Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Загальні положення про страхові допомоги в системі соціального захисту
• 1.1 Поняття, характерні ознаки страхових допомог та їх види
• 1.2 Підстави призначення страхових допомог
• 2. Загальна характеристика страхових допомог передбачених чинним законодавством
• 2.1 Страхові допомоги Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
• 2.2 Страхові допомоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
• 2.3 Страхові допомоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Рівень добробуту населення країни, що забезпечується в тому числі і за рахунок соціальних виплат, є основним показником її розвитку, який являє собою комплексне поняття, що об'єднує в собі здобутки соціальної та економічної, внутрішньої та зовнішньої політики держави. Система державного соціального забезпечення є не тільки важливим аспектом внутрішньої політики держави, але і відіграє важливу роль при формування її зовнішніх відносин, зокрема, має принципове значення при вирішенні питання приєднання держави до міжнародних організацій та спільнот, членство в яких забезпечує їй відповідний статус та вплив на перебіг подій в світовій політиці. Таким чином, кінцевий результат реформування системи соціального забезпечення визначить не тільки рівень внутрішньої стабільності держави, але й здійснить суттєвий вплив на формування авторитету держави у зовнішній політиці.

Існує декілька причин, чому серед існуючих видів соціального забезпечення для висвітлення у курсовому проекті мною обрана саме тема забезпечення грошовими виплатами у зв'язку з дітонародженням. По-перше, специфіка критерію класифікації, а саме статусу одержувача, обумовлює існування допомог, з яких складається забезпечення у зв'язку з народженням дитини, одразу у двох формах соціального забезпечення: загальнообов'язкового державного соціального страхування, стосовно застрахованих осіб, та державних соціальних допомог, відповідно, щодо незастрахованих. По-друге, роль, яку відіграє дане забезпечення в політиці держави в цілому і конкретно в подоланні проблем захисту материнства і дитинства, а також в попередженні демографічної кризи, що, за останніми даними народжуваності та смертності, може стати не такою вже й далекою перспективою. По-третє, дана тема дозволяє приділити значну увагу питанню загальнообов'язкового державного соціального страхування, впровадження якого стало основним напрямом соціальної політики держави, і, яке вже довело свою ефективність і результативність на прикладі багатьох розвинених країн з ринковою економікою, та, в аспекті даного питання, звернути особливу увагу на умови та роль добровільного страхування.

Повне розкриття поняття страхових допомог, висвітлення питань, що обумовлюють суть, мету і характер даного виду забезпечення, а саме питання нормативного регулювання, повноважень і статусу компетентних органів, джерел фінансування і розмірів страхових виплат та як різновиду соціальних допомог дане в даній курсовій роботі. Разом з тим, хотілося б звернути увагу на ті специфічні особливості, що проявляють даний вид допомог в залежності від форми соціального забезпечення.

Особливої уваги, на мій погляд, потребують питання проблем соціального забезпечення, та визначення конкретних засобів їх подолання, адже шлях реформування системи соціального забезпечення, на якому знаходиться країна, за своєю суттю є нічим іншим, як поетапним і зваженим подоланням ряду напередвизначених перешкод, з метою побудови дієвого і функціонального механізму соціального забезпечення.

Таким чином, метою даної курсової роботи є дослідження питань забезпечення грошовими виплатами у зв'язку з настанням страхового випадку як виду соціального забезпечення, в умовах його реформування і перетворення відповідно до вимог і умов ринкової економіки.

1. Загальні положення про страхові допомоги в системі соціального захисту

1.1 Поняття, характерні ознаки страхових допомог та їх види

В загальній системі соціального забезпечення соціальні допомоги є одним із самостійних видів матеріального забезпечення непрацездатних громадян, малозабезпечених сімей, сімей з дітьми та інших осіб. Вони мають лише їм властиві правові ознаки і особливості, які відмежовують їх від інших видів матеріального забезпечення та соціальних послуг, в тому числі і від пенсій. Такими ознаками і особливостями є:

врегулювання призначення і виплати всіх видів допомог відповідними нормативними актами, в зв'язку з чим, за наявності передбачених в них обставин, громадяни набувають безумовного права на той чи інший вид допомоги;

- зазвичай, загальна цільова спрямованість допомоги, що полягає в матеріальній підтримці громадян, які в силу тих чи інших соціальних випадків (тимчасова втрата заробітку, підвищення витрат в сім'ї, пов'язаних з народженням чи похованням тощо) потребують надання такої допомоги;

незалежність в більшості випадків забезпечення різними видами допомог від інших джерел доходів, що має їх особа, яка звернулася за призначенням того чи іншого виду соціального забезпечення;

- призначення допомоги, зазвичай, у твердих розмірах;

соціально-аліментарна природа допомог, яка виражається в безеквівлентності;

обмеженість виплати допомог визначеними тимчасовими рамками (наприклад допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачуються працівникам до їх видужання, допомоги на дітей - до досягнення ними відповідного віку тощо) Бойко М.Д. Право соціального забезпечення Укоаїни: Навч. посіб. - К.: Олан, 2004. - с. 244.

Отже, під допомогою з соціального забезпечення розуміють гарантовані, врегульовані нормами права разові або періодичні (щомісячні) грошові виплати, з метою матеріальної підтримки громадян, які в силу певних соціальних випадків, передбачених законом, потребують такої допомоги. страховий законодавство державний соціальний

Багатоманітність видів соціальних допомог, передбачених законодавством, широке коло громадян, які мають право на їх одержання дають можливість класифікувати їх за певними ознаками, цілями та завданнями на відповідні групи.

На сьогоднішній день одним із актуальних є поділ допомог в залежності від джерел фінансування тієї чи іншої допомоги. За цим критерієм всі допомоги поділяють на дві групи, що в свою чергу включають окремі види допомог, які поділяють за іншими критеріями. Такими групами допомог є: державні допомоги, що надаються за рахунок коштів державного бюджету та страхові допомоги, фінансування виплати яких здійснюється за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхова допомога - це одноразова або періодична грошова чи натуральна виплата короткострокового характеру, які здійснюються за рахунок коштів соціальних страхових фондів при настанні страхового випадку Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб./ За ред. С.М. Синчук. - К.: “Знання”, КОО, 2003. - с.207..

Характеризуючи страхові допомоги як вид соціальних допомог необхідно відмітити ряд харакетрних ознак, що притаманні як страховим, так і державним допомогам, а також ряд властивих їм ознак, що складають особливість даного виду допомог.

Отже, характерними ознаками страхових допомог є: врегулювання призначення і виплати допомоги відповідними нормативними актами;

незалежність забезпечення допомогою від інших джерел доходів, що має їх особа, яка звернулася за призначенням того чи іншого виду соціального забезпечення;

обмеженість виплати допомог визначеними тимчасовими рамками.

Особливими ознаками страхових допомог є: по-перше, вони виплачуються за рахунок коштів соціальних страхових фондів; по-друге, суб'єктом-одержувачем допомоги є застраховані громадяни, а незастраховані лише у випадках передбачених законом; основним їх призначенням є компенсація втраченого заробітку пов'язаного з настанням страхового випадку; фінансування виплати допомог здійснюється з Фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Перелік допомог, що складаються систему страхових виплат, можна виходячи із положень чинного законодавства про соціальне страхування, в залежності від виду страхування, а також в залежності від страхового випадку, що є підставою для призначення того чи іншого виду допомоги.

Так, за правовою основою призначення усі страхові допомоги можна поділити на три основні групи, а саме:

допомоги, що призначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в разі тимчасової втрати працездатності, витратами зумовленими народженням та похованням”;

допомоги, що надаються відповідно до законодавства про соціальних захист безробітних, а саме, Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та інші нормативні акти;

допомоги, що надаються відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”

В залежності від страхового випадку, що є підставою для надання страхових виплат усі страхові допомоги можна поділити наступним чином.

По-перше, допомоги в зв'язку з дітонародженням, що включають три види допомог: допомога в зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

По-друге, допомога по тимчасовій непрацездатності;

По-третє, допомога на поховання;

По-четверте, страхові виплати на випадок безробіття, що включає також допомогу по безробіттю, допомогу по частковому безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю в період проходження навчання, перекваліфікацію, підвищення кваліфікації, одноразову допомогу безробітному для організації ним підприємницької діяльності;

По-п'яте, страхові виплати на випадок втрати працездатності в зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, що включають, допомога в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності та встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого.

1.2 Підстави призначення страхових допомог

Соціально-правовою підставою призначення страхових допомог є різного роду соціальні ризики, серед яких основне місце займає непрацездатність (зокрема тимчасова та стійка), безробіття, вагітність та пологи, факт догляду, смерть особи. В розрізі даної роботи необхідно з'ясувати сутність та зміст цих юридичних фактів.

Термін „непрацездатність” є не новим як для соціального законодавства, так і для науки права соціального забезпечення. Свого часу саме інтенсивне використання цього поняття яку міжнародній, так і в національній практиці дозволило сформулювати теорію непрацездатності визначення сфери соціально-забезпечувальних відносин. Авторами цієї концепції були В.С.Андреев Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР. - М., 1980.-С. 21., Я.М.Фогель Фогель Я.М. Право на пенсию и его гарантии. - М.: Юридическая литература, 1972.- С. 45,50. Згодом теоретичне обґрунтування інституту непрацездатності у праві соціального забезпечення було предметом дослідження багатьох вчених. Адже всі науковці-правознавці (як радянського, так і сучасного періоду), які формували теорію права соціального забезпечення не могли оминути юридичний факт, який зумовлював динаміку переважної більшості соціально-забезпечувальних правовідносин. Так, в тій чи іншій мірі, проблеми непрацездатності у своїх роботах торкались К.С. Батигін, А.Д. Зайкін, А.Н. Єгоров, Н.Б. Болотіна, Я.І. Безугла, В.М.Андріїв, Б.І. Сташків, О.Є. Мачульська, Е.Г. Тучкова, К.С. Гусов.

Термін непрацездатність зустрічається у сучасному законодавстві при визначенні суб'єктів права на певний вид соціального забезпечення. Однак при застосуванні самого поняття законодавець не виявляє послідовності.

В одних випадках - про застосування терміну слід лише здогадуватись. Для прикладу наведемо положення законодавства: 1) страховим випадком, який дає право особі на страхові виплати, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, передбачених вказаним законом (ст.13); 2) нещасним випадком вважається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (ст. 14).

Аналізуючи положення закону, бачимо, що страхові виплати надаються застрахованим особам лише якщо такий нещасний випадок чи професійне захворювання призвели до непрацездатності особи. І вже вид непрацездатності зумовлює вид страхової виплати потерпілому.

При визначенні поняття непрацездатності необхідно звернути увагу на два аспекти, що визначають його зміст та правову природу: медичний та соціальний.

Медичний аспект характеризує стан здоров'я особи. Непрацездатність з медичної дочки зору - це: соціально-фізіологічний стан людини, який визначається її об'єктивною втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням кваліфікації, значним зменшенням обсягу чи припиненням трудової діяльності. Таким чином у медичному аспекті можна розрізняти:

1) об'єктивно-фізіологічний стан людини, який характеризується втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням кваліфікації, значним зменшенням обсягу чи припиненням трудової діяльності;

2) об'єктивно-юридичний стан людини, тобто, коли закон дозволяє вже не працювати незалежно від того, може чи не може особа виконувати певну трудову діяльність.

Зміст та вид непрацездатності визначається законодавче закріпленими обставинами, які зумовлюють її настання. Непрацездатність може бути наслідком різних за природою юридичних фактів: чи то загальносоціальних (притаманних кожній людині, оскільки зумовлені її фізіологічною та соціальною природою), чи професійних (пов'язаних з трудовою діяльністю, яку виконувала особа), або - публічних (економічні, технічні, соціальні події у конкретній державі).

Соціальний аспект поняття непрацездатності вказує на нездатність даної особи матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі.

Медичний та соціальний аспекти поняття непрацездатності визначають її зміст як соціального ризику, що дає право особі на певний вид соціального забезпечення за законодавством України.

Отже, непрацездатність - це такий соціально-фізіологічний стан людини, що зумовлений втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням професійної кваліфікації та неможливістю здійснення трудової діяльності відповідно до суспільно-значимих вимог.

Потрібно розрізняти об'єктивно-фізіологічну непрацездатність, тобто за станом здоров'я чи при неповнолітті та об'єктивно-юридичну, тобто, коли закон дозволяє вже не працювати незалежно від того, може чи не може особа виконувати певну трудову діяльність. Непрацездатність можна класифікувати також на реальну та презюмовану. Реальна відображається у відсотках втрати працездатності та визначається МСЕК. Презюмована непрацездатність настає при досягненні законодавчо визначеного віку. Презумпція вікової непрацездатності лежить в основі пенсії за віком; презумпція втрати професійної працездатності лежить в основі призначення пенсії за вислугу років, а також пенсії за віком, яка призначається на пільгових умовах.

За тривалістю непрацездатність можна розділити на: постійну; стійку; тимчасову.

Юридичним фактом, який презюмує постійну непрацездатність особи є вік особи. Таки й вид непрацездатності не є підставою для призначення даного виду страхових виплат.

Наступним видом непрацездатності є стійка, яка традиційно в законодавстві визначається поняттям інвалідність. Виходячи із змісту ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 21, ст.252, можна запропонувати наступне визначення інвалідності. Це -- стійкий розлад функцій організму, який призводить до повної або часткової (значної) втрати професійної працездатності чи до істотних обмежень життєдіяльності особи. Причина інвалідності визначає вид соціального забезпечення, умови та порядок його надання. Причинами інвалідності можуть бути: нещасний випадок на виробництві; професійне захворювання; загальне захворювання чи травма, не пов'язана з виробництвом. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності. Отже, наступною категорією непрацездатних громадян, які відповідно до законодавства мають право на соціальні пільг є інваліди. Чинне законодавство оперує різними категоріями громадян інвалідів, враховуючи причини інвалідності, вік інваліда. Так, розрізняють інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів; інвалідів внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання; інвалідів війни; інвалідів від загального захворювання.

Під тимчасовою непрацездатністю розуміємо неспроможність особи здійснювати трудову діяльність внаслідок короткотривалих обставин об'єктивного характеру.

Юридичні факти, що зумовлюють тимчасову непрацездатність громадянина, можна розділити на три групи:

Перша група визначає фізичну нездатність особи виконувати трудові обов'язки. До неї відносяться: хвороба особи (загальне або професійне захворювання); травма, як пов'язана, так і не пов'язана з нещасним випадком на виробництві; вагітність та пологи.

Друга група визначає неможливість виконувати роботу через необхідність догляду за іншим членом сім'ї, а саме: за хворою дитиною; за хворим членом сім'ї; за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядала за цією дитиною тощо.

Третю групу складають обставини, викликані певними діями державних органів. Сюди потрібно віднести тимчасову непрацездатність внаслідок карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби.

Тимчасова непрацездатність є правоутворюючою підставою права застрахованої особи на матеріальне забезпечення і має практичне значення при перетворенні його на об'єктивне юридичне право особи, тобто закріплену у юридичних нормах можливість поведінки, спрямованої на одержання допомоги.

Безробіття є основною підставою призначення матеріального забезпечення по безробіттю. Безробіття необхідно розглядати у двох аспектах: як економічну і правову категорії.

Як економічна категорія безробіття - це явище, яке тісно пов'язане із з відсутністю попиту на робочу силу. Воно вивчалося представниками багатьох економічних теорій. При цьому, переважна більшість вчених-економістів розглядає його як об'єктивне та закономірне явище, що супроводжує ринкову економіку. Згідно сучасних досліджень у сфері економічних відносин під безробіттям необхідно розуміти соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення хоче працювати, але не може знайти роботу.

Подібної ж позиції дотримується і Міжнародна організація праці, яка у конвенціях № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення та № 168 про сприяння зайнятості та захист від безробіття дає наступне його визначення: безробіття - це втрата (відсутність) заробітку через неможливість працевлаштування особи, яка шукає роботу та готова працювати.

Беручи до уваги на наведені вище визначення, можна виокремити найбільш суттєві ознаки безробіття як ризику за правом соціального забезпечення.

безробіття - це стан , за якого особа не проводить будь-якої трудової діяльності та не одержує заробітку чи іншого доходу. Тобто, вона не може належати до категорії зайнятого населення. Ця ознака є суттєвою у визначенні поняття безробіття, оскільки дозволяє відокремити ризик безробіття від ризику часткового безробіття, який загрожує лише найманим працівникам.

Причиною незайнятості особи, а отже і причиною виникнення безробіття є неспроможність особи самостійно знайти роботу. Зважаючи на причину виникнення безробіття не породжує ніяких правових наслідків і підстава звільнення працівника. Це означає, що правом на допомоги по безробіттю повинні бути наділені і особи, які були звільнені за порушення трудової дисципліни.

наступною ознакою безробіття виступає внутрішнє ставлення особи до свого становища. Ця ознака має значення для з'ясування усієї природи соціального ризику безробіття. У випадку відсутності цієї ознаки право на допомоги на випадок безробіття належало б також і особам, які не бажають працювати.

Остання, ознака розкриває особу як суб'єкта ризику безробіття. МОП і вчені економісти не приділяють достатню увагу цій ознаці. Вони лише вказують, що ризику безробіття може зазнати фізична особа, проте для ознаки поняття безробіття цього недостатньо, оскільки не кожна фізична особа може зазначати впливу ризику безробіття, а лише працездатна особа, яка досягла встановленого віку, який дозволяє їй реалізувати своє право на працю.

Переважно правоутворюючою, а в окремих випадках правозмінюючою чи правоприпиняюючою підставою для правовідносин по забезпечення страховими допомогами є смерть людини. Для в разі смерті безробітного такий факт є одночасно як правоприпиняючою підставою, такі і правоутворюючою. Останнє, зумовлює виникнення права у осіб, які здійснять поховання на отримання допомоги за рахунок коштів соціального страхування на випадок безробіття.

Слід відмітити, що юридичне значення має причина смерті та правовий статус, в якому перебувала особа до смерті. Так, якщо смерть настала внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, то це є підставою для виникнення правовідносин по забезпеченню страховими допомогами з підприємством, установою чи організацією, де працювала особа та відповідно з фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Якщо ж смерть настала від загального захворювання чи побутовою травми не пов'язаної з виробництвом, то зміст правовідносин та їх сторін буде визначати статус померлої особи, в якому вона перебувала до смерті. Тобто або ця особа, відносилась до категорії безробітних, або це застрахована особа, яка знаходилась у трудових відносинах із підприємством, установою організацією чи була добровільно застрахована в системі соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Наступним фактом-підставою виникнення правовідносин щодо забезпечення допомогами в системі соціального страхування є догляд за членом сім'ї. Зміст цих правовідносин, умови забезпечення допомогами, їх розмір та строки надання залежать від родинних зв'язків з членом сім'ї, його соціально-правового статусу, особливостей конкретної життєвої ситуації, яка зумовила необхідність догляду.

Отже, з огляду на викладене можна підвести підсумок та визначити узагальнюючий перелік тих фактів, що є підставами для виникнення правовідносин по забезпеченню страховими допомогами. До них належать: непрацездатність: тимчасова та стійка (інвалідність), вагітність та пологи, смерть особи, безробіття, догляд за членом сім'ї.

2. Загальна характеристика страхових допомог передбачених чинним законодавством

2.1 Страхові допомоги Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності передбачає виплату п'яти страхових допомог. З них найбільш поширеною є допомога по тимчасовій непрацездатності. Допомога по тимчасовій непрацездатності - це грошова виплата, яка надається у випадках, коли виконання роботи чи здійснення іншої діяльності неможливе у зв'язку з короткостроковим погіршення стану здоров'я в розмірі, пропорційному заробітку та який залежить від страхового стажу, і яка фінансується за рахунок фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Джерелом призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", який був прийнятий Верховною Радою 18 січня 2001 року. Цей Закон визначає страхові випадки, умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати, підстави відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності та її розмір.

За цільовим призначенням ця допомога надається з метою компенсації втраченого заробітку. Компенсація здійснюється повністю або частково в залежності від страхового стажу особи, яка звернулася за призначенням допомоги.

Вона надається працівникам та іншим застрахованим особам, які втратили заробітну плату (дохід) у разі настання передбачених законодавством України обставин. До цих обставин (страхових ризиків) належать: захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві, необхідність догляду за хворою дитиною чи хворим членом сім'ї, карантин та деякі інші випадки, зазначені у ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» Офіційний вісник України. -- 2001. -- № 8. -- Ст. 310. і у ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Офіційний вісник України. -- 2000. -- № 17. -- Ст. 690..

Рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності приймається комісією (уповноваженим) з соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації.

До складу комісії включаються на паритетних засадах представники адміністрації підприємства, установи, організації, які делегуються роботодавцем, власником або уповноваженим ним органом, і представники застрахованих осіб. Це можуть бути профспілкові або інші органи, які представляють інтереси застрахованих осіб.

Комісія з соціального страхування створюється на підприємстві, в установі, організації, якщо чисельність застрахованих осіб понад 15 працюючих за наймом. За чисельності застрахованих осіб 15 і менше на загальних зборах обирається уповноважений з соціального страхування підприємства, обраний уповноважений разом з призначеним роботодавцем його представником забезпечує виконання своїх повноважень відповідно до зазначеного вище положення.

Відповідно до ч.І ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян регулюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001, №455.

У разі втрати листка непрацездатності за рішенням лікарсько-консультативної комісії лікувального закладу, в якому його видано, видається новий листок непрацездатності з позначкою "дублікат" на підставі довідки з місця роботи про те, що за період тимчасової непрацездатності виплата допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не здійснювалась.

Таким чином, єдиним документом, що підтверджує втрату працездатності і відповідно є підставою для призначення допомоги є листок тимчасової непрацездатності, який подається до підприємства, установи, організації де працює особа, або безпосередньо до виконавчої дирекції відділення Фонду.

Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, як це й прийнято для страхових допомог, залежать від страхового стажу. Зокрема, передбачено, що вона становить 60 % середньої заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які мають страховий стаж до 5 років, 80 % середньої заробітної плати (доходу) при страховому стажі від 5 до 8 років; за наявності страхового стажу понад 8 років розмір допомоги дорівнює 100 % середньої заробітної плати (доходу).

Вітчизняне законодавство передбачає винятки з правила про залежність цієї допомоги від страхового стажу особи. Так, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу застрахованим особами, які належать до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також одному з батьків чи особі, яка їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Аналогічно обчислюються допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 45 - ст.425, а також особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 24, ст.182; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" Відомості Верховної Ради України 1995, N 23, ст.183 .

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи
догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на
місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Відповідно до ч. 8 п. 25 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлено граничну суму заробітної плати (доходу) на рівні 15 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи Відомості Верховної Ради України. - 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78.

Правила визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності однакові для всіх застрахованих осіб і не залежать від підстав набуття права на неї. Однак умови та тривалість її надання істотно різняться й залежать від обставин, що спричинили тимчасову втрату працездатності.

Найпоширенішим випадком надання допомоги по тимчасовій непрацездатності є захворювання або травма, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві. За таких обставин допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та виплачується за основним місцем праці до відновлення працездатності або до встановлення ступеня її втрати, за винятком осіб, які працюють на сезонних чи тимчасових роботах, їм допомога по тимчасовій непрацездатності надається не більше як за 75 календарних днів протягом календарного року.

За чинним законодавством допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується впродовж перших 5 робочих днів непрацездатності підприємствами, установами, організаціями за рахунок власних коштів. І тільки з 6-го дня непрацездатності цей обов'язок переходить до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Це правило не поширюється лише на застрахованих інвалідів, які працюють на підприємствах та в організаціях УТОГ і УТОС. Їм Фонд виплачує допомогу по тимчасовій непрацездатності починаючи з першого дня.

Ще однією обставиною, яка слугує підставою для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, є необхідність догляду за хворою дитиною. У цьому разі допомога надається, якщо дитині не виповнилося 14 років. Виплачується вона з першого дня протягом періоду, коли дитина за висновком лікаря потребує допомоги, але не більше 14 календарних днів. Якщо дитину переводять на стаціонарне лікування, то допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується особі за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною.

У разі хвороби інших членів сім'ї допомога виплачується з першого дня, але не більше як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби та побутових умов, -- не більше як за 7 календарних днів.

При захворюванні матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, допомога по тимчасовій непрацездатності надається на весь період захворювання, починаючи з першого дня.

Якщо тимчасова непрацездатність спричинена карантином, тобто адміністративними та медико-санітарними заходами, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, внаслідок чого працівник вимушений залишили роботу, допомога надається на весь час його відсутності.

Коли працівника відповідно до медичного висновку тимчасово переведено на легшу і разом з тим нижчеоплачувану роботу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня такої роботи, але не більше як за 2 місяці. Обчислюється вона за загальними правилами, але розмір її при цьому разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі здійснення протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі за весь період перебування у цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається також для здійснення особою санаторно-курортного лікування, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і повернення з нього. За цих обставин допомога надається лише за час проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Якщо лікування здійснюється за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога надається за весь період перебування в санаторії з урахуванням часу на проїзд.

Виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності і у випадку відсторонення від роботи особи, яка є бактеріоносієм. Це стосується людей, в організмі яких виявлено збудників інфекційної хвороби, за відсутності її симптомів, якщо вони виконують роботу, пов'язану з обслуговуванням населення. За наявності зазначених обставин особі необхідно запропонувати іншу тимчасову роботу і за її згодою перевести на роботу, не пов'язану з обслуговуванням інших осіб. Якщо ж перевести неможливо, то людина відсторонюється від роботи з виплатою їй на час відсторонення допомоги у зв'язку з втратою працездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності, який є єдиним документом, що засвідчує факт тимчасової втрати людиною працездатності. За його наявності працівник має право звернутися до комісії із соціального страхування, а інші застраховані особи -- до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за призначенням допомоги.

Рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності повинно бути ухвалене впродовж 10 днів з дня надходження необхідних для цього документів. Органи, що її призначають, можуть відмовити у виплаті допомоги. Зазвичай таке трапляється:

1) коли особа захворіла або травмувалася при вчиненні злочину;

2) у разі умисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування особи під арештом чи за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Крім виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, іншою, не менш важливою, функцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є допомоги, спрямовані на захист материнства та виховання дітей. Законом передбачено, що Фонд зобов'язаний надавати допомоги по вагітності та пологах, при народженні дитини, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога по вагітності та пологах надається жінкам за весь період перебування в однойменній відпустці, а також застрахованим особам у разі усиновлення дитини впродовж 2 місяців з дня її народження.

Нагадаємо, що відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається тривалістю 126 календарних днів, з яких 56 -- після пологів. У разі ускладнення пологів чи народження двох і більше дітей відпустка збільшується до 140 календарних днів за рахунок подовженого -- 70 календарних днів -- післяпологового періоду. Жінкам, які належать до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається тривалістю 180 календарних днів (90 днів до і 90 днів після пологів).

Допомога по вагітності та пологах виплачується сумарно, незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

При усиновленні дитини допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі, яка усиновила дитину, протягом 2 місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів.

Рішення про призначення працівникам допомоги по вагітності та пологах ухвалюється комісією (уповноваженим) із соціального страхування, а іншим застрахованим особам -- виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем їх реєстрації як страхувальників. Виплачується допомога у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від тривалості страхового стажу.

2.2 Страхові допомоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

З Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття надаються допомоги у зв'язку з настанням ризику безробіття. Однак за певних обставин за кошти цього Фонду можуть здійснюватися також виплати, що викликані іншими страховими ризиками (наприклад, допомога на поховання).

Загалом перелік допомог, що виплачуються з цього Фонду, виглядає так:

-- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (далі -- допомога по безробіттю);

-- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

-- допомога по частковому безробіттю;

-- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Основним видом виплат з Фонду соціального страхування на випадок безробіття є допомоги у зв'язку з настанням ризику безробіття. Головною тут вважається допомога по безробіттю. Загальні підстави та умови надання цієї допомоги визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Офіційний вісник України. -- 2000. -- № 13. -- Ст. 505.. На його виконання Міністерство праці та соціальної політики України затвердило також спеціальний Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності Офіційний вісник України. -- 2000. -- № 51. -- Ст. 2232..

Законодавство гарантує право на допомогу по безробіттю для широкого кола осіб, які зазнали ризику безробіття. Зокрема, застраховані особи, у разі втрати роботи з незалежних від них обставин Такими вважаються припинення трудового договору відповідно до от. 36 (пунктів 1-3), ст. 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору), ст. 39, ст. 40 (пунктів 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України. та визнання їх в установленому порядку безробітними мають право на допомогу за умови, що протягом 12 місяців, які передували початку безробіття, вони працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.

Таким особам допомога по безробіттю призначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) і залежить від тривалості страхового стажу. Зокрема, за наявності страхового стажу до 2 років розмір допомоги встановлено на рівні 50 % заробітку. Якщо стаж особи від 2 до 6 років, то розмір допомоги становить 55 % . При стажі від 6 до 10 років відповідно допомога призначається у розмірі 60 % . А максимальний розмір допомоги -- 70 % середнього заробітку нараховується особам, які мають страховий стаж понад 10 років.

У таких розмірах допомоги по безробіттю виплачуються лише перші 90 календарних днів, починаючи з дня їх призначення. Законодавець встановив, що вже наступні 90 календарних днів допомога по безробіттю надається у розмірі 80 % від раніше призначеного, а решту -- 180 календарних днів розмір її становить 70 % .

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю, незалежно від категорії застрахованої особи її одержувача, не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю. А для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю максимально становить 720 календарних днів.

Варто зауважити, що наведені правила обчислення розміру допомоги по безробіттю поширюються також на осіб, які на добровільних засадах брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття та протягом 12 місяців, що передували йому, працювали або займалися підприємницькою діяльністю. Вони стосуються й осіб, які протягом місяця зареєструвалися у державній службі зайнятості як безробітні після закінчення перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин. При цьому поважними причинами є:

-- навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

-- строкова військова служба;

-- здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

-- інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Отже, значення страхового стажу є беззаперечним у визначенні розміру страхових допомог у зв'язку з безробіттям. Разом з тим, законодавством передбачено винятки з цього правила. Йдеться про випадки, коли допомога по безробіттю надається без врахування страхового стажу та у дещо інших розмірах. Це, зокрема, стосується:

1) осіб, звільнених з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, статтями 41, 45 Кодексу законів про працю України, їм виплата допомоги по безробіттю розпочинається з 91-го календарного дня;

2) осіб, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;

3) осіб, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (понад 6 місяців) перерви;

4) осіб, які брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займалися підприємницькою діяльністю і сплачували страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування по безробіттю менше 26 календарних тижнів;

5) осіб, які протягом 12 місяців, що передували безробіттю, працювали або займалися підприємницькою діяльністю не менше 26 календарних тижнів і не сплачували страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, але мали раніше набутий стаж, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж.

Таким чином, законодавство про соціальне страхування передбачає різні варіанти надання допомоги по безробіттю, у тому числі і щодо визначення її розміру. Однак варто пам'ятати, що допомога по безробіттю, незалежно від того, якій категорії застрахованих осіб надається, передбачає верхню та нижню межу. Це означає, що вона не повинна перевищувати середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць і водночас не може бути нижчою за законодавче встановлений мінімальний розмір заробітної плати.

Як вже зазначалося, крім застрахованих осіб, одержувачами допомоги по безробіттю є також незастраховані особи. З-поміж них законодавець особливо виділяє військовослужбовців, осіб, які проходили державну службу у підрозділах міліції (далі -- міліціонери), та осіб, які вперше шукають роботу.

Військовослужбовцям та міліціонерам допомога по безробіттю надається у тих самих розмірах, що і колишнім працівникам, які втратили роботу з незалежних від них обставин, за умови звільнення їх з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію чи за станом здоров'я та реєстрації у державній службі зайнятості протягом місяця з дня взяття на облік у військовому комісаріаті. При цьому тривалість служби протягом 12 місяців, що передували безробіттю, значення не має.

Тривалість надання допомоги по безробіттю для цієї категорії осіб так само не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб перед пенсійного віку -- 720 календарних днів.

Водночас законодавець передбачив випадки надання неза-страхованим особам допомоги по безробіттю меншої тривалості. Зокрема, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів, а розмір -- встановленого законом прожиткового мінімуму:

1) військовослужбовцям та міліціонерам, звільненим зі служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію чи за станом здоров'я, які порушили встановлений строк реєстрації в державній службі зайнятості;

2) військовослужбовцям та міліціонерам, звільненим зі служби з інших причин;

3) особам, які шукають роботу вперше, у тому числі випускникам загальноосвітніх шкіл, а також особам, які закінчили навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах або звільнилися зі строкової військової служби і не мали страхового стажу;

4) іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, за винятком осіб, які працювали або займалися підприємницькою діяльністю, але не сплачували страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не мають трудового стажу, що прирівнюється до страхового, чи страхового стажу.

Законом передбачено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості за місцем проживання безробітного, починаючи з восьмого дня його реєстрації. Щоправда, центри зайнятості, на які покладено функції з надання допомоги, можуть відкласти її виплату. Так, виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк до 3 місяців у разі надання особі відповідно до законодавства вихідної допомоги та інших виплат при звільненні з підприємств, установ, організацій, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім'ям з дітьми, та допомоги, що виплачуються з громадських фондів.

Надання допомоги по безробіттю відкладається на строк виплати грошової допомоги, але не більше ніж на 3 місяці, військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами, згідно зі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Центри зайнятості наділені правом не лише відкладати початок виплати допомоги по безробіттю, але й скорочувати строки її надання. Тобто замість визначених законом 360 або 720 календарних днів період її виплати може бути зменшено. Зокрема, на 90 календарних днів скорочується виплата допомоги по безробіттю у випадку звільнення особи з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або ж у разі звільнення особи з ініціативи роботодавця з підстав, передбачених ст. 37, пунктами 3,4,7,8ст. 40, статтями 41, 45 Кодексу законів про працю України.

На такий самий термін скорочується виплата допомоги по безробіттю внаслідок вчинення безробітним дій, що перешкоджають його працевлаштуванню, а також у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу у період одержання допомоги по безробіттю.

Припиняється виплата допомоги по безробіттю у випадках, що прямо зазначені у законі. Зокрема, у разі:

-- працевлаштування безробітного;

-- поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

-- вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

-- проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

-- призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

-- набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;

-- отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;

-- призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

-- подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-- подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

-- переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

-- закінчення строку їх виплати;

-- зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості ЗО і більше календарних днів;

-- смерті безробітного.

Особливою формою надання допомоги по безробіттю є її одноразова виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Надається вона особам, яким виповнилось 18 років, якщо вони не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю ухвалює директор центру зайнятості на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, після розгляду поданих безробітним заяви та бізнес-плану.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, передбаченої для відповідної категорії безробітних, до якої належить особа, яка подала заяву. Якщо безробітний уже одержав частину призначеної допомоги по безробіттю, то виплачується її залишок.

Допомогою, що надається у зв'язку з безробіттям, є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного. Вона призначається центрами зайнятості безробітним особам, які направлені на професійне навчання до навчальних закладів, на підприємства, в установи, організації, незалежно від форми власності та підпорядкування. Обов'язковою умовою її надання є відсутність пропусків без поважних причин у період професійного навчання. Поважними причинами вважаються: хвороба безробітного, догляд за дитиною віком до 14 років, догляд за хворими близькими родичами, смерть близьких родичів -- чоловіка (дружини), дітей, батьків, братів, сестер, бабусь і дідусів, відвідування лікарні, судових, правоохоронних органів, райвійськкоматів, інших державних установ, що підтверджується відповідними документами.