Міжнародно-правові стандарти забезпечення незалежності прокуратури та можливості їх використання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПРОКУРАТУРИ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Колєснік Т.Є., здобувач

кафедри загальноправових дисциплін

факультету права та масових комунікацій

У статті досліджено міжнародно-правові стандарти забезпечення незалежності діяльності органів прокуратури та забезпечення їх взаємодії з іноземними правоохоронними органами. На підставі аналізу нормативно-правових актів Ради Європи та практики Європейського суду з прав людини визначено міжнародно-правові стандарти незалежності діяльності прокуратури, а також досліджено відповідність вітчизняного законодавства зазначеним стандартам та запропоновано шляхи його подальшого вдосконалення. міжнародний стандарт незалежність прокуратура

Ключові слова: прокурор, прокурорська діяльність, міжнародно-правові стандарти, нормативно- правові акти Ради Європи, практика Європейського суду з прав людини.

Исследованы международно-правовые стандарты обеспечения независимости деятельности органов и обеспечение их взаимодействия с иностранными правоохранительными органами. На основании анализа нормативно-правовых актов Совета Европы и практики Европейского суда по правам человека определены международно-правовые стандарты независимости деятельности прокуратуры, а также исследовано соответствие отечественного законодательства указанным стандартам и предложены пути его дальнейшего совершенствования.

Ключевые слова: прокурор, прокурорская деятельность, международно-правовые стандарты, нормативно-правовые акты Совета Европы, практика Европейского суда по правам человека.

The article examines the international legal standards for independence of prosecution and ensure its interaction with foreign law enforcement agencies. We consider the use of international legal standards and their possible application in the Ukraine. Determined that international instruments clearly establish the foundations of the independence of prosecutors in the exercise of its powers. International legal standards provides a wide range of forms of participation of prosecutors in organizational actions of public authorities.

Key words: prosecutor, prosecutor's activities, international legal standards, legal acts of Council of Europe, the European Court of Human Rights.

Актуальність теми. Основою захисту конституційних прав людини і забезпечення соціальної стабільності в суспільстві є наявність самостійної та незалежної системи правоохоронних органів у державі. У сучасному світі, коли проблема захисту прав людини та громадянина вийшла далеко за межі окремої держави, виникла необхідність створення універсальних міжнародно-правових стандартів їх охорони. Стан ефективності захисту прав та свобод людини в першу чергу залежить від рівня забезпечення незалежності працівників правоохоронних органів. Одним із суб'єктів, уповноважених вживати дієвих заходів щодо охорони та захисту прав і свобод громадян, є органи прокуратури, які мають забезпечувати верховенство закону, підтримання державного обвинувачення, нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та ін. Разом із цим накопичений за ці роки досвід діяльності органів прокуратури свідчить, що цей орган державної влади потребує подальших перетворень, вбачається актуальним перегляд деяких його функцій і завдань в умовах розвитку сучасного суспільства, доцільною є відмова від здійснення окремих напрямів діяльності, які не узгоджуються з основними принципами демократичної держави. Першочерговим аспектом реформування діяльності органів прокуратури України є імплементація міжнародно-правових стандартів забезпечення незалежності прокуратури у національне законодавство.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, а також міжнародно-правових актів, положення яких регулюють різноманітні аспекти боротьби зі злочинністю, а також визначають роль органів прокуратури у цьому процесі, дозволяє дійти висновку про нагальну потребу у виробленні загальних, уніфікованих стандартів діяльності прокуратури на міжнародному рівні. Ця потреба зумовлена такими обставинами: по-перше, відбулося суттєве зростання кількості злочинів у всьому світі, на що звертається увага в багатьох міжнародно-правових актах; по-друге, свого суттєвого поширення набули транснаціональна і організована злочинність на міжнаціональному та міжнародному рівнях, а також злочини терористичної спрямованості. Тероризм і організована міжнародна злочинність стали однією з найсерйозніших проблем сучасності, що здійснює негативний вплив на міжнародні відносини в усіх сферах життєдіяльності суспільства; по-третє, міжнародне співтовариство усвідомило ступінь небезпеки для всього людства таких злочинних діянь, як геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини і злочинні агресії, а також необхідність кримінального переслідування осіб, які вчинили подібні злочини. Саме ці фактори, на нашу думку, здійснили вагомий вплив на визначення ключових тенденцій розвитку національних систем кримінального судочинства та зумовили необхідність формування оновленої міжнародно-правової моделі взаємодії правоохоронних органів, в якій особлива увага повинна приділятися, серед іншого, визначенню міжнародно-правових стандартів забезпечення незалежності діяльності органів прокуратури.

У юридичній літературі цій проблемі приділяється недостатня увага, незважаючи на її очевидне науково-практичне значення. Проблемі становлення і запровадження міжнародно-правових стандартів забезпечення незалежності діяльності органів прокуратури та можливості їх використання в Україні в цілому присвятили свої праці такі вчені, як Е.В. Невмержицький [1], Є.М. Попович [2], Г.П. Середа [3], Н.М. Лен- чевська [4], В. Сабітус [5], Л. М. Г рицаєнко [6], Я.М. Толочко [7], О.В. Медведько [в], Р. Бурлаков [9] та ін.

Метою даного дослідження є повний та всебічний аналіз міжнародно-правових стандартів забезпечення незалежності діяльності органів прокуратури. На підставі проведеного дослідження будуть розроблені основні положення щодо можливості імплементації зарубіжних стандартів дотримання принципу незалежності діяльності органів прокуратури в українську модель, що сприятиме, у першу чергу, підвищенню рівня захисту прав та свобод громадян в Україні.

Виклад основного матеріалу. Основною тенденцією розвитку кримінального процесу є його глобалізація - створення міжнародних кримінально-правових систем і органів, які здійснюють правоохоронну діяльність на міжнародному рівні, а також міжнародно-правових стандартів діяльності органів прокуратури та їх правове закріплення. Вони забезпечують ефективне міжнародно-правове сприяння реалізації верховенства права та імплементації міжнародних стандартів незалежності у діяльність органів прокуратури в Україні (в якості прикладу можна навести діяльність Міжнародної Асоціації Прокурорів) [10].

Іншою тенденцією є уніфікація та інтеграція у національне законодавство зарубіжних норм кримінально-процесуального права, які здійснюються декількома способами:

- шляхом запозичення в рамках однієї системи національного кримінального процесу норм та інститутів з іншої системи національного кримінального судочинства з наступною адаптацією даних норм та інститутів кримінально-процесуального права до національного законодавства;

- шляхом розробки уніфікованих міжнародних стандартів.

На думку Я.М. Толочко, обраний Україною курс на євроінтеграцію значною мірою позначився на процесах реформування багатьох державних інституцій, у тому числі й органів прокуратури. Підтримуємо точку зору зазначеного науковця, що належне виконання прокурорами своїх повноважень можливе лише за умови ефективної реалізації системи гарантій їх незалежності. Дієвим механізмом забезпечення незалежності прокурорів є реалізація у сучасній вітчизняній правовій системі міжнародних приписів, які практично апробовані в різних країнах світу. Тим самим прийняття міжнародного досвіду сприяє підвищенню ефективності роботи прокурорів [7, с. 270].

На українське законодавство, що регламентує діяльність органів прокуратури, здійснюють суттєвий вплив як тенденції уніфікації, так і інтеграції норм зарубіжного кримінально-процесуального права. Це виражається у прийнятті та ратифікації Україною міжнародно-правових документів, які регулюють специфіку здійснення кримінального судочинства, і обумовлюється її участю та органів прокуратури в міжнародних організаціях, об'єднаннях та союзах [11-15].

У зазначених міжнародно-правових актах акцентується увага на вирішальному значенні і важливій ролі прокурора як суб'єкта, який здійснює досудове провадження, при цьому особлива увага звертається на те, що саме прокурор є відповідальним за належне функціонування органів, які відповідають за розслідування злочинів та переслідування правопорушників. У результаті аналізу відповідних міжнародно-правових актів можна дійти висновку, що основною формою прокурорської діяльності виступає керівництво розслідуванням та здійснен-

ня нагляду з метою належного кримінального переслідування. Органи прокуратури повинні забезпечувати безпеку і свободу суспільства шляхом охорони верховенства закону, захисту громадян від кримінальних посягань на їх права і свободи, забезпечення дотримання прав і свобод осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні кримінальних злочинів. При цьому головним обов'язком органів прокуратури є оперативне здійснення своєї діяльності на основі принципів справедливості, неупередженості, об'єктивності та поваги прав людини [16, с. 342; 17; 18].

Враховуючи викладене, умови сьогодення вимагають необхідного критичного перегляду існуючого статусу прокурора на досудових стадіях кримінального процесу та розробки нових перспективних моделей правового регулювання діяльності прокурора, зокрема міжнародних стандартів незалежності функціонування органів прокуратури в Україні.

За твердженням І. Озерського, незалежність прокуратури України у здійсненні повноважень є визначальним принципом її діяльності, що цілком відповідає міжнародним стандартам. Прокурори здійснюють свої повноваження виключно на підставі додержання Конституції України та чинних на її території законів незалежно від будь- яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень політичних організацій, громадських об'єднань [19].

У Законі України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІI (ст. 7) встановлено гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень. До їх числа належать, зокрема, заборона втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників в діяльність прокуратури щодо нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом [20].

Нова редакція Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ 14 жовтня 2014 року (ст. 16) визначає, що незалежність прокурора забезпечується: 1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності; 2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; 3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора; 4) установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; 5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора; 6) функціонуванням органів прокурорського самоврядування; 7) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту [21]. У результаті аналізу двох наведених вище нормативно-правових актів можна дійти висновку, що у новому Законі України «Про прокуратуру» перелік гарантій незалежності працівників органів прокуратури є значно розширеним, що свідчить про тенденції до убезпечення зазначеної категорії працівників з метою сприяння виконанню ними покладених на них обов'язків у суворій відповідності до вимог закону та з дотриманням принципів об'єктивності та справедливості.

Як зазначає С.В. Ківалов, незалежність органів прокуратури гарантується особливим порядком призначення на посаду Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів, порядком звільнення їх з посад, організаційною побудовою органів прокуратури, порядком їх фінансування, рівнем матеріального та соціального забезпечення працівників органів прокуратури України. У зв'язку з цим слушною є точка зору, що на законодавчому рівні необхідно наблизити статус прокурора до статусу суддів. Зважаючи на існуючі міжнародні стандарти забезпечення незалежності діяльності органів прокуратури, можна дійти висновку, що інтеграція прокуратури до судової гілки влади має зумовити поступове наближення правового статусу прокурора до статусу судді [22, с. 18]. Підтримуючи наведену точку зору, І. Озерський пропонує у разі віднесення прокуратури України до органів судової влади врахувати досвід більшості європейських країн та закріпити прокурорів за певними судами, надавши останнім незалежність від інших прокурорів [19].

Необхідно підкреслити, що на міжнародному рівні процес встановлення стандартів незалежності діяльності органів прокуратури був досить тривалим та складався за декількох етапів. Зокрема Організацією Об'єднаних Націй у 1990 році розроблено Керівні принципи щодо ролі прокурорів [23, с. 150-155]. У 1995 році була створена Міжнародна асоціація прокурорів [10], до числа основних здобутків якої у сфері запровадження міжнародних стандартів діяльності прокуратури можна віднести ухвалення у 1999 році Стандартів професійної відповідальності та основних обов'язків і прав прокурорів [17], прийняття у 2008 році

Декларації про мінімальні стандарти щодо безпеки і захисту прокурорів та членів їх сімей [11].

Необхідно звернути увагу на основні кроки, що були здійснені Радою Європи на шляху до запровадження єдиних уніфікованих правил діяльності органів прокуратури. Так, Комітет міністрів Ради Європи у 2000 році видав Рекомендацію Я (2000) 19, в рамках якої було визначено роль прокуратури в системі кримінального судочинства [І5]; у 2012 році прийнято Рекомендацію Я (2012) 11, в рамках якої встановлено роль прокурорів поза межами кримінального судочинства [24]. Слід зазначити, що окремі питання функціонування прокуратури розглядаються і в Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» - Рекомендація ПАРЄ, прийнята у 2003 році [25], Європейських інструкціях з питань етики та поведінки прокурорів, ухвалених Конференцією генеральних прокурорів країн-членів Ради Європи у 2005 році [18]. Розглянемо коротко основні положення даних міжнародних правових актів в частині визначення незалежності діяльності органів прокуратури.

Аналіз наведених вище засад незалежності діяльності органів прокуратури дозволяє погодитись із твердженням І. Озер- ського, на думку якого для нашої держави надзвичайно важливим завданням є не тільки засвоєння основних європейських принципів і стандартів, а й вироблення специфічних заходів і засобів, необхідних саме для реформування прокуратури України [19].

Слушною є позиція Я.М. Толочко щодо необхідності врахування міжнародних стандартів під час оновлення чинного національного законодавства, в ході чого мають бути на законодавчому рівні закріплені наступні гарантії незалежності прокурорів:

1) особливий порядок призначення прокурорів на посаду та звільнення з посади;

2) заборона незаконного тиску чи втручання у здійснення прокурором своїх повноважень; 3) законодавчо визнана процедура здійснення повноважень у процесуальних та інших законах; 4) особлива процедура притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності та специфічний порядок притягнення до кримінальної відповідальності; 5) встановлений законом порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; 5) належне матеріальне, соціальне та пенсійне забезпечення прокурора; 6) створення та функціонування органів прокурорського самоврядування; 7) визначені законом заходизабезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім'ї, майна, а також інші засоби їх правового захисту [7, с. 272].

На нашу думку, питання підвищення рівня незалежності в діяльності органів прокуратури не повинно йти в розріз з політикою «соціальної спрямованості» у роботі державних службовців, зокрема у період вирішення проблеми позбавлення недоторканості та імунітету певних категорій посадовців. Потрібно знайти ту золоту середину між незалежністю від незаконного тиску на прокуратуру та соціальною відповідальністю перед населенням. Будь-яка перевага в один чи інший бік призведе до погіршення рівня захисту конституційних прав громадянами та державних інтересів.

Підтримуємо точку зору С.В. Подкопаєва, який зазначає, що положення міжнародних документів носять узагальнений характер і спрямовані на визначення мінімально необхідного рівня гарантій прокурорської діяльності. Зазначений науковець виділяє три аспекти незалежності, які мають конкретний зміст: 1) зовнішній (інституціональний) аспект, що включає в себе самостійність прокуратури в державі як інституції (або політичну незалежність); професійну незалежність прокурорів (імунітет); організаційно-правову та фінансову незалежність прокуратури; 2) внутрішній (структурно-функціональний або внутрішньо-системний) аспект включає належні процедури прийняття на службу та умови служби, дисциплінарного провадження, особливості внутрішньої організації та субординацію; 3) особистісний аспект незалежності, пов'язаний із психічним ставленням особи до своєї незалежності [26, с. 95].

Як зазначає Я.М. Толочко, гарантії незалежності прокурорів та засоби їх забезпечення повинні бути закріплені у Конституції України та інших законах і вони не можуть бути скасовані або зменшені державою. Зазначений науковець стверджує, що без створення надійних конституційних та законодавчих гарантій захисту прокурорів від протиправного впливу на них під час виконання ними службових обов'язків суспільство і держава ніколи не отримають прокурора, який буде захищати людину і закон від протиправних посягань [7, с. 27б]. Аналогічну позицію відстоює і Г. Середа, який вважає, що інструментом забезпечення неупередженості прокурорів є закріплення основних принципів і критеріїв реалізації функції кримінального переслідування, які повинні бути орієнтиром при ухваленні рішення прокурорами [3, с. 15].

Вважаємо, що впровадження міжнародних стандартів незалежності діяльності органів прокуратури необхідно розпочинати з Конституції України, тому що основою захисту конституційних прав людини та забезпечення соціальної стабільності у суспільстві є наявність незалежної та проце- суально-неупередженої прокуратури. Незалежна система правоохоронних органів - найважливіший елемент держави. Вона є гарантом здійснення якісних перетворень. Незалежність прокурорів - це невід'ємна складова самостійності цього правоохоронного органу. З цієї точки зору заходи організаційно-правового, соціально-правового та кадрового характеру, які спрямовані на забезпечення незалежності прокурорів як носіїв державної влади, є об'єктивно необхідними для суспільства. Високий соціальний статус прокурорів, престижність роботи, авторитет та забезпечення особистої безпеки - це основоположні моменти в забезпеченні реальності принципу незалежності.

Схожої точки зору дотримується і В. Сабітус, який пропонує в обов'язковому порядку закріпити гарантії незалежності прокурорів в Конституції України так само, як і гарантії незалежності суддів. У такому випадку прокурор буде належним чином захищений на найвищому законодавчому рівні, оскільки матиме нормативно закріплені на рівні із суддями гарантії незалежності [5, с. 48].

Певні положення міжнародно-правових стандартів забезпечення незалежності прокуратури вже знайшли своє відображення у національному законодавстві. Так, нова редакція Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14 жовтня 2014 року (ст. 17) встановлює заборону незаконного тиску на прокурора шляхом здійснення повноважень у межах, визначених законом, і підпорядкування керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури [21]. Законодавець свідомо вводить термін «письмовий наказ адміністративного характеру» і тим самим обмежує прокурора від незаконного тиску, який в «усній формі» не підлягав виявленню, а також закріплює право прокурора не виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, що викликають у нього сумнів у законності, якщо він не отримав їх у письмовій формі, а також явно злочинні накази або вказівки. Прокурор має право звернутися до Ради прокурорів України з повідомленням про загрозу його незалежності у зв'язку з наданням (відданням) прокурором вищого рівня наказу або вказівки. Прокурору, якому віддали наказ чи вказівку в усній формі, за його вимогою надається письмове підтвердження такого наказу чи вказівки [21].

Особливу увагу хотілося б звернути на важливість закріплення міжнародних стандартів забезпечення незалежності в діяльності органів прокуратури і порядку взаємодії у міжнародних договорах та угодах. З певних причин об'єктивного характеру міжнародні та регіональні договори та угоди не дозволяють у повному обсязі вирішити усі питання, які виникають на міжнародному рівні у зв'язку з виконанням працівниками органів прокуратури покладених на них обов'язків. У такій ситуації держави або уповноважені на це органи державної влади і управління, у тому числі й органи прокуратури, укладають двосторонні договори та угоди, що дозволяють максимально врахувати особливості кожної країни, відповідного органу державної влади, їх реальні потреби і інтереси. Слід звернути увагу, що останнім часом саме двостороннім договорам та угодам переважна більшість держав віддає перевагу. Укладання відповідних угод між прокуратурами різних держав дозволяє сторонам надавати взаємну допомогу один одному з різних питань прокурорської діяльності, а також розширювати міжнародне співробітництво, у тому числі налагоджувати обмін досвідом роботи, статистичною інформацією, методичними розробками, відомостями про чинне законодавство і законопроекти, сприяти підвищенню кваліфікації працівників органів прокуратури, вдосконаленню матеріально-технічного забезпечення.

Висновок

Таким чином, проведений аналіз дає підстави стверджувати, що у ході врахування положень міжнародно-правових актів, які встановлюють та закріплюють стандарти забезпечення незалежності діяльності органів прокуратури в національне законодавство необхідно обов'язково враховувати загальну тенденцію уніфікації та інтеграції норм міжнародного та національного права. Зважаючи на це, на нашу думку, доцільно розширити ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» такими гарантіями незалежності прокуратури у здійсненні повноважень: встановлення особливого порядку призначення не тільки для Генерального прокурора України, але й для прокурорів усіх рівнів; закріплення права на отримання розпоряджень у письмовій формі та відмови від виконання незаконного наказу; прийняття чітко закріплених вимог до осіб, які претендують на заняття посади прокурора, - високих моральних якостей та професійної кваліфікації. Вважаємо, що одним із засобів прискорення впровадження у національне законодавство міжнародних стандартів забезпечення незалежності органів прокуратури в Україні та вдосконалення міжнародної співпраці у цій сфері є розробка та прийняття нових договорів та угод про співпрацю в боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, активізація проведення міжнародних, регіональних і субрегіональних конференцій за участю працівників правоохоронних органів, прокуратури та судових органів, рекомендації яких можуть здійснити суттєвий вплив на оновлення національного адміністративного законодавства.

Література

1. Невмержицький Е. В. Незалежність прокурора як гарантія забезпечення верховенства права в державі / Е. В. Невмержицький // Вісник прокуратури України. 2007. № 10. С. 63-71.

2. Попович Є. М. Функціонування органів прокуратури України відповідно до європейських стандартів / Є. М. Попович // Юридична наука і практика. 2011. № 1. С. 25-26.

3. Середа Г. П. Міжнародні стандарти участі прокурора у кримінальному судочинстві / Г. П. Середа // Вісник прокуратури України. 2009. № 3. С. 11-18.

4. Ленчевська Н. М. Координація дій правоохоронних органів з точки зору її відповідності міжнародним стандартам прокурорської діяльності / Н. М. Ленчев- ська // Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (2-3 жовтня 2006 року). К.: Академія прокуратури України, 2007. С. 158-160.

5. Сабітус В. Демократичне управління і незалежний прокурор: досвід Литви // Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (2-3 жовтня 2006 року). К.: Академія прокуратури України, 2007. С. 48-50.

6. Грицаєнко Л. М. Основні аспекти застосування міжнародних стандартів прокурорської діяльності в Україні / Л. М. Грицаєнко // Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (2-3 жовтня 2006 року). К.: Академія прокуратури України, 2007. С. 108-112.

7. Толочко Я. М. Міжнародно-правові стандарти незалежності прокурорів та їх реалізація в Україні / Я. М. Толочко // Митна справа: наук.-аналіт. журн. 2014. № 2(92). С. 270-276.

8. Медведько О. В. Реформування органів прокуратури України: проблеми та перспективи // Вісник прокуратури України. 2006. № 10. С. 3-10.

9. Бурлаков Р. Діяльність органів прокуратури поза сферою кримінального судочинства у європейських країнах / Р. Бурлаков, А. Тогобіцька // Вісник прокуратури. 2012. № 11. С. 119.

10. Официальный сайт Международной Ассоциации Прокуроров [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.iap-association.org/Russian/Home.aspx.

11. Декларація мінімальних стандартів безпеки та захисту прокурорів та їхніх сімей, прийнята 1 березня2008 року Міжнародною Асоціацією Прокурорів [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gp.gov. ua/ua/cmo.html?_m=publications&_t=rec&id=101554.

12. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 29. С. 367.

13. Резолюція 1244 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов'язків і зобов'язань, взятих Україною при вступі до Організації» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/994_603.

14. Керівні принципи, що стосуються ролі осіб, що здійснюють судове переслідування. ООН 8-ий Конгрес проблем злочинності. Гавана, 1990 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.un.org/ru/ documents/.

15. Рекомендації R (2000) 19 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи «Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства» // Вісник прокуратури. 2001. № 2. С. 71-77.

16. Подкопаєв С. В. Положення міжнародних документів про роль прокуратури поза кримінальною сферою / С. В. Подкопаєв, С. В. Гриненко // Порівняльно-аналітичне право: електрон. наук. фахове вид. 2013. № 3(2). С. 342-344.

17. Стандарти професійної відповідальності та викладення основних обов'язків та прав прокурорів, прийняті 22 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією Прокурорів [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/.

18. Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/.

19. Озерський І. Міжнародні стандарти прокурорської діяльності / І. Озерський // Журнал Віче. 2010. № 4 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// www^^antc/journal/^!/.

20. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 53. Ст. 794 (зі змінами та доповненнями).

21. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 року№ 1697-VII [Електронний ресурс].Режимдоступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1697-18.

22. Ківалов С. Перспективи реформування законодавства про прокуратуру / С. Ківалов // Вісник прокуратури України. 2007. № 3. С. 15-23.

23. Керівні принципи щодо ролі прокурорів // Права людини: довідник для прокурорів. К.: Фенікс, 2005. С. 150-155.

24. Рекомендація CM/Rec (2012) 11 Комітету міністрів Державам-учасницям щодо ролі прокурорів поза межами кримінального судочинства // Генеральна прокуратура України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/cmo. html?_ m=publications&_t=rec&id=101546.

Размещено на Allbest.ru