Кримінальна відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.7(343.237)

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ АДМІНІСТРАТИВНОГО НАГЛЯДУ

Назаренко Дмитро Олександрович

Дніпропетровськ - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор ТРУБНИКОВ Василь Михайлович Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Богатирьов Іван Григорович Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін кандидат юридичних наук, доцент Телефанко Богдан Миколайович Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінально-правових дисциплін

Захист відбудеться „31” жовтня 2008 р. о „1000” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26).

Автореферат розісланий „29” вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.М. Школа



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У контексті сучасних державотворчих процесів в Україні проблема зміцнення правопорядку у всіх сферах життєдіяльності суспільства зберігає свою актуальність. Важливим завданням, що постає перед державою і суспільством, є попередження рецидивної злочинності серед осіб, звільнених з місць позбавлення волі, небезпека і складність якої полягає насамперед в її неодноразовості та стійкості. Рецидивній злочинності притаманні відносно стабільне положення у всій сукупності правопорушень, висока питома вага раніше судимих осіб, які вчинили злочини, а також засуджених до позбавлення волі, стійкість асоціальної поведінки певної категорії рецидивістів.

За даними МВС України, рецидив серед піднаглядних за вчинення нового умисного злочину склав: у 2004 р. - 1,5 %, 2005 - 1,8 %, 2006 - 1,6 %, 2007 - 1,4 %, за перше півріччя 2008 р. - 0,7 %, що підтверджує висновок дисертанта про те, що зазначена категорія осіб потребує системного профілактично-виховного впливу з боку працівників міліції.

З прийняттям Кримінального кодексу України 2001 р. (далі - КК України) було істотно змінено диспозицію ст. 395 КК України, яка передбачає відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду. Кримінальне право своєю охоронною функцією ставить перед собою завдання забезпечити ефективне здійснення цього попереджувального заходу. Як свідчить судова практика, останніми роками суди достатньо часто застосовують ст. 395 КК України - зважаючи на широкий спектр різноманітних засобів і методів впливу, наданих законодавством, що регулює діяльність міліції, - без звернення до такої гострої форми, як кримінальна відповідальність (у 2004 р. серед усіх злочинів, вчинених особами, звільненими з місць позбавлення волі, склад злочину, передбачений ст. 395 КК України, мав місце у близько 19 % випадків, у 2005 р. - 37,1 %, 2006 р. - 42,3 %, 2007 р. - 42, 8 %).

Важливого значення складу злочину, передбаченого ст. 359 КК України, надає наука кримінального права. Питання законодавчого визначення адміністративного нагляду і його практичного застосування, а також загальні питання щодо умов і порядку встановлення та здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб та їх обов'язки, проблеми кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду в різні історичні часи досліджувалися як окремо, так і в комплексі з іншими питаннями кримінальної відповідальності та покарання.

Вагомий внесок у кримінально-правову розробку щодо визначення теоретико-методологічних підходів дослідження адміністративного нагляду належить працям П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Л.В. Багрія-Шахматова, Ю.В. Бауліна, В.І. Гуськова, С.І. Зельдова, О.С. Міхліна, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, М.О. Стручкова, В.П. Тихого, В.І. Тютюгіна, В.М. Трубникова, В.О. Уткіна, В.Д. Філімонова, М.Д. Шаргородського, І.В. Шмарова, С.С. Яценка та інших вчених. Однак більшість із них написані на базі раніше чинного кримінального законодавства.

Викладене свідчить про те, що проблематика кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду, зважаючи на її значущість, була й залишається актуальною для науки кримінального права, оскільки саме від ступеня наукової розробленості відповідних проблем значною мірою залежить і адекватність законодавчого визначення адміністративного нагляду, і ефективність його практичного застосування. Важливо наголосити, що після прийняття нового КК України склад злочину, передбачений ст. 395, є предметом розгляду тільки в науково-практичних коментарях та підручниках. Тому багато питань кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду залишаються невирішеними.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена: 1) необхідністю проведення глибокого аналізу чинного законодавства стосовно питань порушення правил адміністративного нагляду і окреслення найбільш проблемних питань кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду; 2) потребою в обґрунтуванні важливості застосування кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду; 3) важливістю привернення уваги державних інституцій до нагальних потреб осіб, звільнених з місць позбавлення волі, в аспекті встановлення за ними адміністративного нагляду; 4) важливістю того, що спеціального дослідження, присвяченого комплексному аналізу зазначеного злочину, на дисертаційному рівні після прийняття КК України 2001 р. не проводилось; 5) нагальністю розробки науково обґрунтованих рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 р., Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р., Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 року (п. 2.5).

Мета і завдання дослідження полягають у розв'язанні комплексного наукового завдання з позицій чинного законодавства щодо кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду.

Для досягнення визначеної мети дисертантом були поставлені такі основні завдання:

розглянути історію законодавства щодо кримінальної відповідальності за порушення адміністративного нагляду та визначити місце суспільних відносин, що виступають об'єктом даного злочину, у системі інших суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законодавством;

дослідити об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину - порушення правил адміністративного нагляду;

дослідити законодавство і практику його застосування з проблем кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду;

провести аналіз ст.395 КК щодо застосування судами покарання за порушення правил адміністративного нагляду;

на підставі здійсненого дослідження виробити рекомендації з практики застосування ст. 395 КК України, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного законодавства.

Об'єктом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини проти правосуддя. злочин адміністративний кримінальний відповідальність

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стало поєднання загальнонаукових та спеціальних методів, що використовуються в юридичній науці. Діалектичний метод використовувався при розгляді порушення правил адміністративного нагляду крізь призму аналізу більш загальних явищ: особливостей кримінальної відповідальності та призначення покарання і його відбування у кримінальному і кримінально-виконавчому праві. Використання історико-правового методу дозволило виявити генезис кримінального законодавства України стосовно встановлення відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду та окреслити прогностичні стратегії його розвитку - підрозділ 1.1). За допомогою компаративно-правового методу проведено порівняння вітчизняного кримінального законодавства України з законодавством інших країн, що передбачає відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, а також порівняння різноманітних точок зору з цього питання та підходів до вдосконалення вказаної норми - підрозділ 1.2). Формально-логічний (догматичний) метод використовувався при аналізі положень ст. 395 КК України у контексті дотримання правил законодавчої техніки, конструювання диспозиції та санкції цієї норми, сприяння виявленню недоліків у побудові останніх та формулювання пропозицій щодо їх усунення - підрозділи 1.4, 2.1, 3.1). За допомогою статистичного методу опрацьовано статистичні дані та проведено аналіз кримінальних справ про порушення правил адміністративного нагляду, відповідальність за які передбачена ст. 395 КК України - підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, 3.2).

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні праці відомих вітчизняних і зарубіжних теоретиків, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і кримінальній відповідальності за злочини проти нормальної діяльності органів внутрішніх справ з попередження рецидивної злочинності, а також за порушення правил адміністративного нагляду. Досліджено кримінальне законодавство зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, законодавство, що регулює діяльність органів внутрішніх справ, постанови Пленуму Верховного Суду України.

Нормативну базу дослідження складають Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України, міжнародно-правові акти. Складовою частиною дослідження є також постанови Пленуму Верховного Суду України, Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі».

Емпіричну базу дослідження складають офіційні статистичні дані Верховного Суду України, статичні звіти про діяльність органів внутрішніх справ із забезпечення адміністративного нагляду стосовно звільнених з місць позбавлення волі, матеріали Державного департаменту України з питань виконання покарань, дані, отримані в результаті вивчення 490 вироків та 150 архівних кримінальних справ, розглянутих судами міст Дніпропетровська, Києва, Харкова та Харківської області України у 2006-2008 роках, результати опитування 120 дільничних інспекторів міліції та контакт-опитування 250 осіб, які притягалися до кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що за характером та змістом розглянутих проблем, а також об'єктом і предметом дослідження дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду згідно з чинним Кримінальним кодексом України.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових висновків і пропозицій:

вперше:

визначено основні етапи та тенденції історичного розвитку кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду за вітчизняним кримінальним законодавством;

на відміну від законодавчого визначення поняття адміністративного нагляду (Закон України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”) сформульовано його доктринальне визначення як заходу соціального контролю, що застосовується міліцією за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, з метою здійснення профілактично-виховного впливу на них;

наведено нові аргументи на користь кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду, запропоновано її проблематику розглядати у контексті таких базових критеріїв: а) органи і умови здійснення адміністративного нагляду; б) мета, що стоїть перед органами, які здійснюють адміністративний нагляд; в) зміст обмежень, які встановлені адміністративним наглядом; г) терміни тривалості адміністративного нагляду;

обґрунтовано доцільність встановлення в санкції ст. 395 КК України декількох видів покарання, зокрема: позбавлення волі (в межах від одного до трьох років), обмеження волі (в межах від одного до трьох років), виправних робіт (в межах від шести місяців до одного року), громадських робіт (в межах від шістдесяти до двохсот сорока годин) у зв'язку з тим, що зазначена санкція передбачає тільки один вид покарання - позбавлення волі, котрий не дає достатніх можливостей для диференціації покарання за такий злочин;

виділено спеціальні та індивідуальні заходи попередження міліцією порушень правил адміністративного нагляду як системи тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

удосконалено:

процедуру призначення адміністративного нагляду, у зв'язку з тим, що він може бути встановлений лише стосовно повнолітніх осіб, яким на час вчинення порушення правил адміністративного нагляду виповнилось 18 років;

специфіку підходів до розуміння кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду, що позначається на правовому статусі особи, яка перебуває під адміністративним наглядом;

дістало подальшого розвитку:

наведення додаткових аргументів щодо розміру та меж профілактично-виховного впливу на осіб, звільнених з місць позбавлення волі міліцією як суб'єктом попередження за порушення правил адміністративного нагляду;

обґрунтування суб'єктивних ознак порушення правил адміністративного нагляду (що може бути вчинено тільки з прямим умислом), які об'єднують у своїй сукупності вину та мету цього злочину;

твердження щодо необхідності перегляду ст. 395 КК України. Запропоновано її нову редакцію.

Практичне значення одержаних результатів. Методологічні прийоми, аналітичні матеріали, положення й висновки дисертації можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки проблемних питань кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду;

- у законотворчій діяльності - при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до КК України з метою його подальшого вдосконалення в аспекті розробки законів України щодо кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду;

- у правозастосовчій діяльності - при застосуванні судами положень КК України, що регулюють процедуру відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду(акт впровадження ДДУПВП у Харківській області від 28.05.2008р);

- у навчальному процесі - при викладанні курсу Загальної та Особливої частин кримінального права України студентам, які навчаються за спеціальністю „правознавство” у вищих навчальних закладах, підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, науково-практичної та методичної літератури (акт впровадження Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 12.05. 2008р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на теоретико-методологічних семінарах кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ та кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. І пройшли апробацію: міжнародна науково-практична конференція “Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 2006 р.); І та ІІ міжнародні науково-практичні конференції “Від громадянського суспільства - до правової держави” (Харків, 2006 р. і 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації відображено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, та трьох тез наукових доповідей виконаних одноособово.

Структура дисертації. Відповідно до мети й завдань дослідження, дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури в кількості 276 джерел, 7 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з них 183 сторінки - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дається загальна характеристика роботи, обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, методологія дослідження, визначаються об'єкт, предмет, мета та завдання роботи, розкривається наукова новизна, показано практичне значення отриманих результатів дослідження, апробація результатів дисертації та її структура.

Розділ 1. “Правова природа кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду” складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Історико-правовий аналіз адміністративного нагляду у вітчизняному і зарубіжному законодавстві” дисертант стверджує, що кожна держава прагне захистити своїх громадян від злочинних посягань, і особливо від злочинів з боку осіб, що раніше вчинили злочин і звільнились від відбування такого покарання, як позбавлення волі на певний строк, не стали на шлях виправлення, і тому з метою запобігання вчинення даними особами повторних злочинів законодавець передбачив для такої категорії осіб встановлення адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд як наукову проблему в різні історичні часи розглядали такі вчені, як: В.І. Батрименко, В.П. Божьєв, Н. Верт, М.Ф. Владимирський-Буданов, В.А. Георгієв, В. Довбня, І.А. Ісаєв, О.Л. Копиленко, В.М. Куріцин, П.П. Михайленко, А.С. Орлов, С.Ф. Платонов, Н.С. Таганцев, Ю.П. Титов, О.І. Чистяков та ін. На підставі вивчення їхніх праць дисертант дійшов наступних висновків. По-перше, адміністративний нагляд застосовувався як форма соціальної допомоги на користь самого засудженого, який потребував після звільнення з місць позбавлення волі різних форм такої допомоги. По-друге, адміністративний нагляд визначається як форма соціального контролю, оскільки суспільство зі свого боку зацікавлене в спокої і безпеці. Інтерес особистий та інтерес громадський тут співпадають і доповнюють один одного. По-третє, адміністративний нагляд несе у собі не тільки попереджувальну діяльність, але і опікунську. По-четверте, протягом значного періоду вітчизняної історії адміністративний нагляд не застосовувався до такої категорії звільнених, які підпадають під опікування установ патронату.

Дисертант на основі власного дослідження доводить, що перенесення на адміністративний нагляд функцій патронату та піклувальних завдань, неможливо. Міліція як орган виконавчої влади в основі своєї діяльності використовує принцип примусу, тому виконувати функції піклування вона не зобов'язана. Дисертант вважає, що опікування (патронат) не повинно мати обов'язковий характер, а може бути добровільним за умови обов'язкової довіри засудженого до міліції і добровільного його підкорення всім умовам і обмеженням, встановлених судом чи законом.

Підрозділ 1.2. “Поняття та зміст адміністративного нагляду як різновиду соціального контролю”. Проведений дисертантом аналіз спеціальної юридичної літератури свідчить про відсутність в Україні дослідження, яке було б спеціально присвячено адміністративному нагляду як різновиду соціального контролю, хоча багато його аспектів розглядаються при дослідженні окремих заходів кримінальної відповідальності та покарання в працях таких вітчизняних вчених, як: І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, В.О. Корчинський, О.В. Лисодід, Л.П. Оніка, В.М. Трубников, С.Я. Фаренюк, В.М. Харченко та ін.

Дисертант вважає, що з прийняттям нового Кримінально-виконавчого кодексу України, який регламентує виконання і відбування всіх видів покарання, є законні підстави включити до цього законодавчого акта норми, які регулюють порядок, умови і форми реалізації адміністративного нагляду щодо окремих категорій раніше судимих осіб, зберігши в Законі „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” лише норми, які в загальному виді вказують на необхідність здійснення за ними міліцією соціального контролю. Подібного роду нагляд як вид соціального контролю існує в багатьох розвинутих країнах, зокрема в США, Великобританії і Франції.

Дисертант на основі порівняльного аналізу зарубіжного законодавства, дійшов висновку про широкий спектр підходів до визначення значущості нагляду в механізмі профілактично-виховного впливу на окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі: 1) нагляд виконує своє пряме завдання щодо забезпечення безпеки і в той же час за порушення його правил і обмежень передбачається кримінальна відповідальність (КК Республіки Білорусь, КК України, КК Болгарії, КК Казахстану, КК Узбекистану та ін.); 2) нагляд є лише своєрідним контролем за поведінкою умовно засуджених і умовно-достроково звільнених в період встановленого їм судом випробувального терміну (наприклад, в Азербайджані); 3) нагляд виступає як додатковий вид кримінального покарання, або як спеціальний закон безпеки. Водночас, існують країни, кримінальне законодавство яких взагалі не передбачає нагляд (наприклад, КК Вірменії, Молдови та ін.).

На підставі критичного аналізу чинних законодавчих положень та поглядів вчених-криміналістів автор формулює наступне доктринальне визначення адміністративного нагляду: „адміністративний нагляд - це вид соціального контролю, що застосовується міліцією за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, з метою здійснення профілактично-виховного впливу на них”.

У підрозділі 1.3. “Застосування судами покарання за порушення правил адміністративного нагляду” дисертантом підкреслюється особливість даного складу злочину, який відрізняє його від багатьох інших суспільно небезпечних діянь. Порушення правил адміністративного нагляду є явищем, що виникло вже з приводу вчинених раніше злочинів. Дана особа може притягатися до кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду лише в тих випадках, коли за нею був встановлений адміністративний нагляд у зв'язку з раніше вчиненими злочинами.

Злочин, передбачений ст. 395 КК, перешкоджає здійсненню правосуддя та порушує нормальну діяльність органів, які забезпечують запобігання, своєчасне виявлення та розкриття злочинів. Склад злочину - формальний. Об'єктивна сторона, на думку дисертанта, може бути виражена шляхом дії або бездіяльності, в одній з двох передбачених в ст. 395 КК форм поведінки особи: 1) самовільному залишенні місця проживання особи (дії); 2) неприбутті без поважних причин у визначений термін до обраного місця проживання після звільнення з місць позбавлення волі (бездіяльності).

Злочин є закінченим з моменту вчинення одного із зазначених діянь. Важливо наголосити, що якщо особа порушує інші правила адміністративного нагляду, то такі діяння тягнуть за собою лише адміністративну відповідальність. Обставиною, що виключає кримінальну відповідальність, є наявність поважних причин для неприбуття. Ними можуть бути обставини, зазначені в ст.ст. 39-42 КК. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом і спеціальною метою - уникнення адміністративного нагляду. Суб'єкт злочину - спеціальний: особа, щодо якої судом встановлено адміністративний нагляд на законних підставах і у передбаченому законом порядку.

Санкція, що передбачена ст. 395 КК України, відноситься до відносно-визначених санкцій з максимумом покарання (“арешт терміном до шести місяців”). Дисертантом проведений аналіз термінів покарання, призначеного судами, свідчить, що покарання терміном один місяць призначено 40 (21,9 %) особам; від 1 до 2 місяців - 8 (4,2 %); 2 місяці - 45 (23,7 %); від 2 до 3 місяців - 8 (4,2 %); 3 місяці - 24 (12,6 %); від 3 до 4 місяців - 2 (1,0 %); 4 місяці - 11 (5,2 %); від 4 до 5 місяців - 6 (3,1 %); 5 місяців - 2 (1,0 %); від 5 до 6 місяців - 6 (3,1 %); 6 місяців - 34 (17,9 %). Доведено також, що суди досить часто встановлюють мінімальний (21,9 %) і максимальний термін цього виду покарання (17,9 %).

З числа респондентів, які були притягнуті до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 395 КК України, дисертантом встановлено, що до 2,1 % таких осіб було винесено виправдувальні вироки за відсутністю в їхніх діях складу даного злочину. Водночас були встановлені випадки незаконного призначення адміністративного нагляду щодо звільнених з місць позбавлення волі. Такі випадки були встановлені дисертантом у м. Дніпропетровську, м. Києві, м. Харкові і Харківській області.

У підрозділі 1.4. “Міліція як суб'єкт застосування законодавства України про порушення адміністративного нагляду” дисертант аналізує умови і порядок здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб, визначає роль і місце міліції як суб'єкта застосування законодавства про порушення правил адміністративного нагляду, виділяє спеціальні та індивідуальні заходи профілактично-виховного впливу на них.

До спеціальних заходів профілактично-виховного впливу на осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, дисертант відносить: забезпечення належного контролю та обліку осіб, звільнених з місць позбавлення волі; проведення загальнонаглядових перевірок за дотриманням законодавства про адміністративний нагляд; організаційно-штатну забезпеченість міліції, що здійснює адміністративний нагляд; вдосконалення законодавства про адміністративний нагляд; підвищення ефективності правозастосовної діяльності міліції і судів у справі здійснення адміністративного нагляду. Індивідуальними заходами є наступні: проведення індивідуальних бесід з зазначеною категорією осіб; формування соціальних навичок і вмінь, необхідних для їх подальшої адаптації в суспільстві; надання допомоги у працевлаштуванні тощо. Робиться висновок щодо законодавчого закріплення прав і обов'язків міліції щодо даних осіб.

Стверджується, що з метою попередження вчинення нових злочинів особами, звільненими з місць позбавлення волі, здійснення стосовно них профілактично-виховного впливу і введення їх в соціальну адаптацію сьогодні важливого значення набуває організація центрів соціальної адаптації для надання таким особам різноманітної соціальної допомоги (організаційної, правової, психологічної, медичної тощо).

Наголошується, що в майбутньому неодмінно виникне необхідність перегляду положень нормативних актів, які регулюють порядок встановлення і здійснення адміністративного нагляду щодо осіб, звільнених з місць позбавлення волі, з точки зору відповідності останнього нормам міжнародного права, адже цей нагляд передбачає досить суттєве втручання в сферу приватного життя громадян, обмеження їх конституційних прав і свобод.

Розділ 2. „Об'єктивні ознаки порушення правил адміністративного нагляду” містить два підрозділи, в яких здійснено аналіз об'єкту та об'єктивної сторони порушення правил адміністративного нагляду.

У підрозділі 2.1. “Об'єкт порушення правил адміністративного нагляду” дисертантом визначено, що об'єкт злочину є необхідною ознакою складу кожного злочину, тому що без здійснення посягання на об'єкт не існує і злочину. Оскільки порушення правил адміністративного нагляду окремими категоріями раніше судимих осіб, як і будь-який інший злочин, може заподіяти шкоду системі суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, дисертант доводить, що загальним об'єктом даного злочину є суспільні відносини.

Родовим об'єктом, на думку дисертанта, є певне коло тотожних чи однорідних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, що охороняються єдиним комплексом взаємопов'язаних кримінально-правових норм. Розділ ХVIII КК України містить великий обсяг складів злочинів, який відрізняється значною різноманітністю, що розходяться між собою. На думку дисертанта, розділ виглядає як своєрідний “універсальний магазин”. Думається, при подальшому аналізі складів злочинів, включених в цей розділ, слід поставити питання про розподіл цього розділу на низку самостійних структурних частин Особливої частини КК України.

Під безпосереднім об'єктом злочину дисертант розуміє ті суспільні відносини, що поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким заподіюється шкода злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину.

В дисертації показано, що об'єкт злочину включає тісно пов'язані між собою елементи, які можна відділити один від одного лише при теоретичному аналізі: 1) учасники суспільних відносин (громадяни, державні і громадські організації); 2) відносини між вказаними учасниками, тобто відносини у власному значенні слова (соціальний взаємозв'язок учасників відносин); 3) умови реалізації суспільних відносин.

З'ясування змісту безпосереднього об'єкта дозволило дисертанту звернути увагу на те, що в основі дослідження всіх інших елементів складу - об'єктивної і суб'єктивної сторони, суб'єкта злочину - дані елементи можуть лише перебувати у своїй єдності і утворювати склад злочину, передбачений ст. 395 КК України, що є єдиною підставою кримінальної відповідальності раніше судимої особи за порушення правил адміністративного нагляду.

У підрозділі 2.2. “Об'єктивна сторона порушення правил адміністративного нагляду” дисертантом визначено, що ст. 395 КК України, яка встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, вказує на одну з обов'язкових ознак об'єктивної сторони даного злочину, а саме, що він є суспільно небезпечним діяння. Проте, називаючи таким діянням порушення правил адміністративного нагляду, кримінальний закон повністю не розкриває всіх його об'єктивних ознак, а відсилає до іншого нормативного акта - Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” (далі - Закон України). У дисертації підкреслюється, що склад злочину, передбаченого ст. 395 КК України, містить бланкетну диспозицію.

Стверджується, що даний злочин за своїми об'єктивними ознаками може вчинятися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Він відноситься до так званих “змішаних злочинів”, під якими в теорії кримінального права маються на увазі суспільно небезпечні діяння, об'єктивна сторона яких може складатися з сукупності дій і бездіяльності, створюючи єдине ціле, або які здійснюються як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності суб'єкта. Визнання дії (бездіяльності) з боку окремої категорії раніше судимих осіб саме порушенням правил адміністративного нагляду проводиться обов'язково з урахуванням тих конкретних правообмежень, які застосовувалися до цих осіб під час встановлення адміністративного нагляду.

Зроблено висновок, що різні форми суспільно небезпечної поведінки з боку окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, при вчиненні даного злочину обумовлені тим, що правила адміністративного нагляду встановлені щодо них з метою запобігання вчиненню нових злочинів, проведення профілактично-виховного впливу, а також забезпечення порядку здійснення такого нагляду. Дисертант поділяє правила адміністративного нагляду на ті, що зобов'язують даних осіб до активної поведінки, і на ті, що зобов'язують їх до пасивної поведінки.

Обґрунтовується, що до обов'язкових ознак об'єктивної сторони даного злочину, окрім суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), необхідно відносити і такі ознаки, як час і місце здійснення порушення правил адміністративного нагляду. Це випливає з самого характеру правил такого нагляду, передбаченого ст. 9 і 10 Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”. Злочин, передбачений ст. 395 КК, відноситься до злочинів з формальним складом, оскільки його об'єктивна сторона вичерпується вчиненням певного діяння.

Розділ 3. “Суб'єктивні ознаки порушення правил адміністративного нагляду” містить два підрозділи, в яких здійснено аналіз суб'єктивної сторони та суб'єкту злочину.

У підрозділі 3.1. “Суб'єктивна сторона порушення правил адміністративного нагляду” дисертантом визначено, що в практиці застосування ст. 395 КК не виникає сумнівів, що порушення правил адміністративного нагляду характеризується з суб'єктивної сторони тільки прямим умислом. При вчинені злочину, передбаченого ст. 395 КК, винна особа усвідомлює фактичну сторону (характер і спосіб діяння) і суспільну небезпечність порушення адміністративного нагляду, а отже, усвідомлює й об'єкт злочину (хоча б у загальних рисах) і бажає вчинити такі дії.

Дисертантом визначено, що даний склад злочину сконструйований таким чином, що його суб'єктивна сторона припускає наявність спеціальної мети здійснення цього злочину - уникнення адміністративного нагляду. Ця мета, як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, обумовлена самим характером даного злочину.

Робиться висновок про те, що встановлення мотивів даного злочину пов'язано з певними труднощами (як правило, у вироках зазначаються лише найменування правил адміністративного нагляду, які порушені піднаглядним). Тому для з'ясування мотивів довелося звернутися до інших матеріалів вивчених кримінальних справ. І навіть після цього в 9,4 % випадках мотиви порушення правил адміністративного нагляду не вдалося встановити. Проте в решті випадків такі мотиви можна було з'ясувати і вони можуть бути піддані певній класифікації.

Ми підтримуємо ту класифікацію мотивів злочину, яку запропонував Б.С. Волков і С.А. Тарарухін. Водночас пропонуємо її доповнити такими складовими, як: мотиви особистої зацікавленості піднаглядних; мотиви, що пов'язані з характером обмежень піднаглядних. Враховуючи той факт, що піднаглядний прагне на підставі цих мотивів вчинити дії всупереч встановлених законом правил і обмежень адміністративного нагляду, дисертант робить висновок, що діяння з такими мотивами є караними.

У підрозділі 3.2. “Суб'єкт порушення правил адміністративного нагляду” дисертант серед завдань, які має бути розв'язано, перш за все, вказує на специфіку суб'єкта даного злочину. Окрім осудності і віку, загального для суб'єктів всіх складів злочинів, суб'єкт складу, передбаченого ст. 395 КК, характеризується також спеціальними ознаками. Суспільним відносинам, що забезпечують нормальну діяльність органів внутрішніх справ зі здійснення адміністративного нагляду, може бути заподіяна шкода тільки особами, які перебувають під адміністративним наглядом. У Законі України подано вичерпний перелік осіб, щодо яких може бути встановлено адміністративний нагляд і які, в остаточному підсумку, можуть бути суб'єктами даного злочину.

Аналіз ст. 3 Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, а також тексту ст. 395 КК, надав можливість дисертанту визначити ті критерії, які встановлені законом для характеристики суб'єктів порушення правил адміністративного нагляду: наявність певних не знятих і не погашених судимостей за умисні злочини; відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк за раніше вчинені злочини.

Дисертант наводить додаткові аргументи щодо можливості встановлення адміністративного нагляду щодо засуджених до позбавлення волі: винесення письмового мотивованого попередження органами внутрішніх справ; систематичне порушення громадського порядку і прав інших громадян, вчинення інших правопорушень, неявка за викликом працівника міліції тощо. На підставі аналізу судової практики та результатів опитування працівників міліції робиться висновок, що для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням недостатньо початкової стадії “став на шлях виправлення” (ч. 3 ст. 82 КК України), а необхідно коригування законодавчої дефініції засудженого, який “довів своє виправлення”.



ВИСНОВКИ

У дисертації проведено комплексне теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні підстав кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду, вироблені рекомендації щодо удосконалення відповідних положень законодавства та практики його застосування. Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки та рекомендації, що мають як теоретичне, так і прикладне значення.

1. Адміністративний нагляд є достатньо ефективним видом соціального контролю за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Проте його потенціал в чинному кримінальному законодавстві розкритий не повною мірою, що пов'язано з наявністю в санкції ст. 395 КК тільки одного виду покарання. Дане положення не дає достатніх можливостей диференціювати покарання за даний злочин, де кожний конкретний випадок має свої специфічні особливості.

2. На думку дисертанта, видається доцільним встановлення в санкції статті 395 КК декількох видів покарання: позбавлення волі на певний строк (в межах від одного до трьох років), обмеження волі (в межах від одного до трьох років), виправні роботи (в межах від шести місяців до одного року), громадські роботи (в межах від шістдесяти до двохсот сорока годин). Така структура санкції дозволила б суду більш широко використовувати принцип індивідуалізації та більш справедливо оцінити характер і ступінь суспільної небезпеки як вчиненого діяння, так і особи, винної у вчиненні даного злочину.

3. Оскільки суб'єктом попередження порушення правил адміністративного нагляду особами, звільненими з місць позбавлення волі, є міліція, дисертантом визначені як спеціальні, так і індивідуальні заходи профілактично-виховного впливу на таких осіб.

4. У результаті аналізу об'єктивних ознак складу злочину за порушення правил адміністративного нагляду дисертантом виведені їх специфічні особливості. Оскільки суспільно небезпечне діяння в законі повністю не розкривається, він відсилає до іншого нормативного акту - Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”.

5. У контексті вирішення проблеми концептуального співвідношення понять “обов'язки піднаглядних” (правил адміністративного нагляду) і “обмеження дій піднаглядних” продемонстровано неможливість їх протиставлення, оскільки і перші, й другі відносяться до правил адміністративного нагляду.

6. Дисертантом доведено, що при порушенні правил адміністративного нагляду нерідко має місце поєднання форм здійснення протиправної поведінки шляхом дії або бездіяльності (причому одна дія іноді поєднується з одним або декількома актами бездіяльності, і навпаки), які в своїй сукупності призводять до порушення суспільних відносин, що забезпечують нормальну діяльність міліції щодо здійснення адміністративного нагляду. До обов'язкових ознак об'єктивної сторони цього злочину, окрім суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), відносяться і такі ознаки, як час і місце вчинення порушення правил адміністративного нагляду. Суб'єктивні ознаки порушення правил адміністративного нагляду об'єднують у своїй сукупності вину та мету цього злочину. Склад злочину, передбачений ст. 395 КК України, сконструйований таким чином, що його суб'єктивна сторона припускає наявність не тільки вини у виді прямого умислу, але й спеціальної мети вчинення цього злочину - уникнення адміністративного нагляду. Мета уникнення нагляду є основною, безпосередньою, найближчою метою діяння осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

7. Окрім осудності та віку, загального для суб'єктів всіх складів злочинів, суб'єкт складу, передбаченого ст. 395 КК України, характеризується і спеціальними ознаками. Це означає, що відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду може нести не кожна осудна особа, яка досягла повноліття, а лише особа, що перебуває під адміністративним наглядом. Дисертант робить висновок про спеціальний суб'єкт злочину, що розглядається.

З метою удосконалення законодавчого регулювання адміністративного нагляду як виду соціального контролю за особами, звільненими з місць позбавлення волі, пропонується внести наступні зміни та доповнення до :

1) ст. 395 КК України, яку пропонується викласти в наступній редакції:

Стаття 395 КК. Порушення правил адміністративного нагляду.

1. Порушення правил адміністративного нагляду, -

карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років, або обмеженням волі від одного до трьох років, або арештом терміном від одного до шести місяців, або виправними роботами від шести місяців до одного року, або громадськими роботами від шістдесяти до двохсот сорока годин.

2. Порушення правил адміністративного нагляду, вчинене повторно, а також залишення піднаглядним місця проживання з метою уникнення адміністративного нагляду або неприбуття без поважних причин у визначений термін до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, у разі звільненні з місць позбавлення волі, -караються позбавленням волі терміном від одного року до трьох років.

П р и м і т к а 1. „Під порушенням правил адміністративного нагляду в цій статті слід розуміти умисне порушення особою, щодо якої застосовано адміністративний нагляд або судом встановлено будь-яке обмеження”.

2) Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” наступні зміни та доповнення:

1. Ст.1 Поняття адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд - це вид соціального контролю, що застосовується міліцією за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, з метою здійснення профілактично-виховного впливу на них.

2. Ст. 9 доповнити вказівкою про обов'язок піднаглядних суворо дотримуватися не тільки правил адміністративного нагляду, але і встановлених обмежень відповідно до ст. 10 зазначеного Закону України. Дане доповнення пропонується викласти в наступній редакції: “З моменту встановлення адміністративного нагляду піднаглядні особи зобов'язані також суворо дотримуватися обмежень, застосованих до них відповідно до ст. 10 цього Закону”.

3. У ст. 10 “Обмеження дій піднаглядних” пункт „а” викласти у такій редакції: заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час із 22 години до 6 години ранку місцевого часу, і лише в окремих випадках, з урахуванням конкретної обстановки і особи піднаглядного, - з більш раннього часу.

4. Доповнити цей Закон окремим розділом, в якому викласти права та обов'язки працівників міліції щодо здійснення адміністративного нагляду.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Назаренко Д.О. Історія виникнення і розвитку поліцейського (адміністративного) нагляду / Д.О. Назаренко // Право і безпека. - 2006. - № 5'4. - С. 148-157.

2. Назаренко Д.О. Кримінально-правові і кримінологічні підстави застосування адміністративного (превентивного) нагляду / Д.О. Назаренко // Право і безпека. - 2006. - № 5'5. - С. 75-80.

3. Назаренко Д.О. Об'єкт порушення правил адміністративного нагляду / Д.О. Назаренко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2007. - Випуск 36. - 446 с. - С. 107-113.

4. Назаренко Д.О. Юридичний аналіз суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 395 КК України. / Д.О. Назаренко // Наук. вісник Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ: Зб. наук. пр. ? 2008. ? №4 (35). ? С. 273-281.

5. Назаренко Д.О. Адміністративний нагляд чи контроль за поведінкою осіб, звільнених з місць позбавлення волі / Д.О. Назаренко // Від громадянського суспільства до правової держави: І Міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 28 квітня 2006 р. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. - 487 с. - С. 96-99.

6. Назаренко Д.О. Про співвідношення кримінальної й адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду / Д.О. Назаренко // Кримінальний кодекс України 2001 р.: Проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. Львів, 7-8 квітня 2006 р.: У 2-х ч. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. - Частина 2. - 363 с. - С. 158-161.

7. Назаренко Д.О. Категорії осіб, відносно яких встановлюється адміністративний нагляд / Д.О. Назаренко // Від громадянського суспільства - до правової держави: ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 25 квітня 2007 р. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. - 506 с. - С. 399-401.



АНОТАЦІЇ

Назаренко Д.О. Кримінальна відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ МВС України. - Дніпропетровськ, 2008.

Дисертацію присвячено проблемам кримінальної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду. Розглянуто історію законодавства про кримінальну відповідальність за досліджуваний злочин та визначено місце суспільних відносин, що регулюють нормальну діяльність підрозділів міліції щодо запобігання рецидивної злочинності. Досліджено об'єктивні і суб'єктивні ознаки складу злочину. На цій підставі висунуто низку нових змін та доповнень до ст. 395 КК України, а також обґрунтовуються пропозиції щодо підвищення ефективності здійснення адміністративного нагляду органами внутрішніх справ. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення ст.395 КК України, запропоновано нову редакцію статті.

Ключові слова: адміністративний нагляд, особи, звільнені з місць позбавлення волі, теорія соціального контролю, спеціальні та індивідуальні заходи, міліція, покарання.



Назаренко Д.А. Уголовная ответственность за нарушение правил административного надзора. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Днепропетровский государственный университет внутренних дел МВД Украины. - Днепропетровск, 2008.

Диссертация посвящена исследованию актуальных проблем уголовной ответственности за нарушение правил административного надзора как преступление, посягающее на общественные отношения, регулирующие нормальную деятельность милиции по его предупреждению.

В работе прослеживается история возникновения и развития административного надзора, раскрывается категория административного надзора как разновидности социального контроля и основание криминализации, анализируются объективные и субъективные признаки данного состава преступления, выделяются меры предупреждения нарушений правил административного надзора и анализируется практика применения наказания за совершение данного преступления.

Автор подчеркивает, что исторический ракурс рассмотрения административного надзора наиболее привлекательный при исследовании таких вопросов, как: а) органы и условия осуществления административного надзора; б) цель, стоящая перед административным надзором; в) содержание ограничений, из которых состоит надзор; г) сроки продолжительности административного надзора.

Поскольку установление административного надзора осуществляется без учета желания лица, выступающего его объектом, и объективно в известной степени ограничивает его личную свободу, обосновывается, что объем и пределы (границы) надзора в сфере профилактики рецидивной преступности, криминологические и уголовно-правовые основания привлечения виновного к ответственности за нарушение правил административного надзора должны быть определены нормами права.

Подчеркивается, что административный надзор может быть установлен лишь в отношении совершеннолетних лиц, которые ко времени совершения нарушения правил административного надзора по своему возрасту всегда будут старше 18-ти лет и обладают еще и специальными признаками. Поэтому к уголовной ответственности может привлекаться не всякое вменяемое лицо, достигшее совершеннолетия, а лишь лицо, находящееся под административным надзором, т.е. здесь идет речь о специальном субъекте преступления.

Автором рассматривает административный надзор как систему временных принудительных профилактических мер наблюдения и контроля за поведением отдельных лиц, освобожденных из мест лишения свободы, осуществляемых органами внутренних дел, выделяет специальные (криминологические) и индивидуальные меры. Автор доказывает, что наличие в санкции, предусмотренной ст. 395 Уголовного кодекса Украины, только одного вида наказания не дает достаточных возможностей индивидуализировать наказание за данное преступление, в связи с чем предлагается обсудить вопрос об установлении в санкции этой статьи нескольких таких видов наказания, как лишение свободы (в пределах от одного до трех лет), ограничение свободы (в пределах от одного до трех лет), исправительные работы (в пределах от шести месяцев до одного года), общественные работы (в пределах от шестидесяти до двухсот сорока часов).

На основании комплексного исследования вопросов уголовной ответственности за нарушение правил административного надзора (объективных и субъективных признаков состава преступления, мер предупреждения и наказания) выдвигается ряд новых изменений и дополнений к ст. 395 УК Украины, а также обосновываются предложения относительно повышения эффективности осуществления административного надзора. Ключевые слова: административный надзор лиц освобожденных из мест лишения свободы, теория социального контроля, меры специального и индивидуального характера, милиция, наказание.

Nazarenko D.O. Criminal responsibility for violation of rules of administrative supervision. - Manuscript.

The candidate dissertation for the candidate of Law sciences on speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal-executive right. - Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Dnipropetrovs'k, 2008.

Dissertation is devoted to research the issue of the day of criminal responsibility for violation of rules of administrative supervision as a characteristic crime, trenching upon the public relations regulative normal activity of organs of internal affairs on prevention of recurrent crime. On the basis of complex research of questions of criminal responsibility for violation of rules of administrative supervision (objective and subjective signs of corpus delicti, warning measures and punishment) the row of new amendments and supplements to the item 395 of the Criminal Code Ukraine is pulled out, and also suggestions in relation to the rise of efficiency of realization of administrative supervision are grounded.