Авторське право неповнолітніх авторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Авторське право неповнолітніх авторів



Зміст

1. Поняття об'єкти та суб'єкти авторського права

1.1 Поняття авторського права

1.2 Об'єкти авторського права

1.3 Суб'єкти у авторському праві

2. Права та обов'язки неповнолітніх авторів як суб'єктів авторського права

2.1 Права та обов'язки неповнолітніх авторів

2.2 Строки чинності авторського права

3. Особливості правового регулювання неповнолітніх та їх захист

3.1 Захист прав неповнолітніх авторів

3.2 Відповідальність за порушення авторського права не-повнолітніх авторів



1. Поняття об'єкти та суб'єкти авторського права

1.1 Поняття авторського права

Кожна людина є творцем. У кожній людині є прихований талант, який вона по своєму створює. Реалізує своє вміння у цьому світі, це стає її творчою діяльністю. Результатами такої діяльності можуть бути музичні твори, літературні твори, написані книги та намальовані картини, а у іншому випадку це - винаходи, корисні моделі тощо. Але всі об'єкти потребують певної охорони. Саме про це буде розповідатися у даній курсовій роботі.

Що саме собою представляє створення та захист власних витворів? Це є авторське право як належить певному суб'єкту. Авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, науки, мистецтва [23, ст. 158].

Термін "авторське право" розуміється у двох значеннях:

1. в об'єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, що регулюють відносини, що виникають у зв'язку із створенням та використанням творів літератури, науки і мистецтва;

2. у суб'єктивному сенсі під авторським правом розуміється сукупність суб'єктивних прав, що виникають у автора в зв'язку зі створенням конкретного твору літератури, науки і мистецтва. [20].

Серед джерел авторського права слід назвати Конституцію України (ст.ст. 41, 54, 55), Закон України "Про власність" (ст. ст. 13, 41), Закон України "Про авторське право і суміжні права", ЦК України (ст.ст. 433- 448).

Особливу групу джерел сучасного авторського права складають міжнародні договори (Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952) та ін.). [19].

Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і викори- станням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" та іншими законо- давчими актами України".

Отож з якого моменту виникає авторське право? Загалом воно виникає коли створюється певний твір, винахід. Особа яка володіє авторським правом, може використовувати спеціальний знак, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської букви "С", обведеної колом (©), імені (наймену- вання) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору.

Але не завжди для того щоб створити певний винахід, чи твір необхідно мати авторське право. Для цього не обов'язково реєструвати свій твір чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також вико- нання будь-яких інших формальностей. Під охорону закону підпадають усі твори, які були написані чи недописані, зареєстровані та не зареєст- ровані. Всі винаходи та інші витвори мистецтва охороняються таким законом "Про авторське право і суміжні права".

Так як авторське право є частиною цивільного права, тому йому властиві принципи як загальні для цивільного права в цілому (такі як, юридична рівність сторін, ініціативність, диспозитивність, захист прав та інтересів сторін, здійснення обов'язків тощо), так і характерні тільки для даного інституту, до яких відносяться:

1. Свобода творчості. Цей принцип проявляється в гарантії з боку держави створення можливостей для заняття творчою діяльністю, залучення нових творчих обдарувань в процес наукового і художнього розвитку;

2. Поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспі- льства. Виходячи з цього принципу забезпечується баланс особистих інтересів авторів, зацікавлених у визнанні і здій- ненні належних їм прав, включаючи право витягати майнову вигоду від використання створених ними творів і всього.[17].

Також поряд з викладеним авторське право передбачає і інші специфічні правові принципи, наприклад, забезпечення реальної можливості творчих обдарувань, гарантованість прав автора і т.д.

1.2 Об'єкти авторського права

Об'єктами авторського права є твори. Таке правило закріплене у статті 433 ЦК України. Незважаючи на те, що вчені розходяться в думці щодо питання визначення поняття твору як об'єкта авторського права, вони приписують твору в цій якості такі обов'язкові ознаки:

1. Воно - продукт духовної творчості, духовної діяльності людини, що виключає можливість праці без участі психічних сил. Твір - нематеріальний об'єкт.

2. Твір має бути результатом творчої діяльності. [17].

Творчою діяльністю прийнято вважати індивідуальну чи колек- тивну творчість професійних працівників, результатом якої є твір чи його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку цінність. (Закон України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" від 7 жовтня 1997 p.). З таким визначенням важко погодитися, адже об'єкт автор- ського права може створити і не професійний працівник. Але важливо зазначити те, що об'єктом авторського права може бути твір або його інтерпретація.[19].

Певний витвір може бути виражений у будь-якій формі, головне щоб людина могла його сприйняти. Але витвір може бути виражений у найрізноманітніших формах: усно чи письмово. Це можуть бути ноти, певні конспекти, дослідження, винаходи записані у записниках, готовий пристрій. Але не може мати ще об'єктивне право, думки про винахід. Не записана ще композиція, яка знаходить у свідомості автора, не визна- ється об'єктом авторського права.

Твір як об'єкт авторського права втілений у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптуру, картину тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) не завжди збігається з правом власності на матеріальний носій, в який втілено твір. Тому не слід підміняти твір як об'єкт авторського права рукописом, картиною, примірником книги. На матеріальний носій, в який втілено твір, може існувати окреме право власності, право користування (оренди) тощо, але не авторське право. Між тим продаж своєї книги не позбавляє письменника його авторського права. [19].

Між тим не визнаються об'єктами авторського права це офіційні документи (нормативні акти, закони договори що укладаються між сторонами). А також їх офіційний переклад. Не визнаються також герби, грошові знаки медалі.

Народні фольклори, та твори народної творчості не можна вважати об'єктами авторського права, адже це складалось народом.

Види об'єктів авторського права. Відповідно до ЦК України (ст. 433), Закону України "Про авторське право і суміжні права" (ст. 8) об'єктами авторського права є:

а) літературні та художні твори, зокрема:

-- романи, поеми, статті та інші письмові твори;

-- лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

-- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори;

-- твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

-- фотографічні твори;

-- твори ужиткового мистецтва;

-- ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

-- переклади, адаптації, аранжування та інші переробки "літературних або художніх творів (похідні твори);

-- збірники творів, інші складені твори, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної власності;

б) комп'ютерні програми;

в)компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

г) інші твори.

Особливу групу авторського права складають такі витвори як літературні твори, вони можуть бути: усні та писемні. Усні виражають як лекції, це може бути певний виступ або вислів власної думки. Але так як цей виступ або лекцію можна записати, і відтворити як власний, то краще уникати такої власної творчої діяльності. У писемній формі все набагато простіше, адже вже запатентоване право, ніхто не зможе вкрасти, і назвати своїм витвором.

Крім витворів літератури можуть бути і музичні твори, які у наш час дуже поширені. Мужичні твори мають велику кількість різних жанрів, починаючи від часів створення музики у колективі, і закінчуючи в наші часи, одним автором. Вони можуть бути різного роду, будучи це виконання одного інструмента чи одного голосу або цілим оркестром.

Аудіовізуальні твори -- кінофільми, теле - і відеофільми тощо, розраховані на слухове і видове сприйняття. Це можуть бути фільми різного призначення -- художні, документальні, науково-популярні, навчальні, розважальні, мультиплікаційні тощо. Вони можуть вирізнятися також і за обсягом -- повнометражні, короткометражні, багатосерійні. Аудіові- зуальні твори об'єднують слайдо - фільми, діафільми та інші кіно - і телетвори.

Один з витворів творчої діяльності людини, є образотворче мистецтво, це здебільшого картини, але ще існують і скульптури та графіка. Вони виражені більше в одному примірнику і існують в світі з матеріального складу.

Сучасні технічні засоби фотографування зумовили виникнення досить широкого кола фотографічних творів. Закон України "Про авто- рське право і суміжні права" надання правової охорони творам фотог- рафії не обумовлює ніякими застереженнями. Правовій охороні підля- гають будь-які фотографії незалежно від жанру і призначення.

Архітектура (зодчество) -- це мистецтво проектування і будівництва споруд різного призначення. Об'єктом правової охорони є як проектна документація, так і її реалізація. Поняття "твори архітектури" охоплює ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а також самі будівлі і споруди.

Ще до авторського права можна віднести різного роду карти -- географічні, геологічні, політичні, фізичні, кліматичні та інші також групи об'єктів.

1.3 Суб'єкти у авторському праві

Що таке взагалі суб'єкт права? Це є особа, організація чи специфічні соціальні утворення (наприклад держава) за якими право визнає здат- ність бути носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. У цивільно- му праві, суб'єктами авторського права можуть виступати фізичні та юридичні особи.

Серед фізичних осіб слід першочергово вирізнити авторів, тобто творців об'єктів авторського права. Автор твору є первинним суб'єктом авторського права. Суб'єктами авторського права є також фізичні особи (спадкоємці автора, особи, яким автор чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права). Вони не є творцями певного твору, а набувають авторських прав за договором чи законом. [24].

Малолітні неповнолітні, недієздатні, обмежено дієздатні особи можуть бути авторами творів.

Малолітні особи - це фізичні особи, які не досягли 14 років, вони мають часткову цивільну дієздатність. Історії відомо багато випадків, коли творцями творів ставали діти. Так, перший збірник віршів Ніки Турбіної був опублікований у 8 років.

Малолітні особи мають право здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності (ст.31 ЦКУУ). Однак авторські права за них здійснюють їх батьки або опікуни, вони від імені малолітніх укладають авторські договори, захищають їх права у випадках їх порушення та ін. Проте стороною у договорі є малолітній автор.

Неповнолітні діти віком від 14 до 18 років мають неповну цивільну дієздатність. Вони самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Їм належить право одержувати винагороду за використання власних творів і розпоряджатися цією винагородою. [4].

Роботодавець(замовник): майнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору(замовлення), належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, або замовнику, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Особа, яка отримує майнові права на твір за договором, також є суб'єктом авторського права.

Вище вже сказано, що авторським правом можуть володіти і недієздатні особи. Їхні права здійснює опікун, як законний представник такої особи.

Недієздатна особа - це та особа яка має певні психічні вади, вроджені чи ні. Це особа обмежена у зв'язку вживанням спиртних напоїв, або наркотичними засобами, токсичними речовинами. Таким чином вони створюють скрутне матеріальне становище, для себе та своєї сім'ї. Але вони можуть здійснювати авторські права за згодою піклувальника.

Авторські права іноземних громадян або осіб без громадянства охороняються і забезпечуються українським законодавством у таких випадках:

· якщо вони мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були оприлюднені їх твори;

· якщо їх твори були вперше оприлюднені на території України або не оприлюднені, але які знаходяться в об'єк- тивній формі на території України;

· якщо їх твір вперше оприлюднений в іншій країні та протягом 30 днів після цього оприлюднений на території України (ст.3 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Також існує ще й і співавторство. За допомогою яких спільною пра- цею з автором, було створено твір. Статтею 436 ЦК вказано: "Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору". [3].

Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Співавторство буває двох видів:

1. нероздільне співавторство - коли неможливо виділити працю кожного співавтора;

2. роздільне співавторство -- коли складові частин твору чітко визначені та відомо, який із співавторів створив кожну частин. [4].

Разом з фізичними особами суб'єктами авторського права на твори науки, літератури і мистецтва згідно із законодавством України можуть бути юридичні особи. [4].

Юридична особа - це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. [4].

Юридична особа набуває окремі авторські права на підставі договору з автором твору, внаслідок створення твору автором у порядку вико- нання службових обов'язків, якщо твір перейшов до юридичної особи за заповітом та ін.

Юридична особа набуває авторські права, які первісно належать автору, тільки на підставах вказаних у законі. Юридична особа не може бути автором твору, тому що твір створюється тільки творчою працею фізи- чної особи, її права є вторинними (похідними). Юридична особа може створювати організаційні, матеріальні умови для творчої праці людини, але сама не може бути автором.[4].



2. Права та обов'язки неповнолітніх авторів як суб'єктів авторського права

2.1 Права та обов'язки неповнолітніх авторів

За своє життя кожна особа має право реалізації для своєї творчої діяльності. У першому розділі вже було сказано, що саме може бути такою діяльністю. За рахунок цього особа набуває низку майнових і не- майнових прав, вони полягають у їх дієздатності.

Малолітні і неповнолітні особи - це є також учасники цивільних відносин, тобто вони наділені цивільною правосуб'єктністю. Цивільна правосуб'єктність включає в себе здатність мати цивільні права і обов'язки.

Згідно частини 1 статті 32 ЦК України неповнолітня особа - це фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Неповнолітні мають право на створення творів літератури, науки, мистецтва. Неповнолітні (малолітні) особи мають особисті немайнові права, так і майнові права автора і винахідника, а саме: Користу- ватися правом на видання твору у світ, на його поширення, права, пов'язані з відтворення твору, і так далі. Але в законодавстві не встано- влено з якого віку фізична особа може здійснювати майнові права. Зазначається тільки те, що право виникає з його моменту створення. Це може бути дитина чотирьохрічного віку. Тобто цим правом наді- лена особа з народження.

Наступне - це питання здійснення майнових авторських прав. Характер та спрямованість можливої поведінки суб'єкта права інтелектуальної власності, а отже, і напрямів здійснення цього права у загальному вигляді визначаються ст. 41 Конституції України: "Кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності". [1].

Розпорядженням майнового права інтелектуальної власності нерідко здійснюється шляхом передання їх іншій особі на підставі договору. Тут виникає зустрічне питання, чи може неповнолітня особа, здійснити свої авторські права наприклад на видачу книги шляхом укладення авторського договору. В рамках цього, необхідно визначитися із суб'єктним складом договору на використання літературних творів. Суб'єкти, що можуть виступати сторонами такого договору визначенні чинним законодавством України. З одного боку - це автор твору (неповнолітня особа), з другого боку - особа, що використовує літе- ратурний твір.

Згідно із п. 2) ч. 1 ст. 31 Цивільного кодексу України фізична малолітня особа, має право здійснювати (немайнові) права на результат інтелектуальної творчої діяльності, що охороняється законом. [3]. На мою думку це є правильно. Оскільки певна кількість творів, малюнків створюється саме малолітніми та неповнолітніми особами. [11].

На рахунок неповнолітніх осіб, законодавець розширив значно їхні права у порівнянні з малолітніми. Згідно із п. 2) ст. 32 Цивільного Кодексу України, особа у віці від 14 років, має право самостійно здійснювати права на результат своєї творчої діяльності що охоро- няється законом. Отже, неповнолітня особа може самостійно виступати стороною договору на використання літературного твору. Однак, враховуючи те , що такий неповнолітній автор, ще не досвідчений та простих знань йому не достатньо, об'єктивно оцінити усі аспекти укладення договорів, їх батьки або законні представники повинні супроводжувати подібні право вотчини. [11].

Стаття 32 Цивільного кодексу України.

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 Цивільного Кодексу України, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1. самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2. самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3. бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4. самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Відповідно до вищенаведеного, слід вказати, що проблеми здій- снення неповнолітніми (малолітніми) своїх особистих немайнових та майнових авторських прав потребує подальшого вирішення. Зокрема, треба проаналізувати обсяг можливостей у цій сфері окремо як малолі- тніми, так і неповнолітніми. Подібний аналіз необхідний не тільки з теоретичної точки зору, але в першу чергу для практичного застосування. [26].

До немайнових прав належать права:

- бути визнаним автором твору (право авторства);

- дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я);

- дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення);

- захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації)

До майнових авторських прав належать права дозволяти та забороняти:

- відтворювати твір (право на відтворення поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення);

- імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт)

- здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання);

- публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом пере- дання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення);

- перекладати твір (право на переклад);

- дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку)

2.2 Строки чинності авторського права

Авторське право виникає з моменту створення автором певний твір. Але створення чинності особисто майнових та немайнових прав є різним.

Слід зазначити, що в теорії авторського права висловлюється думка, відповідно до якої береться за аксіому безстроковий характер особистих немайнових прав, проте існує реальна часова дія цих прав автора, пов'язана зі змістом твору. І дійсно, якщо проаналізувати кількість творів, які ми пам'ятаємо на сьогодні, і які залишилися актуальними і цікавими впродовж кількох століть, то можна пого- дитися із зазначеною думкою. [29].

Майнові права інтелектуальної власності, відповідно до ст. 425 ЦК, є чинними протягом строків, встановлених Кодексом, іншим законом чи договором. Законодавством (ст. 446 ЦК, ст. 28 Закону) визначено, що майнові права автора твору за загальним правилом діють протягом усього життя автора та сімдесят років після його смерті. Якщо твір було створено у співавторстві, цей строк обчислюється після смерті останнього співавтора. Сімдесят років відліковується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. [5].

Строковість - невід'ємна риса майнових авторських прав. Авто- рське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору.

Існують і спеціальні правила визначення створення чинності окремих випадків. Якщо з певних причин невідомо автора і певний твір було оприлюднено анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після його оприлюднення. Але у випадках, коли псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора, діє загальне правило, і 70 років відраховується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. За загальним правилом обчислюється також строк, якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору. [29].

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування. У разі коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору. [16].

Положення, викладене у ст. 447 ЦК України, як правовий наслідок закінчення строку дії майнових прав інтелектуальної власності на твір передбачає перехід твору до суспільного надбання.

Суспільне надбання розуміється у двох значеннях -- широкому та вузькому. Так, у широкому розумінні суспільне надбання -- це можливість для вільного використання будь-якою особою об'єктів авторського права. У вузькому розумінні суспільне надбання -- це наявність деяких об'єктів авторського права, які ніколи не мали правової охорони і (або) правова охорона на які перестала діяти у зв'язку з закінченням строку її дії.

Крім безпосередніх творців творів та їх правонаступників, майнові правомочності щодо твору можуть належати особі, яка після закінчення строку охорони не оприлюдненого твору вперше його оприлюднює. За своїм характером ці правомочності не є авторськими, але ч. 8 ст. 28 Закону встановлено, що дана особа користується захистом, який є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був уперше оприлюднений.

Наслідком спливу строку охорони авторського права є перехід твору в суспільне надбання. Такі твори, згідно зі ст. 447 ЦК та ст. 30 Закону, можуть вільно, без виплати винагороди використовуватися будь-якою особою, але з обов'язковим дотриманням особистих немайнових прав автора.



3. Особливості правового регулювання неповнолітніх та їх захист

3.1 Захист прав неповнолітніх авторів

В Україні, громадянам, захист авторського права гарантується Конституцією України. В ній проголошується свобода літературно художньої і науково творчої діяльності. Захищається авторського право, моральної і матеріальні інтереси. Конституція України гарантує свободу всіх видів творчості. Держава послідовно здійснює свою діяльність із вста-новлення належної системи правових гарантій у даній сфері. До таких заходів можна віднести прийняття відповідних нормативних актів у сфері авторських прав, вступ у міжнародні організації, створення умов для запобігання правопорушенням у сфері авторських прав. [26].

Питання про поняття, змісту та захисту авторського права, розгляд- дало чимало науковців, серед них були такі як І. Ващенця, С. Клейменової, М. Селіванова, Є. Суханова, Р. Шишки та інших.

Є. Суханов виділяє три рівні захисту порушеного цивільного права: фактичні дії, що мають ознаки самозахисту, заходи оперативного впливу та заходи правоохоронного характеру, що застосовуються уповноваж- женими на то державними органами [23, с. 412].

Система захисту авторських прав включає в себе передбачені чинним законодавством цивільно-правові способи захисту авторських прав. Під способами захисту в юридичній літературі звичайно розуміють передбачені законодавством засоби, за допомогою яких можуть бути досягнуті припинення, відвернення, усунення порушень права, його відновлення і (або) компенсація втрат, викликаних порушенням права [19, с. 276]. В авторському праві способи захисту традиційно визнача- ються як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (заперечуваних) прав і вплив на правопорушника [4, с. 374]. Цивільно-правові способи захисту авторського права умовно можна поділити на дві основні групи: загальні цивільно-правові способи, передбачені загальними нормами цивільного законодавства, і спеціальні способи захисту прав інтелектуальної власності, передбачені чинним авторським законодавством України. [22].

Якщо порушується авторське право, особа яка наділена ним, має право в першу чергу скористатися своїми правами на захист. Зок- рема у ст. 16 та ст. 19 Цивільного Кодексу України визначаються загальні норми захисту. Чітко вказується на те, що у разі порушення невиз- нання, оспорювання авторського права, або порушення її інші права інтелектуальної власності загалом як це зазначено у ст.432 Цивільного Кодексу України, особа має право звернутися до суду.

Порядок захисту прав інтелектуальної власності включає: власні дії володільця прав інтелектуальної власності, що спрямовані на запобігання витоку інформації про об'єкт права і напрями його застосування; створення власних спеціалізованих служб; залучення до захисту прав інтелектуальної власності фахівців з права інтелектуальної власності; тісне співробітництво володільців прав із державними органами і допо- мога останнім при виявленні, фіксації та оцінці учинених правопо- рушень; тісне співробітництво із роздрібними продавцями розповсю-джувачами носіїв інтелектуального товару; активне використання можливостей правоохоронних органів; нарешті, судовий порядок захисту прав через висунення позовів (цивільних звинувачень) проти порушників прав інтелектуальної власності. [22].

Загалом, форми захисту авторського права розділяють на 2 групи:

1. Юрисдикційні;

2. Неюрисдикційні.

В основному, при здійсненні права на захист використовується юрисдикційна його форма, тобто звертання до компетентних органів з позовом, заявою, скаргою. Д.М. Чечот відзначав, що серед форм захисту суб'єктивного права судова форма захисту є головною і вищою формою юрисдикційної діяльності [22, с. 54].

До неюрисдикційної форми захисту прийнято відносити заходи самозахисту і заходи оперативного впливу. Так, Г. Стоякін визначає самозахист як передбачені законом односторонні дії юридичного або юридико-фактичного характеру, які застосовуються уповноваженими на їх реалізацію суб'єктами. Також під самозахистом цивільних прав розуміють здійснення правомочною особою дозволених законом дій фактичного порядку, спрямованих на охорону її особистих майнових прав та інтересів. М. Панченко наводить визначення самозахисту в широкому і вузькому значеннях.

Так, у широкому значенні самозахист - це будь-які дії правомочної особи, пов'язані із захистом суб'єктивного права від порушення (у тому числі подача позову, скарги, самостійний захист цивільних прав у суді без допомоги адвоката тощо). Самозахист у вузькому значенні - це вчинення правомочною особою не заборонених законом фактичних дій на відведення, зменшення негативних наслідків такого порушення. У цьому разі такі фактичні дії спрямовані на припинення порушення та ліквідацію його наслідків.[20, с. 32].

Р. Шишка зазначає, що своє право на захист потерпіла особа може реалізувати самостійно, наприклад у момент скоєння порушення - через самозахист або через субінститут судового представництва. У такому разі у встановленому чинним законодавством порядку потерпіла від порушення прав особа делегує повноваження з їх захисту іншій особі - представнику. Здебільшого представник є професіоналом (адвокатом, повіреним у справах інтелектуальної власності), що є додатковою гарантією успішного захисту порушеного права.

При цьому Р. Шишка зазначає, що претензійний порядок задоволення правомірних вимог останнім часом незаслужено призабувається. Між тим у всьому світі надається значна увага саморегуляційним примирним процедурам. Це не тільки здешевлює і прискорює реалізацію права на захист, але й розвантажує судові й адміністративні органи від значної частини справ. У випадках наявності беззаперечних доказів порушення прав інтелектуальної власності такий захист є доцільним і ефективним. [22].

Таким чином, на сьогоднішній день з двох форм захисту авторських прав найбільш поширеною є саме юрисдикційна форма. Тому для більш ефективного захисту авторських прав вбачається за необхідне запровадження зарубіжного досвіду щодо претензійного захисту прав та застосування процедури примирення, а також введення практики спеціалізації суддів на розгляді справ про захист прав інтелектуальної власності та авторського права. [22]. цивільний недієздатний захист претензійний

3.2 Відповідальність за порушення авторського права не-повнолітніх авторів

Копіювання, плагіат - ці поняття у всі часи визначали дії, що з одного боку спонукали розвиток і прогрес, оскільки відтворення і поширення сприяло творчим переробкам, видозмінам та вдосконаленням, а з іншого - цей же прогрес уповільнювали, оскільки ущемляли права, а часто й ініціативу авторів.[18].

Крадіжку можна виявити, майже у всіх сферах людської діяльності. Прикладом древньої і нині значущої християнської настанови є біблейська заповідь "Не вкради", яка поширюється як на матеріальні речі, так і на речі нематеріального світу, до яких відноситься інтелектуальна власність.

За порушення авторського права на особу може накладатись цивільна та кримінальна відповідальність. А також передбачено відпо-відальність за порушення у ст. 52 та ст. 53 Закону України " Про авторське право та суміжні права".

У законі сказано, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

1. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

2. відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

3. стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

4. виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

5. заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примі- рників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене пору- шення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт ная- вності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

6. вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у вироб- ництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немай- нової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката. [5].

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість вішко-дування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.[5].

Також суд може постановити про накладання штрафу на порушника чи конфіскацію майна.

Щодо кримінальної відповідальності, то вона настає з моменту незаконного відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконного відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне пору- шення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі. [24].

Таке порушення карається у залежності, від розмірів завданої шкоди автору. Особа може каратись, за статтею 176 ККУ, штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Ті самі дії, якщо були вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. [24].

У ККУ передбачено правопорушення службовою особою з використанням службового становища. Якщо він вчинив дії які пере- дбачені у частині першій та другій статті 176, він карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів грома- дян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбав- ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Размещено на Allbest.ru