Поняття, завдання та сутність відновного правосуддя

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Показником демократизації та гуманізації як українського суспільства в цілому, так і законодавства зокрема є впровадження відновного правосуддя.

Карна модель не досить ефективно сприяє зниженню рівня злочинності, також проблема в тому, що суспільство не дуже вірить у здатність державних органів вирішити цю проблему.

Існуюча система винесення вироків за злочин не може бути ефективною з декількох причин. Одна з них - це неможливість винести по-справжньому справедливий вирок. Можна вважати справедливим те покарання, яке передбачено за конкретні протиправні дії в законі, але закон не завжди може передбачити певні життєві обставини, урахувати емоційний стан правопорушника та потерпілого.

У своїй статті М. Райт дуже добре пояснює, через які причини це неможливо: «Зберіть в одному місці велику кількість людей, опишіть їм злочин і злочинця та спитайте, який вирок вони б винесли. Побачите: відповіді будуть абсолютно різними. Навіть судді чи магістрати навряд чи дійдуть консенсусу. Вирушивши у пошуках істини до різних куточків країни, ви зіткнетеся зі ще більшими протиріччями, а про різні країни не варто й казати. При цьому відповіді, отримані зараз, суттєво відрізнятимуться від відповідей, які можна було б почути, скажімо, 15 років тому. Отже, такого поняття, як «правильний вирок», просто не існує» . Це свідчить про те, що потрібна інша модель реагування на злочин. Цим і визначається актуальність дослідження.

Зважаючи на те, що за часів Радянського Союзу існувала модель карного правосуддя, зрозумілим є те, що для усвідомлення значення, сутності та можливої ефективності відновного підходу буде потрібен деякий час.

Натомість починаючи з 80-х років ХХ ст. для багатьох країн відновне правосуддя стало істотною складовою системи кримінального правосуддя. Практика відновного правосуддя поширена як у Європі, так і далеко за її межами, зокрема в Австралії, Новій Зеландії, Канаді, Південній Африці та Сполучених Штатах Америки. Впровадження відновного правосуддя є пріоритетним компонентом світової політики, спрямованої на забезпечення модернізації кримінального правосуддя, і воно знайшло своє відображення у законодавстві багатьох країн як новий та сучасний підхід до системи кримінального судочинства.

Отже, для того щоб краще зрозуміти сутність та завдання відновного правосуддя, слід дослідити етимологію цього словосполучення та його значення.

Словосполучення «відновне правосуддя» походить від англійського restorative justice. Точніше, вважається його перекладом. Англійське слово justice має багатозначний характер і розглядається як: 1) справедливість; 2) правосуддя, юстиція; 3) судова система.

Слово restorative є похідним від іншого англійського слова - restore. Його буквальний переклад має декілька значень: 1) відновлювати; 2) повертати у попередній стан; 3) віддавати назад, повертати; 4) реставрувати, реконструювати; 5) відроджувати.

Тобто, спираючись на вищезазначене, можна зробити висновок, що відновне правосуддя покликано відновлювати та повертати, при можливості, у той стан, що існував до скоєння злочину, за допомогою правосуддя.

На відміну від чинної системи правосуддя, у межах якої злочин розглядають як порушення закону, що вимагає відповідного покарання, відновне правосуддя розглядає злочин як різновид соціального конфлікту, що завдає шкоди конкретним людям, руйнує мир у громаді. Підхід відновного правосуддя до реагування на злочин полягає у відновленні порушених соціальних відносин через відшкодування правопорушниками завданої потерпілим шкоди та залучення громади до розв'язання конфлікту за умови активної участі сторін конфлікту в цьому процесі, у примиренні та розробленні угод між потерпілими та правопорушниками для досягнення бажаних результатів та відшкодувань.Тобто передбачається активна участь обох сторін задля досягнення результату, у якому зацікавлені як сторони конфлікту, так і громада в цілому. Важливо підкреслити той момент, що концепція відновного правосуддя передбачає можливість вирішення конфлікту, у той час як карна модель, виносячи вирок, залишає конфлікт нерозв'язаним навіть після відбування злочинцем покарання. У такому випадку реакція на злочин нібито механічна, психологічній стан потерпілого та правопорушника відходять на другий план, не знімаючи напругу, яка потім переходить на суспільство, і не мотивує злочинця зійти з «кривої доріжки». відновний правосуддя законодавство злочин

М. Райт у статті «На шляху до відновного суспільства: вирішення проблем як спосіб запобігти шкоді» цитує слова Лорд-судді Оулда, який у своєму дослідженні, присвяченому кримінальним судам (2001: 387), застерігає від ставлення до вироку як до вирішення проблеми. Він зазначає: «Я був завжди переконаний у тому, що ми надто багато чекаємо від судів як засобу зменшення рівня злочинності, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим і суспільству та реабілітації окремих правопорушників».

І навпаки, в основі концепції відновного правосуддя лежать такі цінності: 1) створення можливості для потерпілого, порушника та представників громади, за їх добровільним бажанням, зустрітися, щоб обговорити злочин та його наслідки; 2) реституція - відшкодування правопорушником завданої потерпілому шкоди; 3) реінтеграція - відновлення та зцілення потерпілого та правопорушника, сприяння їх реінтеграції в суспільство; 4) включення - можливість активної участі правопорушника та потерпілого у вирішенні ситуації, пов'язаної з правопорушенням.

До процедур відновного правосуддя належать програми примирення потерпілого та правопорушника, серед яких медіація між потерпілим та правопорушником (кримінальна медіація, програма примирення); сімейні конференції (сімейні групові наради) та кола правосуддя. Ці процедури проводять нейтральні посередники - медіатори, які, як правило, є представниками громадських організацій або спеціальних структур - служб медіації. Крім зустрічі з метою примирення та вироблення угоди щодо усунення наслідків злочину, програми відновного правосуддя передбачають також заходи з підтримки потерпілого та правопорушника, відшкодування шкоди потеплілому та соціальні послуги в громаді для потерпілого чи правопорушника.

Сама мета примирення правопорушника з потерпілим може здаватись трохи абсурдною, але в цьому і є складність сприйняття цієї концепції. Коли стороною у справі виступає держава в особі прокурора, що підтримує державне обвинувачення, це викликає інші емоції, ніж коли правопорушник бачить перед собою лише потерпілого, якому він завдав шкоди, та посередника, який, на відміну від судді, не має на меті винесення покарання, а лише спрямовує конфлікт у напрямку розв'язання.

Звісно, застосування даної концепції не передбачається при скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, але, маючи на меті зменшення рецидивів надалі, вона може розглядатись як превентивний захід.

Можна визначити ключові принципи, що покладені в основу концепції: визнання важливості почуттів та потреб потерпілого, що проявляється в можливості для потерпілого розповісти про свої потреби та переживання, бути почутим, зустріти розуміння та підтримку; прийняття правопорушником відповідальності за спричинену шкоду, що передбачає визнання власної провини та готовність до відшкодування нанесених збитків; активне залучення сторін - надання сторонам (правопорушнику та потерпілому) повноважень щодо пошуку та прийняття взаємоприйнятного для них рішення; цей принцип проявляється також у тому, що саме сторони є компетентними у вирішенні проблеми; запобігання повторному вчиненню злочину, що зумовлено тим, що будь-яка програма відновного правосуддя має своїм завданням не лише реагування на злочин, але й визначення його основних детермінантів та можливих шляхів їх подолання; добровільність участі у відновному процесі всіх зацікавлених сторін: будь-який процес відновного правосуддя буде ефективним лише за умови добровільної згоди сторін на їх участь; цей принцип проявляється також у тому, що як потерпілий, так і правопорушник можуть відмовитись від даної процедури на будь-якому її етапі; нейтральність посередника, який повинен неупереджено сприймати інтереси та почуття обох сторін і активно допомагати їм чітко зрозуміти та сформулювати власні інтереси; конфіденційність - усі учасники процедури беруть на себе зобов'язання не поширювати будь-яку інформацію, що стала їм відома, без згоди іншої сторони.

Аналіз міжнародної практики свідчить про те, що відновне правосуддя отримує своє визнання. На сьогодні понад 80 країн світу в своїй практиці використовують одну з форм відновного правосуддя, а кількість існуючих організацій, які впроваджують моделі відновного правосуддя на теренах Європи, США, Канади, Нової Зеландії, Австралії, Південної Африки, наближається до тисячі. Хоча в більшості країн впровадження відновного правосуддя є лише своєрідним експериментом чи застосовується на рівні окремих судів або територій, проте все більше людей схвально висловлюються щодо даного явища.

Але, незважаючи на широке застосування відновного правосуддя на практиці, у теорії немає одностайності при визначенні даного поняття.

Одне з найперших і широко визнаних визначень відновного правосуддя було запропоновано Т. Маршаллом: «відновне правосуддя - це процес, відповідно до якого всі сторони - учасники конкретного правопорушення зустрічаються для колективного вирішення питання, що робити з наслідками правопорушення та їх впливом на майбутнє».

Однак у такому визначенні взято до уваги лише процедурні характеристики і не згадано про відновні складові. Як зазначає Дж. Брейтвейт, таке визначення «не пояснює, що саме та кого слід відновлювати, а також не визначає основні цінності відновного правосуддя, які полягають у тому, щоб зцілити, а не завдати болю, у тому, щоб надати морального уроку, у тому, щоб залучати громаду, а також спонукати саму громаду до проведення діалогу на основі поваги, у тому, щоб навчити усвідомлювати цінність прощення, відповідальності, вибачення та виправлення», наголошуючи при цьому, що відновне правосуддя передбачає відновлення належного фізичного та емоційного стану жертви, правопорушника та громади.

У визначенні відновного правосуддя Організації Об'єднаних Націй, прийнятого в 2002 р., знайдено баланс між двома критеріями відновного правосуддя - його процедурою та результатом. У ньому зазначається, що «програма відновного правосуддя визначається як будь-яка програма, у межах якої використовуються відновні процеси та мають на меті досягнення відновного результату». Прийняте ООН визначення містить терміни «відновний процес та відновний результат». «Відновний процес» означає будь-який процес, у межах якого жертва та правопорушник, а за необхідності інші особи, члени громади, на яких вплинув злочин, разом беруть активну участь у вирішенні питань, що виникли в результаті його скоєння. «Відновний результат» означає угоду, досягнуту в результаті відновного процесу, зокрема це може бути «репарація, реституція, виконання громадських робіт, спрямованих на задоволення потреб окремої особи або групи осіб, визначення обов'язків сторін, а також реінтеграція жертви та правопорушника».

Щодо нашої держави, то застосування відновного правосуддя в Україні не закріплено законодавчо, проте діє низка законодавчих актів, у тому числі міжнародних, які передбачають його інституціоналізацію. У цьому контексті слід згадати Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи, членом якої є Україна, під № R (99)19 щодо принципів організації медіації в кримінальних справах, а також Концепцію реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента України 8 квітня 2008 р.), у якій визначено необхідність розширення сфери застосування відновних і примирних процедур у кримінальному процесі.

Відсутність достатньої нормативної бази заважає процесу інституціоналізації, також потрібен деякий час для зміни наявних у суспільстві стереотипів щодо правосуддя і сприйняття нової концепції.

Отже, відновний процес - це новий погляд на правосуддя, який передбачає активну участь сторін конфлікту, а за необхідності громади, у його розв'язанні для досягнення відновного результату, який має на меті не покарання винного, а відшкодування шкоди та відновлення емоційного стану потерпілого і правопорушника з метою усвідомлення останнім негативних наслідків своїх протиправних дій.

Размещено на Allbest.ru