Страховий стаж як категорія трудового права і права соціального забезпечення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М. КОРЕЦЬКОГО

КУЧМА Ольга Леонідівна

УДК 349.22+349.3:364.35(477)

СТРАХОВИЙ СТАЖ ЯК КАТЕГОРІЯ ТРУДОВОГО ПРАВА І ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі трудового, земельного і екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент ПАНАСЮК Олег Терентійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного і екологічного права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

ПРИЛИПКО Сергій Миколайович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», професор кафедри трудового права;

кандидат юридичних наук, доцент

ВИШНОВЕЦЬКА Світлана Василівна, Юридичний інститут Національного авіаційного університету, доцент кафедри цивільного права і процесу.

Захист відбудеться « 21 » жовтня 2011 року о « 9 » годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.04 в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «16» вересня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.П. Стадник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проголошення незалежності України, побудова держави з ринковою та багатоукладною економікою, приєднання до міжнародного співтовариства економічно розвинутих країн вимагає проведення цілого ряду реформ в економічній, політичній та правовій сферах.

Ринкові перетворення, що відбуваються в державі в умовах глибокої економічної кризи, визначили пріоритети та напрям інтеграції України в європейський економічний простір, який володіє новими технологіями і має високі трудові та соціальні стандарти. Тому затвердження у 2004 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є дороговказом при проведенні правової реформи. Прогресуюче старіння населення України, де на 14 млн працюючих припадає 13,8 млн пенсіонерів, дає підстави для висновку про те, що держава перебуває на межі гуманітарної кризи, насамперед у сфері соціального забезпечення.

Інтеграція України у світове співтовариство, необхідність підвищення рівня захисту прав громадян у трудовій та соціальній сферах, особливо в умовах глибокої економічної кризи, вимагають продовження докорінного реформування трудового та соціального законодавства, приведення його у відповідність до міжнародно-правових норм та стандартів. Законодавство України повинно відповідати правовим моделям законодавства країн з ринковою економікою. Правовими підвалинами законодавства в Україні стала низка нормативних документів, зокрема, Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», які стали визначальними у проведенні пенсійної реформи.

Основу нової пенсійної системи, що запроваджується в Україні, становлять страховий стаж і трудовий внесок працівників. Страховий стаж працівників є складовою багатьох інститутів трудового права і права соціального забезпечення. Законодавство істотно підвищило роль і значення страхового стажу у сфері соціального забезпечення. Страховий стаж має різне значення стосовно різних галузей права і навіть окремих інститутів однієї галузі. Саме тому важливий усебічний аналіз та дослідження цієї правової категорії.

У науці відсутнє комплексне дослідження правової категорії «страховий стаж», співвідношення його з трудовим стажем у науці трудового права і права соціального забезпечення України, що свідчить про актуальність та необхідність дисертаційної роботи.

Своєчасність дослідження зумовлена реформуванням законодавства в сфері соціального забезпечення та трудового законодавства. Все це сприятиме забезпеченню реалізації соціальних та трудових прав працівників. Проблеми страхового стажу в трудовому праві та праві соціального забезпечення були предметом дослідження відомих вчених. Водночас, є недостатньо дослідженим та актуальним цілий ряд як теоретичних, так і практичних питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження страхового стажу як категорії трудового права і права соціального забезпечення України безпосередньо відповідає планам наукової та педагогічної роботи юридичного факультету і, зокрема, кафедри трудового, земельного і екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах наукових програм та напрямів діяльності, затверджених Академією правових наук України. Дисертаційна робота виконана в рамках бюджетних тем «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (№ 06БФ042-01), яка досліджувалась на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року, та «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення правової природи страхового стажу і його співвідношення з трудовим стажем, виявлення проблемних питань, які існують у зв'язку з обчисленням стажу, формулювання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства у сферах соціального забезпечення України та праці.

Поставлена мета зумовила вирішення таких основних завдань дисертаційного дослідження:

дослідити страховий стаж як правову категорію;

розглянути співвідношення таких категорій, як «страховий стаж» та «трудовий стаж»;

дослідити вплив стажу на права осіб від давнини до сьогодення;

уточнити визначення поняття «страховий стаж»;

виявити колізії у правовому регулюванні обчислення періодів трудової діяльності та інших періодів, які зараховуються до різних видів стажу;

провести порівняльний аналіз впливу трудового і страхового стажу на призначення та обчислення різних видів пенсій та інших видів соціального забезпечення;

розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про соціальне забезпечення та працю.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають між страхувальниками, страховиками, застрахованими особами та іншими учасниками відносин у сфері соціального забезпечення і трудових відносин для здійснення соціального страхування.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання страхового стажу, правовідносини між суб'єктами з приводу участі та забезпечення соціального страхування, норми, які створюють міжгалузевий інститут.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система загальних і спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких зумовлено особливостями об'єкта, предмета, мети і завдань дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертації став діалектичний метод пізнання правових явищ. Історичний метод застосовувався при дослідженні зміни й розвитку законодавства та поглядів науковців з питань визначення поняття «трудовий стаж», «час роботи», «період роботи», «юридичний факт» (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод дослідження було використано для аналізу законодавства України про соціальне забезпечення та пенсійне реформування, законодавства інших країн (зокрема, Російської Федерації, Казахстану) та міжнародно-правових норм, що дало змогу зробити узагальнення і визначити напрями вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Абстрагування й узагальнення застосовувалися в процесі розробки дефініцій різних правових понять і категорій («страховий стаж», «страховий внесок», «збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ін.) (підрозділи 1.2, 2.1). Формально-юридичний метод став підґрунтям внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства з питань

визначення поняття «страховий стаж», зарахування трудового стажу до страхового, незалежно від часу та обсягу сплачуваних внесків на час реалізації особою права на пенсію чи допомогу, обчислення і зарахування до спеціального стажу періодів трудової діяльності та прирівняних до трудової діяльності періодів (підрозділи 2.1, 2.2). За допомогою методу раціональної критики проаналізовано нормативні акти, проекти законів і виявлено їх переваги й недоліки. Метод системного аналізу застосовувався при визначенні місця страхового стажу і трудового стажу в правовідносинах у сфері трудового права та права соціального забезпечення України.

Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці таких українських учених -- правників у галузі трудового права та права соціального забезпечення, як: І. С. Александров, В. М. Андріїв, Г. І. Балюк, О. В. Басай, Я. І. Безугла, В. М. Божко, М. Д. Бойко, Н. Б. Болотіна, В. С. Венедіктов, С. В. Вишневецька, Л. П. Гаращенко, О. М. Дуюнова, І. В. Зуб, М. І. Іншин, Н. П. Коробенко, В. М. Марчук, Б. О. Надточій, Т. А. Ніколаюк, І. В. Оклей, О. Т. Панасюк, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, В. Г. Ротань, І. М. Сирота, А. В. Скоробагатько, Б. І. Сташків, Б. С. Стичинський, М. Ф. Теплицька, О. В. Тищенко, Є. Ф. Томін, С. Ю. Трубич, Н. М. Хуторян, С. М. Черноус, В. М. Шваліковська, В. Є. Швець, О. М. Ярошенко та ін.

Також використовувалися доробки вчених - представників радянської та російської правової науки в галузі трудового права та права соціального забезпечення, зокрема, таких, як: М. Г. Александров, Н. М. Бодерскова, А. М. Васильєв, Л. Я. Гінцбург, Г. П. Дегтярьов, В. М. Догадов, А. Д. Зайкін, М. Л. Захаров, П. Д. Камінська, Є. А. Колотухін, О. А. Красавчиков, Н. Т. Мелешенко, А. М. Мішутін, А. С. Пашков, В. М. Синельников, А. К. Стальгевич, В. Л. Степанов, В. І. Теребілов, Є. Г. Тучкова, Р. О. Халфіна та інші відомі вчені.

Емпіричну базу роботи становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, зокрема конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці, акти зарубіжних країн, закони України, а також інші нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України, локальні акти і матеріали судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у науці трудового права і права соціального забезпечення України спеціальним комплексним дослідженням правового регулювання страхового стажу. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які виносяться на захист:

Уперше:

досліджено стаж як соціальну, економічну та правову категорію. На підставі комплексного аналізу змісту трудового стажу як періоду трудової чи іншої діяльності громадян, які перебувають чи перебували в трудових правовідносинах з підприємствами, установами, організаціями, або діяльності осіб, які прирівняні до працівників, що породжує визначені правові наслідки; та страхового стажу як періоду, протягом якого уповноважений суб'єкт сплачує в обов'язковому чи добровільному порядку страхові внески за застраховану особу, у розмірі, визначеному законодавством, на рахунок спеціально створеного фонду, визначено основні юридичні ознаки страхового стажу. Такими сутнісними характеристиками є: період сплати страхових внесків; безпосереднє та опосередковане страхування (сплачувати страхові внески може і сама особа, і її роботодавець чи інші особи у порядку, визначеному законодавством); обов'язкова та добровільна участь осіб у державному соціальному страхуванні; наявність спеціальних фондів, які здійснюють конкретний вид державного страхування;

виходячи із функцій, завдань і змісту стажу, проведено системний аналіз співвідношення понять «трудовий стаж» і «страховий стаж» та визначені умови використання у законодавстві та науці категорії поняття «трудовий стаж»;

проведено періодизацію законодавства про страховий стаж, що надало можливість виявити принципи, норми, механізми, які впливали на поведінку суб'єктів трудових відносин і є актуальними сьогодні, та надано пропозиції до їх збереження й удосконалення;

запропоновано ряд змін до законодавства, що стосуються обчислення стажу для призначення спеціальних пенсій (науковців, державних службовців, прокурорів, суддів);

запропоновано внести до проекту Трудового кодексу України норму щодо права на відпустку за стаж роботи, тому що у проекті передбачено надання такої відпустки тільки для категорій осіб, для яких така відпустка передбачена законодавством, що унеможливить встановлення у колективному чи трудовому договорі додаткової трудової відпустки за стаж роботи.

Удосконалено:

положення щодо створення рівних умов для осіб, які мають право на отримання пенсії за вислугою років. Адже відповідно до законодавства особа, реалізуючи право на призначення пенсії за вислугою років, не має права в подальшому займати посаду, на якій напрацювала стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, за деякими винятками (наприклад, «прокурорські» працівники після призначення пенсії за вислугою років можуть продовжувати працювати на слідчо-прокурорських посадах);

положення щодо значення страхового стажу при визначенні меж і обсягу відповідальності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за договорами про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у разі настання нещасного випадку. Законодавець не зазначив застережень щодо права на отримання особами, які беруть добровільну участь у страхуванні від нещасних випадків, страхового відшкодування, якщо вони не будуть перераховувати вчасно чи в повному обсязі страхові внески. Пропонується закріпити на законодавчому рівні відповідальність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань пропорційно сплаченим внескам застрахованих осіб за договорами добровільного страхування.

Набули подальшого розвитку положення про те, що:

несплата роботодавцем страхових внесків у необхідному розмірі не може бути підставою для обмеження обсягу соціального забезпечення працівника. Запропоновано внесення відповідних змін до чинного законодавства;

страхові внески за працівників, які працюють у платників єдиного податку, мають сплачуватися на загальних підставах;

непроведення роботодавцем атестації робочого місця працівника не може звужувати обсяг прав особи на призначення пільгової пенсії;

учасники ліквідації аварії на ЧАЕС не повинні обмежуватися у праві на перерахунок пенсії;

термін перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати має зараховуватися до страхового стажу, що дає право на отримання допомоги у разі тимчасової непрацездатності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що представлені в роботі теоретичні розробки і висновки спрямовані на усунення окремих прогалин, які існують у науці права соціального забезпечення, зокрема в частині визначення страхового стажу, співвідношення понять «страховий стаж» і «трудовий стаж».

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу «Право соціального захисту» і спеціальних курсів, присвячених проблемам теорії трудового права та права соціального забезпечення в юридичних закладах вищої освіти, при підготовці й написанні підручників і навчальних посібників із цих дисциплін, а також для подальших наукових досліджень.

Представлені в роботі практичні рекомендації пропонуються для використання в процесі нормотворчої діяльності відповідних державних органів при розробці та удосконаленні законодавства у сфері соціального забезпечення та трудового права.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки і практичні результати, сформульовані у дисертаційній роботі, розглядалися і обговорювалися на засіданнях кафедри трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, і вона рекомендована до захисту.

Основні положення, результати наукових досліджень і висновки висвітлювалися на чотирьох науково-практичних конференціях:

ХІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 3-4 лютого 2005 р.), ХІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 9-10 лютого 2006 р.), ХІІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 8-9 лютого 2007 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 8-9 жовтня 2010 р.); а також на засіданні кафедри трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 20 травня 2011 року.

Результати дослідження апробовані авторкою в навчальному процесі при проведенні семінарських і практичних занять з курсу «Трудове право України», «Право соціального захисту» для студентів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дисертація виконана, обговорена та рекомендована до захисту кафедрою трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, враховані зауваження і пропозиції членів кафедри.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в чотирьох одноособових наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів (п'яти підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 180 сторінок. Список літератури містить 226 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в науці трудового права і права соціального забезпечення, визначаються мета та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, методологічна та науково-теоретична основа дослідження, наукова новизна й практичне значення одержаних результатів, положення, які виносяться на захист, ступінь апробації результатів дослідження, публікації на тему дисертації, структура та обсяг роботи.

Розділ 1 «Поняття та правова природа страхового стажу у трудовому праві і праві соціального забезпечення України» складається з двох підрозділів. У даному розділі досліджується правова природа страхового стажу як категорії, виокремлюються ознаки страхового стажу, аналізується значення страхового і трудового стажу у правовідносинах в історичному розвитку держави.

У підрозділі 1.1 «Ґенеза законодавства про страховий стаж» досліджується зародження страхового стажу на теренах України та його розвиток від давнини до сьогодення.

Дисертантка пропонує такі етапи розвитку законодавства про страховий стаж в Україні: 1-й етап -- до 31.10.1918 р. -- характеризується: а) обмеженим колом працівників, які підлягали соціальному страхуванню і відповідно мали страховий стаж; б) обов'язком працівників сплачувати більшу частину страхових внесків; 2-й етап -- з 31.10.1918 р. до 15.11.1921 р. -- характеризується: а) розширенням кола осіб, які підлягали соціальному страхуванню; б) страховий принцип замінено принципом державних допомог; в) правове значення при визначенні права на отримання допомог має не страховий, а трудовий стаж; 3-й етап -- з 15.11.1921 р. до 11.11.1925 р. -- характеризується: а) закріпленням знову на законодавчому рівні соціального страхування; б) утриманням страхових внесків виключно з роботодавців; 4-й етап -- з 11.11.1925 р. до 23.06.1931 р. -- характеризується: а) впливом стажу роботи (термін «страховий стаж» законодавцем не використовувався, натомість використовувалися терміни: «стаж роботи», «трудовий стаж», «період, коли особа підлягала соціальному страхуванню») на отримання особою права на запроваджений вид соціального забезпечення -- пенсійне забезпечення; б) стаж роботи впливає на обчислення розміру допомоги у разі тимчасової втрати працездатності; в) має значення безперервність роботи на одному підприємстві (безперервний стаж) при визначенні розміру допомоги в разі тимчасової втрати працездатності, збереженні повного заробітку на період відпустки по вагітності і пологах; 5-й етап -- з 23.06.1931 р. до 06.08.1958 р. -- характеризується: а) підвищенням ролі стажу (загального та безперервного) при диференціації розмірів допомог і пенсій (установлення надбавки за безперервний стаж роботи та ін.); б) зміною обрахунку стажу -- до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, зараховується будь-яка робота робітником чи службовцем, незалежно від характеру і тривалості роботи та тривалості перерв; 6-й етап -- з 06.08.1958 р. до 05.11.1991 р. -- характеризується: а) виокремленням стажу роботи, який дає право на призначення запровадженого виду пенсійного забезпечення -- пенсії за вислугою років; б) упорядкуванням процедур внесення записів до трудової книжки (із зазначенням окремо всіх місць роботи) та конкретизацією інших документів, які підтверджують стаж роботи; в) виокремленням стажу роботи, який дає право на отримання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі; 7-й етап -- з 05.11.1991 р. до 14.01.1998 р. -- характеризується: а) створенням національного законодавства, в якому закладається страхова основа; б) мінімізацією значення безперервного стажу в правовідносинах; в) закріпленням на законодавчому рівні визначення поняття «страховий стаж»; 8-й етап -- з 14.01.1998 р. і до сьогодні -- характеризується прийняттям низки законів про загальнообов'язкове державне соціальне і пенсійне страхування, про єдиний соціальний внесок, запровадження коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсій.

Метою проведення періодизації законодавства про страховий стаж є виявлення принципів, норм, механізмів, які ефективно впливали на поведінку суб'єктів трудових відносин і є актуальними на сьогодні, та надання пропозицій щодо їх збереження й удосконалення.

Дисертанткою запропоновано закріпити у законодавстві про соціальне страхування зарахування періодів роботи, за які мали б сплачуватися страхові внески, незалежно від того, чи роботодавець виконав свої зобов'язання по сплаті єдиного внеску у повному обсязі чи ні. Держава в особі уповноважених органів має достатньо механізмів впливу на несумлінних роботодавців (право проведення перевірок щодо дотримання законодавства платниками внесків, право застосовувати штрафні санкції, право притягати посадових осіб до адміністративної відповідальності, право передавати матеріали до відповідних органів для порушення кримінальних справ проти посадових осіб у визначених законодавством випадках). Водночас працівник має право лише на отримання інформації від роботодавця та соціальних фондів про перерахування за нього внесків і право звернення до суду з вимогою до роботодавця про сплату внесків, реалізація якого може створити напруженість у стосунках роботодавця з працівником та може стати підставою виникнення трудового спору.

У підрозділі 1.2 «Поняття та юридичні ознаки страхового стажу» досліджено стаж як соціальну, економічну, правову категорію (як міжгалузевий інститут права, період, юридичний факт, процес).

Запропоновано визначення трудового стажу як періоду трудової чи іншої суспільно корисної діяльності громадян, які перебувають чи перебували в трудових правовідносинах з підприємствами, установами, організаціями, або діяльності осіб, прирівняних до робітників чи службовців, що породжує визначені правові наслідки.

З використанням комплексної методології проаналізовано зміст трудового і страхового стажу як суспільного явища і надано визначення страхового стажу як юридичної категорії. Страховий стаж -- це період, протягом якого уповноважений суб'єкт сплачує в обов'язковому чи добровільному порядку страхові внески за застраховану особу, у розмірі, визначеному законодавством, на рахунок спеціально створеного фонду.

Сутнісними характеристиками страхового стажу є: період сплати страхових внесків; безпосереднє та опосередковане страхування (сплачувати страхові внески може і сама особа, і її роботодавець чи інші особи у порядку, визначеному законодавством); обов'язкова та добровільна участь осіб у державному соціальному страхуванні; наявність спеціальних фондів, які здійснюють конкретний вид державного страхування

Розділ 2 «Юридична природа страхового стажу у трудових, пенсійних правовідносинах та правовідносинах щодо призначення допомог у праві соціального забезпечення» складається з трьох підрозділів. У даному розділі досліджується значення стажу у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій, призначення допомог, реалізації прав у трудових правовідносинах.

У підрозділі 2.1 «Юридична природа страхового стажу для пенсійних правовідносин у трирівневій системі пенсійного забезпечення» здійснено правовий аналіз законів і підзаконних актів у сфері права особи на пенсійне забезпечення.

Підсумовуючи зазначене у цьому підрозділі, дисертантка пропонує такі шляхи розв'язання проблем, які склалися у правозастосовній діяльності:

на законодавчому рівні дати визначення поняття «збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що остаточно вирішить спір щодо меж поширення норм податкового законодавства на збори та внески до пенсійного фонду;

внести зміни до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», виключивши норму щодо відрахування 42 відсотків до Пенсійного фонду та зменшивши ставку єдиного податку на 42 відсотки. Платники єдиного податку мають сплачувати страхові внески за найманих працівників у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», інакше працівники платника єдиного податку при обчисленні страхового стажу перебуватимуть у дискримінаційних умовах порівняно з працівниками, які працюють у роботодавців, що перебувають на загальній системі оподаткування.

Дисертантка вважає за необхідне передбачити на законодавчому рівні право особи, яка перебувала на утриманні померлого годувальника та не набула права на пенсію в разі втрати годувальника через недостатність у померлого годувальника страхового стажу, на отримання соціальної допомоги, внісши відповідні зміни до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», адже відповідно до Конституції України особам гарантовано, зокрема, і право на пенсію в разі втрати годувальника без застереження щодо тривалості страхового стажу померлого годувальника.

Досліджено законодавство, яке регулює призначення пенсії за вислугою років різним категоріям громадян, та запропоновано усунути обмеження щодо подальшої роботи на посадах, стаж роботи на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років особам, яким призначена пенсія за вислугою років.

Проаналізовано питання зарахування до прокурорського стажу часу навчання у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті та запропоновано таку зміну: в частині п'ятій статті 50¹ Закону України «Про прокуратуру» слова «половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах» замінити словами «половина строку навчання у вищому навчальному закладі (стаціонарна форма), після навчання в якому особа отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство».

Досліджено питання зарахування строку військової служби учасників бойових дій до стажу, що дає право на призначення пенсій за різними законами України, та запропоновано внести зміни до чинного законодавства, які б передбачали зарахування законодавчо визначеного пільгового обчислення періоду строкової служби до стажу, незалежно від того, який вид пенсії призначено особі.

Проаналізувавши законодавство з приводу умов призначення пільгових пенсій, дисертантка дослідила проблему ухилення роботодавців від проведення атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці. З метою спонукання роботодавців вчасно проводити атестацію авторка вважає за доцільне зобов'язати роботодавців компенсувати в подвійному розмірі Пенсійному фондові України витрати на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, які призначені з урахуванням стажу роботи в шкідливих умовах, підтвердженого не результатами атестації (з 21.08.1992 р.), а в інший спосіб, та запропонувала зміни до законодавства.

Таким чином, з одного боку, досягнемо того, що на законодавчому рівні не будуть порушені права працівників на соціальний захист через порушення роботодавцем зобов'язань, з другого -- роботодавець отримає додаткову підставу дотримання законодавства щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, аби уникнути додаткових витрат до Пенсійного фонду.

Також є доцільним внести зміни до чинного законодавства, передбачивши зарахування періоду, коли особа не працювала, але відповідно до законодавства цей період зараховується до стажу роботи за спеціальністю, та до пільгового стажу роботи, за умови, якщо перед цим періодом була робота, яка зараховувалася особі до пільгового стажу.

Досліджуючи пенсійне забезпечення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, дисертантка розглянула проблемне питання перерахунку пенсії зазначеної категорії осіб та запропонувала внести зміни щодо усунення прогалин у законодавстві, а саме у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» частину третю статті 55 викласти у такій редакції: «Призначення, перерахунок та виплата пенсій названим категоріям провадяться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.».

Також дисертантка, дослідивши законодавство, судову практику щодо призначення спеціальних пенсій, дійшла висновку про необхідність удосконалення законодавства шляхом внесення відповідних змін до Законів України «Про державну службу» та «Про наукову і науково-технічну діяльність». Зокрема, у частині сімнадцятій статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено право особи на перерахунок пенсії через два роки роботи за строковим трудовим договором (контрактом). Оскільки наукові працівники можуть працювати не тільки за контрактами, а й за іншими строковими трудовими договорами, є доцільним вилучити слово «(контрактом)» із зазначеної частини статті закону.

Якщо законодавець зараховує до стажу державної служби роботу на певних посадах, то слід усунути прогалину в законодавстві й враховувати зазначений стаж державної служби для обрахунку пенсії державного службовця нарівні зі стажем роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Щодо права на призначення пенсії державного службовця особам, які на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» вже досягли пенсійного віку, вважаємо, що при зверненні особи за призначенням пенсії за наявності в неї необхідного загального стажу роботи та стажу роботи державного службовця така особа набуває права на призначення пенсії державного службовця з дня звернення за пенсією.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мав значення трудовий стаж (загальний і спеціальний), на сьогодні для призначення пенсії визначальним став страховий стаж. Але, наприклад, законодавець при призначенні пенсії за вислугою років пунктом 2 прикінцевих положень згаданого Закону визначив, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які мають право на призначення пенсії за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, для призначення пенсії за вислугою років особі необхідна наявність страхового та трудового стажу одночасно.

Як убачається з чинного законодавства, на сьогодні трудовий стаж є актуальним у пенсійних правовідносинах і його повністю не замінив страховий стаж.

У підрозділі 2.2 «Стаж як умова виникнення правовідносин для призначення допомог» піддано правовому аналізу законодавство у сфері права особи на призначення допомог, досліджено питання обчислення страхового стажу для отримання права на різні види допомог, передбачені законодавством.

Дисертанткою не підтримується позиція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо незарахування до страхового стажу, що впливає на розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, періоду перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати.

Обґрунтована важливість трудового стажу при визначенні права особи на отримання допомог. Наприклад, однією з умов для отримання допомог з фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань є наявність трудового стажу на момент настання страхового випадку (при настанні нещасного випадку) або наявність трудового стажу (зазвичай спеціального стажу роботи в шкідливих умовах), протягом напрацювання якого особа зазнала впливу шкідливих виробничих факторів, що призвели до погіршення стану здоров'я (при настанні професійного захворювання).

Стаж відіграє важливу роль при визначенні поняття підходящої роботи. Якщо безробітний відмовляється від підходящої роботи більше двох разів, то він втрачає статус безробітного і знімається з обліку в центрі зайнятості. При пропонуванні підходящої роботи враховуються попередня діяльність громадянина, тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація. У даному випадку важливим є саме трудовий стаж, а не страховий, оскільки звертається увага на трудову функцію працівника, а не на період сплати страхових внесків, що вкотре підтверджує позицію дисертантки про те, що є актуальними дві категорії: «страховий стаж» та «трудовий стаж» -- і доцільно зберегти категорію «трудовий стаж».

У підрозділі 2.3 «Значення стажу працівників у трудових правовідносинах» обґрунтовано переважний вплив трудового, а не страхового стажу при реалізації працівниками своїх трудових прав, тому що визначальними є тривалість стажу роботи та характер виконуваної роботи, а не період сплати роботодавцем страхових внесків до фондів.

Обґрунтовано необхідність внесення змін та доповнень до проекту Трудового кодексу України, а саме доповнення частини другої статті 177 після слів «визначених законом» словами «колективним чи трудовим договором.». Зазначене доповнення є необхідним, оскільки такий вид додаткової трудової відпустки за стаж роботи передбачено у статті 166 проекту Трудового кодексу України, яка відсилає до статті 177 проекту, де передбачена щорічна додаткова трудова відпустка залежно від стажу роботи для категорій працівників тривалістю і в порядку, визначених законом. А у статті 167 зазначеного проекту встановлено, що законами, а також колективними договорами можуть встановлюватися інші відпустки, крім передбачених у статті 166 цього Кодексу. Тому на підприємствах, в установах, організаціях стане неможливим встановити у колективному чи трудовому договорі додаткову трудову відпустку за стаж роботи, якщо не буде передбачено такої відпустки у законі. Прийняття Трудового кодексу без урахування запропонованої дисертанткою зміни погіршить становище працівників порівняно з тим, яке є на сьогодні.

Через відсутність стажу молодь не може на рівних конкурувати з пошукувачами роботи, які мають як загальний стаж роботи, так і стаж роботи за спеціальністю, а тому потребує державної підтримки, яка може полягати у створенні сприятливих умов для напрацювання студентами стажу роботи в період навчання.

ВИСНОВКИ

страховий стаж соціальний забезпечення

Здійснене в цій дисертаційній роботі комплексне дослідження надало можливість дійти таких висновків і пропозицій:

1. Правові категорії «трудовий стаж» і «страховий стаж» актуальні у трудових правовідносинах і відносинах у сфері соціального забезпечення. Реформування пенсійного законодавства підвищило роль страхового стажу для отримання соціального забезпечення, але як у праві соціального забезпечення, так і в трудовому праві трудовий стаж також є ключовим при визначенні права, зокрема, на відпустку, на зайняття певних посад (наприклад, судді, адвоката, нотаріуса), на отримання страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань тощо. Якщо особа вступила у трудові відносини, за умови, що роботодавець дотримується законодавства і вчасно й у повному обсязі перераховує внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то загальний трудовий стаж і страховий стаж працівника однакові, але періоди, протягом яких особа (чи за особу) сплачує страховий внесок, однак при цьому не перебуває в трудових правовідносинах, може бути зараховано тільки до страхового стажу; також якщо особа перебуває у трудових відносинах, але за неї не здійснюються перерахування до Пенсійного фонду, то згаданий період може бути зараховано тільки до трудового стажу.

2. Запропоновано внести зміни і доповнення до частини п'ятнадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини п'ятої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини третьої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», частини п'ятої статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» такого змісту: «Несплата або несвоєчасна сплата роботодавцем внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути підставою для відмови працівникам у включенні відповідних періодів роботи до страхового стажу.».

3. Досліджено стаж як соціальну, економічну, правову категорії (як міжгалузевий інститут права, період, юридичний факт, процес).

Дисертантка, проаналізувавши чинне законодавство, виокремила характерні ознаки страхового стажу. На підставі проведеного дослідження авторкою надано визначення страхового стажу як періоду, протягом якого уповноважений суб'єкт сплачує в обов'язковому чи добровільному порядку страхові внески за застраховану особу, у розмірі, визначеному законодавством, на рахунок спеціально створеного фонду.

4. Проведена періодизація законодавства про страховий стаж, виокремлено такі етапи: 1-й етап -- до 31.10.1918 р. -- характеризується: а) обмеженим колом працівників, які підлягали соціальному страхуванню і відповідно мали страховий стаж; б) обов'язком працівників сплачувати більшу частину страхових внесків; 2-й етап -- з 31.10.1918 р. до 15.11.192 р. -- характеризується: а) розширенням кола осіб, які підлягали соціальному страхуванню; б) страховий принцип замінено принципом державних допомог; в) правове значення при визначенні права на отримання допомог має не страховий, а трудовий стаж; 3-й етап -- з 15.11.1921 р. до 11.11.1925 р. -- характеризується: а) закріпленням знову на законодавчому рівні соціального страхування; б) утриманням страхових внесків виключно з роботодавців; 4-й етап -- з 11.11.1925 р. до 23.06.1931 р. -- характеризується: а) впливом стажу роботи (термін «страховий стаж» законодавцем не використовувався, натомість використовувалися терміни: «стаж роботи», «трудовий стаж», «період, коли особа підлягала соціальному страхуванню») на отримання особою права на запроваджений вид соціального забезпечення -- пенсійне забезпечення; б) стаж роботи впливає на обчислення розміру допомоги у разі тимчасової втрати працездатності; в) має значення безперервність роботи на одному підприємстві (безперервний стаж) при визначенні розміру допомоги в разі тимчасової втрати працездатності, збереженні повного заробітку на період відпустки по вагітності і пологах; 5-й етап -- з 23.06.1931 р. до 06.08.1958 р. -- характеризується: а) підвищенням ролі стажу (загального та безперервного) при диференціації розмірів допомог і пенсій (установлення надбавки за безперервний стаж роботи та ін.); б) зміною обрахунку стажу -- до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, зараховується будь-яка робота робітником чи службовцем, незалежно від характеру і тривалості роботи та тривалості перерв; 6-й етап -- з 06.08.1958 р. до 05.11.1991 р. -- характеризується: а) виокремленням стажу роботи, який дає право на призначення запровадженого виду пенсійного забезпечення -- пенсії за вислугою років; б) упорядкуванням процедур внесення записів до трудової книжки (із зазначенням окремо всіх місць роботи) та конкретизацією інших документів, які підтверджують стаж роботи; в) виокремленням стажу роботи, який дає право на отримання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі; 7-й етап -- з 05.11.1991 р. до 14.01.1998 р. -- характеризується: а) створенням національного законодавства, в якому закладається страхова основа; б) мінімізацією значення безперервного стажу в правовідносинах; в) закріпленням на законодавчому рівні визначення поняття «страховий стаж»; 8-й етап -- з 14.01.1998 р. і до сьогодні -- характеризується прийняттям низки законів про загальнообов'язкове державне соціальне і пенсійне страхування, про єдиний соціальний внесок, запровадження коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсій.

5. Запропоновано встановити на законодавчому рівні право особи, що перебувала на утриманні померлого годувальника та не набула права на пенсію з втрати годувальника через недостатність у померлого годувальника страхового стажу, на отримання соціальної допомоги, внісши відповідні зміни до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», адже відповідно до Конституції України особам гарантовано, зокрема, і право на пенсію в разі втрати годувальника без застереження щодо тривалості страхового стажу.

6. Вноситься пропозиція щодо усунення обмеження подальшої роботи осіб, яким призначена пенсія за вислугою років, на посадах, стаж роботи на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років, шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.

7. З метою стимулювання роботодавців вчасно проводити атестацію робочого місця доцільно зобов'язати їх компенсувати в подвійному розмірі Пенсійному фондові України витрати на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, які призначені з урахуванням стажу роботи в шкідливих умовах, підтвердженому не результатами атестації (з 21.08.1992 р.), а в інший спосіб, для реалізації чого запропоновано зміни до законодавства. Ці зміни виконуватимуть превентивну функцію.

8. Дослідивши законодавство, судову практику щодо призначення спеціальних пенсій, авторка дійшла висновку про необхідність удосконалення законодавства шляхом внесення таких змін:

у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» частину третю статті 55 викласти в такій редакції: «Призначення, перерахунок та виплата пенсій названим категоріям провадяться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.»;

у Законі України «Про державну службу» в частині другій статті 37 слова «стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців» замінити словами «стажу державної служби»;

у Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у частині сімнадцятій статті 24 слова «строковим трудовим договором (контрактом)» замінити словами «строковим трудовим договором»;

у Законі України «Про прокуратуру» у частині п'ятій статті 50¹ слова «половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах» замінити словами «половина строку навчання у вищому навчальному закладі (стаціонарна форма), після навчання в якому особа отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство»;

у Законі України «Про прокуратуру» доповнити частину п'яту статті 50¹ реченням такого змісту: «До 20-річного стажу роботи, що дає право для призначення пенсії за вислугою років, зараховуються зазначені в цій частині періоди роботи/служби із застосуванням пільгового обчислення стажу, передбаченого для цих періодів роботи/служби іншими правовими актами.»;

у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 131 доповнити частиною другою такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, період проходження строкової військової служби із застосуванням пільгового обчислення стажу, передбаченого для цього періоду служби іншими правовими актами.». Відповідно частину другу статті 131 вважати частиною третьою;

у постанові Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнити абзац другий пункту 3¹ словами такого змісту: «із застосуванням пільгового обчислення стажу, передбаченого для цього періоду служби іншими правовими актами.».

9. Не підтримується позиція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо незарахування до страхового стажу періоду перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати.

10. Авторкою обґрунтовано переважний вплив трудового, а не страхового стажу при реалізації працівниками своїх трудових прав, оскільки визначальними є тривалість стажу роботи та характер виконуваної роботи, а не період сплати роботодавцем страхових внесків до фондів. Це пояснюється тим, що фонди виконують свої зобов'язання за рахунок отриманих страхових внесків і відповідно несуть зобов'язання перед застрахованими особами в межах та обсягах, у яких особи є застрахованими, тому умови отримання та розміри страхових виплат прямо залежать від сплачених внесків. Роботодавці, вступаючи в трудові правовідносини з працівниками, зацікавлені у виконанні працівниками трудової функції. Сплата чи не сплата роботодавцем страхових внесків не відображається на якості чи кількості виконаної працівником трудової функції. Тому обсяг трудових прав працівника не залежить від сплати страхових внесків роботодавцем.

11. Обґрунтовано необхідність внесення змін до статті 177 проекту Трудового кодексу України, а саме частину другу викласти у такій редакції: щорічна додаткова трудова відпустка залежно від стажу роботи може надаватися іншим категоріям працівників (суддям, прокурорам, державним службовцям та іншим) тривалістю і в порядку, визначених законом, колективним чи трудовим договором.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ НА ТЕМУ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Кучма О. Л. Значення та правова характеристика умов, які впливають на обчислення стажу наукової роботи / О. Л. Кучма // Держава та регіони. Серія : Право. - 2007. - №2. - С. 96-100.

2. Кучма О. Л. Періодизація розвитку законодавства про страховий стаж / О. Л. Кучма // Вісник прокуратури. - 2010. - №3. - С. 107-113.

3. Кучма О. Л. Особливості обчислення страхового стажу працівників, роботодавцем яких є платник єдиного податку / О. Л. Кучма // Вісник прокуратури. - 2010. - №10. - С. 110-114.

4. Кучма О. Л. Питання зарахування до страхового стажу періоду надання особою послуг за договорами цивільно-правового характеру / О. Л. Кучма // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 2011. - Вип. 52. - С.287-291.

АНОТАЦІЯ

Кучма О. Л. Страховий стаж як категорія трудового права і права соціального забезпечення України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню страхового стажу в трудових правовідносинах та правовідносинах у галузі соціального забезпечення.

У дисертації досліджується співвідношення таких категорій, як «страховий стаж» та «трудовий стаж»; визначено характерні особливості категорій «стаж роботи», «період роботи», «юридичний факт»; досліджено вплив стажу на права осіб від давнини до сьогодення; проаналізовано значення стажу для різних галузей права; надано визначення поняття «страховий стаж»; виявлено колізії у правовому регламентуванні обчислення періодів трудової діяльності й інших періодів, які зараховуються до різних видів стажу; обґрунтовано методологічні основи впливу страхового та трудового стажу на призначення та обчислення різних видів пенсій; проведено порівняльний аналіз впливу трудового та страхового стажу щодо призначення та обчислення інших видів соціального забезпечення; визначено основні тенденції впливу пенсійного реформування на місце та роль страхового стажу у трудових правовідносинах та правовідносинах у праві соціального забезпечення; розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про соціальне забезпечення та працю.

Ключові слова: страховий стаж, трудовий стаж, пенсійна реформа, мінімальний страховий внесок, коефіцієнт страхового стажу.

АННОТАЦИЯ

Кучма О. Л. Страховой стаж как категория трудового права и права социального обеспечения Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2011.