У підрозділі 3.1 "Поняття та система заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників рекламної діяльності" досліджуються види заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників рекламної діяльності, підстави та практика їх застосування. Автор дійшла висновку про те, що до учасників рекламної діяльної діяльності законодавством передбачено вжиття таких адміністративно-примусових заходів, як адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративного припинення та заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення). Звертається увага на те, що досить часто підстави вжиття примусових заходів визначено дуже загально і на погляд автора повинні бути деталізовані.

Відзначено, що всі заходи адміністративного примусу, які застосовуються до учасників рекламної діяльності мають не тільки каральний, але й правозахисний характер, і спрямовані вони на забезпечення умов для ефективного розвитку рекламного ринку та рекламної діяльності.

Серед адміністративно-запобіжних заходів які застосовуються вповноваженими органами в сфері рекламної діяльності чільне місце посідають наступні: перевірка та вимога про надання документів, щодо відповідності реклами вимогам законодавства; надсилання учасникам рекламної діяльності обов'язкові для виконання внесення розпорядження (приписи, рекомендації) про усунення порушень законодавства про рекламу. Зроблено висновок, що адміністративно-запобіжні заходи в сфері рекламної діяльності використовуються для недопущення, відвернення правопорушення та попередження настання шкідливих наслідків при розповсюдженні реклами яка не відповідає загальним та спеціальним вимогам законодавства про рекламу. До заходів адміністративного припинення в сфері рекламної діяльності, автором віднесено звернення вповноважених державних органів до суду щодо заборони поширення реклами, що порушує вимоги законодавства про рекламу; вимога про публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами; вимога від рекламодавця публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу; вимога від правопорушника публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу; відкликання реклами лікарського засобу, якщо вона не відповідає законодавчим вимогам чи визнана недобросовісною; звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії на мовлення теле- та радіокомпаній; вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб'єкта.

Варто також зазначити, що законодавством про рекламу не визначено наслідки невиконання рішення про публічне спростування реклами. Вважаємо за потрібне запровадити такий захід припинення як повне або часткове зупинення реклами порушника до завершення розповсюдження ним реклами - як наслідок невиконання вимоги про спростування реклами. Саме такий захід був би спрямований на примусову реалізацію обов'язку, що не виконується, без покладання нового, додаткового обов'язку.

У підрозділі 3.2 "Особливості застосування адміністративних стягнень у сфері рекламної діяльності" розкриваються особливості адміністративних стягнень які застосовуються суб'єктами контролю до учасників рекламної діяльності за порушення законодавства про рекламу, та підстави їх застосування.

Визначено, що адміністративне стягнення у сфері рекламної діяльності є одним із засобів адміністративного примусу, що застосовується до учасників рекламної діяльності (суб'єкта адміністративного проступку) спрямованим на захист правопорядку на рекламному ринку.

Дослідивши санкції, що застосовуються до учасників рекламної діяльності, автор пропонує відносити до адміністративних стягнень штрафи, винесення попередження та позбавлення права наданого учасникові рекламної діяльності, а саме відкликання реклами які мають адміністративно-правову природу і є нічим іншим як заходами адміністративного примусу.

Вказується, що основним заходом адміністративної відповідальності у сфері рекламної діяльності є застосування штрафних санкцій за правопорушення у згаданій сфері. Уточнено, що штрафи за порушення законодавства про рекламу накладають Держспоживстандарт України та його територіальні органи. Інші суб'єкти контролю у разі виявлення порушень законодавства про рекламу в підконтрольних їм сферах самостійно штрафи не накладають (за винятком тих, накладення яких віднесено до виключної компетенції Антимонопольного комітету України). Для цього вони звертаються з відповідним поданням до Держспоживстандарту України чи його територіальних органів.

Разом з тим зроблено висновок про те, що, винесення попередження, яке застосовується до учасників рекламної діяльності (телерадіоорганізацій), має ряд спільних ознак з попередженням як видом адміністративного стягнення, передбаченим КпАП. А відмінності, що між ними існують, не дозволяють заперечити каральний характер попередження, як санкції, яка застосовується до учасників рекламної діяльності, та його належність до такого різновиду адміністративних санкцій як адміністративні стягнення. Визначено, що юридичне значення попередження полягає і у тому, що ця санкція є передумовою для застосування іншої, більш суворої санкції - штрафу або анулювання ліцензії на мовлення.

На підставі аналізу нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я автор визначає, що ще однією санкцією, яка, має ознаки стягнення, є відкликання реклами. З огляду на це, сформульована думка про те, що для того щоб відкликати рекламу лікарського засобу Міністерство охорони здоров'я на підставі відповідного експертного висновку Фармакологічного Комітету МОЗ повинно визнати факт недобросовісної реклами цих засобів та направити такий висновок замовникові та рекламодавцеві. Лише після визнання факту недобросовісної реклами лікарських засобів, Міністерство охорони здоров'я України може прийняти рішення про відкликання реклами. Процедура визнання факту недобросовісної реклами лікарських засобів здійснюється у таких випадках: якщо до МОЗ надійшла заява від споживача реклами лікарських засобів про факт завдання нею шкоди для здоров'я; якщо в процесі проведення нагляду за рекламою лікарських засобів виявлені факти порушення вимог МОЗ щодо змісту інформації, яка може міститися в рекламі ліків.

У висновках автор сформулював підсумкові положення проведеного дослідження, основними з яких є такі:

1. Адміністративно-правові методи регулювання рекламної діяльності - це сукупність закріплених в законодавстві про рекламу засобів та прийомів впливу уповноважених державних органів виконавчої влади на виробництво, розміщення та споживання реклами на території України.

2. Установлено невідповідність досягнутого рівня державного управління рекламною діяльністю в Україні сучасним вимогам прогресу економіки, потребам формування демократичного суспільства, розвитку національної культури, реалізації конституційних прав громадян.

3. До форм адміністративно-правового впливу на рекламну діяльність відносяться: законодавство про рекламу яке регулює відносини, пов'язані із здійсненням рекламної діяльності та споживанням реклами на території України, а також порядок здійснення нагляду та державного контролю; надання дозволів та погоджень на розміщення реклами; здійснення державного контролю та нагляду за рекламною діяльністю; застосування заходів адміністративного примусу до учасників рекламної діяльності за порушення законодавства про рекламу.

4. Державний контроль рекламної діяльності - це врегульована нормами права діяльність державних органів по спостереженню за станом і функціонуванням рекламного ринку та рекламної діяльності, а також з перевірки дотримання учасниками рекламної діяльності загальних та спеціальних вимог законодавства про рекламу. Метою державного контролю рекламної діяльності є забезпечення дотримання учасниками рекламного ринку законодавства про рекламу при здійсненні ними рекламної діяльності.

5. До завдань, які необхідно вирішувати для досягнення загальної мети адміністративно-правового регулювання рекламної діяльності відносяться: визначення відповідності розповсюдженої (розміщеної) реклами чинному законодавству, а в деяких випадках - наявність необхідних для її розміщення дозволів, ліцензій, сертифікатів відповідності; перевірка рекламної продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; перевірка дотримання встановлених законом загальних та спеціальних вимог щодо змісту реклами; перевірка використання форм та засобів розповсюдження реклами, які не повинні завдавати шкоди споживачам реклами; перевірка порядку виготовлення та розповсюдження реклами; перевірка повноти та об'єктивності обліку і документації стосовно сплати податку з реклами та вартості розповсюдженої (виготовленої) реклами.

6. Адміністративно-правові норми, що регулюють відносини в сфері рекламної діяльності, спрямовані, перш за все, на запобігання та припинення недобросовісної реклами на рекламному ринку, дотримання загальних та спеціальних вимог законодавства про рекламу учасниками рекламної діяльності та захисту прав споживачів.

7. Аналіз законодавства про рекламу дає змогу запропонувати таку систему державних органів контролю рекламної діяльності які поділяються за галуззю правового регулювання: Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики; Антимонопольний комітет України; та за об'єктом правового регулювання: місцеві органи виконавчої влади; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення; Міністерство охорони здоров'я; Державний комітет телебачення та радіомовлення України; Міністерство фінансів України; Національний банк України.

8. Недоліком чинного законодавства про рекламу є те, що в Законі України "Про рекламу" не визначено контрольні повноваження Міністерства охорони здоров'я України, як головного органу в системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, щодо реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації.

9. Недоліком адміністративно-правових норм, що встановлюють повноваження органів державної влади в сфері рекламної діяльності, є те що законодавець зосереджує свою увагу лише на їх контрольних функціях, залишаючи нерозглянутими форми та механізм здійснення контролю рекламної діяльності.

10. Визначено, що нагляд це окремий вид (форма) контролю який здійснюється державними органами за дотриманням учасниками рекламної діяльності спеціальних норм і правил (дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення).

11. Дослідження нормативної бази механізму здійснення державного контролю рекламної діяльності дає змогу виділити пасивну форму здійснення державного контролю рекламної діяльності, а саме моніторинг рекламної діяльності. Моніторинг рекламної діяльності - це діяльність державних органів яка полягає у спостереженні за рекламною діяльністю учасників ринку реклами, з метою виявлення відповідності її стану очікуваним результатам і оцінки її розвитку, та систематичному, постійному збиранні і аналізі інформації, щодо відповідності реклами вимогам законодавства стосовно змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження.

12. У сфері адміністративно-правового регулювання рекламної діяльності методи примусу реалізуються переважно через інститут адміністративного примусу щодо учасників рекламної діяльності.

13. До учасників рекламної діяльності за порушення законодавства про рекламу суб'єктами контролю застосовуються такі види адміністративних стягнень як: штраф, винесення попередження та позбавлення спеціального права наданого учасникові рекламної діяльності, а саме відкликання реклами.

14. На підставі сформульованих у процесі дослідження загальнотеоретичних положень внесено конкретні пропозиції для врахування як в чинному законодавстві так і при опрацюванні проектів законодавчих актів, зокрема:

- у ст. 1 Закону України "Про рекламу" визначити поняття державний контроль рекламної діяльності, а саме, державний контроль рекламної діяльності - це врегульована нормами права діяльність державних органів, по спостереженню за станом і функціонуванням рекламного ринку та рекламної діяльності, а також по перевірці дотримання учасниками рекламної діяльності загальних та спеціальних вимог законодавства про рекламу;

- доповнити розділ ІV Закону України "Про рекламу" статтею "Форми державного контролю рекламної діяльності";

- доповнити статтю 27 Закону України "Про рекламу" пунктом 13 який викласти в такій редакції: "13. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я може вимагати від рекламодавців надання даних по результатам проведення клінічних випробувань, які уточнюють, доповнюють рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації та звертатися до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами";

- встановити вичерпний перелік органів державного контролю рекламної діяльності тільки в Законі України "Про рекламу" (ст. 26);

- з метою усунення випадків дублювання повноважень в сфері рекламної діяльності між Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Антимонопольним комітетом України внести зміни до абз. 3 п. 1 ст. 26 Закону України "Про рекламу" визначивши, що: "Контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснюють в межах своєї компетенції… Антимонопольний комітет - відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції зокрема, щодо припинення недобросовісної реклами";

- доповнити типові правила розміщення зовнішньої реклами, що затверджені відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2003 р., загальнодержавними типовими правилами або ж стандартизованими положеннями процедури отримання дозволів на розміщення реклами в містах;

- доповнити Закон України "Про рекламу" статтею "Адміністративні стягнення у сфері рекламної діяльності" такого змісту "Застосування санкцій за правопорушення в сфері рекламної діяльності здійснюється залежно від форми вини правопорушника (умисел чи необережність)". А також визначити санкції, які накладаються суб'єктами контролю на учасників рекламної діяльності за порушення законодавства про рекламу, зокрема, штрафи, попередження та відкликання реклами;

- доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею "Порушення законодавства про рекламу" такого змісту: "Порушення рекламодавцем, виробником реклами чи розповсюджувачем реклами законодавства про рекламу (недобросовісна та неправомірна порівняльна реклама або відмова від публічного спростування) - тягне накладення адміністративного штрафу на громадян в розмірі від… до... мінімальних заробітних плат; на посадових осіб - від… до… мінімальних заробітних плат; на юридичних осіб - від… до... мінімальних заробітних плат".

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Микитенко Л. Правове регулювання реклами та рекламної діяльності: проблеми теорії / Л. Микитенко // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 10. - С. 37-40.

2. Микитенко Л.А. Актуальні питання створення системи органів державного управління у сфері рекламної діяльності / Л.А. Микитенко // Вісник КНТЕУ. - 2005. - № 1. - С. 12-16.

3. Микитенко Л.А. Вдосконалення державного контролю рекламної діяльності / Л.А. Микитенко // Вісник господарського судочинства. - 2006. - № 2. - С. 205-212.

4. Микитенко Л.А. Проблеми реалізації окремих положень Закону України "Про рекламу" / Л.А. Микитенко // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 26. - С. 241-246.

5. Микитенко Л.А. Особливості державного регулювання і контролю в сфері рекламної діяльності / Л.А. Микитенко // Юридичні читання молодих вчених: зб. матеріалів всеукраїнської наукової конференції. Ч. 2. - К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. - С. 78-80.

6. Микитенко Л.А. Система органів державного управління, які здійснюють адміністративно-правовий вплив на рекламну діяльність / Л.А. Микитенко // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів: зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - К. : Національна академія управління, 2004. - С. 381-383.

7. Микитенко Л.А. Вдосконалення державного контролю в сфері рекламної діяльності / Л.А. Микитенко // Другі юридичні читання: зб. матеріалів Всеукраїнської наукової конференції. - К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. - С. 480-482.

8. Микитенко Л.А. Проблеми становлення державного контролю в сфері рекламної діяльності / Л.А. Микитенко // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: Національна ідентичність та тенденції глобалізації : зб. тез доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених "Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті". - Тернопільський державний економічний університет, 2006. - С. 307-309.

9. Микитенко Л.А. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються до учасників рекламної діяльності / Л.А. Микитенко // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. тез наук. доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - С. 237-238.

10. Микитенко Л.А. Правові проблеми заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників рекламної діяльності / Л.А. Микитенко // Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні : матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. / [відп. ред. А.А. Мазаракі]. - К. : Київський нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - С. 192-195.

11. Микитенко Л.А. Саморегулювання рекламної діяльності / Л.А. Микитенко // ІІІ-я Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні" / [відп. ред. А.А. Мазаракі]. - К. : Київський нац. торг.-екон. ун-т, 2007. - С. 175-178.

Размещено на Allbest.ru