котами, тощо). Дуже частими є ситуації, коли хазяїн їде у відрядження, а за твариною нікому слідити. Ніщо не заважає укласти невеликий усний договір і з батьками дитини (звісно із згоди та ініціативи дитини), щодо догляду за цією твариною.

Іншою цікавою сферою яка розвивається є копірайтинг, рерайтинг. Це сфери, де може заробляти будь-яка розумна та грамотна особа. Якщо дитина підходить під ці критерії - то чому не дати їй змогу заробляти на цьому? Із швидким поширенням медіа контенту у соціальних мережах цікавою вакансією може стати місце адміністратора чи модератора спільнот у соц. мережах.

Як бачимо - існує широкий спектр можливостей для працевлаштування навіть дітей. І питання особистого заробітку для них тут навіть не найголовніше. Найголовніше тут саме те, що їх з дитинства вчать відповідати за себе, брати на себе відповідальність та самостійно себе забезпечувати. Це був би дуже серйозний інструмент для виховування молодого покоління.

А тому, у якості вирішення цієї проблеми пропоную внести зміни до статі 188 КзпП України. Декілька варіантів: можна скопіювати положення із американського законодавства, тобто заборонити укладати договір на повний робочий день до 16, чи 18 років. Іншим варіантом пропоную внести зміни таким чином, аби закріпити винятки. Тобто, наприклад: "не допускається прийняття на роботу осіб молодших шістнадцяти років, окрім випадків передбачених законодавством", і доручити центральному органу виконавчої влади, у компетенцію якого входять питання працевлаштування, та дітей і молоді, розробити постанову, у якій буде формально визначений вичерпний список дозволених посад та сфер праці, чи навпаки - заборонених. Чи навпаки, невичерпний, а лише із переліком умов праці та елементів трудової компетенції, які дозволяється надавати неповнолітньому.

Ст. 192 КзпП України закріплює, що неповнолітніх забороняється залучати до нічних, надурочних робіт, та у вихідні дні. [2]Я згоден із цією нормою, але не повністю. Працювати у ніч та понаднормово так - потрібно залишити, але заборона працювати у вихідні - є неправильною. Тому що багато таких осіб мають змогу працювати якраз навпаки - лишу у вихідні. Можливість працювати у вихідні, дасть змогу неповнолітнім не порушувати навчальний процес. Наприклад у сфері обслуговування найбільш вигідно працювати саме у вихідні. Тому пропоную вирішити цю проблему внесенням змін до 192 статі КзпП України, у якості змін - виключити із переліку заборон вихідні дні.

Ст. 194 КзпП України формально визначає, що заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. [2] Тобто особа працює вдвічі менше ніж інші, а отримує стільки ж. Я вважаю це несправедливим по відношенню до інших робітників та роботодавців. Ця норма є дуже невигідною для роботодавців, оскільки приймаючи на роботу неповнолітнього, він працює вдвічі менше, ніж дорослий, а платити йому потрібно стільки ж. До цього всього він ще й має кучу державних гарантій. Це б'є по бізнесу, особливо по малому, де кожна копійка чистого прибутку на вагу золота. Також, праця неповнолітніх є скоріше додатковим заробітком, аніж основним джерелом існування, у той час, як для дорослих вона є саме основним джерелом існування. Тому вважаю неприпустимим подальшу дію цієї норми. Але пропоную не прибирати її взагалі, а лише змінити. Закріпити можливість отримання повної заробітної плати при скороченому робочому дні, за умови, якщо сім'я цієї неповнолітньої особи є малозабезпеченою. Також, для усіх інших на перший час зробити не повну заробітну плату, а 75 % від повної заробітної плати.

Окремим питанням хотілося б виділити питання квот для першого робочого місця.

За статтею 197 КзпП України, працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років. [2]

Я вважаю, що квотний принцип вже не є актуальним, і повинен бути замінений. Створення квот, це такий самий елемент примусу для роботодавців, як і усі інші, і це не є правильним підходом. І роботодавців, і робітників потрібно заохочувати до тих чи інших дій. Отже, роботодавцям потрібно показати вигоду створення першого робочого місця.

По-перше - це податкові послаблення. Першим податком який буде сплачуватись у пільговому порядку буде єдиний соціальний внесок. Наприклад, при створенні першого робочого місця для молоді, і подальшого її залишення терміном на не менше ніж 1 рік, наступний рік ЄСВ на цього робітника буде у розмірі 75 % від повного розміру. Якщо молодий працівник працює два роки, то наступний рік сплачується 50 % від повного розміру ЄСВ. 50 % буде сплачуватись до 5го року роботи цього працівника. Якщо він відпрацює на першому робочому місці 5 років, то послідуючий рік ЄСВ буде сплачуватись у розмірі 25 % від повного розміру, наступний за ним - 50 %, а із 8го року роботи - вже повний розмір ЄСВ. Така політика не лише зацікавила б роботодавців у створенні першого робочого місця для молоді, а ще й подальшому залишенні цього працівника. Другим податком міг би стати податок на прибуток підприємств. Ставка цього податку залежала б від кількості молодих працівників у штаті працівників. Наприклад, якщо у штаті працівників молодь є у кількості 10 %, тоді ставка податку зменшується на 10 %(18-1.8=16.2 %) і діє стільки, скільки такий відсоток молоді підтримується. Якщо молодь у штаті числиться у кількості 20 та більше відсотків, тоді ставка податку зменшується з 18 % до 15 %. Така політика створювала б зацікавленість роботодавців у постійному насиченні свого штату молоддю, і чим більше її - тим для них краще.

3.2 Заходи, спрямовані на підтримку молодіжного підприємництва

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про стан дотримання вимог законодавства щодо працевлаштування неповнолітніх та випускників навчальних закладів 2000 року" від 16 листопада 2000 року N 2103-III було постановлено розробити і затвердити Державну програму підтримки молодіжного підприємництва та сприяння зайнятості молоді на 2001-2005 роки. [27]

В зв'язку з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 536 була затверджена Державна програму підтримки молодіжного підприємництва на 2002-2005 роки (далі - Програма). [7]

В програмі відзначено, що сектор малого бізнесу в Україні охоплює понад 1,7 млн. суб'єктів малого підприємництва. За останні п'ять років їх кількість збільшилася порівняно з попередніми роками майже у 2 рази. Чисельність працюючих у сфері малого підприємництва зросла більше ніж у 1,6 рази і становить понад 3,2 млн. осіб. На початок 2002 року на 10 тис. чоловік населення припадало 47 малих підприємств.

Майже 5 відсотків осіб віком від 18 до 28 років провадять підприємницьку діяльність. В інших вікових групах цей показник дещо вищий. Так, серед 29-39-річних осіб, які є активною, досить освіченою, професійно підготовленою для самостійної економічної діяльності групою населення, він становить 9 відсотків. Серед осіб віком 40-49 років частка підприємців дорівнює 6 відсотків, старших вікових груп - 2 відсотки.

Проте у молодіжному середовищі зростає соціальна напруженість, викликана підвищенням загального рівня безробіття.

Сьогодні для суспільства небезпечною є не тільки сама проблема безробіття, а й недосконалість механізму його профілактики.

У такій ситуації створення сприятливих умов для розвитку молодіжного підприємництва та реалізації підприємницького потенціалу молоді дасть відповідний соціальний ефект.

Метою Програми є створення сприятливих умов для розвитку молодіжного підприємництва, зменшення рівня безробіття серед молоді шляхом її залучення до підприємницької діяльності.

Основними завданнями Програми є:

· сприяння розвитку підприємницького сектору як невід'ємної частини економіки;

· адаптація молоді до умов ринкової економіки;

· створення умов для активізації молодіжного підприємництва;

· сприяння створенню нових робочих місць для молоді;

· запровадження ефективних механізмів співробітництва органів державної влади і громадських об'єднань молодих підприємців для розв'язання соціально-економічних проблем.

Основними напрямами Програми є:

· співробітництво органів державної влади і громадських об'єднань молодих підприємців у вирішенні питань розвитку молодіжного підприємництва;

· інституційна та інформаційна підтримка молодіжного підприємництва;

· освітня та соціально-психологічна підтримка молоді;

· фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка молодіжного підприємництва. [7]

Наявність негативних тенденцій у розвитку молодіжного підприємництва пов'язана із значною зарегульованістю підприємницької діяльності, відсутністю прозорих механізмів взаємодії органів державної влади і молодих підприємців.

Пріоритетним завданням цього напряму є встановлення партнерських відносин органів державної влади та підприємницьких структур, розвиток інститутів громадянського суспільства, що дасть змогу молодим підприємцям відстоювати свої інтереси у владних структурах та органах управління.

Конструктивний діалог між органами державної влади і громадськими об'єднаннями молодих підприємців досягається шляхом:

· активізації роботи дорадчих та консультативних органів при органах державної влади, введення до їх складу представників громадських об'єднань молодих підприємців;

· проведення "круглих столів", семінарів і конференцій за участю представників органів державної влади, громадських об'єднань молодих підприємців;

· врахування пропозицій громадських об'єднань молодих підприємців під час прийняття рішень органами державної влади.

Відсутність дієвої системи підтримки легального бізнесу призводить до значної тінізації економіки. Створенню такої системи сприятиме розширення інфраструктури підтримки молодіжного підприємництва. Реалізація цього напряму дасть змогу вирішити питання консультаційної та інформаційної підтримки молодіжного підприємництва через мережу спеціалізованих закладів.

Розширення інфраструктури підтримки молодіжного підприємництва передбачається забезпечити шляхом:

· підготовки пропозицій і внесення змін до законодавства щодо молодіжного підприємництва;

· утворення Всеукраїнського молодіжного центру розвитку підприємництва.

Задоволення потреб молоді в інформації з основних питань молодіжного підприємництва, а також пропагування ідей підприємництва є нагальною потребою сучасності і зумовлюється вимогами економічного розвитку.

Інформаційна підтримка молодіжного підприємництва здійснюється шляхом:

· видання допоміжної, зокрема консультаційної, літератури для молодих підприємців;

· проведення тематичних опитувань серед молоді;

· видання спеціалізованого журналу для молодих підприємців;

· створення потужного інтернет-порталу для молодих підприємців, а також розгалуженої бази даних в мережі Інтернет про вакансії для молоді, яка шукає роботу.

Для надання освітньої та соціально-психологічної підтримки молоді у провадженні підприємницької діяльності передбачається:

· розроблення механізму проходження стажування молоді на підприємствах, в установах та організаціях;

· сприяння виконанню програм центрів соціальних служб для молоді, молодіжних центрів праці, діяльність яких спрямована на підтримку молодіжного підприємництва;

· створення вечірніх шкіл підприємництва для молоді;

· проведення "круглих столів", семінарів і конференцій.

Молодіжне підприємництво потребує фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки, яка дасть змогу багатьом молодим людям взяти участь у процесі відтворення вітчизняної економіки.

Для надання молодіжному підприємництву фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки слід:

· розробити механізм передачі невикористаних матеріальних активів державних підприємств у лізинг молодим підприємцям;

· утворити молодіжний фонд підтримки підприємництва;

· створити систему фінансування молодих підприємців-початківців.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

У 2003-2005 роках видатки на виконання цієї Програми здійснюватимуться в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік Державному комітетові у справах сім'ї та молоді на реалізацію цієї Програми.

Координацію діяльності центральних та інших органів виконавчої влади, пов'язаної з виконанням Програми, здійснює Державний комітет у справах сім'ї та молоді, який щокварталу подає Кабінетові Міністрів України інформацію про виконання Програми.

Виконання Програми дасть змогу:

· збільшити чисельність молодих осіб, що провадять підприємницьку діяльність;

· підвищити рівень зайнятості молоді;

· удосконалити інфраструктуру підтримки молодіжного підприємництва, елементи якої надають інформаційно-консультаційну та методичну допомогу у створенні та функціонуванні суб'єктів підприємництва;

· розширити можливості молоді для отримання кредитів та інвестицій на провадження підприємницької діяльності;

· зменшити соціально-психологічну напруженість серед молоді.

Необхідно у нашій державі розробити ефективніші механізми, які б стимулювали працевлаштування молоді і сприяли б розвитку молодіжних підприємницьких ініціатив. Це повинно знайти відображення у державній молодіжній політиці. Зокрема, доцільно фінансувати молодіжні програми за рахунок бюджетів усіх рівнів та проводити конкурси програм, на державному рівні, в основу яких входило б надання пільгових державних кредитів на придбання житла, надання одноразової допомоги при переїзді на постійне місце проживання в сільську місцевість., прогнозувати потреби ринку у кваліфікованих спеціалістах.

Немає сумніву, що впровадження та розвиток програм державою і всебічне сприяння їм є важливим заходом у поліпшенні зайнятості молоді. Допомога молодим людям правильно почати свою трудову діяльність сприяє забезпеченню їх успішного руху на шляху до гідної праці. Чим більше часу витрачається для того, щоб стати на цей шлях, тим складнішою стає ця проблема, особливо якщо такий шлях взагалі відсутній.

Висновок

На сьогоднішній день молодь багато в чому визначає політичні, економічні й соціальні структури суспільства.

Молодь - це соціально-демографічна група суспільства, що перебуває в стадії трудового й соціального самовизначення й володіє рядом специфічних ознак, що відрізняють її від громадян іншого віку. Вона має ряд особливостей, які з погляду оцінки трудових ресурсів є як достоїнствами (високий освітній рівень, ініціативність, нестандартність мислення, уміння швидко адаптуватися в умовах ринкової економіки, бажання працювати й використовувати отримані в навчальному закладі знання на практиці), так і недоліками (відсутність практичного досвіду й трудових навичок, завищені вимоги до передбачуваної роботи, завищена самооцінка й ін.).

Останнім часом все більше число молодих людей вважає одержання повноцінної освіти необхідною умовою досягнення бажаного соціального статусу й більш високого матеріального становища, певною гарантією від безробіття.

Вирішальним причинним фактором результативності діяльності молодих людей є їхня мотивація.

При розгляді мотивації варто зосередитися на факторах зовнішніх і внутрішніх, які заважають активізувати діяльність молоді на досягнення поставлених цілей.

Зовнішній фактор, що не залежить від самого суб'єкта, - це низька конкурентоспроможність молоді на ринку праці, він обумовлений:

- недоліком професійного досвіду;

- слабкою соціальною захищеністю, необґрунтовано низькою системою оплати праці в країні.

Внутрішній фактор, що залежить від самого суб'єкта, - освітній рівень, ініціативність, нестандартність мислення, уміння швидко адаптуватися в умовах ринкової економіки, він обумовлений:

- амбіційністю випускників сучасних вузів;

- завищеними вимогами до умов і оплати праці;

- не бажання робити кар'єру із самих "низів";

- відсутність чіткої професійної визначеності.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день є позитивні моменти у державному регулюванні праці молоді. Влаштовуючись на роботу, молодь може бути впевненою та почувати себе захищеною.

Також, держава не забуває і про роботодавців, заохочуючи їх до прийняття на роботу молоді, шляхом створення пільгових податкових режимів.

Але, існують також і негативні тенденції у питанні правового регулювання праці молоді.

Велика кількість державних гарантій для молоді з одного боку та багато обмежень та обов'язків для роботодавців з іншого боку, робить молодь недостатньо привабливою робочою силою в очах роботодавців, що веде до збільшення "тіньового" сектору праці молоді.

Недостатня кількість заохочень та досить мала вигода для роботодавців, яка приймає на роботу молодь, пояснює тенденцію щодо збільшення з кожним роком середнього віку працівників.

Однією із негативних сторін також хотілося б відмітити неактуальність сьогоднішніх положень щодо мінімального року з якого дозволена праця та праця дітей і неповнолітніх.

Важливе значення має створення умов, що сприяють залученню й закріпленню молодих фахівців на виробництві, це: гідна заробітна плата й своєчасність її виплати, наявність соціальних гарантій працівнику, можливість просування по службі, рішення житлового питання, прояв ініціативи про проведення виробничої практики студентів середньої й учнів початкової професійної освіти на підприємствах, відродження традицій наставництва на виробництві. Необхідно визнати сферу молодіжної зайнятості пріоритетною частиною соціальної політики держави, тому що молодь - найбільший стратегічний ресурс країни.

Державна служба зайнятості повинна стати активним партнером у формуванні системи збереження й розвитку трудових ресурсів при зацікавленій участі всіх структур. Оскільки підготовка висококваліфікованих кадрів, адаптованих до умов ринкової економіки є завданням стратегічної важливості, від її рішення в чималому ступені залежить майбутнє нашої країни. Труднощі, з якими зіштовхується суспільство у своїх зусиллях по соціалізації й інтеграції молоді, виникають із нестикування між потребами й устремліннями молодих людей, з одного боку, і з того, що пропонує й жадає від них суспільство, з іншого. Щоб вирішити дане протиріччя, молоді необхідно створити умови для самореалізації, дати можливість вносити свій внесок у розвиток суспільства.

Причому, не тільки суспільство, виховуючи й навчаючи, соціалізує молодь, але й сама молодь, що несе нові ідеї й погляди, у свою чергу, змушує суспільство пристосовуватися до неї й змінюватися.

Список використаної літератури

1. Стельмах П.Ю., Капліна Г.А. Щодо забезпечення працевлаштування молоді та студентів // "Молодь і наука: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку права в Україні": матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих науковців; м. Сєвєродонецьк, 18-19 травня 2017 р. / За ред. проф. Розовського Б.Г. // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://pravo-snu.lg.ua/_ld/0/13__1.pdf.

2. Кодекс законів про працю України затверджений Законом № 322-VIII від 10.12.71 в редакції Закону № 762-IV від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 30.

3. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 45. - ст. 397.

4. Конституція України затверджена Законом № 254к/96-ВР від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 21, 23.

5. Кодекс Законів про працю України:. Науково-практичний коментар / Б.С. Стичинський, В.Г. Ротань, І.В. Зуб. - К.: А.С. К.. - 2000. - 1072 с.

6. Трудове право України: Підручник / За редакцією Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишвої. - К.: "Знання. КОО". - 2000. - 564 с.

7. Трудове право України: Підручник / За редакцією В.І. Прокопенко. - Х.: "Консум". - 1998. - 480 с.

8. Закон України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5076-VI // Відомості Верховної Ради. - 2013. - № 24. - ст. 243.

9. Основи трудового права: Навчальний посібник / К.: видавництво А.С. К.. - 2003. - 656 с.

10. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, прийнятий резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16.12.1966 // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/pactecon.shtml.

11. Загальна декларація прав людини, прийнята резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/declhr.shtml.

12. Зарубежный опыт трудоустройства молодёжи // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://studbooks.net/1088122/pravo/zarubezhnyy_opyt_ trudoustroystva_molodezhi.

13. Решение вопросов занятости молодёжи в Германии // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=700054.

14. Einfuhrung in das Arbeits- und Sozialrecht: Lehrbuch und Aufgabensammlung / Wolfgang Grill. - Т. - 2010. - 144 с.

15. Порівняльне трудове право: посібник / Бойко Н.Д. - К.: "Атіка". - 2007. - 191 с.

16. Трудовое право Соединённых Штатов Америки: диссертация / Назметдинов Р.Р. - М. - 2013. - 226 с.

17. Людина і праця. Довідник з правових питань / Уклали Корінцев, Л. Савченко. - К.: "Хрінком Інтер". - 1997 р. - 336 с. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13.

18. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII // Відомості Верховної Ради. - 1995. - №17. ст. 10, 11.

19. Трудове право України: Підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. - Харків: Вид-во "ФІНН", 2010. - 728 с.

20. Наказ Міністерства Охорони Здоров'я "Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми" від 22.03.1996 № 59 // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/z0183-96.

21. Постанова Верховної Ради України "Про забезпечення працевлаштування молоді, зокрема випускників шкіл, вузів та інших навчальних закладів" від 16.07.1997 № 463/97-ВР // Відомості Верховної Ради. - 1997. - № 38. - ст. 257.

22. Закон України "Про оплату праці" від 1 травня 1995 року № 108/95-ВР // Відомості Верховної Ради. - 1995. - №17, ст. 12.

23. Трудове право України: Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей / За редакцією П.Д. Пилипенка. - К.: Концерн "Видавничий дім "Ін Юре". - 2004 р. - 536 с.

24. Науково-практичний коментар до законодавства України / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. - 4-те вид. - К.: видавництво А.С. К. - 2003. - 1024 с.

25. Кодекс України про адміністративні правопорушення затверджений Законом № 8073-Х від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради. - 1984. - № 51. - ст. 1123.

26. Кримінальний Кодекс України затверджений Законом № 2341-ІІІ від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 25-26. - ст.131.

27. Постанова Верховної Ради України "Про стан дотримання вимог законодавства щодо працевлаштування неповнолітніх та випускників навчальних закладів 2000 року" від 16.11.2000 № 2103-ІІІ // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2103-14.

28. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради. - 1997 р. - №2, ст. 10.

Размещено на Allbest.ru