Конституційне право України

Размещено на http://allbest.ru

Курс лекцій

Конституційне право України

Совгиря Ольга Володимирівна



КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО - ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Предмет та метод КПУ

Предметом КП є суспільні відносини, які регулюються цією галуззю права, визначення змісту цього поняття є дискусійним, бо:

· На нього впливає суб'єктивна позиція дослідника, який дає визначення

· Впливає зміст конституції, яка дія в конкретній державі

Предмет КП - суспільні відносини щодо основ конституційного ладу України, конституційно-правового статусу людини і громадянина, форм демократії, організації та діяльності вищих органів державної влад(законодавчої, виконавчої, судової, Президента), адміністративного устрою, місцевого самоврядування. Особливістю конституційного регулювання є те що в одних сфера КП регулює суспільні відносини в повному обсязі, а в інших сферах лише основоположні із цих відносин.

В Першу групу входять відносин, що стосуються населення держави, її влади та території, друга група не є обов'язковою частиною КП та стає його предметом лише тоді, коли в цьому зацікавлена держава.

Назва галузі КП почала застосовуватися в Україні після проголошення незалежності України, до того за радянських часів використовувалася назва «Державне право». «Конституційне право» в тих державах де є конституції, але для країн германської системи права характерне вживання назви «Державне право», це обумовлено традицією, яка існує в цих державах та заснована на тому, що у Німеччини замість терміну Конституція використовується «Основний закон»

За своїм змістом КП є як конституційним так і державним, вибір назви цієї галузі обумовлений теоретичними, історичними, об'єктивними та суб'єктивними факторами.

Методи КП - сукупність прийомів та способів впливу на суспільні відносини, що застосовуються при їх регулювання, особливостями методу Конституційного права:

1. Закріплюються найважливіші принципи та положення організації суспільства та держави.

2. Для нього характерний найвищий рівень юридичного регулювання

3. Безпосереднє нормо закріплення, що означає те, що в КП значна кількість відносин може регулюватися тільки на основі конституції

4. Переважання імперативного регулювання

5. Установчий характер - певні відносини за допомогою КП отримують первинне правове регулювання.

6. Універсальний характер, тобто дія цього методу поширюється на всі сфери життєдіяльності

7. Поєднання стабільності та динамізму.

До основних методів належать:

1. Метод припису(позитивного зобов'язання) застосовується у правовідносинах, в яких одна сторона має обов'язок вчинити юридично значиму дію, а інша сторона має право вимагати їх вчинення та наділена можливістю притягнути несумлінного суб'єкта до відповідальності. За допомогою цього методу закріплюється більшість норм щодо організації діяльності державних органів.

2. Метод заборони - метод при застосуванні якого на суб'єктів покладається юридично значущий обов'язок утриматися від вчинення від певних дій в умовах , які передбачені відповідною нормою

3. Метод дозволу - передбачає право суб'єкта вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення на осуд суб'єкта. Найчастіше застосовується при регулюванні прав та свобод людини та громадянина



Система КПУ

Система КП - складна структурована і динамічна система, якій властиві певні закони, принципи побудови та функціонування. ЇЇ утворюють норми, принципи та інститути.

Принципи КП - основні засади виражені в його змісті, відповідно до яких КП формується як система правових норм а також здійснюється регулювання суспільних відносин. Виділяють:

· Загальні принципи - є вихідними для багатьох конституційно-правових відносин(народовладдя)

· Спеціальні - принципи, які мають чітку юр форму вираження і безпосередньо застосовуються в діяльності.

Інститути КП - основна складова системи КП, яка об'єднує відособлену групу норм КП, що регулюють взаємопов'язані суспільні відносини

Традиційно до КП інститутів відносять:

· Інститут основ Конституційного ладу

· Інститут громадянства

· Інститут основ правового статусу людини та громадянина

· Інститут державного строю

· Інститут виборчого права

· Інститут системи державної влади

· Інститут системи місцевого самоврядування

Іноді виділяють загальну та особливу частину КП

Залежно від кількості норм КП поділяється на:

1. Підгалузі( парламентське, виборче, муніципальне) - об'єднання великих інститутів КП

2. Генеральні інститути - ті інститути, що охоплюють значне за обсягом коло суспільних відносин (інститут основ конституційного ладу, інститут основ держаної влади)

3. Основні інституту - мають предметно-функціональну спеціалізацію правового регулювання(інститут фінансування виборів)

4. Субінститути - більш дрібні у порівнянні з основними інститутами КП(інститут депутатського запиту)

5. Одноелементні інститути

6. Крім того виділяють міжгалузеві інститути ( інститут проведення референдумів)

· природне та позитивне КП

· матеріальне і процесуальне КП

· національне та міжнародне КП

Співвідношення системи КП та системи Конституції дає підстави для висновків:

1. Система КП охоплює всі конституційно-правові норми, а система Конституції тільки частину із них.

2. Для системи КП характерне більш розгорнуте регулювання суспільних відносин ніж для системи Конституції

3. Система КП є суб'єктивною категорією

4. Система КП та система Конституції є динамічними категоріями, але система КП є біль мінливою

Особливо актуальним є виділення таких рівнів КП як матеріальне та процесуальне. Доцільність виділення процесуального рівня КП (конституційно-правового права К-ПП) обумовлена низкою причин:

1. Значна кількість конституційно-правових норм(знайти приклади)

2. Процесуальні норми містяться в усіх законах, які є джерелами конституційного права

3. Конституційно-процесуальні норми - ті норми, які покликані перевести реалізацію матеріально - конституційних норм в практичну площину( ст. 26)

4. Активна діяльність КСУ призводить до створення нових в тому числі процесуальних норм.

Місце КП в системі права: КП в системі вітчизняного права регулює основоположні суспільні відносини, а його норми є основою для інших галузей права. КП належить до публічного права, бо регулює питання організації діяльності органів публічної влади та відносини між ними та людиною. Водночас КП частково має і приватний характер, оскільки є базовим для всіх приватних галузей права.

Поняття, ознаки та види норм КПУ

Конституційно-правова норма - це формально визначене встановлене або санкціоноване Українським народом, державою або суб'єктами місцевого самоврядування правило поведінки, яке регулює суспільні відносини, що є предметом КП і забезпечується всіма засобами впливу, передбаченими чинним законодавством

Особливості конституційно-правових норм:

- Особливості структури ПН. В конституційному праві часто не представлені всі елементи правової норми, у більшості випадків конституційно-правової норми немає санкції та можуть не мати гіпотези.( по три приклади норм з КУ)

- Особливості змісту ПН. Полягає в тому що не все норми КП встановлюють конкретні права та обов'язки суб'єктів суспільних відносин, але це не впливає на важливість дотримання цих норм.

Класифікація норм КП:

1. За об'єктом правового регулювання.

2. За роллю в механізмі правового регулювання:

- норми загального регулювання правовідносин, вони підлягають безпосередньому застосування

- Конкретні регулятивні норми, що прямо визначають права та обов'язки суб'єктів та умови їх реалізації (знайти приклади)

3. За характером норм:

- Уповноважуючи

- Забовязуючі

- Забороняючі

4. За територією дії:

- загальнодержавні

- місцеві або локальні

5. За дією часі:

- норми КП, що діють невизначений час

- норми з обмеженим строком дій

6. За сферою застосування:

- загальні норми, дія яких поширюються на всі відносини, що регулюються КП(норми-принципи)

- спеціальні норми, які регулюють обмежене коло відносин(виборче права тощо)

- виняткові норми - діють винятково не певні відносини, винятки із правил.

7. За призначенням у механізмі правового регулювання:

1. Матеріальні

2. Процесуальні

В КП процесуальні норми прив'язані до конкретного інституту (порядок набуття громадянства не можна поширити на порядок проведення виборів). додавання мова переклад лексичний

Реалізація та тлумачення норм КПУ

Реалізація норм КП - це їх здійснення для досягнення тієї мети, яка переслідувалася при їх видання. Кожна КП норма є чинною, якщо вона видана уповноважена на те суб'єктом в межах його компетенції з дотриманням встановленого порядку прийняття та якщо вона набула законної сили.

4 форми реалізації КП норм:

· Здійснення - виражається в реалізації можливостей, які надаються суб'єктом суспільних відносин відповідними нормами права. В межах цієї норми реалізуються суб'єктивні права та свободи людини та громадянина. Слід розрізняти здійснення прав та свобод людиною та органами влади

· Виконання - реалізація забов'язуючих норм, тобто виконання суб'єктом права покладених на нього обов'язків

· Дотримання - реалізація виключно забороняючих норм

· Застосування - діяльність органів держави чи посадових осіб які використовуючи свої повноваження видають акти індивідуального значення на підставі норм права.

Тлумачення норм конституційного права - з'ясування їх фактичного змісту з метою подальшої реалізації.

Види: офіційне та неофіційне

Офіційне тлумачення норм КП може бути:

ь Нормативне

ь Казуальне

Нормативне (здійснює КСУ, щодо конституції та законів України - ст. 147, 157 КУ, ЗУ «Про КСУ»(визначення конституційного подання та звернення).

Підставою для відкриття провадження КСУ щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ є конституційне подання та конституційне звернення.

Відповідно до ЗУ «Про КСУ» підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ є фактична необхідність у з'ясування або роз'ясненні, офіційної інтерпретації КУ та законів України.

Суб'єкти Конституційного подання в цьому випадку: ПУ, 45 депутатів, ВСУ, омбудсмен, КМУ, інші органи державної влади, ВР АРУ, органи місцевого самоврядування.

Конституційне звернення щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ подається громадянами України, іноземцями, особами без громадянства та юридичними особами. Підстава - наявність неоднозначного застосування положень КУ або ЗУ судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав та свобод

Одним із видів офіційного нормативного тлумачення є автентичне тлумачення - здійснюється тим органом, який прийняв норму, що тлумачення

Нормативне тлумачення інших актів(не КУ та ЗУ) може здійснюватися органами, які наділеними такими повноваженнями, воно має здійснюватися в межах закону та не виходити за межі його компетенції. Таке тлумачення - легальне або делеговане.

Прогалини та аналогія в КП

Прогалини - це прогалини в чинному законодавстві щодо факторів суспільного життя, які перебувають в сфері правового регулювання. Один із виходів є використання аналогії закону та аналогії права

Аналогія закону - застосування НП до випадків, які не передбачені цією НП, але це аналогічні випадки.

Аналогія права - вирішення відповідного права на основі загальних засад та принципі правового регулювання, які притаманні певні галузі права

Застосування аналогії зумовлено слабкою деталізацією положень чинного законодавства, відносно невеликим досвідом застосування КУ. Згідно з ч.2 ст. 55 КУ людина захищена можливістю оскаржень в суді рішень дій та бездіяльності органів державної влади місцевого самоврядування посадових та службових осіб.



Джерела КП:поняття, ознаки, види

Це НПА, в якому містяться КП норми. Загальні ознаки:

o Ці джерела виникають ц межах повноважень відповідних суб'єктів правотворчості

o Вони мають відповідати нормативним положенням актів, що видані суб'єктами правотворчості вищого рівня

o НПА набуває загальнообов'язкової сили за умови його оприлюднення або іншого доведення до відома виконавців.

Спеціальні ознаки:

· За сутністю джерела КП відображають волю народу і політику держави.

· За змістом джерела КП мають загальнообов'язковий характер і є основою для формування джерел інших галузей права

· За формою вираження джерел КП відображають існуючі КП норми

· За суб'єктами правотворчості конституційні джерела можуть бути встановлені або санкціоновані виключно Українським народом, державою або суб'єктами місцевого самоврядування

Класифікація джерел КП:

1. За сутністю:

· Джерела, що є результатом прямого волевиявлення Українського народу(референдум), їх ще називають первинні джерела

· Ті джерела, що є волевиявленням органів державної влади та суб'єктів місцевого самоврядування(похідні джерела)

2. За юридичною силою:

· Конституційні акти (КУ, акти всеукраїнського референдуму про внесення змін до КУ, ЗУ про внесення змін до КУ)

· Законодавчі акти. Відповідно до рішення КСУ від 09.07 97 №12-РП/98 терміном законодавство охоплюються закони, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана ВРУ, Укази ПУ, декрети та постанови КМУ

Однак в даній класифікації ми будемо розуміти лише ЗУ. Перелік питань,що визначаються та встановлюються ЗУ передбачений у ст..92 КУ

3. За механізмом правотворчості:

· Формалізовані - джерела, які є результатом цілеспрямованого правотворчого процесу вищих органів державної влади (конституція, закони, статути автономних органів, регламенти палат парламенту, рішення органів Конституційного контролю, судові прецеденти, акти глави держави та виконавчої влади)

· Неформалізовані - практична діяльність вищих органів держави (конституційні звичаї, конституційні угоди)

Закони:

1. Конституційні. Цей термін використовується в 3 значеннях:

· які вносять зміни в текст самої конституції(при цьому ці зміни можуть або безпосередньо включатися(інкорпоруватися) в текст конституції або ж бути частиною конституції). За своєю юридичною силою та порядком прийняття такі закони не відрізняються від самої конституції.

· В країнах де відсутня конституція як єдиний НПА конституційні закони становлять власне конституцію(наприклад в Швеції немає єдиного кодифікованого акту, фактично конституція цієї держави складається з 3 актів: Закон про форму правління, акт про престолонаслідування, акт про свободу друку. Ці закони приймаються за окремою процедурою та мають вищу юридичну силу.

· Конституційні закони - закони прийняття яких передбачено самою конституцією (Росія). У цьому випадку за юридичною силою конституційні закони є нижчими ніж конституція, але вищими за звичайні закони.

2. Органічні закони. Вперше це поняття з'явилося в конституції Франції 1958 року. Це такі закони, що приймаються на основі бланкетних норм самої конституції. Необхідність прийняття обумовлена тим, що конституція не може детально врегулювати весь спектр відносин, що входять до предмету КП. Вони за своєю юридичною силою не відрізняються від інших законів, але приймаються за більш ускладненою процедурою.( наприклад, у Франції органічні закони обов'язково підлягають перевірці на основі конституції спеціальною радою перед підписання та оприлюднення президентом.)

3. Звичайні закони - ті які регулюють конституційно-правові відносини.

Регламенти палат парламенту - врегульовують питання внутрішньої організації діяльності палат парламенту. Особливість полягає в тому, що регламенти не підписуються і не оприлюднюються главою держави. В теорії це пояснюється тим, що підписання акту врегульовує питання внутрішньої організації діяльності президентом є втручання президента в діяльність парламенту, що порушує ідею поділу влади. Як правило регламенти поділяються за ускладненою ситуацією.

Статути автономних утворень - приймаються або місцевими парламенти або на місцевому референдумі, потребує затвердження центральними органами влади(як правило - парламент). Юридична сила визначається юридичною силою акту, яким цей статут був затверджений.

Рішення(акти) органів конституційного контролю

Судовий прецедент - особливу увагу треба звернути на рішення Європейського суду з прав людини. Виділяють індикативний та імперативний судові прецеденти:

· Імперативний - рішення цього суду є обов'язкові для країн, відносно якої прийнято таке рішення.

· Індикативний - рішення Європейського суду, прийняте відносно якоїсь країни хоча формально не є обов'язковим для цієї країни, проте дотримання його відбувається в результаті добровільного волевиявлення цієї держави. Це пояснюється тим, що країни усвідомлюють значення практики Європейського суду, а також прийняття рішення поти цього суду призведе до прийняття Європейським судом з прав людини рішення безпосередньо щодо цієї країни.

Акти судової нормотворчості (суддів загальної юрисдикції та КСУ, звичаї) КСУ не є суб'єктом нормотворчості, але в силу існування значної кількості прогалин КСУ створює окремі правові норми, здійснюючи офіційне тлумачення КУ та ЗУ. У зв'язку з цим актом КСУ притаманні ознаки джерела права:

· Публічність

· Загальнообов'язковість

· Загальна дія у просторі, часі та за колом осіб

Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб'єкти, об'єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення

К -П відносини - це врегульовані нормами КП суспільні відносини.

Для К-П відносин характерні такі ознаки:

· Мають переважно політичний характер(хоча відносини щодо набуття громадянства, реалізації прав і свобод такого характеру не мають)

· Базові відносини у системі правовідносин в цілому(складне багатогранне явище)

Критерії класифікації К-П відносин:

1. За цільовим призначенням бувають:

· Установчі - ті відносини, які характеризують статус суб'єктів конституційного права

· Правовстановлюючі, в яких суб'єкти реалізують свої права та обов'язки

· Правоохоронні відносини - це ті відносини метою яких є охорона приписів К-П норм.

2. За змістом:

· Матеріальні - складаються в процесі реалізації матеріальних норм

· Процесуальні - складаються при реалізації процесуальних норм

Суб'єктами К-П відносин є їх учасники, які у конкретному правовідношенні здійснюють свої права та несуть обов'язки, або своєю правоздатністю породжують певні правові стани.

Потрібно відрізняти поняття суб'єкт КП. Суб'єкт правовідносин - той, хто реально бере участь у правовідносинах., а суб'єкт права - той хто може брати участь.

Найбільш поширеними видами суб'єктів К-П відносин є:

1. Спільності (народ, нація, національні меншини, територіальні громади, корінні народності, тощо)

2. Держава, її органи та органи місцевого самоврядування, їх структурні утворення (наприклад:парламентська більшість, опозиція, депутатські фракції, комітети) депутати, службові і посадові особи.

3. Політичні партії, громадські організації, їх спілки.

4. Громадяни країни, іноземці, особи без громадянства, біженці.

5. Підприємства, установи, організації.

6. Міжнародні органи, організації.

7. Засоби масової інформації.

Об'єктом К - П відносин є предмети, або явища, з якими норми КП пов'язують поведінку учасників К-П відносин.

Найпоширенішими об'єктами К - П відносин є:

· Територія держави

· Влада українського народу

· Державна влада - найчастіше є об'єктом К-П відносин.

· Місцеве самоврядування

· Майнові і немайнові блага - дуже рідко майнові блага є об'єктом.

· Поведінка суб'єктів К-П відносин.

Змістом К-П відносин є соціальна поведінка суб'єктів КП. Виникнення, зміна та припинення К-П відносин пов'язані з певними умовами, передбаченими нормами Конституційного права. Такі умови називаються юридичними фактами.

Юридичні факти:

1. Юридичні дії, тобто ті факти, які залежать від волі людини

2. Юридичні події, тобто факти, які не мають вольового характеру, хоча іноді причиною їх виникнення можуть бути вольові акти, наприклад:смерть людини - подія, але причиною можуть бути і дії.

Юридичні дії поділяються на:

1. Правомірні дії:

· Юридичні вчинки - це діяння, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну, або припинення правовідносин

· Юридичні акти - це акти, які видаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також шляхом народного голосування, з метою створення правових норм.

2. Правопорушення.

Конституційно-правова відповідальність: поняття, ознаки, види

К-П відповідальність - це різновид юридичної відповідальності, яка характеризується загальними та спеціальними ознаками.

Загальні ознаки:

· Вона є наслідком правопорушення

· Вона пов'язана із реалізацією санкцій, встановлених у нормах права.

Специфічні ознаки:

1. Вона спрямована на правову охорону Конституції

2. Вона часто межує із політичною відповідальністю. Слід зауважити, що політичний характер Конституційної відповідальності проявляється тільки щодо тих суб'єктів Конституційного права, діяльність яких пов'язана із політикою (Президент України, Кабінет Міністрів, ВРУ, народні депутати, політичні партії.) Своєрідність політичної відповідальності полягає в тому, що вона настає не за протиправну дію(як К-П відповідальність), а за політичні вчинки, являє собою негативну публічну оцінку такого вчинку суспільством.

Підставою для притягнення до політичної відповідальності є не порушення норм права, а реалізації курсу політиків, який не відповідає очікуванням суспільства. К-П відповідальність завжди передбачена нормами права. Тоді як політична відповідальність правовими нормами не регулюється.

3. Не існує єдиної процедури застосування цього виду відповідальності. Тобто, практично кожен захід К-П відповідальності має особливий порядок свого призначення, або виконання.

К-П відповідальність іноді називається державно-правовою та конституційною.

Терміни К-П та державно-правова є синонімами. Конституційна відповідальність це вужче поняття, оскільки включає відповідальність лише за порушення норм Конституції, тоді як К-П відповідальність передбачає відповідальність за порушення як норм КУ, так і за порушення інших джерел КП, що встановлюють К-П відповідальність.

Види конституційно-правової відповідальності:

· Позитивна (активну, проспективну) - відповідальність, що виникає до протиправного вчинку та існує щодо дій у теперішньому та майбутньому, зумовлюючи правомірну поведінку суб'єктів права.

· Ретроспективна (негативна) - настає за вчинення правопорушення.

Ретроспективний аспект К-П відповідальності(класична відповідальність) передбачає, що підставами для її настання є нормативні та фактичні підстави.

· Нормативі підстави - ті законодавчі акти, в яких передбачені можливості та умови притягнення до цієї відповідальності.

· Фактичні підстави - юридичний факт неправомірної поведінки у К - П сфері.

К - П відповідальність може наставати тільки за наявності нормативних і фактичних підстав.

Підставами для притягнення до К-П відповідальності є факт передбаченого у законодавчому акті правопорушення. Склад конституційного правопорушення утворюють:

· Суб'єкт - ті суспільні відносини, які регулюються нормами конституційного права

· Об'єкт

· Суб'єктивна сторона правопорушення

· Об'єктивна сторона правопорушення - є протиправна поведінка суб'єкта, що не відповідає нормам Конституційного права.

Суб'єкти К-П відповідальності:

1. Держава

2. Народи та нації, на сьогоднішній день зазначені суб'єкти не визнаються в КП демократичних країн суб'єктами К-П Відповідальності. За часи СРСР вони були ними.

3. Фізичні особи, якщо вони досягли 18 років, є громадянами України та є дієздатними, в окремих випадках фізичні особи можуть нести К-П відповідальність, якщо вони мають спеціальну правоздатність (нардепи, посадові особи)

4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи. Вони несуть відповідальність перед громадянами України, які їх обирають, але вони можуть притягатися до відповідальності за порушення конкретних правових норм.

Суб'єктивна сторона характеризує внутрішнє психологічне ставлення особи до правопорушення та його наслідків. Вина може мати форму умислу та необережності

Ознаками суб'єктивної сторони К правопорушення поряд із виною є також мотив та ціль, якщо про це безпосередньо вказуються в нормі права

Санкції Конституційно-правової відповідальності:

1. Скасування або призупинення актів державних органів, або органів місцевого самоврядування або його окремих підрозділів

2. Припинення діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

3. Анулювання юридичних результатів певних правових дій.

4. Обмеження або припинення основних прав людини

5. Скасування рішення про прийняття до громадянства

Проблема регулювання К-П відповідальності:

1. Розрізненість правового регулювання

2. Відсутність належного процесуального регулювання(наприклад, відсутність встановлених строків даності, є пропозиція прийняти спеціальний закон або конституційно-деліктний кодекс)

Колізії в Конституційному праві

Юридичні колізії - розходження або протиріччя між окремим НПА, що регулюють одні й ті ж або суміжні суспільні відносини,а також протиріччя, що виникають в процесі правозастосування та здійснення компетентними органами та посадовими особами своїх повноважень.

Види колізій:

1. Між НПА та окремими правовими органами, що містяться в інших НПА

Колізії: безсистемності, дублюванні,видані взаємовиключних актів

2. Колізії правозастосування - мають місце колізії в практиці застосування одних й тих же норм(повноваження та статусів держаних органів)

3. С позиції реалізації прав та свобод найбільшу небезпеку становлять колізії між природним та позитивним правом.

Колізій вирішуються виходячи із таких принципів:

1. У разі колізії між КУ та іншими НПА спір вирішується на користь КУ(ст. 8)

2. Якщо колізія між законодавством України та актами органів АРК, пріоритет віддається НПА України

3. Колізій між законами та підзаконними актами. Вирішуються на користь законів, бо ЗУ мають вищу юридичну силу.

4. Якщо суперечать акти одного і того ж органу, видані в різний час застосовується акт виданий пізніше

5. Якщо колізійні акти видані одночасно, але різними держаними органами, то застосовується акт, що має вищу юридичну силу

6. Якщо за змістом розходяться загальні та спеціальні акти, то застосовується спеціальні. Якщо різного рівня та як правило загальний акт.

Способами подолання та уникнення колізій є:

1. Тлумачення КУ та ЗУ.

2. Прийняття нового НПА, скасування старого, внесення змін.

3. Судовий та адміністративний розгляд.



ОСНОВИ ВЧЕННЯ ПРО КОНСТИТУЦІЮ

Поняття конституції, її ознаки

Зараз діє 200 конституцій держав та 300 держаних утворень.

Конституція:

1. В матеріальному значенні - писаний акт чи сукупність актів, чи конституційний звичай, який в першу чергу встановлюють права та свободи людини основи конституційного ладу, форми правління, територіального устрою, основи організації державної влади

2. У формальному значенні - закон або група законів, що мають вищу юридичну силу, особливий порядок прийняття та внесення змін

Теорії походження конституцій:

1. Договірна теорія

2. Природно-правова

3. Теологічна

4. Марксистко-ленінська теорія

5. Теорія державно-владного походження

Конституція України - єдиний НПА, що має особливі юридичні властивості через які Український народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні принципи держаного та суспільного ладу, визначає систему та структуру влади, механізм реалізації державно-владних повноважень, основи правового статусу особи, територіальний устрій держави.

Форма та структура конституції, класифікація конституцій

Виділяють:

· Юридична конституція - система правових норм, регулює суспільні відносини

· Фактична конституція - самі відносини, які реально існують незалежно від того, чи знайшли вони своє юридичне закріплення

Класифікація Конституцій:

1. Писані

2. Неписані

3. Змішані

4. Семантичні - приймаються в результаті військових переворотів і фактично не діють. Наприклад, країни Африки.

Номінальні - «конституція для законодавства», тобто норми конституції не застосовуються до тих пір, доки вони не знайдуть своєї конкретизації і деталізації в текстах інших НПА. Наприклад, Конституція СРСР.

Нормативні - конституції, в яких передбачено, що норми конституції є нормами прямої дії.

Всім надане право безпосередньо в правозастосуванні аргументувати свою позицію нормами конституції, навіть у випадку відсутності норм законодавства, які доповнюють або конкретизують норми конституції.

Також для нормативної конституції характерний правова охорона конституції (конституційний контроль), що означає можливість визнати неконституційним НПА, які не відповідають конституції, в спеціальному судовому порядку

5. Кодифіковані,

6. Некодифіковані

7. Республіканські

8. Монархічні

9. Демократичні

10. Недемократичні

11. Федеративні

12. Унітарні

13. Народні

14. Октрайовані

Прийняття та зміна конституцій

Прийняття конституцій: Конституції приймаються у 3 випадках:

1. Створення нової держави

· Внаслідок революції

· Внаслідок деколонізації

· Внаслідок розпаду держави(СРСР, Чехословаччина)

· Об'єднання держав

2. В результаті змін політичного режиму

3. Коли реальні суспільні відносини суттєво відрізняються від задекларованих в конституції, що обумовлює необхідність приведення у відповідність тексту конституції.

Розробка конституцій може здійснюватися:

1. Безпосередньо парламентом

2. Спеціальним органом(конституційний конвент, асамблея), створеним Президентом, парламентом або частково виборним та частково призначуваним.

3. Політичною партією, в тих країнах, в яких існує авторитарний, тоталітарний режим.

Прийняття конституцій:

1. Парламентом

2. Референдумом

3. Спеціально створеним представницьким органом(Установчі Збори: суверенні(тобто приймають остаточне рішення) та не суверенні (коли для остаточного прийняття конституції необхідно затвердження ще одного органу)

4. Главою держави(октрайовані конституції)

Внесення змін до конституцій: Способи внесення змін:

1. інкорпорування поправок, за якого відбувається проста заміна старих положень новими або виключення старих положень або додавання нових (такий спосіб унесення поправок до конституції застосовується в Україні);

2. додавання нових поправок до чинного тексту без нормального виключення старих положень (США, Венесуела та ін.).

Перегляд конституцій може бути двох видів:

1. повний, що може здійснюватися:

· шляхом прийняття нової конституції відповідно до правил, передбачених попередньою конституцією;

· шляхом прийняття нової редакції конституції зі збереженням її колишньої дати;

2. частковий, коли відбувається заміна, виключення або доповнення тексту конституції, що не стосується положень, які утворюють її концептуальну основу.

Ініціатива щодо внесення змін до конституції може виходити від:

· Президента

· Уряду

· Парламенту

· Народу

Прийняття рішення про внесення змін до конституції може бути прийнято парламентом, референдумом, главою держави, спеціальним органом.

Види держав за способом внесення змін до конституції:

1. Гнучкі - внесення змін до конституції = прийняття звичайного закону

2. Жорсткі - внесення змін до конституції здійснюється за ускладненою процедурою - кваліфікованою більшістю парламенту.

3. Особливо жорсткі - це конституції, зміни до яких затверджуються:

· на референдумі

· парламентом наступного скликання

· органами суб'єктів федерації

· шляхом застосування інших процедур, що ратифікують зміни.

4. Конституції, в яких усі частини змінюються по-різному, називаються конституціями змішаного типу.

Розвиток конституції - внесення змін до конституції без зміни самого тексту, яке відбувається в результаті прийняття органами конституційного контролю відповідних рішень та практики взаємовідносин між вищими державними органами.

Зміст та структура КУ

1. Преамбула - частина КУ, яка передує основному змісту, в якій відображається причини прийняття конституції, цілі прийняття.

Здебільшого преамбулу визначають як норму-декларацію.

Таким чином на 1 погляд преамбула не відіграє безпосереднього регулятивного значення(винятком є конституція Франція 1958 року, в преамбулі якій міститься посилання на загальну Декларацію прав людини, що дозволяє розглядати преамбулу конституції Франції точки зору її регулятивного значення).

Преамбула відіграє велике значення, коли ми її використовуємо для тлумачення норм конституції(історичний та цільовий)

2. Розділи:

· з основ суспільного і державного ладу

· правовий статус особи

· виборчу систему

· організацію вищих органів влади, компетенцію та взаємодію

· адміністративно-територіальний устрій

3. Внесення змін та доповнень.

4. Заключні положення. Визначається яким чином конституція набуває чинність та здійснюється адаптація конституція

Моделі конституцій

1. Ліберальна модель. Застосування цієї моделі насамперед характерне для країн в яких на сьогодні функціонують конституції першої хвилі. Особливості в К-П регулюванні насамперед підлягає організація державної влади. Натомість К-П статус особи охоплюється в тій мірі, в якій закріплені природні права людини та окремі політичні права. Діє економічне право - право власності(існує думка що це природне право)

Ліберальна модель закріплює теорія держаного договору. Це означає держава здійснює мінімальне втручання в сферу відносин, тобто роль держави є пасивна. Виконує роль нічного сторожа, яке захищає . суспільство від посягань, але активного втручання не здійснює

2. Етатистська(Китай, Куба, Північна Корея). Авторитарна конституція.

3. Ліберально-етатиська. На сьогодні більшість країн використовують саме цю модель. Ця модель поєднує в собі риси ліберальної та етатиської моделі. Крім природних прав в конституції передбачається закріплення соціальних, економічних, культурних та ін. Разом з тим сфера відносин, врегульованих в рамках цієї моделі є меншою, ніж при етатистській моделі

Досить часто конституційний контроль розглядається як синонім конституційного нагляду, однак ці поняття розмежовується. Органи, які здійснюють конституційний контроль мають право скасовувати норми права. В той час як органи конят нагляду мають право лише звернути увагу на неконституційність НПА та призупинити його дію. Іноді зазначається, що при конституційному контролю право охорони конституції здійснюється вибірково, а при конституційному нагляді - постійно та повністю щодо всіх НПА.

Конституційний контроль передбачає можливість скасування НПА з мети невідповідності їх конституції органами конституційної юстиції.

Моделі конституційного контролю

1. Американська. Контроль здійснюється судами загальної юрисдикції

· Конституційний контроль має абсолютний характер. Це означає, що неконституційними можуть бути визнані будь-який НПА

· Американська модель - модель децентралізованого контролю. Будь-який суд може визнати правову норму неконституційною, ця обставина зумовлює те, що часто суди приймають суперечливі рішення, але в кінцевому випадку останнє слово належить ВС США.

· Конституційний контроль США має матеріальний характер, тобто в процесі здійснення контролю прийняття НПА з порушенням процедури значення не має

· Контроль має казуальний характер - визнання норми неконституційною є можливим в результаті розгляду конкретної справи

· При американській моделі суд формально не скасовує норми, норма, визнана неконституційною перестає застосовуватися судами. У зв'язку з цим виникає категорія мертвого законодавства, коли формально чинні норми фактично не застосовуються

2. Європейська модель конституційного контролю:

· Теоретичне напрацювання було здійснене Ганцом Кельзеном, який вважав, що конституційний контроль має здійснюватися спеціально створеним органом, який має бути незалежним

· Конституційний контроль здійснюється спеціально створеним органом( як правил КС)

· Крім функції визнання норм права неконституційними до повноважень до цього органу належить також функція тлумачення конституції, суду виборчої сфери та суду у відносинах щодо притягнення вищих юридичних осіб до відповідальності.

· Якщо в американській моделі контроль є завжди таким, що здійснюється після набуття чинності НПА, то при європейській моделі відбувається поєднання наступного та посереднього конституційного контролю, зокрема попередній конституційний контроль застосовується щодо проектів законів про внесення змін до конституцій та в процесі ратифікації міжнародних договорів.

· Якщо в американській моделі контроль є конкретним, то при європейській моделі відбувається поєднання абстрактного та конкретного.

· Головна перевага європейської моделі, що орган європейської юстиції повністю зосереджений конят. контролі, що дозволяє фахово підійти до процесу. Натомість при американській моделі, то такі суди не можуть повністю зосередитися на питанні конят. контролю.

· При американській моделі значну роль при прийняття того чи іншого рішення відіграє політичний факт, зрозуміло що так ситуація має негативні наслідки для самого процесу контролю

3. Французька модель:

· Контроль здійснюється спеціальним органом(конституційною радою - щодо законів, державна рада - щодо актів виконавчої влади)

· Квазісудова модель, бо в процесі розгляду справи не застосовувалися принципи гласності та змагальності.

· Передбачає здійснення обов'язкового конституційного контролю щодо органічних законів та регламенту палат парламенту, при чому такий обов'язків конституційний контроль є попереднім.

· Тривалий час французька модель не передбачала здійснення наступного конституційного контролю. Після внесення змін у 2008 році у Франції він був запроваджений. На сьогодні в своєму класичному варіанті використовується Казахстані

· Недоліки:раніше була тільки попередній контроль, попередній контроль мав здійснюватися максимально швидко

4. Швейцарська модель:

· Поєднує риси американської моделі(те що контроль здійснюється всіма судами) та європейської (контроль може бути як абстрактним так і конкретним)

· Федеральне законодавство не може бути визнані неконституційними

Поняття статусу особи, основні моделі

4 моделі, які застосовуються при регулюванні конституційно-правового статусу особи:

1. Західна (ліберальна). В її межах основний акцент ставиться на природних правах людини, різниця між правами людини та громадянином обумовлюються тим що права людини наявні у людини від народження, а права громадянина існують у зв'язку із наявністю правового зв'язку особи та держави. Таким чином різниця в об'ємі прав людини та громадянина пов'язані тим що громадянину належать політичні права, в той час як людині ці права не належать.

Відповідно до неї права людини обмежуються в тому випадку, коли її реалізація призводить до порушення прав 3 осіб, шкоди здоров'ю, моральності суспільства.

2. Марксистська(колективістська) - пріоритет інтересів суспільства, держави, пануючого класу над інтересами конкретної особи. Існує значний розрив між правами громадянина, та правами іноземців. Зокрема іноземці позбавлені ряд економічних прав.

Є окрема категорія права: права трудящих. Якщо при ліберальній моделі обов'язки особи сформульовані лаконічно та за об'ємом є значно менші ніж права, то при колективістській моделі передбачається наявність широкого кола обов'язків, в тому числі морального характеру

3. Мусульманська. Особливість обумовлена впливом на неї законів Шаріату. Таким чином ця модель виходить з пріоритету обов'язків щодо права. Обов'язки розглядаються не з точки зору міри необхідної поведінки відносно держави, а з точки зору обов'язків перед Аллахом.

Принципи К-П статусу в цій моделі мають особливості тлумачення пов'язані з наявністю застережень релігійного характеру. Наприклад, принцип рівності жінки та чоловіка тлумачиться в контексті законів Шаріату, що відрізняється від аналогічного принципу, що існують в ліберальній. За мусульманським правом людина не вільна розпоряджатися собою, всі дії передбачені Аллахом. Таким чином обмеження прав людини пов'язане з релігійними канонами. При даному підході права людини залежать від її приналежності до певної віри.

4. Звичаєва модель. Право не може бути реалізоване поза межами спільноти.



СТРУКТУРА К-П СТАТУС ОСОБИ

Принципи

1. Принцип свободи. Реалізація свободи однієї людини не повинна призводити до заподіяння шкоди іншим особам.

Юридичний моралізм. Обмеженню підлягають ті права, щодо яких в суспільстві існує категоричне негативне ставлення. Таким сином критерієм виступає інтенсивність почуттів, які викликає у суспільства те чи інше явище. Юридичний патерналізм - держава обмежує реалізацію певних прав з метою захистити особу від самої себе. Залежить від ступеня шкоди та процент можливого ризику, поінформованістю особи про небезпеку

2. Принцип рівності. Розглядається в контексті формально та фактичної(забезпечується диференціацію правового регулювання(означає, що створюється спеціальні норм для окремих категорій населення) та позитивною дискримінацією - надання переваг певним етнічним чи соціальних групам населення, які в минулому зазнавали утисків внаслідок чого фактично були позбавлені рівних стартових можливостей.

Люстрація - обмеження прав людини яке застосовується у зв'язку з тим, що особа в минулому виконувала репресивні функції в органах державної влади за часів тоталітарних режимів.

Формальна рівність реалізується через рівність прав та свобод, рівність обов'язків, рівність перед законом, рівність перед судом.

3. Взаємообумовленості прав та обов'язків. На відміну від принципу свободи та рівності цей К-П принцип в більшості конституцій прямо не закріплюється, однак він може бути виведений в процесі здійснення тлумачення конституції. Там, де цей принцип передбачений на конституційному рівні, як правило стосується можливістю реалізації права лише після виконання обов'язку.

4. Принцип поєднання індивідуальних та суспільних інтересів

5. Принцип непорушності прав людини та громадянина.

Способи закріплення конституційних прав та свобод

· Позитивний - увага акцентується на наявності в особи певного права, для цього способу є характерне формулювання на кшталт «кожен має права». Характерний для Романо-Германській правовій сім'ї

· Негативний - увага акцентується на необхідності третіх осіб не порушувати права людини та громадянина.

Використовується формулювання «Забороняється порушувати….», «Ніхто не може бути позбавлений». Характерний для Англо-американської сім'ї. Водночас при закріплені якогось права застосовується поєднання цих способів(ст.. 28)

Співвідношення поняття право та свобода: В більшості випадків - тотожні, однак різниця між ними полягає в тому, що поняття свободи позначає невтручання держави в приватне життя особи, в той час як поняття права вимагає від держави вчинення певних позитивних(активних) дій для його реалізації. Разом з тим в КП часто використовується формулювання «Право на свободу», що є підставою для ототожнення.

На сьогодні виділяють 3 покоління прав людини:

1. В період буржуазних революцій. В цей час на конституційному рівні одержали закріплення так звані природні та громадянські права. Ці права обумовлені внутрішнім розвитком будь-якої особи, а також політичним зв'язком особи та держави.

2. Права 2 покоління виникають в кінці 19-поч.20 століття. Реалізація цих прав вимагає активності держави, бо їх здійснення неможливе без панування економіки в державі та активної регулятивної участі держави у перерозподілі надлишкового продукту.(соціальні та економічні права)

3. Так звані солідарні або колективні права. Ці права виникають після ІІ Світової війни, він реалізуються для всіх людей одночасно. До них належать екологічні права, право на мир, право на самовизначення

4. Розрізняють 4 покоління(право на зміну статі, право на тишу, право захист від ГМО одностатевий шлюб та інші)

Гарантії забезпечення прав та свобод особи

КК-П статус залежить чи є механізм забезпечення прав та свобод. В Доктрині під гарантіями прав та свобод розуміють систему норм, принципів, які забезпечують дотримання прав та свобод.

Залежно від змісту та характеру розрізняють:

1. Соціальні - ті суспільні засади, традиції, що сприяють захисту прав та свобод(ідея особистої свободи та готовність її захищати у американців, німецька традиція безумовного виконання закону, англійська традиція щодо дотримання та збереження стародавніх традицій)

2. Економічні - матеріальний стан громадян, система відносин власності, стан економіки

3. Політичні - політична система суспільства в основі якої багатопартійність, розвиток інституту громадянського суспільства

4. Юридичні - Безпосередньо створюють умови та засоби для реалізації та захисту конституційних прав та свобод. Види

· Нормативно-матеріальні:

- презумпція невинуватості,

- принцип розміреної допустимості обмеження прав людини(можуть бути обмежені за умови, коли реалізація права призводить до загрози конституційного ладу, права інших осіб, в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

- Принцип правової безпеки людини. Це все норми, що забов'язують інформувати громадян про свою діяльність.

Надати можливість особі познайомитися з інформацію приватного характеру про дану особу. Норми, що врегульовують порядок впровадження надзвичайного характеру(час, з якого він запроваджується, права, які полягають обмеженню.

· Процесуальні:

- правила Міранди: особі повідомляються його права; особа має право відмовитися від дачі показань, мотивуючи це тим, що вона має свідчити лише за наявності адвоката; всі дані, які були отримані з порушенням процесуальних правил не можуть бути використані як докази в суді.

- Habeas corpus - особа вправі вимагати звільнення, у випадку її затримання, коли підстав для ї затримання є недостатніми. Особа має бути негайно звільнена.

5. Інституційні - інститут омбудсмана:

- Шведська - можливість збереження вагомого впливу омбудсмана на судову гілку, що проявляється в можливості брати участь в судовому розгляді. Шведський омбудсман має право на прийняття актів,що мають обов'язків характер

- Англійська модель. Парламентський комісар з питань адміністрації. Це слабка модель. Парламентський фільтр - безпосередньо громадяни не мають право на звернення до британського омбудсмана. Спочатку особа звертається до парламентаря, який в свою чергу перевіряє відповідність скарги юрисдикції омбудсмана і лише потім направляє її до уповноваженого. Акти омбудсмана мають рекомендаційний характер

- Французька модель - схожа з англійською моделлю, але відрізняється тим, що омбудсман призначається виконавчою гілкою влади, Президентом та Кабміном. Відсутній парламентський фільтр



Хвилі конституцій

Перша хвиля конституцій(старі конституції) - Конституцій США 1887, Конституція Норвегії, Конституцій Франції 1891 Ознаки:

1. Зміни в організації політичної влади. Встановлюється конституційна монархія або республіка, а до цього було абсолютна монархія

2. З'являється поняття парламентаризму

3. Закріплюється принцип поділу влади, в його американському або європейському характері.

4. Закріплюється принцип народного суверенітету, вся влада від народу

5. Закріплюється 1 покоління прав людини

Друга хвиля(нові конституції) - 1917-1939 рік. Конституція Мексики 1917, Веймарська Конституція 1919, Конституція Австрії 1921. Ознаки:

1. Розширення меж конституційного регулювання(соціальна та економічна сфера)

2. Закріплення правового статусу окремих політичних(партій та ін.)

3. Поява нових конституційних органів.

4. Закріплюється 2 покоління прав людини

5. Закріплення правового статусу національних меншин

Третя хвиля( після ІІ Світової конституції до наших днів, Конституція Німеччини1948, Франції1958, Іспанії 1978, Португалії. Ознаки:

1. 3 покоління прав людини

2. Соціалізація конституцій(надання більших соціальних гарантій)

3. Демократизація виборчого права(зменшенні віку, з якого можна брати участь; надання виборчого всім однаково)

4. Закріплює принципи зовнішнього економічних відносин

5. Розширення категоріального конституційного апарату



ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСТВА В КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ

Громадянство - постійний політико-правовий зв'язок особи з державою, що проявляється у взаємних правах та обов'язках. Постійний - означає нерозривність зв'язку з державою, політико правовий - особа, яка є громадянином наділяється політичними правами(насамперед, на участь в управлінні держави, бути обраним та вибирати)

Термін «громадянство» походить з античності, цим терміном позначалися особи, які були повноправними громадянами Риму. Відносини між цими громадянами регулювалися окремо в спеціальному порядку, відмінному від регулювання відносин між негромадянами Риму.

Поруч з терміном «громадянство» використовують «підданство», який з'являється в феодальний період та означав особисту приналежність до певного феодала та держави. В межах цього терміну увага акцентувалася на обов'язках перед феодалом чи державою. На сьогодні термін «підданство» та «громадянство» ототожнюються. Термін «підданство» використовуються в державах з монархічною формою правління, а «громадянство» - з республіканською формою.

В окремих державах термін «національність» використовуються як синонім поняттю «громадянства»(Франції)