Захисна функція юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Захисна функція юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі

Титикало Р.С.

12.00.07 - адміністративне право і процес

Київ - 2009

Вступ

Актуальність теми. Відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права Конституція України гарантує кожному право на захист своїх прав, свобод та законних інтересів. Як Основний Закон держави вона не лише закріплює і гарантує права та свободи людини і громадянина, а й наголошує на тому, що саме вони визначають сутність змісту і застосування законів, є пріоритетними в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та забезпечуються судовою системою.

Особливе місце в переліку прав і свобод громадян посідає право кожного громадянина на отримання кваліфікованої юридичної допомоги, що більш детально конкретизоване та регламентоване у правових нормах різних галузей українського законодавства, у тому числі й адміністративно-деліктного. Важливість теоретичного вивчення проблем щодо здійснення захисту у адміністративно-деліктній галузі зумовлена потребами реформування національного законодавства, узгодження його зі світовими та європейськими стандартами.

Загалом, можливість отримання учасниками провадження у справах про адміністративні правопорушення кваліфікованої юридичної допомоги є важливим засобом визначення ефективності дії механізму охорони та захисту прав і свобод громадянина в публічному управлінні. Ця проблема є досить актуальною, оскільки адміністративно-правові норми не містять детальної регламентації порядку отримання громадянами юридичної допомоги при притягненні їх до адміністративної відповідальності. Водночас необхідно зважати на те, що нормами адміністративного права регулюється широке коло суспільних відносин; адміністративно-правові заборони існують практично у всіх сферах суспільного життя; законодавець наділяє широке коло суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності правом притягнення осіб до адміністративної відповідальності, щорічно в Україні до адміністративної відповідальності притягається декілька мільйонів осіб.

Отже, наявність захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі є важливою гарантією прав і свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За даними анкетування проведеного автором 68,5 % опитаних громадян притягались до адміністративної відповідальності, а 64,0 % вважають, що участь захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення є гарантією забезпечення прав та законних інтересів особи у такому провадженні.

Хотілося звернути увагу, що 66,1 % опитаних вважають, що сьогодні в Україні існує тенденція до порушення прав та законних інтересів з боку суб'єктів владних повноважень, а 44,6 % опитаних громадян вважають необхідним обов'язкову присутність захисника при роз'ясненні процесуальних прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вважаємо, що на фоні збільшення тенденції до порушення прав та законних інтересів з боку суб'єктів владних повноважень, розширення прав захисника та гарантій громадян на отримання юридичної допомоги у справах про адміністративні правопорушення є необхідною умовою становлення демократичного суспільства.

Питанню отримання громадянами юридичної допомоги при притягненні їх до адміністративної відповідальності шляхом захисту їх прав та законних інтересів приділяли увагу такі вчені-адміністративісти, як О.М. Бандурка, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, І.Б. Коліушко, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янець, В.Г. Перепелюк, М.Ф. Стахурський, М.М. Тищенко, В.К. Гіжевський тощо, однак ці дослідження обмежувалися або констатацією чинних законодавчих положень, або формулюванням окремих позицій статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення в контексті більш широкої теми. Найбільш комплексними монографічними дослідженнями, що присвячені питанню отримання особою правопорушника професійної юридичної допомоги в адміністративно-деліктному провадженні як одного з видів юридичної діяльності захисника, є роботи Р.В. Сінєльніка та Я.В. Серебрякова.

Отже, можна констатувати відсутність у вітчизняній науці комплексних наукових досліджень, присвячених реалізації захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі, що, безперечно, і зумовлює актуальність цього дослідження.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ на період 2004-2009 роки і є складовою частиною планових досліджень Міністерства внутрішніх справ України ("Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України на 2005-2010 роки") і Київського національного університету внутрішніх справ ("Основні напрями наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2010 роки"). Тема дисертаційного дослідження зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України (п.123,2007 рік).

Робота виконано відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 р.р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення адміністративно-правового регулювання, юридичної природи, сутності, змісту захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі, а також вироблення рекомендацій щодо удосконалення законодавства України про адміністративну відповідальність та його застосування у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до окресленої мети перед дисертантом постали такі головні завдання:

- дослідити існуючі дефініції понять функції, функцій теорії держави і права, законотворчої функції в адміністративно-деліктному процесі й на підставі виявлених закономірностей сформулювати власне визначення захисної функції юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення;

- розкрити зміст та сутність права особи на юридичну допомогу в адміністративно-деліктному процесі;

- визначити коло спеціальних суб'єктів, наділених правом надання юридичної допомоги шляхом захисту прав, свобод і законних інтересів громадян;

- виявити проблеми, що виникають при безпосередній реалізації учасниками провадження у справах про адміністративні правопорушення свого права на захист;

- провести аналіз правового регулювання діяльності спеціальних суб'єктів щодо здійснення захисту в адміністративно-деліктному провадженні й визначити шляхи удосконалення їх діяльності;

- внести пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів України, що регламентують порядок надання юридичної допомоги учасникам адміністративно-деліктного процесу.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються при реалізації права на отримання кваліфікованої юридичної допомоги.

Предметом дослідження є захисна функція юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі.

Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Головним у цій системі виступає діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Формально-логічний метод використовується при встановленні логіко-методологічних засад побудови дефініції понять "адміністративно-деліктний процес", "захисна функція юридичної допомоги" в адміністративно-деліктному процесі та "захисник як учасник адміністративно-деліктного провадження" (підрозділи 1.1, 1.3); системно-структурний - при дослідженні нормативно-правових актів, якими регламентована можливість реалізації громадянами права на отримання кваліфікованої юридичної допомоги (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1); логіко-семантичний - слугує методологічною основою для внесення пропозицій щодо удосконалення вітчизняного законодавства про надання у провадженні у справах про адміністративні правопорушення кваліфікованої юридичної допомоги особам, які її потребують, для захисту їх прав і законних інтересів (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1); історико-правовий застосовується для дослідження генезису законодавства про надання юридичної (правової) допомоги у адміністративно-деліктному провадженні та адміністративно-правового статусу спеціальних суб'єктів, наділених правом здійснення захисної діяльності у такому провадженні (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, розділ 3); порівняльно-правовий - використаний при порівняльному аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства про отримання громадянами кваліфікованої юридичної допомоги (підрозділ 1.1, 1.3); статистичний - при аналізі даних та судової практики Верховного Суду України щодо порушення суб'єктами владних повноважень права громадян на отримання кваліфікованої юридичної допомоги.

Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали Верховного Суду України та анкетування громадян України (1000 осіб) щодо необхідності участі захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Обсяг вивчених та узагальнених теоретичних понять, а також опрацьованого емпіричного матеріалу дозволяє дійти висновок про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. За характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших комплексних монографічних вітчизняних досліджень, присвячених проблемам реалізації захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень, що характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення. Зокрема:

вперше:

- сформовано підхід до дослідження сутності явища захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі, що ґрунтується на основі діалектичної єдності філософських категорій загального, особливого та одиничного;

- теоретично обґрунтована пропозиція щодо підвищення процесуальної незалежності захисника від дозволу суб'єктів владних повноважень, котрі ведуть процес, у здійсненні ними своїх процесуальних прав та обов'язків;

- з'ясовано співвідношення поняття захисту як функції адміністративно-деліктного процесу та поняття захисту прав і законних інтересів особи в адміністративно-процесуальній діяльності як завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- розроблено підхід до розуміння процесуальної та непроцесуальної форм захисної діяльності спеціальних суб'єктів (непроцесуальна форма - діяльність захисника щодо зібрання доказів у справі);

удосконалено:

- визначення правової природи та змісту юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі, котра автором розглядається як постійна, якісна, усталена властивість юридичної діяльності, метою якої є охорона прав, свобод та законних інтересів особи в адміністративно-деліктному процесі, шляхом надання їй кваліфікованої юридичної допомоги спеціальними суб'єктами;

- процесуальний порядок допуску захисника до участі у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме запропоновано статтю 271 КпАП України викласти в новій редакції в якій зокрема передбачити, що захисник допускається до участі в адміністративному провадженні на будь-якій стадії процесу;

дістали подальший розвиток:

- положення щодо визначення адміністративно-правового статусу суб'єктів захисної діяльності в адміністративно-деліктному процесі, надано класифікацію осіб які мають право бути захисниками в адміністративно-деліктному процесі, запропоновано дефініцію захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення;

- поняття "законний інтерес" в адміністративно-деліктному провадженні, а саме досліджено існуючі підходи до розуміння поняття "законний інтерес" та запропоноване своє бачення даної проблематики, зокрема зроблено висновок, що основним і головним інтересом правопорушника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення є уникнення покарання за вчинення адміністративного проступку, або ж його пом'якшення;

- практичні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення вітчизняного законодавства у сфері надання громадянам кваліфікованої юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні сформульованих положень у практичній діяльності Вищого адміністративного суду України - надані матеріали про удосконалення практики, пов'язаної з наданням юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі та взаємодії публічних органів у питанні надання юридичної допомоги громадянам впроваджені (акт впровадження в практичну діяльність Вищого адміністративного суду України від 21.01.2009); враховані Вищим адміністративним судом України при опрацюванні змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення - внесені пропозиції щодо урегулювання правового статусу захисника, адвоката та інституту юридичної допомоги (акт впровадження діяльність Вищого адміністративного суду України від 21.01.2009); у навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ при викладанні таких курсів "Адміністративне право України", "Адміністративно-деліктне право України" та "Адміністративний процес" (акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 18.01.2009 № 121-15).

Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертаційного дослідження обговорені на засіданні кафедри адміністративного права і процесу КНУВС та отримали позитивну оцінку. Його основні положення доповідались на: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти. Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення" (м. Львів, 15.05.2008, ЛДУВС); міжнародних науково-практичних конференціях: "Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів" (м. Сімферополь, 12-13.12.2007, КЮІ); "Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів" (м. Сімферополь, 11-12.12.2008, КЮІ); "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 15-16.05.2008, ДВНЗ "Запорізький національний університет"); Науково-практичному семінарі "Проблеми розбудови адміністративно-процедурного кодексу України" (м. Сімферополь, 29.05.2008, КЮІ); Міжвузівській науково-практичній конференції "Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні" (м. Київ, 05.06.2008, Університет економіки та права "Крок").

Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, оприлюднені в сімох наукових публікаціях, три з яких статті, опубліковані у фахових виданнях України, дві - тези до науково-практичних конференцій та дві - статті у інших юридичних виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають п'ять підрозділів, висновків, чотири додатки на 14 сторінках, списку використаних джерел (205 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 177 сторінок.

1. Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Перший розділ "Адміністративно-правове регулювання надання юридичної допомоги: матеріально-правовий аспект" складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Сучасне законодавство України в контексті надання юридичної допомоги та захисту прав й інтересів особи" досліджується стан розробленості сучасного законодавства України щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на захист своїх прав та законних інтересів у публічно-правових відносинах.

Зазначається, що становлення України як правової, високорозвиненої держави та впровадження загальноєвропейських цінностей неможливе без існування дієвого механізму із забезпечення основних прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина в різних сферах її діяльності. Одним з таких прав є право на захист, забезпечення якого полягає не лише у встановленні санкцій до суб'єктів, які своїми діями порушують права та свободи людини, а й належного захисту прав і законних інтересів осіб, до яких були застосовані заходи юридичної відповідальності, зокрема адміністративної.

Підкреслюється, що забезпечення громадянами захисту прав і законних інтересів здійснюється шляхом реалізації ними свого права на отримання юридичної допомоги (у тому числі у провадженні у справах про адміністративні правопорушення), яке регулюється правовими нормами різної юридичної сили та виступає однією з юридичних гарантій захисту.

Окрім нормативно-правових актів, отримання громадянами кваліфікованої юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі певним чином регламентується і корпоративними нормами, регулятивна дія яких поширюється лише на певних осіб, наділених правом брати участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення як захисники. Під отриманням громадянами кваліфікованої юридичної допомоги слід розуміти надання фізичним та юридичним особам спеціалізованих послуг у правовій галузі з метою забезпечення реалізації ними конституційного права на захист, а також поновлення їх прав, свобод і законних інтересів у сфері публічного управління. Автор доводить, що юридична допомога в адміністративно-деліктному процесі виконує захисну функцію, котра розглядається як постійна, якісна, усталена властивість юридичної діяльності, метою якої є охорона прав, свобод та законних інтересів особи в адміністративно-деліктному процесі, шляхом надання їй кваліфікованої юридичної допомоги спеціальними суб'єктами.

На підставі проведених досліджень зроблено висновок, що кваліфіковану юридичну допомогу можуть отримувати всі учасники правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються в будь-якій галузі суспільного життя. Однак найбільше такої допомоги потребують особи, які є учасниками деліктних правовідносин, тобто ті, які притягаються до адміністративної відповідальності, а своєчасне та правильне застосування правових знань справляє значний вплив на вирішення справи у вигляді виникнення сприятливих або ж небажаних юридичних наслідків для учасників адміністративно-деліктного процесу. Автор поділяє точку зору вчених-адміністративістів, які під зазначеним процесом розуміють інститут адміністративної відповідальності загалом та провадження в справах про адміністративні правопорушення (адміністративно-деліктне провадження) зокрема, та надає власне визначення цього поняття. Адміністративно-деліктний процес (адміністративно-деліктне провадження) - це закріплена процесуальними нормами адміністративно-юрисдикційна діяльність уповноважених суб'єктів публічної адміністрації щодо вирішення індивідуальних справ про притягнення до юридичної відповідальності фізичних чи юридичних осіб за вчинення ними протиправних діянь, які визначаються адміністративно-деліктним законодавством як адміністративні проступки (делікти), та накладення на останніх покарання у виді застосування до них заходів адміністративної відповідальності.

У підрозділі 1.2. "Юридична допомога як різновид юридичної діяльності" розкривається зміст поняття права громадян на отримання кваліфікованої юридичної допомоги та визначення форм (видів) його реалізації через дослідження співвідношення понять "юридична допомога" та "захист" в адміністративно-деліктному процесі. Автор дійшов висновку, що зазначені поняття фактично збігаються за своєю метою, якою є, насамперед, правильна орієнтація фізичних та юридичних осіб у різноманітних правових ситуаціях і захист їх прав та законних інтересів.

Крім того, у роботі акцентується увага на тому, що здебільшого захист реалізується саме через надання кваліфікованої юридичної допомоги. Єдине, що розмежовує ці поняття - це суб'єкти, які здійснюють вказані види діяльності. Юридична допомога може надаватися будь-якою особою, яка має правові знання та закріплені законом повноваження. Захист же може здійснюватись як фахівцем у галузі права, так і самою особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або ж її близькими родичами у визначених законом випадках.

На погляд дисертанта, захист в адміністративно-деліктному процесі - це процесуальна функція юридичної допомоги, що являє собою цілеспрямовану діяльність учасників адміністративно-деліктного провадження (правопорушника, захисника, законних представників), спрямовану на виявлення обставин, що виправдовують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, виключають або пом'якшують її відповідальність, а також на охорону її особистих та майнових прав.

Зазначено, що захист як вид юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення повинен ґрунтуватися на таких принципах: презумпція невинності; заборона приниження честі, гідності та ділової репутації особи; забезпечення можливості оскарження особою будь-яких дій і рішень органів публічного управління (їх посадових осіб) як у судовому, так і в позасудовому порядку; право особи на реабілітацію, під якою розуміють комплексне поняття, що включає в себе право на відшкодування майнової шкоди, відшкодування та усунення наслідків моральної шкоди і відновлення у всіх видах прав (трудових, пенсійних, житлових та ін.); право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватися рідною мовою; обов'язок суб'єктів адміністративної юрисдикції щодо роз'яснення особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, їх прав й обов'язків у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, а також підстави притягнення до відповідальності.

Зроблено висновок, що юридична допомога може надаватися в різних видах та формах, закріплених нормативно-правовими актами різної юридичної сили. Однак Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП України) містить лише загальні положення стосовно реалізації учасниками адміністративно-деліктного провадження права на отримання юридичної допомоги у вигляді участі захисника. У зв'язку з цим, зазначається про необхідність законодавчого врегулювання даного питання шляхом внесення змін до КпАП України. Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на отримання кваліфікованої юридичної допомоги визначається як законодавчо закріплене й гарантоване державою суб'єктивне право особи, яка є учасником адміністративно-деліктного процесу, на отримання соціальних послуг у правовій сфері, що має на меті: недопущення притягнення невинної особи до адміністративної відповідальності; недопущення притягнення особи до відповідальності за більш тяжке правопорушення, ніж те, що вона вчинила; відстоювання прав, свобод та законних інтересів особи в адміністративно-деліктному процесі; недопущення порушень особистих майнових чи немайнових прав особи при застосуванні до неї заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; домагання пом'якшення покарання, що застосовується до особи за вчинене нею протиправне діяння; спростування безпідставного чи незаконного обвинувачення особи (винесення виправдувальної постанови) та забезпечення умов для реалізації такою особою права на реабілітацію.

У підрозділі 1.3. "Суб'єкти надання юридичної допомоги" міститься матеріал щодо визначення статусу суб'єктів, наділених правом здійснення юридичної діяльності у вигляді надання юридичної допомоги. Досліджується розвиток інституту захисника в історичному аспекті: від його зародження і до сучасних часів. Аналіз правових учень з історії держави та права, історії держави та права зарубіжних країн, теоретичних та нормативних джерел конституційного, кримінального, цивільного, адміністративного права, на думку автора, свідчить про те, що протягом становлення інституту захисника на практиці сформувалося чотири основних підходи про допуск тієї чи іншої особи для надання юридичної допомоги чи здійснення захисту при притягненні особи до юридичної відповідальності: здійснення захисту будь-якою особою; надання юридичної допомоги державними чиновниками; надання юридичної допомоги та здійснення захисту адвокатами, а також надання юридичної допомоги іншими фахівцями в галузі права. Автор дійшов висновку, що найбільш ефективно кваліфіковану юридичну допомогу можуть надавати лише адвокати та інші фахівці в галузі права, які за законом мають право надавати юридичну допомогу населенню, але за умови прийняття нормативно-правового акта, що чітко визначатиме правові засади юридичної діяльності останніх та їх відповідальність за неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Пропонується таке визначення поняття "захисник" в адміністративно-деліктному провадженні: це учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення, діяльність якого спрямована на захист та відстоювання прав і законних інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або особи потерпілого, змістом якої є надання кваліфікованої юридичної допомоги у встановленому законом порядку.

Другий розділ "Особливості права реалізації захисної функції в адміністративно-деліктному процесі" складається із двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Реалізація захисної функції юридичної допомоги спеціальними суб'єктами" досліджується зміст норм адміністративно-деліктного законодавства, що регламентують порядок здійснення юридичної діяльності спеціальними суб'єктами з надання юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Дисертант досліджує такі проблеми: якою мірою юридична допомога, через діяльність спеціальних суб'єктів, виконує свою захисну функцію у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Зазначається, що юридична діяльність спеціальних суб'єктів, як і будь-яке явище, має свою структуру, яку становлять: суб'єкт, його потреби, сформовані мотиви, поставлені цілі, використані засоби та досягнутий результат. Але здійснення будь-якої діяльності суб'єктом передбачає наявність у нього певного обсягу повноважень, визначених у суб'єктивних правах та обов'язках зазначеного суб'єкта, що закріплені адміністративно-правовими нормами. На погляд дисертанта, спеціальної уваги потребує дослідження питання наявності професійних прав і встановлених обов'язків у захисника в адміністративно-деліктному провадженні як однієї з умов ефективного виконання ним функції захисту. Доведено, що зміст адміністративно-деліктних норм, який визначає адміністративно-процесуальний статус захисника як учасника адміністративно-деліктного провадження, потребує подальшого удосконалення. Підкреслено, що головним недоліком процесуального законодавства є відсутність чіткої фіксації в КпАП України прав та обов'язків захисника в адміністративно-деліктному провадженні.

Звертається увага на те, що ефективна діяльність захисника неможлива без забезпечення її належними процесуальними гарантіями, тобто встановленими законом умовами, прийомами, способами та засобами щодо забезпечення та охорони реалізації захисником своїх прав й обов'язків, спрямованих на досягнення мети захисту у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

У підрозділі 2.2. "Реалізація захисної функції юридичної допомоги на стадіях адміністративно-деліктного провадження" зазначено, що реалізація громадянами права на отримання кваліфікованої юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення має свої особливості, обумовлені як недоліками теоретичної розробки й нормативної регламентації, так й особливостями самої стадії. Автор поділяє традиційну точку зору вчених-адміністративістів, які виокремлюють чотири стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення. Звертається увага на зміст юридичної діяльності спеціального суб'єкта щодо реалізації ним функції захисту на кожній зі стадій провадження. Зазначається, що стадія порушення справи й адміністративного розслідування розпочинається з моменту складання першого процесуального документа у справі. Приводом для порушення справи є отримана в будь-якій формі інформація про вчинення адміністративного проступку, що призводить до здійснення адміністративно-процесуальної діяльності суб'єктами владних повноважень, наслідком якої є притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Акцентується увага на тому, що саме на цій стадії адміністративно-деліктного провадження виникає функція захисту, яка полягає в реалізації захисником повноважень щодо недопущення порушень прав, свобод й інтересів особи під час виконання процесуальних дій.

Особливість реалізації захисної функції на стадії розгляду справи полягає в тому, що, відповідно до статті 271 КпАП України, захисник як учасник адміністративно-деліктного провадження може брати участь у справі лише з моменту її розгляду, у зв'язку з чим, на думку автора, має обмежену можливість впливу на характер і якість доказів у справі, що призводить до зниження ефективності виконання юридичною допомогою своєї функції.

Стадія оскарження у провадженні у справах про адміністративні правопорушення є факультативною, однак процедура оскарження рішення у справі також є важливим й ефективним способом реалізації захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі. Під час останньої стадії - виконання постанови (рішення) у справі - змістом юридичної допомоги є забезпечення захисту прав та законних інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Третій розділ "Теоретичні та практичні аспекти тактики захисту в адміністративно-деліктному процесі" містить обґрунтування напрямів удосконалення адміністративно-деліктного законодавства щодо розроблення системи спеціальних прийомів, методів і засобів зібрання, фіксації, дослідження і використання доказів, тобто вироблення певної тактики в розслідуванні й вирішенні справ про адміністративні правопорушення. Проведено узагальнення вироблених юридичною наукою підходів до визначення поняття тактики, особливу увагу приділено теоретичним та практичним аспектам тактики захисту в адміністративно-деліктному процесі.

В роботі запропоновано розглядати тактику захисту в адміністративно-деліктному провадженні як сукупність обраних захисником законних прийомів, способів та засобів (тактичних прийомів), спрямованих на оптимальне здійснення функції захисту прав і законних інтересів учасників адміністративно-деліктного провадження.

Приділяється увага дослідженню тактичних прийомів, що застосовуються суб'єктом надання юридичної допомоги для захисту прав і законних інтересів учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Звертається увага на те, що тактичні прийоми, які застосовують в адміністративно-деліктному процесі для досягнення мети захисту, повинні відповідати критеріям допустимості: законності, вибірковості, етичності.

юридичний адміністративний деліктний

Висновки

У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження теоретичних, законодавчих та практичних проблем реалізації захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі, вирішено наукове завдання, а саме визначено адміністративно-правове регулювання, юридична природа, сутність, зміст захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі.

Сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема:

Для повноцінного забезпечення прав і свобод громадян необхідно забезпечити останніх не лише правовим інформуванням, а й можливістю реалізації ними в повному обсязі права на отримання кваліфікованої юридичної допомоги.

Під поняттям "отримання громадянами кваліфікованої юридичної допомоги" слід розуміти надання фізичним та юридичним особам спеціалізованих послуг у правовій галузі з метою забезпечення реалізації ними конституційного права на захист, а також поновлення їх прав, свобод і законних інтересів у сфері публічного управління.

Поняття захисту можна визначити як діяльність визначених законом суб'єктів, спрямовану на застосування правових прийомів, способів та засобів з метою забезпечення дотримання прав, свобод та інтересів особи, недопущення їх порушення з боку інших осіб та відновлення останніх у разі їх порушення.

Адміністративно-деліктний процес (адміністративно-деліктне провадження) - це закріплена процесуальними нормами адміністративно-юрисдикційна діяльність уповноважених суб'єктів публічної адміністрації щодо вирішення індивідуальних справ про притягнення до юридичної відповідальності фізичних чи юридичних осіб за вчинення ними протиправних діянь, які визначаються адміністративно-деліктним законодавством як адміністративні проступки (делікти), та накладення на останніх покарання у виді застосування до них заходів адміністративної відповідальності.

Захисна функція юридичної допомоги - це постійна, якісна, усталена властивість юридичної діяльності, що має на меті охорону прав, свобод та законних інтересів особи в адміністративно-деліктному процесі, шляхом надання кваліфікованої юридичної допомоги.

Головними принципами, на яких повинен ґрунтуватися захист особи, є такі: презумпція невинності особи; заборона приниження честі, гідності та ділової репутації особи; забезпечення можливості оскарження особою будь-яких дій і рішень органів публічного управління (їх посадових осіб) як у судовому, так і в позасудовому порядку; можливість реалізації громадянами свого права на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів публічного управління (їх посадових чи службових осіб) та права на реабілітацію. Для нормативного закріплення останнього в адміністративно-деліктному законодавстві пропонуємо внести зміни до статті 268 КпАП України, доповнивши її частиною четвертою такого змісту: "У разі винесення виправдальної постанови або закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право на реабілітацію, з відшкодуванням їй моральної та матеріальної шкоди"; право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватися рідною мовою; обов'язок суб'єктів адміністративної юрисдикції роз'яснення особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, їх прав й обов'язків у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, а також підстави притягнення до відповідальності.

Для визначення моменту, з якого особа може реалізувати право на отримання юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, необхідно внести зміни та доповнення до статті 271 КпАП України і викласти її в такій редакції: "У розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь захисник - особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи потерпілого та надання їм необхідної юридичної допомоги у провадженні.

Як захисники допускаються особи, котрі мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитись з матеріалами, що обґрунтовують адміністративне затримання особи, та іншими матеріалами справи, які є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності; подавати докази, заявляти клопотання і відводи; висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення; оскаржувати дії і рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Повноваження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що видає адвокатське об'єднання, або відповідною довіреністю на ведення справи.

Захисник допускається до участі в адміністративному провадженні в будь-якій стадії процесу".

Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на отримання кваліфікованої юридичної допомоги - це законодавчо закріплене й гарантоване державою суб'єктивне право особи, яка є учасником адміністративно-деліктного процесу, на отримання соціальних послуг у правовій сфері, що має на меті: недопущення притягнення невинної особи до адміністративної відповідальності; недопущення притягнення особи до відповідальності за більш тяжке правопорушення, ніж те, що вона вчинила; відстоювання прав, свобод та законних інтересів особи в адміністративно-деліктному процесі; недопущення порушень особистих майнових чи немайнових прав особи при застосуванні до неї заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; домагання пом'якшення покарання, що застосовується до особи за вчинене нею протиправне діяння; спростування безпідставного чи незаконного обвинувачення особи (винесення виправдувальної постанови) та забезпечення умов для реалізації такою особою права на реабілітацію.

Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення - це учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення, діяльність якого спрямована на захист та відстоювання прав й інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або особи потерпілого, змістом якої є надання кваліфікованої юридичної допомоги у встановленому законом порядку.

Повноваження захисника в адміністративно-деліктному процесі є невід'ємною частиною його правового статусу, що виявляються в його процесуальних правах, а ефективність професійної діяльності захисника з надання юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення залежить від характеру та обсягу повноважень особи, яка здійснює захист.

Для усунення суперечностей щодо визначення обсягу матеріалів, з якими може знайомитись захисник в адміністративно-деліктному провадженні, необхідно нормативно закріпити за захисником право на ознайомлення з усіма матеріалами (у тому числі й доказами) справи про адміністративне правопорушення з можливістю подальшої фіксації таких матеріалів та інформації по справі, починаючи з моменту допуску захисника до участі в адміністративно-деліктному провадженні.

Внести доповнення до частини першої статті 287 КпАП України і викласти її в такій редакції: "Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, потерпілим, а також їх законними представниками і захисником".

Під процесуальними гарантіями діяльності захисника розуміють встановлені законом умови, прийоми, способи та засоби, що забезпечують та охороняють реалізацію захисником своїх прав й обов'язків для досягнення мети захисту у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Привід до порушення справи про адміністративний проступок - це отримана в будь-якій формі інформація про вчинення адміністративного проступку, що призводить до здійснення адміністративно-процесуальної діяльності суб'єктів владних повноважень, наслідком якої є притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Доповнити статтю 252 КпАП України частиною 2 такого змісту: "Докази у справі про адміністративне правопорушення, отримані з порушенням вимог закону, можуть бути визнані органом чи посадовою особою, уповноваженими приймати рішення у справі, недопустимими".

Вважаємо за доцільне виокремлення відособленої галузі правових знань - адміністративно-юрисдикційної тактики, котру можна було б визначити як систему теоретичних положень і розроблених на їх основі практичних рекомендацій з організації та планування провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначення оптимальної лінії поведінки суб'єктів й учасників зазначеного провадження, спрямованої на забезпечення їх прав та інтересів, збирання і дослідження доказів, установлення причин й умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Тактика сторони захисту визначається як сукупність обраних захисником законних прийомів, способів та засобів, спрямованих на оптимальне здійснення функції захисту прав і законних інтересів учасників адміністративно-деліктного провадження. Тактичний прийом в адміністративно-деліктному провадженні - це обраний захистом спосіб дій, спрямований на оптимально ефективне виконання завдань, що стоять перед ним у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Титикало Р. С. Детермінація визначення "Правова та юридична допомога" в теорії адміністративного права / Р. С. Титикало // Кримський юридичний вісник . - 2008. - № 1(2). - С. 292-296.

2. Титикало Р. С. Детермінація визначення "Правова та юридична допомога" у теорії адміністративного права / Р. С. Титикало // Право України. - 2008. - № 3. - С. 94-97.

3. Титикало Р. С. Суб'єкти надання кваліфікованої юридичної допомоги : Історія та сучасність / Р. С. Титикало // Право і суспільство. - 2008. - № 5. - С. 36-41.

4. Титикало Р. С. Процесуальні права захисна у проваджені у справах про адміністративні правопорушення / Р. С. Титикало // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 6. - С. 80-88.

5. Титикало Р. С. Юридична допомога у справах про адміністративне правопорушення / Р. С. Титикало // Юридичний радник. - 2008. - № 6(26). - С. 52-56.

6. Титикало Р. С. Нормативно правове регулювання захисту прав особи у провадженні в справах про адміністративні правопорушення / Р. С. Титикало // Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави : правові, історичні, філософські та психологічні аспекти : Всеукраїнська наук.-практ. конф., 15 трав. 2008 р. : тези доп. - Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. - С. 340-349.

7. Титикало Р. С. Генезис реалізації права щодо вільного вибору захисника / Р. С. Титикало // Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні : Міжвуз. наук.-практ. конф., 5 черв. 2008 р. : тези доп. - К. : Ун-т економіки та права "КРОК", 2008. - Книга 1.- С. 93-97.

Размещено на Allbest.ru