Поняття та наслідки фіктивного банкрутства як заходу економічної відповідальності господарюючого суб’єкта

Аналіз суспільної небезпеки фіктивного банкрутства серед суб’єктів господарювання й ступеня економічної та юридичної відповідальності за ці дії. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика фіктивного банкрутства як суспільно небезпечного діяння.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 01.06.2017
Размер файла 19,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної міліції

Поняття та наслідки фіктивного банкрутства як заходу економічної відповідальності господарюючого суб'єкта

кандидат юридичних наук, доцент, Томма Р.П.

кандидат юридичних наук, доцент, Шевчук О.О.

Анотація

Статтю присвячено вивченню проблеми суспільної небезпеки фіктивного банкрутства серед суб'єктів господарювання й ступеня економічної та юридичної відповідальності за ці дії. Розглядаються питання кримінально-правової та кримінологічної характеристики фіктивного банкрутства як суспільно небезпечного діяння.

Ключові слова: фіктивне банкрутство, економіка, відповідальність, господарський суб'єкт, суспільний лад.

Постановка проблеми. Зміна суспільного ладу в країні визначила становлення й розвиток ринкової економіки, яка зумовила появу нових економічних інститутів і процесів, необхідність їх урегулювання та стратегії використання. Одним із невід'ємних елементів системи права країн із ринковою економікою є інститут банкрутства. За нормальних умов функціонування процедура банкрутства є своєрідним природним відбором, коли фінансово нестабільні суб'єкти господарювання вибувають із кола господарських відносин унаслідок неефективності й неприбутковості діяльності. Суспільно-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, мають суперечливий характер, супроводжуються кризовими явищами (що викликають спад виробництва, кризу неплатежів, інфляційні процеси тощо). Об'єктивним наслідком зазначених процесів є посилення криміналізації економіки.

Мета статті - проаналізувати поняття й наслідки фіктивного банкрутства як заходу економічної відповідальності господарюючого суб'єкта.

Злочинні дії, пов'язані з процедурою банкрутства, кваліфікуються як «фіктивне банкрутство», «доведення до банкрутства», «приховування стійкої фінансової неспроможності», «незаконні дії в разі банкрутства». На розповсюдження зазначених злочинів впливає низка чинників (правова неврегульованість процедур банкрутства, «прибутковість» злочину, можливість маскування злочинної дії під цивільно-правові (господарські) відносини, латентність тощо), які уможливлюють вчинення таких злочинів у великій кількості.

Банкрутство - міра економічної та юридичної відповідальності господарюючого суб'єкта, виражена в припиненні його господарсько-фінансової діяльності за рішенням суду, у зв'язку з нездатністю задовольнити визнані правомірними вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед бюджетом через перевищення заборгованості над вартістю його майна.

Незаконні дії в разі банкрутства (приховування майна) - це будь-яка діяльність, що викликає скорочення обсягу задоволення кредиторів неспроможного боржника шляхом штучного зменшення цього майна, яке виражається активом і пасивом [і].

Незаконні дії в разі банкрутства (ст. 221 Кримінального кодексу України) можуть бути вчинені такими способами:

1) прямий продаж майна підприємства-боржника за заниженою ціною чи його обмін на інше майно, що не становить інтересу для боржника, відповідно до специфіки діяльності останнього, а також обмін майна боржника на інше майно, вартість якого є завищеною;

2) майно передається за договорами про надання послуг нематеріального характеру (маркетингових, консалтингових, юридичних, консультативних тощо);

3) передача майна в рахунок погашення заборгованості перед реальним кредитором, коли розмір вимог кредитора є значно завищеним, як правило, за допомогою штрафних санкцій, відшкодування збитків тощо;

4) зняття з розрахункового рахунку господарюючого суб'єкта грошових коштів та їх привласнення, зниження ліквідності активів;

5) перерахування грошових коштів контрагенту на підставі фіктивного договору;

6) фактичне зменшення майна суб'єкта господарювання, що полягає в таких діях:

- укладення явно невигідних, збиткових угод, тобто угод, які від самого початку розраховані на менший прибуток порівняно з витратами (наприклад, реалізація продукції підприємства за умисно зниженими цінами, придбання сировини й матеріалів за спеціально завищеними цінами, надання кредитів особам, які завідомо не збираються їх повертати);

- кредитування на велику суму, яке здійснюється незадовго до банкрутства (фінансової неспроможності) за незначного розміру дивіденду, - фіктивне відчуження майна з подальшим поверненням на особисту користь;

- незаконні перекази коштів на рахунок інших підприємств, їх зняття та привласнення;

- переказ коштів за кордон за фіктивними контрактами; використання коштів на купівлю особистих речей.

Процедура банкрутства складається з трьох етапів, які проаналізуємо більш детально.

Перший етап - попередній. Процедура банкрутства, відповідно до положень господарського права, ще не відбувається, оскільки формально вона починається з подачі заяви до господарського суду, проте з огляду на можливість вчинення злочинів (передбачених ст. ст. 219, 220 Кримінального кодексу України). Суб'єкт господарської діяльності, який перебуває в стані неплатоспроможності впродовж трьох місяців, набуває статусу боржника, і виникають підстави для порушення в господарському суді справи про визнання його банкрутом. Заяву до суду для порушення такої справи мають право подавати кредитор або сам боржник. Неплатоспроможність виступає тим єдиним показником фінансового становища підприємства (одним із показників повної фінансової неспроможності), який враховується під час вирішення питання про порушення справи про банкрутство в господарському суді [2].

Існують п'ять способів початку провадження в справах про банкрутство:

1) за клопотанням кредиторів;

2) за клопотанням інших осіб;

3) за клопотанням боржника;

4) на вимогу прокурора;

5) за рішенням суду.

Другий етап - термін від подання заяви (щодо визнання суб'єкта господарювання банкрутом до господарського суду) до винесення ухвали суддею про порушення провадження в справі про банкрутство. Заява про порушення справи про банкрутство подається в письмовій формі та має містити відомості, зазначені в ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заявник зобов'язаний подати до господарського суду також примірник газети з оголошенням про порушення справи про банкрутство боржника (з метою виявлення інших кредиторів і можливих санаторів, яке здійснюється шляхом подачі ними заяв протягом місяця з дня опублікування оголошення в офіційному друкованому органі), а також інші документи, зазначені в тій самій нормі. Суд розглядає скарги всіх осіб, які заявили майнові вимоги до боржника, і за результатами розгляду ухвалою щодо кожного кредитора окремо визнає їх або відхиляє, наприклад, у разі прострочення подання документів для виконання (ст. 359 Цивільного процесуального кодексу України) [3; 4].

Після закінчення терміну, відведеного на виявлення кредиторів і санаторів (одного місяця), суддя може винєсти ухвалу про проведення санації боржника або визнати його банкрутом.

Для ухвалення рішення про санацію обов'язковими умовами є такі:

1) перекладення санатором на себе зобов'язань боржника;

2) згода зборів кредиторів із термінами й умовами виконання цих зобов'язань.

На другому етапі вчиненню злочинів сприяють такі чинники:

- можливість неподання оголошення до друкованого органу (оскільки покарання за це відсутнє), що перешкоджає розгляду справи в суді, утруднює можливість повернення боргу, виявлення всіх кредиторів, що дає можливість недобросовісному боржнику або особам, які зареєстрували Фіктивний СПД (саме із цією мєтою), уже під час процедури банкрутства вчинювати незаконні дії - отримувати кредити, укладати угоди (з відповідною передоплатою) тощо;

- відсутність регламентації термінів перебування справ на розгляді в суді, що не дає можливості розглядати суперечки за участю боржника як відповідача в справах позову, а інші кредитори не можуть порушити справу про банкрутство цього боржника, що сприяє використанню процедури банкрутства зі злочинною мєтою. Наприклад, власник боржника реєструє інше СПД на Близьких осіб і незаконно відчужує майно на їх користь, а інші кредитори до моменту рішення суду не мають такого права;

- неврегульованість питань розгляду справ про банкрутство боржників, які мають соціальну сферу, екологічну значимість для ареалу розміщення та інші особливості, що не дають можливості визнати їх банкрутом. Таке нормативне регулювання надає злочинцям можливість використання зазначених суб'єктів господарювання зі злочинною мєтою та позбавляє кредиторів можливості звертатися до суду (а цивільні позови можуть бути подані лише в разі доведення умислу на вчинення злочину в межах кримінальної справи);

- застосування чинної мєтодики встановлення факту банкрутства боржника створює умови для оголошення банкрутом за наявності тимчасової неплатоспроможності та штучного доведення підприємства до банкрутства зі злочинною мєтою;

- відсутність юридичного розмежування станів боржника: «неспроможність» і «банкрутство» та можливості винесення юридичних рішень «неспроможний боржник» або «банкрут», що відповідають застосовуваним санаційним чи ліквідаційним процедурам, як наслідок, створює умови для незаконного проведення реорганізаційних процедур зі злочинною мєтою.

Третій етап - термін після винесення ухвали суддею про порушення провадження в справах про банкрутство та визнання боржника банкрутом, протягом якого здійснюються такі дії:

- виноситься рішення суду про прийняття або відхилення заяви (початок процедури розпорядження майном; повідомлення по дату підготовчого засідання, призначення розпорядника майном, введення мораторію);

- проводиться підготовчє засідання (повідомлення про банкрутство, повідомлення про останній термін для подачі майнових вимог, останній термін для підготовки реєстру вимог, про дату попереднього засідання, дату заключного засідання);

- готується публікація про порушення справи про банкрутство;

- готується звіт розпорядника майном про реєстр майнових вимог кредиторів;

- проводиться попереднє засідання (рішення суду щодо реєстру вимог кредиторів і суми боргів, призначення дати зборів кредиторів, повідомлення про місце й час зборів кредиторів);

- проводиться підсумкове засідання (рішення щодо санації, ліквідації або припинення процедури банкрутства, повідомлення кредиторів щодо плану санації божника);

- здійснюється голосування кредиторів щодо плану санації;

- керуючий санацією подає рішення кредиторів (протокол засідання кредиторів) до суду для ухвалення рішення суду про санацію боржника;

- у разі відсутності плану санації суд визнає банкрутство боржника та відкриває ліквідаційну процедуру [5, с. 42].

Суд визнає боржника банкрутом прийняттям постанови, у якій призначаються ліквідатор і члени комісії із числа представників зборів кредиторів, банку, фінансових органів, а також Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство чи організацію. На них покладаються обов'язки щодо проведення процедури задоволення вимог кредиторів.

банкрутство юридичний відповідальність суспільний

Висновки

Основним негативним наслідком зазначених явищ є те, що на фоні змін, недосконалості первинних правових конструкцій, відсутності досвіду їх використання й захисту суспільних відносин, які вони регулюють, зростанню рівня злочинності сприяють способи та шляхи використання нею ситуації правового нігілізму.

Література

1. Кримінальний кодекс України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.07.20і5 р. № 629-УШ) // Відомості Верховної Ради України. - 20оі. - № 25-26.

2. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ (у редакції від 06.06.2015 р.).

3. Про інвестиційну діяльність : Закон України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.04.2014 р. № 1206-УІІ) // Відомості Верховної Ради України. - 199і. - № 47. - Ст. 646.

4. Цивільний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-^ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://medsprava.com.ua/ ге^и1аІіош/8185/4б0158.

5. Ніколаюк С.І. Протидія злочинам, що вчиняються^ сфері приватизації : [наук.-практ. посібник] / С.І. Ніколаюк, Д.Й. Никифорчук, В.Л. Ільчєнко, І.В. Стельмахович. - К. : КНТ, 2007. - 348 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність банкрутства як цивільно-правової категорії. Чинники, що сприяли збільшенню кількості банкрутств. Притягнення осіб до кримінальної відповідальності за фіктивне банкрутство. Перелік та аналіз недоліків у правовому регулюванні банкрутства в Україні.

    реферат [20,6 K], добавлен 12.11.2009

  • Поняття та ознаки фіктивного підприємництва. Проблема існування фіктивного підприємництва. Підходи до визначення фіктивного підприємництва. Не вирішенні питання визначення фіктивного підприємництва. Фіктивні підприємства в Україні.

    курсовая работа [40,6 K], добавлен 09.05.2007

  • Причини банкрутства як засобу оздоровлення економіки. Правова база з питань банкрутства підприємств як форма реалізації державної політики в сфері оздоровлення економіки. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

    курсовая работа [163,7 K], добавлен 06.10.2012

  • Державна політика в сфері банкрутства. Інститут неплатоспроможності. Поняття банкрутства. Характеристики фінансової неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності. Фінансове оздоровлення підприємств-боржників шляхом застосування правових процедур.

    контрольная работа [32,6 K], добавлен 24.03.2009

  • Суб'єкти та об'єкти юридичної відповідальності в екологічному законодавстві. Підстави виникнення та притягнення до юридичної відповідальності та її види: кримінально-правова, адміністративно-правова, цивільно-правова, еколого-правова, дисциплінарна.

    курсовая работа [48,0 K], добавлен 21.07.2015

  • Поняття юридичної відповідальності. Принципи юридичної відповідальності. Види юридичної відповідальності. Підстави юридичної відповідальності. Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом.

    курсовая работа [36,1 K], добавлен 08.06.2003

  • Загальна характеристика інституту банкрутства. Учасники провадження у справі про банкрутство. Основні процедури, що застосовуються до боржника в процесі проведення судового розгляду. Механізм санації. Відповідальність за порушення законодавства.

    курсовая работа [39,7 K], добавлен 23.10.2014

  • Зародження інституту банкрутства в процесі розвитку суспільних відносин і становлення товарного виробництва та грошово-кредитних відносин. Економічні та правові підстави створення законодавчої бази про банкрутство в Україні. Основні принципи банкрутства.

    реферат [36,7 K], добавлен 19.05.2008

  • Закордонний досвід державного регулювання банкрутства. Розвиток державного регулювання процедур банкрутства в Україні. Проблеми реалізації майна підприємств державного сектору. Удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази регулювання банкрутства.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 10.12.2012

  • Поняття та характеристика банкрутства. Провадження у справі про банкрутство. Санація боржника та мирова угода. Ліквідаційна процедура. Черговість задоволення претензій кредиторів. Проведення реструктуризації підприємства та перепрофілювання виробництва.

    контрольная работа [19,7 K], добавлен 28.10.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.