Створення юридичних осіб приватного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес

Створення юридичних осіб приватного права

Черевко Павло Павлович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Закарпатському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, ст. науковий співробітник Кучеренко Ірина Миколаївна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Галянтич Микола Костянтинович Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, заступник директора з наукової роботи,

кандидат юридичних наук, доцент Шимон Світлана Іванівна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, доцент.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук О.О. Кваша.

Анотація

правовий засновник статутний приватний

Черевко П.П. Cтворення юридичних осіб приватного права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2009.

В дисертації досліджуються основні цивілістичні проблеми створення юридичних осіб приватного права, визнання поняття та правового змісту цього інституту цивільного права. Значну увагу присвячено цивільно-правовому регулюванню та уніфікації процесу створення юридичних осіб приватного права, порядку оформлення рішення засновників про створення юридичної особи, вимогам до статуту, установчого договору, установчих зборів. Доведено: необхідність встановлення в законодавстві єдиних підходів щодо обмеження права осіб як на створення юридичної особи, так і участі в юридичній особі; неможливість визнання установчими документами статуту та договору про створення юридичної особи; недоцільність вираження мінімального розміру статутного капіталу у мінімальних заробітних платах та іноземній валюті; необхідність виділення такого інституту як реорганізація юридичних осіб.

За результатами дисертаційного дослідження було розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ЦК, Законів: «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; «Про акціонерні товариства», «Про кооперацію», «Про банки та банківську діяльність» та інших нормативних актів.

Ключові слова: юридична особа, юридична особа приватного права, створення юридичної особи, установчі документи, статут, установчий договір, державна реєстрація юридичних осіб, реорганізація.

Аннотация

Черевко П.П. Cоздания юридических лиц частного права. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права Национальной академии наук им. В.М. Корецкого. - Киев, 2009.

В диссертации исследуются основные гражданско-правовые проблемы создания юридических лиц частного права, определяются понятия и правовое содержание этого института. Особенное внимание уделяется анализу правового регулирования и унификации процесса создания юридических лиц частного права, порядку оформления решения о создании юридического лица, устава, учредительного договора. Определяется правовой статус учредителя юридических лиц частного права и проводится классификация ограничений прав на создание юридических лиц частного права.

Доказывается необходимость: создания единых подходов в отношении ограничения прав лиц на создание и участие в юридических лицах; нецелесообразность выражения минимального размера уставного капитала в минимальных заработных платах или в иностранной валюте, поскольку ГК установливает гарантирующую функцию уставного капитала; необходимость сохранения такого института, как реорганизация.

Учитывая требования Закона “О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц-предпринимателей” о необходимости предоставления для государственной регистрации юридических лиц подтверждения формирования уставного (складочного) капитала (фонда), предлагается установить ограничения оборота имущества, которое вносится в уставный фонд. Исходя из конституционного права граждан на объединения, для таких юридических лиц является неконституционным установление разрешительного порядка регистрации. Поэтому нет необходимости устанавливать государственную регистрацию уставов этих юридических лиц в органах юстиции. В работе формулируется вывод о том, что особенностями создания юридических лиц в процессе реорганизации юридические лица связаны с процессом прекращения и создания юридического лица, которые являются неразрывными. При создании юридического лица путем реорганизации: отсутствует необходимость заключения учредителями договора и подтверждения формирования уставного фонда; не существует таких субъектов как учредители; юридические действия по созданию осуществляются непосредственно юридическим лицом, которое реорганизуется или его учасниками.

Государственная регистрация прекращения юридического лица должна проходить одновременно с государственной регистрацией созданных в процессе реорганизации юридических лиц, поскольку, например, при слиянии, когда прекращаются юридические лица, не должно быть промежутка времени, когда юридическое лицо не существовало. Учитывая, что учредительные документы - это правовые акты, на основании которых создается и действует юридическое лицо, предлагается указывать в них то, что юридическое лицо создано в процессе реорганизации, а также то, что оно является правопреемником реорганизованного юридического лица (юридических лиц).

По результатам диссертационного исследования разработан ряд предложений о внесении изменений и дополнений в ГК, Законы «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц- предпринимателей», «Об акционерных обществах», «О кооперативах» и другие нормативные акты.

Ключевые слова: юридическое лицо, юридические лица частного права, создание юридического лица, учредительные документы, устав, учредительный договор, государственная регистрация юридических лиц, реорганизация.

Annotation

Cherevko P.P. Creation of legal entities of private law. - Manuscript.

The dissertation on receiving a scientific degree of the candidate of law in the specialty 12.00.03. - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. V.M.Koretsky Institute of the State and Law of National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2009.

The dissertation explores the basic civil law problems of the creation of legal entities of private law, the definition of concept and the legal maintenance of this institute of civil law. The special attention is devoted to the civil-law regulation and unification the creation process of legal entities of private law, the registration order of the private law's legal entities creation decision, and also approving the decision of the constituent assembly about creation of legal entities. Proving: necessity of an establishment in the legislation person's both creation and participation in legal entities common approaches of restriction; impossibility of a recognition charter and contract as constituent documents of the creation of the legal person as it causes a question on hierarchical dependence of one constituent document from another and circle definitions legal which are regulated by them; inexpediency in the minimum size of the authorized capital's expression in the minimum wages and a foreign currency as commercial company are laid down in unequal legal conditions, considering requirements of Civil Code concerning guaranteeing function of the authorized capital for such kinds of legal entities, as Companies Limited and additional responsibility, joint-stock companies. By results of dissertational research offers on modification and additions to Civil Code, Laws have been developed: «About the state registration of legal entities and physical persons-businessmen»; «About joint-stock companies»; «About cooperation»; «About banks and banks actions» and other statutory acts.

Keywords: the legal entity, the legal entity of private law, creation of the legal entity, constituent documents, the charter, the constituent contract.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економіко-правові реформи, що провадяться в Україні з 90-х рр. XX ст., істотно вплинули на розвиток інституту юридичної особи. Була створена система нормативних актів, які визначили правовий статус різних видів юридичних осіб приватного права. До таких законодавчих актів можна віднести Цивільний та Господарський кодекси, Закони “Про господарські товариства”, “Про кооперацію”, “Про споживчу кооперацію”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про банки та банківську діяльність”, “Про об'єднання громадян”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та багато інших. Загалом таку тенденцію розвитку законодавства України можна оцінити позитивно, враховуючи особливості мети та функцій різних видів юридичних осіб приватного права, їх організаційно-правові форми. В той же час існування значної кількості законодавчих актів привело до створення різних концепцій правового регулювання однорідних за своєю правовою природою відносин. Це стосується, зокрема, відносин, які виникають при створенні юридичних осіб приватного права.

Складність регулювання цього процесу викликана тим, що при створенні юридичних осіб виникають різні за своєю правовою природою відносини, які регулюються такими галузями права, як цивільне, господарське, адміністративне, аграрне. Тому окремі аспекти створення юридичних осіб приватного права були предметом дослідження представників різних галузей права. До них зверталися такі вчені, які захистили дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук, як Н.О. Саніахметова, І.В. Спасибо-Фатєєва, О.М. Вінник, І.М. Кучеренко, О.Р. Кібенко, а також вчені, які захистили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: В.М. Кравчук, Ю.В. Яковлєв, В.І Татьков, Я.З. Гаєцька-Колотило, В.І. Марков, В.С. Петренко, Л.В. Винар, О.О. Квасніцька, І.А. Шамрай та інші. Теоретичним проблемам правового статусу юридичних осіб приватного право були присвячені роботи таких науковців, як С.С. Алексєєв, Ч.Н. Азімов Т.В. Боднар, В.І. Борисова, С.М. Братусь, В.А., О.М. Вінник, М.К. Галянтич, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, І.В. Жилінкова, Д.В. Задихайло, А.І. Камінка, І.С.Канзафорова, О.Р. Кібенко, Н.В. Козлова, В.М. Коссак, О.В. Кохановська, В. М. Кравчук, Н.С.Кузнєцова, В.В. Лаптєв, В.В. Луць, Р.А. Майданик, В.К. Мамутов, Д.І.Мейр, О.А. Пушкін, Н.О. Саніахметова, В.І. Семчик, І.В. Спасибо-Фатєєва, Р.О. Стефанчук, І.А. Тарасов, Н.І. Тітова, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, Я.М. Шевченко, В.С. Щербина, Г.Ф. Шершенєвич, С.І. Шимон, Р.Б.Шишка, В.Л. Яроцький та ін.

Проте правові проблеми створення юридичних осіб приватного права в зазначених працях розглядались в контексті дослідження правового статусу окремих видів юридичних осіб або торкалися проблем дослідження публічно-правових відносин, які виникали при їх створенні. Системного дослідження цивільно-правових відносин, які виникають при створенні юридичних осіб приватного права в Україні, не провадилося, не зважаючи на існування багатьох теоретичних і практичних проблем. Це, зокрема, стосується визначення змісту суб'єктивного права на створення юридичних осіб приватного права та встановлення його законодавчих обмежень, уніфікації вимог до видів та змісту установчих документів, порядку формування статутного (складеного, пайового) капіталу (фонду), особливостей правового регулювання створення юридичних осіб у процесі реорганізації та багатьох інших питань. Тому обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною як для науки цивільного права, так і практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін Закарпатського державного університету “Політико-правові та організаційні проблеми адаптації системи права України до ринкових умов” (наказ № 334 від 23.12.2005 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формування теоретичної концепції цивільно-правового регулювання створення юридичних осіб приватного права.

Мета наукового дослідження зумовила такі завдання:

- визначити поняття та основні етапи створення юридичних осіб приватного права;

- здійснити аналіз правового статусу засновників юридичних осіб приватного права;

- визначити форму та систему способів закріплення волевиявлення засновників щодо створення юридичних осіб приватного права;

- розкрити правову природу рішення про створення юридичної особи, договору про її створення, а також установчих документів юридичних осіб приватного права;

- дослідити правові підходи регулювання внесення вкладів до статутного (складеного, пайового) капіталу (фонду) засновниками юридичної особи;

- виявити основні цивілістичні проблеми, які виникають при державній реєстрації юридичних осіб приватного права, та визначити шляхи їх вирішення;

- встановити особливості створення юридичних осіб приватного права в процесі реорганізації;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення цивільно-правового регулювання створення юридичних осіб приватного права.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають при створенні юридичних осіб приватного права.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, теорії щодо правового регулювання створення юридичних осіб приватного права, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, а також зарубіжне законодавство, яке регулює ці відносини.

Методи дослідження, що використовувалися в процесі здійснення дисертаційного дослідження, були обрані відповідно до мети і завдань дослідження, з урахуванням його об'єкта і предмета. Було використано дві групи методів наукового пізнання - загальнонаукові та спеціальні. Застосування діалектичного методу дозволило провести аналіз різних наукових концепцій щодо визначення поняття та етапів створення юридичних осіб приватного права, правової природи різних видів установчих документів. Метод системно-структурного аналізу використовувався для дослідження особливостей правового регулювання створення різних видів юридичних осіб приватного права та став передумовою для уніфікації правових підходів до регулювання цих процесів. Історично-правовий метод надав можливість визначити основні тенденції розвитку законодавства України, яке регулювало порядок створення юридичних осіб приватного права. Застосування порівняльно-правового методу дослідження допомогло встановити особливості створення юридичних осіб приватного права у різних державах і дало можливість визначити основні напрями правового регулювання цього процесу в Україні. За допомогою системно-структурного методу виокремлено основні етапи створення юридичних осіб приватного права, включаючи і в процесі реорганізації.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, присвяченим проблемам цивільно-правового регулювання створення юридичних осіб приватного права. Наукова новизна отриманих результатів конкретизується у таких наукових висновках та положеннях, які виносяться на захист вперше:

- обґрунтовано необхідність визнання однією із основних засад цивільного законодавства свободу створення юридичних осіб приватного права та запропоновано закріплення цього принципу у ст. 3 ЦК;

- визначено, що створення юридичних осіб приватного права - це легітимація установчих документів та державна реєстрація юридичної особи, а також здійснення інших дій засновниками (юридичною особою яка реорганізується, її учасниками) і публічними органами, які встановлені законодавством та є необхідними для проведення державної реєстрації окремих видів юридичних осіб;

- аргументовано необхідність закріплення у законодавстві єдиних підходів до обмеження права осіб на створення юридичної особи та участі в юридичній особі;

- доведено, що при створенні юридичних осіб у процесі реорганізації за рішенням суду або органів державної влади (ч. 1 ст. 106 ЦК) допускається порушення основного принципу здійснення суб'єктивних цивільних прав, а саме автономії волі;

- зроблено висновок, що особа, яка розпоряджається поточним банківським рахунком, що відкривається для формування статутного (складеного, пайового) капіталу (фонду) при створенні юридичних осіб, повинна мати тільки права на закриття цього рахунку та повернення внесених засновниками коштів;

- аргументовано висновок про неможливість видачі довіреності засновниками юридичної особи для відкриття поточного банківського рахунку на підставі рішення засновників, як це зазначається в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, оскільки відповідно до ст. 244 ЦК представництво за довіреністю може ґрунтуватися на договорі або акті органу юридичної особи;

- доведено, що юридична особа не може діяти на підставі двох установчих документів - статуту та установчого договору. В зв'язку з цим запропоновано внести відповідні зміни до ГК, Закону “Про банки та банківську діяльність”, “Про фермерське господарство”, які визнають такий договір установчим документом об'єднання підприємств, банківської корпорації та фермерського господарства;

- зроблено висновок про недоцільність вираження мінімального розміру статутного капіталу (фонду) у мінімальних заробітних платах та іноземній валюті, оскільки господарські товариства ставляться в нерівні правові умови щодо забезпечення гарантуючої функції статутного капіталу;

- враховуючи фіктивний характер акту прийому-передачі майна, який складається при створенні юридичних осіб приватного права для підтвердження внесення до статутного (складеного, пайового) капіталу (фонду) товариств майна, доведена необхідність підтвердження цього факту шляхом внесенням у державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень, а також у державний реєстр обтяжень рухомого майна запису про заборону розпоряджання таким майном;

- визначено, що особливостями створення юридичних осіб приватного права є: пов'язаність із процесом припинення юридичної особи (злиття, перетворення, поділ); відсутність необхідності здійснення деяких дії, які потрібно провадити при первинному створенні юридичної особи (формування статутного капіталу, укладення установчого договору); відсутність таких суб'єктів створення, як засновники; здійснення дій по створення нової юридичної особи самою юридичною особою, яка реорганізується, або/та її учасниками.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає у можливості використання висновків і пропозицій, які містяться в роботі, для вдосконалення цивільного законодавства України, при подальшому науковому дослідженні проблем правового регулювання відносин, які виникають при створенні юридичних осіб приватного права, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, для вдосконалення програм навчальних дисциплін “Цивільне право” та “Підприємницьке право”.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях “Молодь у юридичній науці” (27-28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький), “Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин” (19-20 жовтня 2007 року, м. Івано-Франківськ) та на науково-практичному семінарі “Проблеми формування та реалізації державної житлової політики” (5 вересня 2008 року, м. Київ).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано чотири статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 225 сторінок друкованого тексту, у тому числі 29 сторінки списку використаних джерел, який містить 227 найменування.

2. Основний зміст дисертації

Розділ 1. “Загально-цивілістичні засади створення юридичних осіб приватного права” складається із двох підрозділів та присвячений дослідженню суб'єктивного права осіб на створення юридичних осіб приватного права, аналізу законодавчих обмежень цього права, а також характеристиці правового статусу засновників.

У підрозділі 1.1 “Поняття та зміст права на створення юридичних осіб приватного права ” розглядаються такі теоретичні конструкції, як суб'єктивне право на створення юридичних осіб приватного права, поняття і зміст цього права. Для створення юридичних осіб приватного права необхідно здійснити певні дії, як її засновниками, так і публічними органами. Оскільки юридична особа створюється тільки з дня її державної реєстрації, то для цього важливі лише дії, які необхідні для проведення цієї процедури. До них беззастережно відносяться дії щодо підписання (прийняття, укладення, затвердження) установчих документів, тобто надання їм легітимності. Обов'язковою умовою для створення будь-якої юридичної особи приватного права є тільки легітимація установчих документів та державна реєстрація юридичної особи. Інші дії засновники (юридична особа, яка реорганізується або/та її учасники) можуть здійснювати за своїм бажанням або виходячи із вимог законодавства, які ставляться до окремих видів юридичних осіб.

До таких дій відносяться дії, які: встановлені законодавством, але не вимагають підтвердження для проведення державної реєстрації ( укладення договору про створення акціонерного товариства); не вимагаються для проведення державною реєстрації, але їх мають право здійснювати засновники відповідно до законодавства (укладення договору про створення товариства з обмеженою чи товариства з додатковою відповідальністю); породжують правові наслідки, але не встановлені законодавством (укладення договору з юридичної фірмою на підготовку установчих документів, консультації з аудиторської фірмою, укладення договору оцінки майна, яке вноситься до статутного капіталу, тощо); не встановлені законодавством і не породжують правових наслідків (проведення переговорів між засновниками, пошук приміщення для місцезнаходження юридичної особи, тощо).

Створення юридичних осіб приватного права є суб'єктивним правом особи. Але принцип автономії волі щодо створення не тільки юридичних осіб публічного права, але і юридичних осіб приватного права не є універсальним для застосування. Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК поділ і злиття юридичних осіб, при якому виникають нові юридичні особи, можуть провадитися за рішенням суду або відповідних органів державної влади. У процесі процедури санації господарський суд має право прийняти ухвалу щодо реструктуризації юридичної особи шляхом її поділу (ст. 1, 18 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).У підрозділі 1.2 “Правовий статус засновників юридичних осіб” аналізуються основні ознаки засновника як особливого суб'єкта правовідносин, що виникають при створенні юридичних осіб приватного права. Засновники юридичної особи - це фізичні та юридичні особи, які наділені достатнім обсягом цивільної дієздатності, які здійснюють організаційно-правові дії зі створення юридичної особи. Винятком із цього правила є створення установ на підставі заповіту, який визнається установчим актом (ч. 3 ст. 87 ЦК). У такому випадку організаційних дій зі створення установи засновник не провадить. При створенні юридичної особи шляхом заснування не існує таких суб'єктів, як учасники, вони виникають тільки після створення юридичної особи, тому застосування до таких осіб, які створюють юридичну особу, у ч. 2 ст. 87 ЦК, а також в інших законах, терміна “учасник” не відповідає правовому положенню таких суб'єктів.

Законодавством України встановлюються наступні обмеження прав суб'єктів цивільних правовідносин на створення юридичних осіб приватного права: вік фізичної особи-засновника (засновником політичної партії можуть бути особи, які досягли 18 років, засновником виробничого кооперативу - особа, яка досягла 16 років); надання права на створення окремих видів юридичних осіб приватного права тільки окремим видам суб'єктів цивільних правовідносин, а саме - тільки фізичним особам (засновники виробничих кооперативів, об'єднань громадян, політичних партій та ін.) або тільки юридичним особам (засновники фондової біржі, банківського об'єднання чи об'єднання підприємства); встановлення мінімальної кількості засновників (торгово-промислова палата - 50 засновників, які перебувають на відповідній території, повне товариство - не менше як 2 засновника, кооператив можуть заснувати не менш як 3 засновники); надання права на створення тільки громадянам України чи юридичним особам, зареєстрованим на території України (засновники телерадіоорганізації); надання права на створення тільки юридичним особам, які здійснюють визначений законом вид діяльності (засновниками біржі можуть бути - торговці цінними паперами, засновниками банківської корпорації, банківської холдингової групи - тільки банки); надання права юридичним особам засновувати юридичні особи, які здійснюють тільки певні види діяльності (політичні партії мають право засновувати підприємства, які займаються продажем суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів) заборони деяким суб'єктам цивільних правовідносин бути засновниками юридичних осіб приватного права (громадяни, які за вироком суду відбувають покарання у місцях позбавлення волі, не мають права створювати телерадіоорганізації); та інші обмеження.

Розділ 2. “Етапи створення юридичних осіб приватного права” складається із чотирьох підрозділів. Він присвячений розгляду окремих етапів створення юридичних осіб приватного права, зокрема способам закріплення рішення про створення юридичних осіб, визначення правової природи статуту та установчого договору, державній реєстрації юридичних осіб, правовому регулюванню внесення вкладів засновниками юридичної особи. У підрозділі 2.1 “Цивільно-правові форми закріплення рішення засновників про створення юридичних осіб приватного права ”розглядаються основні форми закріплення волі засновників щодо створення юридичної особи.

Такими способами є: підписання (укладення) установчого документа (статуту, засновницького договору, установочного акта); підписання договору про створення юридичної особи та установчих документів; прийняття рішення установчими зборами про створення юридичної особи та прийняття (затвердження) статуту. В науці цивільного права статут визнається: договором, одностороннім чи багатостороннім корпоративним правочином, який не є договором; локальним нормативним актом; нормативним актом (статут публічно-правових утворень), актом. У результаті проведеного дослідження додатково аргументовано висновок, що статут і установочний акт є локальним нормативним актом. Підрозділ 2.2 “Укладення установчого договору” присвячений розгляду основних проблем укладення установчого та засновницького договору. Відносини сторін щодо створення окремих видів юридичної особи повинні регулюватися договором, а особливо тих підприємницьких юридичних осіб, для створення яких засновниками до реєстрації вносяться вклади, оплачуються акції тощо. Така необхідність викликана, зокрема, тим, що відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах необхідно подати до банку крім інших документів рішення засновників (учасників) про призначення особи, якій надається право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється довіреністю. Відповідно до ст. 244 ЦК представництво за довіреністю може ґрунтуватися на договорі або на акті органу юридичної особи. Отже, підставою для видачі довіреності розпоряднику банківського рахунку може бути не рішення засновників, а договір, який укладають засновники.

Враховуючи закріплення в законодавстві обов'язку засновників деяких видів юридичних осіб укладати договір, який регулює відносини щодо створення юридичної особи запропоновано доповнити ч. 1 ст. 87 ЦК абзацом другим у наступній редакції: “Якщо підприємницька юридична особа створюється кількома особами, вони укладають між собою установчий договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо її створення”.

У підрозділі 2.3 «Внесення вкладів засновниками юридичних осіб» розглядаються правові проблеми внесення вкладів засновниками юридичних осіб. Для створення деяких видів юридичних осіб законодавством встановлені вимоги щодо внесення вкладів для формування статутного (пайового) капіталу (фонду): 1) мінімальний розмір статутного (пайового) капіталу (фонду) для окремих видів організаційно-правових форм юридичних осіб: 2) процент внесення вкладів до заявленого в установчих документах статутного (пайового) капіталу (фонду); 3) еквівалентність вираження статутного капіталу (фонду) в іноземній валюті; 4) обмеження внесення окремих видів майна як вкладу до статутного (пайового) капіталу (фонду) для будь-яких юридичних осіб або окремих видів організаційно-правових форм юридичних осіб чи для юридичних осіб, які здійснюють певні види підприємницької діяльності; 5) необхідність формування статутного капіталу (фонду) без зазначення його розміру чи порядку формування. Починаючи з 1 січня 1998 року мінімальна заробітна плата 45 гривень (ст. 2 Закону “Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік”, збільшилася майже у 13 разів. У зв'язку з чим виникли нерівні правові умови створення юридичних осіб. Це впливає на гарантуючу функцію статутних капіталів таких товариств, як товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерних товариств.

Ч. 4 ст. 24 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” вимагає подання для державної реєстрації юридичної особи документу, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи. На практиці найбільш розповсюдженим є подання до органу реєстрації акту прийому-передачі, який підписується засновниками. Але такий акт має фіктивний характер, оскільки юридичної особи ще не існує. Підрозділ 2.4. “Цивільно-правове регулювання державної реєстрації юридичних осіб приватного права” присвячений дослідженню такого комплексного інституту, як державна реєстрація юридичних осіб приватного права, та наслідків порушення вимог законодавства щодо їх створення.

Традиційно інститут державної реєстрації юридичних осіб є інститутом публічного права, але включення його до ЦК дає підставу для висновку про комплексний міжгалузевий характер цього інституту, що утворюється на межі двох галузей права (цивільного та адміністративного). Тому державна реєстрація юридичної особи, хоча і є за своєю природою адміністративно-правовою дією, але вона є підставою виникнення суб'єкта цивільних правовідносин. Що ж стосується самого процесу реєстрації юридичної особи, тобто дій державного реєстратора з включення до державного реєстру юридичних осіб, внесення до нього змін, то зазначені дії не входять до предмета правового регулювання цивільного права, а є адміністративно-правовими. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” визначив головний принцип державної реєстрації, а саме всі види юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, набувають права юридичної особи з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом. Однак ст. 3 Закону надала право Міністерству юстиції України та його територіальним органам здійснювати реєстрацію (легалізацію) об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок та їх об'єднань), благодійних організацій, політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об'єднань, торгово-промислових палат, інших установ та організацій, визначених законом, та видачі свідоцтва про державну реєстрацію, оформленого державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи. Це спричинило подвійну державну реєстрацію юридичних осіб. Необхідно встановити єдиний порядок державної реєстрації юридичних осіб, який має здійснюватися шляхом внесення в єдиний державний реєстр відповідних даних про державну реєстрацію.

Виходячи із конституційного права громадян на об'єднання, для таких юридичних осіб є недоцільним встановленням дозвільного порядку реєстрації, а отже немає сенсу встановлювати реєстрацію їх статутів у органах юстиції.

Для створення деяких видів юридичних осіб приватного права доцільно залишити дозвільний порядок державної реєстрації, який існує й у зарубіжних країнах. Тому, в Законі “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” слід визначити перелік юридичних осіб, які мають створюватися у дозвільному порядку, але державну реєстрацію повинен здійснювати єдиний орган. Зокрема, до таких видів юридичних осіб, які створюються у дозвільному порядку, можна віднести не тільки банківські установи, а й інші фінансові установи, створення та діяльність яких вимагає як спеціальних знань, так і фінансових можливостей. Дозвіл (погодження) на створення може провадитися Національним банком чи Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Однією з підстав ліквідації юридичних осіб є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичних осіб через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути (ч. 1 ст. 110 ЦК). Державна реєстрація юридичних осіб може бути також скасована, і це позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру (ст. 59 ГК). Такі підстави для ліквідації юридичних осіб можуть стати основою для висновку про те, що юридична особа не існувала як суб'єкт правових відносин, а тому правочини, які вона укладала, є недійсними. Сьогодні існує така судова практика. Вважаємо недоцільним виділення таких підстав ліквідації юридичних осіб, як визнання недійсною державної реєстрації або скасування державної реєстрації, оскільки у випадку, коли юридична особа визнавалася суб'єктом правовідносин, є неможливим визнання її такою, яка не існувала фактично чи юридично.

Розділ 3. “Цивільно-правове регулювання створення юридичних осіб приватного права в процесі реорганізації” складається із двох підрозділів та присвячений розгляду основних проблем створення юридичних осіб приватного права у процесі реорганізації. У підрозділі 3.1 “Реорганізація як спосіб створення юридичних осіб” провадиться дослідження змісту правового поняття «реорганізація», доводиться необхідність введення такого інституту до ЦК, розглядаються особливості створення юридичних осіб у процесі реорганізації.

Аналізуючи радянське законодавство, а також ЦК постсоціалістичних країн, додатково обґрунтовується доцільність збереження інституту реорганізації юридичної особи та визначення його через виділення таких ознак, які визначають кінцеву мету цього правового процесу, а саме - припинення та (чи) створення нових юридичних осіб, у результаті чого має місце правонаступництво. Також обґрунтовується недоцільність використання інституту реорганізації до фінансово-промислових груп, які не є юридичними особами, та до перетворення взаємних фондів інвестиційних компаній в пайовий або корпоративний інвестиційний фонд.

Створення нової юридичної особи в процесі реорганізації можливе у таких формах, як злиття, виділ, поділ, перетворення, що потребує законодавчого закріплення у ст. 87 ЦК. При реорганізації у формі злиття, перетворення, поділу дії з створення юридичної особи пов'язані з процесом припинення юридичної особи і являють собою єдину сукупність послідовних дій як щодо припинення юридичної особи, так і щодо її створення. В процесі створення юридичних осіб при реорганізації не здійснюються деякі дії, які потрібно здійснити при первинному створенні юридичної особи (укладення засновниками договору про створення юридичної особи, підтвердження формування статутного капіталу). Юридична особа при реорганізації не створюється шляхом заснування, і не існує таких суб'єктів як засновники. Для створення юридичної особи в процесі реорганізації необхідно здійснити ряд послідовних дій самою юридичною особою, яка реорганізується, а також особами, які стануть учасниками створеної в процесі реорганізації юридичної особи.

Підрозділ 3.2 “Етапи створення юридичних осіб приватного права в процесі реорганізації” присвячений дослідженню особливостей процесу створення юридичних осіб у процесі реорганізації. Виходячи із положень ЦК, ГК та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” можна виділити загальні етапи створення юридичної особи приватного права при реорганізації, а саме дії: пов'язані з припиненням чи виділом юридичної особи та дії, які пов'язані з її створенням. Діями по створенню в процесі реорганізації юридичної особи є легітимація установчих документів нової юридичної особи, яке здійснюється юридичною особою, яка реорганізується або її учасниками, а також державна реєстрація новоствореної юридичної особи. Стаття 98 ЦК України передбачає, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, інші питання, зокрема про реорганізацію, можуть прийматись і простою більшістю голосів, якщо інше не передбачене законом. Враховуючи важливість процесу реорганізації юридичної особи, запропоновано приймати рішення про реорганізацію юридичної особи більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Державна реєстрація припинення юридичної особи повинна здійснюватися одночасно з державною реєстрацією створених у процесі реорганізації юридичних осіб, оскільки при злитті, коли припиняється декілька юридичних осіб, не може існувати проміжку часу, коли юридична особа не існує юридично. Законодавством не передбачено наслідків неповідомлення кредиторів у письмовій формі про припинення юридичної особи. В зв'язку з чим пропонуємо ч. 4 ст. 105 ЦК доповнити наступним абзацом: “У разі, якщо кредитора не буде повідомлено письмово про реорганізацію, правонаступники реорганізованої юридичної особи несуть солідарну відповідальність перед кредитором”.

ЦК України, Закон “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” не передбачають наслідки проведення реорганізації юридичних осіб з порушенням вимог закону. Стаття 38 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” передбачає, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. Чинним законодавством не встановлені вимоги щодо необхідності зазначення в установчих документах про те, що юридична особа створена у процесі реорганізації та виникнення правонаступництва. Враховуючи те, що установчі документи - це правові документи, на підставі яких створюється і діє юридична особа, є необхідним зазначення в них відомості щодо створення юридичної особи в процесі реорганізації, а також те, що юридична особа є правонаступником юридичної особи (юридичних осіб).

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється у вдосконаленні цивільно-правового регулювання створення юридичних осіб приватного права. До найбільш вагомих та суттєвих висновків можна віднести такі:

1) Згідно зі ст. 80 ЦК юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Ст. 80 ЦК виділяє поняття «створення» та «реєстрація» юридичної особи, що суперечить ч. 4 ст. 87 ЦК, яка встановлює, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Тому необхідно внести зміни до ст. 80 ЦК та відмовитися від розмежування поняття «створення» та «державна реєстрація» при визначенні поняття юридичної особи.

2) Способами закріплення засновниками своєї волі щодо створення юридичних осіб приватного права є: підписання (укладення) установчого документа (статуту, засновницького договору, установочного акта); підписання договору про створення юридичної особи та установчих документів; прийняття рішення на установчих зборах про створення юридичної особи та прийняття (затвердження) статуту, підписання договору про створення юридичної особи, прийняття рішення на установчих зборах про створення юридичної особи та прийняття (затвердження) статуту.

3) Запропоновано іменувати договір, який регулює порядок створення юридичних осіб, “установчим договором”, оскільки така назва увійшла у правову лексику, а також з метою розмежування із засновницьким договором, на підставі якого створюються і діють повні та командитні товариства. В зв'язку з цим обґрунтована необхідність доповнення ч.1 ст. 87 ЦК абзацом другим у наступній редакції: “Якщо підприємницька юридична особа створюється кількома особами, вони укладають між собою установчий договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо її створення”.

4) Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 24 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” щодо необхідності подання для державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), документу, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом, запропоновано, відповідно до Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” і Закону “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, встановити державну реєстрацію обмежень обороту рухомого та нерухомого майна, яке вноситься до статутного капіталу (фонду).

5) Інститут державної реєстрації юридичних осіб є комплексним інститутом, інтегрованим у ЦК із норм адміністративного права. Включення до ЦК норм, які регулюють публічно-правові відносини державної реєстрації юридичних осіб, є відображенням сучасних інтеграційних процесів, в яких виникають міжгалузеві правові інститути, які створюються на межі двох галузей права - цивільного та адміністративного.

6) У разі прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації або визнання державної реєстрації недійсною, юридична особа не може бути визнаною такою, яка не існувала як суб'єкт цивільних правовідносин.

7) Враховуючи розробку концепції радянського цивільного права щодо можливості створення юридичних осіб у процесі реорганізації та закріплення у ЦК постсоціалістичних країн (ст. 58 ЦК РФ, ст. 46 ЦК Республіки Казахстан, ст. 50 ГК Республіки Узбекистан), а також у Законах України (“Про банки і банківську діяльність”, “Про кооперацію”, “Про благодійництво та благодійні організації”, “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про Кабінет Міністрів” та ін.), які були прийняті як до, так і після вступу в дію ЦК України, пропонуємо закріпити в ЦК поняття реорганізація під яким розуміється припинення та/чи створення юридичних осіб (як перетворення, злиття, поділ, приєднання, виділ) при яких виникає правонаступництво.

8) Стаття 87 ЦК, яка регулює порядок створення юридичних осіб, не визначає, що юридичні особи можуть бути створені в процесі реорганізації. В зв'язку з цим пропонуємо ч. 1 ст. 87 ЦК доповнити наступним абзацом: “Юридична особа може бути створена внаслідок реорганізації (злиття, виділення, поділу, перетворення”).

В дисертації зроблено низку інших пропозицій щодо удосконалення ЦК та ГК, Законів “Про акціонерні товариства”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, “Про кооперацію”, “Про банки і банківську діяльність” та інших нормативних актів.

Список праць за темою дисертації

1. Черевко П.П. Правове регулювання прийняття рішення про реорганізацію юридичних осіб приватного права / П.П. Черевко // Держава і право. Збірник наукових праць. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - № 39. - С. 404-409.

2. Черевко П.П. Правове регулювання створення житлово-будівельних кооперативів / П.П. Черевко // Університетські наукові записки, 2006 - № 3-4 (19-20) - С. 199-204.

3. Черевко П.П. Правове регулювання установчого договору /П.П. Черевко // Держава і право. Збірник наукових праць. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - № 34. - С. 254-260.

4. Черевко П.П. Деякі питання цивільно-правового регулювання державної реєстрації юридичних осіб / П.П. Черевко //Держава і право. Збірник наукових праць. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - № 33. - С. 285-294.

5. Черевко П.П. Проблеми правового регулювання Цивільним кодексом України створення юридичних осіб / П.П. Черевко //Молодь у юридичній науці. Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених “П'яті осінні юридичні читання” (27-28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький): У 5-ти частинах: Частина третя: «Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право». Підтом 2. - Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2006. - С. 199-202.

6. Черевко П.П. Правові проблеми підтвердження внесення вкладів при створенні юридичних осіб / П.П. Черевко // Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (19-20 жовтня 2007 року, м. Івано-Франківськ). - Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ Львів ДУВС, 2007. - С. 31-35.

7. Черевко П.П. Право на створення житлових кооперативів / П.П. Черевко // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики. Матеріали Науково-практичного семінару (5 вересня 2008 року, м. Київ).- К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 96-98.

Размещено на Allbest.ru