Адміністративно-правове забезпечення впровадження міжнародно-правових стандартів у діяльність органів міліції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 342.951:351.74](477):006.032

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ У ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Касараба Юрій Ярославович

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор Шамрай Василь Олександрович, завідувач кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Остапенко Олексій Іванович, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу

кандидат юридичних наук, доцент Алімов Роман Святославович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Є.О. Дідоренка, заступник начальника кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності

Захист відбудеться «19» лютого 2009 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15. корп. 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13. корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий «14» січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З початком розбудови незалежної Української держави захист прав і свобод людини став одним з основних її пріоритетів. Саме відношення держави до прав і свобод людини є показником ступеня набуття нею демократичності. Разом з проголошенням незалежності наша держава обрала стратегічний напрямок - Європейське Співтовариство. Цей шлях обумовлює приведення у відповідність не тільки нормативно-правової бази, а й організації забезпечення прав і свобод людини правоохоронними органами згідно із стандартів Європейського Союзу.

У другій половині XX ст. права людини знайшли визнання як цінність, що належить всьому міжнародному співтовариству, й отримали обґрунтування в міжнародному і європейському праві як правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави.

На шляху до задекларованої євроатлантичної інтеграції Україна намагається привести у відповідність до міжнародних стандартів вітчизняне законодавство, забезпечити права і свободи людини за допомогою правоохоронних органів. Необхідність запровадження єдиних міжнародних стандартів у діяльність органів міліції України на європейському рівні зумовлена зростанням транснаціональної організованої злочинності, великими темпами міграції населення в Європі, суттєвими відмінностями в національних системах підготовки поліцейських кадрів, а також проблемою дотримання прав людини в діяльності міліції.

У своїй діяльності працівники органів міліції керуються не тільки внутрішнім законодавством, але й активно звертаються до міжнародних актів. Бажаючи стати повноправним членом світового співтовариства, Україна приєдналася до відповідних міжнародних конвенцій, що спричиняє необхідність імплементації їх у національне законодавство. Вивчення міжнародних стандартів правоохоронної діяльності в зарубіжних країнах та впровадження цих стандартів у законодавство України обумовлює актуальність обраної теми.

Окремі питання, пов'язані із вивченням міжнародно-правових стандартів правоохоронних органів України, у своїх працях досліджували: С.Д. Гусарєв, Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, Я.Ю. Кондратьєв, Ю.Ф. Кравченко, О.В. Негодченко, М.П. Орзіх, С.В. Попов, О.Л. Порфімович, Ю.І. Римаренко, а також вчені країн СНД: Ю.Є. Аврутін, А.С. Горшкова, І.Ф. Колонтаєвська, В.М. Кукушин, Є.А. Лукашева, Р.А. Мюллерсон, В.С. Нерсесянц, Л.Л. Попов, С.В. Черніченко, Л.Н. Шестакова та ін.

Неможливо було здійснити дослідження багатьох питань теми дисертації без звернення до наукових праць зарубіжних авторів: О. Аннеке, Є. Бредлі, П. ван Реенена, М. Деніса, Р. Кей, К. К'яромонте, Т. Марка, К. Ральфа, К. Шефера, Р. Шулте, Н. Уільдрікса, Т. Фальтеса та ін.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали також роботи відомих правознавців України: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, М.А. Баймуратова, В.Т. Білоуса, І.П. Голосніченка, М.Ф. Головатого, Т.Г. Грици, В.Л. Грохольського, В.В. Коваленка, М.В. Костицького, І.О. Кресіної, В.І. Курила, М.Н. Курка, В.І. Олефіра, О.І.Остапенка, Н.А. Пелиха, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, Т.О. Процента, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, С.С. Сливки, О.Д. Тихомирова, В.І. Шакуна, В.О. Шамрая, Ю.С. Шемшученка та ін.

Актуальність дослідження зумовлюється також необхідністю практичного застосування в Україні світових та європейських стандартів етичної поведінки працівників міліції, реалізації нових підходів щодо вдосконалення правоохоронної діяльності органів міліції України.

У зв'язку із проведенням адміністративної реформи в Україні відбуваються значні зміни у системі МВС України. Вона змінюється із карно-репресивної системи в систему правової допомоги населенню. Нові виклики вимагають появи нового типу працівника органів міліції, етика поведінки якого повинна відповідати європейським стандартам.

Інтеграція України у світове співтовариство вимагає від нашої держави підвищення її міжнародного авторитету, створення позитивного іміджу, що потребує подальшої активізації інформаційної діяльності органів виконавчої влади, особливо органів міліції.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Тематики пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 - 2009 років, що затверджена наказом МВС України № 755 від 05.07 2004 р., а також напрямків наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету у контексті проведення в нашій державі адміністративної реформи.

Мета і завдання дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення аналізу та узагальнення міжнародно-правових стандартів діяльності правоохоронних органів іноземних держав запропонувати нові теоретико-методологічні та науково-прикладні підходи в організації діяльності органів міліції України щодо забезпечення прав і свобод людини, дотримання етичних принципів працівниками міліції у боротьбі зі злочинністю та профілактиці правопорушень.

Для реалізації поставленої мети і завдань досліджено:

існуючу класифікацію міжнародно-правових стандартів, що застосовуються органами міліції України в їхній діяльності;

базові науково-теоретичні положення і практичну організацію діяльності органів міліції України щодо забезпечення прав і свобод людини;

рівень впровадження міжнародно-правових стандартів у діяльність органів міліції України щодо забезпечення прав і свобод людини;

ступінь удосконалення організаційно-правового забезпечення правоохоронної діяльності; міліція працівник етичний злочинність

лінгвістично-юридичний зміст міжнародно-правових стандартів етичної поведінки поліції зарубіжних країн;

можливості використання в Україні досвіду діяльності поліції зарубіжних країн у сфері забезпечення прав і свобод людини;

напрями реформування відомчої освіти відповідно до міжнародних стандартів підготовки поліцейських кадрів.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час застосування міжнародно-правових стандартів правоохоронними органами.

Предмет дослідження - нормативні акти, які регулюють адміністративно-правове забезпечення впровадження міжнародно-правових стандартів у діяльність органів міліції України.

Методи дослідження. У дисертації використана сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, який сформував підґрунтя комплексного використання інших методів.

При підготовці дисертації використано фундаментальні дослідницькі принципи наукового аналізу, і зокрема, дотримання принципу об'єктивності, який передбачає використання у процесі дослідження різних статистичних та інформаційних даних, матеріалів міжнародних та вітчизняних наукових конференцій, результатів соціологічних досліджень.

Важливе значення у дослідженні надається компаративістському методу, що уможливлює порівняння особливостей міжнародно-правових стандартів УРСР та сучасної демократичної Української держави; стандарти діяльності органів міліції України та інших країн.

Для аналізу дисертаційного дослідження застосовувалися методи структурного функціоналізму, які полягають, зокрема, в трактуванні прав людини як цілісної системи з її структурними компонентами, її функціонуванні в процесі розбудови демократичної, правової та соціальної держави.

Вивчення об'єкта дослідження неможливе без застосування спеціальних методів пізнання: історичного - при встановленні генезису понять; порівняльно-правового - при порівнянні українського законодавства із нормами міжнародного права; формально-юридичного та діалектичного, який сформував підґрунтя комплексного використання інших методів.

У процесі наукового дослідження дисертант звертався до окремих наукових методів - формально-логічного, конкретно-історичного, що сприяли науковому дослідженню поставленої проблеми.

Названі методи дослідження використані у взаємозв'язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об'єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.

Достовірність та обґрунтованість висновків проведеного дослідження підтверджується емпіричною базою. Зокрема, автором за спеціально розробленою анкетою було опитано 135 осіб: дізнавачів, оперативних працівників, дільничних інспекторів міліції, працівників ДАІ, служби ГІРФО під час курсів підвищення кваліфікації та заочного навчання у Київському університеті внутрішніх справ протягом 2005 - 2007 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією із перших в Україні робіт щодо адміністративно-правового забезпечення впровадження міжнародно-правових стандартів у діяльність органів міліції України. Наукові дослідження у цьому напрямку не проводилися, а основна увага концентрувалась на аналізі діяльності всіх органів внутрішніх справ України щодо дотримання прав і свобод людини і громадянина, а не безпосередньо органів міліції. Однак саме питання імплементації міжнародно-правових стандартів діяльності європейських правоохоронних органів у національне законодавство є найбільш проблемними і, в зв'язку з цим, найбільш актуальними, оскільки без вирішення цих проблем неможлива подальша інтеграція країни в європейське співтовариство. У дисертації сформовано низку нових наукових положень та висновків, найбільш суттєві із них такі:

вперше:

визначено зміст та надано характеристику міжнародних стандартів прав людини;

розроблено поняття міжнародних стандартів діяльності органів міліції (поліції);

сформульовано основні морально-етичні принципи діяльності працівників органів міліції України;

- запропоновано внести доповнення до частини 1 статті 3 Закону України «Про міліцію» такого змісту: «…державного захисту працівника міліції; обов'язкового професійного відбору при рівному доступі громадян до служби в органах внутрішніх справ; співвідносності обов'язків, заборон і обмежень на службі в органах внутрішніх справ соціальним гарантіям працівника міліції».

удосконалено:

механізм адаптації міжнародних стандартів діяльності поліції в галузі прав людини до законодавства України;

форми і методи адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України щодо забезпечення ними прав і свобод людини і громадянина.

набуло подальшого розвитку:

- дослідження впливу міжнародним морально-етичних стандартів на професійну діяльність органів міліції України;

проаналізовано дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених щодо організації навчально-виховного процесу як у вищих навчальних закладах системи МВС України, так і у поліцейських навчальних закладах зарубіжних країн;

обґрунтовано низку пропозицій, спрямованих на реформування діючої системи підготовки кадрів для органів міліції України в контексті Болонського процесу.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що на його основі сформульовано наукові положення, які сприятимуть розвиткові науки адміністративного права. Аналіз норм вітчизняного та зарубіжного адміністративного законодавства, адміністративної практики та наукових праць видатних вчених сприяв розробленню власних наукових обґрунтованих висновків, що є теоретичною основою для подальших розробок.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вказані положення, викладені в роботі, можуть бути використані у сфері науково-дослідної, правотворчої, правоохоронної та правозахисної діяльності, у навчальному процесі вищих навчальних закладів освіти і факультетів за спеціальністю «Правознавство» системи МВС України, при вивченні курсів «Адміністративне право і процес», «Правоохоронні і судові органи України», «Адміністративна діяльність ОВС України», для розробки програм спецкурсів адміністративно-правового спрямування, у процесі підготовки навчальних посібників та методичних рекомендацій.

Дисертантом використано основні положення дисертаційного дослідження безпосередньо під час підготовки науково-практичного коментаря до Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Акт впровадження в практичну діяльність результатів дисертаційного дослідження Касараби Ю.Я., затверджений ДРП МВС України від 15 червня 2007 року); результати дисертаційного дослідження використовувались у навчальному процесі для проведення семінарів і практичних занять, при вивченні спецкурсу «Забезпечення законності та прав людини в діяльності міліції громадської безпеки», знайшли своє відображення у лекції з вищезазначеного спецкурсу на тему: «Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку» (Акт про впровадження наукових розробок дисертації Касараби Ю.Я. в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ, затверджений КНУВС від 4 липня 2007 року).

Рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні Касараби Ю.Я., впроваджені в навчальний процес юридичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки в частині викладання навчальних дисциплін та спецкурсів: «Адміністративна діяльність ОВС», «Забезпечення прав людини міліцією громадської безпеки» на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права (акт впровадження від 21 грудня 2007 року).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні» (м. Львів, 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «П'яті осінні юридичні читання» («Молодь у юридичній науці») (м. Хмельницький, 2007 р.); Науково-теоретичній конференції, присвяченій створенню Академії управління МВС України «Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності» (м. Київ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток юридичної науки на сучасному етапі» (м. Тернопіль, 2007 р.).

Основні теоретичні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у 9 наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях з юридичних наук, та у тезах доповідей на шести науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (179 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 185 сторінки, основний зміст - 172 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано методологічні принципи дослідження, його об'єкт та предмет, визначено мету і завдання, наукову новизну, практичне і теоретичне значення дисертаційної роботи.

У першому розділі «Впровадження міжнародно-правових стандартів діяльності органів міліції у законодавство України як необхідна умова інтеграції держави у світове співтовариство» стверджується неухильне зближення України із Європейським Союзом, що вимагає від нашої держави адаптації інститутів державної служби, зокрема органів міліції, до стандартів демократичних країн Заходу.

У підрозділі 1.1. «Історичні передумови виникнення та впровадження міжнародно-правових стандартів у діяльність органів міліції України» зазначено, що стандартизація пройшла тривалий процес еволюції.

До відновлення Україною незалежності 1991 р. її стандартизація розвивалася в рамках стандартизації СРСР, оскільки існувала об'єктивна потреба уніфікувати стандарти кожної республіки у всіх галузях народного господарства. Після розпаду СРСР Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України у 1992 р. створено Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики, яким проведена значна робота щодо приведення внутрішнього законодавства у відповідність з міжнародними стандартами. Цей напрямок правотворчої діяльності отримав потужний імпульс після ухвалення 28 червня 1996 р. Конституції України, яка закріпила положення щодо включення чинних міжнародних договорів України до національної правової системи. Однак стандарти діяльності органів міліції в Україні так і не були розроблені. Виходячи із міжнародних стандартів юридичного забезпечення прав і свобод людини, головними принципами в діяльності міліції повинні стати законність, недискримінація, відповідність вимогам демократичного суспільства та гуманність.

На міждержавному, міжурядовому, міжвідомчому рівнях Україною ратифіковано низку договорів, покликаних об'єднати правоохоронні органи та міжнародні організації у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, зокрема Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, Конвенція ООН проти тортур та інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поведінки та покарання, Європейська конвенція про видачу правопорушників, угода про співробітництво між урядами України та Ізраїлю у сфері попередження злочинів та правоохоронній діяльності та ін. Типові договори ООН виступають важливим засобом розширення міжнародного співробітництва та постають зразком для укладання Україною двосторонніх та багатосторонніх договорів з координації спільних зусиль у боротьбі зі злочинністю.

У підрозділі 1.2. «Сутність та класифікація міжнародно-правових стандартів органів міліції України» розглядаються особливості міжнародних правових стандартів, які стосуються прав людини в діяльності правоохоронних органів. Зазначається, що міжнародні стандарти прав людини - це закріплені в міжнародних актах та інших міжнародних документах певні еталони, норми, показники, до дотримання та досягнення яких заохочується або ж зобов'язується держава. Стандарти можна класифікувати за такими критеріями: рівень нормальності (загальності), обсяг адресатів, ступінь абстрактності вираження, характер обов'язковості тощо.

Особливість міжнародних стандартів полягає в тому, що вони регламентують не тільки міжнародне співробітництво держав та інших зазначених ними суб'єктів, а й спільно вироблені державами принципові підходи і міжнародно-правові принципи становлення, формування і функціонування визначених публічних і приватних інститутів на території конкретних держав.

Міжнародні стандарти, які стосуються прав людини в діяльності правоохоронних органів, розробляються низкою органів системи ООН, зокрема Комісією з прав людини. Ухвалення цих стандартів Генеральною Асамблеєю, Економічною та Соціальною Радою ООН, надає їм універсального характеру.

У міжнародних стандартах значна увага зосереджена на проблемі дотримання прав людини при затриманні особи. Первинним етапом до запровадження міжнародних стандартів при затриманні в законодавство України є правильне правове та сутнісне тлумачення цих стандартів. Оскільки в нормативних актах країн Європейського Союзу не відділяється адміністративне затримання від кримінального, будь-яке затримання особи здійснюється виключно правоохоронними органами та службами, які підпорядковуються поліції. Затриманням чи арештом визнається будь-яке позбавлення волі особи, незалежно від вчинення нею правопорушення чи злочину. При детальному аналізі загальноєвропейських стандартів затримання спостерігаються суттєві відмінності від норм, що регламентують затримання чи арешт в Україні, де подібні дії мають право вчиняти компетентні визначені законами та іншими нормативно-правовими актами органи та посадові особи. Єдиним положенням, що захищає права та інтереси затриманих чи заарештованих осіб, є повідомлення їхніх родичів, а також власника відповідного підприємства, установи, організації.

У підрозділі 1.3. «Адміністративно-правове регулювання діяльності органів міліції щодо забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні» досліджується вплив міжнародних нормативно-правових актів, в яких закріплені принципи і стандарти в галузі прав людини, на вітчизняне законодавство. Україна ратифікувала всі без винятку міжнародні документи з прав людини. У 1997 р. - приєдналася до Європейської Конвенції про запобігання катуванню чи нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Як член впливових міжнародних організацій, зокрема ООН, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Ради Європи, наріжним каменем мандата яких є права людини. Українська держава здійснює свою внутрішню та зовнішню політику з урахуванням правоохоронних принципів.

Чільне місце в системі регулювання діяльності органів міліції у сфері реалізації європейських стандартів прав людини відводиться Конституції України. Її норми регулюють найважливіші відносини в державі, які мають політичний, економічний, соціальний, державний або ж будь-який інший характер.

Статті Конституції України, що забезпечують правове регулювання діяльності міліції, умовно розділяємо на ті, що: а) закріплюють безпосередньо права людини (ст. 21 - 54 та ін.); б) закріплюють основні гарантії цих прав (ст. 13, 15, 55 - 64, 202 та ін.); в) встановлюють основні принципи діяльності органів держави при забезпеченні реалізації цих прав (ст. 3, 5, 8 та ін.).

Більш детально зміст статей Конституції України регламентовано в інших нормативно-правових актах, зокрема Законі України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р., «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р., «Про забезпечення осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р., «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р. тощо.

Залежно від ступеня функціонального забезпечення діяльності органів міліції, права людини можна класифікувати на: а) права і свободи, забезпечення яких здійснюється виключно органами внутрішніх справ або за їхньою ініціативою спільно з іншими органами виконавчої влади; б) права і свободи, до забезпечення яких органи внутрішніх справ залучаються іншими державними органами та установами, органами місцевого самоврядування; в) основні права і свободи, забезпечення яких покладено на інші державні інституції, а органи внутрішніх справ забезпечують їх у межах покладених на них функцій боротьби зі злочинністю та охороною громадського порядку. Працівники органів внутрішніх справ повинні виконувати свої завдання щодо забезпечення прав і свобод людини тільки в межах своєї компетенції і у точній відповідності до чинного законодавства.

У підрозділі 1.4. «Принципи діяльності органів міліції України відповідно до міжнародних стандартів» досліджено міжнародно-правові стандарти, в яких закріплено основні принципи правоохоронних органів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Говорячи про принципи діяльності органів міліції, зауважимо, що в їхню основу покладено правові принципи.

Виходячи із поняття терміна «принцип» правові принципи визначаються як основоположні ідеї, закріплені в законі. Вони набувають значення імперативних вимог, конкретних правил і зобов'язують правокористувача до певної поведінки або встановлюють певні заборони. Враховуючи значення правових принципів, можна стверджувати, що якість законів і ефективність правового регулювання значною мірою залежить від того, як в них сформульовано і розкрито ці принципи.

Одним з ключових чинників інтеграції України до Європейського та світового співробітництва є створення надійної системи захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення комплексної протидії організованій злочинності та тероризму, а також приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних норм та найкращих іноземних стандартів.

У багатьох міжнародних актах перелік основних принципів неоднаковий, але збігається у найбільш авторитетних універсальних актах, якими є Статут ООН та прийнята Генеральною Асамблеєю у розвиток його положень Декларація про принципи міжнародного права 1970 року. В цих документах перераховані наступні принципи: незастосування сили або загрози сили; мирного розгляду спорів; невтручання; співробітництва; рівноправ'я та самовизначення народів; суверенної рівності держав; належного виконання обов'язків за міжнародним правом.

У преамбулі Міжнародних стандартів юридичного забезпечення прав і свобод людини ООН зазначено, що «норми міжнародного права у сфері захисту прав людини є обов'язковими для всіх держав та їхніх органів, включаючи співробітників правоохоронних установ». Права людини є частиною міжнародного права, за їх дотриманням здійснюється міжнародний контроль.

Серед наукових розробок існує широкий спектр щодо визначення принципів діяльності міліції. Більшість авторів вважають належними до даних принципів такі: організаційні, статусні, деонтологічні тощо. Інші науковці вважають основними принципами такі: законність, дотримання службової дисципліни; єдність усієї системи органів і підрозділів внутрішніх справ; підконтрольність і підзвітність співробітників органів відповідним органам державної влади і управління; справедлива винагорода за працю, просування по службі за результатами праці з врахуванням здатності і кваліфікації; пошана і дотримання прав і свобод людини і громадянина; гуманізм; взаємодія державних органів у забезпеченні безпеки; безперервність; заборони і обмеження, що обумовлені службовою діяльністю.

Детально проаналізувавши різні підходи щодо визначення основних принципів діяльності міліції, раціонально виділити такі: обов'язковості дотримання і захисту прав і свобод людини і громадянина, верховенства законності при виконанні покладених обов'язків і реалізації наданих прав, єдності організації органів і підрозділів внутрішніх справ, єдиноначальності і субординації, взаємодії з громадськими об'єднаннями і громадянами, державного захисту працівника міліції; обов'язкового професійного відбору при рівному доступі громадян до служби в органах внутрішніх справ; співвідносності обов'язків, заборон і обмежень на службі в органах внутрішніх справ соціальним гарантіям працівника міліції.

Підсумовуючи вищевказане та виходячи з основних завдань міліції, пропонуємо частину 1 статті 3 «Принципи діяльності міліції» Закону України «Про міліцію» доповнити реченням такого змісту: «…державного захисту працівника міліції; обов'язкового професійного відбору при рівному доступі громадян до служби в органах внутрішніх справ; співвідносності обов'язків, заборон і обмежень на службі в органах внутрішніх справ соціальним гарантіям працівника міліції».

У другому розділі - «Міжнародно-правові стандарти діяльності органів міліції України» - проаналізовано діяльність органів міліції щодо забезпечення європейських стандартів прав людини і громадянина в Україні.

У підрозділі 2.1. «Міжнародні стандарти та українське законодавство у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні» розглядається діяльність інститутів державної влади щодо адаптації міжнародно-правових стандартів до законодавства України.

Науковці виділяють декілька способів впливу міжнародних норм на внутрішнє законодавство: пряме застосування міжнародних актів після ратифікації, включення міжнародних норм у текст законів та інших підзаконних актів; реалізація положень ратифікованих або нератифікованих актів за допомогою внутрішнього законодавства.

Роль правової охорони прав і свобод людини полягає у створенні реальних умов безперешкодної їх реалізації шляхом попередження порушень. Механізм правової охорони тісно пов'язаний з правовим захистом, який реалізується у випадку порушення прав і свобод людини, якщо їх охорона не дала належного результату.

Права людини в Україні повинні бути імплементовані до конституційного права країн-членів Європейського Союзу на основі ратифікованої Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ратифікація Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод та визнання Україною на своїй території юрисдикції Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, висунула нагальну проблему забезпечення безпосереднього застосування Конвенції судами загальної юрисдикції та іншими суб'єктами у державі.

Необхідною умовою успішної інтеграції України до міжнародних структур, зокрема ЄС, є досягнення певного рівня узгодженості законодавства нашої країни з міжнародно-правовими нормами. Зближення українського законодавства із сучасною європейською системою прав забезпечить розвиток підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян.

Важливою соціальною функцією міжнародних стандартів в галузі прав людини є те, що вони встановлюють «мінімальний рівень» захисту прав людини, тобто той рівень усвідомлення та вербалізації прав людини, в якому знаходить вираження консенсус різних учасників світових політико-правових процесів.

У підрозділі 2.2. «Органи міліції України та їхня діяльність в контексті впровадження міжнародних стандартів прав людини» окреслено завдання міліції в процесі створення правових механізмів забезпечення прав і свобод людини з урахуванням міжнародних стандартів.

Пошук ефективних механізмів, форм і методів забезпечення реалізації прав людини і громадянина в сучасних умовах - важливе завдання правової науки і практики.

Нормотворча діяльність органів внутрішніх справ має підзаконний характер, оскільки спрямована на створення відомчих нормативних актів. Її мета - регулювання різноманітних сторін функціонування органів внутрішніх справ. Правозастосування слід розглядати як один з найбільш дієвих елементів механізму реалізації правових норм і прийняття державно-владних рішень в індивідуально-конкретних справах. Здійснення проголошених Конституцією та іншими нормативними актами прав і свобод людини може бути досягнуте лише за допомогою застосування відповідної правової норми. У ході правозастосування органи міліції: а) встановлюють наявність прав, обов'язків та їх критерії; б) визначають момент дії або факт припинення суб'єктивних прав і обов'язків; в) здійснюють контроль за правильністю набуття прав та обов'язків.

Правозастосовча діяльність органів міліції за своїм змістом поділяється на регулятивну і правоохоронну. Необхідність у застосуванні закону у формі регулятивної діяльності виникає, якщо реалізація правових норм, які встановлюють суб'єктивні права та юридичні обов'язки громадян, неможлива без винесення компетентними органами відповідних владних рішень.

Правоохоронна форма спрямована на охорону найважливіших суспільних відносин, врегульованих нормами права, від будь-яких посягань і безпосередньо пов'язана із захистом прав і свобод людини, а також створенням найбільш сприятливих умов для їх реалізації. Особливість цієї форми діяльності полягає в тому, що вона розпочинається у разі виникнення негативних умов середовища, що провокує протиправну поведінку суб'єкта.

Зазначені форми не слід розглядати окремо. Вони тісно пов'язані між собою і утворюють єдиний непорушний «організм», який і повинен створити гідні умови для реалізації прав і свобод людини. Форми діяльності не є статичними, вони постійно змінюють свій зміст, набувають нових рис, оскільки кожне суспільство перебуває у постійному розвитку. Змінюються умови життя, економічний устрій, політика держави, і все це накладає свій відбиток на форми діяльності органів міліції.

У загальному значенні правоохоронна форма діяльності органів міліції - це цілеспрямована діяльність, яка має на меті створення умов, за яких громадські та державні цінності надійно гарантовані, практично реалізуються і є реальним надбанням кожної людини.

У структурі механізму реалізації прав і свобод людини і громадянина міліція відіграє важливу роль тільки через свою діяльність із забезпечення охорони і захисту прав і свобод, яка має зовнішню і внутрішню функції. Зовнішня функція передбачає, що міліція: а) виконує свої завдання неупереджено, в точній відповідності до закону; б) поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення; в) захищає права людини і громадянина незалежно від походження, майнового чи іншого становища, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, політичних та інших переконань; г) не розголошує відомостей, які стосуються особистого життя людини, не принижує її честі і гідності; д) тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи, якщо без цього неможливо виконати покладені на неї обов'язки; е) забезпечує право на захист та інші юридичні права затриманих і взятих під варту; є) вживає всі передбачені законом заходи для поновлення порушеного права.

Методи діяльності міліції у сфері реалізації прав та свобод людини поділяються на: а) загальні - переконання; примус; б) конкретні - створення умов для реалізації громадянами їхніх прав; профілактика порушень прав громадян; припинення порушення прав громадян; поновлення порушених прав громадян; притягнення до юридичної відповідальності порушників прав громадян.

Всі об'єктивні та суб'єктивні чинники діяльності міліції із забезпечення реалізації загальнолюдських стандартів прав людини можна поділити на відповідні групи: 1) правові чинники; 2) соціально-економічні; 3) психологічні; 4) культурні тощо.

Взаємодія та координація дій всіх підрозділів міліції у сфері захисту прав та свобод особи може бути досягнута завдяки чіткому визначенню та розподілу компетенції, відпрацюванню єдиної стратегії і тактики дій різних служб органів внутрішніх справ. В Україні створені й удосконалюються належні правові механізми забезпечення прав і свобод людини з урахуванням міжнародних стандартів з прав людини, а тому завданням органів внутрішніх справ є реалізація можливостей належного застосування цих механізмів в інтересах людини. Але організаційне забезпечення цієї діяльності не повною мірою відповідає вимогам сьогодення та світовим стандартам забезпечення прав і свобод людини.

Третій розділ - «Морально-етичні стандарти діяльності працівників органів міліції у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина» - присвячено аналізу правової культури працівників органів міліції.

У підрозділі 3.1. «Вплив і застосування міжнародних стандартів етики до професійної діяльності працівників міліції» з'ясовано, що діяльність органів внутрішніх справ пов'язана з безліччю моральних проблем, притаманних цим службам.

У зв'язку зі специфікою міліцейської служби важливе значення має морально-етичне виховання самих працівників міліції. Працівник міліції спілкується з людьми, і ставлення до нього визначається не тільки його персональною підготовкою, але й загальною культурою, витримкою, тактовністю. Правова культура полягає не в простому усвідомленні того, що можна, а що ні, а в дотриманні закону - вимог і принципів права, суворій підзвітності всієї правозастосовчої діяльності та суворій субординації актів, що видаються органами міліції.

Загальні правила поведінки працівників органів міліції - це узагальнення стандартів поведінки та доброчесності, які виробляються на основі історичного досвіду діяльності органів міліції, на вимогах Конституції України, національного законодавства і спрямованих на створення умов для підвищення позитивного іміджу та зміцнення репутації працівників цих органів, а також довіри населення до них.

Основою такої поведінки є Декларація про поліцію, затверджена Радою Європи в 1979 році. Закріплені у ній норми професійної етики поліції, правила, згідно з якими «розправи без суду і слідства, катування та інші форми негуманного чи принижуючого гідність особи поводження чи покарання залишаються під забороною за будь-яких обставин» стали підґрунтям для схвалення Колегією МВС України 5 жовтня 2000 року Етичного кодексу працівника ОВС України. Цей Кодекс розроблено на основі принципів, закріплених в Кодексі ООН щодо поведінки посадових осіб правоохоронних органів, Резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи стосовно Декларації про поліцію, рекомендацій Ради Європи до Європейського кодексу поліцейської етики та етичних норм міліції (поліції) держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.

У підрозділі 3.2. «Впровадження міжнародних стандартів професійної підготовки та освіти працівників поліції у підготовку кадрів органів міліції України» акцентується на необхідності пошуку нових підходів до реформування органів міліції, вироблення й реалізації кадрової політики, удосконалення системи відомчої науки і освіти.

Після прийняття Концепції відомчої системи підготовки кадрів Міністерства внутрішніх справ України та Програми удосконалення їхньої діяльності зазнали докорінної трансформації практично всі відомчі навчальні заклади, які перейшли в підпорядкування МВС України від колишнього союзного міністерства. Створення стандартів професійної освіти працівників органів міліції мають стати не лише засобами уніфікації освітніх програм і контролю за навчально-методичною якістю освіти, але і підґрунтям для реформування системи МВС України.

На формування фахової правосвідомості працівника міліції впливають як загальні, так і специфічні риси макро- і мікросередовища. Як представник певної соціальної групи і трудового колективу, працівник міліції є носієм основних притаманних їм психологічних особливостей, а як елемент суспільної системи - виражає реалізацію властивостей цієї системи в її найістотніших ознаках і якостях. Освітній і культурний рівень поліцейських повинен стати визначальним чинником, який забезпечує прогресивний розвиток поліції, а стабільна продумана освіта поліцейського - резервом підвищення ефективності поліцейської діяльності.

Соціально-економічні й політичні зміни в сучасному українському суспільстві охоплюють усі сфери життєдіяльності, включаючи й вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. Однією з передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.

Основним завданням ВНЗ МВС України у контексті реформування вітчизняної системи вищої освіти є запровадження передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічної ЕСТS (найбільш поширеної у європейських університетах системі взаємного зарахування (трансферу) та накопичення кредитів). Важливим моментом запровадження цієї системи є можливість ураховувати не тільки навчальне навантаження, а й інші досягнення курсанта, студента (слухача).

У висновках дисертації викладено основні результати дослідження, обґрунтовано положення, які виносяться на захист.

1. Впровадження міжнародно-правових стандартів діяльності органів міліції у законодавство України - невідворотний процес, який залежить, передусім, від взаємного впливу міжнародного і національного законодавства у сфері боротьби зі злочинністю та розвитку засобів забезпечення охорони та захисту прав громадян. Забезпечення прав і свобод людини - це критерій, за яким оцінюється рівень демократизації будь-якої держави і суспільства в цілому.

2. Після відновлення незалежності України в 1991 р. на державному рівні проведена значна робота щодо приведення внутрішнього законодавства у відповідність до міжнародних стандартів. Ухвалена Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Конституція закріпила положення щодо включення чинних міжнародних договорів до національної правової системи. На міжнародному рівні ратифіковано низку договорів, покликаних об'єднати правоохоронні органи та міжнародні організації у сфері боротьби із міжнародною злочинністю. Зразком для укладання Україною двосторонніх та багатосторонніх договорів із зарубіжними країнами постають типові договори ООН.

3. Недоліком національного законодавства, що регламентує діяльність органів внутрішніх справ, стала відсутність стандартів діяльності органів міліції. Впровадження цих стандартів забезпечить належний механізм боротьби з різноманітними проявами порушень закону, максимальне викорінення транснаціональної злочинності.

4. Імплементація норм та стандартів Європейського права у національне законодавство перебуває на початковому етапі, незважаючи на низку прийнятих законодавчих актів. Зближення українського законодавства із сучасною європейською системою прав забезпечить належний рівень розвитку підприємницької, соціальної, культурної активності громадян, сприятиме поступовому зростанню добробуту населення.

5. Проблема впровадження міжнародних стандартів прав людини набула для України практичного значення. Ратифікація Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод та визнання Україною на своїй території юрисдикції Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, висунула нагальну проблему забезпечення безпосереднього застосування Конвенції судами загальної юрисдикції, іншими суб'єктами у державі.

6. Специфіка діяльності органів міліції вимагає від її працівників дотримання основ правової культури, що полягає в додержанні вимог і принципів права, суворій підзвітності всієї правозастосовчої діяльності та чіткій субординації актів, що видаються органами внутрішніх справ. З цих причин Колегією МВС України 5 жовтня 2000 р. схвалено Етичний кодекс працівника ОВС України, що розроблений на основі принципів, закріплених в кодексі ООН щодо поведінки посадових осіб правоохоронних органів, Резолюцій ПАРЄ стосовно Декларації про поліцію, рекомендацій Ради Європи до Європейського кодексу поліцейської етики та етичних норм міліції (поліції) держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.

7. Впровадження міжнародно-правових стандартів діяльності органів міліції у законодавство вимагає вдосконалення системи відомчої науки і освіти. Створення стандартів професійної освіти працівників ОВС мають стати не тільки засобами уніфікації освітніх програм і контролю за навчально-методичною якістю освіти, але і підґрунтям для реформування системи МВС України. Для відомчих навчальних закладів системи МВС актуальним є створення стандартів професійної освіти, котрі відповідали б вимогам як сучасного правового життя, так і тенденціям розвитку юридичної практики правоохоронних органів світу.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Касараба Ю.Я. Впровадження міжнародних стандартів у діяльність правоохоронних органів в Україні / Ю.Я. Касараба // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2006. - № 32. - С. 211 - 216.

2. Касараба Ю.Я. Міжнародні стандарти затримання: теоретико-правовий аспект / Ю.Я. Касараба // Право України. - 2006. - № 7. - С. 48 - 52.

3. Касараба Ю.Я. Дотримання європейських етичних стандартів працівниками міліції - запорука формування міжнародного позитивного іміджу / Ю.Я. Касараба // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 3. - С. 150 - 157.

4. Касараба Ю.Я. Стандарти діяльності міліції в контексті міжнародно-правових зобов'язань України / Ю.Я. Касараба: матеріали науково-практичної конференції [«Україна 2005: поступальна хода до верховенства права»], (Київ, 13 грудня 2005 року) / Нац. акад. внутр. справ України. - К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. - С. 16 - 18.

5. Касараба Ю.Я. Етика поведінки посадових осіб міліції в контексті європейських стандартів / Ю.Я. Касараба: матеріали міжнародної науково-практичної конференції [«Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні»], (Львів, 20 січня 2006 року) / ЛРІДУ НАДУ при Президентові України. - Ч. 2. - Львів.: ЛРІДУ НАДУ при Президентові України, 2006. - С. 63 - 65.

6. Касараба Ю.Я. Адміністративно-правові засади дотримання прав людини щодо затриманих у світлі міжнародних стандартів / Ю.Я. Касараба: матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції [«Актуальні питання реформування правової системи України»], (Луцьк, 2 - 3 червня 2006 року) / ВДУ імені Лесі Українки. - Т. 1. - Луцьк. : ВДУ імені Лесі Українки, 2006. - С. 123 - 127.

7. Касараба Ю.Я. Морально-етичні засади управління в системі МВС України в контексті європейських стандартів / Ю.Я. Касараба: матеріали науково-теоретичної конференції, Присвяченої створенню Академії управління МВС [«Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності»], (Київ, 16 квітня 2006 року) / Київський нац. ун-т внутр. справ. - К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С. 245 - 247.

8. Касараба Ю.Я. Вплив європейських етичних стандартів на покращання іміджу міліції України / Ю.Я. Касараба: міжнародна науково-практична конференція молодих учених «П'яті осінні юридичні читання» [«Молодь у юридичній науці»], (Хмельницький, 27 - 28 жовтня 2007 року) / ХАПУ. - Хмельницький. : ХАПУ, 2006. - С. 145 - 148.

9. Касараба Ю.Я. До питання про політико-правові засади запровадження міжнародних стандартів в діяльності ОВС України / Ю.Я. Касараба: матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції [«Розвиток юридичної науки на сучасному етапі»], (Тернопіль, 7 грудня 2007 року) / Тернопіль. : 2007. - С. 49 - 52.



Касараба Ю.Я. Адміністративно-правове забезпечення впровадження міжнародно-правових стандартів у діяльність органів міліції України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2009.

У дисертації розкрито рівень адміністративно-правового забезпечення впровадження міжнародно-правових стандартів у діяльність органів міліції України. Подано класифікацію міжнародно-правових стандартів, що забезпечуються органами міліції України, з'ясовано зміст поняття забезпечення прав і свобод людини органами міліції України, сформовано базові науково-теоретичні положення організації діяльності органів міліції України щодо забезпечення прав і свобод людини, розкрито зміст міжнародно-правових стандартів етичної поведінки поліції зарубіжних країн, проаналізовано можливості використання в Україні досвіду діяльності поліції зарубіжних країн у сфері забезпечення прав і свобод людини та визначено напрями реформування відомчої освіти відповідно до міжнародних стандартів підготовки поліцейських кадрів.

Ключові слова: стандарти, міжнародно-правові стандарти, органи міліції, правоохоронні органи, права і свободи людини.



Касараба Ю.Я. Административно-правовое обеспечение внедрения международно-правовых стандартов в деятельность органов милиции Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. - Киев, 2009.

В диссертации раскрыт уровень административно-правового обеспечения внедрения международно-правовых стандартов в деятельность органов милиции Украины. Стандарт - это документ, который устанавливает для общего и многократного применения правила, общие принципы или характеристики, которые касаются деятельности или ее результатов с целью достижения оптимальной степени упорядоченности в определенной отрасли. В зависимости от уровня субъекта стандартизации различают: национальные, межгосударственные и международные стандарты. Последние - это международно-правовые нормы и принципы, которые закрепляют стандартизированные правила поведения субъектов международного права в тех или иных сферах международного сотрудничества.

В соответствии с Конституцией Украины действующие международные договора Украины являются составной частью национальной правовой системы, соответственно, устанавливается их приоритет над внутренними законами. Внедрение международно-правовых стандартов в законодательство Украины является динамическим процессом, который зависит от взаимного влияния международного и национального законодательства в сфере борьбы с преступностью и развития средств обеспечения охраны и защиты прав граждан. Кроме международных стандартов, принятых в рамках ООН, в законодательство нашей страны активно внедряются стандарты региональных международных организаций.

В отличие от западноевропейских стран, стандарты деятельности органов милиции в Украине не разработаны. Действующая система требует решительного вмешательства государства с целью адаптации правоохранительных органов к стандартам Европейского Союза, для чего, в частности, необходимо повысить эффективность системы управления органами милиции, внедрить единую систему оценивания и стимулирования роботы сотрудников ОВД, усовершенствовать систему оплаты труда, назначения на должности, ротации кадров и т.д.

Международные стандарты, которые относятся к правам человека в деятельности правоохранительных органов и требуют внедрения в законодательство Украины, разрабатываются, главным образом, рядом органов систем ООН. Особая роль в этих процессах принадлежит Комиссии по правам человека. Принятие стандартов придает им универсальный характер, из-за чего они рассматриваются международным сообществом как минимальные правила деятельности правоохранительных органов, независимо от национальных или же муниципальных правовых систем государств-членов. Исходя из этих стандартов, главными принципами в деятельности органов милиции Украины должны стать законность, соответствие требованиям демократического общества, гуманность.