Об'єкти інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Загальна характеристика об'єктів права ІВ

2. Об'єкти права. Поняття види, Поняття об'єктів суміжних прав

3. Об'єкти промислової власності

4. Загальна характеристика інституту правових засобів індивідуалізації товарів, послуг та учасників цивільного обігу

5. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

1. Загальна характеристика об'єктів права ІВ

Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

До обґєктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

літературні та художні твори; компґютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Обґєктами права інтелектуальної власності є результати інтелектуальної, творчої діяльності, які відповідають вимогам закону. Зазначені результати можуть бути втілені в обґєкти наведеного переліку. Цей перелік не замкнутий, він може поповнюватися новими результатами творчої діяльності. Не всі обґєкти наведеного переліку є результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Він містить в собі низку обґєктів, прирівняних до зазначених результатів.

Умовно весь перелік обґєктів права інтелектуальної власності прийнято поділяти на чотири групи.

Першу групу -- авторське право і суміжні права -- складають літературні і художні твори, компґютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі програми, організацій мовлення.

Другу групу складають обґєкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції.

До третьої групи відносяться сорти рослин і породи тварин, які прирівняні до обґєктів промислової власності за своїм правовим режимом. Вони, безперечно, є творчими результатами

І при відповідності вимогам закону визнаються обґєктами інтелектуальної власності.

Четверту групу складають комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення. В точному значенні ці обґєкти не є результатами творчої діяльності, але в правовому режимі вони також прирівнюються до обґєктів промислової власності. В спеціальній літературі прийнято називати право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Поза межами цього поділу залишився такий обґєкт як наукове відкриття. На наукове відкриття виключного права не виникає, воно визнається надбанням всього людства, тому його визнавати обґєктом права інтелектуальної власності можна лише умовно. Право авторства і право пріоритету визнається за авторами наукового відкриття.

2. Об'єкти права. Поняття види, Поняття об'єктів суміжних прав

До об'єктів інтелектуальної власності наступні результати інтелектуальної діяльності:

* Винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

* Твори науки, літератури і мистецтва, а також інші об'єкти авторського і суміжних прав;

* Програми для ЕОМ і бази даних;

* Топології інтегральних мікросхем;

* Селекційні досягнення.

Твори літератури - будь-який твір, в якому вираз думок, почуттів і образів здійснюється за допомогою слова в оригінальній композиції і за допомогою оригінального викладу. У цьому значенні літературний твір охоплює собою не тільки літературно-мистецькі, а й наукові, навчальні, публіцистичні роботи. При цьому саме літературний твір може знаходитися в усній, письмовій чи іншій об'єктивній формі, що допускає можливість сприйняття його третіми особами. Воно може бути, як зафіксовано на папері, плівці, грамплатівці, компакт-диску або іншому матеріальному носії, так і виражено в усній формі, зокрема публічно виголошено або виконане.

Під інтерв'ю розуміється зустріч, у процесі якої письменник, репортер отримує від співрозмовника інформацію для опублікування. Але значення інтерв'ю не в простому з'ясуванні відомостей, для одержання яких є інші джерела інформації, а в живому спілкуванні з людьми, що дозволяє дізнатися їх думки, оцінки тих чи інших подій, причини вчинків. Інтерв'ю стає охоронюваним законом об'єктом інтелектуальної власності, якщо воно набуває оригінальну форму завдяки ретельно продуманій композиції і своєму індивідуальному стилю.

Самостійним видом літературних творів, що охороняються авторським правом, є переклад твору на іншу мову. При цьому відбувається творче відтворення перекладного твору в новій мовній формі. Рівень перекладу визначається вмінням перекладача максимально точно передати специфіку образного стилю автора оригінального твору. Якщо праця перекладача не є творчим і зводиться лише до дослівного перекладу без належної наукової та літературної обробки, та який переклад не є об'єктом інтелектуальної власності, що захищається авторським правом.

Музичним визнається твір, в якому художні образи виражаються за допомогою звуків. Охоронюваними є будь-які публічно виконані твори, включаючи й ті, які не мають будь-якої матеріальної форми.

До об'єктів інтелектуальної власності, що охороняються авторським правом, відносяться сценарії, за якими ставляться фільми, балетні вистави, масові вистави. Сценарій, незалежно від того, чи є він оригінальним або створеним в результаті переробки чужого розповідного або драматичного твору, повинен вважатися об'єктом інтелектуальної власності, що охороняються законом. право інтелектуальний власність індивідуалізація

Аудіовізуальні твори охоплюють собою широке коло кіно-теле-і відео творів, які розраховані на одночасне слухове і глядацьке сприйняття аудиторією. До них відносяться кіно-, теле-і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (художні, документальні, науково-популярні мультиплікаційні), об'єму (повнометражні, короткометражні, багатосерійні), виконання (звукові, німі, чорно-білі, кольорові, широкоекранні ), слайд фільми, діафільми, інші кіно-і телетвори. Практично всі аудіовізуальні твори представляють собою органічне поєднання різних видів мистецтв в єдине художнє ціле, не зводиться до суми складових його компонентів. Так, творчий внесок у створення такого комплексного твори, як кіно-і телефільми, вносять сценарист, художник, композитор, оператор, актори та інші особи, праця яких синтетично об'єднується мистецтвом режисера в нове художнє ціле.

Твори образотворчого та декоративного мистецтва. До них належать твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, комікси, графічні розповіді, твори монументального мистецтва, декоративно-прикладного мистецтва. Найважливішою особливістю творів образотворчого мистецтва є тісний нерозривний їх зв'язок з матеріальними носіями, в яких вони втілені. Останні існують в одиничному екземплярі, а тому для них особливо важливо розмежовувати право власності на картину або скульптуру як річ і авторське право на сам твір.

Характерними ознаками творів декоративно-прикладного мистецтва є утилітарність і художність їх виконання. Іншими словами, предмети декоративно-прикладного мистецтва вирішують одночасно практичні і художні завдання. Вони можуть бути унікальними, фактично неповторними, але більшість з них тиражуються в масовій кількості. Твори декоративно-прикладного мистецтва, які призначені для використання в промисловості, мають бути прийняті й оцінені художніми радами, створеними на підприємствах. Сам твір розглядається як об'єкт інтелектуальної власності охороняється авторським правом з моменту його створення.

Об'єкти інтелектуальної власності вважаються винаходами, якщо вони являють собою пристрій, спосіб, речовина, штам мікроорганізму, культури клітин рослин і тварин а також застосування відомого пристрою, способу, речовини за новим призначенням. До пристроїв як об'єктів винаходу відносяться конструкції і вироби. Наприклад, до пристроїв, як об'єктах винаходів, відносяться - машини, прилади, механізми, інструменти, транспортні засоби, споруди, обладнання.

Корисними моделями є нові і промислово застосовні рішення, які стосуються конструктивного виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Поняттям «корисна модель» охоплюються такі технічні нововведення, які за своїми зовнішніми ознаками хоча і нагадують винаходи, проте є менш значними з точки зору їх внеску в рівень техніки. Корисна модель, так само як винаходи та інші об'єкти інтелектуальної власності, має бути результатом самостійного винахідницької творчості, мати новизну та промислової застосовність.

Промисловим зразком є художньо-конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Як і винахід, промисловий зразок являє собою нематеріальне благо, результат творчої розумової діяльності, який може бути втілений у конкретних матеріальних об'єктах. Якщо винахід є технічним рішенням завдання, то промисловим зразком визнається рішення зовнішнього вигляду виробу, є рішенням задачі, що містить вказівку конкретних засобів і шляхів реалізації творчого задуму дизайнера.

Фірмові найменування повинне містити відповідне дійсності вказівку на організаційно-правову форму підприємства (ТОВ, ВАТ, ЗАТ), його тип (державне, муніципальне, приватне), про-філь діяльності (виробниче, наукове, комерційне).

Товарний знак - позначення, здатне відрізнити товари одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів інших. Товарним знаком визнається умовне позначення, символ, який вміщується на ви-пускає продукції, її упаковці або супровідної документації, і замінює собою довге і складне назва (найменування) виробника товару.

Знаком обслуговування визнається позначення, здатне відрізнити послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних послуг інших. Іншими словами, позначення може бути визнано знаком обслуговування, якщо воно носить характер символу, є новим і зареєстрованим. До знаків обслуговування висуваються такі ж вимоги, як і до товарних знаків.

Найменування місць походження товару - це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, що використовується для позначення товару, особливі властивості якого визначаються характерними для даного географічного об'єкта природними умовами чи людськими факторами, або тим і іншим одночасно. Найменування місць походження товару, не дивлячись на схожість з товарними знаками та знаками обслуговування, володіють особливостями. Перш за все, позначення товарів в даному випадку має містити пряме або непряме вказівку на те, що товар походить з конкретної країни, області чи місцевості.

Особливу роль у розвитку науково-технічного прогресу відіграють фундаментальні дослідження. Вони не тільки дають нові знання про навколишній нас матеріальному світі, але і є основою для створення принципово нових засобів впливу на природу. Найбільш значним результатом фундаментальних досліджень є наукові відкриття. Під відкриттям мається на увазі виявлення того, що об'єктивно існує, але раніше не було відомо. Іншими словами, це поняття тісно пов'язане з областю пізнання і може виражати, з одного боку, процес наукового пізнання, а з іншого боку - його результат.

Топологія інтегральної мікросхеми є зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів і зв'язків між ними.Матеріальним носієм виступає кристал інтегральної мікросхеми. Правова охорона цього виду інтелектуальної власності особливо важлива, тому що практично будь-яка топологія може бути швидко і відносно дешево скопійована зацікавленими особами.

Селекція представляє собою еволюцію рослин і тварин, що направляється волею людини. На відміну від винахідників, в основному мають справу з об'єктами неживої природи, селекціонери працюють з природними системами. Результатом діяльності селекціонерів є рішення конкретної практичної задачі, що полягає у виведенні нового сорту рослини чи породи тварини з необхідними для людини якостями.

Секрет виробництва (ноу-хау) - технічна, організаційна або комерційна інформація, яка захищається від незаконного використання третіми особами, за умови що:

1) ця інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність в силу невідомості її третім особам;

2) до цієї інформації немає вільного доступу на законній підставі.

2. Поняття суміжних прав

Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту.

Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

Сумімжні правам -- тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу.

Підґрунтям для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Наприклад, носіями суміжних прав є диригент і музикант, які виконують твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диска співака; телекомпанія, яка транслює свої програми. Чинне цивільне законодавство забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу їх вираження є:

* будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва, включаючи твори фольклору;

* запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;

* сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах;

* відеограми.

Отже, можна дати таке визначення суміжних прав. Суміжні права -- це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом.

Законом передбачено певні критерії для надання охорони суміжних прав, а саме:

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього закону, якщо:

-- виконання вперше відбулося на території України;

-- виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється Законом про авторське право;

-- виконання не зафіксовано на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється зазначеним законом.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього закону, якщо:

-- виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

-- фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня її першої публікації в іншій державі;

-- перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і ведуть передачі з передавачів, розташованих на території України.

4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

3. Об'єкти промислової власності

Об'єкти винаходів

Основними об'єктами промислової власності, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідництво -- один із найбільш поширених і масових видів творчості, який практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до винахідництва в одних більша, в інших -- менша. Країни з високорозвиненою економікою відзначаються високою винахідницькою активністю. Насамперед це стосується досить досконалої системи правового регулювання відносин у сфері науково-технічної творчості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню відносин, які складаються у сфері створення і використання винаходів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій державі винахідницька діяльність регулюється Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в редакції від 1 червня 2000 р. із змінами і доповненнями від 21 грудня 2000 р.

При цьому варто зробити таке застереження: закони України про промислову власність регулюють не творчу діяльність із створення винаходів чи інших об'єктів промислової власності, а суспільні відносини, що складаються в процесі створення, виявлення, оформлення, використання і охорони результатів науково-технічної творчості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-якому регулюванню не підлягає, але право може створювати сприятливі умови для успішної творчості, або навпаки, створювати несприятливі умови, за яких винахідництво буде розвиватися мляво або зовсім не буде розвиватися. Щоправда, винахідництво -- така властивість людини, без якої вона існувати не може. Винахідництво розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятливих -- краще, за несприятливих -- гірше.

Якою мірою на цей процес впливає законодавство України про промислову власність, покаже практика його застосування. Поки що вона не досить впливова.

Новим у законодавстві про промислову власність є введення до кола результатів технічної творчості такого об'єкта як корисна модель.

Чинне законодавство встановило вимоги, яким мають відповідати винахід, корисна модель і промисловий зразок. На підставі цих вимог можна дати визначення цих об'єктів.

Винахід -- це технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоздат-ності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певною технологічною галуззю.

Першим об'єктом винаходу серед продуктів названо “пристрій”. До пристроїв як об'єктів винаходу (корисних моделей) належать машини, механізми, прилади тощо. Для характеристики “пристрою” використовуються такі ознаки: наявність конструктивного елементу чи конструктивних елементів; наявність зв'язків між ними; взаємне розташування елементів; форма виконання елементу (елементів) або пристрою в цілому; форма виконання зв'язків між елементами; параметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємозв'язок; матеріали, з якого виготовлено елемент (елементи), або пристрій в цілому, середовище, що виконує функцію елемента. Іншими словами, в заявці має бути дана повна характеристика пристрою, який заявляється як винахід.

Поняттям “продукт” охоплюється також і “речовина”. Термін “речовина” охоплює собою індивідуальні хімічні сполуки, до яких також умовно відносяться високомолекулярні сполуки та об'єкти генетичної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїнових кислот); композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави тощо) та продукти ядерного перетворення.

Індивідуальні хімічні сполуки характеризуються якісним складом (атоми певних елементів), кількісним складом (число атомів кожного елемента), а також зв'язком між атомами, їх взаємним розташуванням у молекулі, вираженим хімічною формулою (для низькомолекулярних сполук) чи кристалічною решіткою.

Для високомолекулярних сполук зазначаються -- хімічний склад і структура однієї ланки макромолекули, структура макромолекули в цілому (лінійна, розгалужена), періодичність ланок, молекулярна маса, молекулярно-масовий розподіл, геометрія і стереометрія макромолекули, її кінцеві та бокові групи.

Для індивідуальних сполук з невизначеною структурою, таких як антибіотики, нативні ферменти, моноклональні антитіла, об'єкти генетичної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїнових кислот) зазначаються фізико-хімічні та інші характеристики, в тому числі ознаки способу одержання, що дають змогу їх ідентифікувати.

Композиції характеризуються якісним (інгредієнти) і кількісним (вміст інгредієнтів) складом; структурою композиції та структурою інгредієнтів.

Речовини, одержані шляхом ядерного перетворення, характеризуються якісним (ізотопним) складом елементів, кількісним складом (числом протонів та нейтронів). Крім цього, повинні бути зазначені основні ядерні характеристики: періоди піврозпаду, тип та енергія випромінювання (для радіоактивних ізотопів).

Речовини невизначеного складу характеризуються фізико-хіміч-ними, фізичними і утилітарними показниками та ознаками способу одержання.

Об'єктами винаходу є також індивідуальні штами і консорціуми мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин.

До індивідуальних штамів належать штами традиційних мікроорганізмів (мікроплазми, актиноміцети, мікроскопічні гриби, дріжджі); штами організмів, які підпадають під визначення “мікроорганізми” (найпростіші, мікроскопічні водорості, мікроскопічні лишайники, мікроскопічні безхребетні тварини); штами гібридних мікроорганізмів; штами рекомбінантні, які несуть рекомбінантні ДНК (РНК); неклітинні структури (віруси, фаги); соматичні клітини рослин, які культивуються; культивовані соматичні структури мікроскопічних грибів; соматичні клітини безхребетних та хребетних тварин, які культивуються; гібридні соматичні клітини рослин або тварин, які культивуються; гібридоми; рекомбінантні соматичні культивовані клітини рослин або тварин, що несуть рекомбінантні ДНК (РНК).

До консорціумів мікроорганізмів належать змішані штами мікроорганізмів та асоціації мікроорганізмів.

До способів як об'єктів винаходів належать процеси виконання дій над матеріальним об'єктом (об'єктами) за допомогою матеріальних об'єктів. Отже, спосіб як об'єкт винаходу, характеризується тим, що це дії лише над матеріальними об'єктами (сировиною, заготовкою тощо). Інколи пропозиція, заявлена як спосіб, потребує посилання на використовуваний для цього пристрій, у такому разі слід наводити лише такі характеристики, які при взаємодії обумовлюють одержання потрібного технічного результату і достатні лише для ідентифікації використовуваного пристрою і його відмінності від інших.

Нова редакція Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” ввела ще один об'єкт винаходу -- застосування раніше відомого продукту за новим призначенням.

Зазначений об'єкт характеризується тим, що в його описі повинні бути вказані конкретний продукт чи спосіб, які можуть використовуватися за новим призначенням. У характеристиці цього об'єкта винаходу повинні бути відображені три характерні ознаки:

- конкретний продукт чи спосіб, який пропонується використати за новим призначенням;

- за яким призначенням застосовувався даний конкретний продукт чи спосіб;

- у чому полягає нове призначення продукту чи способу;

- позитивні відмінності використання продукту чи способу за новим призначенням.

Якщо ж винахід відноситься до застосування раніше відомих речовин, штамів мікроорганізмів за новим призначенням, в описі повинно бути вказано це призначення.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно характеризуватися явно вираженими просторовими формами. Така форма повинна характеризуватися не лише наявністю елементів і зв'язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розташуванням. Якщо винахід містить сутність заявленої пропозиції, то корисна модель -- викладення цієї сутності в просторі. Корисна модель може стосуватися лише пристрою. Якщо порівняти корисну модель з промисловим зразком, то не важко помітити, що промисловий зразок є зовнішня форма промислового виробу (пристрою). Корисна модель -- це внутрішнє розташування елементів, з яких складається сам пристрій, та зв'язок між ними. Так, наприклад, двигуни внутрішнього згорання можуть бути багатьох різноманітних форм, але за своєю сутністю вони однакові, а їх внутрішні побудови то і є корисні моделі.

Корисна модель -- це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоздатності, тобто є новим і промислово придатним.

Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки. На новизну корисної моделі також не впливає розкриття інформації про неї протягом 12 місяців до подання заявки до Установи.

Винаходи і корисні моделі -- близькі між собою результати технічної творчості. Вони мають відповідати таким умовам патентоздатності, як умови світової новизни і промислової придатності. Проте до корисної моделі не висувається умова винахідницького рівня. Принципова відмінність між ними полягає саме в об'єкті -- до винаходів належать продукти, способи і використання відомих рішень за новим призначенням. До корисних моделей -- конструктивне виконання пристрою.

Відповідно до згадуваних Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель (п. 11) до пристроїв як об'єктів винаходів належать машини, механізми, прилади тощо. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно мати явно виражені просторові форми, тобто характеризуватися не лише наявністю елементів і зв'язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їхнім певним взаємним розташуванням. Сутність корисної моделі полягає саме в оригінальній компоновці пристрою. Якщо винахід має певну перевагу перед відомим прототипом своїм змістом, новим принциповим рішенням, то корисна модель -- новою компоновкою елементів пристрою. Таке рішення тому і називається “корисна модель” певного пристрою, тобто нове розташування елементів пристрою.

Об'єкти промислових зразків

Промисловий зразок -- це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом.

Суспільні відносини, що складаються у процесі створення і використання промислового зразка, регулюються Законом України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 p., із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. (далі -- Закон про промислові зразки). Промисловий зразок відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий і промислово придатний. Він визнається новим, коли сукупність його суттєвих ознак не стала загальновідомою у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. На визнання промислового зразка не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом шести місяців до дати подання заявки.

При встановленні новизни промислового зразка до уваги береться зміст усіх заявок, що раніше надійшли до Установи.

Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його можна використати в промисловості або в будь-якій іншій сфері доцільної суспільно-корисної діяльності. При цьому мається на увазі і придатність промислового зразка до багаторазового відтворення.

Відповідно до Закону про промислові зразки об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Заявлятися може декілька варіантів промислового зразка. В такому разі зазначаються його варіанти.

Відповідно до Закону про промислові зразки його дія не поширюється на об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друковану продукцію як таку, об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо. Крім цього, промисловим зразком не може бути визнана пропозиція, яка за своїм змістом суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. До цієї категорії слід віднести вироби, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі як за своїм основним призначенням (наприклад, знаряддя катування), так і за своїм зовнішнім оформленням (наприклад, малюнки або написи порнографічного або образливого характеру).

Відповідно до Закону про промислові зразки об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання. Під формою прийнято розуміти зовнішній контур, вид промислового виробу. Малюнок (рисунок) -- зображення, контур на площині, який виконується за допомогою контурних ліній, штрихів, світло-тіньових плям в одному або в декількох кольорах переважно на папері, тканині та інших матеріалах. Найбільш загальною вимогою є те, що художньо-конструктивне рішення виробу має визначати його зовнішню форму. Проте зазначене рішення стосується не тільки форми виробу в точному значенні цього слова, а й малюнка, розфарбування або їх поєднання. Так, відповідно до Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок від 13 лютого 1995 р. (п. 1.2) промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі -- форма), площинними (малюнки) або комбінованими.

Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, в основу якої покладена об'ємно-просторова структура, наприклад, зовнішній вигляд меблів, будь-яких машин, люстри тощо.

Площинні промислові зразки являють собою композицію, в основу якої покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, яке не може бути сприйнято візуально як об'ємне, наприклад, зовнішній вигляд килима, хустки, тканини тощо.

Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, властивими об'ємним і площинним зразкам, наприклад, зовнішній вигляд інформаційного табло, виставочної конструкції композиції, будівельної оздоблювальної плитки тощо.

Розрізняють однооб'єктні промислові зразки і багатооб'єктні. До перших відносяться площинні двомірні -- промисловий малюнок -- зображення, виконане за допомогою графічних засобів (наприклад, малюнок декоративної тканини, килима тощо); об'ємні тримірні (закінчений промисловий виріб -- машина, прилад); об'ємні тримірні, які є частиною виробу, якщо вона призначена для використання з низкою виробів і має самостійну завершену композицію, наприклад, фара, різноманітні ручки).

До багатооб'єктних промислових зразків відносяться: набори виробів, тобто сукупність предметів одного призначення, які в сукупності складають єдине ціле (наприклад, набір (комплект) інструментів).

Комплект виробів -- повний набір яких-небудь предметів, які в сукупності складають ціле (наприклад, комплект білизни, комплект частин машини). Гарнітур -- повний набір, комплект предметів, які служать певній меті (наприклад, гарнітур меблів, гарнітур білизни). Сервіз -- повний набір столової або чайної посуди з єдиним художнім оформленням, розрахований на певну кількість людей. Інтер'єр -- архітектурно і художньо оформлене внутрішнє приміщення, внутрішній простір різних приміщень, архітектурних споруд, а також підйомно-транспортних машин і транспортних засобів (наприклад, кабіни, салони, каюти, рубки тощо).

Варіанти виробів -- художньо-конструкторські рішення одного і того ж виробу, які розрізняються сукупністю суттєвих ознак, що визначають однакові естетичні і ергономічні особливості виробу.

Об'єкти топографій інтегральних мікросхем

Інтегральна мікросхема -- мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Топографія інтегральної мікросхеми -- зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Об'єктом правової охорони є саме топографія інтегральної мікросхеми. Вона характеризується такими ознаками:

- топографія зафіксована на матеріальному носії;

- такий матеріальний носій може бути в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу;

- вона складається з елементів і з'єднань між ними;

- ці елементи з'єднані між собою неподільно.

Топографія інтегральної мікросхеми відповідає умовам охороно-здатності, якщо вона є оригінальною. Вона визнається такою, якщо не створена шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топографії інтегральної мікросхеми, має відмінності, що надають їй нові властивості.

Топографія інтегральної мікросхеми визнається оригінальною (новою), якщо вона не була відома в галузі мікроелектроніки до дати подання заявки на неї або до дати її першого використання. На визнання топографії інтегральної мікросхеми оригінальною не впливає розкриття інформації про неї автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання до Установи заявки на реєстрацію цієї топографії інтегральної мікросхеми не перевищує двох років. Не може стати об'єктом правової охорони топографія інтегральної мікросхеми, заявка на реєстрацію якої подана пізніше ніж через два роки від дати її першого використання.

4. Загальна характеристика інституту правових засобів індивідуалізації товарів, послуг та учасників цивільного обігу

Відповідно до положень Паризької конвенції про охорону промислової власності товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження поряд із винаходами, корисними моделями і промисловими зразками охоплюються категорією «промислова власність». Водночас у процесі становлення інститутів інтелектуальної власності та джерел їх правового регулювання почали виразніше виявлятися певні відмінності між винаходами, корисними моделями, промисловими зразками та товарними знаками, знаками обслуговування, фірмовими найменуваннями, географічними зазначеннями. Відповідно, в системі права інтелектуальної власності виділився окремий інститут який в літературі називають правовими засобами індивідуалізаціїтоварів, послуг та учасників цивільного обігу.

До правових засобів індивідуалізації товарів, послуг та учасників цивільного обігу за законодавством України належать такі об'єкти права інтелектуальної власності:

1) комерційне (фірмове) найменування;

2) торговельна марка (знак для товарів і послуг);

3) географічне зазначення.

Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують товарів, послуг та учасників цивільного обігу. Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самого суб'єкта, а торговельні марки та географічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів (послуг).

Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єктів права інтелектуальної власності, що виступають в цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.). Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації:

1) Оскільки комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення не є результатами творчої діяльності у відносинах, що виникають з об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець. Відповідно, щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права;

2) оскільки основна функція них об'єктів полягає в індивідуалізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них. Так, право на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводитиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїх-небудь виключних прав, а тому право на географічне зазначення не може переходити до іншої особи за договором.

1 - Фірмове найменування

Фірмове найменування -- це позначення, що відноситься до розрізняльних знаків (див. «Розрізняльний знак»). Фірмове найменування відноситься до об'єктів промислової власності відповідно до Статті 1 Паризької конвенції по охороні промислової власності, слугує для розпізнавання підприємства, виділення його серед інших. Фірмове найменування вказує на підприємство без будь-якого посилання на товари, що постачаються ним на ринок, або на послуги, що ним надаються. Цей розрізняльний знак характеризує репутацію і положення підприємства в цілому і тому є цінним надбанням того підприємства, якому належить. Оскільки фірмове найменування слугує для розпізнавання суб'єктів на ринку, то у випадку використання однакових або схожих фірмових найменувань різними особами споживачі можуть бути введені в оману. З метою запобігання введення споживачів в оману, незаконного використання фірмового найменування, що є актом недобросовісної конкуренції (отримання прибутків за рахунок використання чужої репутації), в більшості країн фірмовому найменуванню надається охорона. Охорона фірмових найменувань передбачена Статтею 8 Паризької конвенції по охороні промислової власності, але зазначена стаття носить декларативний характер, тому правові режими, на підставі яких здійснюється їх охорона в різних країнах значною мірою розрізняються. Найчастіше фірмове найменування або його частина реєструєть-1 ся як товарний знак на ім'я власника фірмового найменування. Оскільки Україна є учасницею Паризької конвенції, то на неї поширюються положення Конвенції, але спеціальне законодавство щодо охорони фірмових найменувань в Україні відсутнє. Захист фірмових найменувань здійснюється непрямим шляхом. Зокрема, законодавством України передбачено, що позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до відомства заявки щодо однорідних товарів і послуг, не можуть бути зареєстровані як знаки для товарів і послуг, а в разі їх реєстрації власник попереднього права може вимагати визнання недійсними таких реєстрацій (див. статті 6 (3), 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Втрата чинності (припинення дії) реєстрації товарного знака»). Крім того, за законодавством України використання чужого фірмового найменування є недобросовісною конкуренцією і тягне за собою цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність (див. статті 1, 4, 20 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

2 - Торговельні марки (знак для товарів і послуг)

Товарний знак (знак для товарів і послуг) -- це один із засобів ідентифікації товарів або послуг, тобто позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої особи.

Відповідно до Статті 6 Паризької конвенції по охороні промислової власності країни-учасниці гарантують охорону знаків обслуговування (знак, що використовується при наданні послуг), але зазначена норма не містить вимоги щодо розробки спеціального законодавства відносно знаків обслуговування. Країна-учасниця Паризької конвенції може забезпечувати положення щодо гарантій охорони знакам обслуговування будь-яким способом. Загальноприйнятою в світі є практика надання правової охорони знакам обслуговування на тих же засадах, що і товарним знакам, тобто прирівнення цих знаків у правовому режимі, тому найчастіше термін «товарний знак» по суті відповідає терміну «товарний знак і знак обслуговування». Відповідно до Статті 1 Паризької конвенції по охороні промислової власності товарний знак відноситься до об'єктів промислової власності. Головна розрізняльна функція товарного знака випливає з самого визначення. Виділення маркованих товарів або послуг з маси конкуруючих з ними допомагає власнику знака в продажу товарів або при наданні послуг, а споживачу -- у виборі підходящих товарів чи послуг серед подібних. Крім того, товарний знак має гарантійну функцію, яка визначається гарантуванням споживачам знайомої їм якості товарів (послуг). Властива товарному знаку й рекламна функція, мета якої -- привернення уваги споживачів до товарів (послуг), маркованих певним товарним знаком. Виконуючи ідентифікаційну функцію, товарний знак опосередковано вказує на товаровиробника або на особу, що надає послугу. Завдяки тісному зв'язку між товарами (послугами) та товарним знаком, останні надають суспільству інформацію щодо товарів та послуг, і таким чином допомагають власникам знаків стимулювати та зберігати попит на ці товари або послуги. Отже, і це важливо, знаки не повинні вводити в оману споживачів, використовуватися для фальсифікованої реклами або недобросовісної конкуренції. Важливість товарного знака та охорони, яка йому надається, пов'язані зі значимістю його економічної ролі в інтересах підприємства та соціальної -- в інтересах громадськості. В Україні терміну «товарний знак» відповідає термін «знак для товарів і послуг» (див. статтю 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

3 - Географічне зазначення

Географічне зазначення -- це об'єкт промислової власності, що представляє собою позначення, яке ідентифікує товар як такий, що походить з певної країни, регіону або місцевості у цій країні, а вихідні якості, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов'язуються з його географічним походженням. У ряді країн правова охорона цьому об'єкту надається на підставі реєстрації, зокрема, в країнах, які входять до Європейського Союзу, країнах-членах Світової організації торгівлі та інших. В Україні правова охорона географічному зазначенню надається на підставі реєстрації згідно із Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», відповідно до якого географічне зазначення (походження товару) визначається як назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людськими факторами або поєднанням цих природних умов і людських факторів. В Україні правова охорона надається географічному зазначенню, щодо якого виконуються такі умови:

-- воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

-- воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

-- у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людські фактори, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

-- позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людськими факторами;

-- хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.

5. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

1. Сорти рослин

Згідно із Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт рослин визначається як штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того ж ботанічного таксону з притаманними їм біологічними ознаками і властивостями, що характеризують їх спадковість, яка має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксону і може вважатися єдиною з точки зору придатності для відтворення сорту. Категорія сорту -- клон, лінія, гібрид, популяція.

2. Породи тварин

Порода тварин (порода) - сукупність особин у межах певного виду тварин, яка має генетично обумовлені стабільні характеристики (властивості та ознаки), що відрізняють її від інших сукупностей особин цього виду тварин, стійко передають їх потомкам та являються результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини

3. Компонування (топографії) інтегральних мікросхем

Інтегральна мікросхема (ІМС) - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і/або на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Компонування (топографія) ІМС - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини у сфері технології, що є просторово-геометричним розміщенням сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними, зафіксованим на матеріальному носії.

4. Комерційні таємниці

На нашу думку, не всі об'єкти і не будь-яка інформація (відомості), що можуть бути віднесені до комерційної таємниці, є результатом інтелектуальної або творчої діяльності. Існуюча практика підприємницької діяльності дозволяє відносити до комерційної таємниці не тільки знання і досвід виробничо-технічного характеру (які, власне, і є результатами інтелектуальної, творчої діяльності), але й різноманітну інформацію, що становить предмет ділового, комерційного та іншого інтересу суб'єкта підприємницької діяльності. Наприклад, до комерційної таємниці може бути віднесено інформацію про факти, події та явища, розголошення яких може суттєво вплинути на конкурентоспроможність цього суб`єкта підприємницької діяльності, а саме:

* відомості про укладення протоколів про наміри, попередніх договорів, угод;

* склад ділових партнерів, відомості про виробничі, комерційні та фінансово-кредитні відносини з діловими партнерами;

* списки постачальників та клієнтів;

* факти проведення ділових переговорів, нарад, ділових прийомів (без відомостей щодо їх результатів);

* інформація про технологічне обладнання;

* відомості про цінову політику та політику збуту;

* окремі умови трудових договорів;

* інформація про провідних фахівців та місця їх роботи за сумісництвом;

* відомості про заробітну плату в цілому та за професіями або посадами;

* наявність умов для захисту комерційної таємниці, в тому числі інформація про особу, яка передана нею роботодавцю тощо.

Комерційна таємниця є найбільш універсальною серед інших видів інформації з обмеженим доступом, оскільки може включати в себе інформацію щодо певних фактів, подій, явищ та продукти інтелектуальної діяльності. З огляду на це, необхідно встановити захист як відомостей, які є інтелектуальною власністю, так і інформації, що не містить ознак інтелектуальної власності, та чітко визначити сферу законодавчого регулювання цих двох категорій інформації. Об'єкти інтелектуальної власності, у свою чергу, певною мірою захищені чинним законодавством, а решта інформації, яка має суттєве значення для конкретного суб'єкта підприємницької діяльності і може бути визнана ним як комерційна таємниця, не отримала належного правового захисту.

У свою чергу, чинний Закон України „Про інформацію” взагалі не дозволяє відносити інформаційний ресурс до сфери прав інтелектуальної власності. Тому законодавство з метою усунення суперечностей між цивільним і інформаційним законодавством та уникнення непорозумінь у процесі правозастосування й визначення режиму охорони інформації, що становить комерційну таємницю, на нашу думку, має чітко встановити критерії віднесення інформації до сфери прав інтелектуальної власності.

Отже, поняття комерційної таємниці є ширшим, ніж поняття об'єкта інтелектуальної власності, який може входити до складу комерційної таємниці конкретного суб'єкта підприємницької діяльності. На користь такої точки зору свідчить і досвід регулювання охорони комерційної таємниці в деяких іноземних країнах. Так, наприклад, за законодавством Франції до комерційної таємниці може належати організаційна структура підприємства, списки постачальників, особисті справи персоналу, контракти з іншими організаціями, списки клієнтів, плани розвитку бізнесу, схеми дистрибуції тощо.

5. Наукові відкриття

Якщо винахід -- це то, чого ніколи не було у світі до моменту винаходу, то відкриття -- це те, що було завжди, але ми про це не знали.

В свій час визначення відкриття було дане в «Положенні про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції», що затверджене РМ СРСР № 584 від 21 серпня 1973 року, яке практично повторене у ст.457 ЦКУ: «Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання».

Відкриттями в рамках даного Положення не визнаються географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття, а також відкриття родовищ корисних копалин і відкриття в області суспільних наук.

З визначення відкриття випливають критерії його охороноздатності:

* відкриття повинне бути науковим положенням, обґрунтованим теоретично і, як правило, підтвердженим експериментально (у зв'язку з чим між датами пріоритету і реєстрації відкриття проходить іноді не одне десятиліття);

* відкриття повинне мати своїм об'єктом закономірність, властивість або явище матеріального світу;

* відкриття повинне бути новим, тобто раніше не відомим у світі науковим положенням;

* відкриття повинне вносити корінні зміни в рівень пізнання (що і доводиться десятиліттями).

Відповідність заявленого відкриття зазначеним критеріям установлювала авторитетна наукова експертиза, у результаті якої лише кожна тридцята заявка на відкриття була визнана науковим відкриттям.

6. Раціоналізаторські пропозиції

Раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, організації, установи, міністерства, відомства, до якої вона подана, і котра передбачає зміну або удосконалення:

-- конструкції виробу, що можуть характеризуватися, наприклад, змінами в конструктивному виконанні деталей, вузлів, блоків тощо в їх взаємозв'язку, взаєморозміщенні та співвідношенні, геометричних формах;

-- технології виробництва, що можуть характеризуватися змінами у методах проведення технологічних операцій, їх послідовності, параметрах режимів (температура, тиск тощо), а також змінами в машинах, що застосовуються, в приладах, пристроях, що беруть участь у процесі. При цьому до технології виробництва, зокрема, можуть відноситися засоби виміру, контролю, монтажу, видобутку або переробки сировини;

-- складу матеріалу, що може характеризуватися, наприклад, змінами в інгредієнтах, які входять до його складу, та їх кількісному співвідношенні.

Задача, яка вирішується раціоналізаторською пропозицією, не повинна обов'язково створювати нові, а може лише змінювати, вдосконалювати, модернізувати вже відомі рішення, пристосовуючи їх до специфічних умов даного виробництва. Раціоналізаторська пропозиція характеризується місцевою новизною, тобто бути новою лише для того підприємства чи організації, установи, міністерства, відомства, куди вона подана. Використання раціоналізаторської пропозиції на даному підприємстві, організації, установі повинно давати економічний, технічний або інший позитивний ефект. Корисність раціоналізаторської пропозиції може бути виражена у збільшенні довговічності, покращанні якості, економії енергії, матеріалів, оптимізації параметрів, характеристик, економії виробничих площ, покращанні фізичних, хімічних та інших властивостей матеріалів, зниженні собівартості продукції, підвищенні продуктивності праці, рівня техніки безпеки, охорони праці тощо.