Правове регулювання процедур банкрутства юридичної особи – відсутнього боржника

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА

ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ - ВІДСУТНЬОГО БОРЖНИКА

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

ПРИГУЗА Павло Дмитрович

УДК [347.736/.738 : 346.1] (477)

Спеціальність 12.00.04 - господарське право;

господарсько-процесуальне право

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі підприємницького права Київського університету права Національної Академії Наук України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор,

ПОЛЯКОВ Борис Мойсейович,

Вищий господарський суд України, суддя.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

ПОДЦЕРКОВНИЙ Олег Петрович,

Національний університет «Одеська

юридична академія», завідувач кафедри

господарського права і процесу;

кандидат юридичних наук, доцент,

ОМЕЛЬЧЕНКО Андрій Володимирович,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри цивільного та трудового права.

Захист відбудеться « 16 » червня 2011 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук К 26.006.05 в Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 Г, к. 601.

Автореферат розісланий « 10 » травня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради О.К. Намясенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційної роботи. Україна з набуттям незалежності розпочала процес формування нового суспільного економічного правопорядку, який ґрунтується на ринкових принципах господарювання. Законодавство про банкрутство є одним із основних правових інструментів у ринковій економіці, який впливає на інвестиційну привабливість країни, відображає і характеризує загальну економічну політику в державі, відношення держави до бізнесу, захисту власності та інвестиційного кредиту. В системі законодавства України інститути банкрутства виникли та існували відокремлено від певних галузей законодавства і права. В сучасних умовах, коли законодавство України набуває чіткої структури, в якій господарські відносини регулюються господарським кодексом, постає необхідність у комплексному дослідженні інститутів права неплатоспроможності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами. Неспроможність і банкрутство як інститути права через застосування специфічних прийомів і засобів покликані регулювати правові відносини між суб'єктами господарювання у разі, коли деякі з них не здатні виконати свої грошові зобов'язання перед іншими. Ці відносини в більшості країн світу ґрунтуються на конкурентних засадах і називаються конкурсними. В законодавстві України право конкурсу випливає з поняття конкурсного кредитора неспроможного боржника, а тому воно дає поштовх для зародження та розвитку конкурсного права та конкурсного процесу, які на даний час в Україні знаходяться у стадії становлення, пошуку свого предмету, методу, принципів тощо.

Недостатньо розвинуте конкурсне право в нашій державі є причиною зростання в судовій практиці кількості боржників, що в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятим 30 червня 1999 року, далі Закон про банкрутство, називаються відсутніми боржниками. Це боржники які не мають майнової маси, не здійснюють підприємницької діяльності, витрати на провадження у справах щодо яких здійснюються за рахунок держави та кредиторів і не відшкодовуються. В деяких регіонах України на тисячу підприємств-банкрутів близько дев'ятисот восьмидесяти є відсутніми боржниками, що вказує на наявність серйозної правової та макроекономічної проблеми в державі. Інститут банкрутства юридичної особи-відсутнього боржника в Україні на тлі законодавства європейських держав та держав, що утворилися на пострадянському просторі, суттєво відрізняється своїми особливостями, які породжують проблеми при застосуванні законодавства: недостатня визначенність предмета і методів правового регулювання у різних процедурах; невизначенність галузевої належності інститутів права банкрутства; неврахування конкурсної природи права неплатоспроможності у різних процедурах; законодавча та теоретична невизначеність прав учасників провадження у ліквідаційній процедурі в залежності від майнового стану боржника; наявність статусу ліквідатора для ініціюючого кредитора; правова невизначенність щодо ознак банкрутства та відсутність спрощених процедур ліквідації банкрутів - відсутніх боржників. Ці та інші проблеми потребують наукового пояснення, теоретичного дослідження та практичної розробки задля вдосконалення законодавства і покращення практики його застосування.

Проблеми правового регулювання процедур неплатоспроможності були предметом дослідження українських вчених Р.Г. Афанасьєва, О.М. Бірюкова, М.І. Тітова, О.О. Степанова, Б.М. Грека, В.В. Радзивілюк та інших, наукові праці яких більше присвячені загальним питанням теорії права та законодавчого регулювання процедур банкрутства без спеціального наукового дослідження конкурсної природи і проблем банкрутства юридичної особи та її особливої категорії - відсутнього боржника. Найбільшу теоретичну цінність у дослідженні природи права неплатоспроможності в Україні мають роботи вчених В.В. Джуня та Б.М. Полякова.

Теоретичну основу дослідження, крім робіт вищезазначених вчених, склали праці вчених дореволюційної Росії, відомих радянських, сучасних українських та зарубіжних вчених-юристів з загальної теорії права, господарського і господарсько-процесуального права, теорії підприємництва і конкурсного процесу та інших галузей права: Г.В. Бертгольда, Д.М. Генкіна, А.Х. Гольмстена, А.І. Камінки, К.І. Малишева, А.Н. Трайніна, Г.Ф. Шершеневича, В.Н. Афонькіна, М.І. Брагінського, П.Д. Баренбойма, В.В. Вітрянського, Ю.А. Воронова, О.С. Іоффе, П.Д. Кіндера, О.О. Колесникова, М.Г. Масевича, Л.М. Міхієнко, В.Ф. Попондопуло, В.В. Степанова, А.Н. Сьоміна, М.В. Телюкіної, В.Н. Ткачова, С.С. Трушнікова, Г.Б. Юна, Г. Папе та інших.

Джерелом наукової інформації для проведення дослідження також стали праці вчених: С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, В.М. Гайворонського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, В.І. Семчика, Р.З. Лівшиця, В.К. Мамутова, В.Ф. Опришка, В.Я. Тація, В.С. Щербини, Я.М. Шевченко, І.В. Спасібо-Фатєєвої та інших, які висвітлювали окремі питання, що є предметом дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження є частиною науково-дослідної роботи «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» (державний реєстраційний № 01050001907), яку розробляли науковці кафедри аграрного, екологічного та підприємницького права та «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» (державний реєстраційний № 0108U010270), що розробляється науковцями кафедри підприємницького права Київського університету права НАН України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті конкурсної природи інститутів неспроможності та банкрутства і розробці теоретичних засад та рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України і практики здійснення ліквідації юридичної особи відсутнього боржника як спрощеної процедури ліквідації банкрута, що відповідає світовим тенденціям розвитку права банкрутства.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

- надати загальнотеоретичну характеристику інституту банкрутства, його виникнення, розвитку та місця в системі права України;

- визначити правову природу відносин неспроможності та банкрутства, предмет та метод правового регулювання процедур банкрутства;

- з'ясувати ознаки і зміст конкурсу у відносинах неспроможності та у відносинах банкрутства, підстави виникнення та застосування норм конкурсного права та конкурсного процесу в Україні;

- охарактеризувати особливості застосування процедур банкрутства відсутнього боржника в законодавстві України порівняно з законодавством іноземних держав;

- розкрити проблемні питання процедур банкрутства відсутнього боржника та запропонувати засоби для їх подолання;

- охарактеризувати особливості правового положення конкурсних кредиторів відсутнього боржника;

- сформулювати поняття спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства і судової прктики щодо здійснення процедур банкрутства відсутнього боржника.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи є суспільні відносини, що виникають між кредиторами та боржниками-юридичними особами у справі про банкрутство у разі відсутності підприємницької діяльності боржника та відсутності майна для задоволення грошових вимог кредиторів.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти з питань неплатоспроможності, зокрема з регулювання процедур банкрутства відсутнього боржника в Україні та інших державах, теоретичні та практичні аспекти і проблеми правового регулювання процедур банкрутства відсутнього боржника в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження є система філософсько-світоглядних, загально-наукових та спеціально-наукових методів пізнання. Діалектичний метод сприяв вивченню правовідносин неспроможності та банкрутства і виявленню зв'язків конкурсу з іншими методами їх правового регулювання. Історичний метод дав можливість дослідити становлення та розвиток законодавства про неспроможність і банкрутство на різних історичних етапах. Застосування системно-структурного методу дозволило всебічно розглянути окремі елементи структури права неплатоспроможності у їх зв'язку, виділити право неспроможності та право банкрутства як окремі інститути, що є системоутворюючими підгалузі господарського права - права неплатоспроможності, а також визначити правову природу конкурсних відносин і їх діалектичного взаємозв'язку з іншими соціальними, економічними і правовими явищами в Україні. Метод порівняльного правознавства сприяв визначенню тотожності та відмінності в правовому регулюванні відносин ліквідації відсутніх боржників в законодавстві України та в зарубіжних законодавствах, що дало змогу зіставити основні ознаки предмета дисертаційного дослідження. Теоретико-прогностичний метод та метод правового прагматизму сприяли розробці пропозицій до законодавства України щодо удосконалення процедури ліквідації відсутнього боржника та її ефективності. У дисертації використано методи емпіричного дослідження, зокрема, статистичний, який надав змогу виявити кількісну динаміку справ про банкрутство відсутнього боржника в господарських судах України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням правового положення учасників процедур банкрутства юридичної особи-відсутнього боржника на основі конкурсної природи права неспроможності та банкрутства.

Наукова новизна роботи конкретизуються у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:

вперше:

визначено та сформульовано на основі господарсько-правового розуміння предмет правового регулювання відносин неспроможності - правовідносини, що пов'язані з управлінням господарською діяльністю та організацією виробничого процесу неспроможної юридичної особи-підприємства, а також, окремо, предмет відносин банкрутства - правовідносини, що пов'язані із здійсненням процедури ліквідації юридичної особи-банкрута;

визначено та сформульовано поняття конкурсу як основного комплексного методу правового регулювання процедур неплатоспроможності, який об'єднує імперативні, диспозитивні та додаткові засоби правового впливу - зобов'язання, заборон, дозволів, рекомендацій, заохочень, субординації, координації;

визначено поняття конкурсного права України як системи спеціальних норм права, якими Закон про банкрутство визначає умови і порядок участі учасників провадження у конкурсі, предметом якого є організація і здійснення управління господарською діяльністю неплатоспроможного боржника або розпорядження майном банкрута у ліквідаційній процедурі;

запропоновано змінити в законодавстві України категорію боржника «відсутній боржник» на «недіючий боржник»;

запропоновано впровадити в теорію та практику застосування законодавства про неспроможність і банкрутство поняття «конкурсоздатність» та «неконкурсоздатність», визначивши відсутнього боржника як неконкурсоздатну особу щодо якої не відкривається конкурсне провадження;

визначено поняття спрощеної процедури ліквідації банкрута - відсутнього боржника як ліквідаційне провадження щодо недіючої юридичної особи-боржника, що обумовлено повною неоплатністю боргу у зв'язку з відсутністю предмета конкурсних відносин - майна, заснованої на майні підприємницької діяльності та управління нею;

досліджено дискреційні повноваження місцевих рад та обґрунтовано висновок про відсутність у місцевих рад права приймати рішення про незастосування положень Закону про банкрутство до недіючих юридичних осіб права комунальної власності;

удосконалено:

теоретичні визначення і практичні алгоритми судової діяльності та правової поведінки учасників провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, виходячи з майнового стану боржника, який характеризується: «відсутністю майна у боржника», «достатністю майна лише для покриття витрат провадження у справі про банкрутство» або «недостатністю майна для задоволення вимог кредиторів»;

практичний механізм реалізації прав та обов'язків учасників провадження у справі відсутнього боржника, який визначається відсутністю майна боржника, як неконкурсоздатного, що виключає можливість і потребу у скликанні (оголошенні судом) конкурсу;

теоретичні підстави для конкурсу, якими є господарська діяльність та майно боржника і право господарського управління ним;

отримали подальший розвиток:

визначення та обґрунтування сутності, характеру і правової природи відносин неспроможності та банкрутства, що в сукупності об'єктивно складають специфічне коло правовідносин у галузі господарського права, утворюючи підгалузь господарського права - право неплатоспроможності;

вчення про інститут неспроможності та інститут банкрутства, які визначено як два генеральних інститути підгалузі господарського права - права неплатоспроможності;

наукові положення про інститут банкрутства та інститут ліквідації, які визначено як міжгалузеві правові інститути господарського та цивільного права;

норми щодо ліквідації відсутнього боржника юридичної особи як спрощеної процедури провадження у справі про банкрутство щодо неконкурсоздатного боржника;

класифікація учасників провадження та алгоритмів судового провадження щодо юридичної особи-банкрута - відсутнього боржника.

Практичне значення одержаних результатів. Прикладна цінність одержаних наукових результатів полягає, насамперед, у розробці методичної основи удосконалення правового регулювання спрощеної процедури ліквідації банкрута - відсутнього боржника. Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчально-методичній роботі Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ при розробці робочих навчальних програм (Акт про впровадження, 14.09.2009), впроваджено у навчальний процес «Школи адвокатської майстерності» Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області (Протокол №1 від 11.01.2011 про впровадження), застосовуються в практичній діяльності Державної податкової адміністрації та податкових інспекцій Херсонської області (Акт про впровадження, 05.05.2011). Також, результати роботи можуть бути використані: у галузі теоретичних досліджень - для подальшого вивчення і розвитку інститутів неспроможності та банкрутства (конкурсного права і процесу), а також при дослідженні суміжних до банкрутства положень господарського законодавства, змісту кримінального банкрутства, шахрайства; у правотворчій роботі органів державної влади - як основа для законодавчої діяльності; база для перетлумачення судової практики процедури ліквідації відсутнього боржника для її покращення, визначення об'єкту та об'єктивної сторони злочинів щодо банкрутства; у навчальному процесі - під час розробки підручників, навчально-методичних посібників, навчальних програм та курсів з права неплатоспроможності, кримінального права.

Результати дослідження щодо вдосконалення правового регулювання банкрутства були надіслані до Верховної Ради України (повідомлення про вручення № 9671189 від 18.09.2009 року).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки, що містяться у роботі, обговорювалися на засіданнях кафедри підприємницького права Київського університету права НАН України, доповідалися на: Всеукраїнському семінарі-практикумі з питань застосування законодавства про банкрутство (м. Севастополь, 12-13 травня 2005 р.); Науково-практичного семінару (круглого столу) «Реформування адміністративного права: перспективи та сьогодення (м. Херсон, 7 листопада 2008 р.); Міжнародному семінарі з питань застосування законодавства про банкрутство (м. Бердянськ, 21-22 червня 2007 p.); Всеукраїнському семінарі з питань застосування законодавства про банкрутство та Міжнародній конференції «Розгляд господарських (торгових) спорів в Україні та Німеччині» (м. Донецьк, 18-19 червня 2008 p.); Міжнародному науково-практичному семінарі з питань неспроможності (банкрутства) в Україні та Німеччині (м. Ялта, 24-25 червня 2009 p.); Міжнародній науково-практичній конференції з питань неспроможності та банкрутства (м. Ялта, 29-30 вересня 2010 p.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права» (м. Херсон, 29 жовтня 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображені у 21 наукових працях дисертанта, з яких 7 опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а інші - у фахових науково-практичних виданнях, тезах доповідей науково-практичних конференцій та семінарів, а також у монографії «Проблеми теорії і практики конкурсного права в Україні: неспроможність та банкрутство» та у двох практично-навчальних посібниках.

Структура дисертації зумовлена її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації викладено на 226 сторінках, основний зміст роботи становить 178 сторінок друкованого тексту, список використаних джерел охоплює 243 найменувань на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

банкрутство юридичний відсутній боржник

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, стан їх наукової розробки, звязок з науковими темами та планами, визначаються його об'єкт, предмет, мета та завдання, формулюються методологічні і теоретичні засади, наукова новизна отриманих результатів, наведено основні положення, які виносяться на захист, визначено теоретичне та практичне значення результатів дослідження, наведені дані щодо їх апробації.

Розділ 1. «Теоретико-правова характеристика інститутів неспроможності та банкрутства юридичної особи» має три підрозділи, в яких висвітлюється правова природа відносин неплатоспроможності, сформульовано принципи правового регулювання та визначено місце інститутів неспроможності та банкрутства в системі права України.

У підрозділі 1.1. «Правова природа правовідносин неспроможності та банкрутства в Україні: суб'єкти, об'єкти, зміст правовідносин» подається загальна характеристика названих правовідносин та визначається їх місце у зв'язку із загальною категорією правових відносин і галузевою категорією господарських правовідносин. Автором пропонується відійти від оцінки цих правовідносин з нормативістського підходу та здійснюється їх дослідження, виходячи з загальновизнаних природних прав людини. Пізнання природи права неспроможності та банкрутства побудовано на традиційній для європейських держав конкурсній природі права та положеннях «Європейської конвенції про деякі міжнародні аспекти банкрутства». Проблема правовідносин розглядається в аспекті їх функціонального призначення у процесі правового регулювання. Конкурсні правовідносини виникають та ґрунтуються на конкуренції, але межі конкуренції у відносинах неплатоспроможності є більш вузькими, оскільки конкурс не охоплює усіх суб'єктів господарювання, що діють в економіці, а стосується лише окремого боржника та визначеного кола його кредиторів, вимоги яких допускаються судом до участі у конкурсі (конкуренції). Юридична особа, як суб'єкт права неспроможності, розглядається з точки зору її зовнішнього середовища (умови, що перебувають поза фірмою й існують незалежно від неї, не контролюється нею, але впливають або можуть впливати на її функціонування) і внутрішнього середовища, як сукупності чинників, що створюються, а також контролюються її органами управління: управлінська праця, майнова база та трудова діяльність людей задля досягнення поставленої мети господарювання через організацію виробництва (розподіл праці, кооперація, спеціалізація). Неефективна управлінська праця приводить до необхідності зміни режиму управління, зміна якого відбувається за нормами конкурсного права. Право на участь у конкурсі виникає з дня публікації оголошення про порушення справи про банкрутство та/або про визнання боржника банкрутом, яким кредитори, інвестори та інші скликаються до участі у ньому. Конкуренція між боржником та кредиторами, що виникла у зовнішньому середовищі, переноситься у внутрішнє середовище боржника і стосується частини тих прав і повноважень власника (засновників), які ґрунтуються на корпоративних засадах та організації і управління господарством боржника. Закон обмежує управління майном, а пізніше, при переході до загальної процедури санації, - позбавляє керівні органи боржника права управління та розпорядження майном. Майно та управління ним становляться об'єктом конкуренції, а суб'єктами конкуренції є сторони у справі - боржник з його виконавчим органом (власник, керівник) та кредитори, власник боржника та кредитори між собою, а також інші учасники провадження. Таким чином, принциповою ознакою права неплатоспроможності є конкуренція між усіма учасниками провадження у справі про банкрутство.

Конкуренція в неплатоспроможності автором розглядається в декількох площинах, в залежності від процедури провадження: 1) у процедурах відновлення платоспроможності - між власником майна боржника і органами управління боржника, з одного боку, та кредитором (колективом кредиторів), - з іншого боку, з приводу управління об'єктами права, які пропонується називати конкурсною масою; 2) в ліквідаційній процедурі, де об'єктом конкурсу є лише майно боржника, що підлягає продажу, на відміну від процедур відновлення, майно пропонується називати не конкурсною масою, а ліквідаційною масою.

Банкрут-відсутній боржник, який не має майна, не здійснює управлінських та організаційних дій, потребує здійснення спрощеної процедури ліквідації. Відсутність таких об'єктів конкуренції як діяльність з виробництва товарів (робіт, послуг), управління юридичною особою та майна впливають на правові інтереси кредиторів щодо задоволення своїх вимог, оскільки вони не досягаються процесуальними засобами через відсутність предмету конкурсу (конкуренції).

Визначення правової природи конкурсних відносин дозволило авторові визначити взаємозв'язані елементи конкурсу, що становлять його власний предмет: 1) суб'єкти; 2) об'єкти - організація і управління господарською діяльністю та/або розпорядження майном; 3) юридичний зміст правовідносин; 4) юридичні факти, від яких залежать умови, порядок та методи правового регулювання.

У підрозділі 1.2. «Методи та принципи правового регулювання відносин неспроможності та банкрутства» розкрито методи правового регулювання та основоположні господарські та правові засади у досліджуваних правовідносинах. Автором доведено, що конкурс у конкурсному праві та конкурсному провадженні і його інструментарій, що ґрунтується на конкуренції (змагальності) сторін у справі, визначає специфічний метод правового регулювання, що застосовується при неспроможності та банкрутстві як головний прийом диспозитивного регулювання відносин у сукупності з елементами імперативного методу (рекомендації, субординації тощо). Конкурс оголошується та контролюється органом державної влади (судом) та діє в межах правовідносин внутрішнього середовища юридичної особи-боржника відносно тих цінностей, які є об'єктами прав: управлінський вплив на господарську діяльність, підпорядкування правовому режиму процедур, позбавлення власника прав розпорядження майном тощо.

Дисертантом визначено, що у правовідносинах неспроможності та банкрутства є найважливішими загальні принципи справедливості, гуманізму і свободи; верховенства права; захисту основоположних прав і свобод людини; єдності прав і обов'язків суб'єктів; гарантованості прав і свобод; юридичної рівності учасників процесу перед законом і судом; законності та інші. В той же час, стверджується про необхідність визначати принципи окремих інститутів права (інституційні принципи), які підкреслюють особливості правового регулювання і на рівні з предметом та методом сприяють індивідуалізації права неспроможності та права банкрутства як самостійних інститутів в загальній системі права: принцип державного (судового) контролю за управлінням господарською діяльністю та розпорядженням майном боржника або банкрута; принцип конкурсу (конкуренції) у відносинах неспроможності та банкрутства; принцип спеціального правового режиму майна та управління боржником при оголошенні неспроможності чи банкрутства; принцип забезпечення боржнику права на відновлення його платоспроможності; принцип задоволення за рахунок майна боржника лише тих грошових вимог кредиторів, що визнані судом; принцип свободи кредиторів при вирішенні питань, віднесених до компетенції зборів кредиторів та комітету кредиторів; принцип добровільного виконання судових рішень учасниками провадження без участі державного виконавця; принцип публічності конкурсного провадження; принцип розподілення ризиків підприємницької діяльності між її учасниками; принцип процесуального плюралізму.

У підрозділі 1.3. «Місце інститутів неспроможності та банкрутства юридичної особи в системі права України» доводиться, що поняття «неспроможність» та поняття «банкрутство» не є синонімами, а являють собою і означають різні юридичні категорії - факти-стани, при наявності яких застосовуються різні режими правового регулювання відносин боржника та інших учасників провадження. Доводиться, що в національній правовій доктрині України поняття «неспроможність» означає здатність задовольнити вимоги кредиторів через відновлення платоспроможності, а поняттю «банкрутство» відповідає нездатність боржника відновити платоспроможність, тобто, банкрутством є неоплатність, поняття якого теоретично та практично розроблене але не застосовується в регулюванні відносин банкрутства. Розділяючи ці поняття як різні за своїм економічним і юридичним змістом, автор доводить, що фактичним станом відсутнього боржника є неоплатність кредиту (боргу). Встановлена на стадії порушення справи про банкрутство неоплатність кредиту обумовлює провадження у справі без конкурсу, тобто як неконкурсне, спрощене провадження. Доведено, що право неплатоспроможності в Україні регулюється двома основними інститутами, що належать до господарського права, - правом неспроможності та правом банкрутства, які є генеральними інститутами права неплатоспроможності.

Розділ 2. «Правове регулювання банкрутства відсутнього боржника в Україні» складається з трьох підрозділів, в яких аналізуються особливості правового статусу юридичної особи відсутнього боржника, кредиторів, інших учасників провадження, проблеми судової практики та методи їх подолання.

У підрозділі 2.1. «Особливості правового регулювання, поняття та ознаки відсутнього боржника» з урахуванням виявлених вище правової природи та господарсько-правових і процесуальних методів регулювання відносин неспроможності та банкрутства охарактеризовано юридичну особу - відсутнього боржника та законодавче регулювання процедур, що поділяються на три види провадження: загальні, спеціальні та спрощені, які залежать від категорії суб'єкта-боржника, наявної його діяльності та наявності майна. Загальне та спеціальне провадження передбачають використання процедур розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди. Спрощений порядок провадження застосовується для ліквідації боржника, але не виключає можливості укладання мирової угоди.

Автором визначено ознаки спрощеної процедури ліквідації відсутнього боржника якими є: відсутність керівних органів боржника як учасників конкурсу у справі про банкрутство; відсутність майна боржника, необхідного для виникнення конкурсних прав у кредиторів щодо управління ним, його продажу та розподілу; відсутність підстав для оголошення конкурсу (публікації оголошення про визнання відсутнього боржника банкрутом) у зв'язку з відсутністю майна для покриття витрат ліквідаційної процедури та судових витрат кредиторів; наявна необхідність для ліквідатора лише зібрати достатні відомості щодо відсутнього боржника, які дадуть підстави господарському суду прийняти рішення про ліквідацію юридичної особи відсутнього боржника у зв'язку з банкрутством; можливість задовольнити вимоги кредиторів лише шляхом припинення (ліквідації) недіючої (мертвої) юридичної особи та припинення зобов'язання боржника. Права конкурсних кредиторів безпосередньо залежать від майнового стану боржника. При встановленні порядку порушення і розгляду справи про банкрутство на загальних підставах законодавець виходить з презумпції про достатність майна боржника для повного або часткового задоволення вимог кредиторів. При визначенні умов і порядку порушення справи про банкрутство та провадження щодо відсутнього боржника законодавець, навпаки, виходить з презумпції повної неоплатності вимог кредитора (кредиторів), тобто з гіпотези (припущення) про відсутність майна та усього комплексу господарсько-правових ознак, що характеризують юридичну особу як підприємство. У зв'язку з цим, з метою теоретичного та практичного застосування у відносинах неплатоспроможності та в наукових дослідженнях, пропонується застосовувати поняття «конкурсоздатність», «неконкурсоздатність» боржника.

У підрозділі 2.2. «Правовий статус учасників процедури ліквідації відсутнього боржника» охарактеризовано основних учасників ліквідаційної процедури відсутнього боржника, якими, як правило, є лише ініціюючий кредитор, боржник та ліквідатор. Інші учасники провадження виявляються в період процедури. Правове положення відсутнього боржника характеризується відсутністю керівного органу, відсутністю документів господарської діяльності боржника, повною відсутністю майнових активів, або їх недостатністю для покриття витрат ліквідаційної процедури, що характеризує відсутнього боржника як недіючу юридичну особу. Цей комплекс фактів формується у єдиний складний юридичний факт, що містить декілька юридично значущих ознак, які вказують на відсутність підприємницької діяльності. Факт відсутності керівного органа юридичної особи є суб'єктивною ознакою, оскільки вона не представлена фізичною особою-керівником. Для компенсації такого недоліку та з метою представництва юридичної особи у спрощеному провадженні господарським судом призначається ліквідатор. Цим самим юридична особа відновлює суб'єктивний елемент, який дає можливість юридичній особі-відсутньому боржнику бути представленою у справі про банкрутство та бути «присутньою» при вирішенні її юридичної долі. Призначаючи ліквідатора відсутньому боржнику господарський суд відновлює правосуб'єктність юридичної особи, надаючи їй можливість реалізувати свою дієздатність.

Кредитори відсутнього боржника класифікуються на 1) ініціюючих, 2) відомих або встановлених кредиторів та 3) невідомих або не встановлених кредиторів. Правове положення кредиторів є особливим, оскільки воно суттєво відрізняється від правового положення кредиторів у загальній процедурі ліквідації, наприклад, право ініціюючого кредитора бути ліквідатором банкрута. Відомими або потенційними кредиторами відповідно до практики застосування Закону про банкрутство вважаються державна податкова служба, пенсійний фонд та інші фонди соціального страхування, які мають публічно-правові вимоги до боржника. До категорії відомих кредиторів пропонується віднести кредиторів, вимоги яких знаходяться на виконанні в державній виконавчій службі. Правовий статус невідомих або невстановлених ліквідатором кредиторів визначається погашенням їх вимог не залежно від участі кредитора в процедурі ліквідації.

Ліквідаційне провадження відсутнього боржника реалізує публічно-правові цілі - виключення відсутнього боржника (банкрута) з державних реєстрів, податкових та інших обліків тощо та прощення боржнику і кредиторам грошових зобов'язань перед державою, що випливають з відносин ліквідованого боржника-банкрута.

Правовий статус ліквідатора у справі про банкрутство відсутнього боржника прямо залежить від майнового стану боржника. У разі наявності (виявлення) майна відсутнього боржника, його ліквідація може здійснюватися лише арбітражним керуючим, але не ініціюючим кредитором чи працівником державного органу з питань банкрутства.

У підрозділі 2.3. «Проблеми та шляхи вдосконалення практики застосування інституту банкрутства юридичної особи-відсутнього боржника» викладено основні напрямки і тенденції судової практики та основні правові позиції ВГСУ та ВСУ з питань банкрутства відсутнього боржника. Виділено як проблему той факт, що судова практика стає на позицію, згідно з якою відсутнім боржником є боржник, відомості про відсутність якого внесено до ЄДР. Натомість, за висновками автора, законодавець встановив правову презумпцію про достовірність відомостей з ЄДР, яка не є доказом юридичного факту про банкрутство особи. Правові презумпції - це специфічні норми права, які передбачають відповідні факти і правила поведінки, що базуються на певній ступені достовірності і досвіді, перевіреному деякими фактами. Витяг чи довідка із ЄДР в даному випадку є допустимим доказом, який застосовується для встановлення обставин справи у сукупності із іншими доказами (акти контролюючих органів про відсутність керівних органів та інші). Довідка чи витяг з ЄДР, як один із письмових доказів, не мають для господарського або іншого суду заздалегідь встановленої сили чи правового значення, а відомості, що в них містяться, підлягають перевірці і підтвердженню в сукупності з іншими доказами, якщо про це заявляє сторона. З позицій принципів правового прагматизму дисертант доводить, що норма про банкрутство відсутнього боржника сконструйована законодавцем для негайного вжиття заходів щодо захисту чесного і добросовісного кредитора від нечесного і незаконослухняного боржника. Вирішальне значення при цьому має наявність майна та здійснення управління господарською діяльністю боржника, що характеризує його господарсько-правовий стан, але не записи в ЄДР, які не мають прямого відношення до інституту права банкрутства.

Особливе місце серед проблем розгляду справ про банкрутство відсутнього боржника в судовій практиці займає відсутній боржник, що є об'єктом права комунальної власності, щодо якого Рада може заборонити застосування Закону про банкрутство. Із юридичної суті та соціальної мети наведеного права місцевої ради прямо випливає обов'язок місцевої ради застосовувати своє право лише до суб'єкта юридичної особи який відповідає встановленим законом господарсько-правовим та цивільно-правовим критеріям. Доведено, що місцева рада може встановити особливий правовий статус лише до окремого суб'єкта господарювання, що «діє» на основі комунальної власності. Недіюча юридична особа, яка не є підприємством та за своїми ознаками є відсутнім боржником - не заслуговує права на імунітет від банкрутства, оскільки повинна бути ліквідована, у тому числі із застосуванням спрощеної процедури. Доводиться, що встановлення місцевою радою заборони щодо процедур банкрутства для юридичної особи - відсутнього боржника є зловживанням правом.

Розділ 3 «Досвід зарубіжних країн у правовому регулюванні банкрутства відсутнього боржника» складається з двох підрозділів в яких розкриваються особливості процедури банкрутства відсутнього боржника за законодавством іноземних держав та надана порівняльна характеристика правових методів регулювання інститутів банкрутства.

У підрозділі 3.1. «Досвід правового регулювання процедур банкрутства відсутнього боржника за законодавствами європейських країн» зроблено висновок, що законодавство про неспроможність та банкрутство вцілому та процедура ліквідації банкрута безпосередньо є надбаннями європейської правової культури та вільної ринкової економіки. Історичний розвиток права, в тому числі конкурсного права та конкурсного процесу у світі виробив принципові підходи і позиції щодо вирішення конкретних випадків неплатоспроможності, що закріплені у національних законодавствах, засади яких потребують імплементації у право неплатоспроможності України. Це дасть змогу створити закон, який на сучасному рівні праворозуміння буде регулювати правовідносини неспроможності та банкрутства.

В основу конкурсного процесу держав з ринковою економікою поставлено не формально-юридичні (процесуальні) правила і обов'язкове їх проходження, а матеріально-правові, економіко-правові підходи до вирішення правових проблем. Так, конкурсне провадження в Англії, Німеччині, США, Франції як ліквідаційна процедура юридичної особи вводиться судом, що розглядає справу про неспроможність, лише при наявності майна у боржника. Порушена справа про банкрутство, при виявлені відсутності майна, підлягає припиненню. Отже, конкурсне провадження здійснюється лише для ліквідації майна як об'єкта права та при умові достатності цього майна щонайменше для покриття судових витрат учасників провадження.

В західній науковій літературі питання про можливість застосування до юридичної особи судової процедури ліквідації називають конкурсоздатністю. Німецький законодавець, наприклад, встановив такі конкретні правила поведінки для учасників торгового (цивільного) обороту, що здатність юридичної особи до конкурсу обов'язково включає в себе наявність майна, достатнього для покриття процесуальних витрат по справі, а при недостатності - стягнення коштів з власника чи керівника, які порушили вимоги конкурсного права. Це стимулює їх порядно і чесно вести свої господарські справи та добросовісно ставитися до своїх кредиторів у разі неплатоспроможності. Спрощений порядок ліквідації банкрута - відсутнього боржника у праві неплатоспроможності заощаджує значні кошти держави, кредиторів та приводить до економії процесуального часу.

У підрозділі 3.2. «Спрощені процедури банкрутства відсутнього боржника за законодавствами країн СНД» досліджено Модельний закон СНД про неспроможність (банкрутство) та законодавство про неспроможність Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови та інших держав, яким передбачено норми, що регулюють процедури банкрутства відсутнього боржника (спрощені процедури).

Російський законодавець раціонально підійшов до проблеми «самофінансування» процедури банкрутства за рахунок активів боржника, встановивши, що у разі, коли майно боржника - юридичної особи завідомо не дозволяє покрити судові витрати, то в такому разі застосовуються положення закону, які регулюють спрощену процедуру банкрутства як щодо відсутнього боржника. Російський закон виключає можливість призначення ініціюючого кредитора ліквідатором відсутнього боржника. Автором запропоновано виключити такі положення із українського Закону про банкрутство, оскільки вони на практиці створюють підґрунтя для зловживань та корупції.

Досвід правового регулювання інститутів банкрутства в зарубіжних країнах показує, що центральним об'єктом конкурсних відносин в усіх процедурах є управління активами боржника, а не його «персона». В Україні теоретичні та практичні погляди на правове регулювання процедури ліквідації суб'єктів підприємництва, у тому числі «відсутніх боржників», а також судова практика мають бути перетлумаченими з позицій конкурсного права, що на думку автора, покращить загальний правовий клімат в економіці держави та у правозастосуванні.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дисертаційного дослідження вирішено наукове завдання щодо визначення правової природи досліджуваних правовідносин та вдосконалення на їх основі понятійного апарату і процедури ліквідації юридичної особи відсутнього боржника. Основні висновки полягають у наступному.

1. Конкурсне право в законодавстві України про банкрутство існує з часу введення в Закон про банкрутство інституту конкурсного кредитора. Конкурсне право - це система спеціальних норм права, якими Закон про банкрутство визначає умови і порядок участі учасників провадження у конкурсі, предметом якого є організація та здійснення управління господарською діяльністю неплатоспроможного боржника або розпорядження майном банкрута у ліквідаційній процедурі.

2. Під поняттям спрощеної процедури ліквідації банкрута слід розуміти процесуальну діяльність господарського суду та учасників провадження (ініціюючий кредитор, ліквідатор тощо) з припинення недіючої юридичної особи-боржника через ліквідаційне провадження у справі про банкрутство, яка обумовлена повною неоплатністю боргу у зв'язку з відсутністю предмета конкурсних відносин - майна і заснованої на майні підприємницької діяльності та управління нею.

3. Правовий статус учасників спрощеної процедури ліквідації банкрута характеризується відсутністю об'єктивних підстав (майна) для виникнення процесуальних прав конкурсних кредиторів щодо управління майном, контролю над його оцінкою, продажем, розподілом коштів тощо.

4. Право неплатоспроможності суб'єктів господарювання в Україні є підгалуззю господарського права, яка складається з сукупності (об'єднання) генеральних правових інститутів неспроможності та банкрутства, що в межах галузі господарського права визначають умови і порядок відновлення платоспроможності неспроможного боржника або умови і порядок ліквідації банкрута, а також власного специфічного методу правового регулювання - конкурсу. Для досягнення мети провадження у справах застосовуються спеціальні інститути та субінститути неспроможності та/або банкрутства: арбітражний керуючий; розпорядження майном; санація; мирова угода; ліквідація банкрута; ліквідація відсутнього боржника; визнання недійсними угод боржника тощо.

5. Конкурс, як метод правового регулювання правовідносин неплатоспроможності, - це сукупність правових засобів і прийомів, які закріплені в Законі про банкрутство та інших нормах законодавства, з використанням яких досягається практичний результат, що є завданям провадження у справі про банкрутство - заміна неефективного керівного органу боржника та власника боржника від управління юридичною особою, організація нового управління господарською діяльністю боржника та його майном з метою повного відробітку боргу, або прийняття рішення про продаж майна боржника з метою часткового задоволення вимог кредиторів та ліквідацію банкрута.

6. Аналіз правовідносин, що врегульовані Законом про банкрутство, вказує на декілька відокремлених предметів правового регулювання, які розмежовуються на рівні генеральних інститутів права. По-перше, - це правовідносини неспроможності, що пов'язані з управлінням господарською діяльністю та організацією виробничого процесу неплатоспроможної юридичної особи-підприємства, до якого застосовується комплекс заходів щодо відновлення платоспроможності (розпорядження майном, санація, мирова угода) і задоволення вимог кредиторів. По-друге, - це правовідносини банкрутства, що пов'язані із здійсненням процедури ліквідації банкрута, які мають на меті припинення діяльності банкрута і продаж його майна для задоволення вимог кредиторів.

7. Господарсько-правові відносини з відновлення платоспроможності боржника і відносини з ліквідації банкрута, як випливає з досліджених теоретичних та практичних засад неплатоспроможності, виступають спеціальними правовими інститутами, які самостійно, незалежно від інших інститутів господарського права регулюють конкретні однорідні, притаманні лише їм, види суспільних відносин. При цьому інститут відновлення платоспроможності можна визначити як складовий інститут лише галузі господарського права, а інститут банкрутства - як міжгалузевий правовий інститут господарського та цивільного права.

8. Інститут банкрутства та його субінститут ліквідації банкрута є міжгалузевим інститутом господарського та цивільного права, який регулює відносини з ліквідації як суб'єктів господарювання підприємців-банкрутів так і юридичних осіб-непідприємців.

9. В залежності від майнового стану боржника в законодавстві України про банкрутство та в судовій практиці слід розрізняти суб'єктів неспроможності та суб'єктів банкрутства. Суб'єктами неспроможності є лише суб'єкти підприємницької діяльності, до яких можливе застосування процедур розпорядження майном, санації, мирової угоди. Суб'єктами банкрутства в Україні є суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи-непідприємці, при прийнятті рішення про ліквідацію яких, або в період здійснення їх ліквідації, виявлена недостатність майна для задоволення вимог кредиторів. До суб'єктів банкрутства-непідприємців не застосовуються процедури відновлення платоспроможності - розпорядження майном, санація.

10. Відсутній боржник-юридична особа за Законом про банкрутство - це категорія боржника, кредитні зобов'язання якого є явно неоплатними. Фактичний стан відсутнього боржника характеризується відсутністю майна, припиненням заснованої на майні підприємницької діяльності з виробництва товарів, робіт, послуг або її приховування, відсутністю господарювання, відсутністю систематичного отримання доходів від виробництва, що стає причиною неоплатності його боргових зобов'язань перед кредиторами.

11. Негайне порушення справи про банкрутство щодо відсутнього боржника ставить за мету встановлення контролю з боку кредиторів та судового контролю за майновими активами боржника, які ймовірно приховуються від кредиторів. Усі дії під час провадження повинні цілеспрямовуватися перш за все не на швидку ліквідацію юридичної особи як суб'єкта права, а на виявлення точної й повної картини майнового стану боржника в інтересах кредиторів. Для негайного порушення справи щодо відсутнього боржника не вимагається попереднього звернення до суду про стягнення суми боргу. Тому у спрощеному провадженні не потрібно надавати господарському суду докази безспірності вимог, а - лише довести їх наявність.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Пригуза П.Д. Проблеми теорії і практики конкурсного права в Україні: неспроможність та банкрутство / П.Д. Пригуза. - X.: Харків юридичний, 2009. - 528 с. (ум. друк. арк. 33).

Навчально-методичні посібники

2. Пригуза П.Д. Розгляд господарських справ конкурсного провадження: неспроможність та банкрутство, (алгоритми процесуальної діяльності): науково-практичний коментар / П.Д. Пригуза. - Х: Харків юридичний, 2010. - 440 с. - (Настільна книга професійного судді) (ум. друк. арк. 27,5).

3. Пригуза П.Д. Неспроможність і банкрутство. Методика провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників. / П.Д. Пригуза. - X.: Харків юридичний, 2009. - 100 с. (ум. друк. арк. 6,5).

Статті у наукових фахових виданнях

4. Пригуза П.Д. Проблеми відновлення платоспроможності через розпорядження майном боржника. Філософія банкрутства // Вісник господарського судочинства. - 2006. - №6. - С. 201-220 (ум. друк. арк. 0,9).

5. Пригуза П.Д. Проблеми національної моделі неспроможності та банкрутства / П.Д. Пригуза // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 2. - С. 169-188 (ум. друк. арк. 0,8).

6. Пригуза П.Д. Конкурсне право та конкурсний процес. Теоретичні та практичні аспекти розвитку / П.Д. Пригуза // Вісник господарського судочинства. - 2007. - №3. - С. 127-141 (ум. друк. арк. 0,6).

7. Пригуза П.Д. Логіко-семантичний аналіз проблем відсутнього боржника у судовій практиці України / П.Д. Пригуза // Вісник господарського судочинства. - 2008. - №2. - С. 36-51 (ум. друк. арк. 0,7).

8. Пригуза П.Д. Підстави відповідальності за банкрутство та кваліфікація злочинів. Господарсько-правовий аспект / П.Д. Пригуза // Вісник прокуратури. - 2007. - № 1. - С. 86-94 (Початок. Продовж. 2007. - №8. - С. 99) (ум. друк. арк. 0,4).

9. Пригуза П.Д. Підстави відповідальності за банкрутство та кваліфікація злочинів. Господарсько-правовий аспект / П.Д. Пригуза // Вісник прокуратури. - 2007. - № 8. - С. 99-108 (Продовж. Початок 2007. - №1. - С. 86). (ум. друк. арк. 0,5).

10. Пригуза П.Д. Проблеми предмета регулювання відносин неспроможності та банкрутства в Україні / П. Д. Пригуза // Вісник господарського судочинства, 2011. - № 1. - С. 106.

Інші видання, матеріали наукових конференцій

11. Пригуза П.Д. Відсутній боржник. Проблеми застосування статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» / П.Д. Пригуза // Санація та банкрутство. - 2005. - № 3. - С. 109-113 (ум. друк. арк. 0,6).

12. Пригуза П.Д. Розпорядження майном: мета і завдання процедури / П.Д. Пригуза // Санація та банкрутство. - 2006. - № 1. - С. 134-136 (ум. друк. арк. 0.2).

13. Пригуза П.Д. Деякі аспекти відновлення платоспроможності боржника у межах процедури розпорядження майном / П.Д. Пригуза // Санація та банкрутство. - 2006. - №2. - С. 147-164 (ум. друк. арк. 0,8).