Зарубіжний досвід співпраці органів пробації з релігійними організаціями у сфері запобігання рецидивним злочинам неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії внутрішніх справ

Зарубіжний досвід співпраці органів пробації з релігійними організаціями у сфері запобігання рецидивним злочинам неповнолітніх

А.А. Коренюк,

аспірант

Розглянуто загальні засади діяльності служби пробації щодо неповнолітніх у зарубіжних країнах. Узагальнено досвід цих країн щодо співпраці служби пробації з релігійними організаціями. Проаналізовано можливість та доцільність запозичення, а також впровадження в Україні механізмів такої взаємодії в систему запобігання злочинності неповнолітніх.

Ключові слова: рецидивна злочинність, служба пробації, неповнолітні, релігійні організації, взаємодія, запобігання злочинності.

пробація неповнолітній релігійний

Рассмотрены общие принципы деятельности службы пробации в отношении несовершеннолетних в зарубежных странах. Обобщен опыт этих стран по сотрудничеству службы пробации с религиозными организациями. Проанализирована возможность и целесообразность заимствования, а также внедрение в Украине механизмов такого взаимодействия в систему предупреждения преступности несовершеннолетних.

Ключевые слова: рецидивная преступность, служба пробации, несовершеннолетние, религиозные организации, взаимодействие, предотвращения преступности.

The general principles of juvenile probation officers in foreign countries. The experience of those countries to cooperate with the probation service by religious organizations. The possibility and expediency of borrowing and implementation in Ukraine of such cooperation mechanisms in the prevention of juvenile delinquency.

Keywords: recurrent crime, probation service, minors, religious organizations, cooperation, prevention of crime.

В умовах розбудови в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх пробація має стати новим ефективним інструментом у боротьбі із дитячою злочинністю. Коли в нашій країні тільки реалізовуються положення Закону України «Про пробацію» [2]щодо реорганізації кримінально-виконавчих інспекцій в органи пробації, то за кордоном такі служби апробації здійснюють діяльність по запобіганню злочинності неповнолітніх. Так, їхня діяльність спрямована на надання корекційних заходів та послуг з подолання соціальних проблем, соціально-педагогічної, виховної роботи, здійснення нагляду, психологічного супроводження та оцінки ризику вчинення повторного злочину неповнолітніми. У зарубіжних країнах завдяки співпраці служб пробації із волонтерами, громадськими та релігійними організаціями значну кількість неповнолітніх, до яких застосовувалася пробація, працевлаштовано, а рівень вчинення повторних злочинів серед цієї категорії осіб помітно знизився. Отже, розглянемо більш детально досвід співпраці служб пробації з релігійними організаціями у запобіганні рецидивним злочинам неповнолітніх у країнах Європи та США.

Загальні аспекти зарубіжного досвіду запобігання рецидивній злочинності неповнолітніх, створення та функціонування служби пробації та суб'єктів пробації за кордоном були предметом дослідження таких вітчизняних учених: О. В. Беци, І. Г. Богатирьова, О. І. Богатирьової, Н. В. Буруковської, О М. Джужи, В. М. Дрьоміна, В. В. Голіни, В. А. Кирилюк, О. О. Книженко, О. Г. Колба, М. О. Колесник, Н. М. Крестовської, О. М. Литвинова, І. М. Михайлової, Д. В. Ягунова, І. С. Яковець, О. Б. Янчука та інших. Але питання зарубіжного досвіду співпраці органів пробації з релігійними організаціями у запобіганні рецидивним злочинам неповнолітніх раніше окремо не розглядалося.

Метою статті є дослідження закордонного досвіду співпраці органів пробації з релігійними організаціями у сфері запобігання рецидивним злочинам неповнолітніх для вдосконалення цієї роботи в Україні. Досягненню мети сприятиме виконання таких завдань: визначити роль та місце служби апробації в інших країнах у сфері запобігання рецидивним злочинам неповнолітніх, оцінити результати співпраці закордонних служб пробації з релігійними організаціями, а також сформулювати пропозиції вдосконалення такої співпраці в Україні, враховуючи досвід країн Європи та США.

Науковці запобігання злочинності неповнолітніх визначають як діяльність органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних закладів для неповнолітніх, спрямовану на виявлення й усунення причин та умов, що сприяють учиненню неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на негативну поведінку окремих неповнолітніх [3, с. 96]. Але діяльність цих органів є недосить результативною, оскільки Україна має досить високі показники рецидивної злочинності неповнолітніх.

У зв'язку з цим система запобігання злочинності в Україні потребує пошуку та впровадження нових ефективних засобів. Зокрема, досить актуальним є питання залучення органів апробації у співпраці з релігійними організаціями у процеси протидії дитячій злочинності.

З огляду на це створити дієвий та ефективний механізм співпраці органів апробації з релігійними організаціями у сфері запобігання злочинності неповнолітніх в Україні неможливо без вивчення та врахування зарубіжного досвіду.

Сьогодні служба пробації є найважливішим інститутом сфери кримінального правосуддя і попередження злочинів у багатьох країнах світу. Проте в різних країнах є відмінності щодо характеру, функцій та організаційної побудови служби. Так, в одних державах законодавець визначає застосування пробації як покарання (наприклад, Швеція, Фінляндія, Латвія), в інших - відносить до інших заходів кримінально-правового характеру (наприклад, Англія, Данія), в третіх - пов'язує застосування цих заходів із звільненням відпокарання (наприклад, Естонія), а в деяких країнах взагалі не позначає природу цього інституту (наприклад, США) [4].

Необхідно зауважити, що одним із факторів, які сприяли створенню служби пробації за кордоном був економічний аспект. Адже утримання засуджених в установах виконання покарань закритого типу обходиться державам набагато дорожче, ніж діяльність служби пробації (наприклад, у Фінляндії середня вартість на одного клієнта пробації становить 2 800 євро, а на засудженого - 44 600 євро, у Швеції на пробацію витрачають в рік - 77 млн євро, на тюрми - 324 млн євро, а на СІЗО - 143 млн євро) [5] .Тому в період обмеженого фінансування кримінально-виконавчої системи нашої держави необхідно враховувати цей досвід [5].

У більшості країн законодавче закріплення пробації знайшло відображення у прийнятті нормативно-правових актів пробації для неповнолітніх. Так, у Фінляндії - «Акт стосовно неповнолітніх», 1943 р. у Німеччині - «Судовий акт стосовно неповнолітніх», 1953 р. у Чехії «Про відповідальність неповнолітніх за злочинні дії та правосуддя у справах стосовно неповнолітніх» (Акт ювенальної юстиції), 2004 р.

Заходи пробації, які застосовувалися до неповнолітніх давали позитивні результати і кількість підлітків, які вчиняли повторні злочини значно зменшилася. Тому у таких країнах, як Скандинавія, Німеччина, Нідерланди спеціальні закриті установи для підлітків-злочинців уже давно замінили службами пробації.

Незважаючи на відмінності, характерні різним країнам, системі апробації' має і певні спільні особливості, а саме: рішення щодо направлення особи на пробацію виноситься судом і пов'язується з умовами та вимогами до поведінки засудженого. І, найчастіше, такими умовами є: перебування під наглядом офіційної особи (офіцера пробації), установи (служби пробації), соціальної служби або окремої особи з-поміж соціального оточення засудженого,утримання від скоєння повторних правопорушень та інших незаконних, аморальних або ризикованих дій, нездорового способу життя, обов'язкове працевлаштування та систематична трудова діяльність або навчання, заборона на зміну місця проживання та пересування без дозволу особи, що наглядає; систематичні відвідування установи, що здійснює пробацію, за затвердженим судом графіком [6].

Аналізуючи здійснення пробації у країнах Європи та США можна виділити також і окремі загальні та основні функції цієї служби щодо неповнолітніх: збір інформації про неповнолітнього злочинця з метою надання допомоги суду у визначенні найбільш ефективного для нього виду покарання (досудова функція), соціально-реабілітаційна, контролююча та наглядова діяльність щодо умовно засуджених неповнолітніх, а також умовно- дострокове звільнення громадян, виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, застосування щодо неповнолітніх примусових заходів виховного впливу, впровадження пробаційних програм до неповнолітніх з професійною підготовкою та психологічною допомогою, участь у підготовці засудженого до звільнення з виховної установи, контроль за виконанням накладених судом додаткових обов'язків і обмежень при звільненні від кримінальної відповідальності, організація процедур примирення і відновлення.

М. О. Черниш виокремлює дві моделі пробації:

просоціальна, коли співробітник виконує переважно функцію соціального нагляду працівника, взаємодія із сім'єю неповнолітнього засудженого, самим засудженим (наприклад Німеччина, Франція, Нідерланди);

нагляд, коли співробітник контролює особу, яка звільняється (умовно засуджену), і стежить за тим, щоб піднаглядний поводився відповідно до умов звільнення, вироку (наприклад, Великобританія, США) [7].

З огляду на це у більшості країн застосовують просоціальну модель пробації для неповнолітніх, яка реалізується службами апробації у взаємодії із соціальними службами, волонтерськими та релігійними організаціями. На нашу думку, ця модель є більш дієвою щодо підлітків, оскільки має великі шанси ресоціалізації та первиховання цієї категорії осіб.

Так, у Великобританії, Данії, Швеціїфункції догляду за неповнолітніми правопорушниками та проведення з ними реабілітаційної роботи, як правило, передається ювенальним соціальним службам. Це не знімає із засуджених кримінального покарання, проте функції його виконання виконує не установа виконання покарання, а саме соціальна служба, що має зменшити стигматизацію неповнолітнього та робить допомогу неповнолітньому більш фаховою. Апробація для неповнолітніх у цих країнах передбачає такі заходи: відвідування пробаційних, денних центрів, де підліток перебуває кілька годин на день та бере участь у навчальній, трудовій, дозвільній діяльності, розвиває професійні навички, займається спортом, технічною творчістю тощо. У пробаційних центрах також здійснюється виховна і корекційна робота з неповнолітніми. Можливе також цілодобове перебування і проживання в стаціонарних установах - виправних гуртожитках [8, с. 27-28]. Проте в будь-якому випадку пробація щодо неповнолітніх включає такі її основні компоненти, як нагляд та проведення системної соціально- педагогічної роботи, яка передбачає виховні, корекційні заходи і послуги з подолання соціальних проблем.

Цікавим є той факт, що історичною батьківщиною першої у світі системи пробації є США, де вперше суди починають використовувати виключно формальні покарання для неповнолітніх з передачею їх на поруки місіонерам та церкві на безоплатній основі. Саме в Америці у штаті Масачусетс було прийнято перший закон про службу пробації для неповнолітніх, який у подальшому було ухвалено і в інших штатах. Прийняття цих нормативно- правових актів суттєво вплинуло на американську систему кримінальної юстиції щодо неповнолітніх та відіграло важливу роль у виникненні та розвитку сучасної концепції пробації. Метою такого заходу було виправлення неповнолітнього злочинця та попередження вчинення повторного злочину внаслідок застосування виховних методів роботи. Однією із особливостей кримінальної юстиції щодо неповнолітніх у США є широка співпраця служби пробації із великою кількістю благодійних, релігійних організацій, жіночих клубів, товариств захисту дітей від жорстокого поводження, які здійснюють нагляд та перевиховання неповнолітніх злочинців. Так, у США була сформована така структура служби пробації: створення спеціальних законів щодо неповнолітніх, існування спеціальних суддів для неповнолітніх та посад опікунів, а також широке залучення громадськості, волонтерів, благодійних та релігійних організацій. При цьому саме діяльність церкви відіграє значну роль у виправленні неповнолітнього шляхом надання духовної та матеріальної підтримки цій категорії осіб.

Якщо розглядати апробацію щодо неповнолітніх у країнах Європи, то роботу працівників служби апробації у запобіганні рецидивним злочинам неповнолітніх неабияк покращує активне залучення релігійних організацій. Саме ці організації здатні ефективно впливати на морально-етичний комплекс особистості неповнолітнього злочинця. Така співпраця у більшості країн визначена своїм нормативно-правовим забезпеченням пробації щодо неповнолітніх. Адже практика свідчить, що клієнту пробації краще та простіше відкритися саме працівнику релігійної організації, ніж працівнику служби пробації.

Так, у Грузії функціонують чотири центри реабілітації для неповнолітніх «пробаціонерів», де впроваджуються спеціальні реабілітаційні програми для неповнолітніх, якими передбачається професійна підготовка та психологічна допомога. Для зниження вчинення повторних злочинів цією категорією осіб у країні налагоджено тісну взаємодію з урядовими та неурядовими організаціями та Патріархією Грузії. При цьому, співпраця з різними релігійними організаціями в цьому напрямі дає позитивні результати щодо зниження рівня дитячої злочинності. Також релігійні організації допомагають неповнолітнім у працевлаштуванні.

У Фінляндії передумовами виникнення пробації' та найкращими засобами виправлення звільнених неповнолітніх засуджених були загальна та релігійна освіта. Така робота переважно здійснювалася волонтерами. Діяльність служби пробації розпочалася з утворення фінської тюремної асоціації, яка фінансувалася переважно церквою. Це свідчить про взаємодію фінської служби пробації з церквою щодо здійснення нагляду та перевиховання підлітків-злочинців.

Так само, як у Фінляндії, створенню служби пробації у Норвегії передувала діяльність першої асоціації, що мала на меті піклування та допомогу звільненим неповнолітнім засудженим. З 1923 року такі волонтерські асоціації, як перші моделі пробації для неповнолітніх, виникають у всьому світі.

Це свідчить про те, що навіть історично в зарубіжних країнах створенню служби пробації щодо неповнолітніх сприяла діяльність Церкви у нагляді за звільненими неповнолітніми та у перевихованні цієї категорії з метою убезпечення їх від подальшого злочинного шляху. На сьогодні зарубіжний досвід свідчить, що у разі спільної діяльності органів пробації з різними організаціями (волонтерськими, релігійними), яка полягає у забезпеченні індивідуального підходу до неповнолітнього та встановлення з ним довірливих підтримуючих взаємовідносин у нього формується мотивація законослухняного життя та подолання власних проблем, збільшується прихильність до суспільства. Перевагою такої співпраці є можливість роботи різних фахівців за єдиним планом. Крім того, основні заходи пробації визначаються рішенням суду, а отже, у неповнолітнього навіть за умов недостатньої мотивації не буде законних можливостей ухилятися від участі у реабілітаційних заходах.

Таким чином, система запобігання злочинності неповнолітніх в Украні потребує впровадження нових стратегій та напрямів протидії вчиненню повторних злочинів неповнолітніми, які вступили у конфлікт із законом. Проаналізувавши зарубіжний досвід, можемо стверджувати, що перебування під постійним контролем працівника служби пробації та насиченість реабілітаційних заходів зменшує ризик для вчинення засудженим підлітком повторних протиправних дій або інших асоціальних вчинків. При цьому ефективність роботи служби пробації у запобіганні рецидивним злочинам неповнолітніх пов'язана із взаємодією із різними благодійними, волонтерськими та релігійними організаціями. Результативною складовою такої співпраці за кордоном є наявність пробаційних програм співпраці, зміст яких включає: виховний вплив, профілактику вчинення повторних злочинів, реінтеграцію неповнолітнього правопорушника у суспільство та сприяння соціальній адаптації'. Враховуючи викладене вище, вважаємо, що в Україні необхідно використовувати допомогу волонтерських та релігійних організацій у роботі майбутніх органів пробації у запобіганні рецидивним злочинам неповнолітніх.

Список використаних джерел

1. Вільна енциклопедія - Вікіпедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// uk.wikipedia.org/wiki/. Про пробацію: Закон України від 04.02.2015 N° 160-УПІ : станом на 18 лютого 2016 року. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/160-19.

2. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні / І. Васильківська // Право України. - 2004. - С. 95-98.

3. Служба пробации за рубежом [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// territoriaprava.ru/topics/34445.

4. Практика виконання альтернативних покарань[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.xlibx.com/4pedagogika/1272779-6-bibhoteka-pracivmka-kriminalno-vikonavchoi-inspekcii- informaciyniy-byuleten-specialniy-vipusk-praktika-vikon.php.

5. Характеристика служби пробації як виду покарання, альтернативного позбавлення волі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=8956&chapter= 1.

6. Черниш М. О. Ресоціалізація засуджених неповнолітніх: досвід зарубіжних країн / М. О. Черниш // Правова система: теорія і практика. - 2014. - С. 79-82.

7. Беца О. Впровадження альтернативних видів кримінальних покарань в Україні / О. Беца. - К.: МП «Леся»., 2003. - С. 116. Цивільне право і процес; трудове право

Размещено на Allbest.ru