Правова регламентація приватизації державного (комунального) майна

Размещено на http://allbest.ru

Правова регламентація приватизації державного (комунального) майна

Вступ

державний комунальний майно правовий

Актуальність дослідження. Одним із джерел інвестування вітчизняної економіки є приватизація державного та відчуження комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства можуть бути покупцями у процесі приватизації.

Приватизація державного та відчуження комунального майна є однією з умов переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки, курс на яку був взятий Україною ще в 1990 р. відповідно до Концепції про перехід Української РСР до ринкової економіки, схваленої Верховною Радою 1 листопада 1990 р. Запровадження елементів ринкової системи господарювання у вітчизняну економіку спрямований на подолання монополізму державної власності, який мав місце за адміністративно-керованої економіки. Це здійснюється шляхом роздержавлення та приватизації, а також легалізації та підтримки інших форм власності - комунальної, колективної та приватної з метою забезпечення ефективності економіки країни і підтримання в ній конкурентного середовища.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що якщо на початкових етапах приватизації державного майна основною її метою було створення значного прошарку нових власників за рахунок передачі державного майна фізичним і недержавним юридичним особам, то на сучасному етапі приватизації, об'єктами якої стають великі та середні підприємства, акцент робиться на забезпечення в процесі приватизації підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та необхідності залучення коштів на структурну перебудову економіки, тобто інвестування вітчизняної економіки за рахунок коштів, (а) отриманих від покупців в процесі приватизації і (б) вкладених покупцями у об'єкти приватизації у післяприватизаційний період відповідно до умов угод приватизації.

1. Поняття та загальна характеристика правового становища державного і комунального майна

1.1 Особливості правового режиму державного майна та комунального майна

Згідно з ч.І ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.[1]

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві господарського відання або оперативного управління (казенні підприємства). Здійснюючи вказане право, державне підприємство володіє, користується і розпоряджається вказаним майном, однак цими правомочностями воно користується не в повному обсязі. Так, державним підприємствам заборонено безоплатно передавати закріплене за ними майно іншим підприємствам і громадянам, рішення про ліквідацію або реорганізацію державного підприємства приймає уповноважений державний орган тощо.[9]

Особливість правового режиму державного майна у сфері господарювання полягає в тому, що у разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній формі власності. Таке саме право належить йому і у разі визнання державного підприємства банкротом, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника і згоди кредиторів.

Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України та, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. Державні підприємства входять у галузеві системи, які очолюють відповідні міністерства. Керівництво ними полягає у нагляді за їх діяльністю у встановлених межах. Міністерствам та іншим органам виконавчої влади забороняється пряме втручання у господарську діяльність державних підприємств.

Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації та ліквідації; затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їх дотримання і приймають рішення у зв'язку з їх порушенням; укладають і припиняють контракти з керівниками підприємств; здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна, за дотриманням правил господарювання, веденням обліку.[6]

Державне майно може безкоштовно передаватися у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності» від 03.03.1998 р.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям, а також казенні підприємства. Перелік видів діяльності, яку можуть здійснювати виключно державні підприємства, встановлений у ст. 141 ГК України.

Не можуть бути передані з державної у комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Виключно державними підприємствами та організаціями може здійснюватися діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою.[7]

1.2 Правовий статус фонду державного майна

Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України" від 9 грудня 2011 року № 4107-VI Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

До основних завдань Фонду державного майна України належать:

1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням;

3) управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план приватизації або план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;

4) захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами;

5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління;

6) державне регулювання у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

7) сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників;

8) співробітництво з міжнародними організаціями у реалізації державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна у межах покладених на нього повноважень, управління корпоративними правами держави, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

2. Правова регламентація державного та комунального майна

2.1 Поняття та мета приватизації державного та комунального майна

Відповідно до легального визначення (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна») приватизацією є відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями в процесі приватизації

Приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.[20]

1. Основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

2. Приватизація здійснюється на основі таких принципів:

- законності;

- державного регулювання та контролю;

- надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна;

- надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;

- забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації;

- продажу об'єктів приватизації з урахуванням їх індивідуальних особливостей виключно за кошти;

- пріоритетного права трудових колективів на придбання майна своїх підприємств;

- створення сприятливих умов для залучення інвестицій;

- додержання антимонопольного законодавства;

- повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти приватизації;

- врахування особливостей приватизації об'єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності та об'єктів науково-технічної сфери;

- забезпечення конкурентності продажу, якщо інше не визначено Законом.

2.2 Правові засади приватизації державного та комунального майна

Згідно зч. 1 ст. 146 Господарського кодексу України майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або його окремих підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими комплексами і виділяються в самостійні підприємства, а також об'єкти незавершеного будівництва та акції (частки, паї), що належать державі у майні інших суб'єктів господарювання, можуть бути відчужені на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами відповідно до закону.

Приватизаційне законодавство почало формуватися на початку 90-х років минулого століття і на сьогодні налічує велику кількість нормативно-правових актів різної юридичної сили. Проте слід мати на увазі, що приватизаційне законодавство складається з трьох гілок:

· законодавство про приватизацію майна державних підприємств та організацій, державних часток у майні господарських організацій зі змішаною формою власності;

· законодавство про приватизацію земельних ділянок;

· законодавство про приватизацію державного житлового фонду.[19]

Хоча всі ці гілки приватизаційного законодавства тісно між собою повґязані, проте інститутом господарського законодавства є перша з вищеназваних.

Система законодавства про приватизацію майна державних підприємств та організацій, державних часток у майні господарських організацій зі змішаною формою власності (далі - законодавство про приватизацію державного майна) складається з таких нормативно-правових актів:

1. Законів:

від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна (діє в редакції Закону від 22.03.2012р.);

від 06.03.1992 р. «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» - діє в редакції Закону від 19.02.2012 р.;

від 10.07.1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»;

від 07.07.1999 р. «Про перелік обґєктів права державної власності, що не підлягають приватизації» діє в редакції Закону від 22.03.2012;

від 13 січня 2012 року р. «Про Державну програму приватизації» (ця програма, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, була розрахована на три роки - 2012-2014 роки);

від 18.05.2000 р. «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України» діє в редакції Закону від 07.08.2011;

від 14.09.2000 р. «Про особливості приватизації обґєктів незавершеного будівництва» діє в редакції Закону від 19.02.2012;

від 09.04.2004 р. «Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії «Укррудпром» ;

від 23.12.2004 р. «Про призупинення приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України»: з метою вдосконалення правового регулювання приватизаційних процесів у нафтопереробній галузі та послідовне й ефективне реформування економіки України, передбачає тимчасове (до прийняття нової Державної програми приватизації та Закону України «Про особливості приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України») призупинення приватизації зазначених підприємств та внесення державою до статутних фондів господарських товариств усіх форм власності пакетів акцій підприємств нафтопереробної промисловості України, які перебувають у державній власності, а також передачу їх у заставу та ін.

2. Декрет КМУ від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства» діє в редакції 17.02.2006.

3. Указів Президента: від 19.03.2002 р. «Про організаційні заходи з підготовки обґєктів права державної власності до приватизації» та ін.

4. Постанов Кабінету Міністрів України:

Порядок перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1099 (з наступними змінами);

Методика оцінки вартості майна під час приватизації: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1554 та ін;

Порядок визначення на конкурсних засадах підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, інноваційне інвестування яких здійснюватиметься за рахунок частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, розподілу і використання цих коштів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. № 1839; від 25 жовтня 2006 р. № 1477 «Про погодження Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» та ін.

1. Відомчих нормативних актів:

ФДМУ: Положення про умови укладення (переукладення) угоди щодо проведення підготовки обґєктів до приватизації: затв. наказом Фонду державного майна України від 22.01.1998 р. № 85;

* Порядок внесення в статутні фонди ВАТ, що створюються в процесі приватизації, і вилучення з них фінансово-майнових активів підприємств: затв. наказом Фонду державного майна України від 16.02.1998 р. № 235;

* Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів: затв. наказом Фонду державного майна України від 02.07.1998 р. № 1303 (з наступними змінами);

* Порядок передачі функцій управління майном державного підприємства до державних органів приватизації у звґязку з прийняттям рішення про приватизацію цього майна: затв. наказом Фонду державного майна України від 31.03.2000 р.№667;

* Положення про порядок приватизації обґєктів групи Ж: затв. наказом Фонду державного майна України від 14.08.2000 р. № 1693;

* Положення про порядок приватизації обґєктів незавершеного будівництва: затв. наказом Фонду державного майна від 11.09.2000 р. № 1894;

* Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за класифікацією обґєктів приватизації віднесені до груп В, Г: затв. наказом ФДМУ № 1336 від 26.07.2002;

* Наказ ФДМУ від 07.04.2005 № 878 «Про затвердження Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу обґєкта приватизації у державному органі приватизації» та ін.

АМК:

Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств: затв. ФДМУ від 31.08.2004 р., розпорядженням АМК України від 31.08.2004 р. № 330-р, рішенням ДКЦПФР від 17.11.2004 р. № 489;

ДКЦПФР:

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації; затв. рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39 та ін.

Незаперечна також роль локальних нормативних актів і договорів у регулюванні відносин приватизації. До таких правових документів слід віднести:

план приватизації підприємства або план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, що розробляється комісією з приватизації, яка утворюється після прийняття рішення державним органом приватизації про приватизацію державного підприємства; відповідно до цього плану здійснюється приватизація майна конкретного державного підприємства або продаж/розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна державного підприємства;

угоди приватизації - договори, що опосередковують відносини приватизації між її учасниками, провідна роль серед яких належить договорам купівлі-продажу державного майна у процесі його приватизації;

установчі (рішення державного органу приватизації про перетворення державного підприємства на відкрите акціонерне товариства, статут останнього) та внутрішні документи (положення про фонди, органи управління та контролю тощо) відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна державних підприємств у процесі їх приватизації;

установчі документи господарських товариств, створених громадянами та/ або господарськими організаціями для спільної участі в приватизації майна певного державного підприємства.

Згадані нормативно-правові акти (насамперед закони) визначають мету, принципи, обґєкти, субґєкти, способи приватизації, вимоги до угод приватизації, відповідальність за порушення вимог приватизаційного законодавства та угод приватизації.

3. Особливості приватизації державного майна

3.1 Об'єкти та суб'єкти приватизації державного майна

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону «Про приватизацію державного майна», до обґєктів права державної власності, що підлягають приватизації, належать:

1) цілісні майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів;

2) обґєкти незавершеного будівництва та законсервовані обґєкти;

3) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств

та інших обґєднань;

4) земельні ділянки, на яких розташовані обґєкти, які підлягають приватизації.

Третя з названих категорій обґєктів на нинішньому етапі приватизаційного процесу в Україні (приватизація великих і стратегічно важливих підприємств) є основним обґєктом приватизації.

Проте не все державне майно може бути обґєктом приватизації. Насамперед це стосується майна, що має загальнодержавне значення, зокрема:

* обґєкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, її обороноздатність, економічну незалежність, а також обґєкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу державного суверенітету України;

* обґєкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей;

* обґєкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв;

* обґєкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому.

Розгорнутий перелік таких обґєктів дається в ч. 2 ст. 5 Закону «Про приватизацію державного майна» та Законі від 07.07.1999 р. «Про перелік обґєктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в який щорічно вносяться зміни.

Субґєктами приватизації, відповідно до ст. 6 Закону «Про приватизацію державного майна», є:

* державні органи приватизації;

* покупці (їх представники);

* посередники.

До системи державних органів приватизації належать: Фонд державного майна (ФДМ) України, його регіональні відділення та представництва, органи приватизації в Автономній Республіці Крим.

На державні органи приватизації покладено виконання функцій власника державного майна у процесі його приватизації, в тому числі здійснення у межах наданої компетенції повноважень щодо:

* зміни організаційно-правової форми державних унітарних підприємств;

* створення комісій з приватизації;

* затвердження планів приватизації майна, що перебуває в державній власності, та планів розміщення акцій ВАТ у процесі приватизації;

* укладання угод приватизації, в тому числі договорів купівлі-продажу державного майна в процесі його приватизації;

* контролю виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна, включаючи й умови післяприватизаційної експлуатації підприємств

* та ін.

Покупцями в процесі приватизації можуть бути особи, перехід права власності до яких може забезпечити досягнення цілей приватизації. Ст. 6 Закону «Про приватизацію державного майна серед потенційних покупців зазначає:

* громадян України (крім працівників державних органів приватизації), іноземних громадян, осіб без громадянства; у разі спільної участі кількох (багатьох) громадян (у тому числі членів трудового колективу державного підприємства) в приватизації одного обґєкта вони мають створити господарське товариство;

* юридичних осіб, зареєстрованих на території України (крім органів державної влади та юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25%);

* юридичних осіб інших держав (підприємств та організацій, створених відповідно до вимог законодавства іншої держави).

Державна програма приватизації (п. 9) закріплює одним з пріоритетів приватизації індивідуальну приватизацію, серед ознак якої - продаж промисловому інвестору пакета акцій створеного на базі державного підприємства ВАТ, що забезпечує контроль над приватизованим підприємством і, відповідно, можливість покладення на такого інвестора відповідальності за недотримання інвестиційних зобовґязань післяприватизаційної експлуатації підприємства за договором купівлі-продажу акцій ВАТ.

Посередники в процесі приватизації залежно від характеру їх послуг можуть бути поділені на дві групи:

* оперативні посередники (надають послуги щодо підготовки обґєкта до приватизації, оцінки та продажу майна, а також консультаційні послуги покупцям щодо вибору обґєкта приватизації, підготовки необхідних документів тощо);

* фінансові посередники (зменшують ризики покупців у процесі приватизації, сприяють розвиткові фондового ринку); роль посередників у процесі приватизації виконують довірчі товариства (їх правове становище визначається Декретом КМ України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»), інститути спільного інвестування/інвестиційні фонди та компанії (першим нормативним актом, що визначав їх правове становище, був Указ Президента від 19.02.1993 р. «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», дія якого обмежена у звґязку з набуттям чинності Законом від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»), а також інші фінансові посередники.

3.2 Порядок та способи приватизації державного майна

Порядок приватизації державного майна передбачає проходження таких етапів:

* опублікування списку об'єктів, що підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;

* ухвалення рішення про приватизацію об'єкта на підставі пред'явленої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації і створення комісії з приватизації;

* опублікування інформації про ухвалення рішення про приватизацію об'єкта;

* проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);

* затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації і корпоратизації, і їх реалізація.

Покупці цілісних майнових комплексів та інвестори, що бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов'язані разом із заявою подати бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта. Заяви про приватизацію подаються в державні органи приватизації за місцезнаходженням об'єкта приватизації.

Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви і приймають рішення щодо приватизації об'єкта й у п'ятиденний термін письмово сповіщають про це заявникові, адміністрації і трудовому колективові підприємства, а також відповідному органові виконавчої влади, уповноваженому керувати цим майном. У випадку відмови в приватизації відповідний орган приватизації повідомляє заявникам про причину відмови.

Державний орган приватизації протягом місяця з дня ухвалення рішення про приватизацію об'єкта затверджує склад комісії з приватизації об'єкта і встановлює термін здачі проекту плану приватизації. Цей термін не повинен перевищувати двох місяців із дня затвердження складу комісії. Діяльність комісії регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України.

Комісія з приватизації складає проект плану приватизації, що повинен передбачати терміни і способи приватизації, початкову ціну об'єкта приватизації (розмір статутного фонду господарського товариства), рекомендовані форми платежу, розміри пакетів акцій за напрямами їхньої реалізації, а також умови забезпечення технологічної єдності виробництва, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів, циклів, технологій, порядок використання майна, що не підлягає приватизації.

Проект плану, розроблений комісією, і альтернативний проект плану трудового колективу або інших покупців подаються на розгляд регіональних відділень Фонду державного майна України або його представництв у районах і містах, які протягом десяти днів зобов'язані розглянути надані проекти і затвердити план приватизації.

Спосіб приватизації -- установлені законом для кожної кваліфікаційної групи об'єктів приватизації юридична підстава і договір щодо відчуження майна державних підприємств суб'єктом приватизації -- продавцем (державним органом приватизації) суб'єктові приватизації -- покупцеві (недержавній фізичній або юридичній особі).

Законодавство України про приватизацію визначає такі способи її проведення:

* продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом;

* продаж акцій (часток, паїв), що належать державі в господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та інших способах, що передбачають загальнодоступність і конкуренцію покупців;

* продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства;

* викуп майна державного підприємства відповідно до альтернативного плану приватизації.

Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, які не були продані на конкурсі або аукціоні.

Продаж об'єктів на аукціоні -- спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, що запропонував у ході аукціону максимальну ціну. Цей спосіб приватизації використовується у випадках, коли від покупця не вимагається виконання яких-небудь умов із подальшого використання приватизованого підприємства.

Продаж за конкурсом -- спосіб приватизації, при якому покупець приватизованого підприємства визначається на основі конкурсного відбору. Після оплати вартості об'єкта покупець стає його новим власником. Цей спосіб приватизації застосовується в тих випадках, коли від покупця вимагається виконання певних умов із подальшого використання підприємства. Для проведення конкурсу необхідна наявність не менше двох покупців.

Умови конкурсу можуть передбачати:

* збереження на певний строк профілю підприємства і зобов'язань із виробництва конкретних видів товарів;

* проведення природоохоронних заходів;

* забезпечення безпечних умов праці;

* збереження або створення нових робочих місць;

* фінансування або порядок використання протягом визначеного терміну об'єктів соціальної сфери, що входять до майнового комплексу підприємства.

Продаж об'єктів може здійснюватися за комерційним і некомерційним конкурсом.

Продаж за комерційним конкурсом -- спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який при фіксованих початкових умовах запропонував найвищу ціну.

Продаж за некомерційним конкурсом -- спосіб приватизації, за якого власником об'єкта стає покупець, що запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта.

У цілому продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом і на фондових біржах здійснюється в порядку, що затверджується Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України і Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Для продажу на конкурентних принципах пакетів акцій акціонерних товариств застосовуються відкриті торги (тендери), які відбуваються за участі уповноважених Фондом державного майна України осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Відкриті торги (тендери) проводяться в один етап і залежно від критеріїв визначення переможця поділяються на два види:

* відкриті торги, переможцем яких є особа, яка запропонувала найвищу ціну за пакет акцій та інвестиційну суму;

* відкриті торги, переможцем яких є особа, яка запропонувала найбільшу суму засобів за пакет акцій підприємства, що приватизується.

Відкриті торги проводяться винятково центральним апаратом Фонду державного майна України. Продаж пакета акцій на відкритих тендерах здійснюється за наявності не менше двох учасників. Засобом платежу за пакети акцій є національна валюта України.

3.3 Відповідальність за порушення законодавства про приватизацію державного майна

Приватизаційним законодавством передбачаються три основні форми відповідальності за порушення угод приватизації: відшкодування збитків; сплата неустойки (штрафу, пені); оперативно-господарські санкції (відмова від пролонгації договору, розірвання договору тощо).

Ці види господарсько-правової відповідальності передбачені такими нормативними актами:

* відшкодування збитків: передбачається ст. 224 Господарського кодексу та ст. 623 Цивільного кодексу (як універсальний вид відповідальності, що покладається на боржника у разі завдання кредиторові збитків унаслідок невиконання або неналежного виконання зобовґязань) та ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна, що встановлює таку форму відповідальності за завдання збитків порушенням законодавства про приватизацію, а також у результаті зроблених витрат щодо забезпечення збереження обґєктів приватизації до моменту фактичної передачі майна покупцеві;

* сплата неустойки (штрафу, пені), яка встановлюється:

* п. 5 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»: 1) за порушення покупцем установлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі - пеня в розмірі 0,1% вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення; 2) у разі невнесення інвестицій на день подання позову про розірвання договору - штраф у розмірі 10% загального обсягу інвестицій; 3) у разі недотримання покупцем зобовґязань щодо збереження протягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого обґєкта - штраф у розмірі 10% вартості придбаного майна;

* п. 4 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 «Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за обґєкт приватизації» - за несплату протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації договору купівлі-продажу обґєкта приватизації шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом - неустойка в розмірі 20% ціни, за яку куплено обґєкт приватизації); рішення про викуп обґєкта, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу, аукціону в таких випадках підлягають анулюванню;

* п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 - у разі несплати у встановлений термін неустойки за несплату коштів за обґєкт приватизації сплачується пеня, розміром не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня (ст. З Закону України від 22.11. 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань».

Водночас слід зазначити, що можливість установлення відповідальності за порушення умов договору згідно з положеннями наведених нормативних актів не вичерпується, оскільки в договорі можуть бути (а згідно з ч. 2 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» - обовґязково включаються) інші умови, однак цей Закон не встановлює відповідальність у формі неустойки за порушення таких зобовґязань;

* господарсько-оперативні санкції передбачаються у формі:

* розірванні договору {угоди приватизації) у разі невиконання покупцем договірних зобовґязань (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна», п. 8 ст. 23 Закону «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;

* анулювання рішення про викуп або результатів конкурсу {аукціону) і, відповідно, розірвання договору {угоди приватизації) за несплату обґєкта приватизації протягом 60-денного терміну з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди (ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Використання законодавцем своєрідної санкції - неповернення покупцеві частково внесених ним інвестицій у разі розірвання договору купівлі-продажу за порушення умов щодо їх внесення (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна») слід розцінювати як своєрідне відшкодування збитків державі та підприємству, щодо майнового комплексу чи пакету акцій якого укладався договір купівлі-продажу (угода приватизації).

Висновки

Приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки

Основною метою приватизації є підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, забезпечення взаємопов'язаності стратегії приватизації державного майна із стратегією розвитку економіки України та її окремих галузей; перехід на програмні принципи ринкової трансформації у стратегічних галузях економіки під час приватизації об'єктів, яка має ґрунтуватися на програмах розвитку таких галузей; сприяння технологічному та управлінському оновленню підприємств, оптимізація частки державного сектору економіки, створення конкурентного середовища, а також забезпечення використання коштів, отриманих від приватизації,для задоволення потреб суспільства.

Українське законодавство про приватизацію складається з трьох гілок: законодавство про приватизацію майна державних підприємств та організацій; законодавство про приватизацію землі; законодавство про приватизацію державного житлового фонду.

Приватизаційним законодавством передбачаються три основні форми відповідальності за порушення угод приватизації: відшкодування збитків; сплата неустойки (штрафу, пені); оперативно-господарські санкції (відмова від пролонгації договору, розірвання договору тощо).

Список літератури

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV ( станом на 19.01.2012) // zakon.rada.gov.ua

2. Закон України “Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992 № 2163-XII (станом на 22.03.2012)//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 24, ст. 348

3. Закон України «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності» від 03.03.1998 р ( станом на 18.03.2012) // zakon.rada.gov.ua

4. Закон України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 № 4107-VI

5. Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. / Академія адвокатури України. -- К. : Прецедент, 2006. -- 347с

6. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. -- К. : Атіка, 2005. -- 623с.

7. Вінник О.М. Господарське право: навч. посіб.. -- 2-ге вид., змінене та доп. -- К. : Правова єдність, 2009. -- 766с.

8. Віхров О. П. Господарське право. Спеціальна частина: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. -- К. : Слово, 2006. -- 344с

9. Голяк Л.В. Господарське право: Навч.-метод. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. -- К. : МАУП, 2006. -- 194с.

10. Жук Л. А. Господарське право: Навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець. -- К.: Кондор, 2003.

11. Луняк М.О. Господарське право України: Навч.-метод. посібник / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Є.М. Страшко (відп.ред.). -- Ніжин : Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2003. -- 327с.

12. Мельник О.О. Господарське право: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т -- К. : КНЕУ, 2005. -- 212с.

13. Мілаш В.С. Господарське право: курс лекцій :у 2 ч.. -- Х. : Право, 2008. -- 496с.

14. Музика Л., Приватизація комунального майна: проблеми законодавства, теорії та практики// Право України, 2004, 1 № 5

15. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій. -- К. : Вентурі, 2006. -- 287с.

16. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. - К.: , Юрінком, Інтер, 2008

17. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук. -- К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002

18. Цивільний кодекс України. Науково практичний коментар: У 2 частинах. / За заг. ред. Я.М. Шевченко - К., Концерн „Видавничий Дім ІнЮре”, 2004. - Ч.1. - 485 с.

19. Щербина В. С., Пронська Г. В., Вінник О. М., Белянкевич О. А., Повар П. О. Господарське право: Практикум / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / В.С. Щербина (заг.ред.). -- К. : Юрінком Інтер, 2006. -- 319с.

20. Щербина В.С. Господарське право України. - К.: Атика, 2003.

Размещено на Allbest.ru