Формування громадської думки: механізми державного регулювання інформаційних потоків
Визначення етапів та напрямів впливу інформаційних потоків на формування громадської думки. Встановлення основних методів її вираження. Аналіз наслідків впливу, що сприятиме державному нагляду за правомірністю дій суб’єктів інформаційних відносин.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2015 |
| Размер файла | 52,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
УДК 35.01(477)
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Формування громадської думки: механізми державного регулювання інформаційних потоків
25.00.02 - механізми державного управління
Попроцький Олександр Павлович
Київ - 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України. громадський правомірність державний
Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор Чукут Світлана Анатоліївна, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри інформаційної політики.
Офіційні опоненти:
доктор наук з державного управління, доцент Драгомирецька Наталія Михайлівна, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри філософських та соціально-політичних наук;
кандидат політичних наук Дубов Дмитро Володимирович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, державний експерт відділу інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних відносин.
Захист відбудеться 19 жовтня 2009 р. о 14 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.
Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).
Автореферат розісланий 18 вересня 2009 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.Ф. Дехтяренко.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Формування громадянського суспільства в Україні вимагає від держави безпосередньої співучасті. Дотримання основних свобод людини, створення демократичних умов її життя та формування громадської думки - усе це передумови існування правової держави, розвиток якої передусім залежить від дотримання законодавчих норм та правил, що всебічно захищають права громадян.
Одну із головних ролей у становленні та розвитку громадянського суспільства відіграє громадська думка, яка в правовій державі має відігравати основну роль при прийнятті суспільно важливих рішень. Саме громадська думка як першоджерело та індикатор соціальних настроїв у державі найчастіше стає об'єктом маніпуляцій.
Актуальність даного дослідження зумовлена посиленням впливу інформаційних потоків на формування громадської думки в Україні, що є причиною виникнення низки проблем у становленні та розвитку демократичного суспільства в Україні.
Нинішня система державного управління в Україні недостатньо забезпечує умови демократичного формування громадської думки, її розвитку та вираження. Недоліки українського законодавства у галузі інформації зводять нанівець спроби представників державної влади розвивати демократичне суспільство в Україні.
Діяльність держави в цьому напрямі характеризується відсутністю виваженого державного регулювання інформаційних потоків, а також проблемами в інституційній та нормативно-правовій сферах державного управління.
Спостерігаються певні ускладнення в дієвості механізмів державного управління в галузі інформації, які перешкоджають ефективній взаємодії влади та громадян. Держава в особі її органів недостатньо поінформована про стан, проблеми та очікування своїх громадян. Водночас в Україні бракує відкритості влади перед суспільством.
Інформаційні потоки в національному просторі поширюють інформацію серед громадян та впливають на суспільну свідомість. Використання технологій впливу у процесі здійснення недобросовісної інформаційної політики органами державної влади та політичними партіями, а також маніпуляцій під час виборчих кампаній ставить під загрозу демократичні засади існування суспільства, зокрема свободу слова, вибору, волевиявлення тощо. Розвиток та використання інформаційних технологій у сучасному суспільстві викликає потребу їх коригування та регулювання з боку держави.
Теоретичним та методологічним підґрунтям дослідження є наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених, праці яких присвячені дослідженням громадської думки, державного управління, соціології, синергетики.
Серед відомих вітчизняних і зарубіжних дослідників процесу становлення громадської думки слід відзначити: Г.Гегеля, Т.Гоббса, Е.Ноймана, Н.Хомського, Ж.Бодрійяра, С.Кара-Мурзу, Дж.Цаллера , У.Ліпмана, Д.Локка, Е.Берна, Г.Грачова, Дж.Едельмана, Е.Дюрана, Г.Лебона, Л.Леві-Брюля, П.Ласарсфельда, Г.Маркузе, С.Московичи, І.Панаріна, С.Расторгуєва, П.Рікера, П.Штомпку, А.Морозова, І.Федякіна, А.Цуладзе, Г.Шиллера, К.Юнга, Ц.Короленко, П.Шампаня, О.Доценко, О.Донченко, Ю.Романенка, Ю.Сурміна, Г.Почепцова, В.Петрика.
Дослідженням різноманітних аспектів державного управління та впливу на них інформаційних складових займалися Е.Тофлер, А.Грамши, В.Речицький, А.Пригожин, В.Бакуменко, Є.Ромат, С.Телешун, М.Каранфілов, В.Богданович, А.Семенченко, Ю.Кальниш, Н.Грицяк.
Проблемам інформаційної політики та впливу громадської думки на процеси державотворення присвячені роботи Ф.Уебстера, Ч.Тіллі, С.Чукут, Н.Драгомирецької, А.Позднякова, А.Дуди, В.Дрешпака, Н.Дніпренко, Т.Джиги.
Для дослідження також використано нормативно-законодавчу базу України, міжнародні правові акти, положення, декларації тощо.
Серед основних проблем у регулюванні інформаційних потоків в Україні - не досить досконала нормативно-правова база; відсутність чітких повноважень державних інституцій, які працюють в інформаційній сфері; недостатня кількість ґрунтовних досліджень інформаційних технологій, що впливають на процес трансформації громадської думки та, передусім, неповне розуміння самої структури громадської думки та її елементів. Не в повному обсязі також досліджені механізми державного регулювання інформаційних потоків, які впливають на громадську думку, що значно ускладнює подальший розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Так, найбільш дослідженими є методи та техніки впливу на громадську думку, водночас зовсім не досліджено, як ті чи інші повідомлення впливають на окремі структурні елементи громадської думки та яким чином запобігати таким перетворенням.
Таким чином, актуальність теми дослідження пов'язана з нагальною потребою вдосконалення механізмів державного коригування інформаційних потоків, що передбачає спостереження за інформаційними відносинами у державі та здійснення координуючих заходів щодо їх розвитку, а також державного регулювання інформаційних потоків у випадку захисту громадської думки від прихованого впливу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науково-дослідними розробками кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України за темами: “Теоретико-методологічні засади інформаційної політики в сучасних умовах державотворення” (НДР № 0102U002540), де автором як науковим співробітником проаналізовано функції держави із забезпечення демократичного формування громадської думки та розроблено рекомендації щодо їх удосконалення; “Розроблення науково-методичного забезпечення зв'язків з громадськістю в органах державної виконавчої влади” (НДР № 0107U005909), у рамках якої автором розроблено методологію проведення моніторингу громадської думки щодо діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; “Налагодження механізмів ефективної взаємодії уряду з громадськістю та засобами масової інформації: теоретико-прикладний аспект” (НДР № 0109U003027), у якій автор запропонував новий механізм державного регулювання інформаційних потоків при формуванні громадської думки.
Окремі положення дисертаційного дослідження були використані у процесі розробки робочих програм навчальних дисциплін кафедри інформаційної політики, зокрема: “Інформаційна політика та зв'язки з громадськістю”, “Інформаційні виборчі технології”, “Зв'язки з громадськістю в державному управлінні”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні результативних механізмів державного регулювання інформаційних потоків у процесі формування громадської думки суб'єктами державного управління, визначенні та формулюванні практичних рекомендацій щодо побудови взаємовідносин та взаємодії з громадськістю в системі державного управління з урахуванням громадської думки.
Вивчення громадської думки та методів впливу на неї має ґрунтуватися на основі фундаментальних досліджень інформаційних потоків з використанням сучасних технологій у системі державного управління.
Досягнення мети передбачає вирішення комплексу проблем щодо вдосконалення державного регулювання інформаційних потоків, а також, на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень у даній галузі, вирішення таких завдань:
здійснити теоретико-методологічний аналіз механізмів державного регулювання інформаційних потоків при формуванні громадської думки у вітчизняній та зарубіжній літературі;
проаналізувати структуру громадської думки, запропонувати нове її визначення та модель формування для поглиблення розуміння поняття громадської думки та її складових елементів у державному управлінні;
визначити основні етапи та напрями впливу інформаційних потоків на формування громадської думки і встановити основні методи її вираження, що дасть змогу органам державної влади відслідковувати та запобігати неправомірним діям суб'єктів інформаційних відносин та сприяти розвиткові свободи слова;
визначити засоби та канали впливу на громадську думку в Україні, а також проаналізувати наслідки такого впливу, що сприятиме державному нагляду за правомірністю дій суб'єктів інформаційних відносин та надасть можливість їх коригування;
розглянути інформаційні потоки впливу на формування громадської думки, визначити основні проблеми та недоліки їх державного регулювання в Україні, що надасть змогу розробити рекомендації щодо їх усунення;
визначити напрями використання моделі громадської думки в діяльності органів державної влади, а також розробити рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання інформаційних потоків та захисту громадської думки в Україні.
Об'єкт дослідження - громадська думка, структура її складових елементів та рівні їх взаємодії між собою, методи її формування й вираження.
Предмет дослідження - механізми державного регулювання інформаційних потоків при формуванні громадської думки.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення механізмів державного регулювання інформаційних потоків сприятиме демократичному розвитку громадської думки в Україні; поліпшить умови роботи органів державної влади з питань формування, розвитку, вираження та врахування громадської думки, підвищить рівень її державного захисту від прихованого впливу інформаційних повідомлень, що поширюються в інформаційному просторі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять насамперед системний та синергетичний підходи, що дало змогу проаналізувати громадську думку як багаторівневу систему, елементи якої пов'язані між собою та створюють складну фрактальну систему, встановити типи зв'язків між її елементами. Для дослідження механізмів державного регулювання застосовано комплексний підхід. Зокрема, запропоновано розглядати сукупність механізмів державного регулювання інформаційних потоків і, відповідно, діяльність органів державної влади як цілісну систему.
У дисертації використано: порівняльний метод - для визначення інституційних та правових проблем у регулюванні інформаційних потоків при формуванні громадської думки; дедуктивний та індуктивний методи - для аналізу механізмів державного управління в інформаційній сфері та встановлення нових підходів до регулювання інформаційних потоків впливу на громадську думку; метод аналізу і синтезу - у процесі розробки моделі громадської думки та визначення зв'язків між ними. Це надало можливість досягти поставленої мети та отримати відповідні результати й висновки.
Висновки та рекомендації стосовно впровадження в Україні новітніх підходів щодо регулювання інформаційних потоків, які впливають на стан і розвиток громадської думки, були сформульовані за допомогою прогностичного методу. Застосування методів логічного узагальнення забезпечило послідовність проведення наукового дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням проблем формування громадської думки, у якому розроблено її матричну модель та запропоновано рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання інформаційних потоків в Україні.
На основі одержаних результатів у дисертації:
уперше:
запропоновано авторську модель громадської думки, створену на основі матриці соціетального психофрактала, сутність якої полягає у створенні нового підходу до розуміння структури громадської думки, відображенні зв'язків між усіма її складовими елементами, поглибленні розуміння наслідків впливу інформаційних повідомлень на формування громадської думки, що може використовуватись у процесі державного регулювання інформаційних потоків та визначення інформаційних повідомлень, створених з метою прихованого впливу на суспільну свідомість;
встановлено послідовність процесу формування громадської думки під впливом інформаційних потоків, який містить етапи формування, факторизації, форматування, фракталізації, формулювання і фронтації громадської думки та описує особливості її розвитку на кожному з них;
удосконалено:
типологію формування, трансформації та вираження громадської думки, а також методи та способи впливу на неї; формування поділяється на базисне, закріплююче та трансформаційне; трансформація - на еволюційну, революційну, маніпуляційну, цільову, програмну та системну; вираження - на хаотичне, програмоване та систематичне; методи впливу поділяються на розсіяний, цілеспрямований, суб'єктно спрямований та предметно спрямований, а сам вплив може здійснюватися ситуативним, плановим, програмним та системним способами;
інституційний аспект державного регулювання інформаційних потоків, який полягає в перерозподілі необхідних функцій між існуючими органами державної влади, а також створенні нового органу державної влади - Національного комітету захисту громадської думки та фонду громадського захисту, які покращать роботу інституційної системи за методом стримувань та противаг;
нормативно-правовий аспект шляхом внесення поправок у низку законів України в галузі інформації та інформаційної політики, а також розроблено проект Закону України “Про захист громадської думки”, який може стати основою для державного регулювання інформаційних потоків впливу на громадську думку в Україні;
набули подальшого розвитку:
концепції та погляди вчених щодо структури громадської думки та інформаційних потоків, які проявилися в розробці нового підходу до визначення поняття громадської думки та нових типів інформаційних потоків;
механізми державного регулювання інформаційних потоків і протистояння прихованому впливу на громадську думку та суспільну свідомість, які сприяють демократизації процесу формування, розвитку і вираження громадської думки.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження сприятимуть коригуванню та регулюванню інформаційних потоків органами державної влади, дослідженню каналів та змісту повідомлень державними інституціями, демократичному формуванню громадської думки, піднесенню її морального, культурного і правового рівнів.
Застосування досліджених автором засобів і методів визначення впливу на громадську думку стане в пригоді як державним інституціям, так і спеціальним організаціям у процесі регулювання інформаційних потоків в інформаційному просторі України, а створення Національного комітету захисту громадської думки надасть можливість розв'язати проблеми державного нагляду за інформаційними потоками та забезпечити демократичне його функціонування, яке має ґрунтуватися на принципі стримувань та противаг.
Результати дослідження використовуються у навчальному процесі під час викладання навчальних дисциплін у Національній академії державного управління при Президентові України, таких як “Інформаційна політика та зв'язки з громадськістю” і “Інформаційна політика в Україні” (довідка про впровадження № 566 від 17 листопада 2008 р.), при розробці робочої програми навчальної дисципліни “Інформаційні виборчі технології”.
Матеріали дисертації використовувалися під час виконання науково-дослідних робіт за комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” в Національній академії державного управління при Президентові України у 2005-2007 рр. (довідка № 479 від 5 листопада 2008 р.). Отримані дисертантом результати були використані в підготовці практичних рекомендацій з питань взаємодії з громадськістю для Головного управління державної служби України, при написанні аналітичних документів та наданні консультативної підтримки органам державної влади з питань налагодження дієвих контактів із громадськістю (довідка про впровадження № 1538/30-09 від 11 березня 2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були апробовані на наукових конференціях та круглих столах. Основні результати й висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України протягом 2005-2009 рр.
Результати дисертаційного дослідження були обговорені та схвалені на розширеному засіданні кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 4 від 2 жовтня 2008 р.), на науково-практичних конференціях за міжнародною участю “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), “Стратегія реформування державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007), на круглих столах та методологічних семінарах в органах державної влади, зокрема в Головному управлінні державної служби України (Київ, 2009).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 одноосібних наукових праць (загальним обсягом 3,25 друк. арк.), зокрема 5 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 тез до науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків,додатків, списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 215 сторінок, з них 175 сторінок основного тексту, 9 рисунків, 5 додатків. Список використаних джерел налічує 270 найменувань.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі - “Роль держави у формуванні громадської думки” - проаналізовано теоретико-методологічне підґрунтя державного регулювання інформаційних потоків у процесі формування громадської думки. Визначено поняття громадської думки як сукупних уявлень людей, що становлять основу певного соціуму, про їхні місце і роль у цьому соціумі; про сучасні та необхідні стани соціуму, до якого вони належать. Установлено зв'язок громадської думки та символічної реальності. З'ясовано, що вся діяльність індивідів певного соціуму залежить від світоглядних передумов, які спираються на стійкі стереотипи у їхній свідомості. Основу формування стереотипів становлять архетипи - універсальні початкові природжені психічні структури, що є змістом колективного несвідомого, розпізнавані в нашому досвіді. Атитюди та переконання впливають на стереотипні уявлення, які є фрагментами образів, що відображають та формують той чи інший стереотип, соціальні стереотипи визначають як спрощену систему сталих уявлень про той чи інший соціальний процес.
Дано визначення інформаційним потокам впливу на формування громадської думки. Визначено типи та види інформаційних потоків впливу на формування громадської думки, зокрема виділяються прямоспрямовані та зворотноспрямовані. Прямоспрямовані інформаційні потоки впливу на формування громадської думки розділено на організаційні, регулятивні, стимулюючі, установчі, контрольні. До зворотних інформаційних потоків впливу суспільства на діяльність органів державної влади, що виникають як відповідь на прямі інформаційні потоки, було віднесено комунікативні, компромісні, реакційні, петиційні, інформативні та захисні.
Розроблено новий підхід до структури громадської думки, зокрема створено на основі наявних теоретичних розробок українських та зарубіжних учених соціетальну модель громадської думки. З'ясовано, що соціетальність - це особливим чином самоорганізовані взаємозв'язки і взаємодії елементів соціальної системи, яким властива наявність суспільної свідомості. Суспільна свідомість формується в результаті трансформацій індивідуальної, групової та масової свідомості.
Розроблено схематичну послідовність творення громадської думки від індивідуальної думки до складної матриці соціетального психофрактала. Встановлено шляхи формування структури громадської думки: базисне формування, закріплююче та трансформаційне.
Визначено етапність дій акторів суспільних маніпуляцій, спрямованих на заміщення стереотипів у суспільній свідомості, а саме: вивчення, входження, ідентифікація, встановлення тези, приєднання до тези, висунення антитези, формування нової тези, заміщення старої тези, фіксація. З'ясовано, що сформувати потрібний стереотип чи спрямувати суспільство на потрібний вибір можна з використанням форм відкритого та прихованого впливу на матрицю соціетального психофрактала громадської думки. Встановлено, що вплив на формування громадської думки має кілька різновидів (розсіяний, цілеспрямований, плановий), та дано визначення кожному із них. Проаналізовано канали впливу на громадську думку, а саме: друковані засоби масової інформації, Інтернет, телебачення, радіо та чутки.
Проаналізовано рівень демократичності розвитку громадської думки, а також визначено критерії відкритості влади перед суспільством. Зокрема, визначено основні ознаки демократії, проаналізовано роль засобів масової інформації та ініціативних груп, право громадськості на отримання інформації і захист прав меншин.
Визначено основні принципи державного регулювання інформаційних потоків впливу на формування громадської думки, серед яких: створення державою умов для реалізації конституційного права громадян вільно отримувати й використовувати інформацію; забезпечення державою вільного формування інформаційного суспільства та громадської думки; забезпечення державою зворотного зв'язку з громадськістю та захисту громадян у питаннях несанкціонованого використання інформаційних потоків сторонніми суб'єктами інформаційних відносин.
Таким чином, з'ясовано основні проблеми державного управління в питаннях відкритості влади, забезпечення свободи слова і формування та вираження громадської думки.
У другому розділі - “Механізми державного регулювання інформаційних потоків у процесі формування громадської думки” - проаналізовано інституційні та нормативні основи державного регулювання і визначено потреби вдосконалення взаємодії влади та суспільства в Україні в процесі формування громадської думки.
З'ясовано, які, з погляду демократії, функції має виконувати держава щодо забезпечення нагляду за формуванням громадської думки під впливом інформаційних технологій, причому дії держави не повинні порушувати принципів інтелектуальної та інформаційної свободи взаємовідносин її органів, громадян та ЗМІ.
Для здійснення своїх основних соціальних функцій із забезпечення демократичного розвитку суспільної свідомості та громадської думки держава повинна створити всі умови для вільного формування та вираження громадської думки; враховувати громадську думку; здійснювати нагляд та регулювання інформаційних потоків; встановлювати обмеження на інформацію маніпулятивного і неправомірного характеру; здійснювати нагляд за поширюваною в просторі інформацією; забезпечити умови для захисту населення від маніпуляційних дій та гарантувати безпеку в інформаційному просторі.
Визначено механізми державного регулювання інформаційних потоків, серед яких: забезпечення відкритості та прозорості влади; забезпечення права вільного висловлювання та вираження громадської думки; обов'язкове врахування громадської думки; здійснення нагляду держави за поширюваною інформацією, введення обмежень, а в крайньому разі і заборони, на інформацію маніпулятивного та неправомірного характеру.
Проаналізовано діяльність основних органів державної влади в галузі інформації, а саме: Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, Державного комітету інформатизації України, Головної служби інформаційної політики Секретаріату Президента України, Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, і визначено компетенції кожного з них у питаннях забезпечення демократичного формування, розвитку та вираження громадської думки.
З'ясовано, що законодавче забезпечення в інформаційній сфері перебуває у стані нестабільності. Питання, які стосуються діяльності засобів масової інформації, інформаційного забезпечення громадян, регулювання інформаційних потоків впливу на формування громадської думки, вивчення громадської думки та реакцій на її вираження, практично не розглядаються. Донині немає закону, який міг би встановити ефективний формат державного регулювання інформаційних потоків впливу на формування громадської думки та її захисту від прихованого впливу, який може негативно позначатися на психологічному здоров'ї нації.
Встановлено, що фундаментом усього сучасного правового забезпечення в галузі інформації є положення про невід'ємні права людини, до яких належать права на висловлення своєї думки, на таємницю приватного життя та на інтелектуальну свободу. У цьому контексті проаналізовано міжнародні правові акти, такі як Загальна декларація прав людини, Європейська конвенція про права людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права тощо.
Проведено порівняльний аналіз законодавства України в галузі інформації. Зокрема, було проаналізовано Конституцію України, закони України “Про інформацію”, “Про захист суспільної моралі”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення” та ін. З'ясовано, що закони України повністю сформовані для забезпечення свободи слова в Україні, але в них не враховані небезпечні складові в діяльності ЗМІ, зокрема маніпулятивні та пропагандистські.
Відзначено певні недоліки в питаннях правового захисту громадян України як споживачів інформації від можливих свавільних інформаційних заходів, спрямованих на психотропний або інший вплив на стан суспільної свідомості та громадської думки і прогалину в законодавстві, яка спричиняє можливість перенесення думок з метою прихованого впливу на суспільну свідомість. Окремо визначено та проаналізовано форми й методи належного державного регулювання інформаційних потоків, які впливають на формування громадської думки.
Встановлено, що регулювання інформаційних потоків здійснюється методами постійного моніторингу, публічного викриття та притягнення до відповідальності джерела-порушника, введення обмежень на інформацію маніпулятивного характеру та забезпечення вільного поширення достовірної інформації. Форми державного регулювання інформаційних потоків пов'язані з основною метою - не допустити прихованого впливу на формування громадської думки, а також забезпечити її вільний розвиток та вираження.
Доведено, що держава має враховувати громадську думку; створити належні умови для забезпечення її вільного формування та вираження; здійснювати нагляд за інформацією в інформаційному просторі; забезпечити умови для захисту населення від маніпуляційних дій та гарантувати безпеку в інформаційному просторі.
У третьому розділі - “Удосконалення державного регулювання інформаційних потоків при формуванні громадської думки в Україні” - визначено основні проблеми взаємодії влади та суспільства в Україні в процесі формування громадської думки, які умовно можна розділити на три групи: інституційні, нормативні, методичні.
До інституційних проблем віднесено: наявність певних прогалин у діяльності державних інституцій щодо забезпечення вільного формування та розвитку громадської думки, а саме: відсутня функція захисту громадської думки органами державної влади; діяльність органів державної влади практично не передбачає вираження громадської думки; відсутність державного органу, який взяв би на себе відповідальність за забезпечення вільного формування та розвитку громадської думки, що практично не регулюється державною владою; недостатність зв'язку органів державної влади та представників суспільства, що зменшує можливість ураховування громадської думки та участі громадян у здійсненні державної політики.
До нормативних проблем віднесено: недостатній захист громадської думки в українському законодавстві - жоден із правових актів не передбачає захисту громадської думки; недотримання правових норм в інформаційних відносинах, які відбуваються на території України; прогалини в законодавстві надають можливість приховано впливати на суспільну свідомість; відсутність закону, який би регулював інформаційні потоки в Україні.
До функціональних проблем віднесено: проблему відкритості органів державної влади; проблему доступу громадян до державної інформації, нормативних та правових актів; недостатність умов вільного формування інформаційного суспільства та громадської думки; відсутність чіткого механізму регулювання інформаційних потоків, які впливають на стан громадської думки. З'ясовано, що передусім необхідно здійснити перерозподіл функцій із забезпечення демократичного розвитку суспільної свідомості та громадської думки між органами державної влади, що надасть можливість їх ефективно здійснювати, використовуючи метод стримувань та противаг, або ж розглянути інший варіант удосконалення цього процесу.
Встановлено необхідність: забезпечення можливості вільного необмеженого вираження власної думки кожним громадянином України; створення реального механізму своєчасного моніторингу інформаційних потоків для попередження заподіяння прихованого впливу на формування громадської думки громадян України, нехтуючи їх правом на отримання бажаної інформації, шляхом викривлення останньої; створення і підтримки в дієвому стані організаційних та правових аспектів для своєчасної реакції на маніпулятивні інформаційні акції шляхом притягнення до відповідальності їх авторів методом правосуддя; створення спеціалізованого органу, який би виконував усі перераховані функції від імені державної влади та ніс би відповідальність за їх виконання; забезпечення балансу у регулюючій діяльності органів державної влади в галузі інформації методом стримувань та противаг.
Проаналізовано та визначено напрями вдосконалення зворотного зв'язку між суспільством та владою в процесі формування громадської думки в Україні. Розглянуто методи розв'язання наявних проблем взаємодії суспільства та держави в Україні. З'ясовано, що в процесі здійснення державного моніторингу громадської думки виникає зворотний зв'язок між державою та суспільством. Моніторинг громадської думки - це, передусім, метод наближення держави та суспільства, адже, визначаючи реальні проблеми в суспільстві, державна влада змушена більш виважено ставитися до процесу прийняття управлінських рішень.
Визначено, що найбільш поширеними видами моніторингу громадської думки, встановлення зв'язку, способів залучення громадян до прийняття відповідальних рішень та вираження громадської думки є соціологічні опитування, референдуми, плебісцити, скарги, петиції, звернення громадян, дискурси, дебати, засоби масової інформації, інститути політичного посередництва, політичні партії, громадські організації та асоціації, неформальні лобістські організації, громадські приймальні (мережеві організації).
Доведено, що налагодження зв'язку держави та суспільства допоможе розв'язати проблему відкритості державної влади. Саме в процесі постійної взаємодії зростає рівень довіри громадян до держави, що значно зменшує потребу приховування окремих подій у діяльності органів державної влади.
Визначено аспекти щодо вдосконалення державного регулювання інформаційних потоків у процесі формування громадської думки в Україні, які можна розділити на інституційні, економічні, соціальні, організаційні, нормативно-правові. До інституційних аспектів можна віднести створення Національного комітету захисту громадської думки і забезпечення його незалежності від політикуму та бізнесу; економічні аспекти мають забезпечити право Національного комітету захисту громадської думки відслідковувати грошові потоки, які призначені для фінансування інформаційних проектів, а також запроваджувати фінансові санкції стосовно виявлених порушників; соціальні аспекти - розробка новим органом національної програми захисту населення від недобросовісної, викривленої інформації, яка спроможна завдати шкоди свідомості суспільства, впровадження та нагляд за добросовісним її виконанням; до організаційних аспектів ми відносимо петиційну систему вираження громадської думки, яка забезпечує своєчасний прийом скарг, заяв, листів, побажань та коментарів щодо поширеної інформації маніпулятивного характеру; розгляд петицій, а також проведення плебісцитів та референдумів; нормативно-правові аспекти полягають у розробці та впровадженні проекту Закону України “Про захист громадської думки”, який стане основою для діяльності нового органу - Національного комітету захисту громадської думки.
Встановлено, що результатом здійснення моніторингу громадської думки має стати, передусім, створення системи рейтингів, яка визначить пріоритетність і класифікацію соціальних проблем, соціально-політичних настроїв громадян, рівень ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, правильність прийнятих рішень, а також надасть можливість об'єктивно визначати досягнення та недоліки в діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Зазначено, що впровадження електронного врядування передбачає поліпшення зв'язку держави та громадян за допомогою новітніх інформаційних технологій, які нададуть можливість розв'язати проблему врахування думок громадян під час прийняття державних рішень, забезпечити прозорість державної влади та піднести рівень довіри до неї, вирішити проблему доступності всіх державних нормативних актів, надати можливість громадянам брати участь у прийнятті державних рішень.
Висновки
У дисертації наведено теоретико-методологічне узагальнення, обґрунтування та вирішення наукового завдання щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інформаційних потоків на основі запропонованої авторської моделі формування громадської думки. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дослідження дають підстави сформулювати наступні висновки та рекомендації:
1. Теоретико-методологічний аналіз наукових джерел українських та зарубіжних авторів з проблем формування громадської думки та державного управління засвідчує, що недостатньо уваги приділяється вивченню проблем формування громадської думки та впливу інформаційних потоків на її формування і розвиток. У контексті даного дослідження основу державної інформаційної політики становлять структури органів державної влади, на які покладено функції управління та координації інформаційних потоків. Неконтрольовані інформаційні потоки можуть становити загрозу демократичним процесам, які відбуваються в нашій державі. Тому удосконалення механізмів державного регулювання інформаційних потоків є надзвичайно важливим питанням для державного управління.
2. Громадська думка - це комплексне утворення стереотипів, сформоване на основі соціетального психофрактала конкретної соціальної спільноти, яке формується під впливом духовних, культурних, етнічних, геополітичних та інших соціальних факторів і становить єдину систему оцінок та ставлень даної спільноти до актуалізованих проблем, подій і фактів суспільного життя. Складові елементи громадської думки перебувають у структурній матриці - “соціетальному психофракталі”, що становить її каркас. Для державного управління надзвичайно важливо досліджувати не лише рівні етальності психофракталів, а й мати можливість визначати шляхи їх трансформації. Громадська думка має формуватися самостійно, змінюючись відповідно до реальних подій та явищ у житті суспільства. Саме забезпечення державою умов для вільного формування та розвитку громадської думки визначає демократичні основи існування суспільства.
3. Вплив на формування громадської думки має кілька різновидів: розсіяний, цілеспрямований, плановий, під дією яких відбувається трансформація громадської думки. Визначено кілька видів перенесення думок: фактичне приєднання, формальне приєднання, перенесення. Вплив держави на формування громадської думки за підходом до його здійснення можна визначити як організаційний або програмно-ситуаційний. Організаційний підхід характеризується використанням інституційного, нормативно-правового, організаційного напрямів, а програмно-ситуаційний підхід - програмного, ситуативного та комплексного напрямів. Вираження громадської думки здійснюється у вигляді соціологічних опитувань, референдумів, плебісцитів, скарг, петицій, звернень громадян, дискурсів, дебатів, ЗМІ, інститутів політичного посередництва, політичних партій, громадських організацій та асоціацій, неформальних лобістських організацій, громадських приймалень (мережевих організацій) тощо. Вираження громадської думки, так само як і її формування, відбувається хаотично, програмовано та систематично. Її вільне вираження є однією з основних передумов демократичного суспільства. Систематичне вираження громадської думки поширюється в суспільстві, а також досягає органів державної влади, формуючи інформаційні потоки.
4. Формування громадської думки здійснюється із використанням технологічно різних інформаційних каналів, які пропускають основні інформаційні потоки. Найбільше впливають на стан суспільної свідомості методи впливу з використанням усіх засобів масової інформації, таких як друковані засоби масової інформації, Інтернет, телебачення, радіо та чутки. Формування громадської думки здійснюють найчастіше її лідери - священики, політично та ідеологічно заангажовані науковці, діячі культури, політики, політологи, політтехнологи, політичні та соціоетнічні групи чи колективи, заангажовані та спеціалізовані мас-медіа, бізнес-групи, асоціативні групи інтересів, громадські утворення, пов'язані з ними лобісти - у цілому всі ті, хто зацікавлений у зміні уявлень суспільства на користь тих ідеограм, які вони формують у власних інтересах. Держава має не лише відслідковувати можливе використання таких технологій зацікавленими групами, а й уживати всіх заходів щодо запобігання таким акціям та притягнення до відповідальності їх замовників. Це, передусім, нагляд за використанням каналів інформації та за інформаційними потоками, які вирують в інформаційному просторі, а також встановлення принципів та норм використання інформаційно-комунікативного потенціалу органів державної влади в галузі інформації для створення умов демократичного формування, розвитку та вираження громадської думки.
5. Інформаційні потоки в державному управлінні поділяються на прямоспрямовані (від держави до громадськості) та зворотноспрямовані (від громадськості до держави). До прямоспрямованих віднесено організаційні, регулятивні, стимулюючі, установчі, контрольні та охоронні. До зворотних інформаційних потоків, що виникають як відповідь на прямі інформаційні потоки, віднесено комунікативні, компромісні, реакційні, петиційні, інформативні та захисні. До основних функціональних підходів державного регулювання інформаційних потоків належать: забезпечення свободи слова й думки; надання права на вільне вираження власних поглядів, на інформацію тощо; наділення обов'язками надання своєчасної достовірної інформації як органів державної влади, так і засобів масової інформації; встановлення заборон на використання прихованих методів впливу, використання інформації проти свобод людини тощо. Жоден із органів державної влади в Україні в галузі інформації не розв'язує проблеми забезпечення вільного розвитку та вираження громадської думки. Так само не приділено увагу регулюванню інформаційних потоків, що часто призводить до маніпуляцій громадською думкою, викривлення реальності, впливу на свідомість та підсвідомість. Серед механізмів державного регулювання інформаційних потоків виділено: забезпечення відкритості та прозорості влади; забезпечення права вільного висловлювання та вираження громадської думки; обов'язкове врахування громадської думки; здійснення нагляду держави за поширюваною інформацією, введення обмежень, а в крайньому разі і заборони на інформацію маніпулятивного та неправомірного характеру. У процесі дослідження було виявлено прогалини в законодавстві, які надають можливість здійснювати безконтрольну інформаційну діяльність із використанням засобів масової інформації. Кожен механізм має свої специфічні підходи, функціональність у діяльності та набір елементів. Серед органів у галузі інформації, які закони наділяють повноваженнями щодо діяльності в інформаційному просторі, не можна виділити такий, що забезпечив би своїми повноваженнями всі наявні проблеми регулювання інформаційних потоків та запобігання маніпуляційним акціям усіма каналами поширення інформації.
6. У плановій діяльності органів державної влади практично не передбачається функція вираження та обов'язкового врахування громадської думки в разі прийняття політичних рішень. Розв'язанням комплексної проблеми регулювання інформаційних потоків може стати більш ефективний розподіл функцій між органами державної влади в Україні, забезпечення яких охопить усі проблеми захисту інформації в різних сферах діяльності держави та суспільства. Використання органами державної влади моделі громадської думки у вигляді матриці соціетального психофрактала надасть можливість здійснювати нагляд за динамікою розвитку громадської думки як самостійно, під впливом природних суспільно-політичних явищ, так і за можливого використання маніпуляційних технологій сторонніми групами у власних інтересах.
На підставі зроблених висновків вважаємо необхідним надати низку рекомендацій.
Більш оптимальною інституцією державного регулювання інформаційних потоків може стати спеціалізований профільний державний орган - Національний комітет захисту громадської думки України. Цей орган державної влади має бути наділений функціями координаційно-консультаційного органу у сфері регулювання інформаційних потоків, який здійснює не стільки виправлення наслідків інформаційних впливів, скільки запобігання їм та інформування про наявні проблеми. Так, метою діяльності цього органу стане забезпечення інформаційно-психологічної безпеки громадян України; нагляд за правомірністю діяльності суб'єктів інформаційних відносин; регулювання та контроль інформаційних потоків у процесі здійснення захисту громадської думки від маніпуляційного впливу; сприяння вільному вираженню громадської думки; визначення проблем та очікувань громадян для розробки рекомендацій щодо їх враховування в діяльності органів державної влади.
Національний комітет захисту громадської думки має розв'язати проблему захисту громадської думки, регулювання інформаційних потоків для захисту громадськості від маніпуляцій, у тому числі й через засоби масової інформації, але не має права нав'язувати власні суб'єктивні погляди журналістам чи обмежувати їх у виконанні професійних обов'язків у рамках законів. Крім того, Національний комітет захисту громадської думки має стати органом, який буде стежити за дотриманням правових норм в інформаційних відносинах, які здійснюються на території України, що є також нині актуальною проблемою. У рамках системи стримувань та противаг основною противагою цьому органу можуть стати новостворені громадські організації, такі як Національна рада з питань захисту громадської думки, Фонд громадського захисту. Національна рада з питань захисту громадської думки, по суті, має бути об'єднанням громадян України, компетентних у питаннях демократизації суспільства, розвитку, вираження та захисту громадської думки, які є представниками Національного комітету захисту громадської думки у регіонах України та будуть здійснювати нагляд за діяльністю Національного комітету захисту громадської думки й дотриманням ним законів України та принципів демократії.
Законодавча база України потребує ретельного доопрацювання цього напряму, зокрема забезпечення певних бар'єрів на шляху маніпулятивних інформаційних потоків. Цю проблему слід вирішувати як на рівні гармонізації права на законодавчому рівні, так і на рівні вдосконалення державної влади. Розв'язанням цієї проблеми має стати внесення поправок до низки законів України, а саме: “Про інформацію”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”. Поправки мають обмежити використання інформації з метою прихованого впливу на громадську думку та психологічні свободи громадян, а також запровадити відповідальність за здійснені порушення. Нормативно-правовою проблемою діяльності державної влади з регулювання інформаційних потоків є відсутність відповідного закону, який би їх регулював. Тому поряд із внесеними поправками до чинних законів потрібно ввести в дію новий Закон України “Про захист громадської думки”, який зможе гарантувати правомірність дій Національного комітету захисту громадської думки та правовим методом узаконити регулювання інформаційних потоків, з метою забезпечення демократичності інформаційних відносин держави та обмеження прихованого впливу на громадян з використанням інформаційних каналів. Таким чином буде розв'язана проблема недостатнього врегулювання інформаційних відносин у питаннях впливу на громадську думку в Україні.
Існує нагальна потреба у створенні системи рейтингів проблем, яка дасть можливість встановити ступінь значимості соціальних проблем, стан соціально-політичних настроїв громадян, що значно підвищить роль громадської думки в прийнятті державно-управлінських рішень щодо суспільних проблем.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації
1.Попроцький О. Соціетальна модель громадської думки / О. Попроцький // Вісн. НАДУ. - 2007. - № 1. - С. 248-257.
2.Попроцький О. Етапи формування громадської думки / О. Попроцький // Вісн. НАДУ. - 2007. - № 2. - С. 131-137.
3.Попроцький О. Шляхи впливу на формування громадської думки / О. Попроцький // Зб. наук. пр. НАДУ. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - Вип. 1. - С. 125-134.
4.Попроцький О. Механізм державного регулювання інформаційних потоків при формуванні громадської думки / О. Попроцький // Вісн. НАДУ. - 2008. - № 1. - С. 114-119.
5.Попроцький О. Роль громадської думки у прийнятті держано-управлінських рішень щодо суспільних проблем / О. Попроцький // Вісн. держ. служби України. - 2009. - № 1. - С.72-76.
6.Попроцький О. Теледебати: політична технологія чи спроба демократизації суспільства / О. Попроцький // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р. : у 2 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 1. - С. 439-442.
7.Попроцький О. Функції держави із забезпечення демократичного формування громадської думки / О. Попроцький // Стратегія реформування державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2007 р. : у 4 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 4. - С. 121-124.
8.Попроцький О. Методологія проведення моніторингу громадської думки щодо діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / О. Попроцький // Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку : матеріали наук.-практ. конф. до 90-річчя держ. служби України (Київ, 18 листоп. 2008 р.): у 2 т. /за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. - К. : НАДУ, 2009. - Т. 2 : у 3 ч. - Ч. 2. - С. 87-89.
Анотації
Попроцький О.П. Формування громадської думки: механізми державного регулювання інформаційних потоків. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2009.
Дисертацію присвячено проблемам демократичного регулювання інформаційних потоків в Україні, питанням формування, розвитку та вираження громадської думки, а також теоретичним і управлінським проблемам державного регулювання інформаційних потоків, які спроможні впливати на її стан. Докладно аналізуються питання структури громадської думки, шляхи, методи та канали впливу на неї, а також проблеми державної влади в забезпеченні демократичного існування громадської думки в Україні.
У роботі досліджені інформаційні потоки, громадська думка, її структурні одиниці, вплив інформаційних акцій на елементи структурної матриці та проаналізовані інституційна й правова основи державного регулювання інформаційних потоків, що впливають на стан громадської думки.
З'ясовано, що роль держави в забезпеченні демократичного існування громадської думки полягає, передусім, у формуванні інституційно-законодавчої бази для здійснення правового регулювання інформаційних потоків з метою запобігання прихованому інформаційному впливу на суспільну свідомість громадян України.
Ключові слова: громадська думка, інформаційні потоки, державне управління, суспільна свідомість, соціетальний психофрактал, демократія.
Попроцкий А. П. Формирование общественного мнения: механизмы государственного регулирования информационных потоков. - Рукопись.
Подобные документы
Інформаційний простір, його значення у формуванні громадської думки, вихованні, лояльності чи непідтримки діючого режиму. Інтереси суспільства в інформаційній сфері. Система інформаційних відносин в Україні державного рівня, її прогресивні засади.
контрольная работа [21,1 K], добавлен 06.09.2016Поняття завдання правового регулювання в сфері інформаційних відносин. Поняття правового регулювання і комп'ютерної програми. Законодавство про інформаційні відносини у сфері авторського права. Проблеми в законодавчій регламентації інформаційних відносин.
презентация [70,6 K], добавлен 19.02.2015Місце книговидання в системі інформаційних потоків на рівні держави, аналіз сучасного стану вітчизняного книговидання та його державного регулювання. Роль і перспективи розвитку електронного книговидання в умовах становлення інформаційного суспільства.
автореферат [26,7 K], добавлен 16.04.2009Закономірності розвитку систем автоматизованого оброблення інформації. Основні принципи створення інформаційних систем у державному управлінні. Інформаційні системи державного управління на макрорівні. Особливості інформатизації соціальної сфери.
реферат [576,6 K], добавлен 05.06.2010Процес правового регулювання свободи думки та інформаційних правовідносин доби національно визвольних змагань. Законотворчі процеси формування законодавства нової держави з використанням існуючих на час революції законів в сфері обігу інформації.
статья [41,4 K], добавлен 07.11.2017Типи інформаційних технологій, що використовуються в залежності від функцій державного управління. Розробка адресної книги та календаря засобами MS Outlook та SIMPLEGROUPWARE для спортивних заходів Тернопільської обласної організації ФСТ "Спартак".
курсовая работа [1,8 M], добавлен 19.09.2014Дослідження правового регулювання транскордонних інформаційних систем, які діють у межах Шенгенського простору. Реалізація свободи пересування осіб закордоном. Забезпечення громадського порядку, національної безпеки кожної з європейських держав.
статья [59,8 K], добавлен 19.09.2017Дослідження правового регулювання транскордонних інформаційних систем, які діють у межах Шенгенського простору. Можливість вільного доступу до бази даних задля підтримки національної безпеки. Європейська інформаційна система авторизації подорожей.
статья [59,6 K], добавлен 11.09.2017Поняття дії права і правового впливу. Підходи до визначення правового регулювання. Його ознаки та рівні. Взаємодія правового впливу і правового регулювання. Інформаційна і ціннісно-мотиваційна дія права. Поняття правового регулювання суспільних відносин.
лекция [24,9 K], добавлен 15.03.2010Аналіз інвестиційних відносин як об’єктів фінансово-правового регулювання. Дослідження об’єкту фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері. Особливості формування суспільних відносин із розпорядження коштами на користь державних інвестицій.
статья [23,3 K], добавлен 17.08.2017
