Адміністративно-правові режими та їх забезпечення органами внутрішніх справ

В умовах дії адміністративно-правового режиму забезпечення національної та громадської безпеки у надзвичайних ситуаціях на органи внутрішніх справ покладаються особливі завдання та функції, що стосуються найважливіших напрямків життєзабезпечення населення. Обґрунтовано наукові пропозиції щодо покращення: 1) організації психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ до дій в умовах адміністративно-правового режиму забезпечення громадської безпеки в надзвичайних ситуаціях; 2) діяльності міліції під час проведення спортивних масових заходів, зокрема «Євро-2012».

Обґрунтовано доцільність прийняття Закону України «Про заходи безпеки під час проведення спортивних масових заходів», в якому повинні бути відображені всі аспекти діяльності та взаємодії органів державної влади, правоохоронних органів України та інших держав під час проведення спортивних масових заходів, та окремим розділом передбачені особливості забезпечення громадської безпеки під час проведення «Євро-2012».

Розділ 4. «Адміністративно-правовий режим громадської безпеки та його забезпечення органами внутрішніх справ» присвячений дослідженню системи адміністративно-правових режимів, які утворюють зміст адміністративно-правового режиму громадської безпеки.

У підрозділі 4.1. «Поняття та характеристика адміністративно-правового режиму громадського порядку та його забезпечення органами внутрішніх справ» сформульовано авторське визначення цього режиму як адміністративно-правової форми функціонування суспільних відносин, що виникають та розвиваються в громадських місцях у процесі спілкування між людьми, і які забезпечуються комплексом засобів правового впливу, завдяки чому досягається як особиста безпека людини, так і громадська безпека.

Розкрито механізм забезпечення органами внутрішніх справ зазначеного режиму, який складається з правової, організаційної та матеріально-технічної підсистеми. Доведено, що органи внутрішніх справ є головним суб'єктом забезпечення такого режиму.

Правове регулювання адміністративно-правового режиму громадського порядку здійснюється з використанням широкого комплексу правових норм, які запропоновано поділити на такі групи:

1) норми, що визначають правовий статус фізичних та юридичних осіб як суб'єктів правовідносин громадського порядку;

2) норми, що визначають статус суб'єктів, наділених владними повноваженнями - спеціальних державних органів та їхніх посадових осіб, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань;

3) норми, що визначають юрисдикційні повноваження суб'єктів, наділених владними повноваженнями. Норми другої групи встановлюють завдання, функції, права та обов'язки суб'єктів, наділених владними повноваженнями, визначають форми та методи їх діяльності щодо забезпечення вказаного режиму. Норми третьої групи спрямовані на захист суспільних відносин у сфері громадського порядку і містяться у різних галузях права, зокрема кримінального, цивільного та адміністративного.

Забезпечення адміністративно-правового режиму громадського порядку органами внутрішніх справ здійснюється за допомогою комплексу нормативно-правових, організаційно-управлінських, теоретико-методологічних, інформаційно-аналітичних, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на охорону та захист системи суспільних відносин у сфері громадського порядку.

Основними формами забезпечення адміністративно-правового режиму громадського порядку є комплексне використання сил і засобів органів внутрішніх справ, організація їх взаємодії, патрулювання та належне фінансове забезпечення й матеріально-технічне постачання. Забезпечення адміністративно-правового режиму громадського порядку здійснюється з використанням різних заходів адміністративного примусу: переконання, роз'яснення, виховання, припинення та притягнення до відповідальності. Форми та методи забезпечення громадського порядку визначаються завданнями та функціями відповідних служб органів внутрішніх справ.

Дослідження основ правового регулювання адміністративно-правового режиму громадського порядку, форм та методів діяльності органів внутрішніх справ щодо його забезпечення дозволило виявити окремі недоліки та запропонувати певні шляхи удосконалення їх діяльності. Про доцільність удосконалення цього напрямку роботи органів внутрішніх справ свідчать й результати опитування громадян. Так, стан охорони громадського порядку 74% громадян визнають поганим, 13% дуже поганим.

Зроблено висновок, що, по-перше, необхідно здійснити удосконалення правового забезпечення діяльності суб'єктів, наділених владними повноваженнями у сфері громадського порядку, чітко визначити їхню компетенцію, розмежувати повноваження, усунути дублювання функцій між різними правоохоронними органами, оптимізувати їх інформаційне забезпечення. По-друге, діяльність органів внутрішніх справ як головного суб'єкта забезпечення громадського порядку регулюється різними законами та іншими підзаконними правовими актами, які часто не узгоджуються між собою. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. сьогодні не повною мірою враховує зміни соціально-економічних і політико-правових умов функціонування правоохоронної системи. По-третє, курс України на євроінтеграцію, а отже, на відповідність роботи правоохоронних органів європейським стандартам правоохоронної діяльності, зростання пріоритету загальнолюдських цінностей, утвердження верховенства права детермінують відхід від радянської моделі охорони громадського порядку, потребуючи покращення правового регулювання цього напрямку діяльності. У зв'язку з цим запропоновано прийняття та розроблено проект Закону України «Про забезпечення громадського порядку в Україні».

З метою оптимізації системи та структури органів внутрішніх справ, визначення правових та організаційних засад їх діяльності, завдань та функцій відповідних служб та підрозділів органів внутрішніх справ, розподілу повноважень між ними, їх фінансового та матеріально-технічного забезпечення запропоновано прийняття та розроблено новий проект Закону України «Про органи внутрішніх справ».

У підрозділі 4.2. «Адміністративно-правовий режим обігу небезпечних для суспільства речей та його забезпечення органами внутрішніх справ» зроблено висновок, що для здійснення обігу небезпечних для суспільства речей встановлено відповідний адміністративно-правовий режим. Органи внутрішніх справ є основним суб'єктом правозастосування у сфері обігу зброї, спеціальних засобів самооборони, боєприпасів тощо, та наділені повноваженнями застосовувати заходи адміністративного примусу у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Сформульовано поняття обігу небезпечних для суспільства речей як сукупності виключно всіх видів правовідносин (виробництво, торгівля, придбання тощо), що виникають при поводженні з небезпечними для суспільства речами, перелік яких врегульовано законодавством України. Під адміністративно-правовим режимом обігу небезпечних для суспільства речей запропоновано розуміти правову форму функціонування правовідносин у сфері обігу небезпечних для суспільства речей, яка забезпечується комплексом правових засобів впливу, з метою охорони та захисту інтересів людини, суспільства та держави від протиправних посягань у цій сфері та забезпечення реалізації прав осіб на користування та володіння об'єктами дозвільної системи.

Зроблено висновок, що в основу цього режиму покладено імперативні методи, однак йому також притаманні елементи дозвільного характеру (ліцензування, надання дозволів, реєстрація тощо). Охарактеризовано засоби забезпечення цього режиму, основними з яких є:

1) нагляд за дотриманням встановлених режимних правил, 2) юридична відповідальність,

3) заохочення та профілактика, спрямовані на мотивацію правомірної поведінки;

4) засоби, спрямовані на забезпечення реалізації прав осіб (видача дозволів, ліцензій тощо). Доведено, що діяльність органів внутрішніх справ щодо видачі дозволів, ліцензій у сфері дозвільної системи є настільки спеціалізованою, що потребує додаткового (з урахуванням застосування загальних стандартів) вироблення норм і правил, які необхідно враховувати для підвищення рівня якості надання органами внутрішніх справ адміністративних послуг у цій сфері. А ефективним засобом для цього є запровадження системи управління якістю в органах внутрішніх справ згідно з вимогами відповідних міжнародних стандартів.

Обґрунтовано доцільність прийняття Закону України «Про обіг небезпечних для суспільства речей», який на законодавчому рівні має встановити перелік небезпечних для суспільства речей, загальні засади діяльності органів державної влади щодо забезпечення обігу відповідних речей та надання адміністративних послуг, спеціальний порядок набуття права власності фізичними та юридичними особами на окремі види майна.

З метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів запропоновано прийняття Закону України «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», яким передбачити відповідальність юридичних осіб за невжиття заходів до запобігання вживанню та збуту наркотичних засобів і психотропних речовин у закладах масового перебування громадян.

У підрозділі 4.3. «Паспортно-реєстраційний адміністративно-правовий режим та його забезпечення органами внутрішніх справ» зазначений режим досліджено як сукупність двох взаємодіючих, взаємообумовлених підрежимів паспортного та режиму реєстрації місця проживання фізичних осіб. Сформульовано визначення паспортно-реєстраційного адміністративно-правового режиму як адміністративно-правової форми функціонування суспільних відносин, що складаються з приводу обігу матеріальних носіїв, які підтверджують громадянство та посвідчують особу. Під обігом матеріальних носіїв, що підтверджують громадянство та посвідчують особу слід розуміти сукупність всіх видів правовідносин (виробництво, видача, заміна, втрата, занесення відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування), біометричної інформації тощо), що виникають при поводженні з паспортними документами, перелік яких врегульовано законодавством України.

Зазначено, що й дотепер збережено радянську систему управління суспільними відносинами у сфері паспортно-реєстраційного режиму з домінуванням імперативних принципів та широкими можливостями застосовування до громадян заходів адміністративного примусу. Побудова нового характеру відносин між людиною та державою, курс України на євроінтеграцію потребує переосмислення поглядів на призначення паспортно-реєстраційного режиму та змісту діяльності органів внутрішніх справ щодо його забезпечення. Доведено, що в сучасних умовах призначенням паспортно-реєстраційного режиму має бути забезпечення реалізації громадянами права посвідчити свою особу, шляхом отримання відповідного матеріального носія та охорона відповідних персональних даних про фізичну особу. Змістом діяльності Державної міграційної служби України у цій сфері має бути надання якісних адміністративних послуг.

Зроблено висновок про доцільність звуження наглядових повноважень органів внутрішніх справ за дотриманням громадянами правил паспортно-реєстраційного режиму та недоцільності існування адміністративної відповідальності за проживання без паспорта та реєстрації, за втрату паспорта та його зіпсування.

У підрозділі 4.4. «Адміністративно-правовий режим перебування в Україні іноземців і осіб без громадянства та його забезпечення органами внутрішніх справ» доведено, що на території України для іноземців та осіб без громадянства встановлено національний і спеціальний (преференційний) режими, які є складовою досліджуваного режиму.

Сформульовано поняття адміністративно-правового режиму перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні як адміністративно-правової форми функціонування суспільних відносин, що складаються з приводу перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, і які забезпечуються комплексом правових засобів впливу з метою забезпечення дотримання іноземцями та особами без громадянства встановлених правил перебування в Україні. Під перебуванням іноземців та осіб без громадянства в Україні запропоновано розуміти сукупність всіх видів правовідносин, які пов'язані із в'їздом іноземців в Україну, їх виїздом з України, транзитним проїздом через територію України, а також з проживанням, працевлаштуванням, навчанням на території України та реалізацією інших прав та виконання обов'язків.

Під забезпеченням органами внутрішніх справ адміністративно-правового режиму перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства слід розуміти систему теоретико-методологічних, нормативно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на охорону та захист суспільних відносин від протиправних посягань, вчинених іноземцями та особами без громадянства. Доведено, що органи внутрішніх справ є одним із суб'єктів забезпечення цього режиму, здійснюючи правоохоронну та правозахисну функції. Основними завданнями діяльності органів внутрішніх справ є запобігання вчинення іноземцями та особами без громадянства під час перебування їх в Україні злочинів та правопорушень, їх припинення та притягнення до відповідальності.

Охарактеризовано засоби забезпечення вказаного режиму органами внутрішніх справ, основними з яких є: 1) нагляд за поведінкою іноземців та осіб без громадянства у громадських місцях, за місцями проживання (перебування), навчання, працевлаштування, під час керування транспортними засобами; нагляд за дотриманням громадянами, посадовими особами правил працевлаштування іноземців та осіб без громадянства й надання їм інших послуг (житла, навчання тощо); 2) заходи профілактики (проведення спеціальних операцій, роз'яснювальна робота); 3) заходи відповідальності. Розглянуто особливості застосування відповідних заходів до осіб, які є суб'єктами спеціального (преференційного) адміністративно-правового режиму.

З метою покращення діяльності органів внутрішніх справ запропоновано доповнення до Положення про службу дільничних інспекторів міліції стосовно обов'язків останніх знати місця постійного та тимчасового перебування іноземців й осіб без громадянства на території обслуговування та прийняття спільного наказу «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття та передання заяв про надання статусу біженця органами внутрішніх справ органам міграційної служби». Запропоновано проект такої Інструкції та розроблено Методичні рекомендації з питань затримання та видачі правопорушників, міграційної політики, захисту прав біженців та шукачів притулку, Методичні рекомендації щодо порядку дій посадових осіб органів внутрішніх справ під час адміністративного видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.

У підрозділі 4.5. «Адміністративно-правовий режим безпеки дорожнього руху та його забезпечення органами внутрішніх справ» досліджено зміст цього режиму та з'ясовано повноваження органів внутрішніх справ щодо його забезпечення. Сформульовано поняття адміністративно-правового режиму безпеки дорожнього руху як адміністративно-правової функціонування суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах доріг, які забезпечуються комплексом правових засобів впливу, з метою попередження дорожньо-транспортних пригод, зменшення кількості порушень правил дорожнього руху. Доведено, що Державна автомобільна інспекція МВС України є одним із основних суб'єктів владних повноважень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який для виконання покладених на нього завдань має право застосовувати заходи адміністративного примусу. Зроблено висновок, що забезпечення адміністративно-правового режиму безпеки дорожнього руху Державною автомобільною інспекцією МВС України здійснюється шляхом застосування комплексу заходів, які визначають:1) порядок дій учасників дорожнього руху, встановлюють їхні права та обов'язки; 2) дозвільну систему (допуску до управління механічними транспортними засобами, до експлуатації транспортних засобів, введення в експлуатацію об'єктів вулично-дорожньої мережі, ліцензування діяльності, віднесеної згідно із законодавством до забезпечення безпеки дорожнього руху тощо), 3) реєстраційну систему, 4) застосування заходів адміністративного примусу і здійснення яких неможливе без організаційно-управлінської та матеріально-технічної складових.

НА незадовільний стан забезпечення безпеки дорожнього руху вказують 98 % опитаних громадян. Причинами вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху 29 % опитаних вважають недисциплінованість водіїв; 31 % - корупцію серед працівників ДАІ; 11 - % низькі суми штрафів; 8 % - поганий стан доріг.

З метою покращення стану забезпечення безпеки дорожнього руху запропоновано прийняття Закону України «Про затвердження Комплексної програми забезпечення безпеки дорожнього руху на 2010-2015 роки», якою слід передбачити реалізацію таких заходів: удосконалення системи підготовки осіб до керування транспортними засобами; покращення інфраструктури доріг; покращення системи навчання дітей безпечної поведінки у сфері дорожнього руху; покращення стану оснащення доріг дорожніми знаками шляхом запровадження досвіду країн ЄС; запровадження новітніх інформаційних мереж, автоматизованих систем управління рухом.

Розділ 5. «Адміністративно-правові режими функціонування органів публічної адміністрації та особливості їх забезпечення в органах внутрішніх справ».

У підрозділі 5.1. «Характеристика адміністративно-правового режиму державної служби в органах внутрішніх справ» сформульовано визначення цього режиму як адміністративно-правової форми функціонування правовідносин між громадянином України та Міністерством внутрішніх справ України, що включають в себе чітко встановлений набір взаємних прав, обов'язків та гарантій їх реалізації і які забезпечуються комплексом правових засобів впливу, завдяки чому здійснюється реалізація державних завдань та функцій, які законодавством України покладено на органи внутрішніх справ.

Доведено, що вказаний режим є різновидом адміністративно-правового режиму публічної служби в Україні і має певні особливості: регулюється нормами як адміністративного, так і трудового права; суб'єктами режиму є особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ; містить підвищені вимоги до інтелектуального, морального, культурного рівня, професійних та ділових якостей суб'єктів режиму; наявність спеціальних звань та перебування на спеціальному обліку; містить особливі додаткові гарантії правового та соціального захисту суб'єктів режиму; містить особливі додаткові обмеження, пов'язані зі службою та умови її проходження; передбачає особливий порядок притягнення до юридичної відповідальності суб'єктів режиму; передбачає особливий порядок внутрішньовідомчого регулювання процесуальних аспектів проходження служби.

Зроблено висновок, що одним із елементів розмежування статусу вільнонайманих осіб, які працюють в органах внутрішніх справ, має бути введення обов'язкової контрактної системи для осіб рядового і начальницького складу, тоді як відносно вільнонайманих працівників має бути збережена договірна система (трудовий договір). Закріплення такої відмінності, на нашу дисертанта, має стати важливим кроком виведення державних службовців поза межі дії норм трудового права. В такому аспекті відносини державної служби будуть регулюватися виключно нормами адміністративного права.

Дослідження основ правового регулювання проходження служби в органах внутрішніх справ дозволило виявити окремі недоліки та запропонувати певні шляхи вдосконалення такої служби. Зокрема, це стосується покращення якості кандидатів прийняття на службу до органів внутрішніх справ, питань подальшого закріплення на службі в органах внутрішніх справ випускників відомчих навчальних закладів, підготовку яких здійснено за державним замовленням, ефективності використання бюджетних коштів на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах МВС України. У зв'язку з цим запропоновано доцільність прийняття Закону України «Про внесення змін до ст. 17 та доповнень до ст. 18 Закону України «Про міліцію»» в якому передбачити вимоги до осіб, які приймаються на службу та встановити обов'язок курсантів вищих навчальних закладів МВС України відшкодувати витрати у разі дострокового розірвання договору, а також осіб начальницького складу, які звільняються зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу системи МВС України.

Обґрунтовано, що в сучасних умовах правові акти, що регулюють проходження служби в органах внутрішніх справ, визначають соціальний та правовий захист працівників, потребують докорінних змін, що ставить на порядок денний необхідність прийняття Закону України «Про службу в органах внутрішніх справ».

У підрозділі 5.2. «Адміністративно-правовий режим дисципліни та законності та його забезпечення в органах внутрішніх справ» сформульовано визначення цього режиму як адміністративно-правової форми функціонування суспільних правовідносин, які забезпечуються комплексом правових засобів впливу, в результаті чого створюється стан законослухняної поведінки працівників органів внутрішніх справ, точне, своєчасне та неухильне додержання ними встановлених правовими та іншими соціальними нормами правил поведінки в державному та суспільному житті.

Досліджено співвідношення понять «дисципліна» і «законність». Зроблено висновок, що поняття «законність» значно ширше, ніж поняття «дисципліна». Критерієм розмежування законності та дисципліни є сфера їх застосування. Законність характеризує як зовнішню, позасистемну діяльність органів публічної адміністрації та їхніх представників, так і внутрішню, а дисципліна - їх внутрішньо системну діяльність.

Зазначено, що на стан законності і дисципліни в органах внутрішніх справ впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори. Так, зростання вимог суспільства щодо дотримання законності працівниками органів внутрішніх справ при виконанні ними службових обов'язків не співпадають з можливістю їх повної реалізації в умовах дії як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, якими є морально-психологічне і фізичне перевантаження особового складу або відповідні низькі морально-психологічні якості працівників, надмірна тривалість робочого часу, недоліки у системі адміністративно-службового управління, постійне понаднормоване залучення працівників для охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, недостатнє матеріально-технічне забезпечення особового складу, що в цілому призводить до конфліктів, перевищень службових повноважень і, як наслідок, - до порушення дисципліни та законності.

З метою покращення стану дисципліни та законності в органах внутрішніх справ ще раз наголошено на доцільності прийняття Закону України «Про службу в органах внутрішніх справ», в якому пропонується передбачити, зокрема, такі розділи:

1) про службові повноваження працівників органів внутрішніх справ, що дозволить чітко визначити права та обов'язки конкретного працівника на посаді;

2) про заходи щодо вдосконалення відбору персоналу на посади в органах внутрішніх справ, яким передбачити чіткі вимоги до рівня професійної придатності, морально-психологічних та фізичних якостей працівника.

Зроблено висновок, що запровадження нових критеріїв оцінки результатів діяльності органів внутрішніх справ сприятиме підвищенню їх відповідальності перед населенням; запровадженню широкого поля для інновацій; поліпшенню якості розкриття та розслідування злочинів, розшуку злочинців, охорони громадського порядку. На підставі аналізу досвіду здійснення оцінки результатів діяльності відповідних правоохоронних органів таких країн, як Російська Федерація, Білорусь, Казахстан запропоновано методику оцінки результатів діяльності органів внутрішніх справ, яка повинна ґрунтуватися на аналізі не цифрових показників, а результатів діяльності конкретного працівника, служби та підрозділу за звітний період відповідно до типового переліку критеріїв, за якими повинна здійснюватися оцінка результатів.

У підрозділі 5.3. «Адміністративно-правовий режим обігу інформації та його забезпечення в органах внутрішніх справ» сформульовано його визначення як правової форми функціонування суспільних відносин, що виникають у процесі обігу інформації в органах внутрішніх справ, які забезпечуються комплексом засобів правового впливу, а також з використанням методів, методик і технічних засобів збирання, накопичення, систематизації та обробки інформації, що створюють умови для комплексного вирішення завдань, поставлених перед органами внутрішніх справ, та прийняття суб'єктами управління науково обґрунтованих управлінських рішень.

Під обігом інформації в органах внутрішніх справ запропоновано розуміти відносини, що виникають з приводу отримання, розповсюдження, використання, зберігання та знищення інформації.

Під забезпеченням органами внутрішніх справ адміністративно-правового режиму обігу інформації запропоновано розуміти систему теоретико-методологічних, нормативно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на регулювання обігу інформації в органах внутрішніх справ.

Зроблено висновок, що особливості обігу різних видів інформації в органах внутрішніх справ створюють систему таких підрежимів:

1) адміністративно-правового режиму державної таємниці в органах внутрішніх справ;

2) адміністративно-правового режиму обігу службової інформації в органах внутрішніх справ;

3) адміністративно-правового режиму публічної інформації в органах внутрішніх справ і які в сукупності є складовими адміністративно-правового режиму обігу інформації в органах внутрішніх справ. Зроблено висновок про відсутність належного правового регулювання обігу службової та публічної інформації в органах внутрішніх справ.

Обґрунтовано доцільність прийняття Закону України «Про обіг інформації в органах внутрішніх справ», яким слід врегулювати обіг інформації, яка становить державну таємницю, службову та публічну інформації. Зазначений закон має визначити підстави та порядок збирання, використання, оприлюднення, захисту, знищення тощо вищезазначених різновидів інформації в органах внутрішніх справ, права та обов'язки посадових осіб органів внутрішніх справ у цій сфері.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у встановленні нових знань про правовий режим адміністративного права, які утворили концепцію системи адміністративно-правових режимів та діяльності органів внутрішніх справ щодо їх забезпечення.

Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати низку підсумкових узагальнень щодо мети і завдань дослідження. Основні з них такі.

Доведено, що правовий режим є формуючою основою галузей права, яка визначає інституціонально-функціональну природу права, включає в себе предмет, способи, типи і методи та мету правового регулювання і відіграє визначальну роль у побудові галузей права. Правовий режим, характеризуючи право як нормативно-інституційний соціальний регулятор, дозволяє виділити у системі права групи галузей, підгалузей та інститутів.

Правовий режим, з точки зору його теоретико-методологічного зв'язку з іншими елементами правової системи (нормами права, правовими принципами, правової культури, правового прецеденту тощо), трактується через категорію «правова форма». Іншими словами, спираючись на «трансформацію» правових форм, правовий режим розглядається як правова атмосфера, в якій функціонують всі елементи правової системи, у взаємодії з іншими правовими явищами. Правовий режим є правовою формою, яка відображає динаміку правовідносин, що досягається шляхом трансформації всіх елементів правового впливу: правових засобів (норм права, актів реалізації та застосування, юридичних фактів тощо), так і інших правових явищ (правосвідомості, правової культури, правових принципів, правового прецеденту) і які у взаємодії досягають мети регулювання.

Для адміністративного права як фундаментальної галузі права притаманний свій специфічний правовий режим. Зроблено висновок, що правовий режим адміністративного права - це правова форма функціонування відносин, що складають предмет адміністративного права, які забезпечуються особливим поєднанням правових способів, типів та методів адміністративно-правового регулювання, що створюють відповідний рівень динаміки цих відносин та визначають мету адміністративно-правового регулювання. Правовий режим адміністративного права змістовно включає предмет, особливе поєднання способів, типів і методів та мети адміністративно-правового регулювання.

Встановлено, що правовий режим адміністративного права - це комплексна, багаторівнева, динамічна й відкрита система, що постійно змінює свою внутрішню структуру. Це проявляється в тому, що норми адміністративного права під час регулювання публічно-правових відносин або доповнюються нормами інших галузей публічного чи приватного права, або для регулювання певного виду публічно-правових відносин використовуються методи інших галузей права. У зв'язку з цим логічним є висновок, що система правового режиму адміністративного права здебільшого є комплексним, міжгалузевим утворенням.

Правовий режим адміністративного права як складна юридична конструкція складається з трьох рівнів: універсального, інституціонально-галузевого та галузево-конкретного. На універсальному рівні правовий режим адміністративного права розглядається у більш абстрактному вигляді як загальноправовий феномен. Зміст другого рівня (інституціонально-галузевого) складають правові режими підгалузей та інститутів адміністративного права. У межах підгалузевих та інституціональних правових режимів діють галузево-конкретні адміністративно-правові режими, що складають зміст третього рівня. Під адміністративно-правовими режимами цього рівня слід розуміти адміністративно-правову форму функціонування конкретних, однорідних адміністративно-правових відносини, які забезпечуються особливим поєднанням способів та методів адміністративно-правового регулювання, завдяки чому створюється відповідний рівень динаміки цих правовідносин у просторі і часі та досягається мета адміністративно-правового регулювання.

Доведено, що адміністративно-правовий режим як структурний елемент правового режиму адміністративного права має свою внутрішню побудову, яка визначається специфікою елементів та їх взаємодією і забезпечується завдяки правовій, організаційній та матеріально-технічній підсистем. Внутрішня побудова адміністративно-правового режиму складається з таких елементів:

1) мети встановлення;

2) об'єкта регулювання;

3) механізму правового впливу, який складається як з юридичних (норми права, юридичні факти, правовідносини, суб'єкти права, акти реалізації тощо), так і неюридичних (правосвідомість, правова культура, правові прецеденти, принципи тощо) засобів;

4) спеціального юридичного інструментарію забезпечення адміністративно-правового режиму

Адміністративно-правовий режим може включати також норми та засоби забезпечення інших галузей права, однак головними кваліфікуючими ознаками, що визначають відповідний правовий режим саме як адміністративно-правовий, є: встановлюється та забезпечується державою з метою реалізації публічних інтересів; переважно закріплюється у нормах адміністративного права; забезпечує об'єктивно необхідну і таку, що відповідає публічним інтересам, ідеальну модель функціонування та розвитку адміністративно-правових відносин у конкретній сфері публічного адміністрування; закріплюється, підтримується та забезпечується за допомогою специфічної комбінації адміністративно-правових, організаційних та матеріально-технічних засобів; обов'язковим суб'єктом адміністративно-правового режиму є орган публічної адміністрації

Доведено, що адміністративно-правовий режим має такі особливості: дуалістичний матеріально-процесуальний характер; комплексність, адже може включати норми, методи забезпечення інших галузей права; регулятивні, охоронні та захисні властивості; нормативність.

Весь масив адміністративно-правових режимів можна поділити за такими основними критеріями:

1) за приналежністю норм права, які здійснюють державне регулювання суспільних відносин у відповідних сферах взаємодії публічної адміністрації та з іншими суб'єктами права - на підгалузеві та інституціональні;

2) за сферами реалізації публічного інтересу весь масив адміністративно-правових режимів всередині галузі адміністративного права - на адміністративно-правові режими у сфері публічного управління (режими функціонування органів публічної адміністрації) та адміністративно-правові режими в адміністративно-політичній, економічні та соціально-культурній сферах;

3) за засобами правового регулювання - на прості, комплексні та міжгалузеві.

Органи внутрішніх справ є одним із суб'єктів забезпечення адміністративно-правових режимів в адміністративно-політичній сфері. Особливостями адміністративно-правових режимів адміністративно-політичної сфери є: спрямованість на забезпечення тріади інтересів держави-суспільства-людини; домінування імперативного методу правового регулювання та засобів прямого управлінського впливу; наявність ієрархічної системи управління та наділення відповідних посадових осіб правом застосовувати спеціальні заходи впливу; спрямованість на забезпечення безпеки (внутрішньої та зовнішньої) - обумовлюють зміст діяльності органів внутрішніх справ по їх забезпеченню.

Органи внутрішніх справ є основним суб'єктом забезпечення адміністративно-правових режимів у галузі внутрішніх справ, об'єктом яких є громадська безпека. Громадська безпека як об'єкт правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ забезпечується системою адміністративно-правових режимів: адміністративно-правового режиму громадського порядку; адміністративно-правового режиму безпеки дорожнього руху; адміністративно-правового режиму обігу небезпечних для суспільства речей; адміністративно-правового режиму охорони об'єктів; адміністративно-правового режиму перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства; паспортно-реєстраційного адміністративно-правового режиму. Зазначені адміністративно-правові режими складають зміст їх зовнішньої адміністративної діяльності.

Під забезпеченням цих адміністративно-правових режимів органами внутрішніх справ слід розуміти комплекс нормативно-правових, організаційно-управлінських, спеціальних, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на забезпечення, у межах повноважень, процесу управління загрозами (злочинність та правопорушення), за якого громадянам гарантується захист та реалізація їхніх прав, свобод та інтересів.

Нормальне функціонування органів внутрішніх справ забезпечується завдяки системі адміністративно-правових режимів, основними з яких є адміністративно-правові режими державної служби в органах внутрішніх справ; дисципліни та законності й обігу інформації. Під забезпеченням адміністративно-правових режимів в органах внутрішніх справ слід розуміти комплекс нормативно-правових, організаційно-управлінських, спеціальних, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на забезпечення ефективної системи функціонування самих органів внутрішніх справ. Забезпечення органами внутрішніх справ адміністративно-правових режимів у цій сфері є об'єктом їх внутрішньої діяльності.

Дослідження основ правового регулювання та змісту діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення адміністративно-правових режимів надало змогу виявити недоліки та запропонувати певні шляхи вдосконалення такої діяльності, шляхом прийняття комплексу законодавчих актів, спрямованих на оптимізацію системи та структури органів внутрішніх справ, їх кадрового, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення, а також окремих напрямків їх діяльності. Зокрема, запропоновано проекти та зміни до вже існуючих проектів Законів України: «Про органи внутрішніх справ», «Про забезпечення громадського порядку в Україні», «Про службу в органах внутрішніх справ», «Про обіг інформації в органах внутрішніх справ», «Про заходи безпеки під час проведення спортивних масових заходів», про внесення змін та доповнень до Закону України «Про міліцію».

Діяльність органів внутрішніх справ у сучасних умовах державотворення потребує подальшої і корінної переорієнтації їх функціонування відповідно до принципів верховенства права, відкритості, прозорості, гласності, на перехід від виконання каральних функцій до функції соціального обслуговування населення. Необхідна зміна й підходів до оцінки результатів діяльності органів внутрішніх справ, яка повинна ґрунтуватися на аналізі не цифрових показників, а результатів діяльності конкретного працівника, служби та підрозділу за звітний період відповідно до типового переліку критеріїв, за якими повинна здійснюватися оцінка результатів.

Реформування органів внутрішніх справ стане ефективним, коли воно матиме певний термін реалізації реформ, ґрунтуватися на науково обґрунтованій Концепції реформування органів внутрішніх справ, яка повинна враховувати процеси глобалізації та євроінтеграції, побудови України як правової демократичної держави. Метою прийняття такої Концепції має бути створення ефективної, сучасної системи органів внутрішніх справ європейського рівня, які зможуть ефективно забезпечувати охорону прав і свобод громадян відповідно до світових стандартів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мінка Т.П. Удосконалення управління процесом профілактики розкриття крадіжок вантажів на залізничному транспорті / Т.П. Мінка, П. Я. Мінка // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2005. - №2. - С. 92-100.

2. Мінка Т.П. Напрямки вдосконалення інформаційного забезпечення стосовно попередження крадіжок вантажів / Т.П. Мінка, П. Я. Мінка // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2005. - №1. - С. 382-387.

3. Мінка Т.П. Протидія наркотизації населення органами внутрішніх справ / Т.П. Мінка // Науковий вісник Дніпропетровського державного уівнерситету внутрішніх справ. - 2006. - №1. - С. 321-326.

4. Мінка Т.П. Проблеми нелегальної міграції та заходи щодо протидії їй / Т.П. Мінка, П. Я. Мінка // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - №4. - С.131-137.

5. Мінка Т.П. Теорія та практика організації протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на Придніпровській залізниці / Т.П. Мінка, П. Я. Мінка // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - Луганськ, 2007. - Вип. 2. - С. 172-178.

6. Мінка Т.П. Теорія та практика попередження та розкриття крадіжок вантажів на залізничному транспорті / Т.П. Мінка, П. Я. Мінка // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2007. - №1. - С. 134-141.

7. Мінка Т.П. Удосконалення управління процесом по запобіганню злочинності та дотримання правопорядку на залізничному транспорті України у 2007 році / Т.П. Мінка // Науковий вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - №2. - С. 158-162.

8. Мінка Т.П. Організація профілактичної діяльності дільничного інспектора міліції по протидії правопорушенням серед неповнолітніх / Т.П. Мінка // Вісник Луганського університету внутрішніх справ. - 2007. - № 4. - С. 196-204.

9. Мінка Т.П. Організація профілактичної діяльності дільничного інспектора міліції у сільській місцевості по протидії правопорушенням, пов'язаним з незаконним культивуванням нарковмісних рослин / Т.П. Мінка // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2007. - №4. - с.71-77.

10. Мінка Т.П. Правова природа адміністративного видворення / Т.П. Мінка // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 4. - С. 204-211.

11. Мінка Т.П. Актуальні проблеми змісту системи адміністративного права / Т.П. Мінка // Часопис Київського університету права. - 2009. - №2. - С. 122-126.

12. Мінка Т.П. Сутнісна характеристика адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб / Т.П. Мінка, К. В. Ростовська // Право і суспільство. - 2009. - №4. - С. 30-33.

13. Мінка Т.П. Правова природа адміністративно-правових режимів Т.П. Мінка // Право і суспільство. - 2009. - №2. - С. 52-54.

14. Мінка Т.П. Дослідження правових явищ с позиції синергетики / Т.П. Мінка // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 1. - С. 26-34.

15. Мінка Т.П. Феномен правового режиму у вітчизняному праві / Т.П. Мінка // Право і суспільство. - 2010. - №2. - С. 64-68.

16. Мінка Т.П. Поняття та структура правового режиму адміністративного права / Т.П. Мінка // Право і суспільство. - 2010. - №3. - С. 100-105.

17. Мінка Т.П. Характеристика методу правового режиму адміністративного права / Т.П. Мінка // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - №3. - С. 192-198.

18. Мінка Т.П. Дослідження адміністративно-правових режимів, що забезпечуються органами внутрішніх справ з використанням синергетики / Т.П. Мінка // Часопис Київського університету права. - 2010. - №2. - С. 142-147.

19. Мінка Т.П. Правовий режим адміністративного права / Т.П. Мінка // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 2. - С. 86-92.

20. Мінка Т.П. Правовий режим як критерій поділу права на галузі / Т .П. Мінка // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 3. - С. 18-22.

21. Мінка Т.П. Співвідношення категорій «правовий режим адміністративного права» та «адміністративно-правовий режим» в науці адміністративного права. // Право і суспільство. - 2011. - №1. - С. 109-112.

22. Мінка Т.П. Органи внутрішніх справ як суб'єкти забезпечення адміністративно-правових режимів в адміністративно-політичній сфері / Т .П. Мінка // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2011. - № 1. - С. 178-184.

23. Мінка Т.П. Онтологічні характеристики правового режиму адміністративного права // Часопис Київського університету права. - 2011. - №1. - С. 12-18.

Размещено на Allbest.ru