Фінансове право України в ринкових умовах: проблеми формування, розвитку, застосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

КОВАЛЬЧУК АНДРІЙ ТРОХИМОВИЧ

УДК 351.72.(4/9)(477)

Фінансове право України в ринкових умовах:

проблеми формування, розвитку, застосування

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Київ - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Інституті законодавства Верховної Ради України

Науковий консультант:

доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Заслужений юрист України

Воронова Лідія Костянтинівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри конституційного та адміністративного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України

Орлюк Олена Павлівна,

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, директор

доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Савченко Леся Анатоліївна,

Київський міжнародний університет, проректор з наукової роботи

доктор юридичних наук, професор

Алісов Євген Олександрович,

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, декан господарсько-правового факультету

Захист відбудеться 28.05.2009 р . о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м.Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розісланий 24.04. 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Биков О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фінансове право є умовою і водночас механізмом реалізації можливостей ключового сегменту економіки - фінансової системи. Поза фінансами та їх регулюванням неможливе стале функціонування державного устрою. З розвитком ринкових відносин роль і значення фінансового права, як базового регулятора фінансової сфери, системи відповідних відносин, набуває особливої ваги. Зміни, які відбуваються на пострадянському просторі, зокрема в Україні, в системі фінансово-економічних відносин, вимагають концептуального перегляду основних фінансово-правових категорій, базовою з яких є фінансове право. Формування теорії фінансового права має свої історичні періоди та етапи і відбувалось завдяки зусиллям багатьох наших талановитих попередників. Наукові здобутки минулих століть мають свою цінність тому, що, по-перше, переконливо демонструють ефективність використання історичного й порівняльного методів при вивченні фінансового законодавства. І, по-друге, тому, що вже тоді були закладені наукові основи визначення фінансового права, як системного явища, що суттєвим чином впливає не економічний розвиток суспільства.

У наш час проблеми теорії права і, зокрема, формування, розвитку та застосування фінансового права досліджують такі відомі вчені як Л.К.Воронова, Алісов Є.О., Антипов В.І., Баймуратов М.О., Бекерська Д.А., Вишневецький В.М., Гаврилюк Р.О., Гавриш С.Б., Голосніченко І.П., Довгерт А.С., Додін Є.В., Заверуха І.Б., Зайчук О.В., Іванський А.Й., Калюжний Р.А., Ківалов С.В., Кисіль В.І., Коваленко В.В., Користін О.Є., Кучерявенко М.П., Нечай А.А., Нижник Н.Р., Оборотов Ю.М., Оніщенко Н.М., Опришко В.Ф, Орзіх М.П., Орлюк О.П., Паливода К.В., Пацурківський П.С., Пишний А.Г., Петришин О.В., Притика Д.М., Пришва Н.Ю., Попович В.М., Рабінович П.М., Савченко Л.А., Селіванов А.О., Стеценко С.Г., Харитонова О.І. та ін. Потужна група науковців розвиває теорію фінансового права в близькій нам як територіально, так і за характером фінансово-правового регулювання, Російській Федерації.

Об'єктивна потреба більш глибокого вивчення та ефективного застосування фінансового права найбільш гостро проявляється під час фінансових криз, "центром руху яких є грошовий капітал, а безпосередньою сферою - банки, біржі, фінанси" (К.Маркс). Періодичний системний розлад круговороту фінансового капіталу, що дезорганізує фінансово-кредитну сферу, набувають усе більш загрозливого характеру, особливо в нинішньому столітті. Якщо мати на увазі, що за останні 30 років 70 країн світу пережили 130 фінансово-економічних криз і втрати активів і капіталу при цьому сягали від 20 до 55% ВВП, то стає зрозумілою місце і роль фінансово-правового регулювання на сучасному етапі. Необхідно визнати, що корінні причини нинішньої фінансово-економічної кризи в Україні - сугубо внутрішні, зовнішній вплив просто прискорив переростання вже тривалий час наявних у фінансовій сфері симптомів у хронічну хворобу. Провина держави й чинної системи фінансово-правового регулювання тут беззаперечна.

Негаразди у грошово-фінансовій та валютно-курсовій політиці першочергово обумовлені неефективною діяльністю базових фінансово-правових регуляторів і не в останню чергу слабкістю впливу на реальні процеси з боку фінансового права. Саме від фінансового законодавства, від ефективності впливу та юридичної дієвості фінансово-правових механізмів, великою мірою залежать перспективи та результативність антикризових заходів Національного банку і Уряду.

Прозоре й стабільне фінансове законодавство та ефективно діюча фінансово-правова система - найнеобхідніші передумови для появи та утвердження в економіці Україні ринкових відносин. А ринкові максими (принципи, правила, алгоритми, закономірності) формують середовище, виходячи з викликів якого, формуються засади та об'єктивні передумови раціонального фінансово-правового регулювання. Розробити наукову концепцію фінансового права України, яка б найбільшою мірою відповідала наявним ринковим умовам, є невідкладним завданням вітчизняних вчених та законодавців. Українська юриспруденція відносно обережно освоює дану проблематику. Певний вклад у вирішення даної наукової проблеми робить дане дослідження.

Звернення до теоретичних аспектів фінансово-правового регулювання, їх аналіз, перш за все, в концептуальному ключі має прискорити адаптацію вітчизняного фінансового права до тих радикальних змін, які визріли в економіці України. Наукове обґрунтування й оцінка усталеного теоретичного підґрунтя і таким чином формування нової доктрини фінансового права, яка б «на марші» адаптувалась до перманентних трансформаційних змін і завдяки цьому найбільшою мірою відповідала апробованим ринковим моделям, є назрілою потребою сьогодення. На часі ринкова модель фінансового права України. Тому вельми актуальним є дослідження проблем його формування, розвитку і застосування у ринкових умовах. Виходячи з цього обрана тема даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконане як частина загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України. Обраний напрям дисертації є складовою частиною цільової комплексної програми "Стратегія розвитку законодавства України" (номер державної реєстрації 0103U0008723), зокрема її підрозділу - "Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності". Тему дисертаційного дослідження затвердила Вчена Рада Інституту законодавства Верховної Ради України 4 лютого 2005 року (протокол № 3)

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає в тому, щоб ґрунтуючись на наукових напрацюваннях в галузі фінансово-правової теорії різних періодів, найбільш об'єктивно і виважено сформулювати ринкову доктрину фінансового права України. У даному контексті поставлено за мету сформулювати нові підходи щодо предмету фінансового права в ринкових умовах, а також обґрунтувати законодавчо-нормативні засади, фактори та умови зростання юридичної дієвості даної галузі права. Автор також мав на меті аргументувати, що окрім традиційних сфер правозастосування (бюджетна, банківська, податкова), об'єктом регулюючого впливу фінансового права в нинішніх умовах стають сфера фінансових послуг, фондовий ринок, похідні фінансові інструменти, фіктивно-спекулятивний капітал тощо.

Щоб досягти загальної мети, в процесі дослідження потрібно було вирішити такі завдання:

- проаналізувати стан та еволюцію фінансово-правової теорії в історичному контексті, а також дослідити розвиток теорії фінансового права України в процесі ринкових перетворень, завдяки чому системно показати процес виокремлення фінансового права в різновид науки та в окрему галузь юриспруденції;

- аргументувати необхідність і доцільність нових теоретичних узагальнень й підходів та ринкових оцінок щодо предмету фінансового права України в сучасних умовах;

- визначити критерії, різновиди та суб'єкти фінансових правовідносин у ринкових умовах і на цих засадах окреслити проблеми фінансової правосуб'єктності органів місцевого самоврядування та запропонувати законодавчі шляхи їх вирішення;

- аргументувати посилення в ринкових умовах правозастосовного потенціалу та юридичної дієвості норм фінансового права;

- дослідити й розкрити трансформацію фінансових правовідносин у юридично-галузевій парадигмі;

- обґрунтувати поняття фінансово-правового режиму та ринкові форми його застосування;

- визначити юридичні факти та юридичні конструкції як необхідні інструменти фінансово-правового регулювання

- дослідити публічно-правовий статус Центрального банку держави, зокрема, місце і роль в фінансово-правовій ієрархії, запропонувати конкретні зміни до Закону України. "Про Національний банк України" як важливої передумови вдосконалення системи фінансово-правового регулювання в країні;

- узагальнити уроки фінансової кризи та правові механізми, які знайшли практичне застосування, в процесі протидії її негативному впливу на економіку України.

Об'єктом даного дослідження є суспільні відносини з приводу формування, розвитку та застосування фінансового права України на сучасному етапі.

Предметом дослідження є проблеми формування, розвитку та застосування фінансового права України в ринкових умовах.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та завдань даної дисертаційної роботи. Дослідження проводилося з використанням таких наукових методів: метод системності та комплексності - при обґрунтуванні розгорнутої моделі фінансового права в ринкових умовах, дослідженні взаємозв'язку й взаємозалежності такого полісистемного явища, як "фінансова система України" та системи фінансово-правових відносин; історико-правовий метод - при аналізі стану та еволюції фінансово-правової теорії, аргументації нових підходів та ринкових оцінок щодо предмету фінансового права; логіко-семантичний метод та метод наукової абстракції - для поглибленого сприйняття понятійного апарату, що використовується при аналізі базової ідеї дослідження та теоретичних узагальненнях щодо фінансового права; порівняльно-правовий метод - при дослідженні публічно-правового статусу Національного банку України, місця і ролі в фінансово-правовій ієрархії, виходячи з практики та досвіду ринково розвинутих країн; формально-юридичний метод - при дослідженні змісту фінансово-правових норм, які реалізують регулятивний вплив такої галузі, як фінансове право; структурно-функціональний метод - при визначенні основних сфер та ринків фінансово-правового регулювання в сучасних умовах.

Емпірична та інформаційна база дослідження. У дисертації використані новітні законодавчо-нормативні акти з питань правового забезпечення становлення та розвитку фінансово-економічного сектору національного господарства в ринкових умовах. Використано першоджерельну інформацію, зібрану й систематизовану автором у якості члена Координаційної ради молодих юристів при Міністерстві юстиції України і особливо за час роботи в Держфінмоніторингу України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України та Апараті Верховної Ради України. У процесі роботи над темою дослідження проаналізовано енциклопедичні видання та монографічні публікації дореволюційного періоду, радянських часів; особливу увагу приділено систематизації й обробці наукових здобутків сучасних теоретиків фінансового права. Вагому науково-пізнавальну базу вдалося залучити завдяки активній участі автора в Міжнародних та загальнодержавних симпозіумах і конференціях, а також через ознайомлення з першоджерелами зарубіжних видань, що прямо чи похідним чином висвітлювали проблематику, пов'язану з даним дисертаційним дослідженням.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше отримано нові науково-теоретичні та практичні результати, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему - обґрунтування ринкової доктрини становлення, розвитку та сфер застосування фінансового права України. Особистий внесок автора полягає в таких конкретних результатах:

уперше:

- концептуально аргументовано ринкову доктрину фінансового права України, згідно якої теоретично обґрунтовується розгорнута модель фінансового права України, що включає систему відносин з приводу формування, акумуляції, розподілу та використання (розширеного відтворення) фінансових ресурсів та фінансового капіталу, який використовуються при здійсненні загальнонаціональних проектів та програм, набуваючи таким чином публічного характеру;

- доказано, що в ринкових умовах фінансовим правом регулюються фінанси держави і та частина недержавних фінансів, яка запускається в подальший круговорот як фінансовий капітал та інвестиційний ресурс й використовується як фінансове джерело загальнонаціональних програм і проектів. Отже, фінансова система держави і недержавна фінансова система, в своїй органічній єдності складаючи загальнонаціональну фінансову систему, переважною мірою врегульовуються (так має бути) фінансовим правом.

- запропоновано фінансово-правовий вимір суспільних відносин у рамках ринків фінансових послуг, фондового ринку та похідних фінансових інструментів, фіктивно-спекулятивного ринку, ринку азартних ігор, які в цивілізованих системах є об'єктом фінансово-правового регулювання, а отже, входять до предмету фінансового права;

- виокремлені та охарактеризовані етапи формування, розвитку й застосування фінансового права, виходячи з чого обґрунтована історична та цивілізаційна необхідність замість терміно-понять "державні фонди грошових коштів" або "державні грошові фонди" в сучасних умовах вживати більш науково адекватну категорію - "фінансові ресурси"; аргументовано, що органічне поєднання фінансових ресурсів держави і фінансового капіталу (залучається як інвестиційний фактор) являє собою загальнонаціональні фінансові ресурси, тобто публічне явище, що є об'єктом фінансово-правового регулювання;

- виявлені наявні в фінансовій системі країни ринкові максими (відносини, принципи, правила, закономірності), які об'єктивно породжують гостру потребу в створенні законодавчих передумов, на базі яких стає необхідним і можливим застосовувати розгорнуту модель фінансового права; заявлені наукові узагальнення про те, що саме в рамках такої моделі публічні фінанси все більш активно кореспондується й тісно взаємодіють з приватними, оскільки саме цього вимагає ринкова сутність (матерія) національного фінансового капіталу;

- обґрунтовано розгорнуте розуміння предмета фінансового права України, який в ринкових умовах являє відносини з приводу розширеного відтворення, тобто формування, акумуляції, розподілу й використання, фінансових ресурсів і публічного фінансового капіталу в інтересах прогресуючого розвитку національного господарства;

- дано авторське визначення категорії "фінансово-правовий режим", як середовища, що формується через сукупність принципів, правил, категоріальних узагальнень, систему законодавчо-нормативних актів, фінансово-правових норм і юридичних конструкцій, завдяки чому системно впорядковуються фінансово-правові відносини, утримується бажаний макроекономічний правопорядок;

- здійснено (уперше в українській правничій літературі) системний та поглиблений аналіз місця і ролі Національного банку України як особливого центрального органу державного управління та фінансово-правового регулювання і на цій базі доведено, що нинішня редакція Закону України "Про Національний банк України" явно протирічить Конституції України; за змістом прерогатив та привілеїв, набором функцій і повноважень законодавець вийшов за межі, визначені й окреслені змістом статей 99 і 100 Конституції України; виходячи з цього розроблено проект назрілих змін та доповнень до закону про НБУ;

удосконалено:

- аргументацію щодо штучності поділу фінансового права на Загальну і Особливу частини, оскільки виокремлення й систематизація особливих характеристик кожного окремого блоку фінансово-правових відносин (бюджетний процес, податкова система, банківська система, сфера фінансових послуг, фінансово-контрольні правовідносини тощо) насправді породжують тенденції до спроб обґрунтування окремих галузей права - бюджетного, податкового, банківського, страхового, валютного, фінансово-контрольного, емісійного і т.п. Насправді ж кожен блок (сегмент) фінансово-правових відносин в першу чергу несе в собі загальні фінансово-правові константи, демонструє субстантивно-сутнісну основу. Надмірна концентрація уваги до "особливої частини" фінансового права порушує його цілісність, послабляє потенційну здатність інкорпорувати принцип системності права у даній сфері суспільних відносин;

- висновок, щодо нетотожності категорій "учасники" та "суб'єкти" фінансових правовідносин; у юридичному сенсі лише права та обов'язки суб'єктів (а не учасників) фінансових правовідносин являють реальну фінансову правосуб'єктність; кожен суб'єкт фінансово-правових відносин водночас є їх учасником, однак не кожен учасник фінансових правовідносин може вважатися суб'єктом цих останніх, тому що він - всього лише потенційний носій відповідних прав та фінансових можливостей, але в конкретно даній ситуації не в змозі їх застосовувати;

- дослідження таких допоміжних інструментів фінансово-правового регулювання, як юридичні факти та юридичні конструкції, завдяки чому запропоновано перелік законодавчо-нормативних актів, спираючись на які стає можливим розширити, з одного боку, регулятивні перспективи фінансового права щодо фінансової діяльності інтегрованих бізнес-структур, так званих "масивних фінансово-економічних утворень" (промислових груп, корпорацій, концернів, синдикатів, банківських консорціумів, фінансових конгломератів, холдингів), роль яких в ринковій економіці стає все більш значимою, з іншого (як неминучий наслідок) - відчутно збільшити бюджетні надходження за рахунок удосконалення оподаткування так званих "взаємозалежних організацій";

- теоретичне обґрунтування моделі фінансового права як різновиду "м'якого права", що якісно відрізняється від інших галузей вітчизняної юриспруденції тим, що є найбільш чутливою до демократичних принципів, правил і ринкових максим, які культивують свободу вибору та добросовісну конкуренцію. Тому галузь фінансового права ринкового типу активно використовує в якості основного цільового орієнтиру грошово-кредитної політики інфляційне таргетування, а також поряд із застосуванням владного примусу та визначених державою імперативів (які, на жаль, не виконуються лише в силу своїх трансцендентних засад як, скажімо, християнські заповіді чи мусульманські канони), застосовуються методи рекомендацій, правових узгоджень, дозволів, юридичних стимулів і заохочень;

- розгорнутий критичний аналіз податкової політики в Україні, запропоновано ринкову ідеологію оподаткування, виходячи з якої в суспільстві з її гіпертрофованою фінансово-майновою диференціацією варто застосувати "податок на багатство". Такий крок, окрім всього іншого, продемонструє, що вітчизняна система фінансово-правового регулювання націлена не надавати пільг тим суб'єктам фінансових відносин, хто в свій час цинічно ігнорував "чистоту" первісного нагромадження фінансового капіталу в нашій країні;

- аргументацію про: а) необхідність посилення гарантованого юридичного впливу фінансово-правових норм, юридичних процедур їх практичного застосування; б) щодо формування у вітчизняній ринковій системі дієздатної, активно діючої галузі фінансового права, яка, за визначенням, має нести в собі правозастосовчу спрямованість й процесуальну цінність;

дістали подальшого розвитку:

- підходи до розширеної характеристики категорії "фінансово-правова система"; остання є, по-перше, інтегративна організаційно-інституціональна система, по-друге, сукупність різноманітних видів фінансових ресурсів, по-третє, набір методів і форм формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суспільства, по-четверте, регулятивний, правозастосовчий блок, що виражає публічні відносини;

- аргументи, що узгоджувати й координувати розмаїття фінансово-економічних інтересів, які перманентно відтворюються в фінансово-правовій системі, не можливо в принципі поза фінансово-правовим регулюванням та реальною, невідворотною відповідальністю уповноважених державою регуляторів; фінансово-правове регулювання є важливою запорукою ефективної протидії, зокрема, фінансовому рейдерству і фінансовому гримейлу;

- теза, що саме ринкові максими та боротьба за реалізацію економічних інтересів змушують суб'єктів фінансово-правових відносин бути взаємно відповідальними, а фінансовий капітал роблять динамічним, тобто націленим на постійне зростання й модернізацію;

- наукова позиція, відповідно до якої не слід ототожнювати такі терміно-поняття, як "державні фінанси" і "публічні фінанси"; у ринкових системах публічні фінанси включають в себе як державні фінанси, так і недержавні, корпоративні фінанси (акціонерних товариств, холдингових утворень, фінансово-промислових груп тощо), якщо вони використовуються для здійснення загальнонаціональних проектів та програм;

- запровадження в українську фінансово-правову систему такої категорії, як "фінансово-правова позиція", що являє собою науково умотивовані правила, версії, гіпотези, рекомендації, базуючись на яких можливо юридично визначитися при вирішенні конкретної фінансової ситуації, фінансово-правової проблеми;

- необхідність і важливість виокремлення в фінансовому праві загальнотеоретичної і процесуальної (процедурної) складової; "фінансове процесуальне право", як юридична матеріалізація фінансово-правової теорії, покликане забезпечити наявність та дієвість юридичного принципу верховенства права в системі бюджетних, податкових, банківських, фінансово-послугових, фінансово-контрольних та інших правовідносин, ефективну правозастосовчу практику, реальну дієвість законодавчо-правових норм, суттєве підвищення відповідальності суб'єктів фінансових правовідносин.

- наукові підходи щодо суттєвих змін використання податків у сфері рентних відносин, зокрема щодо запуску ефективного фінансово-правового механізму вилучення на користь державного бюджету платежів за добування енергоресурсів та експлуатацію корисних копалин.

- знайдені додаткові аргументи (на основі аналізу статей доходної частини Держбюджету), які демонструють недосконалість фінансово-правового регулювання бюджетних позицій, мається на увазі необхідність створити нормативно-правові засади для чіткої регламентації бюджетних процедур, які б відповідним чином упорядковували владні повноваження та матеріально-фінансову відповідальність (в формі повного відшкодування бюджетних збитків, в тому числі за рахунок власності юридичних і фізичних осіб), що дозволить запобігти тінізації доходів від користування унікальним національним багатством (земля, надра, корисні копалини), які привласнюються поза межами державної казни;

- у контексті вимог FATF запропоновані фінансово-правові механізми детінізації фінансових ринків, які в умовах недостатньо ефективного застосування потенціалу фінансово-правового регулювання, привласнюють величезні фінансові ресурси, що фактично належать державі.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні узагальнення, положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне значення для обґрунтування ринкової доктрини фінансового права України, посилення його регуляторного впливу в умовах протидії фінансовій кризі. Одержані в процесі наукового дослідження результати були використані: 1) при підготовці експертних висновків, які виконувалися за дорученням Голови Верховної Ради України, щодо законопроектів, що виносилися на розгляд парламенту (довідка № 18-09/08 від 30.09.2008 р.); 2) в формі доповідних записок та аналітичних довідок керівництву уряду України при підготовці питань, запланованих для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України (довідка № 6315/10/2-07 від 04.11.2007 р.); 3) при розробці нормативно-правової бази Державним комітетом фінансового моніторингу України (довідка № 8258/0010-5 від 27.11.2007 р.); 4) при підготовці Національної доповіді на виконання Указу Президента України (від 9.08.2008 р. № 698) "Про невідкладні заходи щодо вдосконалення державного регулювання господарської діяльності" (довідка №1101 від 11.02.2009 р.); 5) при здійсненні (в якості докторанта Інституту законодавства Верховної Ради України) моніторингу ефективності законодавства та прогнозування наслідків його застосування.

Використання результатів дисертаційного дослідження також здійснювалось автором у навчальному процесі при викладанні курсу "Фінансове право в ринкових системах" у Київському університеті ринкових відносин та при читанні спецкурсу в Феодосійській фінансово-економічній академії Київського університету ринкових відносин.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, одержані автором дисертації самостійно. Автор є лауреатом премії Національної академії наук України за результатами Всеукраїнського конкурсу наукових робіт молодих учених (2005 р.) та лауреатом (І премія) Всеукраїнського конкурсу наукових робіт молодих учених імені М.І.Туган-Барановського (2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на міжнародних симпозіумах, форумах й конференціях (7), а також на всеукраїнських науково-практичних конференціях (9), семінарах, "круглих столах" та на засіданнях Координаційної ради молодих юристів при Міністерстві юстиції України. Ключові ідеї та найбільш дискусійні положення дисертаційного дослідження були надіслані у формі тез або доповідались: на УІІ Міжнародній науково-практичній конференції - "Актуальні проблеми правового забезпечення пріоритетних національних проектів" (Москва, МГУ ім. М.В.Ломоносова, 8-9 грудня 2006 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції - "Імплементація міжнародних договорів у національне законодавство" (Республіка Казахстан, м. Астана, 12-13 листопада 2008 р.); на ІУ Міжнародній науково-практичній конференції - "Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України" (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 4-6 жовтня 2007 р); на УІІ Міжнародній науково-практичній конференції - "Конкурентоспроможність національної економіки" (Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 23-24 березня 2007 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції - "Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права" (Україна, м. Ірпінь, 23-24 листопада 2007 р.); а також, зокрема, на ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції - "Регіони України в формуванні національної інноваційної системи в умовах глобалізації" (м. Феодосія, 17-20.05.2007 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції - "Актуальні питання оподаткування фінансових установ та операцій з фінансовими активами. Сьогодення та перспективи" (м. Київ, 22.04.2008 р.); на "Круглому столі" - "Законодавчі засади управління національною ціновою політикою" (Київ, Інститут законодавства Верховної Ради України, 6.12.2007 р.) та ін. Окремі положення та висновки дослідження були включені при підготовці виступу автора на семінарі "Демократія і верховенство права", що відбувся під егідою ПАРЄ в Страсбурзі (5-7 грудня 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 4-х одноосібних та 2-х колективних монографіях, 3-х науково-практичних виданнях та 33 журнальних статтях, з них 29 у фахових виданнях рекомендованих ВАК України, у збірниках наукових конференцій. Загальний обсяг опублікованих праць, що належать безпосередньо автору, складає понад 110 др. арк.

Структура дисертації зумовлена метою, основними завданнями та предметом дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів, які поділено на 25 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 436 сторінках. Список використаних джерел складає 625 найменувань.

ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі автор обґрунтовує актуальність теми дослідження, аналізує ступінь наукової розробки проблеми, обумовлює зв'язок роботи з науковими програмами й темами, визначає мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет методологічну основу. У вступі сформульовано також наукову новизну роботи, її наукове та практичне значення, викладено дані щодо апробації дисертаційного дослідження, впровадження його результатів та публікації в наукових фахових виданнях.

Розділ перший "Стан та еволюція теоретичних досліджень фінансової системи та фінансового права (концептуальний аспект)" складається з чотирьох підрозділів. Автор поставив за мету проаналізувати у науково-трансформаційному контексті процес становлення і розвитку фінансового права, фінансової системи та застосування фінансово-правових регуляторів упродовж декількох (кінець ХІХ - початок ХХІ) століть.

У підрозділі 1.1. "Формування базових засад фінансового права в дореволюційні часи та в радянській системі" автор з'ясовує започаткування процесу формування теорії фінансового права, відкриття еволюційних законів фінансово-правового регулювання, аналізує причини й базові засади виникнення та видозмін фінансово-правових інститутів у відповідних економічних системах. Опора та використання теоретичних узагальнень наукових попередників є неминуча і необхідна умова розуміння фінансового права і в сучасний період. Тому в роботі спеціально досліджено формування базових засад фінансового права в дореволюційні часи та в радянській авторитарній системі, а також трансформацію наукових поглядів і теоретичних узагальнень щодо фінансового права в пострадянський період.

У підрозділі 1.2. "Трансформація наукових поглядів і теоретичних узагальнень щодо фінансового права в пострадянський період". На основі цього досліджені трансформаційні зміни та доктринальні особливості в цивілізаційних системах фінансово-правового регулювання. Саме тому фінансово-правова теорія, починаючи з 90-х років минулого століття, вступила в етап творчих дискусій та творчих наукових розробок. Саме в цей період заявила про себе проблема, коли усталені догми фінансового права вступають у суперечність з процесом наступності. Водночас фінансово-правова наука лише тоді прогресує, коли має місце опора та використання теоретичних узагальнень наукових попередників. Це - неминуча і необхідна умова осягнення і розуміння фінансового права не лише в конкретно даний період, але і при розробці концептуальних засад його ринкової доктрини. Саме при такому підході стає усе більш очевидною "неминучість справжньої юридичної революції у фінансовому праві", пошук і знаходження предмету фінансового права, що найбільш повно відповідає ринковим максимам (принципам, правилам, алгоритмам), тобто нинішнім соціально-економічним реаліям.

Підрозділ 1.3. "Базові елементи та основні характеристики фінансово - правової системи ринкового типу" характеризує діяльність основних інститутів фінансової системи у ринкових умовах, які врегульовуються на базі принципу універсальності законів і, таким чином, базуючись на фундаментальних правових нормах, тобто виходячи з об'єкту і предмету фінансово-правового регулювання, а не відповідної галузі права. Як показує досвід протидії викликам та загрозам глобальної фінансово-економічної кризи, саме універсалізм фінансово-правового впливу, акцентація на предмет (а не галузевість) регулювання, відкриває реальні перспективи для формування дієвої системи управління фінансовими ризиками. Докторант виходить з того, що виводити всю недержавну фінансову систему за межі фінансового права є недоречним. Приватні та корпоративні фінанси є фінансовим капіталом, якщо не пускаються на поточне споживання, предмети розкоші, сімейний (туристичний) відпочинок тощо, а знаходяться в режимі перманентного продуктивного примноження. І оскільки тут має місце реалізація публічних інтересів, то й відносини, пов'язані з розширеним відтворенням фінансового капіталу, є публічними. Отже, вони є органічним елементом предмету фінансового права.

1.4. У підрозділі 1.4. "Предмет фінансового права, як найбільш дискусійна проблема фінансово-правової теорії" йдеться про категорією, яка визначає сутність, зміст, найбільш характерні ознаки фінансового права та його відособлення від інших галузей юриспруденції. Автор констатує що розуміння предмету фінансового права, як "відносин з приводу розподілу та перерозподілу публічних фондів грошових коштів" (державних та муніципальних) для задоволення публічних потреб", хоча й визнається нині переважною більшістю фахівців з теорії фінансового права, не є адекватним ринковим реаліям. В авторському розумінні ключовим посилом для плідних наукових досліджень є розгорнута модель фінансового права. Необхідно визнати, що така позиція сьогодні набуває особливої актуальності, оскільки утвердження ринкової економіки значно збагатило і урізноманітнило зміст і природу фінансової діяльності та фінансових відносин. Отже, предметом фінансового права України в ринкових умовах є відносини з приводу розширеного відтворення, тобто акумуляції, розподілу й використання фінансових ресурсів і фінансового капіталу в інтересах прогресуючого розвитку суспільства.

Розділ другий "Ринкова парадигма фінансових правовідносин та посилення регулятивного впливу фінансового права" складається з чотирьох підрозділів. У ньому здійснено фінансово-правовий аналіз об'єктивних тенденцій та конкретних проявів ринкової парадигми розвитку фінансових правовідносин.

У підрозділі 2.1. "Ринкові передумови розвитку фінансових правовідносин" дисертант показує, що ринкові перетворення в Україні суттєво змінюють природу, зміст й сфери прояву фінансових правовідносин. Наявність у фінансовому законодавстві, з одного боку, жорстких обмежень, а з іншого, - чітко окреслених "коридорів свободи", є тим необхідним і обов'язковим алгоритмом, завдяки якому суб'єкти фінансових правовідносин відстоюють не лише приватні, а й суспільні інтереси. Фінансове правовідношення у ринковій економіці також обумовлено державною волею, однак остання - суть другого порядку. Першопричиною практично кожного фінансового правовідношення, тобто визначальною спонукою, реальним імпульсом фінансово-правових відносин, що дозволяє суб'єктам і учасникам цих останніх усвідомити суспільно-солідарну функцію, є ключові, пануючі у даний період економічні інтереси.

У підрозділі 2.2. "Суб'єкти фінансово-правових відносин, їх місце і роль у ринкових умовах" дисертант показує співвідношення категорій "суб'єкт" і "учасник" фінансового правовідношення. Учасник фінансових правовідносин - це юридична особа, що володіє правосуб'єктністю, тобто потенційно здатна бути суб'єктом фінансових правовідносин. Суб'єкт же фінансового правовідношення - це реальний учасник конкретних правовідносин. Суб'єктами конкретних фінансових правовідносин виступають, як уповноважені і зобов'язані особи, так і власники приватного капіталу, які використовують вільні фінансові ресурси для здійснення державних та загальнонаціональних проектів. Визначальною особливістю фінансового права в ринкових умовах є не жорстке протиставлення чи пограничне розмежування "публічного" й "приватного", а їх органічне поєднання й переплетіння в тих фінансових аспектах, де превалює принцип юридичної рівності, координації й узгодження і які породжує ринкова дійсність на відповідних рівнях фінансово-економічної системи.

У підрозділі 2.3. "Проблеми фінансової правосуб'єктності органів місцевого самоврядування" автором формулюються пропозиції щодо кардинального вдосконалення нормативно-правової бази та створення надійних механізмів забезпечення фінансових потреб органів місцевого самоврядування. Першим кроком на цьому шляху має стати створення й прийняття Кодексу місцевого самоврядування України. Невідкладними є кардинальні зміни в нині чинному Бюджетному кодексі, здатні реформувати бюджетну політику держави таким чином, щоб забезпечити зменшення кількості депресивних територій й регіонів. Не можна й надалі намагатися усім керувати з центру. Території мають отримати високий рівень фінансової свободи. Найбільш реальними шляхами збільшення фінансової бази місцевого самоврядування такі: по-перше, формування більш досконалої системи місцевих податків і зборів; по-друге, необхідно повернути громаді право формувати виконавчі інституції, інструменти контролю за місцевим бюджетом; по-третє, на часі, врешті-решт, запровадити податок на майно (нерухомість), диференційовану ренту на корисні копалини й енергоресурси.

Назріла нагальна потреба внести до Закону України „Про стимулювання розвитку регіонів” від 08.09.2005 р. № 2850-ІV фінансово-правові зміни у поняття „депресивна територія”, а також кардинально посилити фінансові критерії і підходи щодо визнання і надання статусу депресивних адміністративно-територіальним одиницям. Такі ж якісні доповнення необхідно внести до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2006 р. № 860 у частині удосконалення фінансово-правових критеріїв визначення депресивних територій шляхом розширення ознак, їх систематизації, що прогарантує можливість отримання депресивними регіонами та населенням не лише державної фінансової підтримки, а і отримання довгострокових фінансових позик.

У підрозділі 2.4. "Трансформація фінансових правовідносин у юридично - галузевій парадигмі" показано, що фінансове право - класична галузь права, яка має невикористаний потенціал у ринкових умовах. Це в першу чергу стосується фінансової діяльності інтегрованих бізнес-структур, тобто так званих "масивних фінансово-економічних утворень" (промислових груп, корпорацій, концернів, синдикатів, банківських консорціумів, фінансових конгломератів, холдингів) тощо. Зазначена даність ретранслюється у неспроможність ефективно вирішувати юридичні колізії, якими переповнена вітчизняна сфера фінансово-правових відносин. Зазначена проблема у теоретичному сенсі спровокована штучним поділом фінансового права на Загальну і Особливу частини. Очевидність і неприродність такого поділу стає явною в суспільстві, яке на сьогодні є ринковим і потребує адекватних фінансово-правових регуляторів. При такому підході фактично ігнорується материнська основа фінансового права. Не випадково у свій час Інститут права Академії Наук СРСР розглядав фінансове право, не поділяючи його на Загальну і Особливу частини. Є фактом, що західноєвропейська фінансово-правова школа традиційно не визнає такого поділу. Представники московської школи фінансового права (в нових редакціях підручників та навчальних посібників) також відходять від поділу на загальну й особливу частини.

Розділ третій "Правозастосовний потенціал та юридична дієвість фінансового права в умовах ринку" аргументується необхідність запустить в офіційний оборот категорію „фінансове правозастосування”, аналізуються принципи й алгоритми, а також режим застосування фінансового права в ринковій системі України. Третій розділ складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Ринкові принципи застосування фінансового права" показано, що з принципами, апробованими попереднім цивілізаційним досвідом, великою мірою узгоджується сучасний законотворчий процес. Фінансово-правові відносини в ринкових умовах більшою мірою будуються, як показує світова практика, на принципі функціонального, а не вертикального підпорядкування. Дане узагальнення знаходить своє підтвердження в базовому блоці фінансової системи - податковій та бюджетній системі України. Податкова система має базуватися на принципах простоти, прозорості, стабільності, наступності, економічності, прийнятності, паритетності, справедливості і неупередженості та ін. Відповідно бюджетна система України ґрунтується на законодавчо установлених принципах, серед яких вагому правозастосовну роль відіграють: принципи єдності, принципи збалансованості, принципи самостійності, принципи повноти, принципи обґрунтованості, принципи ефективності, принципи субсидіарності, принципи цільового використання бюджетних коштів, принципи публічності тощо.

Підрозділ 3.2. "Фінансове законодавство як визначальне джерело формування правозастосовного потенціалу фінансового права" присвячений науковому аналізу дії законів, які збагачують не лише фінансово-правову науку, а також забезпечують їх практичне застосування. Дієвість фінансових законів прослідковується на конкретних ситуаціях, тобто наскільки вони слугують основою для правозастосування, зокрема, звернення суб'єктів фінансово-правових відносин у суди і до суддів. Дисертант вважає, що в нашій правовій системі судова практика має бути невід'ємною частиною правозастосовного процесу. В Україні поки що єдиним джерелом фінансового права виступає законодавча діяльність. Очевидно тому, сучасний стан фінансово-правового поля України характеризується недостатньою системністю, а якщо дивитись на практику появи законопроектів для розгляду у Верховній раді, то і певною хаотичністю. Фінансово-правові "огріхи" проявляються у незбалансованості системи законодавства, прийнятті нових законів без узгодження з чинними, порушенні системних зв'язків між законами і підзаконними актами, недотриманні правил законодавчої техніки, недотриманні кодифікаційної термінології, ігнорування юридичних прецедентів. Звичайно, все це не сприяє зростанню авторитету фінансового права, нарощуванню його правозастосовного потенціалу. На нашу думку, необхідна “критична маса” законодавства в основному нагромаджена - час перейти до його якісного вдосконалення.

У підрозділі 3.3. "Юридичні факти та юридичні конструкції в системі фінансово-правового регулювання" автор показує, що фінансово-правова інфраструктура, як атрибутивна ознака ринковості, знаходить своє підтвердження, зокрема, в юридичних фактах та юридичних конструкціях. Дисертант наголошує, що юридичний факт не може сприйматися лише як "підсобний інструмент" юридичної техніки. У фінансово-правових відносинах особливо небажана будь-яка неточність, некоректність фіксації юридичних фактів, оскільки це призводить до ускладнень у правозастосуванні і, як правило, до відчутних фінансових втрат. Необхідно визнати, що юридичні факти іноді формуються тенденційно, особливо якщо в цьому зацікавлений законодавець (через вплив лобістських груп) чи впливовий суб'єкт правозастосовних дій. Найбільш чітко це видно при здійсненні рейдерських фінансових схем. У вітчизняній практиці через відповідні "юридичні конструкції" іноді освоюється таке антиправове явище, як "фінансовий гринмейл", тобто фінансовий шантаж високоприбуткових корпорацій. І рейдерство, і фінансовий гринмейл переслідують цілком конкретну мету - захопити в своє розпорядження фінансовий капітал та високоліквідні активи високоприбуткових підприємств і компаній. Звідси очевидний висновок: при розробці законодавчих та нормативно-правових засад системної протидії зазначеним корупційним діянням безпосередню участь мають брати фахівці в галузі фінансового права. Це стане певною гарантією появи "здорових" (юридично дієвих) норм фінансового права.

У підрозділі 3.4. "Юридична дієвість фінансово-правових норм в умовах ринку" аналізується фінансово-правовий масив дій та операцій, що здійснюються у визначених правових межах, під прямим впливом чи опосередкованим супроводженням правових норм. У цьому сенсі особливої уваги заслуговує питання стосовно того, якою має бути композиція фінансово-правових норм у ринкових системах. Сучасна система фінансового права є такою, де обов'язково панують імперативи, зобов'язувальні норми. Це, безумовно, дуже важлива передумова для якісної правозастосовної роботи. Водночас ринкове середовище не стимулює появу норм, котрі б лише зобов'язували та діяли в режимі прямого примусу. Ринковий світ, в якому переважають інформативність, комунікативність, неформальні контакти, узгоджувальні переговори, координованість фінансових зусиль тощо, а не лише приписи і владні повеління, відповідним чином будує юридичну дієвість фінансово-правових норм. Імперативність та диспозитивність обов'язково корелюються в фінансово-правових нормах сучасних ринкових систем. Наявність імперативності демонструють практично всі норми фінансового права, бо інакше вони б втрачали юридичний сенс. Однак у фінансово-правових нормах ринкового типу обов'язково закладається певна варіантність, можливість вибору, бо при іншому режимі власники фінансового капіталу або йдуть в тінь, або ж вимушені шукати “кращої долі” в офшорах далекого зарубіжжя. Не помічати цієї дилеми ні вітчизняна наука, ні законодавець не вправі.

Розділ четвертий "Фінансово-правовий режим в системі ринкових відносин" акцентує увагу на формуванні юридичні модулів, схем, які принципово унормовують фінансово-правовий режим, що вміщує типовий набір зобов'язувань та фінансово-правової відповідальності і водночас закладає визначений "коридор свободи", у рамках якого мають місце елементи свободи та ринкового вибору. Розділ складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. "Правовий режим як "юридична матриця" упорядкування фінансових відносин" автор досліджує категорію "фінансово-правовий режим". Фінансово-правовий режим - це правопорядок, що є системним виразом певних принципів, правил і норм, які в своїй сукупності і взаємодії працюють на утвердження ідеї верховенства права та необхідним чином упорядковують фінансові відносини. Фінансово-правовий режим у ринковому вимірі, здатний виконувати роль своєрідної "матриці", яка найбільш органічно і повно враховує базові закономірності, з одного боку, та назрілі потреби й інтереси суб'єктів фінансово-правових відносин, з іншого. Отже, фінансово-правовий режим - це середовище (атмосфера), що виникає у суб'єктному сприйнятті унаслідок чинних законодавчо-нормативних актів, законів та норм, націлених врегульовувати фінансові відносини. На ХХІІ Всесвітньому конгресі "Право і справедливість у глобальному суспільстві", зокрема, обґрунтовувалась модель режиму так званого "м'якого права", до якого було віднесено такі різновиди, як торгове та комерційне право. Ми вважаємо, що за всіма критеріями й ознаками, визначеними на Конгресі, до різновиду "м'якого права" можна було б віднести і фінансове право.

У підрозділі 4.2. "Податковий режим: необхідність та шляхи ринкової модифікації" дисертант аналізує громіздке та контраверсійне податкове законодавство, яке значною мірою провокує системні збої та порушення у процесі наповнення державної казни. Надмірна кількість нормативних документів (від законів до інструкцій ДПА) несе в собі зарегламентованість, суперечність і непрозорість. Неточності й протиріччя є характерними рисами вітчизняного податкового законодавства і створюють підґрунтя для зловживань і корупції. Дисертант констатує складність, нестабільність та превалюючо-фіскальний і, таким чином, дестимулюючий характер вітчизняної податкової системи. Платники податків нездатні розібратись у плетиві законодавчих та нормативних хитросплетінь. Діючий в Україні податковий режим є перманентно мінливим і, на наше переконання, виконує репресивно-фіскальну, бюрократично-корупційну, офшорно-тіньову функції. Прибрати зазначені негативи - архіважливе завдання. Парламент країни повинен, врешті-решт, прийняти Податковий кодекс, який запровадить такий податковий режим, при якому податки стануть виконувати мобілізуючу, накопичувальну, розподільчу, регулюючу та соціальну функції. В Україні, з її гіпертрофованою майновою диференціацією, на часі застосувати „податок на багатство”. Справа навіть не у тому, скільки внесуть олігархи у державну скарбницю - важливіше показати, що українська держава не надає пільг найбагатшим.

У підрозділі 4.3. "Бюджетний процес та режим бюджетних правовідносини в Україні" аналізується концепція "фінансового технологізму", яка базується на тому, що регламентація бюджетних процедур являє собою процес визначення порядку взаємодії інститутів у бюджетній сфері, оптимізації їх владних повноважень та відповідальності. Одним з гострих питань, які не впорядковані законодавчо і щоразу викликають бурхливу полеміку, є проблема бюджетного дефіциту. На переконання дисертанта, для економік, що вирішують складні соціально-економічні та еколого-техногенні проблеми, дефіцит бюджету є абсолютною необхідністю. Ідеологія „бюджетного профіциту” в умовах уже запущеної кризи - матиме вельми негативні наслідки, неминуче і надмірно ускладнить соціально-економічну ситуацію в країні ще більше. У нинішніх кризових умовах дефіцит держбюджету в 5-7% ВВП був би вельми доречним. Але за умови, якщо Верховна Рада законодавчо змінить підходи щодо його покриття. Парламент, як єдиний законодавчий орган країни, врешті решт, повинен і вправі дезавуювати закон (прийнятий в 2000 р.) "Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів перед Національним банком України". Даний нормативний акт вищої юридичної сили був прийнятий за вимогою і під жорстким тиском МВФ, як одна з ключових умов отримання кредиту „стенд-бай”. Закон фактично заборонив використовувати національні грошові ресурси на вирішення найбільш гострих загальнодержавних проблем. Водночас він заклав пряму залежність Уряду від НБУ у питанні отримання грошових ресурсів не інакше, як в формі внутрішнього державного боргу. Тому в умовах жорсткої фінансової кризи слід законодавчо повернутися до практики виваженого фінансування бюджетного дефіциту за рахунок емісії Національного банку (а не зовнішніх позичок), що в наших реальних умовах є єдиною альтернативою. Виходячи з цього на часі і важливо відмінити ст. 15 (п.6) Бюджетного кодексу України, відповідно до якої „емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України”. Також настав час дезавуювати Закон України «Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України” (від 20 квітня 2000 року N 1697-III), який був прийнятий під жорстким тиском МВФ і фактично працює проти національних інтересів України.