Об’єкти спадкування за цивільним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Спадкове право України є підгалуззю цивільного права, яка характеризується наявністю усталених правових конструкцій. Інститути спадкового права ґрунтуються на традиціях, які було започатковано ще в римському приватному праві. Основні категорії, як наприклад, поняття спадкування, види спадкування, підстави спадкування, мають майже незмінний характер вже протягом багатьох сторіч. Це дає змогу, в умовах постійної зміни правового регулювання майнових відносин сформувати стабільний правовий порядок переходу майна фізичної особи у випадку її смерті до правонаступників.

Економічні перетворення в Україні, що мали місце протягом останніх двох десятиріч, позначилися й на розвитку цивільного права. Значно розширилось коло об'єктів, що можуть перебувати в приватній власності фізичних осіб. Крім того, фізичні особи набули можливості бути учасниками (засновниками) юридичних осіб, зокрема, підприємницьких товариств. Відтак правове регулювання відносин, змістом яких є належність указаних об'єктів фізичним особам і переходу їх після смерті останніх до правонаступників, явилося закономірним наслідком розвитку вказаних відносин на етапі формування ринкової економіки.

В умовах кодифікації цивільного законодавства України відбулися певні зміни правового регулювання спадкування деяких видів майна, які не були традиційними для спадкування при відсутності приватноправової ініціативи суб'єктів цивільних правовідносин, зокрема фізичних осіб. Одним із концептуальних підходів Книги 6 ЦК України, є закріплення загальних положень щодо спадкування, які в перспективі розвитку науки цивільного права потребують самостійних наукових досліджень. Зокрема, главою 84 ЦК України було визначено склад спадщини (ст. 1218 ЦК України), права та обов'язки особи, що не входять до складу спадщини (ст. 1219 ЦК України). Це зумовлює необхідність здійснити правову характеристику спадщини як особливого об'єкта цивільних правовідносин.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у здійсненні правової характеристики спадщини як об'єкта цивільних правовідносин та особливостей встановлення складу спадщини.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання дослідження:

– проаналізувати наукові підходи до поняття «об'єкт цивільних правовідносин»;

– визначити співвідношення понять «об'єкт цивільних правовідносин» та «об'єкт цивільного правонаступництва»;

– визначити сутність і правову природу поняття «майно» як особливого об'єкта цивільних прав;

– розкрити особливості спадкових правовідносин як особливого виду цивільних правовідносин;

– охарактеризувати поняття «об'єкт спадкових правовідносин» та встановити зміст і значення поняття «спадщина»;

– визначити загальні правові критерії встановлення складу спадщини та зміст прав і обов'язків, які визначають склад спадщини;

– з'ясувати особливості складу пасиву спадщини.

1. Теоретичні засади правового регулювання об'єктів цивільних правовідносин

Розглядаються основні доктринальні підходи до визначення поняття об'єкта суб'єктивних цивільних прав. У дисертації зазначається, що концептуальна множинність об'єктів суб'єктивних цивільних прав, що закріплена в ст. 177 ЦК України, зумовлює необхідність визначення поняття об'єкта суб'єктивних цивільних прав відповідно до правової природи тих суспільних відносин, що є предметом наукового дослідження.

У дисертації обґрунтовано, що юридичне значення можуть мати не самі по собі об'єкти матеріального світу, а права та обов'язки, встановлені щодо них. Таким чином, саме об'єктивне право надає фізично існуючим явищам значення об'єкта цивільних прав. Вищевказаний підхід узгоджується із «вольовою» концепцією об'єкта прав, за якою об'єктом визнається не те, з приводу чого виникають правовідносини, а те, на що спрямовані воля та дії суб'єктів правовідносин. Об'єктом суб'єктивного права (правовідносин) являється право (права) суб'єкта (суб'єктів) на речі, майно, продукти творчої діяльності, на отримання послуг тощо.

Досліджуються поняття об'єкта цивільного правовідношення та цивільного правонаступництва, їх співвідношення між собою, а також категорією цивільного обороту.

Визначено, що об'єктом цивільного правонаступництва являються суб'єктивні цивільні права та обов'язки особи, які переходять від одного суб'єкта до іншого.

У роботі звертається увага на те, що категорія цивільного обороту та оборотоздатності об'єктів цивільних прав постає в контексті спадкового правонаступництва з точки зору здатності об'єктів цивільних прав переходити в порядку спадкування від спадкодавця до спадкоємця. Об'єктом цивільного обороту являються всі об'єкти, що зазначені в ст. 177 ЦК України, крім тих, які відповідно до ст. 178 ЦК України не володіють ознаками оборотоздатності. Спадкування, як універсальне правонаступництво, що здійснюється у випадку смерті фізичної особи, є частиною цивільного обороту.

Розглядаючи спадкове майно в якості одного із його видів, зазначається, що його поняття не може бути охарактеризоване без дослідження відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця та іншими вимогами, що обтяжують спадщину.

Доводиться, що правова характеристика об'єкта спадкування має відбуватися на підставі визначення майна як єдності прав і обов'язків, які його складають, та належали спадкодавцеві.

2. Загальна характеристика спадщини як об'єкта правовідносин із спадкування

Поняття спадкових правовідносин є загальним і позначає сукупність якісно відмінних за своєю природою правовідносин, що виникають у зв'язку із смертю фізичної особи або оголошення її померлою в судовому порядку та регулюються нормами спадкового права.

В теорії цивільного права розрізняють правовідносини із спадкування та інші види спадкових правовідносин, що не є спадкуванням. До юридичного складу підстав виникнення всіх вказаних видів правовідносин відноситься факт відкриття спадщини, яким є смерть фізичної особи або оголошення її померлою.

Правовідносини із спадкування (при спадкуванні як за законом, так і за заповітом) є відносинами із універсального правонаступництва. Характерною рисою вказаних правовідносин є наявність особливого об'єкта - спадщини.

Інші правовідносини, які виникають у зв'язку з відкриттям спадщини, але не являються правовідносинами із універсального спадкового правонаступництва, в якості об'єкта можуть мати права та обов'язки, що не входять до складу спадщини. Для їх позначення запропоновано використовувати закріплений чинним цивільним законодавством України термін «спадкове майно».

Відзначається, що в Книзі 6 «Спадкове право» ЦК України законодавець розрізняє поняття спадщини і спадкового майна. Так, поняття «спадщини» вживається в ст.ст. 1216, 1218-1221, 1226, 1227-1229, 1236, 1241, 1226, 1227, 1268-1282, 1285 ЦК України. Поняття «спадкове майно» вживається в ст.ст. 1283 та 1284 ЦК України, що присвячені охороні спадкового майна. Із змісту норм, які розкривають поняття охорони спадкового майна та врегульовують конкретні заходи охорони спадкового майна, можна зробити висновок, що такі заходи здійснюються саме щодо конкретних майнових об'єктів - речей. Тоді як в нормах, в яких вживається термін «спадщина», йдеться саме про сукупність прав і обов'язків спадкодавця.

Виходячи із характеристики правовідносин із спадкування, вказується, що спадщина являється сукупністю прав і обов'язків спадкодавця, які переходять до спадкоємців.

На підставі аналізу положень ст.ст. 1218-1219 ЦК України в дисертації зазначається, що на законодавчому рівні виділяються два види прав і обов'язків щодо спадкування: 1) права і обов'язки, які входять до складу спадщини, 2) права і обов'язки, які не входять до складу спадщини. До першого виду відносяться права й обов'язки, які переходять в порядку спадкування до спадкоємців померлої фізичної особи. До другого виду відповідно до ст. 1219 ЦК України відносяться права й обов'язки, що не входять до складу спадщини і припиняються зі смертю спадкодавця. Разом з тим, вищевказана класифікація, на думку дисертантки, повинна бути уточнена та доповнена іншими видами прав і обов'язків, які характеризують об'єкт правовідносин, що виникають у зв'язку з відкриттям спадщини. Так, на підставі аналізу норм ЦК України робиться висновок, що окремі види прав і обов'язків, які виникають зі смертю спадкодавця, становлять: а) права та обов'язки, які не входять до складу спадщини і виникають після відкриття спадщини; б) права і обов'язки, які за своєю природою можуть входити до складу спадщини, але на підставі волевиявлення спадкодавця вони переходять не до спадкоємців, а до інших осіб (відказоодержувачів); в) права і обов'язки, які не належали спадкодавцеві, однак входять до складу спадщини (право на вступ до товариства).

В роботі додатково обґрунтовується, що встановлення прав і обов'язків, які не входять до складу спадщини, і тим самим опосередковано визначають склад спадщини, відбувається шляхом законодавчого закріплення поняття «права і обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця» та переліку конкретних прав і обов'язків, які до складу спадщини не входять.

Запропоновано встановити загальне правило про те, що до складу спадщини входять будь-які права та обов'язки спадкодавця, окрім тих, що законодавством віднесені до таких, які не входять до складу спадщини.

Доводиться теза про те, що характеристика особистих немайнових прав, які не входять до складу спадщини (п. 1 ч. 1 ст. 1219 ЦК України) має ґрунтуватися на класифікації особистих немайнових прав на такі, що пов'язані з майновими правами, та такі, що не пов'язані з майновими правами. З огляду на це, зазначається, що оскільки право членства в об'єднаннях громадян є виключно особистим немайновим правом, не пов'язаним з майновим, таке право у зв'язку зі смертю учасника (члена) об'єднання громадян, безумовно, припиняється. Право участі в господарському товаристві є особистим немайновим правом, пов'язаним з майновим правом. Тому воно може переходити в порядку спадкування, тобто входити до складу спадщини за умови, якщо до спадкоємця переходить майнове право на частку в майні товариства в поєднанні з іншими умовами, передбаченими законодавством та установчими документами товариств.

Доведено, що особисті немайнові права, пов'язані з майновими правами, можуть входити до складу спадщини у випадках, встановлених законом, установчими документами юридичних осіб, заповітом спадкодавця. Особисті немайнові права, не пов'язані з майновими правами, до складу спадщини не входять, оскільки припиняються разом зі смертю спадкодавця.

3. Особливості визначення складу пасиву спадщини

На підставі висновків, одержаних в попередніх розділах, акцентується увага на тому, що у ст. 1218 ЦК України нормативно закріплений підхід, згідно з яким склад спадщини визначається правами і обов'язками, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті. В дисертації доводиться, що таке нормативне регулювання зумовлює доцільність здійснювати правову характеристику об'єкта спадкових правовідносин через співвідношення понять «спадщина» та «вимоги, що обтяжують спадщину».

Поняття «вимоги, що обтяжують спадщину» не вичерпується категорією «майнових обов'язків спадкодавця», а є ширшим, адже воно охоплює також пов'язані зі спадщиною вимоги (обов'язки), які виникли після відкриття спадщини, і відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини не входять (вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування спадкодавця; вимоги, пов'язані із витратами на охорону і утримання спадкового майна тощо).

Досліджуючи майнові обов'язки спадкодавця як складову частину спадщини зазначається, що пасив спадщини - це сукупність майнових обов'язків спадкодавця та обов'язків, які виникли після відкриття спадщини, є пов'язаними із спадщиною та виконуються спадкоємцями за рахунок вартості спадкового майна.

Обґрунтовується, що пасив спадщини визначається за двома пов'язаними критеріями: матеріальним та процедурним. Матеріальний критерій встановлюється нормами ст. 1218 ЦК України з урахуванням норм ст. 1282 ЦК України щодо обмеження вимог кредиторів вартістю майна, одержаного у спадщину. Процедурний критерій визначення пасиву спадщини полягає у встановленні законодавством порядку пред'явлення вимог кредиторами спадкодавця та у відмежуванні спадкового майна від майна, яке перебуває у спільній власності, та майна, яке є особистою власністю спадкоємця.

Акцентується увага на тому, що норми ЦК України, які регулюють відповідальність спадкоємців за вимогами кредиторів спадкодавця поширюються лише на майно, що перейшло в порядку спадкування і становить вартість спадщини. Підкреслюється, що зобов'язаними суб'єктами зазначеної відповідальності виступають виключно спадкоємці як правонаступники спадкодавця. Відказоодержувачі та набувачі за спадковим договором відповідальності за вимогами кредитора спадкодавця не несуть.

Витрати, які виникають після відкриття спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини не входять. Ці вимоги, за підставами їх виникнення, є неоднорідними. До них відносяться як майнові обов'язки (борги) самого спадкодавця, тобто обов'язки, що існували на момент відкриття спадщини (зокрема, витрати на догляд спадкодавця під час його хвороби), так і обов'язки, що виникли після відкриття спадщини (витрати на охорону і управління спадковим майном). Звертається увага на те, що термін «вимоги», який вживається законодавцем, має зобов'язально-правовий зміст і вказує на аспект їх виконання спадкоємцями . Цей термін закріплено в цивільному законодавстві України і він є усталеним в цивілістиці, хоча на переконання дисертантки, з точки зору характеристики складу пасиву спадщини адекватніше було б використовувати поняття «майнові обов'язки, що є пов'язаними із спадщиною». Зроблено висновок про те, що склад пасиву спадщини встановлюється шляхом тлумачення норм ЦК України, які визначають склад спадщини на час її відкриття, із врахуванням змісту норм цивільного законодавства щодо відшкодування спадкоємцями витрат, які виникли після відкриття спадщини та пов'язані із спадщиною, за рахунок вартості спадкового майна.

Висновки

правовий майновий цивільний спадщина

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні об'єктів спадкування за цивільним законодавством України.

Основні положення та висновки, отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, окрім положень наукової новизни, що виносяться на захист, зводяться до наступного.

1. Характерною рисою правовідносин із спадкування, як відносин із універсального правонаступництва при спадкуванні за законом або за заповітом, є те, що їх об'єктом являється спадщина.

2. Обґрунтовано, що у Книзі 6 «Спадкове право» ЦК України законодавець розрізняє поняття спадщини і спадкового майна.

3. Обґрунтовано, що закріплені в ст.ст. 1281-1282 ЦК України норми про відповідальність спадкоємців за вимогами кредиторів спадкодавця застосовуються лише щодо майна, яке перейшло в порядку спадкування та становить вартість спадщини на час її відкриття.

4. Пропонується ст. 1232 ЦК України доповнити частиною 3 в такій редакції:

«3. Витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця відшкодовуються переважно перед вимогами кредиторів спадкодавця, пред'явлених у відповідності до ст. 1281 цього Кодексу».

5. З метою покладення на територіальну громаду, яка стала власником відумерлого майна, обов'язку з відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, пропонується викласти частину 4 ст. 1277 ЦК України:

«4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статей 1231 та 1232 цього Кодексу».

Література

1. Гелич А.О. Поняття майна як особливого об'єкта цивільних прав / А.О. Гелич // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 1. - С. 116-118.

2. Гелич А.О. Про поняття «склад спадщини» за цивільним законодавством України / А.О. Гелич // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 2. - С. 85-88.

3. Гелич А.О. Відповідальність спадкоємців за вимогами, що обтяжують спадщину / А.О. Гелич // Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. Вип. 9, 2010 р. / Редкол. : Крупчан О.Д. (гол. ред.) та ін. - К. : Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - 2010. - С. 49-51.

4. Гелич А.О. Відшкодування спадкоємцями витрат, які не входять до складу спадщини / А.О. Гелич // Правничий вісник Університету «Крок» / Вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «Крок». - Вип. 5. - Т. 1. - 2010. - С. 21-29.

5. Гелич А.О. Поняття об'єктів цивільних прав / А.О. Гелич // Правові реформи в Україні : матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції, 31 березня 2009 р. - Київ : Київ. нац. ун-т внут. справ, 2009. - С. 243-245.

6. Гелич А.О. Поняття спадщини за цивільним законодавством України / А.О. Гелич // Реформування сучасної правової системи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, 10-11 квітня 2009 р. - Донецьк : Друк-Інфо, 2009. - Т. 2. - С. 115-117.

Размещено на Allbest.ru