Охорона авторитету органів державної влади

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян

2. Кримінально-правова характеристика складу злочину проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян

3. Покарання за злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян передбачені розділом XV Особливої частини КК (статті 338-360). Суспільна небезпека злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян полягає в тому, що вони протидіють нормальній управлінській діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, призводять або можуть призвести до послаблення їх авторитету, спричиняють або можуть спричинити шкоду здоров'ю, гідності чи власності громадян та іншим об'єктам, що охороняються законом. Цим обумовлюється актуальність теми дослідження.

Одним із важливих завдань управління слід вважати протидію зовнішнім дезорганізуючим факторам, охорону соціальної системи від стихійних факторів, від свавілля окремих осіб. Відносини між людьми з приводу здійснення функцій управління не створюють матеріальних благ і духовних цінностей, але вони є обов'язковою та важливою умовою розвитку економічних, політичних, сімейних та інших суспільних відносин.

Метою дослідження є комплексна кримінально-правова характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян.

Поставлена мета зумовила необхідність розв'язання таких головних завдань:

- охарактеризувати злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян;

- проаналізувати об'єкт злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян;

- визначити види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян.

Об'єктом дослідження є кримінальне законодавство України.

Предметом дослідження є характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян.

Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Методологічне підґрунтя роботи склали філософські, загальнонаукові методи пізнання, а також спеціальні методи правової науки. Широко використано діалектичний метод, який вимагає врахувати загальний взаємозв'язок і постійний розвиток явищ. Цей метод знаходить відображення в конкретних законах діалектики: єдності та боротьби протилежностей, переходу кількості в якість, заперечення заперечення, а також в категоріях діалектики - поняттях, які відображають всезагальні зв'язки буття (сутність і явище, зміст і форма, можливість і дійсність, одиничне, особливе і загальне).

У процесі здійснення дослідження використовувалися формально-логічні методи та прийоми обробки інформації (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, екстраполяція, абстрагування та ін.). Особливе місце в методології досліджень посів системно-функціональний метод: об'єкти дослідження розглядаються як системи, що складаються з ряду елементів і виконують певні функції стосовно інших систем. Системний підхід орієнтував дослідження на розкриття цілісності об'єктів, виявлення різноманітних типів зв'язків і зведення їх в єдину теоретичну концепцію, а також на встановлення взаємодії об'єкта як цілісної системи із зовнішнім середовищем. Під час структурного аналізу виділялися окремі елементи цих систем, надавалася їх функціональна характеристика.

У ході дослідження використовувалися спеціально-наукові юридичні методи: метод нормативно-догматичного аналізу (техніко-юридичний) було використано при тлумаченні юридичних текстів - внутрішньодержавних нормативних актів, які стосуються державного управління.

При здійсненні дослідження використовувалися й інші методи, зокрема статистичний, лінгвістичний та ін. Використання достовірних методів наукового пізнання дозволило дійти науково обґрунтованих висновків.

Регулювання питань у сфері авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування й об'єднань громадян здійснено цивільним і адміністративним законодавством, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про об'єднання громадян», «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про державний кордон України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ін., постановами Кабінету Міністрів України, постановами Пленуму Верховного Суду України, різноманітними положеннями, інструкціями, наказами тощо.

Проблеми кримінально-правової охорони авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян було поставлено й загалом вирішено у працях таких вчених: Ю.В. Александрова, Ю.В. Бауліна, С.Г. Волкотруба, О.О. Дудорова, В.О. Кузнєцова, О.М. Омельчука, В.В. Сташиса, В.Я. Тація та ін.

Зазначені злочини істотно порушують суспільні відносини, які забезпечують нормальне функціонування органів влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їх представників; протидіють нормальній діяльності цих органів, послаблюють їх авторитет, заподіюють шкоду життю, здоров'ю, гідності або власності громадян, іншим об'єктам, які охороняються законом.



1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян

Злочини, передбачені розділом XV Особливої частини КК - це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на суспільні відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян і фізичними особами у зв'язку зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій з метою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Слід зазначити, що як до прийняття КК 2001 р., так і після вчені-правознавці схиляються до визнання як родового об'єкта злочинів розділу XV Особливої частини КК 2001 р. суспільних відносин у сфері державного управління (порядок управління), складовою частиною (структурним елементом) яких є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Такі суспільні відносини складаються між органами управління (з одного боку) і громадянами (з іншого), вони виникають у зв'язку зі здійсненням адміністративно-розпорядчих повноважень у межах взаємних прав та обов'язків і забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян при реалізації завдань державного будівництва Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 435.. Отже, родовим об'єктом цих злочинів є відносини між органами управління - з одного боку, і громадянами - з другого, які виникають у зв'язку із здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій в межах взаємних прав та обов'язків і забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян при реалізації державного будівництва Дудоров О.О. Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / О.О. Дудоров, Є.О. Письменський. - К. : Юридична думка, 2013. - С. 589.. Безпосереднім об'єктом можуть бути відносини, що забезпечують: авторитет суспільного і державного ладу України, нормальну діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, службових осіб та представників громадськості, дійсність і збереженість документів, штампів, печаток, інформації та носіїв інформації автоматизованих систем тощо Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 436..

Деякі із злочинів цієї категорії посягають також на особу представника влади або громадськості чи працівника правоохоронного органу, на їх життя, здоров'я, гідність, власність або на інші відносини, що охороняються законом. Тобто, додатковими необхідними чи факультативними безпосередніми об'єктами аналізованих злочинів є життя та здоров'я, воля, честь і гідність особи, власність, встановлений порядок виконання службовими особами своїх повноважень, громадський порядок, екологічна безпека тощо.

Предметом деяких злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можуть бути Кримінальне право України : Навч. посіб. / С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін.; За ред О.М. Омельчука. - К. : Наукова думка; Прецедент, 2004. - С. 235.:

1) державні символи України, офіційно встановлені чи підняті прапор або герб іноземної держави (ст. 338);

2) Державний Прапор України (ст. 339);

3) будівлі та споруди (ст. 341);

4) майно працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів (ст. 347);

5) майно, що належить службовій особі чи громадянинові, котрий виконує громадський обов'язок (ст. 352);

6) матеріальні блага та вигоди майнового характеру (ст. 354);

7) майно, що належить винній особі та щодо якого існують цивільно-правові зобов'язання (ст. 355);

8) офіційні документи, приватні документи, що перебувають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, паспорт або інший особистий важливий документ (ст. 357);

9) підроблені посвідчення чи інші документи, а також печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки (ст. 358);

10) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації (ст. 359);

11) лінії зв'язку, споруди й обладнання, що входять до складу ліній зв'язку (ст. 360).

Багатьом злочинам розділу XV Особливої частини КК властивий спеціальний потерпілий (наприклад, представник влади, працівник правоохоронного органу, близькі родичі представника влади чи працівника правоохоронного органу, член громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону, військовослужбовець, службова особа, народний депутат України, депутат місцевої ради, фізична особа, що має цивільно-правове зобов'язання, тощо) Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина : Навчальний посібник / С.І. Селецький. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - С. 278-279..

3 об'єктивної сторони значна кількість злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян вчинюються шляхом активних дій (наруга над державними символами - ст. 338, захоплення державних або громадських будівель чи споруд - ст. 341; самоправство - ст. 356 та ін.). Деякі із розглядуваних злочинів (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу - частини 2 і 3 ст. 345, погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча - частини 2 і 3 ст. 346, злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 350, статтями 347, 348, 351, 352, 354, 360) можуть вчинюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Більшість злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян - це злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вважаються закінченими з моменту вчинення дії чи невиконання певних вимог (бездіяльності). До них віднесені злочини, передбачені статтями 338, 339, 341, частинами 1 і 2 ст. 342, статтями 344, 349, ч. 1 ст. 350, статтями 351, 353, 354, частинами 1 і 3 ст. 357, ст. 358 та ч. 1 ст. 359.

Момент закінчення деяких із розглядуваних злочинів пов'язаний з настанням суспільно небезпечних наслідків (матеріальний склад злочину). До них належать кваліфіковані склади погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу - частини 2 і 3 ст. 345 (у тому числі і вчинені організованою групою), державного чи громадського діяча - частини 2 і 3 ст. 346, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок - частини 2 і 3 ст. 350, умисне знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу - ст. 347, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок - ст. 352, самоправство - ст. 356, умисне пошкодження ліній зв'язку - ст. 360.

Ряд юридичних складів злочинів сформульовано законодавцем як формально-матеріальні, тобто такі, що вважаються закінченими як тоді, коли їх вчиненням заподіяні злочинні наслідки, так і тоді, коли такі наслідки не настали. До них належать: кваліфіковані склади злочинів, передбачених ч. 3 ст. 342, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 346, частинами 2 і 3 ст. 355, ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 359 та злочини, передбачені статтями 340. Злочин, передбачений ст. 348 сформульований законодавцем як усічений Кузнєцов В.О. Кримінальне право України (повний курс у схемах та таблицях) : Навчальний посібник / В.О. Кузнєцов, В.К. Гіжевський.- К.: Кондор, 2005. - С. 349..

Як обов'язкові ознаки об'єктивної сторони злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можуть фігурувати час (наприклад, час виконання представником влади, передусім працівником правоохоронного органу, службових обов'язків - ст. 342) та спосіб (наприклад, погроза застосування насильства, пошкодження чи знищення майна потерпілого або його близьких родичів - ст. 355) посягань.

Суб'єктом злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можуть бути, як правило, приватні особи, які досягли на момент вчинення злочину 16-ти років. За посягання на працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348), захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349), умисне спричинення середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень при вчиненні злочинів, передбачених статтями 345, 346, 350, а також за кваліфіковані склади умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 347), службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ч. 2 ст. 352), кримінальна відповідальність настає з 14-ти років. Деякі із розглядуваних злочинів можуть вчинюватися службовими особами (ст. 340, ч. 2 ст. 343) або лише службовими особами (ч. 2 ст. 344, ч. 2 ст. 351), чи працівником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354) Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 437..

Суб'єктивна сторона розглядуваних злочинів характеризується як правило, умисною формою вини. У більшості випадків умисел прямий. Декілька злочинів можуть характеризуватися змішаною формою вини. До них належать: кваліфіковані склади злочинів, передбачених частинами другими статей 343, 347, 352, 357, 359, ч. 3 ст. 355 та злочин, передбачений ст. 356.

Необхідною ознакою окремих складів розглядуваних злочинів є мета їх вчинення. Так, захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341) визнається злочином, якщо воно вчинене з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій; втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343), державного діяча (ст. 344) - з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349) - з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника; погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 359) - з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358) - з метою їх використання Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.; за ред. М.І. Мельника, В. А. Клименка. - Вид. 5-те, переробл. та доповн. - К. : Атіка, 2009. - С. 536-537..

Більшість злочинів, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, організацій, службових осіб та представників громадськості вчинюються у зв'язку з невиконанням потерпілими своїх службових чи громадських обов'язків, а мотивом викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357) є корисливість або інші особисті інтереси.

Законодавча конструкція «у зв'язку з виконанням потерпілими своїх службових чи громадських обов'язків» Кримінальне право України : Особлива частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Баулін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - 4-те вид., пере-робл. і допов. - X. : Право, 2010. - С. 456. позначає спеціальні мотиви злочинів, це, зокрема, можуть бути:

1) прагнення перешкодити потерпілому в момент посягання чи пізніше виконувати свої службові обов'язки або здійснювати діяльність із охорони громадського порядку;

2) помста за виконання цих обов'язків або таку діяльність у минулому. Крім цього, мотивом злочину, передбаченого ст. 354 КК, є корисливість, а ст. 357 КК - корисливість або інші особисті інтереси.

За безпосереднім об'єктом злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можна поділити на такі групи Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 438.:

1. Злочини у сфері використання державних символів (статті 338 та 339);

2. Злочини, пов'язані з перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян (статті 340 та 341);

3. Злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань (статті 342-353);

4. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації (статті 357-360);

5. Інші злочини проти авторитету держави, органів місцевого самоврядування та діяльності об'єднань громадян (статті 354-356).



2. Кримінально-правова характеристика складу злочину проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян

За безпосереднім об'єктом злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можна поділити на такі групи:

1. Злочини у сфері використання державних символів.

Наруга над державними символами (ст. 338 КК). Об'єктом злочину відповідно до ст. 338 «Наруга над державними символами» ККУ є державні символи - це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які уособлюють її суверенітет. Конституція України (ст. 20) встановлює такі державні символи нашої держави: Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141..

Державний Прапор України - це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів (ч. 2 ст. 20 Конституції України) і являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини - 2:3Про Державний прапор України : постанова Верховної Ради України від 28.01.1992 № 2067-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 19. - Ст. 257..

Великий Державний Герб України має бути встановлений з урахуванням малого Державного Герба України та Герба Війська Запорізького, і що його головним елементом є Знак Княжої держави Володимира Великого (малий Державний Герб України (тризуб). Тризуб як малий Герб України затверджений Постановою ВРУ від 19 лютого 1992 р. «Про Державний Герб України». Цією постановою визначено, що тризуб має бути головним елементом Великого Герба України Про Державний герб України : постанова від 19.02.1992 № 2137-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 40. - Ст. 592..

Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького. Музична редакція Державного Гімну України затверджена Указом Президії ВРУ від 15 січня 1992 р Про Державний гімн України : Указ Президії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 17. - Ст. 217..

Ця стаття передбачає два простих склади злочину: частина перша визначає відповідальність за публічну наругу над державними символами України, а частина друга - над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави.

При цьому кримінальна відповідальність за наругу над державними символами України настає незалежно від того, встановлені, підняті чи виконуються вони офіційно, чи ні. Натомість іноземні державні символи визнаються предметом розглядуваного злочину лише тоді, коли вони встановлені чи підняті офіційно відповідним державним органом України, наприклад, у зв'язку з візитом іноземного урядовця, або ж встановлені на приміщенні (на території) іноземного посольства (консульства, торгового представництва тощо). Крім того, не може бути предметом цього злочину гімн іноземної держави. Наруга над ним (наприклад, публічна демонстрація неповаги до іноземної держави при виконанні її гімну під час зустрічі її офіційного представника, нагородження переможця на міжнародних змаганнях, яка супроводжується порушенням громадського порядку) за наявності всіх необхідних ознак може кваліфікуватися як хуліганство Баулін Ю.В. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш, С.В. Гізімчук та ін. - 4-те вид., перероб. та доповн. - X. : Одиссей, 2008. - С. 1090..

Обов'язковою ознакою цих злочинів є публічний характер вказаних дій. Під публічністю треба розуміти, по-перше, наругу над державними символами у присутності сторонніх осіб (тобто тих, які не є виконавцями чи співучасниками цих злочинів), наприклад, під час демонстрацій, мітингів, зборів, походів, культурно-масових заходів (концертів, гулянок), на вулиці перед перехожими. По-друге, вчинення зазначених дій у відсутності інших осіб (таємно), але за умови, що вони стануть відомими невизначеній кількості осіб. Іншими словами, таємний спосіб наруги тільки тоді буде ознакою розглядуваного злочину, коли наслідки таких дій стають очевидними.

Із суб'єктивної сторони злочини характеризуються умисною формою вини: винна особа усвідомлює не тільки суспільно небезпечний характер вчинюваних дій, а й те, що ці дії підривають авторитет України (ч. 1) чи іноземної держави (ч. 2) і бажає їх вчинити. Психічне ставлення до спричинення шкоди внутрішній чи зовнішній безпеці України може характеризуватися як необережною формою вини, так і непрямим умислом.

Метою наруги над державними символами України та іноземних держав є приниження їх значення, підрив авторитету відповідної держави, демонстрація неповаги до прапора, герба, гімну, а тим самим і до держави Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 439..

Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст. 339 КК). Об'єктом злочину ст. 339 «Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні» ККУ є встановлений порядок підняття (використання) Державного Прапора України на річкових або морських суднах. Згідно з Порядком ведення Державного суднового реєстру України та Суднової книги України, затверджених постановою КМ від 26 вересня 1992 р. № 1069, Державний Прапор України підіймається на річкових та морських суднах, які зареєстровані в державному судновому реєстрі України або Судновій Книзі України після видачі свідоцтва про право плавання під цим прапором, а також на суднах, що плавають під військово-морським прапором України. Підстави і порядок одержання права на плавання під Державним Прапором України визначаються також Кодексом торговельного мореплавства України (ст. 26-34) Кодексом торговельного мореплавства України : Закон України від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №№ 47, 48, 49, 50, 51, 52. - Ст. 349..

Женевська конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. встановила, що судна повинні плавати під прапором тільки однієї держави і не можуть міняти прапор під час плавання чи стоянки, при заході в порт, крім випадків дійсного переходу власності чи зміни реєстрації. Судно одержує право на плавання під прапором України з моменту реєстрації його в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України і видачі свідоцтва про право плавання під цим прапором (статті 26-34 КТМ) Кодексом торговельного мореплавства України : Закон України від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №№ 47, 48, 49, 50, 51, 52. - Ст. 349..

Суспільна небезпека підняття Державного Прапора України на іноземному судні чи судні, яке не має національної належності, полягає в тому, що в зв'язку з такими діями може бути порушений суверенітет нашої держави, право нашої держави на вилов риби у виключній морській зоні України, можуть вчинюватися незаконні перевезення тощо.

Об'єктивна сторона злочину виражається в активних діях - незаконному піднятті Державного Прапора України на іноземному торговому або іншому судні, а також на українських морських або річкових суднах без належного права на такий прапор.

Злочин вважається закінченим з моменту незаконного підняття Державного Прапора України на зазначених вище суднах.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб'єкт злочину - загальний Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 440..

2. Злочини, пов'язані з перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340 КК). Право на проведення цих заходів гарантоване ст. 39 Конституції України, в якій зазначається: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування» Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141..

Безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право громадян на організацію і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Вчиненням цього злочину шкода заподіюється також авторитетові органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які або самі перешкоджали організації чи проведенню зазначених заходів, або не забезпечили їх мирне проведення. У разі, коли незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій здійснювалось із застосуванням фізичного насильства, додатковим об'єктом може бути життя, здоров'я, гідність потерпілих.

Об'єктивна сторона злочину виражається у створенні перепон (перешкоджанні) громадянам висловити свою думку з приводу тих чи інших подій, які відбуваються в державі, шляхом проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. - К. : Ін Юре, 2003. - С. 1106..

Перешкоджання може проявлятися у: а) забороні проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій шляхом, скажімо, винесення рішення про заборону їх проведення, підкупу організаторів відповідного заходу, погрози застосування до організаторів певного адміністративного заходу тощо Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 441..

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктом злочину, вчиненого без насильства, може бути тільки службова особа, а вчиненого із застосуванням насильства - будь-яка особа, яка досягла 16-ти років, у т. ч. і службова.

Захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК). Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок користування будівлями та спорудами, в яких розміщені органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян або їх складові, а також нормальна робота підприємств, установ і організацій, які забезпечують діяльність вищеназваних органів та об'єднань громадян.

Предметом злочину можуть бути будівлі і споруди резиденції Президента України, ВР, КМ, міністерств і відомств, судів, органів прокуратури, місцевих державних адміністрацій, політичних партій тощо, а також будівлі і споруди підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які забезпечують діяльність вищеназваних органів та об'єднань громадян (пошти, телеграфу, телефону, телебачення, транспортного підприємства, енергетичної системи тощо).

Об'єктивна сторона злочину виражається у захопленні, тобто встановленні контролю над всією або частиною території зазначених будівель або споруд. Наприклад, встановлення контролю над пропускним пунктом споруди, що унеможливлює потрапляння на робочі місця людей, які в ній працюють. Спосіб захоплення на кваліфікацію не впливає. Він може бути насильницький, обман ний, відкритий або таємний. Захоплення може супроводжуватися погрозами відносно осіб, що охороняють будівлі (споруди), осіб, які перебувають у будівлях (спорудах) чи біля них, незалежно від того, мають вони якесь відношення до захоплюваних об'єктів чи ні, але які є або можуть бути потенційними супротивниками вчинюваного злочину.

Закінченим злочин вважається з моменту фактичного захоплення частини або всієї будівлі чи споруди. Тривалість їх утримання або незаконного використання на кваліфікацію не впливає.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мета - незаконне користування захопленими об'єктами або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій, що в них знаходяться,- є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього складу злочину.

Суб'єкт злочину - загальний Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 442-443..

3. Злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань.

Безпосереднім об'єктом кожного із злочинів цієї групи є нормальна діяльність та авторитет того органу, службової особи, громадського формування, представником якого є потерпілий. Наприклад, вчиненням опору працівникові прокуратури заподіюється шкода як його нормальній діяльності та авторитету, так і нормальній діяльності та авторитету прокуратури (ч. 2 ст. 342), втручанням у діяльність народного депутата України - його нормальній діяльності і авторитету та нормальній діяльності і авторитету Верховної Ради України (ст. 344), нормальній діяльності та авторитету капітана міліції та органу внутрішніх справ (ст. 347).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути: представник влади (статті 342, 349), працівник правоохоронних органів (статті 342, 343, 345, 347, 348, 349), член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (статті 342, 348), військовослужбовець (статті 342, 348), державний діяч (статті 344, 346), громадський діяч (ст. 346), службова особа та громадянин, який виконує громадський обов'язок (статті 350, 352), народний депутат України (статті 344, 346, 351), депутат місцевої ради (ст. 351). У шістьох статтях (345, 346, 347, 348, 349, 352) йдеться і про близьких родичів відповідних потерпілих, а в ст. 350 - про близьких їм осіб.

До представників влади віднесено працівників державних органів і установ (крім тих, що віднесено до працівників правоохоронних органів), які наділені правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. До них, зокрема, належать народні депутати України, депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови, керівники місцевих державних адміністрацій, інспектори державних інспекцій при виконанні функцій, не пов'язаних із застосуванням правових норм, військові коменданти, начальники гарнізонів.

Працівниками правоохоронних органів є: працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку Збройних Сил України, митних органів, Державної прикордонної служби, державної податкової служби, органів і установ виконання покарань, органів державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони та працівники інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції Панов М.І. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (Військові злочини) / М.І. Панов, В.І. Касинюк, С.О. Харитонов. - Х. : «Харків юрид.», 2006. - С. 56..

До членів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону належать члени зведених загонів громадських формувань, спеціалізованих загонів (груп) сприяння міліції та Державній прикордонній службі, асоціацій громадських формувань тощо, створених для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі та органам виконавчої влади, а також службовим особам у запобіганні адміністративним правопорушенням і злочинам та у їх припиненні, у захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин, що мають своє положення (статут), зареєстроване в органах місцевого самоврядування.

Військовослужбовці - особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, які створюються Верховною Радою України, військовослужбовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів, які проходять військову службу.

Що ж стосується ст. 344 «Втручання в діяльність державного діяча», то об'єктом злочину є нормальна діяльність перелічених у диспозиції службових осіб, а також авторитет органів державної влади, в яких вони працюють. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що невиконання державним діячем службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення внаслідок незаконного втручання злочинця у його діяльність може призвести до порушення прав людини, інтересів підприємств, установ і організацій, негативних наслідків державного значення. Крім цього, підривається авторитет державного діяча Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина : Навчальний посібник / С.І. Селецький. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - С. 344..

Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК). Додатковим безпосереднім об'єктом злочину може бути особиста недоторканність потерпілого Давидович І., Кривобок Ю. Окремі питання кваліфікації посягань на працівників правоохоронних органів у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків / І. Давидович, Ю. Кривобок // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 9. - С. 59-69..

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні опору представникові влади (ч. 1 ст. 242), працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ч. 2 ст. 242).

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони розглядуваного злочину є вчинення його під час виконання представником влади та працівником правоохоронного органу службових обов'язків, а членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовцем - покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Під виконанням службових обов'язків представником влади або працівником правоохоронного органу розуміються дії по охороні громадського порядку, навколишнього природного середовища, здійсненню різноманітних перевірок (наприклад, санітарного стану, пожежної безпеки, використання електричної енергії, фінансової дисципліни податковим інспектором), запобіганню злочинам та дисциплінарним проступкам з боку засуджених тощо. їх службові обов'язки, при виконанні яких можливий опір, передбачені відповідними законами та підзаконними актами, що регламентують правозастосовні та правоохоронні функції потерпілих від злочину. До них, зокрема, відносяться: ст. 5 Закону «Про прокуратуру»; ст. 10 Закону «Про міліцію»; розділ IV Закону «Про Службу безпеки України»; розділ II Закону «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктом злочину може бути не лише правопорушник, до якого потерпілий пред'явив законні вимоги, пов'язані з виконанням свого службового обов'язку чи взятого на себе обов'язку з охорони громадського порядку, але й інша особа, яка активно перешкоджала їм виконувати ці обов'язки.

Кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 342, є опір, поєднаний з примушенням потерпілих шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій (ч. З ст. 342).

Опір, поєднаний із утримуванням представника влади чи працівника правоохоронного органу, наприклад, у замкненому приміщенні з метою спонукання іншого представника влади чи працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця відмовитись від виконання свого обов'язку, у зв'язку з яким і вчинюється опір, треба кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 3 ст. 342 та ст. 349.

Погроза застосування насильства під час вчинення опору полягає у висловлюваннях або діях про наміри винної особи застосувати насильство до потерпілих при виконанні ними службових обов'язків або обов'язків з охорони громадського порядку. Винний може погрожувати вбивством, спричиненням тілесних ушкоджень, позбавленням волі тощо. При цьому погроза таким насильством працівникові правоохоронного органу не вимагає додаткової кваліфікації за ст. 345.

Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК) та у діяльність державного діяча (ст. 344 КК). Потерпілими від злочину, передбаченого ст. 343, можуть бути працівники правоохоронних органів, а ст. 344 - державні діячі. Закон дає вичерпний перелік останніх: Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або його представник, Голова Рахункової палати або член Рахункової палати, Голова або член Центральної виборчої комісії, Голова Національного банку України, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Об'єктивна сторона обох злочинів полягає у втручанні в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343) чи державного діяча (ст. 344). Втручання може проявлятись у будь-якій формі незаконного впливу на потерпілого, спрямованого на перешкоджання виконанню ним службових обов'язків або на досягнення прийняття ним неправомірного рішення. Вплив може поля гати в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу. Незаконність впливу означає, що такі дії суперечать відповідному законові чи підзаконному актові.

Вплив може здійснюватись усно, письмово (у тому числі й анонімно), за допомогою засобів масової інформації (публікацій у газетах, виступах по радіо, телебаченню тощо), як особисто, так і за допомогою інших осіб.

Умовляння можуть супроводжуватися обіцянками допомогти вирішити якісь сімейні проблеми, надати можливість користуватися автомобілем, дачною ділянкою тощо. Прохання ж, наприклад, батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу цього злочину.

Шантажування може здійснюватися шляхом погрози розголосити відомості, що ганьблять потерпілого чи близьких йому осіб, таємницю усиновлення, відомості, які потерпілий хотів би залишити в таємниці, тощо.

Іншими формами впливу можуть бути відмова у догляді за дітьми, старими батьками, хворими, погроза зґвалтуванням тощо Антонов С. Проблемні питання кримінально-правової охорони службової особи, її близьких родичів та громадянина, який виконує громадський обов'язок / С. Антонов // Право України. - 2006. - № 2. - С. 120-125..

Виходячи з того, що потерпілим від злочину, передбаченого ст. 344, є державний діяч, умовляння може супроводжуватися обіцянками підтримати на виборах, під час голосування, виступити на колегії міністерства з позитивною оцінкою проекту розпорядження тощо; погроза - обіцянкою звільнити з посади, відмовою у підтриманні на виборах, голосуванням проти продовження строку перебування на посаді, припиненням повноважень тощо; інші форми впливу - відмовою виконувати певні рішення, розробити проект закону, постанови чи іншого офіційного документа, неподання такого проекту на розгляд колегіального органу, з метою показати нездатність потерпілого виконувати свої службові обов'язки тощо.

Суб'єктом злочину є особа, якій до його вчинення виповнилося 16 років.

Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК), державного чи громадського діяча (ст. 346 КК), службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350 КК). Основним безпосереднім об'єктом розглядуваних злочинів є нормальна робота та авторитет працівника правоохоронного органу (ст. 345), державного і громадського діяча (ст. 346), службової особи (ст. 350) та органів, організацій, установ і підприємств, в яких вони працюють, а також нормальна громадська діяльність і авторитет громадян, які виконують громадський обов'язок (ст. 350). Додатковим безпосереднім об'єктом кваліфікованих складів злочинів є здоров'я зазначених осіб та здоров'я їх близьких родичів (статті 345 і 346) і близьких їм осіб (ст. 350).

Об'єктом злочину відповідно до ст. 346 ККУ є нормальна діяльність владних повноважень вищих службових осіб держави, нормальна робота об'єднань громадян, якими є політичні партії Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131..

Суб'єктивна сторона розглядуваних складів злочинів характеризується умисною формою вини.

Суб'єктом злочинів є особа, якій до вчинення злочинного діяння виповнилося 16 років, а коли має місце насильство, яке полягає у заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких, - суб'єктом злочину є особа з 14-ти років Савченко А.В. Сучасне Кримінальне право України / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько. - К., 2005. .

4. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації

Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК).

Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних документів, штампів і печаток, а також приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також права та законні інтереси громадян і юридичних осіб.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 357, виражається у: 1) викраденні; 2) привласненні, 3) вимаганні офіційних документів, штампів, печаток, 4) заволодінні ними шляхом шахрайства чи 5) зловживання своїм службовим становищем, а також їх 6) знищенні; 7) пошкодженні; 8) приховуванні Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 467..

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом або іншим особистим інтересом. Під останнім треба розуміти бажання отримати вигоду нематеріального характеру, наприклад: помста особі, у віданні якої знаходиться предмет злочину, намір перешкодити укладенню договору, видача документа іншій особі, дезорганізувати роботу підприємства тощо.

Суб'єкт злочину - загальний - особа. Суб'єктом заволодіння предметом цього злочину шляхом використання свого службового становища може бути лише службова особа.

Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК). Суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що його вчиненням порушується встановлений порядок оформлення прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, порядок ведення офіційної документації та може бути спричинена шкода нормальній діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій і установ (незалежно від форми власності), правам та інтересам окремих громадян. Крім того, з допомогою підроблених документів можуть бути вчинені й інші злочини.

Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу вказаних у статті предметів управлінської діяльності.

Ст. 358 називає три групи предметів злочину: 1) посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків; 2) печатки, штампи чи бланки підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності; 3) інші офіційні печатки, штампи чи бланки.

Об'єктивна сторона злочину виражається у: а) підробленні посвідчення або іншого документа (предметів першої групи); б) виготовленні підроблених печаток, штампів чи бланків (предметів другої та третьої груп); в) збуті предметів всіх трьох груп (ч. 1 та ч. 2 ст. 358); г) використанні завідомо підробленого документа (ч. 3 ст. 358).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - використання зазначених предметів як самим підроблювачем, так й іншими особами.

Суб'єкт злочину - загальний.

Вчинення передбачених ст. 358 дій службовою особою з використанням свого службового становища треба кваліфікувати за ст. 366. Суб'єктом використання підробленого документа може бути особа, яка не є його підроблювачем. Якщо ж особа сама підробила документ, а потім його використала, її дії слід кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 358.

Кваліфікуючими ознаками підробки, виготовлення та збуту документів, печаток та бланків є повторність та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2). Під повторністю треба розуміти вчинення у будь-якій послідовності не менше двох дій (в тому числі і тотожних), за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 358.

Передбачена ст. 358 норма є загальною порівняно з нормами, що передбачають відповідальність за підроблення, використання та збут окремих видів завідомо підроблених документів (див.: наприклад, статті 158, 199, 200, 215, 223, 224). Згідно з правилами кваліфікації при конкуренції загальної та спеціальної норм відповідальність за підроблення, використання та збут таких документів має наставати за спеціальною нормою.

Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст. 359 КК). Об'єктом злочину є встановлений порядок використання спеціальних засобів негласного отримання інформації.

Об'єктивна сторона розглядуваного злочину виражається в активних діях - а саме: у незаконному використанні спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктом злочину можуть бути як працівники оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, у разі використання ними спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації без одержання дозволу на їх використання або з порушенням порядку використання таких засобів, так і будь-які інші фізичні особи, яким виповнилось на момент вчинення злочину 16 років Лащук Є. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину / Є. Лащук // Право України. - 2001. - № 3. - С. 75-78..

Умисне пошкодження ліній зв'язку (ст. 360 КК). Об'єкт злочину -встановлений порядок забезпечення інформаційного обміну за допомогою засобів електричного зв'язку Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131..