Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Інститут права ім. князя Володимира Великого

Контрольна робота

З дисципліни: Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

За темою: Умови лізингових контрактів

Студента Мальгіної Анни Володимирівни

Група П-3-11-С5П(2,6р./п)

Київ 2013

План

лізинг договір зовнішньоекономічний оренда

Вступ

1. Поняття лізингу, умови лізингових контрактів

2. Структура лізингового контракту

3. Форми міжнародного лізингу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Потреба динамічної інтеграції національних економічних систем у світове господарство є глобальною закономірністю кінця XХ ст. Сучасний світовий розвиток визначає тенденції до співробітництва та взаєморозуміння, загальний поступ до єдиного, взаємопов'язаного, взаємозалежного миру. Одним із характерних факторів формування цілісного світового господарства виступає тенденція до інтернаціоналізації як об'єктивна закономірність розвитку світового господарства. Зміст інтернаціоналізації полягає у розростанні продуктивних сил та виході виробничих відносин за межі національних кордонів. Поняття «інтернаціоналізація» сьогодні асоціюється з ефективним функціонуванням багаторівневої світової системи господарських зв'язків, яка об'єднує окремі країни в єдиний комплекс.

Проблеми ефективної участі України у міжнародному поділі праці і підвищення ролі зовнішньоекономічних зв'язків у реалізації національних економічних інтересів мають теоретичне і практичне значення. Адже в сучасному взаємозалежному світі взаємодоповнюваність національних економік різних країн досягла такого ступеня, що зовнішньоекономічні зв'язки прямо й безпосередньо впливають на процес відтворення у кожній з країн як вирішальний структуротворчий фактор. Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню його ефективності, прискореному розвиткові науки і техніки, зростанню життєвого рівня населення, що має велике значення в умовах кризового стану економіки України.

1. Поняття лізингу, умови лізингових контрактів

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономімчна діяльність -- діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (п.8 ст. 1). Точніше, видається, визначення цієї діяльності, що міститься в Господарському кодексі України. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, за Кодексом, є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою (ст. 377).

Серед орендних операцій найбільше поширення в міжнародній торговій практиці одержали лізингові операції. Цікавлять лізингові операції й українських підприємців. Правда, в Україні процес становлення лізингу знаходиться в початковій стадії, але активно розвивається. Тому знання теоретичних основ лізингу в зовнішньоекономічній діяльності, техніки його організації має важливе значення для майбутніх вітчизняних спеціалістів і практиків сфери ЗЕД.

Що стосується суті лізингу, треба відзначити, що єдиної думки відносно даного явища поки що нема. Спеціалісти вважають, що лізинг являє собою дещо середнє між кредитом і арендою, тому він схожий і з кредитом, і з орендою.

Економічна суть лізингу полягає в передачі одною стороною (лізингодавцем) другій стороні (лізингоодержувачу) матеріальних цінностей в тимчасове користування з виплатою вартості послуг лізингоодержувача у відсотках за кредит.

Таким чином, одним із завдань лізингової операції являється кредитування зданого в оренду об'єкта. Звідси схожість лізинга з кредитом. Проте поняття "лізинг" і "кредит" не тотожні. На відміну від кредиту після закінчення терміну лізингу і виплати всієї суми орендної плати об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця (якщо договором не передбачено його викуп).

Лізинг має ряд спільних рис з традиційною орендою. Разом з тим, на відміну від традиційної оренди, він має свої особливості:

- здача об'єкта лізингу в оренду, як правило, здійснюється фінансовими закладами (лізинговими компаніями);

- тривалість лізингу менше періоду зношення об'єкта лізингу. Він відповідає терміну налогової амортизації (3-7 років);

- на відміну від традиційної оренди, в лізинговій операції приймають участь, як правило, 3 суб'єкта:

1) орендодавець - лізинговий посередник, фірма, яка спеціалізується на купівлі-продажу і будівництві рухомого й нерухомого майна виробничого характеру;

2) орендатор - користувач чи споживач об'єкта оренди у вигляді промислового чи торгового підприємства;

3) продавець, постачальник - фірма виробничого чи торгового профілю по випуску або доставці обладнання згідно до заявки орендатора.

Лізинг являється міжнародним, коли лізингова компанія і орендатор, лізингова компанія і постачальник чи всі три учасники операції знаходяться в різних країнах.

В рамках міжнародного лізингу виділяють прямий лізинг, тобто орендну угоду між юридичними особами різних країн, непрямий іноземний лізинг, в якому орендатор і орендодавець являються юридичними особами одної країни, але капітал останнього частково належить іноземним фірмам, чи якщо орендодавцем виступає дочірня компанія іноземної ТНК.

Прямий лізинг поділяється на експортний та імпортний. В останні роки багато західних економістів до міжнародного лізингу відносять тільки прямий лізинг, а операцію по непрямому лізингу відносять до угод в середині країни.

Розрізняють два основних види лізингу - оперативний і фінансовий.

Оперативний лізинг характеризується здачею предмета оренди на період, значно менший повного терміну амортизації.

Предметом оперативного лізингу звичайно бувають автомобілі, персональні комп'ютери, копіювальне обладнання, побутова техніка. В такому випадку орендні платежі лише частково компенсують початкову вартість об'єкта оренди. Після закінчення терміну лізингового договору він другий раз здається в оренду, можливо іншому орендатору.

Фінансовий лізинг характеризується середнім і довготривалим характером договору, амортизацією повної чи більшої частини об'єкта. В статті 4 Закону України "Про лізинг" фінансовий лізинг визначається як договір лізингу, в результаті підписання якого лізинго одержувач за своїм замовленням отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на період, не менше того, на протязі якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної вдень підписання договору. Після закінчення терміну дії контракту орендатор може повернути об'єкт оренди орендодавцю чи купити його за кінцевою вартістю.

Існує багато різновидів лізингових угод (наприклад, груповий лізинг, з поверненням, пов'язаний з податковими пільгами, із спеціальними послугами, генеральний лізинг, компенсаційний і т.д.)

Лізингові операції мають як переваги, так і недоліки, що важливо враховувати при їх здійсненні в будь-якій країні, особливо в країнах з перехідною економікою.

Переваги лізингу для лізинго одержувача полягає в наступному:

1) можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;

2) питання фінансування і придбання обладнання вирішується одночасно. Лізинг дозволяє 100%-е кредитування угоди;

3) не використовується позичений капітал, і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного й позиченого капіталу;

4) лізинг дозволяє також спочатку використати машини, а потім купити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на період його фактичної експлуатації;

5) лізингові платежі в повному об'ємі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізинго-одержувачем, і власне знижують податкове обкладення прибутку;

порядок здійснення лізингових платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах;

орендні платежі частіше всього фіксовані, що сприяє стабільності фінансових планів орендатора. Серед переваг для лізингоодержувача можна виділити такі:

розширюється коло банківських операцій, росте кількість клієнтів і, відповідно збільшується дохід;

знижується ризик витрат від неплатіжоздатності клієнтів;

податкові пільги частково одержує і орендодавець;

банк одержує дохід у вигляді комісійних від лізингу;

встановлюються більш тісні зв'язки з виробниками, що створює для лізингодавця нові можливості ділового співробітництва;

документація більш проста і коротша (у часі) у порівнянні з банківським кредитуванням.

Для постачальника (продавця) основною перевагою лізингу являється розширення можливостей збуту продукції, одержання термінового платежу готівкою.

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги для всіх учасників цих операцій.

В той же час лізинг має деякі недоліки:

1) в деяких випадках лізинг може бути дорожчий від купівлі за рахунок банківської позики;

2) лізингоодержувач, не будучи власником товару, обмежений в користуванні об'єктом, взятим в оренду;

3) у деяких випадках лізинг промислового обладнання (особливо короткотерміновий) при несприятливій коньюктурі може виявитися збитковим для орендатора. Проте ці недоліки можна перебороти при умові грамотного оформлення лізингової угоди.

2. Структура лізингового контракту

При підготовці лізингового договору сторони повинні враховувати, що в існуючій практиці нема єдиних типових лізингових договорів. Однак вони повинні містити в собі такі основні статті, як назву сторін; об'єкт лізингу; термін, на який приймається договір; доставка і прийом в експлуатацію об'єкта лізингу; розмір і порядок виплати лізингових платежів; використання обладнання; умови повернення об'єкта лізингу; умови страхування об'єкта лізингу; права й обов'язки сторін; порядок вирішення суперечок; форс-мажорні обставини; різне; додатки.

При визначенні об'єкта лізингового договору вимагається його чіткий опис, точна назва і вказівка на приналежність. В договорі повинно бути чітко визначено місцезнаходження об'єкта договору. При переміні місця його знаходження потрібна письмова згода лізингової фірми.

В статті про період дії лізингового договору треба вказати термін, на протязі якого договір не можна розірвати. Він, як правило, становить від 40 до 90% терміну користування майном у відповідності до вимог експлуатації. В різних країнах термін дії лізингового договору може бути різним (наприклад, в Австралії він становить до 90% терміну служби обладнання).

Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об'єкта угоди, зданого в експлуатацію, і діє на протязі встановленого в ньому терміну.

Не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну договору, лізингодавець може запропонувати лізингоодержувачу переговори про форму дальшого користування об'єктом договору. Лізингоодержувач має право або продовжити термін дії договору на тих же чи інших умовах, або купити об'єкт договору по ціні, раніше встановленій в договорі чи по кінцевій вартості.

В статті "Права й обов'язки сторін" лізингового договору передбачаються обов'язки лізингодавця:

- підписати договір купівлі-продажу з фірмою-постачальником на узгоджених комерційних і технічних умовах;

- відправити постачальнику розпорядження про поставку об'єкта угоди.

Лізингоодержувач має право після повідомлення постачальника про готовність об'єкта до поставки оглянути його і перевірити комплектність. Він зобов'язаний підписати протокол прийому після введення об'єкта в експлуатацію. Після підписання даного протоколу лізингодавець звільняється від будь-якої відповідальності перед лізингоодержувачем, поскільки останній сам собі підібрав об'єкт угоди і його постачальника.

Лізингоодержувач повинен:

1) прийняти всі права лізингодавця по відношенню до постачальника і звільнити його від усіх зв'язаних з цим витрат;

2) провести прийом об'єкта лізингової угоди, здійснити за свій рахунок монтаж і введення обладнання в експлуатацію;

3) при виявленні недоліків, їх перелік вказується в протоколі приймання і повідомляється лізингодавцю, який повинен вимагати від постачальника їх усунення.

Лізингоодержувач проводить за свій рахунок технічне обслуговування обладнання і необхідний ремонт, виплачує всі податки, що сплачуються в країні відповідно до лізингового контракту.

В статті ''Лізингові платежі" вказується їх склад, розмір, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення лізингових платежів за згодою сторін.

Лізингові платежі являють собою виплати лізингодавцю. що проводяться лізингоодержувачем за надане йому право користування майном.

До складу лізингових входять такі платежі: ті, що повертають повну (чи близьку до неї) вартість майна; виплачувані лізингодавцю для погашення проценту за кредит для придбання майна: комісійна винагорода лізингодавцю; страхові платежі відповідно договору страхування майна, якщо воно застраховане лізингодавцем; за додаткові послуги лізингодавця; податки на власників транспортних засобів і т.д.

За формою лізингові платежі можуть бути грошовими, компенсаційними (продукцією або послугами), змішані. За періодичністю виплат - щорічними, піврічними, квартальними, щомісячними.

Загальна сума лізингових платежів складається з кількості платежів, кожен із яких враховує виплату вартості майна (амортизаційні відрахування) і відсотків з невиплаченої вартості лізингового майна.

Лізингові платежі не являються постійною величиною. Чим швидше буде погашатися сума лізингового майна (шляхом авансу), тим менше будуть нараховуватися відсотки на вартість, що залишилася.

Розрахунок лізингових платежів дає можливість оцінити доцільність лізингового проекту.

3. Форми міжнародного лізингу

Міжнародними орендними операціями займається велика кількість фірм. Вони різні за характером і сферою діяльності, правовому становищу, характеру власності і контролю. Найбільше значення в міжнародній оренді мають спеціалізовані лізингові фірми, а також фірми, що входять в систему банків та інших кредитних закладів.

Лізингові фірми рідко виступають як незалежні. В більшості вони являються філіалами і дочірніми компаніями великих промислових і торгових фірм, банків і страхових товариств.

Розрізняють прямий та опосередкований міжнародний лізинг. За прямим міжнародним лізингом власник засобів праці та лізингова компанія знаходяться в одній країні, а лізингоотримувач -- в іншій; усі учасники лізингового контракту знаходяться в різних країнах. За опосередкованим міжнародним лізингом власник засобів праці та лізингоотримувач знаходяться в одній країні, а капітал власника засобів праці, тобто лізингоотримувача, частково чи повністю вкладений іноземними компаніями.

Економічна доцільність використання міжнародного лізингу зумовлена тим, що чинне законодавство багатьох країн передбачає надання стимулів та пільг для ввезення устаткування й обладнання за лізингом за умови зарахування їх на баланси зарубіжних лізингових компаній. Використання міжнародного лізингу поліпшує якість техніки і технологій, а відтак підвищує конкурентоспроможність країни, в яку ввозиться нова техніка, її експортні можливості. Водночас найбільші вигоди від міжнародного лізингу мають транснаціональні корпорації та банки.

Сучасними формами міжнародного лізингу є левереджліз та ліз-бек.

Левереджліз - форма міжнародного лізингу, за якої орендатор і лізингова фірма створюють довірчу компанію, яка купує техніку у виробника і здає її в довготермінову оренду споживачу. Вигідність такої оренди для споживача полягає в тому, що йому, як правило, надаються податкові та амортизаційні пільги, що дає змогу зменшити плату за оренду.

За лізинговою операцією ліз-бек лізингова компанія купує за готівку обладнання в іншій країні у фірми виробника в кредит з наступним його наданням цій фірмі в оренду.

За митним режимом міжнародні лізингові операції класифікують на експортні та імпортні лізингові операції.

Експортна лізингова операція - форма лізингу, за якої в лізинговому контракті передбачається закупівля лізинговою фірмою засобів праці у національного підприємства-виробника (власника) з подальшим наданням їх в оренду за кордон іноземному лізинговому користувачеві. Об'єктами оренди в цьому випадку є наукової та капіталомісткі засоби праці й інші основні фонди (будівлі, споруди тощо). За експортним лізингом укладаються, як правило, два контракти: про довготермінову оренду - якщо йдеться про пасивну частину основних фондів, термін контракту - до ЗО років; про надання кредитів якщо після закінчення терміну оренди необхідно придбати певні основні фонди за залишковою вартістю.

Експортний лізинг - економічно вигідний, оскільки дає змогу підприємству без накопичення всієї суми для придбання нової техніки використовувати її споживчу вартість повністю, а отже, підвищувати конкурентоспроможність власного виробництва, сприяє виходу на іноземні ринки та ін. Для національної економіки широке використання експортного лізингу не супроводжується збільшенням зовнішнього боргу. Переваги експертного лізингу дають змогу не лише компенсувати плату за кредит, а й привласнити результати досягнутого ефекту (у формі надприбутку) завдяки поєднанню особистісних і речових факторів виробництва.

Імпортна лізингова операція -- операція з купівлі устаткування вітчизняною лізинговою компанією у зарубіжних фірм з метою наступної передачі його в оренду вітчизняним підприємствам і компаніям.

У міжнародній банківській практиці поширений лізинг із залученням коштів (оренда інвестиційного типу): банк організовує отримання довготермінової позики з одного або кількох кредиторів на суму 80% вартості зданих в оренду активів, за що отримує від орендаря додаткову винагороду. Така операція дає змогу банку скоротити базу оподаткування за рахунок підвищення відсотка за взятий кредит на витрати своєї діяльності.

Правове регулювання лізингових операцій в розвинутих країнах здійснюється окремим законодавством з лізингу (Бельгія, Франція, Італія, ФРН) або судовими рішеннями (США, Англія). У США, крім того, податкові інспектори здійснюють розмежування договорів лізингу та умовного продажу для пошуку прихованого податку. В Англії договір лізингу - довготермінова угода, а справжній договір має назву "оренда-продаж", у Франції - "кредит-оренда".

Про поширення лізингу свідчить те, що у США його частка у виробничих інвестиціях становить до 27%. Великі комерційні банки країни обслуговують 45% обсягів фінансування лізингу. Основними об'єктами лізингових угод в Німеччині є автомобілі, комп'ютери й офісне обладнання, кораблі та літаки. У Франції послугами лізингу користуються до 90% підприємців. Найбільше користувачів лізингу в Англії і Німеччині - у сфері послуг - до 50%, обробної промисловості - до 35%.

Лізингові операції вигідні українським підприємствам, що взаємодіють із зарубіжними лізинговими фірмами, оскільки перші не мають необхідної валюти для закупівлі й оренди імпортних технічних засобів. Для України перспективним також є фінансовий леверидж, за якого для реалізації великих лізингових проектів (будівництво заводів, фабрик, шляхів) об'єднують капітали кількох лізингових компаній. Розвитку лізингу в Україні сприятиме широке залучення іноземних інвестицій; надання митних пільг для тимчасового ввезення обладнання; надання лізингодавцю податкових пільг при купівлі вітчизняного обладнання; використання іноземної допомоги не на закупівлю обладнання, а на лізинг, що заощадить валюту; випробування ввезеного обладнання, його своєчасний ремонт та обслуговування, зменшення або скасування ставки оподаткування доходів від позареалізаційних операцій після передання майна в оренду, втілення в життя міжнародної конвенції про фінансовий лізинг.

Висновок

Підсумовуючи викладене, треба зазначити, що лізинг - це ефективний, потужний та насамперед вигідний засіб для підприємств отримання у своє розпорядження нове обладнання та устаткування, нові технологічні лінії, які можуть використовуватися для розширення виробництва продукції, підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Особливості, які обумовлені законодавством щодо лізингових операцій, роблять ефективним використання лізингу і з фінансового боку.

Крім підприємств-лізингоодержувачів лізинг є привабливою з точки зору доходності операцією і для лізингових компаній.

У наш час ринок лізингових послуг починає активно розвиватися. На жаль, в умовах фінансової кризи розвиток лізингу дуже сильно скоротився. Але з другого боку лізинг є дуже потужним засобом подолання кризових явищ та заснування нових іноваційних підприємств.

Література

1. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. N 959-XII.

2. Зовнішня торгівля: проблеми і перспективи. Під ред. проф. О.А.Кириченка. Х.:Акта. 1997. 240 с.

3. Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. 208 с.

4. Бланк И.А. Торговый менеджмент. - К: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. 408 с.

5. Кириченко О.А Зовнішній торгівлі кваліфікованих фахівців. Політика і час. 1997. №8.

6. Коноплев В.Т. « Международный маркетинг». Донецк: Юго-Восток, 1998. 320 с.

7. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економіка. К.: Вид-во „ВІПОЛ”, 1996. 73 с.

Размещено на Allbest.ru