Забезпечення режиму в місцях позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

колонія режим засуджений безпека

Вступ

1. Функції та засоби забезпечення режиму в колоніях

2. Застосування засобів і заходів безпеки до засуджених у місцях позбавлення волі України

3. Застосування заходів фізичного впливу спеціальних засобів та вогнепальної зброї

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Основою підтримання порядку і забезпечення режиму в установах виконання покарань є можливість працівника пенітенціарної установи застосувати до засуджених, які відбувають покарання заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї.

Але є випадки, коли співробітники кримінально-виконавчої системи зловживають цим правом, здійснюючи неправомірний фізичний вплив на засуджених, після чого настають тяжкі наслідки.

На даний час Україна взяла курс на спрямування всіх галузей державної політики до європейського рівня. Тобто на демократизацію та толерантне ставлення до засуджених осіб в установах відбування покарання займає пріоритетне місце. Застосування сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї є засобами примусу. Через це ці засоби потрібно обов'язково використовувати лише тоді, коли всі засоби, прохання та переконання використано, а засуджені всеодно продовжують здійснювати правопорушення, порушуючи тим самим свої обов'язки.

Співробітники повинні точно знати, коли саме вони мають використовувати силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю, адже за перевищення посадови обов'язків із застосуванням сили вони нестимуть відповідальність, передбачену законом.

1. Функції та засоби забезпечення режиму в колоніях

В теорії кримінально-виконавчого права режим позбавлення волі прийнято визначати як порядок відбування, порядок виконання цього виду покарання, порядок тримання засуджених, укладу їх життя чи правопорядку, встановленого в колонії. Оскільки термін «режим» зазвичай тлумачиться як послідовність тих чи інших дій, правила, за якими здійснюється що-небудь, то в цьому значенні режим визначає послідовність процесу виконання і відбування покарання чи правила, за якими здійснюється цей процес.

Режим встановлює правила поведінки суб'єктів та учасників процесу виконання-відбування покарання, їхні права та обов'язки. Норми режиму також забезпечують порядок реалізації правообмежень, прав та обов'язків відповідних суб'єктів та учасників цього процесу. Отже, режим у колоніях не тільки охоплює всі правила поведінки засуджених, а й відображає сутність та зміст покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме в ньому відображається кара, тобто сукупність правообмежень, які застосовуються до засуджених. Водночас, оскільки режим встановлює й взаємовідносини адміністрації та засуджених, засуджених між собою, проведення виховної роботи, залучення до праці тощо, ним охоплюються також правила поведінки, що не виражають кару [1].

Законодавче визначення режиму у колоніях дається в ст.102 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) [2].

До основних вимог режиму в колоніях належать ті, що покликані забезпечити, насамперед, належні умови та порядок виконання покарання у виді позбавлення волі. Відповідно до вказаної вище статті ними є: ізоляція засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізація їхніх прав і законних інтересів; безпека засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання залежно від виду колонії; зміна умов тримання засуджених.

Найважливішою вимогою режиму у колоніях є ізоляція засуджених. Оскільки позбавлення волі є ізоляцією від суспільства, то саме у ній і знаходить свій вираз зміст покарання у виді позбавлення волі. Втім, фізична ізоляція засуджених в установах виконання покарань не означає їх повного відриву від суспільства. Найбільш важливим елементом ізоляції при позбавленні волі є істотні обмеження у спілкуванні засуджених з особами, що перебувають на волі, за межами установи виконання покарань. Без ізоляції засуджених і похідних від неї обмежень не може бути, власне, позбавлення волі.

Наступною вимогою режиму в колоніях є постійний нагляд за засудженими, який передбачає систему заходів, котрі спрямовані на забезпечення відбування покарання внаслідок цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, запобігання та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу (постійний контроль за їх поведінкою у місцях розміщення та перебування; пропускний режим між зонами, дільницями, порядок пересування; проведення перевірок наявності засуджених; проведення обшуків і оглядів тощо).

До вимог режиму закон також відносить забезпечення виконання покладених на засуджених обов'язків та реалізацію їхніх прав і законних інтересів. Обов'язки, права і законні інтереси в чинному КВК України врегульовані достатньо повно. Основні права і обов'язки засуджених визначені в ст. 8-10 вказаного кодексу, а конкретизовані стосовно засуджених до покарання у виді позбавлення волі в ст. 107, 138-143 КВК України. У практичній діяльності необхідно приділяти необхідну увагу реальному забезпеченню виконання засудженими як своїх обов'язків, так і реалізації належним їм прав і законних інтересів, що буде сприяти сумлінному ставленню засуджених до підтримки правопорядку в колонії.

Режим в колоніях забезпечує безпеку засуджених і персоналу як суб'єктів кримінально-виконавчих правовідносин. Забезпечення особистої безпеки засуджених - це вимога ст.10 КВК України. Персонал колоній у разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засудженого зобов'язаний вжити невідкладних заходів щодо забезпечення їх особистої безпеки (перевести засудженого в безпечне місце, вирішити питання про місце подальшого відбування ним покарання). Система установи виконання покарань повинна забезпечувати: а) запобігання загрозам та небезпекам, які можуть виходити від засуджених; б) профілактику таких загроз та небезпек; в) припинення цих загроз та небезпек; г) припинення загроз та небезпек, які можуть виникати стосовно засуджених.

Роздільному триманню в установах виконання покарань різних категорій засуджених надається великого значення, оскільки це є важливим для виправлення засуджених, сприяє забезпеченню безпеки та певною мірою обумовлене етичними міркуваннями. Принцип роздільного тримання засуджених в установах виконання покарань на практиці здійснюється відповідно до ст. 92 КВК України.

До основних вимог режиму в колоніях законодавець також відносить і різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії. Аналіз статей 138-140, 143 КВК України свідчить про те, що відмінність умов відбування в колоніях різних видів в основному зводиться до можливості щомісячної витрати засудженими грошових сум для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби. Різні умови тримання передбачені не тільки залежно від виду колонії. Різними вони можуть бути і в межах одного виду колоній (надається приклад щодо колоній мінімального і максимального рівня безпеки).

Принцип індивідуалізації покарання та виховного впливу потребує зміни умов тримання засуджених в залежності від їхньої поведінки. Це також є основною вимогою режиму. Сутністю цього інституту є зміна правового статусу засуджених до позбавлення волі, зокрема, обсягу їх прав, як у бік послаблення, так і посилення правообмежень. Наприклад, при зміні умов тримання в межах однієї колоній розуміється одночасне збільшення або скорочення всіх передбачених законом пільг, які виникають у зв'язку з переведенням засудженого до іншої дільниці (соціальної реабілітації або посиленого контролю).

КВК України також містить:

а) вимогу, відповідно до якої засуджені в колоніях носять одяг встановленого зразка (для засуджених до довічного позбавлення - одяг спеціального зразка);

б) вимогу щодо проведення обшуків і оглядів засуджених, їхніх речей і одягу, а також приміщень та території колоній;

в) вимогу щодо проведення огляду громадян, їхніх речей, транспортних засобів, які знаходяться на території колонії, а також вилучення заборонених речей та документів;

г) вимогу щодо заборони зберігання засудженими грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати засудженими.

У ч. 2 ст. 102 КВК України передбачається, що режим має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищення відповідальності засуджених за свою поведінку й усвідомлення людської гідності. Існують основні фізичні вимоги, які повинні бути задоволені з метою забезпечення поваги до людської гідності засудженого, піклування про них. Життя засуджених в умовах позбавлення волі повинно починатися й продовжуватись у рамках справедливого й належного ставлення, покликаного довести, що засуджений залишається громадянином, наділеним правами та обов'язками. У поняття належного відношення до засудженого входить надання адекватного житла, дотримання умов санітарії та гігієни, надання постільної білизни, одягу, харчування, забезпечення водою та місцем для фізичних вправ. Подібний підхід базується на ст. 25 Загальної декларації прав людини [3], за якою кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний підхід і необхідне соціальне забезпечення, що необхідні для підтримки її здоров'я й добробуту. Ця норма знайшла своє відображення й у національному законодавстві. Стаття 48 Конституції України визначає, що кожен громадянин України (засуджені не є винятком) має право на достатній життєвий рівень, а саме: достатнє харчування, одяг, житло. Окрім того, і в ст. 49 Конституції України проголошено, що кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу [4].

Режим у колоніях виконує певні функції, в яких проявляється його сутність. До основних функцій режиму необхідно віднести:

а) каральну;

б) забезпечення ефективного застосування заходів виправного впливу;

в) виховну;

г) регулювання кримінально-правової кари;

д) спеціального та загального попередження.

До основних засобів забезпечення режиму в колоніях, відповідно до положень глави 16 КВК України, необхідно віднести:

- систему охорони колонії (забезпечує ізоляцію засуджених);

- систему нагляду за засудженими (забезпечує виконання засудженими обов'язків);

- технічні засоби нагляду і контролю (ст. 103 КВК України);

- оперативно-розшукову діяльність у колоніях (ст.104 КВК України);

- режим особливих умов у колоніях (ст.105 КВК України);

- застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї (ст.106 КВК України).

2. Застосування засобів і заходів безпеки до засуджених у місцях позбавлення волі України

Проведений аналіз наукової, навчальної та методичної літератури дозволяє стверджувати, що на сьогодні досить актуальною та нагальною теоретико-прикладною проблемою в Україні є застосування заходів фізичної сили, спеціальних засобів і зброї до засуджених у місцях позбавлення волі, а тому це питання потребує більш активної участі науковців у її вирішенні [5, С.133].

Під «правовими підставами застосування в Україні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до засуджених у місцях позбавлення волі» слід розуміти систему законодавчих та інших нормативно-правових актів, що визначають загальну допустимість, встановлюють принципи і правила, регламентують порядок і умови діяльності персоналу виправних і виховних колоній щодо використання зазначених заходів і засобів до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, у конкретних життєвих випадках шляхом прийняття індивідуально-правових рішень по суті [6, С.160].

Враховуючи існуючі в теорії права підходи [7, с. 266], можна вивести наступні характерні риси застосування норм права персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, що пов'язані з використанням фізичної сили, спеціальних засобів і зброї до засуджених у місцях позбавлення волі:

1) його метою, виходячи із змісту ч. 1 ст. 106 КВК України «Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї» є припинення: а) фізичного опору осіб, які тримаються у виправних і виховних колоніях; б) злісного невиконання законних вимог персоналу колонії; в) буйства засуджених; г) участі зазначених осіб у масових заворушеннях; ґ) захваті заручників; д) інших насильницьких дій; е) втечі з-під варти; є) заподіяння засудженими шкоди оточенню (у формі запобігання таким діям); ж) заподіяння цими особами шкоди самим собі у такій самій формі запобігання;

2) така діяльність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України є владною, тобто передбачає прийняття юридично обов'язкових рішень та включає у себе: а) попередження про намір використати вказані в ст. 106 КВК заходи і засоби; б) застосування цих заходів і засобів без попередження у випадках, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб (ч. 2 ст. 106 КВК України); в) про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і гамівної сорочки доповідається в рапорті начальникові колонії, а при застосуванні зброї ще й повідомляється про цей випадок прокурору (ч. 5 ст. 106 КВК України);

3) застосування передбачає прийняття індивідуально-правових рішень щодо використання форми та рівня фізичної сили, видів спецзасобів і зброї до конкретно взятих засуджених у місцях позбавлення волі для досягнення визначеної у ч. 1 ст. 106 КВК України мети;

4) застосування є діяльністю, що здійснюється чітко уповноваженими суб'єктами - персоналом колоній, який є складовим елементом персоналу ДКВС України, мова про який ведеться в ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» [8];

5) застосування фізичної сили, спецзасобів і зброї здійснюється по спеціально визначеній процедурі (ч. ч. 2-5 ст. 106 КВК України та п.п. 59-63 ПВР УВП);

6) застосування завершується прийняттям акта правозастосування - рапорта і письмового повідомлення прокурора (ч. 5 ст. 106 КВК України).

3. Застосування заходів фізичного впливу спеціальних засобів та вогнепальної зброї

Застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї законодавець відносить до засобів забезпечення режиму в колоніях. Підставами для застосування вказаних заходів є: вчинення засудженими фізичного опору персоналу колонії; злісне невиконання законних вимог персоналу; прояви буйства з боку засуджених; участь засуджених у масових заворушеннях, захваті заручників; вчинення засудженими інших насильницьких дій; втеча з-під варти.

Метою застосування цих заходів є припинення протиправних дій засуджених, а також запобігання заподіяння ними шкоди оточенню або самим собі.

Спеціальні засоби слід розділити на такі групи: засоби індивідуального захисту, засоби активної оборони, засоби забезпечення спеціальних операцій.

Засоби індивідуального захисту служать для забезпечення безпеки особового складу. До них відносять бронежилети, захисні шоломи та каски, засоби захисту кінцівок, протиударні щити.

Засоби активної оборони служать для активного впливу на нападника з метою тимчасово позбавити його здатності до активних дій. В цю групу входять сльозоточиві речовини, резинові кийки, наручники, службові собаки, гамівна сорочка.

Засоби забезпечення спеціальних операцій служать, насамперед, для виконання задач, які виникають у колоніях: захват заручників, тероризм. До них слід віднести: водомети, бронемашини, сльозоточивий та подразнюючий газ, світлозвукові засоби психофізіологічного та відволікаючого впливу тощо [9, С.272].

Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань Персонал органів і установ, що належать до сфери управління, має право застосовувати спеціальні засоби, заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.

Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на персонал або звільнення заручників. Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися.

Про кожний випадок застосування фізичної сили, спеціальних засобів та гамівної сорочки складається рапорт та повідомляється прокурор.

Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт та повідомляється негайно прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Засудженому, до якого були застосовані фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка або зброя, в обов'язковому порядку проводиться медичний огляд та у разі потреби негайно надається медична допомога. Результати медичного огляду реєструються в медичній карті.

Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи виконання покарань, його заступників, ЧПНУ та їхніх заступників.

Наручники до засуджених застосовуються у разі:

вчинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань або проявів буйства (до заспокоєння);

відмови слідувати до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру;

спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;

конвоювання після затримання засудженого, який вчинив втечу або самовільно залишив місце обмеження волі.

Наручники застосовуються до засудженого у положенні "руки за спиною" з урахуванням його фізичних вад. Через кожні дві години посадовими особами установи виконання покарань здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану здоров'я засудженого. Посадові особи установи виконання покарань застосовують наручники, доки в цьому існує нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.

Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, прийманні їжі засудженим, за вказівкою медичного працівника, за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. У разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою установи виконання покарань складається рапорт на ім'я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.

Персонал установи виконання покарань має право самостійно застосовувати сльозогінні речовини, гумові кийки та фізичну силу для:

захисту персоналу установи виконання покарань і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;

відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи виконання покарань або звільнення їх у разі захоплення;

затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;

припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань;

затримання засуджених, які вчинили втечу з місць позбавлення волі або самовільно залишили місце обмеження волі;

звільнення заручників.

Забороняється застосування сльозогінних речовин та гумових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю працівників установи виконання покарань або інших осіб, чи збройного нападу.

Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку, крім випадків реальної загрози життю, здоров'ю персоналу установи виконання покарань та засуджених.

Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства були вичерпані і безрезультатні.

Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ і обов'язково у присутності медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який проявляє буйство, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспекторів чергової зміни) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується.

Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу установи виконання покарань чи інших осіб, або збройного опору.

Висновки

На сьогодні досить актуальною та нагальною теоретико-прикладною проблемою в Україні є застосування заходів фізичної сили, спеціальних засобів і зброї до засуджених у місцях позбавлення волі.

Співробітникам потрібно точно та неухильно знати, коли саме вони мають використовувати силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю, адже за перевищення посадови обов'язків із застосуванням сили вони нестимуть відповідальність, передбачену законом.

Режим встановлює правила поведінки суб'єктів та учасників процесу виконання-відбування покарання, їхні права та обов'язки.

До основних вимог режиму в колоніях належать ті, що покликані забезпечити належні умови та порядок виконання покарання у виді позбавлення волі. Ними є: ізоляція засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізація їхніх прав і законних інтересів; безпека засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання залежно від виду колонії; зміна умов тримання засуджених.

Під «правовими підставами застосування в Україні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до засуджених у місцях позбавлення волі» слід розуміти систему законодавчих та інших нормативно-правових актів, що визначають загальну допустимість, встановлюють принципи і правила, регламентують порядок і умови діяльності персоналу виправних і виховних колоній щодо використання зазначених заходів і засобів до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, у конкретних життєвих випадках шляхом прийняття індивідуально-правових рішень по суті.

Застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї законодавець відносить до засобів забезпечення режиму в колоніях. Підставами для застосування вказаних заходів є: вчинення засудженими фізичного опору персоналу колонії; злісне невиконання законних вимог персоналу; прояви буйства з боку засуджених; участь засуджених у масових заворушеннях, захваті заручників; вчинення засудженими інших насильницьких дій; втеча з-під варти.

Метою застосування цих заходів є припинення протиправних дій засуджених, а також запобігання заподіяння ними шкоди оточенню або самим собі.

Спеціальні засоби слід розділити на такі групи: засоби індивідуального захисту, засоби активної оборони, засоби забезпечення спеціальних операцій.

Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань Персонал органів і установ, що належать до сфери управління, має право застосовувати спеціальні засоби, заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.

Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт та повідомляється негайно прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Засудженому, до якого були застосовані фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка або зброя, в обов'язковому порядку проводиться медичний огляд та у разі потреби негайно надається медична допомога. Результати медичного огляду реєструються в медичній карті.

Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Список використаних джерел

1. С.Я. Фаренюк План-конспект проведення лекційного заняття на тему: «Основні засоби виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі на певний строк» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uk.x-pdf.ru/5yuridicheskie/1324671-20-kafedra-kriminologii-kriminalno-vikonavchogo-prava-navchalno-metodichniy-kompleks-disciplini-kriminalno-vikonavche-pra.php.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page.

3. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

4. Конституція України від 28.06.1996 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

5. Колб О.Г. Про деякі питання стану наукового дослідження проблем застосування заходів і засобів безпеки у місцях позбавлення волі // Юридичний вісник. 2(35). 2015. С. 128-134.

6. Охман О.В. Про деякі правові засади застосування заходів і засобів безпеки до засуджених у місцях позбавлення волі України // Юридичний вісник. 1(34). 2015. С. 159-163.

7. Вороніна М. А. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації // Теорія держави і права: підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О. В. Петришин, С. П. Погребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. Х.: Право, 2014. С. 265-267.

8. Закон України від 23.06.2005 року «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2713-15.

9. Кадиров В.С., Сушков О.О. Особливості застосування заходів фізичного впливу,спеціальних засобів та вогнепальної зброї в установах виконання покарань // Порівняльне аналітичне право. - №1. 2016. С.271-274.

10. Наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року №2186/5 «Про затвердження правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14.

Размещено на Allbest.ru