Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 343.531

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРИМУШУВАННЯ ДО АНТИКОНКУРЕНТНИХ УЗГОДЖЕНИХ ДІЙ

(СТ. 228 КК УКРАЇНИ)

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЧИСТЯКОВА Анастасія Сергіївна

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор АНДРУШКО Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри кримінального права т кримінології.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор НАВРОЦЬКИЙ В'ячеслав Олександрович, Львівський державний університет внутрішніх справ, декан юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент БЕНІЦЬКИЙ Андрій Сергійович, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка, начальник кафедри кримінального права.

Захист відбудеться "18" травня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60,).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «10» 04 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук Н.П.Сиза



АНОТАЦІЯ

Чистякова А.С. „Кримінально-правові аспекти відповідальності за примушування до антиконкурентних узгоджених дій (ст. 228 КК України)”. - Рукопис. кримінальний економічний конкуренція господарювання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню ефективності кримінально-правових засобів охорони економічної конкуренції від антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання в контексті специфіки конкурентних відносин. У зв'язку з цим, аналізується чинна редакція статті 228 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені Законом «Про захист економічної конкуренції», проводиться відмежування примушування до антиконкурентних узгоджених дій від суміжних злочинів та інших правопорушень.

В роботі, з урахуванням аналізу досвіду окремих зарубіжних країн, пропонується на концептуальному та змістовному рівні вдосконалити кримінально-правову охорону економічної конкуренції від антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання з урахуванням інтересів потерпілих від вчинення посягань на економічну конкуренцію, якими є споживачі, держава та інші суб'єкти господарювання (конкурентни).

Ключові слова: антиконкурентні узгоджені дії, економічна конкуренція, примушування, кримінально-правова відповідальність, конкуренти.



АННОТАЦИЯ

Чистякова А.С. Уголовно-правовые аспекты ответственности за принуждение к антиконкурентным согласованным действиям (ст. 228 УК). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2009.

В диссертации предлагается новое решение актуальной научной задачи - сформулированы предложения по усовершенствованию уголовного законодательства в сфере охраны добросовестной экономической конкуренции. В диссертации проведено комплексное исследование уголовно-правовых аспектов ответственности за принуждение к антиконкурентным согласованным действиям (ст. 228 УК Украины). Структурно диссертация состоит из трех разделов, в которых детально раскрыты элементы и признаки составов преступления, предусмотренного ст. 228 УК.

Антиконкурентные согласованные действия - это хозяйственно-правовое правонарушение в сфере конкуренции (конкурентное правонарушение), за совершение которого к субъектам хозяйствования применяется хозяйственно-правовая и гражданско-правовая ответственность. Уголовная ответственность предусмотрена, по сути, за принуждение к совершению хозяйственно-правового правонарушения. При этом, возможные негативные последствия согласованных действий субъектов хозяйствования («ограничение конкуренции», «недопущение конкуренции», «устранение конкуренции») значения для квалификации преступления, предусмотренного ст. 228 УК не имеют. Сделан вывод о том, что ст. 228 УК не выполняет свое функциональное назначение - охрану экономической конкуренции от незаконных, и, при определенных обстоятельствах, общественно опасных деяний - антиконкурентных согласованных действий субъектов хозяйствования. В диссертации доказывается, что не все виды антиконкурентных согласованных действий являются общественно опасными. Впервые обосновывается вывод о том, что использование в уголовном законе терминологического оборота «антиконкурентные согласованные действия» является нежелательным ввиду отсутствия в Законе Украины «О защите экономической конкуренции» точного перечня таких действий, а также ввиду того, что антиконкурентные последствия согласованных действий субъектов хозяйствования („недопущение конкуренции”, „устранение конкуренции”, «ограничение конкуренции») является видами юридических презумпций, а их специфика зависит от вида антиконкурентных согласованных действий и признаков рынка (территориальных, временных, товарных границ), на котором совершается правонарушение. Обосновывается необходимость конкретизации видов антиконкурентных согласованных действий, за совершение которых и за принуждение к совершению которых должна быть установлена уголовная ответственность.

Рассматриваются вопросы квалификации принуждения к антиконкурентным согласованным действиям по УК Украины и критерии разграничения этого преступления со смежными составами (ст. 206 УК «Противодействие законной хозяйственной деятельности», ст. 355 УК «Принуждение в исполнению или неисполнению гражданско-правовых обязательств»).

Использование сравнительно-правового метода [сопоставление положений УК Украины и уголовно-правовых источников тридцати двух зарубежных странах (ЕС, СНГ, др.)] позволило сделать вывод о разной целевой направленности и регламентации уголовно-правовых запретов за конкурентные правонарушения. Необходимо, по нашему мнению, создание единого правового поля в сфере конкуренции и выявления положительного опыта, который может быть заимствован украинским законодателем в борьбе с правонарушениями подобного рода.

С учетом всех выводов, сделанных на основании проведенного исследования, предложена новая редакция ст. 228 УК („Принуждение к совершению действий, которыми ограничивается конкуренция в предпринимательской деятельности”). Предлагается также дополнить УК ст. ст. 228¹ («Установление или поддержание экономически необоснованных цен на товары, работы, услуги»), 228² («Нарушения порядка проведения аукционов, торгов, тендеров, конкурсов»).

Ключевые слова: антиконкурентные согласованные действия, экономическая конкуренція, принуждение, уголовно-правовая ответственность, конкуренты.



SUMMARY

Chistyakova A.S. Criminal aspects of coercion to coordinated anticompetitor activity. - Manuscript.

Dissertation acquiring scientific degree of the candidate of sciences in law on the specialty 12.00.08 -: criminal law and criminology; criminal-executive law. - National Taras Shevchenko University of Kiev, Kiev, 2009.

The dissertation focuses on the research of the efficacy of legal means for protection of economic competition against coordinated anti-competitor activity on the part of entrepreneurial entities in the field of competitor relations. In connection with it we analyse the current wording of Article 228KK which stipulates criminal liability for coercion to coordinated anti-competitor activity prohibited by the Law “On the protection of economic competition”. In the research we make a differentiation between coercion to coordinated anti-competitor activity and similar offences and violations.

In the research we take into account the experience of a number of foreign countries and offer modernization of legal protection of economic competition in terms of the content and concepts against coordinated anti-competitor activity on the part of entrepreneurial entities. We also take into account the interests of the offended by the encroachment upon economic competition, the offended party being the state, consumers and other entrepreneurial entities.

Key words: coordinated anti-competitor activity, economic competition, coercion, criminal liability, competitors.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Антиконкурентні узгоджені дії - це незаконні узгоджені дії суб'єктів господарювання, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Загальна кількість порушень цього виду в Україні постійно зростає (у 2006 році органами Антимонопольного комітету України їх виявлено та припинено - 131; у 2007 - 139; у 2008 - 254). Із числа виявлених та припинених у 2008 році антиконкурентних узгоджених дій 25,6 % стосувалися встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, 11,4 % - cпотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, 5,9 % - усунення з ринків або обмеження доступу на них інших суб'єктів господарювання, усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців, 1,2 % - розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками.

Вчиненням антиконкурентних узгоджених дій їх учасники посягають на свободу господарської діяльності, порушують публічні інтереси держави та приватні інтереси фізичних та юридичних осіб. При цьому, антиконкурентні наслідки, як правило, мають місце не тільки на ринку, на якому відбувається правопорушення, але й на суміжних ринках, що в цілому впливає на розвиток економіки. Тому актуальним, на наш погляд, є перегляд змісту та обсягу правової, в тому числі кримінально-правової, охорони економічної конкуренції, тобто визначення меж дозволеної та забороненої поведінки суб'єктів господарювання при отриманні ними ринкових переваг.

Кримінально-правові засоби охорони економічної конкуренції, зокрема ст. 228 Кримінального кодексу України (далі по тексту - КК) «Примушування до антиконкурентних узгоджених дій» в редакції Закону України від 3 квітня 2003 р. із змінами, внесеними Законом від 15 квітня 2008 р., не застосовувалась жодного разу. Відсутність практики її застосування є прямим підтвердженням недосконалої юридичної конструкції складів злочину, передбаченого в диспозиції ст. 228 КК України, яка не враховує, в повній мірі, особливості механізму суспільно небезпечних посягань на засади економічної конкуренції. Така ситуація зумовлює „випадіння” зі змісту норм КК діянь, ступінь і характер суспільної небезпечності яких характеризується здатністю заподіювати об'єктам кримінально-правової охорони (а не будь-яким іншим об'єктам) істотну (а не будь-яку іншу) шкоду. В цьому контексті можна прослідкувати взаємозалежність між ефективністю кримінально-правової охорони та структурою і змістом нормативного припису. Кримінально-правова охорона не завжди системно узгоджується з іншими засобами правового впливу на правопорушників, що породжує наявність колізій між кримінально-правовими та адміністративно-господарськими нормами. У зв'язку з цим при розробці оптимальних кримінально-правових засобів охорони прав і інтересів суб'єктів господарювання, споживачів, держави від конкурентних правопорушень мають бути враховані положення, що містяться в Законі України «Про захист економічної конкуренції» та Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Дослідження складів злочину, передбаченого ст. 228 КК, здійснювались лише у науково-практичних коментарях та підручниках. В той же час, в Російській Федерації проблема охорони економічної конкуренції кримінально-правовими засобами розглядалась у п'яти кандидатських дисертаціях: [Є.В. Жукова «Кримінальна відповідальність за монополістичні дії та обмеження конкуренції» (Ростов-на-Дону, 2003), К.М. Хутова «Злочинний монополізм: кримінально-політичне та кримінологічне дослідження» (Саратов, 2006), А.В. Денисової «Кримінально-правові аспекти боротьби з монополізмом в Російській Федерації» (Владивосток, 2006), Ю.Г. Бабаєвої «Кримінальна відповідальність за недопущення, обмеження та усунення конкуренції з використанням службового становища (Москва, 2007), П.М. Репіна «Недопущення, обмеження або усунення конкуренції: Кримінально-правова характеристика (за матеріалами Санкт-Петербурга та Ленінградської області)» (Санкт-Петербург, 2007)].

Підґрунтям для теоретичних висновків та обґрунтування автором своєї позиції були праці, зокрема таких вітчизняних вчених: П.П. Андрушка, А.С. Беніцького, П.С. Берзіна, А.М. Бойка, С.Б. Гавриша, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, В.Т. Дзюби, О.О. Дудорова, В.С. Зеленецького, О.Г. Кальмана, В.М. Киричка, О.М. Костенка, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, А.А. Музики, М.М. Мінаєва, О.М. Готіна, В.О. Навроцького, О.І. Перепелиці, О.Е. Радутного, А.М. Ришелюка, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка, Є.В. Фесенка, С.Д. Шапченка.

Предметом вивчення були також наукові доробки окремих російських вчених: А.М. Варламової, Б.В. Волженкіна, А.Е. Жалінського, І.А. Клепіцького, Н.О. Лопашенко, П.С. Яні.

Аналіз змісту антиконкурентних узгоджених дій може бути повним лише за умови опрацювання результатів досліджень з конкурентного та господарського права, які були здійснені, зокрема, О.А. Беляневич, С.С. Валітовим, О.М. Вінник, О.С. Каштановим, Н.М. Корчак, О.О. Костусєвим, С.Б. Мельник, М.О. Мельниченком, Н.О. Саніахметовою, К.Ю. Тотьєвим, І.І. Туйськ, І.А. Шуміло, В.С. Щербиною.

Наведені міркування визначили комплексний характер дисертаційного дослідження, вибір теми, основні напрями й методи його проведення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005-2010 рр.: «Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти», затвердженої на засіданні кафедри кримінального права та кримінології (протокол від 17 березня 2005 р. № 12), тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол від 30 жовтня 2006 р. № 2) та ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є удосконалення системи кримінально-правових заходів протидії антиконкурентним узгодженим діям суб'єктів господарювання, формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення ст. 228 КК та розробка критеріїв відмежування злочину, склади якого передбачені в диспозиціях цієї статті, від суміжних злочинів та інших правопорушень у зазначеній сфері.

Мета дослідження конкретизується у завданнях, які полягають у такому:

1) здійснити аналіз змісту понять конкуренції (економічної та добросовісної), антиконкурентних узгоджених дій, примушування до їх вчинення, співвідношення цих понять між собою, а також визначити механізм їх впливу на засади кримінально-правової охорони економічної конкуренції в Україні;

2) здійснити аналіз ознак основного і кваліфікованого складів злочину, передбаченого чинною редакцією ст. 228 КК, та на його основі виявити існуючі прогалини, суперечності та колізії, в тому числі міжгалузеві, та запропонувати шляхи їх усунення та розв'язання;

3) визначити місце та роль кримінально-правових норм в системі правової охорони економічної конкуренції;

4) виробити теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення диспозицій та санкцій ст. 228 КК, спрямовані на підвищення ефективності боротьби з порушеннями правил економічної конкуренції в Україні.

Об'єктом дослідження є кримінально-правова охорона економічної конкуренції в Україні.

Предметом дослідження є кримінально-правові аспекти відповідальності за примушування до антиконкурентних узгоджених дій (ст. 228 КК України).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань дисертаційного дослідження в роботі були використані такі апробовані загальнонаукові та спеціально-юридичні наукові методи: діалектичний - для з'ясування змісту понять: „конкуренція” (економічна та добросовісна), „антиконкурентні узгоджені дії”, „недопущення конкуренції”, „усунення конкуренції”, „спотворення конкуренції”, „погроза”, „насильство”, „шкода” (матеріальна, моральна), „примушування” в контексті механізму їх впливу на засади кримінально-правової охорони економічної конкуренції в Україні (підрозділ 1.1, 1.2, висновки); системно-структурний - для визначення меж і місця кримінально-правових норм в охороні економічної конкуренції, аналізу співвідношення кримінальної та інших видів юридичної відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій та за примушування до їх вчинення (застосовувався у всіх розділах, додатки); історичний - для визначення закономірностей в зміні цільової спрямованості норм про кримінальну відповідальність за вчинення антиконкурентних узгоджених дій та примушування до їх вчинення (підрозділ 1.1, 1.2, 3.2, додатки); порівняльно-правовий - при співставленні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за конкурентні правопорушення в кримінальному законодавстві України та окремих зарубіжних країн [ЄС, СНД, інших країн] (підрозділ 1.1, 1.2, 3.2, додатки); статистичної інформації - для здійснення висновків щодо загальної поширеності окремих видів антиконкурентних узгоджених дій та кількості випадків застосування різних видів юридичної відповідальності за їх вчинення (підрозділ 1.1, 3.2, додатки); формально-логічний, філологічний та метод системного аналізу - для характеристики об'єктивних та суб'єктивних ознак складів злочину „Примушування до антиконкурентних узгоджених дій”, розкриття його місця у системі злочинів у сфері господарської діяльності, а також для визначення критеріїв його відмежування від суміжних складів та інших правопорушень (підрозділ 3.1, 3.2); моделювання - для вироблення пропозицій та практичних рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-правових норм у сфері кримінально-правової охорони добросовісної економічної конкуренції (висновки).

Емпіричною базою дисертаційного дослідження є статистичні дані, річні звіти, рішення Антимонопольного комітету України з розгляду справ про антиконкурентні узгоджені дії, окремі рішення господарських судів по даній категорії справ у період з 2003 по 2008 роки, статистичні дані Державної судової адміністрації України, підписані Україною міжнародні договори, які встановлюють інші правила регулювання у сфері конкуренції, ніж встановлені національним законодавством, зареєстровані у Верховній Раді України законопроекти, якими пропонуються зміни до чинного регулятивного законодавства щодо обсягу та змісту правової охорони конкуренції (економічної, добросовісної).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем кримінально-правової охорони економічної конкуренції. У дисертації здійснено детальний аналіз складів злочину, передбаченого в диспозиціях ст. 228 КК, уточнено юридичний зміст та обсяг термінів та термінологічних зворотів, які мають значення для встановлення засад кримінально-правової охорони економічної конкуренції, вироблено практичні рекомендації щодо вдосконалення змісту кримінально-правових норм, які пов'язані з кримінально-правовою охороною економічної конкуренції, зокрема сформульовані пропозиції щодо усунення існуючих вад і прогалин, що мають місце в чинному законодавстві у зв'язку з наявністю різних видів юридичної відповідальності за подібну або аналогічну неправомірну поведінку. Запропоновані критерії відмежування складу злочину „Примушування до антиконкурентних узгоджених дій” від суміжних складів та інших правопорушень. Наукова новизна відображена в таких основних положеннях:

вперше:

- на основі аналізу понять економічної конкуренції, антиконкурентних узгоджених дій, примушування до їх вчинення та співвідношення їх між собою зроблений висновок, що примушування до антиконкурентних узгоджених дій є лише одним, і при цьому не основним, різновидом посягань на економічну конкуренцію. На думку дисертанта, такими, що заподіюють чи здатні заподіяти істотну шкоду безпосередньо економічній конкуренції, є, перш за все, самі по собі антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання, які (дії) в багатьох випадках не зумовлені примушуванням до їх вчинення;

- враховуючи, що вчинення відповідних антиконкурентних узгоджених дій неминуче тягне негативні наслідки для конкуренції у виді її «усунення», «спотворення», «недопущення», які мають характер юридичних презумпцій, а їх специфіка залежить від виду антиконкурентних узгоджених дій та ознак ринку, на якому вчинюється конкурентне правопорушення, обґрунтовується недоцільність окремої фіксації таких наслідків у відповідних кримінально-правових нормах;

- зроблено висновок, що термінологічний зворот (формулювання) „антиконкурентні узгоджені дії” має невизначений характер, оскільки перелік таких дій не є вичерпним, у зв'язку з чим пропонується конкретизувати види антиконкурентних узгоджених дій, за вчинення яких та за примушування до вчинення яких має бути встановлена кримінальна відповідальність, шляхом передбачення у КК їх вичерпного переліку;

- обгрунтовується доцільність виокремлення в КК України окремого виду злочину - „Порушення порядку проведення аукціонів, тендерів, конкурсів”. Пропонується сформулювати цей склад злочину як матеріальний, передбачивши обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони наслідки у вигляді заподіяння істотної матеріальної шкоди потерпілому, яким може бути власник майна або учасник торгів, аукціонів чи тендерів.

удосконалено:

– конкретизацію способів протиправного впливу на потерпілого у ч. 1 ст. 228 КК. Враховуючи, що в ст. ст. 189, 206, 228, 355 КК передбачений, по суті, однотипний зміст такого впливу, пропонується доповнити диспозицію ч. 1 ст. 228 КК вказівкою на такі способи як: «вчинення примушування з погрозою насильства над потерпілим та близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або обмеження прав, свобод чи законних інтересів цих осіб, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці»;

– позицію, що при примушуванні до окремих видів антиконкурентних узгоджених дій, дії винного, у поєднанні із зазначеними в законі обставинами, можуть бути кваліфіковані за ст. 228 та ст. ст. 206, 355 КК як ідеальна сукупність злочинів.

дістали подальшого розвитку:

- позиція, що антиконкурентні узгоджені дії, а так само примушування до їх вчинення, можуть бути вчинені виключно в певній конкретній ситуації, яка є поєднанням місця, часу та обстановки, - на конкретно визначеному конкурентному ринку, враховуючи його ознаки;

- обґрунтування можливості визнання одного й того ж акту поведінки особи правопорушеннями, за які передбачаються різні види юридичної відповідальності. Зокрема, на думку дисертанта, за певних обставин, має місце своєрідна „ідеальна сукупність” злочину, передбаченого ст. 228 КК, та цивільно-правового делікту (зловживання цивільними правами), що обумовлює законність застосування до відповідних суб'єктів кримінальної та цивільної відповідальності, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дослідження використовувались під час підготовки робочою групою Антимонопольного комітету України, до складу якого входив дисертант, проекту Закону „Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України” (лист АМК від 14.05.2008 № 21-293/02-3305). Підготовлені дисертантом зауваження та пропозиції до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії» (реєстраційний номер 3577 від 29 грудня 2008 року) були направлені до Верховної Ради України, і визнані слушними та будуть використані при доопрацюванні проекту Закону, про що свідчить лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 13 березня 2009 року № 04-19/3-656.

Основні положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі вищих юридичних закладів освіти та факультетів за спеціальністю „Правознавство” при вивченні курсу „Кримінальне право України. Особлива частина”, для розробки спецкурсів кримінально-правового та господарсько-правового циклу, у процесі підготовки навчальних посібників.

Висновки, зроблені у дисертаційному дослідженні, можуть слугувати підґрунтям для проведення подальших наукових досліджень.

Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження були зроблені доповіді на наукових конференціях: [„Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених” (Україна, Київ, 2007); „Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Україна, Львів, 2007); „Склад злочину: проблемні питання” (Україна, Київ, 2008)]; конгресах: [ІІІ Російський Конгрес кримінального права „Протидія злочинності: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти” (Росія, Москва, 2008)]; симпозіумах: [«Кримінальний кодекс України 2001 р.: Проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві» (Україна, Львів, 2008 р.)] та на Науково-практичному семінарі аспірантів в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (Україна, Київ, 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору опублікованої роботи, в дисертації не використовуються.

Публікації. Результати та основні висновки за темою дисертації опубліковано у семи наукових роботах, з яких чотири - у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 276 сторінок, із них основний текст - 200 сторінок, додатки (8) - 76 сторінок, список використаних джерел (197 найменувань) - 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на зв'язок дослідження з науковддими планами та програмами, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет дослідження, його емпірична база, формулюється наукова новизна, розкривається теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

У розділі 1 „Об'єктивні ознаки примушування до антиконкурентних узгоджених дій”, що складається з двох підрозділів розкривається зміст об'єктивних ознак складів злочину, передбаченого ст. 228 КК України.

У підрозділі 1.1. „Об'єкт примушування до антиконкурентних узгоджених дій” аналізується зміст (юридичний та економічний) конкуренції як об'єкта правової та кримінально-правової охорони, розглядаються види та зміст конкурентних правопорушень, визначається місце антиконкурентних узгоджених дій в системі конкурентних правопорушень, аналізуються види антиконкурентних узгоджених дій та механізм їх вчинення.

З урахуванням змісту конкурентних правопорушень, дисертант робить висновок, що видовим об'єктом злочину, передбаченого ст. 228 КК слід вважати свободу здійснення господарської діяльності, яка ґрунтується на дотриманні суб'єктами господарювання порядку (правил) добросовісної економічної конкуренції, визначеного правовими нормами. Таке визначення видового об'єкта дозволяє злочини, склади яких передбачені ст. ст. 203¹, 206, 228, 229, 231, 232, 232¹ розділу VII Особливої частини КК, віднести до однієї групи злочинів - проти економічної та добросовісної конкуренції. Обґрунтовується, що основним безпосереднім об'єктом цього злочину є свобода здійснення господарської діяльності, пов'язана з дотриманням суб'єктами господарювання передбачених нормативно-правовими нормами правил економічної добросовісної конкуренції. При цьому, залежно від виду посягання, додатковим об'єктом злочину може бути здоров'я людини, право власності фізичних осіб або суб'єктів господарювання, права споживачів продукції, що виробляється та реалізується з порушенням засад (правил) економічної конкуренції (тобто має місце множинність, полісемічність об'єкту злочину). Відсутність конкретизації антиконкурентних узгоджених дій, примушування до яких вважається злочином, створює певні труднощі при тлумаченні кримінально-правової норми, оскільки: а) відсутній вичерпний перелік антиконкурентних узгоджених дій в Законі „Про захист економічної конкуренції”; б) деякі види антиконкурентних узгоджених дій, за певних обставин, можуть бути дозволені Антимонопольним комітетом України або Кабінетом Міністрів України; в) „усунення”, „спотворення”, „обмеження” конкуренції є видами юридичних презумпцій, тобто є встановленими законом припущеннями про існування певного факту, реальність якого вважається істиною і не потребує доказів; г) об'єктивні ознаки „усунення”, „спотворення”, „недопущення” конкуренції залежать від ринку, на якому відбувається конкурентне правопорушення.

У підрозділі 1.2. «Об'єктивна сторона примушування до антиконкурентних узгоджених дій» дисертантом здійснено детальний аналіз: 1) змісту терміну «примушування» та особливостей його вживання у кримінальному законі; 2) характеру та змісту поведінки (правомірна, неправомірна), до якої примушують потерпілого; 3) способів конкретизації у диспозиціях кримінально-правових норм терміну «примушування». Законодавець необґрунтовано (з огляду на положення статей 189, 206 КК) обмежує у ст. 228 КК способи примушування до антиконкурентних узгоджених дій, створивши ситуацію, коли примушування шляхом шантажу чи іншим суспільно небезпечним способом, відповідно до чинної редакції ст. 228, злочину не утворює, хоча при цьому може бути заподіяно, за певних обставин, істотну шкоду інтересам потерпілих осіб.

У диспозиції ст. 228 КК вказані чотири альтернативні способи примушування: а) застосування насильства; б) заподіяння матеріальної шкоди; в) погроза застосування насильства; г) погроза заподіяння матеріальної шкоди. Обґрунтовується, що при вчиненні даного злочину може мати місце як часткове, так і повне поєднання зазначених способів. Автором визначаються особливості поєднання способів примушування до антиконкурентних узгоджених дій: перехід від „доведення погрози до відома потерпілого” до її „реалізації”, від менш інтенсивних (щодо впливу на свідомість та волю потерпілої особи) - всі види погроз - до більш інтенсивних способів примушування - реалізація погроз.

Робиться висновок, що насильство у складах злочину, передбаченого ст. 228 КК, є, перш за все, характеристикою діяння, тому злочин, вчинений цим способом, буде вважатись закінченим з моменту фактичного застосування насильства і в цьому випадку кваліфікація не буде залежати від настання чи ненастання суспільно небезпечних наслідків. При кваліфікації примушування до антиконкурентних узгоджених дій слід враховувати, що чинна редакція ст. 228 КК передбачає наявність двох альтернативних насильницьких способів примушування: насильства фізичного та психічного. Під першим із них (фізичним насильством) слід розуміти: 1) насильство, яке безпосередньо пов'язане із заподіянням фізичного болю потерпілому і може виражатися у нанесенні ударів, побоїв, мордуванні, катуванні, вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, незаконному позбавленні волі, заподіянні легких, середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 2) насильство, яке безпосередньо не пов'язане із заподіянням фізичного болю потерпілому (впливом на тіло потерпілого) і може виражатися у триманні потерпілого в закритому приміщенні проти та всупереч його волі. При цьому, заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, смерть потерпілого не охоплюється ознакою „застосування насильства”, передбаченою в диспозиції ч. 1 ст. 228 КК, і повинні діставати самостійну кваліфікацію. Під другим із них (психічним насильством) слід розуміти всі види погроз, незалежно від її (погрози) виду, а також інший психологічний вплив, який здійснюється на потерпілого і, який, перш за все, характеризується тим, що потерпілий під примусом змушений вчиняти певні дії всупереч чи поза своєю волею.

При вчиненні злочину шляхом заподіяння матеріальної шкоди він є закінченим з моменту заподіяння потерпілому матеріальних збитків. Кримінальним законом не враховано, що матеріальна шкода може бути завдана при вчиненні самих антиконкуретних узгоджених дій: 1) суб'єктам господарювання, які не беруть участь у антиконкурентних узгоджених діях; 2) споживачам; 3) державі. Вид, розмір та зміст матеріальної шкоди залежить від: 1) ознак ринку, на якому відбувається правопорушення; 2) виду антиконкурентних узгоджених дій; 3) суб'єктного складу правопорушення.

Як примушування до антиконкурентних узгоджених дій, так і самі по собі антиконкурентні узгоджені дії можуть бути вчинені виключно у певній ситуації - поєднання часу, місця та обстановки, якою є конкурентний ринок з його територіальними, часовими та товарними межами.

Розділ 2 „Суб'єктивні ознаки примушування до антиконкурентних узгоджених дій” складається з двох підрозділів, присвячених аналізу змісту ознак суб'єкта та суб'єктивної сторони складів злочину, передбаченого ст. 228 КК України.

У підрозділі 2.1. “Суб'єкт примушування до антиконкурентних узгоджених дій” з урахуванням логіко-граматичного та системного аналізу суб'єктного складу господарського правопорушення, яким є антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання робиться висновок, що примушування до антиконкурентних узгоджених дій може вчинюватись: 1) особою, яка є учасником ринку та учасником антиконкурентних узгоджених дій. Такими особами можуть бути: а) керівники, власники, засновники та учасники юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності; б) фізичні особи - підприємці; в) особи, які здійснюють контроль за іншими юридичними чи фізичними особам; г) особи, що здійснюють управління господарськими об'єднаннями; д) службові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю. При цьому під „контролем” слід розуміти вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів наглядової ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Ознаки вказаних осіб залежать від виду антиконкурентних узгоджених дій та організаційно-правової форми суб'єкта господарювання; 2) будь-якою іншою фізичною особою, яка досягла 16-річного віку і яка не є учасником конкурентного ринку або антиконкурентних узгоджених дій, зокрема, особою, яка виконує замовлення вчинити дії по примушуванню суб'єктів господарювання до антиконкурентних узгоджених дій.

У підрозділі 2.2. „Суб'єктивна сторона примушування до антиконкурентних узгоджених дій” обґрунтовується, що примушування до антиконкурентних узгоджених дій вчинюється з прямим умислом, оскільки при примушуванні має місце однакове психічне ставлення до діяння, яким є примушування, зазначеними у диспозиції ст. 228 КК способами, до вчинення антиконкурентних узгоджених дій, та до наслідків, вид і характер яких обумовлюється способами примушування, а також до ймовірних наслідків від вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

Примушування до вчинення антиконкурентних узгоджених дій характеризується наявністю корисливого мотиву у його широкому розумінні, під яким слід розуміти прагнення винної особи отримати яку-небудь вигоду (матеріальну чи нематеріальну) від своїх дій, та наявністю не лише мети вчинення конкретних дій - спонукати потерпілого вчинити антиконкурентні узгоджені дії, а й проміжної та кінцевої мети. Мета вчинення конкретних дій полягає у прагненні винної особи, зазначеними в диспозиції ст. 228 КК способами, „вплинути” на потерпілого. Проміжною метою вчинення цього злочину слід визнати вчинення потерпілим антиконкурентних узгоджених дій, а кінцевими цілями вчинення цього злочину є отримання ринкової влади, отримання доходу у великому розмірі, отримання інших переваг на ринку. На кваліфікацію дій винного не впливає фактичне досягнення кінцевих цілей, але, їх наявність має враховуватись при призначенні покарання, оскільки вона впливає на ступінь суспільної небезпечності вчинюваного діяння.

У розділі 3 „Проблеми кваліфікації примушування до антиконкурентних узгоджених дій та його відмежування від суміжних злочинів та інших правопорушень”, який складається з трьох підрозділів, дисертант розглядає питання відмежування примушування до антиконкурентних узгоджених дій від суміжних злочинів та інших правопорушень а також визначає особливості кваліфікації примушування до антиконкурентних узгоджених дій, вчиненого організованою групою.

У підрозділі 3.1. „Відмежування примушування до антиконкурентних узгоджених дій від суміжних злочинів” обґрунтовується, що при відмежуванні примушування до антиконкурентних узгоджених дій від суміжних злочинів необхідно враховувати зміст (суб'єктивні та об'єктивні ознаки) кожного з видів антиконкурентних узгоджених дій, до яких примушують потерпілого.

При примушуванні до окремих видів антиконкурентних узгоджених дій, за умови співпадіння способів протиправного впливу на потерпілого та інших обставин, може мати місце ідеальна сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 206 та 228 чи 355 і 228 КК. При відмежуванні примушування до антиконкурентних узгоджених дій та вимагання (ст. 189 КК) слід враховувати положення до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».

У випадку, коли службова особа, примушуючи потерпілого до антиконкурентних узгоджених дій, зловживає владою або службовим становищем чи перевищує владу або службові повноваження, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за відповідними частинами ст. ст. 228 та 364 чи ст. ст. 228 та 365 КК.

В окремих випадках заподіяння матеріальної шкоди при примушуванні до антиконкурентних узгоджених дій може виражатись в умисному знищенні або пошкодженні майна чи умисному пошкодженні об'єктів електроенергетики, відповідальність за які передбачена ст. 194 та ст. 194¹ КК. Кваліфікація дій винного у таких випадках має здійснюватись за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 194, 194¹ та ст. 228 КК з урахуванням співвідношення санкцій зазначених норм.

У підрозділі 3.2. „Відмежування примушування до антиконкурентних узгоджених дій від інших правопорушень” розглядаються питання змішаної протиправності конкурентних правопорушень. Дисертантом проаналізовані: 1) види юридичної відповідальності за вчинення конкурентних правопорушень; 2) кримінальні кодекси 32 зарубіжних країн [ЄС, СНД та ін.] на предмет наявності в них норм, що передбачають кримінальну відповідальність за конкурентні правопорушення, зокрема за вчинення та за примушування до вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Автором розглядаються питання доцільності та обґрунтованості запозичення окремих приписів в КК з врахуванням специфіки національного законодавства.

У підрозділі 3.3. „Особливості кваліфікації примушування до антиконкурентних узгоджених дій, вчиненого організованою групою”, з'ясовується зміст узгоджених дій, до яких примушують потерпілого, та аналізуються особливості умисної спільної участі декількох суб'єктів злочину у примушуванні до антиконкурентних узгоджених дій. Робиться висновок, що узгодженість, до якої примушують потерпілого, має суб'єктивні та об'єктивні ознаки, які характерні для співучасті у власному розумінні, що враховується при формулюванні пропозицій. Законодавець не обґрунтовано, зважаючи на ймовірність вчинення примушування до антиконкурентних узгоджених дій групою осіб за попередньою змовою, криміналізує лише їх вчинення організованою групою. У зв'язку з цим пропонується врахувати в диспозиціях ст. 228 КК, що примушування до антиконкурентних узгоджених дій може бути вчинено як за попередньою змовою групою осіб так і організованою групою.



ВИСНОВКИ

У дисертації обгрунтовано нове вирішення актуального наукового завдання - запропоновано напрями вдосконалення системи кримінально-правових заходів протидії антиконкурентним узгодженим діям суб'єктів господарювання та сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України.

1. Об'єктом правової, в тому числі кримінально-правової, охорони є добросовісна економічна конкуренція - сукупність передбачених нормативно-правовими нормами правил поведінки суб'єктів господарювання на спільному ринку, дотримання яких стимулює розвиток економіки, забезпечує рівні права суб'єктів господарювання на отримання ринкових переваг при здійсненні ними господарської діяльності, забезпечує права споживачів на отримання товарів, робіт, послуг за економічно обгрунтованими цінами. В цьому контексті місце кримінально-правової норми полягає в виконанні нею свого функціонального призначення - охороні економічної конкуренції від суспільно небезпечних діянь, які здатні заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

2. Антиконкурентні узгоджені дії - це господарсько-правове правопорушення, тобто винне, протиправне діяння суб'єктів господарювання, суб'єктивні та об'єктивні ознаки якого залежать від виду антиконкурентних узгоджених дій. За вчинення такого правопорушення до суб'єктів господарювання застосовується господарсько-правова та цивільно-правова відповідальність. Адміністративна відповідальність, передбачена ст. 166² КпАП України, не є ефективним засобом протидії антиконкурентним узгодженим діям: по-перше, положення вказаної статті не узгоджуються зі змістом Закону „Про захист економічної конкуренції”, а, по-друге, антиконкурентні узгоджені дії не віднесені до передбаченого ст. 54 Закону „Про захист економічної конкуренції” переліку правопорушень, за вчинення яких до посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю може бути застосовна адміністративна відповідальність.

3. Обґрунтовується доцільність внесення одночасних комплексних змін у законодавство України, зокрема, у КК та КпАП, спрямованих на вдосконалення правової, в тому числі кримінально - правової, охорони економічної конкуренції. При цьому необхідно уникнути ситуації, коли можливим є одночасне застосування адміністративної та / або кримінальної відповідальності до фізичної особи за вчинення одного й того ж правопорушення, яким є антиконкурентні узгоджені дії, оскільки це суперечить ст. 61 Конституції України, принципу non bis in idem.

4. На підставі аналізу ознак основного і кваліфікованого складів злочину, передбаченого чинною редакцією ст. 228 КК, виявлено найбільш суттєві недоліки сформульованої у ній норми, якими слід визнати: 1) норма не враховує специфіки та ступеня суспільної небезпечності окремих видів посягань на економічну конкуренцію - власне антиконкурентних узгоджених дій, і криміналізує лише примушування до їх вчинення; 2) у формулюванні норми порушуються окремі правила нормотворчої техніки, зокрема не врахована необхідність однотипності підходів щодо вживання термінів в Особливій частині КК та визначення кваліфікуючих ознак складів злочину; 3) у нормі не диференційована відповідальність за застосування насильства, залежно від того, є воно чи ні небезпечним для життя чи здоров'я, ступеня тяжкості наслідків, зокрема розміру заподіяної шкоди. В той же час в інших подібних випадках (ст. ст. 189, 206, 355 КК) така диференціація здійснюється; 4) у нормі відсутні показники визначення матеріальної шкоди, але не визначено кола осіб, яким ця шкода може бути заподіяна (потерпілих). Зазначені недоліки, на думку дисертанта, мають бути усунені шляхом внесення змін до тексту ст. 228 КК.

5. На підставі здійсненого дослідження пропонуються такі зміни та доповнення до Кримінального кодексу України:

1. Викласти статтю 228 КК у такій редакції:

„Стаття 228. Примушування до вчинення дій, якими обмежується конкуренція в підприємницькій діяльності

1. Примушування до встановлення чи підтримання економічно необґрунтованих цін на товари, роботи, послуги, поєднане з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна, обмеження прав, свобод чи законних інтересів потерпілого чи близьких йому осіб, або розголошення відомостей, які потерпілий чи близькі йому особи бажають зберегти в таємниці,- карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи близьких йому осіб, або з пошкодженням чи знищенням майна,- караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або вчинені організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди у великому розмірі чи спричинили інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян”.

2. Доповнити Кримінальний кодекс України статтями 228¹ та ст. 228² такого змісту:

«Стаття 228¹. Встановлення чи підтримання економічно необгрунтованих цін на товари, роботи, послуги

1. Встановлення чи підтримання економічно необгрунтованих цін на товари, роботи, послуги, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо це завдало споживачу чи суб'єкту господарювання матеріальної шкоди у великому розмірі ,- карається штрафом у розмірі від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Ті самі дії, що завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Примітка. Матеріальна шкода, яка завдана споживачу, вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому - якщо її розмір у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Матеріальна шкода, яка заподіяна державі чи суб'єкту господарювання, вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому - якщо її розмір у три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 228². Порушення порядку проведення тендерів, конкурсів, аукціонів

1. Порушення порядку проведення тендерів, конкурсів, аукціонів а так само продаж їх об'єктів за економічно необґрунтованими цінами, якщо такі дії завдали матеріальну шкоду у значному розмірі власнику майна або учаснику торгів,- караються штрафом у розмірі від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років

2. Ті самі дії, якщо вони завдали матеріальної шкоди у великих розмірах,- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у значному розмірі, якщо її розмір у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чистякова А. С. Способи примушування до антиконкурентних узгоджених дій. Кримінально-правова характеристика / А. С. Чистякова // Вісник прокуратури. -- 2008. -- № 5 (83). -- С. 57--66.

2. Чистякова А. С. Поняття та види антиконкурентних узгоджених дій (ст. 228 Кримінального кодексу України) / А. С. Чистякова // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. -- 2008. -- № 3. -- С. 173--179.

3. Чистякова А. Об'єкт злочину, передбаченого статтею 228 Кримінального кодексу / Анастасія Чистякова // Підприємництво, господарство, право. -- 2007. -- № 9. -- С. 77--82.

4. Чистякова А. С. Вдосконалення кримінально-правової охорони економічної конкуренції від антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання / А. С. Чистякова // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. -- 2008. -- № 4 (31). -- С. 35--39.