Юридична відповідальність держслужбовців та її види

Зміст

Вступ

1. Поняття, принципи та види юридичної відповідальності державних службовців

2. Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення державних службовців

3. Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності державних службовців

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Професійні службовці належать до певної групи населення - осіб найманої праці, зайнятих у сфері управління "виробництвом" управлінських рішень та їх реалізацією в порядку службових завдань.

Службовець (і це особливість юридичного статусу) - учасник специфічного правовідношення, оскільки вступає, з одного боку, у трудові правовідносини, пов'язані з особистим професійним становищем, трудовими правами та обов'язками, із самим процесом праці, а з іншого боку - у адміністративно-правові, пов'язані з виконанням вимог служби, управлінських функцій (владовідношення). Як бачимо, службовець - суб'єкт подвійного (парного) правовідношення.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну службу"[4] Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження".

Професійна служба - це адміністративно-правове відношення службовця, який перебуває на посаді в державних органах, об'єднаннях громадян, органах місцевого самоврядування, недержавних структурах за призначенням, обранням, конкурсом, контрактом, до цих організацій власника, що має своїм змістом обов'язкову діяльність по реалізації управлінських функцій. Професійна служба як правовий інститут - це сукупність норм, що належать до різних галузей права і визначають порядок вступу на службу, найняття, її проходження, права та обов'язки службовців (норм трудового й адміністративного права); порядок оподаткування, матеріального стимулювання (трудове і фінансове право); нормування, оплату праці, соціальне страхування, сумісництво, режим виробничого процесу (трудове право); юридичну відповідальність тощо.

1. Поняття, принципи та види юридичної відповідальності державних службовців

Юридична відповідальність -- це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Порядок притягнення до юридичної відповідальності визначається нормами процесуального права: породжувані ними процесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної відповідальності.

Невиконання державним службовцем своїх обов'язків законодавство України передбачає в міру необхідності застосування юридичної відповідальності державних службовців, а саме: дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної, які я хочу розглянути. Відповідальність державних службовців настає за порушення законності та службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання ними посадових обов'язків.

Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до державних службовців тих чи інших покарань, стягнень, передбачених законодавством, за винне невиконання чи неналежне виконання ними покладених на них обов'язків, яке не тягне за собою кримінальної відповідальності. Та чи інша дія (чи бездіяльність) працівника є порушенням трудової дисципліни лише за наявності одночасно трьох умов: якщо дія (бездіяльність) є протиправною, тобто порушується певна вимога чи положення нормативно - правового акта;

якщо протиправна дія (бездіяльність) є винною; якщо не виконано саме посадові обов'язки.

До державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду тощо, відповідно до статті 14 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.[4]

Адміністративна відповідальність -- це вид юридичної відповідальності, зміст якої полягає у примусовому, з додержанням встановленої процедури, застосуванні правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку, який скоєний правопорушником, заходів впливу.

Основним завданням адміністративної відповідальності державних службовців є: охорона суспільних відносин, які виникають у процесі їхньої діяльності щодо виконання повноважень державних органів від протиправної поведінки, яка суперечить державним потребам; гарантування прав громадян; виховання державних службовців у дусі дотримання різних адміністративних правил і тим самим недопущення дисциплінарних проступків; досягнення тієї поведінки, яка вимагається законами, наказами, розпорядженнями і вказівками вищих у порядку підлеглості керівниками.

У більшості випадків державні службовці притягаються до адміністративної відповідальності на загальних підставах та в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення,[2] тобто як загальні суб'єкти адміністративного проступку, якщо вчинений ними адміністративний проступок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Як суб'єкт адміністративного проступку, державний службовець повинен відповідати наступним вимогам: бути осудною особою, тобто особою, яка розуміє значення своїх дій та може ними керувати; досягти на момент вчинення проступку шістнадцяти річного віку.

За вчинення адміністративних проступків до державних службовців, відповідно до статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення[2], можуть бути накладені такі адміністративні стягнення: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт. юридичний державний корупційний кримінальний

Матеріальна відповідальність виконує правовідновлювальну функцію та настає за дисциплінарний проступок, яким завдано матеріальних збитків державному органу.

Матеріальна відповідальність державного службовця та матеріальна відповідальність роботодавця відрізняються між собою розміром відшкодованої шкоди, порядком відшкодування та характером правових норм, що їх регулюють.

Державні службовці несуть відповідальність за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними

діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до статті 132 Кодексу законів про працю України за шкоду[3], заподіяну державному органу під час виконання трудових обов'язків, державні службовці, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Стаття 134 Кодексу законів про працю України [3] встановлює вичерпний перелік підстав повної матеріальної відповідальності працівника.

Кримінальна відповідальність державних службовців передбачена розділом XVII Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг»[1]. Зміст цих правопорушень розкривають відповідні статті розділу: «Зловживання владою або службовим становищем» (ст.364), «Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми» (ст. 364-1), «Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу» (ст.365), «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги» (ст. 356-2), «Службове підроблення» (ст.366), «Службова недбалість» (ст.367), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (ст.368), «Незаконне збагачення» (ст. 368-2), «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми» (ст. 368-3), «Підкуп особи, яка надає публічні послуги» (ст. 368-4), «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі» (ст.369), «Зловживання впливом» (ст. 369-2), «Провокація підкупу» (ст.370).

Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI.[5]

Відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. В свою чергу порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, а також надання відомостей з нього регулюється Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 11.01.2012 № 39/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2012 р. за № 28/20341[6].

Що стосується запобіганню службових злочинів я вважаю, що треба довести рівень оплати праці державних службовців до рівня задоволення соціально значущих потреб відповідно до їх соціального статусу; змінити систему соціального забезпечення населення через зменшення питомої ваги виплат на соціальні потреби у валовому національному продукті, що здійснюється через державний бюджет та загальнодержавні фонди; запровадити дійовий механізм задоволення окремих потреб державних службовців через довгострокове, у тому числі й поточне, кредитування; реорганізувати чинну систему соціального страхування.

Також хочу виділити основні аспекти , які на мою думку можуть запобігти злочинам, а саме:

- в обовґязковому порядку дотримуватися правил підбору та розстановки кадрів, які базуються на конкурсній основі;

- ввести обовґязкові спеціальні перевірки кандидатів на зайняття відповідальних посад в органах державної влади, а також осіб, які обіймають ці посади, та визначити порядок їх призначення;

- вдосконалити систему спеціальних обмежень, встановлених для державних службовців, з метою уникнення конфлікту інтересів;

- запровадити практику обовґязкової ротації керівних працівників та інших працівників правоохоронних органів;

- чітко регламентувати процедури прийняття управлінських рішень;

- обовґязково розглядати на засіданнях колегій міністерств і відомств питання про виконання законодавства про державну службу, боротьбу з корупцією, державну, виконавчу та трудову дисципліну, звернення громадян;

- регламентувати умови і порядок правомірного одержання державними службовцями подарунків;

- установити дисциплінарну відповідальність службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за ухилення від реагування відповідно до закону на критичні виступи засобів масової інформації щодо оприлюднення ними фактів корупції, порушень прав і свобод громадян;

- законодавчо врегулювати механізм обмеження політичного і управлінського лобізму

Попри всю важливість заходів запобігання через обґєктивні та субґєктивні обставини вони не завжди досягають своєї мети. Тому особливо гострою залишається проблема оптимізації шляхів виявлення, розслідування конкретних фактів службових злочинів і притягнення винних службових осіб до передбаченої законом відповідальності.

Виявлення службових злочинів через специфіку їх прояву становить надзвичайну складність. Це зумовлює високий рівень їх латентності, перебування поза сферою юридичної відповідальності значної кількості осіб, діяльність яких є суспільно небезпечною. У звґязку з цим є нагальна потреба в підвищенні ефективності діяльності спеціальних органів по виявленню конкретних фактів злочинної поведінки; проведенні спеціальних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення злочинів; забезпеченні цих заходів відповідними матеріально-технічними, криміналістичними, науково-методичними розробками та засобами.

2. Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення державних службовців

Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, корупційних діянь, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави.

Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення. Вчинення корупційних діянь, передбачених цим Законом, народним депутатом України, депутатом або головою місцевої Ради народних депутатів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади.

Рішення про дачу згоди на притягнення їх до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади приймається відповідною Радою на пленарному засіданні.

Порядок притягнення народного депутата України до відповідальності у цих випадках визначається Законом України "Про статус народного депутата України". Таким особам забороняється балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п'яти років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади та займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади.

Під іншим усуненням від виконання функцій держави розуміється дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади, а так само звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби).

Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцятип'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.

Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених чинним законодавством, в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення відповідних державних органів. Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених чинним законодавством, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Умисне нескладення або невчасне складення протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або умисне неподання до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, особою, на яку покладено ці обов'язки, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятдесяти до стане оподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.

Порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених Законом по боротьбі з корупцією.

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається відповідними органами, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, - також слідчим або прокурором. Підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією. Орган дізнання в разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зобов'язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до відповідного органу.

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол. Розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, здійснюється районним (міським) судом у п'ятиденний строк з моменту надходження протоколу. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання про звільнення особи з посади або інше усунення від виконання нею функцій держави згідно з чинним законодавством.

3. Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності державних службовців

Хочу розглянути особливості юридичної відповідальності Латвійської Республіки, Казахстану, Республіки Білорусь, Польщі, КНР та порівняти з Україною.

Стосовно Кримінального закону Латвійської Республіки[9] одразу зазначу, що закон має два положення в яких міститься визначення службової недбалості, та встановлена відповідальність за бездіяльність державних службових осіб, це глава 19 КЗ «Службові злочини» та глава 24 КЗ «Злочинні діяння на службі та в державних установах». 24 глава КК Латвії ст.319 передбачає відповідальність «за невиконання державною службовою особою своїх обов`язків, тобто умисне або недбале невиконання обов`язків які згідно закону вона повинна здійснити для усунення нанесення шкоди державному майну чи порядку управління, або охоронюваним законом правам та інтересам осіб, що спричиняє істотну шкоду державній владі, порядку управління, охоронюваним законом правам та інтересам осіб». Друга частина цієї статті передбачає відповідальність за «те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, або було вчинено державними службовими особами з корисливих мотивів».

В ст. 197 КЗ Латвії конкретно закріплено визначення службової недбалості : недбале виконання службових обов`язків , що вчинені відповідальним працівником підприємства чи організації або такою ж особою, уповноваженим підприємством чи організацією, що спричинило суттєву шкоду підприємству, організації або охоронюваним законом правам та інтересам іншої особо». Тобто Кримінальний Закон Латвії на відміну від українського законодавства передбачає, що діяння пов`язані з невиконанням службовою особою своїх обов`язків, можуть бути вчинені як умисно, так і необережно.

Що стосується Казахстану, то в КК республіки, злочинам проти інтересів служби присвячена 13 глава, стаття 316 КК Казахстану[8] встановлює відповідальність за службову недбалість, а саме «невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх обов`язків , внаслідок несумлінного чи недбалого ставлення до служби. Якщо це потягнуло за собою істотне порушення прав та законних інтересів громадян або організацій чи охоронюваних законом інтересів суспільства або держави. Частина друга цієї статті передбачає відповідальність за те саме діяння, що спричинило з необережності смерть людини або інші тяжкі наслідки.

Таким чином, визначення, що стосуються службової недбалості мають відмінності. За КК України[1], суб` єктом злочину виступають особи, що виконують свої функції на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, а також, несумлінним є ставлення особи до виконання своїх службових обов`язків, а не до служби в загалі, як за КК Казахстану[8].

У КК Республіки Білорусь[7] в розділі XII « Злочини проти держави і порядку здійснення влади та управління» знаходиться глава 35 КК Республіки Білорусь «Злочини проти інтересів служби», в якій визначено поняття службової недбалості .

Ст. 428 ККРБ [7] розкриває «Службову недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне або недбале ставлення до служби, що заподіяло через необережність смерть людини, або інші тяжкі наслідки, незаконне відчуження чи знищення державного майна, що заподіяло істотну шкоду в особливо великих розмірах, також при роздержавленні чи приватизації». Відмінною рисою від КК України[1], є більш розширений перелік наслідків за невиконання або неналежне виконання службовою особою свої службових обов`язків.

Отже, переглянувши кримінальні законодавства Казахстану, Латвії, Білорусії, в області протидії службової недбалості, хочу зробити висновок, що при укладанні діючих на даний час кримінальних кодексів, законодавці цих країн насамперед орієнтувались на рекомендації, що викладені в Модельному КК для держав- учасниць СНД. Таким чином, в цих країнах відповідальність за службову недбалість, передбачена, як правило, в самостійних статтях.

Тепер хочу перейти до розгляду законодавств країн Європи. В КК Польщі [10] «Злочини проти діяльності державних підприємств, а також органів місцевого самоврядування», передбачені главою 29. Ст 231 Польща встановлює відповідальність за невиконання обов`язків по службі, тобто публічна службова особа, яка перевищуючи свої службові повноваження чи не виконуючи своїх обов`язків, завдає шкоду суспільним або особистим інтересам. Суб`єктивна сторона даного злочину передбачає два варіанти: ст.231 ч.2 -якщо винна особа діє з ціллю майнової чи іншої вигоди, та ст.231 ч. 3 - якщо винний, вчиняючи злочин, діє неумисно але завдає шкоду, а ч.3 ст. 231 являється загальним визначенням службової недбалості. Отже, вчинення даного діяння можливе як навмисно, так і з необережності, що за КК України виявляться неможливим.

Відносно КК Китайської Народної Республіки, то в главі 9 закріплені «Злочини проти інтересів державної служби». До категорії державних працівників віднесені :робітники органів влади всіх рівнів, адміністративних органів всіх рівнів , юридичних органів всіх рівнів, державних підприємств, державних господарських органів, а також інші службовці, що виконують у відповідальності до закону різноманітні суспільні обов`язки». Кваліфікуючими ознаками даних злочинів являється вчинення їх- державними службовцями. КК КНР не містить в собі окремої статті за службову недбалість, а ст. 397 передбачає «Зловживання службовим становищем або недбале ставлення або недбале ставлення до службових обов`язків працівниками державних органів, якщо це спричинило велику шкоду суспільній власності, інтересам держави та народу».

Головна відмінна риса законодавства КНР від КК України , полягає в тому, що до вчинення службових злочинів в цій країні ставляться дуже прискіпливо. При настанні особливо тяжких наслідків, осіб яких вчинили дані злочини позбавляють волі на строк більше 10 років, безстроковому позбавленню волі або смертній карі, з можливою конфіскацією майна.

Підсумувавши вище викладене, проаналізувавши кримінальні законодавства зарубіжних країн, можна зробити певні висновки, спочатку потрібно визначитися, які саме діяння можуть бути кваліфіковані як службова недбалість. В законодавствах зазвичай, не закріплені загальні норми про відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов`язків(КНР). В деяких країнах відповідальність за такі діяння не вказує на форму вини, тобто діяння можуть бути вчинені як умисно так і необережно (Польща, Латвія).

Що стосується складу злочину, що передбачає відповідальність за службову недбалість, то він може бути як матеріальним(Україна, Казахстан, Латвія), так і формальним (Білорусія). В матеріальних складах злочину, наслідки наступають або в загальній формі - «настання шкоди», або «порушення норм закону», або порушення прав, інтересів громадян, суспільства і держави. Також існує необережна форма вини, що передбачає відповідальність за службову недбалість (КК Білорусії).

Висновки

Для успішного функціонування держави та суспільства в умовах сучасного світу. Необхідне належне виконання службовими особами своїх обов`язків наданий час невиконання або неналежне виконання відповідних обов`язків, розглядається як одна з головних причин економічних, політичних та соціальних проблем. Службова недбалість характеризується наявністю мотивів і певного вольового змісту, які відносяться не до наслідків злочину, а до самих дій або бездіяльністю суб`єктів.

Таким чином, в умовах державотворення в Україні, а відповідно й ускладнення завдань та функцій держави, роль і значення державної служби невпинно зростають. Останнім часом законодавчими та виконавчими органами здійснені певні заходи щодо вдосконалення правового регулювання державно-службових відносин та організації державної служби. Прийнято низку законів та законодавчих актів, що регулюють окремі напрямки державно-службової діяльності: про місцеву державну адміністрацію, про Прикордонні війська України, про Прокуратуру України, про Збройні Сили України, про освіту, про міліцію України та ін. Усі вони тією чи іншою мірою стосуються питань організації та проходження державної служби у відповідях державних органах. Закон України "Про державну службу" спрямований на врегулювання суспільних відносин, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічна, соціальних умов реалізації громадянами прав на державну службу.

Що стосується юридичної відповідальності, в її традиційному розумінні, то вона може застосовуватися до будь-якого складу суб'єктів державного управління, обмеженого нормами права. Процеси децентралізації управління, розвиток системи державного управління у напрямі саморегулювання не тільки не знімають проблему соціального й державно-правового контролю, а відповідно, примусу й відповідальності, але, навпаки демократизація суспільних відносин і становлення правової держави ще більшою мірою передбачають гарантування належного виконання суспільно необхідних обов'язків як визначальну умову свободи й захисту суб'єктивних прав усіх учасників суспільних відносин.

Відповідно, юридичний механізм відповідальності повинен розвива-тися на основі демократичних інститутів соціального й державного контролю.

На мою думку, до цього треба підходити глобально. Спочатку ми повинні змінити весь склад наших урядовців. На мій погляд, це основна проблема нашої сучасності. Ми повинні заради нашого майбутнього і майбутнього наших дітей зламати цю систему. А для цього потрібно залучити до державної служби сильних лідерів, з баченням та вмінням керувати змінами. Сучасна модель керівництва є застарілою, вона перешкоджає змінам здається що ми загубились у часі і нам пропонують зберегти те, чого нема.

Нам потрібна ґрунтовна реорганізації державної служби, оскільки у спадок від СРСР Україні дісталась громіздка неповоротка "бюрократична машина" яка є тягарем для бюджету, а також суттєвою проблемою сьогодення є нестача професійних кадрів - осіб з адміністративно-управлінської освітою тощо.

Список використаної літератури

1. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] - Режим доступу: yurist-online.com/ukr/

2. Адміністративний кодекс України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

3. Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс]- Режим доступу http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page4

4. Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19

5. Закон України про «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18

6. Наказ «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення» від 11.01.2012 № 39/5 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0028-12

7. Кримінальний Кодекс республіки Білорусь[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://refs.co.ua/58847-Ugolovnyiy_kodeks_respubliki_Belarus.html

8. Кримінальний Кодекс Казахстану[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=1008032

9. Кримінальний Кодекс Латвійської Республіки [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.pravo.lv/likumi/07_uz.html

10. Кримінальний Кодекс Польщі[Електронний ресурс]- Режим доступу:

http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1246817

11. Кримінальний Кодекс Китайської Народної Республіки [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.asia-business.ru/law/law1/criminalcode/

Размещено на Allbest.ru