Державне управління процесами забезпечення екологічної безпеки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

КОВАЛЕВСЬКА ЮЛІЯ СЕРГІЇВНА

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління

Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор соціологічних наук, професор

Бурега Валерій Васильович,

Донецький державний університет управління

Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),

завідувач кафедри соціології управління

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Лазор Олег Ярославович, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Львів), завідувач кафедри управління персоналом та державної служби;

кандидат наук з державного управління Маєвська Наталія Валеріївна, Макіївський економіко-гуманітарний інститут (м. Макіївка), доцент кафедри обліку та аудиту.

Захист дисертації відбудеться 16 вересня 2009 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою:

83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий 6 серпня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

регіональний безпека екологічний

Актуальність теми. Аналіз статистичних даних стану екологічної безпеки дає можливість стверджувати, що сучасне людство внаслідок безпідставно активного не завжди доцільного та обґрунтованого втручання в природу постало перед необхідністю визнання наявних ознак якісних змін у біосфері. Саме такі ознаки передують переростанню екологічної кризи в екологічну катастрофу світового масштабу. Це, зокрема, руйнування озонового екрану Землі у верхніх шарах атмосфери, глобальне потепління клімату, тотальне забруднення природного середовища, вичерпання природних ресурсів тощо.

Пошук виходів із такого становища вже розпочався, але часу замало. У цьому контексті актуалізується питання про максимально повне використання потенціалу державного управління, можливостей міжнародних об'єднань, пробудження свідомості людей через активізацію дій громадськості.

Разом з суверенітетом Україна отримала тяжку спадщину індустріалізації та стрімкого зростання промисловості: втрату пошани до землі та її багатств. Але й за роки самостійності українській державі не вдалося досягти суттєвих позитивних зрушень у справі забезпечення права пересічних українських громадян на екологічну безпеку, гарантовану їм Конституцією. Усе це повною мірою актуалізує необхідність з'ясування потенціалу системи державного управління в Україні та визначення шляхів його використання для забезпечення екологічної безпеки.

Проблемами екологічної безпеки, вивченням питань функціонування механізмів державного управління, аналізом завдань місцевого самоврядування для забезпечення їх роботи на рівні дисертаційних досліджень займалися В. Василько, О. Галацан, Т. Грушева, Г. Дзяна, О. Лазор, І. Ляшко, О. Масюк, Т. Проценко, О. Тимошенко, В. Трачук, М. Шафоростова.

На вивчення питань державного управління у природоохоронній сфері, формування державної політики, спрямованої на досягнення та підтримання стану екологічної безпеки, екологічної політики в контексті державотворення, спрямовували зусилля Г. Бачинський, С. Васюта, Г. Доб-ров, М. Кисельов, Н. Маєвська, О. Стегній.

Правові, економічні, організаційні, політичні та інші аспекти вирішення екологічних проблем, подолання екологічної кризи висвітлювали в своїх працях В. Андрейцев, М. Бабієнко, Н. Барбашова, О. Білик, О. Врублевська, Т. Гардашук, Е. Гирусов, Д. Гродзінський, О. Гуторів,
О. Ковтун, В. Крисаченко, Т. Куценко, П. Лайко, О. Мостяєв, В. Пілюшенко, А. Толстоухов, М. Хилько, О. Шапоренко, Ю. Шемшученко, Н. Шиян та інші.

Проблеми досягнення та підтримання стану екологічної безпеки як одного з аспектів загальної теорії та практики державного управління були також предметом наукових досліджень Г. Бачинського, В. Білоуса, В. Богдановича, Ф. Канака, М. Кисельова, В. Князєва, Н. Нижник, Ю. Пахо-мова, О. Стегнія, Г. Ситніка, Р. Скулімовського.

Розгляду проблеми методології державного управління як системного суспільного явища з визначенням основних понять та виділенням аспектів формування державної політики присвячені дослідження А. Васіної, Л. Гор-дієнко, В. Князєва, М. Корецького, К. Линьова, В. Малиновського, Л. Мель-ника, О. Оболенського, Г. Поцепцова та Ю. Сурміна.

Значний внесок у вирішення даної проблеми зроблено зарубіжними науковцями Ю. Климовим, А. Коротковим, М. Моісеєвим, В. Соколовим, А. Тимошенко, І. Фроловим, О. Яніцьким, Д. Беллом, В. Беренсом, В. Хесле, А. Ніколасом, Д. Робертсоном та ін.

Аналіз праць вітчизняних фахівців, у яких розглядаються різноманітні питання екологічної безпеки, переконує в тому, що при їх певній розробленості ще недостатньо уваги приділяється саме питанням повноти відображення її змісту та специфіки у контексті державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки.

Дослідження проблематики державного управління процесами екологічної безпеки - досить складне завдання, що є наслідком прояву значної кількості його аспектів, серед яких одне з найголовніших місць посідає досягнення спільного розуміння сутності та змісту понять, що виступають операційним матеріалом для висвітлення проблеми державного управління, яке вирішує завдання екобезпечного розвитку своєї країни. Саме ця проблема постає й під час дослідження процесів формування державної політики та її реалізації в механізмах державного управління, що й обумовило вибір даної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в межах теми «Соціально-гуманітарні аспекти державного управління» (номер державної реєстрації 0106U005128). У цьому дослідженні автором розроблено теоретичні та методичні основи державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки в Україні, обґрунтовано його стратегічні аспекти та умови впровадження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження стало узагальнення сучасного стану екологічної безпеки та пошук шляхів удосконалення державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки в Україні.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні передбачено такий спектр завдань:

аналіз місця та ролі екологічної безпеки у загальному контексті національної безпеки України та її оцінка;

визначення сутності, змісту та специфіки процесів забезпечення державою екологічної безпеки;

виявлення потенціалу системи вітчизняного державного управління у забезпеченні екологічної безпеки;

уточнення логіки формування екологічної політики держави та на підставі визначення змісту поняття «державна політика екологічної безпеки» характеру дій центральних органів державної влади, спрямованих на управління процесами забезпечення екобезпечних умов життя для громадян України;

обґрунтування потенціалу чинних механізмів державного управління для забезпечення їх подальшого розвитку;

розробка дескриптивної моделі стратегії екологічної безпеки в Україні;

формування рекомендацій щодо повного використання можливостей регіонального рівня державної системи забезпечення екологічної безпеки.

Об'єктом дослідження є процеси державного забезпечення екологічної безпеки в країні.

Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні засади державного управління процесами досягнення та підтримання умов екологічно-безпечного розвитку країни.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є системний підхід до аналізу сучасного екологічного стану та пошуку шляхів удосконалення державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки в Україні.

Визначення сутності, змісту та специфіки екологічної безпеки в загальному контексті національної безпеки України відбувалося з використанням методу системного аналізу, а для вивчення оцінки основного змісту нормативно-правового забезпечення діяльності органів державної влади для регулювання відносин у форматі «держава - органи державного управління - суб'єкти діяльності щодо природокористування та захисту навколишнього середовища - права громадян на екобезпечні умови життя застосовувалися елементи контент-аналізу.

З метою формування уявлень про зміст і структуру теоретичної дескриптивної моделі стратегії екологічної безпеки в Україні використано метод моделювання, а для розробки коректив щодо спектру завдань для системи державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки в державі - метод синтезу.

Інформаційною базою дослідження є зарубіжні та вітчизняні публікації з викладенням результатів теоретичних і методичних розробок із проблематики, пов'язаної з управлінням в екологічній сфері; законодавчо-нормативна база, на засадах якої в Україні регулюються процеси формування та реалізації екологічної політики; матеріали узагальнення досвіду сусідніх країн із регулювання процесів екобезпечного розвитку, максимально повної реалізації прав своїх громадян на життя в екологічно безпечному середовищі.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає у розкритті ролі державного управління у забезпеченні екологічної безпеки та необхідності й можливості розподілу функцій між загальнодержавним, регіональним і місцевим рівнями управління.

Цей результат розкривається в нижченаведених положеннях

уперше:

запропоновано логіку розробки та орієнтовно-змістовна складова дескриптивної моделі стратегії екологічної безпеки України;

удосконалено:

обґрунтування необхідності посилення регіонального рівня державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки;

уявлення про наповнення змісту державного управління щодо досягнення та підтримання на необхідному рівні екологічної складової національної безпеки держави;

підходи до обґрунтування процесів формування та реалізації державної політики екологічної безпеки;

бачення сутності, змісту та специфіки екологічної безпеки як об'єкта державного управління;

дістали подальшого розвитку:

структура основних завдань державного управління щодо забезпечення умов для екобезпечного розвитку країни;

підходи до визначення умов ефективного функціонування механізмів державного управління забезпечення екологічної безпеки в Україні;

аналітичні оцінки стану екологічної безпеки в державі;

визначення потенціалу управлінських впливів на процеси підтримання екологічної безпеки з боку органів державного управління.

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї та висновки розширюють наукові уявлення про зміст стану екологічної безпеки в країні, потенціал системи державного управління процесами її забезпечення і логіку розбудови та орієнтовний зміст стратегії екологічної безпеки в Україні.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження підтверджено відповідними довідками та актами про впровадження: Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (довідка №3774/20/10-09 від 24.03.2009 року), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області (акт
№ 1696/03 від 24.03.2009 року), а також Донецького державного університету управління про викладання навчальної дисципліни «Управління соціальною та екологічною безпекою діяльності» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» (довідка № 01 - 12 / 98 від 02.02. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо удосконалення механізмів державного управління в галузі екобезпечного розвитку українського суспільства. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані саме ті положення, що є особистим внеском здобувача та знайшли своє відображення у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на конференціях: Третя наукова конференція «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (м. Донецьк, квітень 2007 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Регіональні проблеми людського та соціального розвитку» (м. Донецьк, листопад 2008 р.), П'ята міжнародна наукова конференція «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (м. Донецьк, лютий 2009 р.), П'ята міжнародна науково-практична конференція «Основні проблеми сучасної науки» (м. Софія, квітень 2009 р., П'ята міжнародна науково-практична конференція «Дні науки-2009» (м. Прага, березень - квітень 2009 р.).

Публікації. Зміст основних положень дисертаційного дослідження викладено в 7 публікаціях (4 - у фахових виданнях), з них: 5 - у збірниках наукових праць, 2- у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3,6 д. а., з яких автору належить 2,8 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Загальний обсяг дисертації 205 сторінок, у тому числі 3 рисунки (3 сторінки), 2 таблиці, список використаних джерел з 203 найменувань (20 сторінок), 1 додаток (4 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Екологічна безпека як науково-практична проблема державного управління. Традиційно науковий розгляд проблем безпеки пов'язується із вивченням того або іншого виду небезпеки, що виникає, або може виникати внаслідок людської активності. Проте досягнення стану безпеки практично усіма дослідниками пов'язується з діяльністю держави та її апарату. При різноманітті підходів до визначення сутності екологічної безпеки сьогодні немає єдності у розумінні її змісту та специфіки. Проте таким, що найбільше відповідає завданням нашого дослідження та повністю співпадає з контекстом поняття національної безпеки, є уявлення про екологічну безпеку як складову безпеки національної. У такому разі вона змістовно і процесуально забезпечується в поєднанні з іншими її видами, зокрема економічним, енергетичним, соціальним, інформаційним, гуманітарним, технологічним тощо.

За таких умов екологічна безпека реалізується як національна безпека у екологічній сфері, а її зміст обумовлюється цілеспрямованою протидією з боку держави загрозам зовнішнього і внутрішнього характеру, у тому числі таким, що знижують ефективність управління процесами екобезпечної діяльності, порушують режим використання природних ресурсів, ускладнюють охорону навколишнього природного середовища та роблять його небезпечним для життя і здоров'я людей.

У якості пріоритетів державної політики забезпечення національної безпеки, зокрема її екологічної складової визначають: створення збалансованої системи природокористування на основі впровадження економічних механізмів ощадливого споживання природних ресурсів, зменшення шкідливих викидів та застосування екологічно безпечних ресурсо- і енергозберігаючих технологій; забезпечення ефективного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, запобігання та ліквідації наслідків техногенних катастроф, підвищення рівня ядерної та радіаційної безпеки; докорінне реформування та модернізація основних фондів житлово-комунального господарства як підґрунтя створення безпечного середовища життєдіяльності населення.

Таким чином, поняття «екологічної безпеки», його зміст та специфіка обумовлено реаліями суспільно-економічного та політичного життя в країні та визначається, як органічна складова національної безпеки, коли легітимно прийнята в державі система нормативно-правових, соціальних, організаційних, науково-технічних, економічних та інших засобів забезпечує управління процесами екобезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорону навколишнього природного середовища, що є безпечним для життя і здоров`я людей, попередження погіршання екологічної ситуації та виникнення небезпеки для природних систем і населення. Екологічна безпека має диференціюватися за критеріями масштабності (глобальна, національна, регіональна, локальна), суб'єктно-об'єктних характеристик (навколишнього середовища та його компонентів, суспільства, людини) та рівня розвитку технологій (радіоекологічний, економіко-екологічний, соціоекологічний та природний).

Сучасний рівень розвитку науки і технологій вимагає урахування наслідків застосування також інформаційних та біотехнологій. Окрім того, сучасний світ не дає підстав вважати його безпечним унаслідок та за рахунок багатьох сторін життєдіяльності людства, аспектів його науково-технічної, економічної, політичної та військової практики. Щодо останнього, зазначимо, що вирішення проблем з позиції сили, у тому числі військової, яке ще відіграє значну роль в арсеналі міжнародної політики, має особливо небезпечні та довготривалі для довкілля наслідки.

Оцінка екологічної безпеки здійснюється на підставі всебічного аналізу характеристик навколишнього середовища та чинників небезпеки для людей та суспільства в цілому (табл. 1).

За таких умов позитивна оцінка екологічної безпеки держави видається дуже проблематичною. На жаль, в комплекс оцінювання не включаються чинники, що проявляються внаслідок неефективного функціонування органів державного управління. У свою чергу, обмеженість можливостей системи державного управління і фінансова слабкість державного сектора економіки обумовлюється насамперед несприятливими макроекономічними умовами у господарському комплексі країни, які унеможливлюють адекватну реалізацію природоохоронних стратегій, неухильне дотримання екологічного законодавства, використання потенціалу приватного сектора економіки у ролі екологічного інвестора. Найбільш типовими екологічними проблемами сьогодні для України є:

Таблиця 1

Співвідношення показників викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, кількості хворих на туберкульоз та кількості померлих за регіонами України у 2007 році

Регіон	Викиди шкідливих речовин у повітря стаціонарними джерелами (тис. т.)	Кількість хворих на туберкульоз (тис.)	Кількість померлих (тис.)
Автономна Республіка Крим	33,8	1678	31253
Вінницька	152,4	1008	29428
Волинська	11,5	702	15471
Дніпропетровська	1118,8	3219	59850
Донецька	1653,0	4325	82109
Житомирська	19,2	1093	24201
Закарпатська	22,9	742	16488
Запорізька	231,6	1686	30747
Івано-Франківська	269,9	981	18811
Київська	94,0	1238	31511
Кіровоградська	20,2	1067	19219
Луганська	524,7	2461	42023
Львівська	110,5	1939	34891
Миколаївська	22,6	1262	20016
Одеська	35,4	2077	38835
Полтавська	100,2	884	28385
Рівненська	18,5	864	16156
Сумська	29,1	666	22418
Тернопільська	20,5	722	16473
Харківська	159,9	2199	45512
Херсонська	9,4	1689	18143
Хмельницька	23,4	871	23080
Черкаська	38,3	913	24060
Чернівецька	4,3	454	12386
Чернігівська	39,0	842	24433
Україна	4812,2	37095	762877

а) високі рівні забруднення повітря, води та відходів великих промислових центрів, які у багатьох регіонах призвели до утворення регіональних «гарячих точок», що завдають значного збитку здоров'ю людей і навколишньому середовищу; високий рівень забруднення атмосфери у великих населених пунктах викидами з промислових підприємств, низько-ефективними системами опалення, які використовують вугілля з високим вмістом сірки, або мазуту, а також вихлопними газами від автомобілів;

б) неефективне та марнотратне використання природних ресурсів, таких як деревина, мінерали, паливо, земля і вода, що поглибило гостроту екологічних проблем; забруднення більшої частини поверхневих вод скидами з підприємств промисловості, муніципального та міського господарства (важкі метали, токсиканти, нітрати);

в) забруднення ґрунту у деяких районах внаслідок неадекватного управління утилізацією відходів очищення повітря та використання сільськогосподарських хімікатів, серйозна ерозія ґрунтів у деяких місцях завдяки інтенсивному сільському господарству та пов'язаних з ним заходах спрямованих на використання води;

г) забруднення навколишнього середовища від покинутих без нагляду військових та індустріальних об'єктів (токсичні відходи, зруйновані ґрунти тощо);

д) нехтування ядерною безпекою (аварія на Чорнобильській АЕС та її наслідки), невирішеність питань щодо нерозщеплених, або погано похованих радіаційних та інших відходів енергетики та військово-промислового комплексу;

е) управління відходами; наявність значної кількості безконтрольних та нелегальних смітників;

ж) незадовільне функціонування муніципальних екологічних організацій і служб (водопостачання, збирання та очищення стічних вод, системи теплопостачання, управління відходами;

з) тиск на цінні екосистеми і біологічне різноманіття з боку економічного сектора.

Стан екологічної безпеки потребує комплексної оцінки з урахуванням багатоаспектності та складності її змісту. А ступінь об'єктивності та достовірності такої оцінки виступає чинником успішності використання потенціалу системи державного управління з метою забезпечення екологічно-безпечних умов для життя українських громадян.

Розділ 2. Державне управління екологічною безпекою: потенціал, політика та механізми. Вирішення проблеми забезпечення екологічної безпеки в Україні безпосередньо пов'язано з уточненням потенціалу системи державного управління, ступенем обґрунтованості та цілеспрямованості екологічної політики в державі, успішності функціонування механізмів, задіяних у процесі досягнення та підтримання екобезпечного стану в країні.

Виокремлення в контексті соціального управління з урахуванням специфічності суб'єктно-об'єктних характеристик його основних процесів призводить до усвідомлення необхідності спеціального управління державними справами, серед яких особливе місце посідає екологічне управління. Сьогодні управління в галузі екології зводиться до врегульовання за допомогою правових важелів суспільних відносин. Суб'єктами такого врегулювання виступають державні органи, органи місцевого самоврядування, частково - громадські об'єднання. Їх діяльність спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони довкілля, екологічної безпеки уповноваженими особами (фізичними і юридичними) на засадах дотримання екологічного законодавства, попередження можливого погіршення екологічної ситуації та захист прав громадян на екологічно безпечні умови життя. Разом з тим, слід наголосити на необхідності диференціації зусиль у розробці та впровадженні національної екологічної політики.

Екологічна безпека неможлива без раціонального природокористування та оптимально організованої охорони навколишнього середовища. Але зважаючи на те, що з точки зору змістовності охорона довкілля і раціональне природокористування можуть розглядатися як складові досягнення екобезпечного стану, доцільно говорити про підвищення ролі екологічної безпеки у загальному контексті національної екологічної політики шляхом розробки відносно самостійної державної концепції у сфері екології, а саме - концепції політики екологічної безпеки. Важливою є вимога її законодавчого закріплення на рівні закону.

Стратегічні засади такої концепції мають конкретизуватися у відповідних національних програмах. При цьому було б доцільно структурувати зміст запропонованих документів за рівнем узагальнення екологічних проблем, ступенем їх конкретизації та чітко виваженою мірою послідовності. Найбільш актуальним питанням у такому сенсі має стати вирішення проблем нормативно-правового забезпечення розробки та реалізації стратегії екологічної безпеки в державі (рис. 1).

Таким чином, державне управління, спрямоване на досягнення та підтримання екологічної безпеки для громадян України, має здійснюватися на підставі чітко визначеної, науково обґрунтованої, законодавчо закріпленої, та забезпеченої необхідними інформаційними, матеріально-фінансовими і кадровими ресурсами концепції.

Державна політика екологічної безпеки повинна розглядатися як конкретна змістовна та організаційна робота певних органів державної влади на підставі законодавчих актів про екологічну безпеку з метою реалізації права кожного громадянина України на безпечне для життя й здоров'я довкілля на засадах раціонального природокористування, дієвого захисту навколишнього природного середовища та науково обґрунтованого комплексу заходів з моніторингу і оцінки екологічного стану, можливих причин і наслідків природних, техногенних, або гуманітарних катастроф.

Попри різноманіття підходів до визначення поняття «екологічне управління», воно визнається найбільш широким та включає такі поняття, як «природоохоронне управління», «управління природокористуванням» і «управління екологічною безпекою». При цьому, стосовно державних об'єктів воно реалізується як державне управління, стосовно недержавних - як державне регулювання. Це виступає умовою збігу можливостей органів державного управління та специфіки об'єктів управління, знімає обмеження у вигляді впливу форм власності, ступеня відповідальності для максимального використання потенціалу системи державного управління. На використання потенціалу управлінської системи в екологічній сфері суттєво впливає ступінь спрацьованості управлінських механізмів. Чинні механізми диференційовані за сутнісними ознаками, що дозволяє на рівні інструментарію впливати на перебіг процесів, які відбуваються в екологічній сфері. Виокремлення правового, організаційного, економічного та інших механізмів є достатньо умовним, оскільки у «чистому» вигляді їх функціонування практично неможливе та неефективне.

Проте, саме механізми державного управління, їх реалізація у межах процесного підходу дозволяє органічно поєднувати мету, управлінське рішення, управлінський вплив, безпосередньо цілеспрямовану дію та набутий результат. Стає очевидною потреба у найближчій перспективі говорити не про механізми державного управління, а про комплексний державний механізм забезпечення екологічної безпеки.

Розділ 3. Стратегічні аспекти державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки та умови його впровадження. Удосконаленню системи державного управління процесами екологічної безпеки покликана сприяти запропонована в дослідженні дескриптивна модель стратегії екологічної безпеки України, яка визначає місце державної політики екологічної безпеки у контексті національної екологічної політики та механізмів її реалізації і викладена у форматі єдиного документа. Важливою вимогою до змісту стратегії екологічної безпеки виступає те, що вона за призначенням повинна розглядатися як інтеграційний елемент націо-нальної економічної політики у загальному спрямуванні на забезпечення відповідного рівня національної безпеки України.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структура стратегії екологічної безпеки України

Окрім основних напрямів і завдань досягнення екологічної безпеки стратегія включає викладення вимог до інструментарію (певних механізмів для забезпечення впливу відповідних органів державного управління) та до принципово важливих для застосування індикаторів стану екологічної безпеки. Окремого значення набуває такий елемент моделі стратегії, який дозволяє визначати можливості для розробки на її загальних засадах цільових програм національного, регіонального та місцевого рівнів.

Структура завдань для органів державного управління, що вирішують питання, пов'язані з екологічною безпекою, має постійно уточнюватися та стати певним підґрунтям для конкретизації положень національної стратегії на регіональному та місцевому рівнях управління. Уточнення повинне відбуватися на засадах наукового опрацювання офіційно зафіксованих змін стану екологічної безпеки та умов її забезпечення на різних рівнях державного управління. Завдання можуть бути згруповані таким чином:

виокремлення екологічної складової у показниках стану здоров'я з урахуванням специфічних умов життєдіяльності людей в окремих регіонах України;

участь громадськості в реалізації екологічної політики держави;

розвиток інформаційного базису екологічної політики.

Виходячи з того, що забезпечення екологічної безпеки - багаторівнева проблема, бажаним було б її вирішення разом на усіх щаблях владної вертикалі. Але такий підхід не може претендувати на ефективність у зв'язку з певною нерозвиненістю та відмінністю управлінських потенціалів на різних рівнях. Тому саме регіональний рівень, особливо з урахуванням можливостей конкретних регіонів, гостроти екологічних проблем у них та безпосередньої зацікавленості представників усіх верств регіональної спільноти в їх вирішенні стане своєрідним стартовим майданчиком реалізації стратегії. Таким чином, актуалізується потреба в активізації процесів розробки регіональної екологічної політики, формуванні планів регіонального рівня, які відповідають задуму стратегічних програм загальнодержавного рівня.

ВИСНОВКИ

У дисертації надано теоретичне обґрунтування вдосконалення системи державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки в Україні. На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1. Виконаний аналіз стану державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки показує, що проблема досягнення та підтримання необхідного рівня екологічної безпеки вирішується у загальному контексті завдань забезпечення національної безпеки та не набула самостійного статусу. Це обумовлено наявною правовою базою, а також підходами, які склалися у теорії та практиці державного управління. Отже, маємо певні підстави для розгляду сутності і змісту екологічної безпеки, специфіки процесів її забезпечення в країні як окремого напряму у науці державного управління.

2. Сутність і зміст екологічної безпеки та специфіка процесів її забезпечення в державі полягає в тому, що вона виступає органічною складовою національної безпеки, коли легітимно встановлена в державі система нормативно-правових, соціально-організаційних, техніко-техноло-гіч-них, фінансово-економічних, інформаційних та інших механізмів забезпечує управління процесами екобезпечної діяльності, раціональний режим використання природних ресурсів, охорону навколишнього природного середовища, безпечного для життя і здоров'я людей, попередження погіршення екологічної ситуації та небезпеки для природних систем і населення.

3. Оцінка сучасного стану екологічної безпеки здійснюється на підставі всебічного аналізу характеристик навколишнього середовища, але вона не охоплює цілого спектру чинників, які проявляються внаслідок неефективного функціонування органів державного управління, і унеможливлюють адекватну реалізацію природоохоронних стратегій; суворе дотримання норм чинного екологічного законодавства; інтенсивне використання потенціалу приватного сектора економіки у ролі екологічного інвестора; подолання фінансової слабкості державного сектора економіки, що забезпечує ефективність функціонування механізмів державного управління в екологічній сфері.

4. Визначення потенціалу системи вітчизняного державного управління у забезпеченні екологічної безпеки безпосередньо пов'язано з уточненням загального потенціалу системи державного управління, ступенем обґрунтованості процесів цілепокладання та цілевизначення, успішності функціонування механізмів, задіяних у процесі досягнення та підтримання екобезпечного стану в країні. Державне управління в екологічній сфері, за умови повного використання свого потенціалу, виступає як правове унормування суспільних відносин, в яких реалізується діяльність центральних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань у сфері забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, попередження можливого погіршення екологічної ситуації та захист права громадян на екологічно безпечні умови життя.

5. Визначальним моментом успішності функціонування системи державного управління у сфері екологічної безпеки є формування науково обґрунтованої та соціально-адекватної екологічної політики держави. За таких умов державна політика екологічної безпеки - це системна, цілеспрямована та планова, конкретна діяльність повноважних органів державної влади, чітко спрямована на виконання вимог екологічного законодавства, орієнтована на забезпечення права громадян на екобезпечні умови життя та розвитку для громадян України.

6. Ступінь використання потенціалу чинних механізмів державного управління для забезпечення екобезпечного розвитку в країні значною мірою залежить від їх спрацьованості. Функціонування таких механізмів у «чистому» вигляді видається досить умовним, оскільки сфери впливу їх перетинаються, а на підстави для їх впровадження комплексно впливає ціла низка чинників. З огляду на це та реалізуючи процесний підхід до їх дослідження, доцільно говорити не про механізми державного управління, а про державний механізм забезпечення екологічної безпеки.

7. Конкретним кроком до удосконалення системи державного управління процесами екологічної безпеки в Україні може стати використання в якості змістовно-орієнтаційної основи такої діяльності запропонованої дескриптивної моделі стратегії екологічної безпеки в Україні. Її зміст включає, окрім мети, основних напрямів і завдань досягнення екологічної безпеки, вимоги до інструментарію (механізмів впливу відповідних органів державного управління на екологічну ситуацію), рекомендації щодо застосування системи індикаторів та визначення можливостей розробки на засадах даної стратегії цільових програм національного, регіонального і місцевого рівнів.

8. Спектр завдань для діяльності органів державного управління щодо вирішення питань екологічної безпеки потребує уточнення та конкретизації, особливо у зв'язку з виокремленням екологічної складової у показниках стану здоров'я з урахуванням специфічних умов життєдіяльності людей в окремих регіонах України, принципового підходу до активізації участі громадськості в реалізації екологічної політики держави, реальних кроків до розвитку інформаційного базису розробки та впровадження політики екологічної безпеки.

9. Констатуючи певну ступінь нерозвиненості, відмінність у реалізованості управлінських потенціалів на різних рівнях системи державного управління та деклароване прагнення до підвищення ефективності її функціонування, доцільно активізувати саме регіональний рівень в розробці політики екологічної безпеки, що дозволить максимально урахувати наявні екологічні проблеми і специфічні потреби та можливості окремих регіонів, а також використати безпосередню зацікавленість представників усіх верств регіональної спільноти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Ковалевська Ю. С. Політика державного управління екологічною безпекою / Ю. С. Ковалевська // Зб. наук. праць Донецького державного університету управління «Державне регулювання розвитку регіонів та територіальних одиниць». Серія «Державне управління». Т. VII, вип. 75. - Донецьк, ДонДУУ, 2006. - С.182-189.

2. Ковалевська Ю. С. Забезпечення екологічної безпеки в Україні : потенціал науки державного управління / Ю. С. Ковалевська, В. В. Бурега // Менеджер. - № 4 (46). - 2008. - С.41-51.

Особистий внесок: виокремлено партнерський аспект суб'єктно-об'єктних відносин у процесі досягнення екологічної безпеки в державі, що посилюється в умовах розвитку демократичних засад розвитку державних відносин, поглиблення процесів роздержавлення, децентралізації та соціальної саморегуляції. Обґрунтовано, що ступінь використання потенціалу державного управління у забезпеченні екологічної безпеки залежить від здійснення управлінських непрямих впливів на чинники, які суттєво визначають значущість та затребуваність у сучасних умовах такого різновиду управлінської практики як регулювання.

3. Ковалевська Ю. С. Дескриптивна модель стратегії екологічної безпеки в Україні / Ю. С. Ковалевська // Зб. наук. праць Донецького держав-ного університету управління «Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі». Т. IX, вип. 114. - Донецьк, ДонДУУ, 2008. - С. 18 - 37.

4. Ковалевська Ю. С. Національна безпека як загальний контекст екологічної безпеки України / Ю. С. Ковалевська, В. В. Бурега // Зб. наук. праць Донецького держав-ного університету управління «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління». Т. Х, вип. 115. «Соціальні аспекти державного управління». Серія «Державне управління». - Донецьк : ДонДУУ; Східний видавничий дім, 2009. -- С. 6-15.

Особистий внесок: уточнено зміст поняття „екологічна безпека” як складова національної безпеки, підходи до визначення змісту державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки.

В інших наукових виданнях та матеріалах конференцій

5. Ковалевська Ю. С. Політика екологічної безпеки як категорія державного управління / Ю. С. Ковалевська // Соціологія управління : зб. наукових праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - Т. VIII, вип. 3 (80), серія «Соціальні та галузеві соціології». - С. 139-145.

6. Ковалевська Ю. С. Державне управління екологічною безпекою в Україні / Ю. С. Ковалевська // Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки - 2009», Прага, 27.03 - 05.04.2009. Том 8. Економічні науки, адміністрація. - Praha: Publishing House “Education and Science” s.r.o., 2009. - P.58 - 61.

7. Ковалевська Ю. С. Рівні забезпечення екологічної безпеки в Україні / Ю. С. Ковалевська // Матеріали П'ятої науково-практичної конференції «Основні проблеми сучасної науки - 2009», Софія, 17 -25 квітня 2009 р. Том 10. Економіка. Державна адміністрація. - Софія: «Бял ГРАД» ООД, 2009. - С. 58 - 60.

АНОТАЦІЯ

Ковалевська Ю.С. Державне управління процесами забезпечення екологічної безпеки в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2009.

У дисертації з метою вдосконалення системи державного управління процесами забезпечення екологічної безпеки в Україні проаналізовано місце екологічної безпеки у контексті національної безпеки України, визначено сутність, зміст та специфіку екологічної безпеки. Зважаючи на стан екологічної безпеки в країні як непрямої оцінки ефективності діяльності системи державного управління в екологічній сфері, проаналізовано її потенціал; виявлено специфіку розробки державної політики екологічної безпеки, запропоновано оцінку чинних механізмів державного управління забезпеченням екобезпечного розвитку.

Вирішенню таких питань сприятиме застосування моделі стратегії екологічної безпеки в Україні, внесення коректив до завдань системи державного управління та обґрунтування рекомендацій для використання потенціалу регіонального рівня управління.

Ключові слова: державне управління, екологічна безпека, державна політика екологічної безпеки, модель стратегії екологічної безпеки в Україні.

АННОТАЦИЯ

Ковалевская Ю.С. Государственное управление процессами обеспечения экологической безопасности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2009.

Диссертация посвящена проблемам совершенствования системы государственного управления процессами обеспечения экологической безопасности в Украине.

В современных условиях экологическая безопасность является составной частью национальной безопасности, а ее содержание обусловлено характером противодействия угрозам как внешнего, так и внутреннего характера. Главными приоритетами экологической составляющей в контексте национальной безопасности определены: создание сбалансированной системы природопользования на основе внедрения экономических механизмов бережного использования природных ресурсов; уменьшение вредных выбросов и применение экологически безопасных ресурсо- и энергосберегающих технологий; обеспечение эффективного функционирования единой системы гражданской обороны; предупреждение и ликвидация последствий техногенных катастроф; повышение уровня ядерной и радиационной безопасности; коренное реформирование и модернизация основных фондов жилищно-коммунального хозяйства как основы создания безопасной среды для жизнедеятельности населения.

Экологическая безопасность - органическая составляющая национальной безопасности, легитимно принятая в государстве система нормативно-правовых, социальных, организационных, научно-технических, экономических и других средств, обеспечивающая управление процессами экобезопасной деятельности, рациональный режим использования природных ресурсов, действенную охрану окружающей природной среды, предупреждающая ухудшение экологической ситуации и возникновение опасности для естественных систем и населения.

Оценка экологической безопасности осуществляется на основании всестороннего анализа характеристик окружающей среды. Чаще всего для этого используются оценки состояния окружающей среды и факторов, которые существенно влияют на её ухудшение. К сожалению, в комплекс оценивания не включаются факторы, проявляющиеся вследствие неэффективного функционирования органов государственного управления. Ограниченность возможностей, прежде всего обусловленная неблагоприятными макроэкономическими условиями в хозяйственном комплексе страны и финансовой слабостью государственного сектора экономики, не позволяет адекватно реализовывать природоохранные стратегии, неуклонно соблюдать экологическое законодательство, использовать потенциал частного сектора экономики в роли экологического инвестора.

Состояние экологической безопасности нуждается в комплексной оценке с учетом многоаспектности сложности ее содержания. А степень объективности и достоверности такой оценки выступает фактором успешности использования потенциала системы государственного управления для обеспечения экобезопасных условий жизни украинских граждан.

На основе анализа функционирования и специфики действующей модели государственного управления процессами достижения и поддержания экологической безопасности предложен подход к государственной политике экологической безопасности как системной, целенаправленной и плановой деятельности полномочных органов государственной власти. Такая политика формируется и реализуется при главенствующей роли законности. Она направляется на обеспечение такого уровня развития общественных отношений, при котором за счет комплексного применения механизмов государственного управления обеспечивается регулирование экологически опасной деятельности, режим использования природных ресурсов, охрана окружающей естественной среды, безопасной для жизни и здоровья людей, предупреждение ухудшения экологической ситуации и возникновение опасности для естественных систем и населения. К числу этих механизмов относятся нормативно-правовые, организационно-мотивационные, технико-технологические, фи-нан-сово-экономические, социальные, психологические, информационные и другие.

Важнейшим направлением совершенствования государственного управления процессами обеспечения экологической безопасности является разработка стратегии экологической безопасности. Она должна рассматри-ваться как систематизированное изложение основ политики, направленной на обеспечение экологической безопасности и комплекса практических мероприятий по достижению такого состояния окружающей среды, при котором исключается ухудшение экологической обстановки и возникновение опасности для здоровья и качества жизни украинских граждан.

Существенное повышение эффективности государственного управ-ления процессами обеспечения экологической безопасности в Украине возможно за счет усиления роли и действенности регионального уровня управления.

Ключевые слова: государственное управление, экологическая безопасность, государственная политика экологической безопасности, модель стратегии экологической безопасности в Украине.

ANNOTATION

Kovalevskaya Y.S. - State Management of the processes of provision of ecological security in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in State Management on Specialty 25.00.02 - Mechanisms of State Management. - Donetsk State University of Management of Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2009.

Аnalysis of a role of ecological security within the context of national security in Ukraine the attempt of defying the content and specific features of the processes of its ensuring was undertaken in the thesis. Having reviewed the current state of ecological security in the country as an non-direct estimation of the efficiency of the system of state management in ecological sphere it was regarded its potential, specificity of elaboration of the state policy in ecological security which followed by necessity of searching the potential of the operating mechanisms of state management for ensuring of secure development of the country.

The model of the strategy of ecological security was proposed in the thesis which will assist to solve a complex of problems in this sphere. The amendments were submitted in a spectrum of tasks of the system of state management for complete usage of possibilities of the system on regional level.

Key words: state management, ecological security, state policy of ecological management, model of strategy of ecological security in Ukraine.

Размещено на Allbest.ru