Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх

1. Загальні особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх

Наявність особливого провадження у справах про злочини неповнолітніх зумовлено необхідністю досягнення таких цілей:

1) кримінологічної, що полягає у запобіганні злочинам неповнолітніх, бо злочинність як соціальне (а точніше -- антисоціальне) явище "рекрутує" (В. В. Вандишев) із неповнолітніх нових злочинців;

2) правових:

-- встановлення істини у кримінальних справах для правильного, а, отже, і справедливого їх вирішення;

-- забезпечення належної правової захищеності неповнолітнього обвинуваченого.

Складнощі у досягненні цих цілей зумовлено віковими соціально-психологічними рисами неповнолітніх. Найбільшою мірою в ході застосування кримінально-процесуальних норм має бути враховано такі характеристики:

1) незрілість мислення;

2) брак достатнього соціального досвіду;

3) нестабільність психіки;

4) підвищену емоційність;

5) підвищену навіюваність і самонавіюваність;

6) схильність до фантазій.

Перераховані характеристики неповнолітніх впливають на те, що урочистість судового процесу в їхніх очах слугує возвеличенню злочину і породжує прагнення до "слави" серед однолітків. Окрім того, під час процесу з участю неповнолітніх їм стають відомими такі сторони злочинної діяльності, від яких цих осіб слід оберігати, аби не перетворити кримінальне провадження на кримінальну "школу". Зазначені обставини зумовлюють особливий порядок провадження у кримінальних справах неповнолітніх.

Загальні особливості кримінального процесу визначено положеннями ч. 4 ст. 14 Міжнародного акта про громадянські і політичні права, згідно з якою "стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню".

На підставі вікових соціально-психологічних характеристик неповнолітніх Генеральна Асамблея ООН розробила "Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх", більше відомі як "Пекінські правила" (1985 p.). Ці Правила передбачають:

-- створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх;

-- наявність в осіб, які здійснюють кримінальний процес у справах неповнолітніх, відповідної кваліфікації;

-- побудову судового розгляду таким чином, щоб він забезпечував інтереси неповнолітніх;

-- забезпечення конфіденційності, щоб уникнути завдання шкоди неповнолітнім і через непотрібну гласність або шкоду їх репутації тощо.

Загальні особливості провадження у кримінальних справах неповнолітніх можна розподілити на кілька блоків.

2. Особливості, що стосуються предмета доказування в справах про злочини неповнолітніх

Закон передбачає, що при провадженні досудового слідства і розгляді таких справ у суді крім обставин, що підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі (ст. 64 КПК), необхідно також з'ясувати обставини, зазначені в ч. 1 ст. 433 КПК, а саме:

1. Точний вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження). Це необхідно для правильного вирішення питання про те, чи може він нести кримінальну відповідальність, як краще організувати роботу з його виховання.

Встановлюючи вік неповнолітнього, слід враховувати, що особа вважається такою, що досягла віку кримінальної відповідальності, не в день народження, а по закінченні доби, на яку припав цей день, тобто з нуля годин наступної доби.

Точний вік неповнолітнього має бути підтверджено:

-- свідоцтвом про народження;

-- паспортом.

До матеріалів справи додають копію документа, що підтверджує вік неповнолітнього.

Якщо документів, які підтверджують вік, немає або є підозра, що вони підроблені, відповідно до п. 5 ст. 76 КПК для встановлення віку неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого обов'язково призначають судово-медичну експертизу. При визначенні віку неповнолітнього за допомогою експертизи слід зважати на два моменти:

* експерти визначають тільки рік народження. Днем народження неповнолітнього вважається останній день року, вказаного експертами;

* якщо у висновку експертизи вік визначено мінімальним і максимальним числом, то слід виходити із пропонованого експертами мінімального віку особи.

2. Стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, слід також з'ясувати, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними. В необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та того, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі керувати ними, необхідно проводити експертизу з участю фахівців у галузі дитячої та юнацької психології (педагога, психолога), або ці питання поставити на вирішення експерта-психіатра (ч. З ст. 433 КПК).

3. Характеристика особи неповнолітнього. Для цього необхідно зібрати дані про:

-- те, де він вчився або працював;

-- як ставився до навчання, праці;

-- якою була поведінка в навчальному закладі, за місцем роботи.

4. Умови життя й виховання неповнолітнього. Оскільки більшу частину часу неповнолітній живе і виховується вдома та в закладах освіти, під час провадження у справі слід з'ясувати:

по-перше:

-- в яких матеріальних, побутових умовах живе і виховується неповнолітній;

-- як ставляться до виконання своїх обов'язків з виховання неповнолітнього його батьки;

-- чи не ведуть батьки антисоціальний спосіб життя;

-- в яких стосунках перебуває неповнолітній зі своїми батьками;

-- якою є психологічна обстановка в сім'ї;

-- чи не застосовується в сім'ї насильство щодо неповнолітнього тощо;

по-друге:

-- в якому закладі освіти навчається неповнолітній;

-- чому саме в цьому закладі він навчається;

-- яким чином характеризує класний керівник неповнолітнього;

-- чи створено в закладі освіти умови для навчання, виховання та творчого розвитку особистості учнів тощо.

5. Обставини, які негативно впливали на його виховання. В справах мають бути дані, чи притягувався неповнолітній до адміністративної або кримінальної відповідальності. Якщо він відбував покарання в установі виконання покарань, слід встановити, як його характеризує адміністрація, чи був він працевлаштований після повернення додому, а за повторного вчинення злочину -- причини рецидиву.

До матеріалів справи додають характеристики з місця роботи та навчання, матеріали кримінальної міліції в справах неповнолітніх.

6. Наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність. Оскільки дії дорослих осіб, що втягують неповнолітніх у пияцтво, злочинну та іншу антигромадську діяльність, становлять підвищену суспільну небезпечність, Верховний Суд України вказав судам на їх обов'язок: усебічно з'ясовувати обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, який вчинив злочин; виявляти дорослих осіб, котрі втягнули його в злочинну чи іншу антигромадську діяльність, притягувати останніх до передбаченої законом відповідальності (постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність").

У разі істотної неповноти досудового слідства, зокрема, якщо не з'ясовано дані про особу підсудного, умови його життя і виховання, не виявлено дорослих співучасників і осіб, що втягли неповнолітнього у злочинну й іншу антигромадську діяльність, суд, за неможливості усунути неповноту досудового слідства в судовому засіданні, повинен повернути справу на додаткове розслідування.

Законом визначено, що для встановлення згаданих обставин слід допитати як свідків батьків неповнолітнього та інших осіб, які можуть надати необхідні відомості, витребувати необхідні документи і провести всі необхідні слідчі та судові дії (ч. 2 ст. 433 КПК).

3. Особливості провадження, пов'язані з участю у кримінальній справі захисника

Законом передбачено обов'язкову участь захисника в справах про злочини неповнолітніх (п. 1 ч. 1 ст. 45 КПК).

4. Особливості провадження, пов'язані з участю у кримінальній справі осіб, які несуть відповідальність за виховання неповнолітнього або беруть участь у його вихованні

кримінальний злочин неповнолітній захисник

До таких осіб належать:

1. Батьки (інші законні представники) неповнолітнього (ст. 441 КПК). Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначено ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно з якою батьки зобов'язані:

* виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

* піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

* забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

* поважати дитину. Згідно з цією ж статтею:

* передання дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї;

* заборонено будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

* заборонено фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

2. Представники служби у справах неповнолітніх та міліції у справах неповнолітніх беруть участь у судовому розгляді справи (ст. 442 КПК), а міліції -- ще й у стадіях порушення кримінальної справи та досудового слідства (приймають, перевіряють і вирішують заяви про злочини та дізнання в разі порушення кримінальної справи, а також виконують доручення та вказівки слідчого у справі). Обов'язки служб у справах неповнолітніх встановлено ст. 4 Закону України від 21 квітня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх, а кримінальної міліції у справах неповнолітніх -- ст. 5 цього ж Закону.

3. Представники підприємств, установ і організацій беруть участь тільки в стадії судового розгляду (ст. 443 КПК). Цих осіб допускають до участі в справі з метою отримати від них:

-- пояснення щодо поведінки неповнолітнього, який навчається чи працює в певному колективі;

-- показання як свідків (за наявності підстав до допиту їх у такій якості).

5. Особливості застосування щодо неповнолітніх запобіжних та інших заходів процесуального примусу

Враховуючи специфіку справ про злочини неповнолітніх, законодавець встановив декілька додаткових правил, пов'язаних з особливостями застосування запобіжних заходів та інших заходів примусу в таких справах.

1. Затримання та взяття під варту, як запобіжні заходи, може бути застосовано до неповнолітнього обвинуваченого лише у виняткових випадках за наявності підстав і в порядку, що встановлено законом (статтями 106, 148, 150, 155 КПК). Те саме визначено у ч. 2 ст. 33 Закону України від 26 квітня 2001 р. "Про охорону дитинства". Про затримання дитини відповідні органи негайно повідомляють батьків чи осіб, які їх замінюють, а також органи прокуратури. Заборонено утримувати дитину в одному приміщенні з дорослими затриманими, арештованими чи засудженими особами.

2. Взяття під варту застосовують лише у разі, якщо дані про особу та тяжкість злочину свідчать, що застосування іншого запобіжного заходу не гарантуватиме, що неповнолітній не зробить спроб вчинити повторні злочини, не перешкоджатиме встановленню істини в справі, з'явиться за викликом до органу розслідування або в суд.

У Конвенції про права дитини, ухваленій 44 сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 р. і ратифікованій Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. (далі -- Конвенція), міститься гуманне положення щодо застосування до неповнолітнього міри запобіжного заходу. Відповідно до ст. 37 Конвенції "арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюється згідно із законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу".

3. До неповнолітніх обвинувачених, крім загальних запобіжних заходів, передбачених ст. 149 КПК, застосовують такі спеціальні заходи, як передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються у дитячій установі, -- під нагляд адміністрації цієї установи. Порядок застосування цих запобіжних заходів врегульовано ст. 436 КПК. Згідно з цією статтею закону:

* батьки, опікуни, піклувальники або адміністрація дитячої установи в цих випадках дають письмове зобов'язання про забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду;

* зазначених осіб попереджають про характер обвинувачення, пред'явленого неповнолітньому, і про їх відповідальність в разі неявки його до слідчого, прокурора або до суду;

* у разі порушення цього зобов'язання до батьків, опікунів і піклувальників може бути застосовано грошове стягнення в розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому ст. 153 КПК (див. лекцію 6 "Запобіжні заходи").

У практиці діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду спеціальні запобіжні заходи застосовують украй рідко.

4. До неповнолітнього заборонено застосовувати привід.

6. Особливі підстави припинення кримінально-процесуального провадження

Сутність цих підстав полягає у такому.

1. Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння 11-річного віку (п. 5 ч. 1 ст. 6 КПК). Цю підставу може бути покладено в основу відповідного рішення в будь-якій стадії кримінального процесу (за винятком стадії виконання вироку) одним із органів, які мають право здійснювати провадження у кримінальних справах.

2. Справу може бути закрито у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (п. З ч. 1 ст. 7-1, статті 7-3, 9 КПК). Підстави до закриття справи викладено в кримінальному законі (ч. 1 ст. 97 КК):

-- злочин має бути вчинено вперше;

-- злочин має належати до категорії злочинів невеликої тяжкості;

-- виправлення неповнолітнього можливе без застосування покарання.

Питання про закриття кримінальної справи за цими підставами вирішує виключно суд (суддя) тільки в судових стадіях процесу.

Висновки

1. Провадження у кримінальних справах неповнолітніх здійснюється за загальними правилами, але з деякими особливостями.

2. Особливості провадження визначаються соціально-психологічними характеристиками неповнолітніх.

3. Основною метою запровадження у кримінально-процесуальний закон особливого порядку провадження в цих справах є забезпечення (гарантування) реалізації неповнолітніми їхніх прав та законних інтересів.

Размещено на Allbest.ru