Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності правоохоронними органами України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

КІРІЛЕНКО Федір Олександрович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Курило Володимир Іванович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Галунько Валентин Васильович, Харківський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри загальноправових дисциплін Херсонського юридичного інституту;

кандидат юридичних наук Світличний Олександр Петрович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, докторант кафедри адміністративного та фінансового права.

Захист відбудеться «___» _________ 2011 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.731.02 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 02021, м. Київ, вул. Колекторна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська 1.

Автореферат розіслано «___» __________ 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.Ф. Константінов.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В сучасних економічних та політичних умовах розвитку України все більшу роль відіграють процеси, що відбуваються в сфері інтелектуальної власності. Саме вона є важливою частиною основних ресурсів держави, її науково-технічного потенціалу, який є вагомим чинником в сучасних економічних перетвореннях. Сприйняття інтелектуального продукту, (зокрема об'єкту промислової власності - винаходу, промислової моделі тощо) як категорії власності, усвідомлення необхідності його охорони та захисту зумовлює законодавче регулювання правовідносин, пов'язаних зі створенням, правовим захистом та використанням винаходів та інших інтелектуальних продуктів.

Існуюча в Україні нормативно-правова база в цілому забезпечує правову охорону об'єктів інтелектуальної власності та порядок їх використання. Разом з тим практика застосування законодавства виявила цілу низку проблем, пов'язаних з невідповідністю деяких його норм нормам міжнародного права, забезпеченням ефективного захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності та створенням цивілізованого ринку цих об'єктів.

Після здобуття незалежності в 1991 році Україна отримала лише окремі фрагменти системи охорони інтелектуальної власності колишнього СРСР, які до того ж потребували докорінної перебудови відповідно до принципів ринкової економіки та стратегії входження країни до світового економічного, політичного й соціокультурного простору. З цією метою було створено низку державних установ у структурі органів виконавчої влади і також у структурі недержавних організацій.

Таким чином ефективність захисту прав у сфері інтелектуальної власності залежить від досконалості нормативно-правової бази, сформованої інфраструктури національної системи правової охорони інтелектуальної власності, ефективності підготовки та підвищення кваліфікації фахівців а також інформаційного забезпечення її діяльності. Так у 2010 році підрозділами МВС України виявлено 812 злочинів (за статтею 176 КК України), 471 - по факту незаконного обігу дисків для лазерних систем зчитування (згідно статті 203-1 КК України), 51 - за фактами незаконного використання знаків для товарів і послуг (відповідно статті 229 КК України).

Проте для належного вдосконалення роботи зазначених підрозділів сучасна юридична наука приділяє значну увагу вивченню основоположних засад функціонування інституту інтелектуальної власності та механізмів захисту права інтелектуальної власності. Зокрема проблеми захисту прав інтелектуальної власності викладені у працях: Авер'янова В.Б., Агапова А.Б., Бадиці І.А., Браткова І.С., Галунька В.В., Гордієнка С.Г., Гончарука С.Т., Грохольського В.Л, Жарова В.О., Заяць Н.В., Калюжного Р.А., Корнієнко М.В., Курила В.І., Корчевного Г.В., Копана О.В., Мельника М.І., Нікітенко О.І., Рахлина З.М. Пушкар М.В., Святоцького О.Д., Світличного О.П., Чукаєва А.В., та інші.

Зв'язок з науковими програмами, планами та темами. Тема дисертаційного дослідження обрана з урахуванням сучасних програм, зокрема указу Президента України від 27.04.2001 № 285/2001 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні, розпорядженню Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 321-р «Про затвердження Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності»; «Програми підготовки експертів Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру за напрямом: експертиза у сфері інтелектуальної власності, дослідження об'єктів авторського права та суміжних прав» Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад адміністративної діяльності, законодавства України із захисту права інтелектуальної власності та іноземного досвіду з'ясувати сутність діяльності правоохоронних органів у зазначеній сфері, визначити особливості правового регулювання адміністративно-правового захисту об'єктів права інтелектуальної власності та дати відповідні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання зазначених суспільних відносин.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження визначені такі завдання:

- провести періодизацію системи захисту права інтелектуальної власності в Україні;

- розкрити поняття адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності;

- визначити суб'єктів адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності серед правоохоронних органів України;

- з'ясувати мету, завдання та функції адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами України;

- на основі аналізу зарубіжного досвіду адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності виявити можливі для запозичення, щоб застосувати на практиці у діяльності вітчизняних правоохоронних органів (форми та методи);

- визначити основні напрями удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення захисту прав інтелектуальної власності правоохоронними органами України.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері адміністративно-правового захисту прав інтелектуальної власності правоохоронними органами України.

Предметом дисертаційного дослідження є адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності правоохоронними органами України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали філософські, загальнонаукові та спеціальні методи, які у своєму органічному поєднанні допомогли досягти виконання поставлених завдань. Філософський діалектичний метод дав можливість розглянути механізм правового регулювання адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності як сукупність відповідних юридичних засобів у поєднанні з соціальними, економічними, організаційними засобами регулювання цієї сфери діяльності, причому не як стале суспільне явище, а як таке, що перебуває у стані постійних змін і вдосконалень (підрозділ 1.1.). Загальнонаукові методи сходження від абстрактного до конкретного і навпаки застосовувалися при формуванні понятійно-категорійної основи дослідження, зокрема понять «захист», «адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності» тощо (підрозділ 1.2.). Метод аналізу застосовувався при зіставленні різних теоретичних підходів, позицій і думок щодо сутності та змісту правового регулювання захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами, а також норм різних нормативно-правових актів, які врегульовують подібні відносини, що дало змогу визначити відповідні законодавчі прогалини і колізії (підрозділ 2.1., 2.2.). За допомогою методу синтезу було одержано відповідні висновки, також розроблено пропозиції і рекомендації для вдосконалення адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами України (підрозділ 3.3.). Класифікацію правоохоронної діяльності в зазначеній сфері було здійснено на основі системно-структурного методу (підрозділ 2.2.). Зі спеціальних наукових методів застосовувалися порівняльно-правовий та формально-юридичний методи. Порівняльно-правовий метод дав можливість зіставити вітчизняне, зарубіжне та міжнародне законодавство в сфері інтелектуальної власності ( підрозділ 3.2»). Для з'ясування змісту норм законодавства при розгляді зазначених суспільних відносин застосовувався формально-юридичний метод (підрозділ 1.3, 2.3, 3.1).

Емпіричну базу дослідження становлять систематизовані статичні матеріали про результати роботи правоохоронних органів за 2000-2010 роки; зведені дані опитування 450 чоловік, з яких 300 слухачів Донецького юридичного інституту при ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка та 150 працівників ГУМВС України в місті Києві за програмою підготовки «правоохоронна діяльність», «правознавство». При підготовці дисертації використовувалася довідкова інформація інформаційних відомств правоохоронних органів, а також автор використовував власний досвід оперативної та аналітичної роботи у підрозділах МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами України, у результаті якого з'ясовано сутність та зміст такого захисту, надано пропозиції щодо удосконалення законодавства, норми якого регулюють адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності. У дисертації наводиться низка нових та удосконалених визначень, що розширюють зміст категоріального апарату стосовно правового регулювання адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами України, зокрема:

вперше:

1) проведено періодизацію щодо розвитку законодавства України в сфері інтелектуальної власності запропоновано, виділити такі етапи: з 1991-1994 рр.; з 1995-1999 рр.; з 2000 року по теперішній час;

2) запропоновано власне поняття адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності - визначено як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються нормами адміністративного законодавства через правозастосовну діяльність уповноважених державних органів (посадових осіб), що також спрямовані на попередження та припинення посягання на права свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб у сфері інтелектуальної власності;

3) визначено суб'єктів адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, до яких було віднесено господарські суди, в яких розглядають справи, пов'язані із захистом об'єктів права інтелектуальної власності.

4) з'ясовано, що правоохоронні органи здійснюють адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності на основі та з виконання Законів України у трьох основних формах: 1) шляхом здійснення державної реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності та видання на них охоронних документів; 2) застосування до порушників прав об'єктів інтелектуальної власності засобів адміністративного примусу; 3) у процесі адміністративного провадження за скаргами та заявами суб'єктів права інтелектуальної власності;

удосконалено:

- критерії співвідношення понять «Захисту прав» та «Охорони»

- теоретичне обґрунтування принципів методів діяльності правоохоронних органів України в сфері захисту права інтелектуальної власності

- форми та методи здійснення захисту вказаних прав правоохоронними органами України за рахунок внесення пропозиції щодо створення робочої групи з числа представників різних правоохоронних органів України з метою оперативного реагування та виявлення правопорушень у сфері інтелектуальної власності, з урахуванням міжнародного досвіду, розглянутого в роботі

дістало подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності запровадження в Україні захисту біотехнологічних винаходів у зв'язку з тим, що строки охорони прав інтелектуальної власності на певні об'єкти не відповідають відповідним строкам в ЄС (промислові зразки, сорти рослин тощо), цивільно-правові та митні засоби захисту потребують удосконалення відповідно до вимог Директиви ЄС 2004/48/ЄС від 29 квітня 2004 року про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності та Регламенту ЄC 1383/2003 від 22 липня 2003 року.

- удосконалення законодавства України щодо охорони промислових зразків та корисних моделей необхідно внести зміни до Митного кодексу України (в питаннях сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України) у зв'язку з тим, що з митного контролю України виключено такі об'єкти, як корисні моделі, винаходи, промислові зразки, а це у свою чергу не узгоджується з положеннями Регламенту ЄС 1383/2003.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові результати, отримані протягом дослідження, використовуються:

- у нормотворчу діяльність Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (акт впровадження від 13.12.2010 р. № 19/1-9252);

- у правозастосовну практику -- у практичній діяльності сектора з питань Євро 2012 ГУМВС України в місті Києві (акт впровадження від 10.03.2010 р. № 311/9);

- у навчальний процес при викладанні навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Право інтелектуальної власності» для студентів юридичного факультету ННІ земельних ресурсів та правознавства НУБіП України за напрямом «Право» ОКР «бакалавр». (акт впровадження від 02.12.2010 № 93).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, ідеї та висновки дисертації були неодноразово обговорені і схвалені на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності ОВС Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, вчених рад та міжкафедральному семінарі Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка та міжкафедральному семінарі Національної академії внутрішніх справ, а також були оприлюднені дисертантом на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема на 5-му засіданні постійно діючого семінару «Методологічні проблеми теорії та практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах» (м. Луганськ, 2010), міжнародно-практичної конференції «Верховенство права та права людини» (м. Запоріжжя, 2010), «Прокурор у цивільному процесі України» (м. Запоріжжя, 2010), «Государство и право в условиях глобализации: реалии и перспективы» (м. Сімферополь, 2010).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у 7 публікаціях, з яких 3 статті опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук, 4 тези - на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків до розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 163 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки, з яких 158 сторінок основного тексту, 5 сторінок додатків та 20 сторінок використаної літератури.

інтелектуальний власність правоохоронний орган

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, висвітлюється його зв'язок з науковими програмами, темами, визначають ступінь наукової розробки проблеми, мета і завдання, предмет та об'єкт дисертаційного дослідження, його методологічні та теоретичні засади, формулюється наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, викладаються основні положення, що виносяться на захист, список публікацій та апробація результатів дослідження, відомості про структуру, обсяг дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи забезпечення адміністративно-правового захисту прав інтелектуальної власності правоохоронними органами України» складається із трьох підрозділів, в яких проведено періодизацію системи захисту права інтелектуальної власності в Україні, дано поняття адміністративно-правого захисту права інтелектуальної власності, здійснено класифікацію законодавства права інтелектуальної власності, розглянуто спеціальні закони, які регулюють відносини в сфері захисту права інтелектуальної власності.

У підрозділі 1.1 «Становлення та розвиток права інтелектуальної власності» розкрито ґенезу права інтелектуальної власності в Україні.

Тільки після проголошення незалежності в Україні почався етап створення законодавства з охорони об'єктів права інтелектуальної власності та приведення його у відповідність до міжнародного законодавства, які можливо поділити на декілька етапів.

Встановлено, що кожен етап зробив свій внесок у досліджуване явище:

перший етап становлення законодавства із захисту права інтелектуальної власності в Україні (1991-1994 рр.) став періодом закладення її найнеобхідніших законодавчих основ та створення базових організаційних структур;

другий етап становлення законодавства із захисту права інтелектуальної власності в Україні (1995-1999 рр.) був обумовлений двома чинниками. По-перше, запровадженням курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ у державі (жовтень 1994 р.). По-друге, прийняттям Україною низки важливих міжнародних зобов'язань, що безпосередньо включали заходи із впровадження міжнародних стандартів охорони інтелектуальної власності, укладенням Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС та початком з 1995 року переговорного процесу про набуття повноправного членства в Світовій організації торгівлі (CОТ);

третій етап становлення Державної системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні розпочався у 2000 році. Він пов'язаний із вступом України до СОТ та завершенням кризового періоду розвитку економіки України, а також проголошенням стратегічних планів переходу на інноваційну модель розвитку країни. Адаптації національного законодавства в сфері інтелектуальної власності відповідно до гарантій, які були надані Українською державою УЄФА для проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

Підрозділ 1.2 «Поняття адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності» присвячено дослідженню поняття адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності на основі класифікації права інтелектуальної власності та розкриття наукової природи інтелектуальної власності як невід'ємного природного права людини і громадянина, розкрито поняття захисту та охорони.

Зміст правомірності права власності залежить від об'єкта власності. Разом з тим особливість об'єкта інтелектуальної власності полягає в тому, що він має здатність до тиражування і його копіями можуть володіти треті особи, яким належить право власності на носій результату інтелектуальної діяльності та творчості. Власники зазначених носіїв володіють результатом інтелектуальної власності від імені власника цього результату.

Право користування об'єктами права інтелектуальної власності також належить власнику цього об'єкта чи його правонаступникам. Воно полягає в тому, що суб'єкт цього права має законну підставу вилучати із належного йому результату інтелектуальної діяльності всі корисні якості, що може дати людині цей результат. Якщо йдеться про літературні чи художні твори, то їх, як правило, можуть використовувати шляхом випуску у світ та тиражуванням, і у такий спосіб одержувати прибуток. Автор твору чи його правонаступники можуть також видавати дозвіл - ліцензію на використання зазначених творів іншими особами. Якщо ж йдеться про результати технічної творчості, то їх також можуть використовувати або сам автор цього досягнення, або спадкоємці, або за ліцензією автора інші особи.

З метою чіткого визначення переліку прав та змісту відносин у сфері захисту права інтелектуальної власності запропоновано теоретичне визначення поняття адміністративно-правового захисту об'єктів права інтелектуальної власності під яким розуміються врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння користування та розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються нормами адміністративного законодавства через правозастосовну діяльність уповноважених державних органів (посадових осіб), а також спрямовані на попередження та припинення посягання на права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб у сфері інтелектуальної власності.

У підрозділі 1.3 «Джерела права у сфері адміністративно-правого захисту прав інтелектуальної власності на сучасному етапі державотворення» встановлено основні нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини у сфері адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності.

Основним джерелом права в сфері інтелектуальної власності є Конституція України. Нею громадянам гарантується свобода і воля літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у результаті різних видів інтелектуальної діяльності

До системи законодавства про інтелектуальну власність доречно віднести: міжнародні договори та угоди в сфері інтелектуальної власності, адміністративні функції по яких виконує всесвітня організація інтелектуальної власності, міжнародні угоди держав-учасниць СНД, міжнародні договори та угоди підписані Україною в рамках СОТ, міжурядові угоди, загальне законодавство України у сфері інтелектуальної власності, Конституція України, кодекси України, закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

До спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності доцільно віднести: Закон України «Про авторське право і суміжні права», Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп'ютерних програм, баз даних», Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», Закон України «Про охорону прав на сорти рослин», Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про захист прав споживачів», норми цивільного, господарського, митного, антимонопольного та іншого законодавства.

Розділ 2 «Механізм реалізації адміністративно-правового захисту прав інтелектуальної власності правоохоронними органами України» містить три підрозділи, в яких розкрито механізм забезпечення реалізації та гарантії адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні.

У підрозділі 2.1 «Структура та повноваження державних органів у сфері захисту права інтелектуальної власності» підкреслено, що дієвість адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності полягає в тому, як забезпечується її практичне здійснення, який механізм створює держава для ефективної реалізації прав і законних інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності.

Сучасний стан справ у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності свідчить, що цього замало, оскільки правове регулювання відносин у зазначеній сфері не задовольняє потреби сучасного суспільства. Це обумовлює необхідність активізації участі державних органів у процесі охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, функціонування яких набуває управлінського аспекту. У цьому контексті, враховуючи проблеми здійснення адміністративної реформи, надзвичайно актуальним є дослідження адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, оскільки недосконалість державної діяльності у цій сфері перешкоджає ефективній охороні зазначених прав.

Державне управління у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності певною мірою здійснюється всіма органами державної влади, але головними суб'єктами управлінської діяльності у цій сфері залишаються органи виконавчої влади. Здійснено видову класифікацію різноманітних суб'єктів державного управління за критеріями функціонального призначення та за владним статусом.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності правоохоронними органами України». В Україні значне місце в захисті прав інтелектуальної власності займають органи внутрішніх справ та інші правоохоронні органи, діяльність яких націлена саме на виявлення злочинів та профілактику правопорушень в зазначеній сфер(у тому числі шляхом співпраці та взаємодії).

Для забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку на реалізацію державної політики в означеній сфері спрямована діяльність таких органів державної влади: Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України та інших. Ці державні органи в межах своєї компетенції вирішують питання, пов'язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері. У деяких із зазначених державних органів (Держдепартаменті інтелектуальної власності, МВС України, Службі безпеки України, Держмитслужбі країни) створено спеціальні підрозділи, які займаються саме питаннями, пов'язаними із захистом прав інтелектуальної власності.

Основним підрозділом, який здійснює адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності в системі органів внутрішніх справ України є Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДДСБЕЗ) та його структурні підрозділи.

У підрозділі 2.3 «Гарантії адміністративно-правового захисту прав інтелектуальної власності в Україні», розкрито адміністративно-правовий інструментарій забезпечення захисту права інтелектуальної власності в Україні.

Функція захисту права інтелектуальної власності суб'єктів базується на нормах Конституції України, відповідно до ст.41 у якій сказано, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Серед джерел публічного права широко висвітлені засоби адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення прав суб'єктів інтелектуальної власності у КУпАП та КК України. Зокрема законодавець визнав суспільно шкідливими та встановив адміністративну відповідальність за такі провини: ст.51-2 КУпАП «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності» та ін. (ст.ст.164-3,164-6, 164-7, 164-9, 164-13). Поряд із КУпАП та КК України у сфері захисту об'єкту права власності суб'єктів інтелектуальної власності відграють норми цивільного та господарського законодавства, також діє значною мірою спеціальне законодавство, зокрема діють норми, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення прав на торговельну марку, вони містяться у законодавчих кодифікованих актах, зокрема у Митному кодексі України, відповідно до якого адміністративним правопорушенням визнається переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності ( ст. 345 МК ); господарський кодекс України, ст. 251 якого передбачає накладання штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства; антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання, передбачені ст. 32 ГК «Недобросовісна конкуренція», а ч. 2 ст. 252 ГК передбачає адміністративну відповідальність фізичної особи; Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», відповідно до ст. 4 правопорушенням визнається неправомірне використання, без дозволу уповноваженої на те особи, знаків для товарів і послуг інших позначень; Закон України „Про науково-технічну експертизу”. При вчиненні правопорушення у сфері наукової і науково-технічної експертизи щодо торговельної марки винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності (ст. 35 Закону).

Розділ 3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового захисту прав інтелектуальної власності правоохоронними органами України» складається з трьох підрозділів, у них розкрито особливості адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності за кордоном, а також визначено конкретні дії щодо покращення захисту права інтелектуальної власності в Україні.

У підрозділі 3.1 «Міжнародно-правові основи захисту прав інтелектуальної власності» визначено, що створення в Україні сучасного міжнародного адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, його вдосконалення і розвиток не можливі без гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права у цій сфері, без урахування практичної діяльності і досвіду національних патентних відомств, авторсько-правових товариств промислово розвинених країн і спеціалізованих міжнародних організацій.

При вивченні міжнародного досвіду захисту права інтелектуальної власності проаналізовано діяльність та досвід світових регіональних організацій, які захищають зазначені правовідносини, саме: Всесвітня організація інтелектуальної власності і Світова організації торгівлі; а також одна з найвпливовіших організацій в сфері захисту права інтелектуальної власності у Північній Америці - Північноамериканська асоціація вільної торгівлі; Євразійську патентна організація.

У підрозділі 3.2 «Міжнародний досвід організації адміністративно-правового захисту прав інтелектуальної власності правоохоронними органами» зазначено, що міжнародний досвід адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності показує, що головним завданням будь-якої держави, котра не бажає зазнавати гігантських збитків від неправомірного використання об'єктів права інтелектуальної власності, є розробка й впровадження ефективних правозастосовних систем у боротьбі з порушенням таких прав.

У дисертаційному дослідженні розглянуто та вивчено досвід держав-членів ЄС, США, Російської Федерації та інших держав. У нормотворчій роботі досліджено систему захисту об'єктів авторського права і суміжних прав (практика досудового і судового розгляду конфліктних справ боротьбу з піратством) як одного з найбільш захищених об'єктів інтелектуальної власності. Автором запропоновано створити цілісну систему захисту об'єктів інтелектуальної власності з урахуванням досвіду європейських країн; органів адміністративної юстиції; розробки та впровадження механізму міжнародного співробітництва між органами влади закордонних держав. Автором наголошено на необхідності удосконалення системи оперативно-розшукових заходів країн Європейського Союзу.

У підрозділі 3.3 «Удосконалення механізму захисту прав інтелектуальної власності правоохоронними органами України» доведено, що сьогодні в Україні механізм правової охорони інтелектуальної власності перебуває у стадії завершення. У період 90-х років були закладені основи національної системи регулювання цієї надзвичайно важливої сфери. Водночас виявилися серйозні проблеми та недоліки її функціонування, що істотно позначилося на розвитку, національного науково-технологічного і творчого потенціалу, стримувало становлення нової інноваційної моделі розвитку країни, ускладнювало відносини України з провідними державами світу. Зрозуміло, що без ефективного та невідкладного вирішення проблем перспективи соціально-економічного розвитку України, її національної безпеки, входження у світове співтовариство як інтелектуально та економічно розвинутої держави, можуть бути поставлені під сумнів.

Нагальна необхідність ефективного правового захисту об'єктів права інтелектуальної власності для України зумовлюється обраною нею стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, забезпечення соціальної орієнтації економіки та інноваційного соціально-економічного розвитку, що має спиратися насамперед на активізацію власного інтелектуального потенціалу.

Реалізація визначених рекомендацій у дисертаційному дослідженні сприятиме подальшому розвитку та якісному вдосконаленню системи правового захисту об'єктів інтелектуальної власності в Україні, прискоренню економічного розвитку та підвищенню міжнародного іміджу нашої держави.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення дослідницької роботи та отримані особисто автором нові наукові обґрунтування, які в сукупності, по-новому вирішують конкретне наукове завдання щодо особливостей і закономірностей адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами України. Важливе значення результатів дослідження для адміністративно-правової науки підтверджується актами впровадження. Найвагоміші результати дисертаційної роботи викладено у формі таких загальних висновків.

1. Тільки після проголошення незалежності в України почалися активні кодифікаційні роботи, щодо утворення України як самостійної держави, тоді ж виникла потреба у створенні та поступовому вдосконаленні власного законодавства у сфері інтелектуальної власності та приведення його у відповідність до міжнародного законодавства, що складались з трьох етапів.

2. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються нормами адміністративного законодавства через правозастосовну діяльність уповноважених державних органів (посадових осіб), також спрямовані на попередження та припинення посягання на права, свободи та законні інтереси фізичних, юридичних осіб у сфері інтелектуальної власності.

3. В Україні створена сучасна законодавча база щодо захисту об'єктів права інтелектуальної власності, яка узгоджується із загальновизнаними на міжнародному рівні підходами щодо забезпечення такого захисту. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності включає в себе різні сфері суспільних відносин, які врегульовані Конституцією України, цивільним, господарським, кримінальним, адміністративним, митним законодавством та тощо, а також нормативно-правовими актами України.

4. За роки незалежності в Україні розбудовано організаційну структуру органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності. А саме Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Державний департамент інтелектуальної власності а також органи в сфері судової та законодавчої гілки влади, до пріоритетних напрямків яких належить адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності.

5. Правоохоронні органи України в межах своєї компетенції вирішують питання, пов'язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері. У деяких із зазначених державних органів створено спеціальні підрозділи, які займаються саме питаннями, пов'язаними із захистом прав інтелектуальної власності. Основні формами захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами України є по-перше профілактика правопорушень інтелектуальної власності, по-друге шляхом здійснення державної реєстрації об'єктів інтелектуальної власності та видання на них охоронних документів; по-третє застосування до порушників режиму інтелектуальної власності засобів адміністративного примусу; по-четверте у процесі адміністративного провадження за скаргами та заявами суб'єктів права інтелектуальної власності.

6. Аналіз юридичної літератури та вітчизняного адміністративного законодавства у сфері захисту права інтелектуальної власності дозволяє зробити висновок, що адміністративно правова складова охорони авторського та суміжного прав здійснюється в Україні в основному шляхом притягнення фізичних осіб, які порушують авторське чи суміжне право, до адміністративної відповідальності. Згідно з ст. 51-2 КУпАП за незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності. А також притягненням до кримінальної відповідальності відповідно до Кримінального кодексу України. Створення в Україні сучасного адміністративно-правового механізму захисту об'єктів інтелектуальної власності, його вдосконалення і розвиток не можливі без гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права у цій сфері, без урахування практичної діяльності і досвіду розвинених країн, спеціалізованих міжнародних організацій.

7. Розвиток та удосконалення інституційної бази захисту об'єктів інтелектуальної власності та механізмів її впровадження в Україні необхідно робити з використанням міжнародного досвіду правоохоронних органів провідних країн світу. Для цього необхідно забезпечити правомірне використання об'єктів права інтелектуальної власності й удосконалити адміністративні структури та юридичні механізми, що забезпечують захист авторського права і суміжних прав, запровадити практика досудового і судового розгляду конфліктних справ.

8. У рамках міжнародних вимог забезпечити реалізацію основних положень законодавства України у зазначеній сфері, проте у зв'язку з розвитком наукового потенціалу України, винахідницького та художнього необхідно на постійній основі не тільки розвивати права інтелектуально власності, але й вміти їх захищати:

1) забезпечити розгляд проектів законів у сфері інтелектуальної власності, що стосуються змін з метою приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних договорів, укладених Україною, та законодавства ЄС;

2) провести роботу щодо усунення неузгодженостей між окремими нормативно-правовими актами з цих питань;

3) з метою посилення контрольної функції Верховної Ради України при здійсненні аналізу практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів запропоновано створити при Верховній Раді України консультативну раду з питань інтелектуальної власності, що на постійній основі здійснюватиме моніторинг практики застосування законодавчих актів у сфері прав інтелектуальної власності.

10. Реалізація рекомендацій, викладених в роботі, сприятиме подальшому розвитку та якісному вдосконаленню адміністративно-правого захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами України, прискоренню економічного розвитку та підвищенню міжнародного іміджу нашої держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ автором праць ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кіріленко Ф.О. Адміністративно-правовий механізм захисту прав інтелектуальної власності Всесвітньою організацією інтелектуальної власності/ Ф.О. Кіріленко // Вісник Запорізького Юридичний Інститут ДДУВС. - 2010. - №2. С. 110-119.

2. Кіріленко Ф.О. Джерела права інтелектуальної власності в Україні / Ф.О. Кіріленко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2010. - № 1. С. 91-94.

3. Кіріленко Ф.О. Захист права громадянина на інтелектуальну власність: поняття та ознаки / Ф. О. Кіріленко // «Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності» збірник наукових праць Донецького Юридичного Інституту ЛДУВС ім. Дідоренка МВС України, Донецьк - 2010. №4. С. 124-131.

4. Кіріленко Ф.О. Джерела права в сфері інтелектуальної власності / Ф.О. Кіріленко // «Государство и право в условиях глобализации: реалии и перспективы» : ІІ міжнарод. наук.-практ. конф., 16-17 квітня 2010 р.: тези доп. - м. Сімферополь, 2010 - С. 271-273.

5. Кіріленко Ф.О. міжнародний досвід у сфері інтелектуальної власності на службі правоохоронних органів України / Ф.О. Кіріленко // «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» : ІІІ всеукраїнська наук. -практ. конф., 23 квітня 2010 р.: тези доп. - м. Запоріжжя ч. 1, 2010. С. 233-236.

6. Кіріленко Ф.О. органи прокуратури в захисті права інтелектуальної власності / Ф.О. Кіріленко // «міжнародно-практичної конференції «Верховенство права та права людини» Запорізької міської громадської організації «Істина» : між нар.- практ. конф., 11-12 серпня 2010 р. : матеріали конф. м. Запоріжжя, 2010. - С. 53-55

7. Кіріленко Ф.О. діяльність правоохоронних органів України у протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності / Ф.О. Кіріленко // «Методологічні проблеми теорії та практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах» . засідання постійно діючого семінару ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка., 28-29 травня 2010 р.: тези доповіді - м. Луганськ, 2010. - С. 21-22.

АНОТАЦІЇ

Кіріленко Ф.О. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності правоохоронними органами України. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ. - Київ, 2011.

Роботу присвячено комплексному дослідженню правової природи адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності правоохоронними органами України. В дисертації досліджуються теоретико-правові засади захисту права інтелектуальної власності, розкриваються поняття та зміст адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, місце та роль правоохоронних органів України в сфері захисту права інтелектуальної власності, висвітлено особливості адміністративно-правової захисту зазначених прав відповідно до функцій правоохоронних органів держави.

Аналіз елементів, що зумовлюють правове регулювання адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, розкриває сучасний стан наукового забезпечення цього процесу а також його інформаційного забезпечення.

Проаналізовано досвід провідних зарубіжних держав щодо захисту права інтелектуальної власності.

Сформульовані конкретні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного законодавства в цій сфері.

Ключові слова: адміністративно-правовий захист, право інтелектуальної власності, суб'єкт державного управління, суб'єкт права інтелектуальної власності, захист прав; авторське право.

Кириленко Ф.А. Административно-правовая защита права интеллектуальной собственности правоохранительными органами Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право; финансовое право; информационное право. - Национальная академия внутренних дел. - Киев, 2011.

Работа посвящена комплексному исследованию правовой природы административно-правовой защиты права интеллектуальной собственности правоохранительными органами Украины. В диссертации исследуются теоретико-правовые основы защиты права интеллектуальной собственности, раскрывается понятие и смысл административно-правовой защиты права интеллектуальной собственности, место и роль правоохранительных органов в сфере защити права интеллектуальной собственности, разрыто особенности административно-правовой защиты указанных прав, в соответствии с функциями правоохранительных органов Украины.

Исследуются вопросы относительно понятия права интеллектуальной собственности и его происхождения, источники возникновения термина «интеллектуальная собственность».

Проводиться анализ элементов, характеризирующих правовое регулирование административно-правовой защиты права интеллектуальной собственности, раскрывает положение научного обеспечения этого процесса, а также его информационного обеспечения.

На основе сравнительного исследования выделен ряд целей, заданий, методов и средств административно-правовой защиты права интеллектуальной собственности правоохранительными органами Украины.

В работе раскрыто роль подразделений и должностных лиц МВД Украины в административно-правовой защите интеллектуальной собственности, направления усовершенствования законодательства и управленческой деятельности. В связи, с чем установлено, что одной саморегуляции отношений в указной сфере недостаточно и только активизация участия правоохранительных органов в защите права на объекты интеллектуальной собственности, поможет стабилизировать эти сложные, правовые отношения.

Установлено, что в правовом, демократическом, социальном государстве, с рыночной экономикой, организационная структура органов, прямо или косвенно обеспечивают деятельность в сфере защиты прав интеллектуальной собственности. Административно-правовая защита прав на объекты интеллектуальной собственности на сегодняшний день является приоритетным направлением деятельности Украинского государства. Поэтому для улучшения административно-правовой защиты интеллектуальной собственности в Украине необходимо: привести существующее законодательство, в соответствие с международными договорами и обязательствами Украины перед иностранными государствами и организациями, а также внести соответствующие изменения в Законы Украины, учитывая развитие новых технологий, продуктов интеллектуальной собственности, включая сеть Интернет.

В диссертации проведен анализ опыта зарубежных стран, по защите права интеллектуальной собственности.

Развитие и усовершенствование институционной базы защиты интеллектуальной собственности и механизмов её внедрение в Украине необходимо делать с использованием международного опыта, а именно необходимо обеспечить правомерное использование изобретений, компьютерных программ, фонограмм и усовершенствовать административные структуры и юридические механизмы, которые обеспечивают защиту авторского права и смежных прав.

На основе анализа нормативных правовых актов, регулирующих защиту права интеллектуальной собственности, сформулированы конкретные рекомендации и предложения относительно усовершенствования соответствующих положений действующего законодательства Украины.

Ключевые слова: административно-правовая защита, право интеллектуальной собственности, субъект государственного управления, субъект права интеллектуальной собственности, защита права; авторское право.

Kirilenko F.A. Administrative and legal protection intellectual property rights by enforcement bodies of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Law, specialty 12.00.07 - Administrative Law and Administrative Procedure, Financial Law, Information Law. - National Academy of Internal Affairs. - Kyiv, 2011.

The work is devoted to the legal nature of administrative and legal protection of intellectual property rights, in which formulated the theory of administrative and legal mechanism of protection of intellectual property rights in Ukraine. The thesis is a complex research of administrative protection of intellectual property rights by enforcement bodies of Ukraine. Theoretical legal basis protection of intellectual property rights is analyses in the thesis, concept and meaning enforcement bodies of Ukraine in this area and their place and sense of legal regulation of intellectual law, features and legal regulation enforcement bodies of Ukraine of protection intellectual property rights in Ukraine were taken up. Modern condition of scientific supplying of Administrative and legal protection intellectual property rights, finance support and information provision are examined by analysis of elements regulating this process.

Experience of foreign countries in the protection intellectual property rights legal regulation is analyzed.

Concrete recommendations and suggestions concerning the improvement of respective provisions of the legislative in effect have been made.

Keywords: administrative and legal protection, intellectual property, the subject of state control, the subject of intellectual property rights, property right; copyright protection.

Размещено на Allbest.ur