Конституційно-правове регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Кафарський Володимир Іванович

Київ - 2010

Анотації

Кафарський В.І. Конституційно-правове регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2010.

У дисертації систематизовано наукові дослідження конституційно-правового статусу політичних партій в Україні, осмислена правова природа політичної партії як добровільного самоврядного громадського об'єднання та колективного суб'єкта державно-політичних відносин і на цій основі визначені її права, обов'язки, способи, механізми і межі конституційно-правового регулювання.

Уточнено поняття «політична партія». Визначені основні напрями дослідження правової інституціоналізації політичних партій. Проаналізовано досвід державного контролю за діяльністю політичних партій, встановлення прозорих процедур перевірки та механізмів забезпечення виконання вимог щодо створення і діяльності політичних партій. Досліджені механізми державної підтримки політичних партій з урахуванням досвіду європейських країн.

Теоретично обґрунтовано необхідність конституційно-правового регулювання ідеологічної діяльності політичних партій. Визначені принципи регулювання і моніторингу їх фінансування на центральному, регіональному і місцевому рівнях.

Досліджено проблеми законодавчого регулювання діяльності регіональних та місцевих партійних організацій, визначення їх індивідуального правового статусу, норм та принципів їхньої взаємодії з органами місцевого самоврядування. Проаналізовані питання виборів до Верховної Ради України та місцевих органів влади.

Обґрунтовано поняття та визначені основні види конституційно-правової відповідальності політичних партій.

Ключові слова: конституційно-правові відносини, політичні партії, правова інституціоналізація, правова регламентація, внутрішньопартійна демократія, вибори, парламентська опозиція, місцеве самоврядування, громадські організації, конституційно-правова відповідальність.

конституційний правовий політичний партія

Кафарский В.И. Конституционно-правовое регулирование организации и деятельности политических партий в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право; муниципальное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2010.

В диссертации систематизированы научные исследования конституционно-правового статуса политических партий в Украине, осмыслена правовая природа политической партии как добровольного самоуправляемого общественного объединения и коллективного субъекта государственно-политических отношений и на этой основе определены её права, обязанности, способы, механизмы и границы конституционно-правового регулирования.

Уточнено понятие «политическая партия». Определены основные направления правовой институционализации политических партий. Осмыслено историческое развитие форм и методов организации политических партий, их правовой институционализации и уставной деятельности в современных условиях. Проанализирован опыт государственного контроля деятельности политических партий, утверждения прозрачных процедур проверки и механизмов обеспечения выполнения требований по созданию и деятельности политических партий. Исследованы механизмы государственной поддержки политических партий с учётом опыта европейских стран.

Теоретически обоснована необходимость конституционно-правового регулирования идеологической деятельности политических партий.

Проанализированы конституционно-правовые основы финансирования политических партий. При этом действующие нормативные акты сопоставлены с законодательством европейских стран, что дало возможность систематизировать нормы финансирования политических партий и избирательных кампаний; определить принципы регулирования и мониторинга финансирования на центральном, региональном и местном уровнях; сформировать систему санкций, смоделировать механизм обжалования незаконных действий.

Исследованы проблемы законодательного регулирования деятельности региональных и местных партийных организаций, определения их индивидуального правового статуса, норм и принципов взаимодействия с органами местного самоуправления. Изучена нормативно-правовая база деятельности парламентской оппозиции, способы закрепления механизма оппозиционной деятельности, права и обязанности парламентской оппозиции и оппозиции в местных представительских органах власти.

В диссертации анализируется опыт конституционно-правового регулирования организации и деятельности политических партий в постсоветских государствах. Систематизированы выводы отечественных учёных об усовершенствовании системы выборов в Верховный Совет Украины и в местные органы власти. Исследуются вопросы дальнейшей детализации процедуры выдвижения кандидатов политическими партиями с учётом интересов регионов, унификации форм и порядка соглашений о создании избирательных блоков; определены нормы, принципы и механизмы отзыва народных депутатов и депутатов органов местного самоуправления.

Обоснованы понятие и определены основные виды конституционно-правовой ответственности политических партий, систематизированы правовые нормы, которые определяют формы противоправной деятельности партий, определяются основные элементы механизма конституционно-правовой ответственности политических партий.

Ключевые слова: конституционно-правовые отношения, политические партии, правовая институционализация, правовая регламентация, внутрипартийная демократия, выборы, парламентская оппозиция, местное самоуправление, общественные организации, конституционно-правовая ответственность.

Kafarsky V.I. Constitutional and Law Regulation of Organization and Activity of Political Parties in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining the Scientific Degree of Doctor of Sciences (Law) on the speciality 12.00.02 - Constitutional Law; Municipal Law. V.M. Koretsky Institute of State and Law of the Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2010.

In this dissertation scientific study of constitutional-law status of political parties in Ukraine has been systematized, lawful nature of political party as a voluntary self-governing public institution and collective subject of official political terms of ruling has been interpreted, and on the given basis it's rights, duties, manners, mechanisms and limits of law regulation have been determined.

The notion of «political party» has been specified. The main directions of law istitutialisation of political parties investigation have been determined. The experience of state control of political parties activity, the establishment of concrete and clear procedures of checking and mechanisms of guarantee of fulfillment of the demands concerning forming and activity of political parties has been analyzed. The mechanisms of official support of political parties in accordance with European countries experience have been examined.

The necessity of law regulation of ideological activity of political parties has been theoretically grounded. The principles of regulation and monitoring of financing on central, regional and local levels have been determined.

The problems connected with legislative regulation of regional and local party organizations activity, determination of their individual status, norms and principles of interaction with local self-government have been investigated. The problems of Verkhovna Rada and local government election have been analyzed.

The notion of constitutional-law responsibility of political parties has been grounded, and it's main kinds have been determined.

Key words: constitutional-law terms, political parties, law institutionalization, law regulatory activity, in-party democracy, election, parlament oposition; local self-government, public institutions, constitutional-law responsibility.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Конституційно-правова регламентація діяльності політичних партій у період інституціоналізації державної влади є відносно новим явищем, яке набуває особливого значення в контексті зміни парадигми праворозуміння та захисту прав і свобод людини. По-перше, регулювання правовідносин опосередковано минулим досвідом діяльності суб'єктів конституційно-правових відносин та новими підходами до структурних суспільних змін, основою яких є правові конструкції, що успішно діють в умовах стабільних демократичних систем. По-друге, організація публічної влади значною мірою залежить від політичних партій, які у період становлення державності формують взаємовідносини та регламентують діяльність суб'єктів політики, визначають загальнообов'язкові норми і розробляють основні правила прийняття політичних рішень. По-третє, політичні партії як суб'єкти конституційної відповідальності мають дворівневий правовий статус. З одного боку, вони є повноважними представниками держави, домінуючим інститутом у транзитних політичних системах, а з іншого - виступають суб'єктами політики, репрезентують інтереси певної частини суспільства.

Із запровадженням пропорційної системи виборів роль політичних партій у виборчому процесі України стала провідною. Посилився їхній вплив на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що неоднозначно позначається на їх політичній і правовій інституціоналізації. Дослідження українських і зарубіжних учених дають підстави стверджувати, що співвідношення правової і політичної інституціоналізації підпорядковане закономірностям суспільних і правових відносин, які у перехідний період можуть і не мати нормативного виміру. Комплексний аналіз проблем правової інституціоналізації і конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій дасть можливість усунути чимало суперечностей між партіями, державою та громадянським суспільством, а відтак вирішити низку питань подальшого розвитку конституційного ладу. З прийняттям Закону України «Про політичні партії в Україні» потреба у дослідженні конституційно-правового регулювання організації і діяльності політичних партій не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла. В юридичній науці недостатньо осмислені питання конституційно-правового статусу політичних партій, нормативного регулювання їх організаційного становлення, основних форм взаємовідносин з органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Потребують всебічного аналізу правові засади організаційної будови партій, їх коаліційно-блокової політики та участі у виборах на національному і місцевому рівнях. Лише частково вивчені найважливіші організаційні аспекти взаємодії парламентських партій з фракціями та народними депутатами.

Питання становлення та розвитку політичних партій, їх впливу на державно-політичні відносини дістали відображення у дослідженнях зарубіжних учених. Становленню та розвитку політичних партій присвячені теоретичні розробки Б. Барбера, Е. Берка, М. Вебера, В. Гессена, Т. Гоббса, Р. Даля, Л. Дюгі, Г. Еллінека, Г. Кельзена, Б. Лі, Р. Міхельса, Р. Моля, Д. Моргана, М. Острогорського, Т. Парсонса, Б. Чичеріна, Н. Шварца та ін. Значний внесок у розробку сучасних уявлень про політичні партії, правове регулювання їх діяльності зробили П. Бек, А. Бентлі, І. Блюнчлі, Ф. Боррелль, М. Вайнер, Дж. Дербишайр, Я. Дербишайр, К. Джанда, М. Дюверже, К-Ф. Зайферт, Дж. Зесснер, Р. Каспер, Р. Катц, Д. Ламберт, А. Лейпхарт, Е. Лейкман, А. Лейсерсен, К. Лоунсон, Д. Мак Свіні, З. Нейман, Ж. Ла Палабар, А. Патшалек, Дж. Ді Пелма, Дж. Сарторі, М. Соболевський, Ф. Сорауф, Р. Таагепер, М. Уоллерстайн, Т. Філменд, Дж. Фінн, М. Дж. Хеллер, Х. Хессе, Ж. Шарло, Б. Шльоер, М. Шугарт.

Осмислення конституційно-правових відносин, суб'єктами яких виступають політичні партії, було предметом досліджень українських учених, зокрема В. Авер'янова, М. Баймуратова, Ю. Грошевого, О. Данильяна, Є. Євграфової, О. Зайчука, А. Зайця, Є. Захарова, А. Колодія, І. Кресіної, В. Лемака, С. Максимова, Н. Оніщенко, В. Опришка, М. Панова, В. Погорілка, О. Пушкіної, П. Рабіновича, В. Ріяки, В. Селіванова, В. Сіренка, О. Скакун, О. Скрипнюка, В. Тація, А. Тимченка, В. Тихого, Ю. Тодики, О. Фрицького, М. Цвіка, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, О. Ющика та ін.

На окрему увагу заслуговують дослідження Ю. Битяка, В. Бичека, Н. Гаєвої, В. Горбатенка, В. Головатенко, Д. Горшкова, О. Дергачова, О. Долженкова, О. Єржова, В. Журавського, А. Захарова, С. Здіорука, В. Зімніуса, В. Кампо, М. Кармазіної, П. Кислого, А. Коваленка, Д. Ковриженка, М. Козюбри, І. Коліушка, В. Колпакова, О. Копиленка, Л. Кормич, Л. Кривенко, Є. Кубка, Г. Мурашина, М. Олійника, М. Оніщука, В. Опришка, Р. Павленка, В. Паламарчука, Є. Перегуди, Є. Петренко, О. Петришина, М. Примуша, М. Рогозіна, П. Рудика, Ф. Рудича, М. Савчина, В. Фесенка, В. Шатіла, Д. Шелеста, Л. Юрженка, Д. Яковлєва, в яких осмислюються політичні й правові аспекти українського державотворення. Історичні передумови становлення політичних партій та формування партійної системи вивчали О. Бойко, Ф. Кирилюк, В. Литвин, М. Михальченко, А. Павко, Ю. Римаренко, А. Романюк, Ю. Шведа, О. Шумельда, Д. Яневський.

Правові аспекти створення і діяльності політичних партій порівнювалися з науковими висновками російських учених С. Авакьяна, А. Автономова, Т. Анчуткіної, В. Баглая, Т. Бекназар-Юзбашева, Н. Бєляєвої, Р. Биктагірова, І. Борисова, В. Васильєва, М. Вітрука, В. Даниленко, Є. Дубровіної, Ю. Ентіна, С. Заславського, О. Застрожної, А. Іванченко, А. Ковлера, В. Лапаєвої, В. Лисенко, М. Луговської, Д. Малого, Г. Мальцева, М. Марченка, А. Постнікова, Ю. Тихомирова, В. Туманова, М. Фарукшина, Т. Хабрієвої, В. Чиркіна, Д. Шутько, Ю. Юдіна, І. Яценко та ін.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, в Україні поки що бракує комплексних наукових досліджень конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій. Це і зумовило вибір теми та логіку даного дисертаційного дослідження.

Основні положення дисертації та її висновки ґрунтуються на широкій джерельній і нормативно-правовій базі, зокрема Конституції України, Законі України «Про політичні партії в Україні», Законі України «Про об'єднання громадян», виборчому законодавстві, указах Президента України і постановах Кабінету Міністрів України, рішеннях Конституційного Суду України, програмах і статутах політичних партій - як українських, так і зарубіжних.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових тем відділу правових проблем політології Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Теоретико-методологічні проблеми співвідношення політики, права і влади» (РК 0102 U 007073) та «Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії» (PK 0108 U 0103354) і завершена в повному обсязі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз змісту, форм і механізмів конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні. Для досягнення мети визначені такі дослідницькі завдання:

- систематизувати наукові підходи до дослідження конституційно-правового статусу політичних партій в Україні;

- провести комплексний правовий аналіз порядку створення, державної реєстрації, забезпечення державного контролю за діяльністю політичних партій, підстав і процедур їх ліквідації;

- здійснити конституційно-правовий аналіз внутрішньої будови політичних партій, структури їх керівних органів та способи забезпечення внутрішньопартійної демократії;

- дослідити конституційно-правові механізми взаємодії політичних партій з органами державної влади і органами місцевого самоврядування;

- здійснити комплексне дослідження нормативно-правової бази діяльності місцевих партійних організацій;

- дослідити механізм регулювання конституційно-правової відповідальності політичних партій;

- виробити рекомендації щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання діяльності політичних партій.

Об'єкт дослідження. Діяльність політичних партій в Україні як суб'єктів суспільних, зокрема конституційно-правових, відносин.

Предмет дослідження. Конституційно-правове регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних юридичних методів. Діалектичний метод дав змогу розкрити єдність та суперечливість діяльності політичних партій. Системний аналіз, який базується на принципах єдності логічного й історичного, дав змогу дійти висновку про те, що практика застосування законодавства про політичні партії значно випереджає концептуальне осмислення основних теоретичних положень. Це зумовило необхідність розширення і поглиблення методологічної бази дослідження, зокрема використання системно-структурного (партії як складові політичної системи, а правові норми, що регулюють їх діяльність, - елементи правової системи) та функціонального (дослідження функцій елементів у системах) методів аналізу взаємодії політичних партій з основними елементами політичної системи. Структурно-функціональний та формально-юридичний методи дослідження дали змогу визначити ключові елементи правової системи, їх вплив на формування і функціонування норм конституційного права, суб'єктами якого є політичні партії.

Предмет даного дослідження знаходиться на стику національного та міжнародного права, тому неодмінною умовою в пошуках відповіді на поставлені завдання став порівняльний метод, який сприяє запозиченню прогресивного досвіду інших країн. До дослідження правового регулювання діяльності політичних партій було застосовано прогностичний метод, зокрема щодо прогнозів подальших структурних змін політичної системи в контексті змін до Конституції України, правового регулювання участі політичних партій у виборах до парламенту та органів місцевого самоврядування, взаємодії політичної партії з урядом та іншими інститутами влади.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній науці конституційного права здійснено комплексне, системне спеціальне дослідження сутності та особливостей конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні в контексті прогресивного зарубіжного досвіду, в ході якого сформульовано низку теоретичних висновків та практичних рекомендацій, зокрема:

уперше:

- визначено особливості конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні, які у період становлення державності та громадянського суспільства перебирають на себе владні функції та розглядають суспільство як об'єкт свого впливу, що посилюється пропорційною системою виборів та неконтрольованим громадськістю законодавчим процесом; домінування політичних партій за рахунок ослаблення політичної системи негативно впливає на конституційно-правове регулювання їх діяльності, порушує зв'язок між інститутами політичної системи, за таких умов політичні партії, які у транзитних політичних системах функціонально включені в систему державно-політичних відносин, визначають правила прийняття політичних рішень, закладають основи механізму поділу владних ресурсів і відтак видозмінюють політичну і правову системи;

- здійснено структурно-функціональний та формально-юридичний аналіз політичної і правової інституціоналізації політичних партій, визначені етапи правової інституціоналізації політичних партій в Україні, спільні риси та відмінності правової і політичної інституціоналізації, доведено, що правова інституціоналізація політичних партій визначається їх політичною інституціоналізацією (організаційною структурою, ідеологічним впливом, місцем у політичній системі), здатністю держави і суспільства конституційними засобами визначати межі їх діяльності у системі державно-політичних відносин, що правова інституціоналізація політичних партій в Україні здійснюється державою в ініціативному порядку, випереджаючи реальні процеси їх політико-організаційного становлення;

- визначено зміст та структуру правового статусу політичних партій в Україні, які мають власний набір персоніфікованих статусних характеристик і як носії загального статусу - властиві їм права і обов'язки перед суспільством; встановлено, що зміст правового статусу партії (комплекс норм, які регулюють її правовий стан) динамічний, а структура правового статусу (її правова конструкція, принципи організації і діяльності, права і обов'язки, які визначають її конституційно-правову і цивільно-правову правосуб'єктність, юридична відповідальність, а також правовідносини загального (статусного) типу), навпаки, певною мірою статична і може бути описана через сукупність елементів у їх системній цілісності та взаємозв'язку, до яких, зокрема, належать конституційні принципи взаємодії держави і політичних партій та гарантії їх суб'єктивних прав;

- окреслено межі правового регулювання ідеологічної діяльності політичних партій; виділено ідеологічний елемент у механізмі реалізації їх конституційно-правової відповідальності, який включає осмислене ставлення політичних партій та їх членів до реалізації своїх прав, виконання обов'язків, дотримання заборон, здійснення своїх завдань і функцій щодо інших суб'єктів конституційних відносин, готовність нести відповідальність за вчинення конституційно-правових деліктів; конкретизовані статутні норми внутрішньопартійного контролю за дотриманням проголошеної партією ідеології;

- здійснено комплексний аналіз законодавчої регламентації фінансування політичних партій, визначені основні складові (розкриття, звітність, моніторинг, примусове здійснення) законодавчого забезпечення прозорості політичного фінансування; доведено, що відсутність ліміту надходжень з приватних організацій і підприємств спричиняє встановлення монопольного впливу приватних структур на партію, а можливість однієї особи фінансувати кілька партій може негативно впливати на діяльність партій (блокування, конфронтація з іншими партіями); пропонується на законодавчому рівні визначити граничну суму пожертвувань з одного джерела, заборонити фінансування однієї партії іншою і таким чином запобігти утворенню «партій-сателітів», ввести додаткове фінансування парламентських опозиційних партій;

- розкрито ефективність національної системи правового регулювання організації та діяльності політичних партій, вироблені рекомендації щодо її подальшого вдосконалення, що дістало відображення у законодавчій практиці.

удосконалено:

- зміст законодавчого визначення поняття «політична партія», в якому зроблено акцент на такі ознаки партії, як структурованість, стабільність, представництво інтересів громадян в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

- класифікацію функцій політичних партій у законодавстві України, зокрема виділено функції політичні, соціалізації, формування громадської думки, статутні (внутрішньопартійні) та виховні, функції контролю та критики, доведено, що функції політичних партій переплітаються з основними функціями політичної системи суспільства;

- конституційно-правову характеристику інституту членства в партії і таких форм належності до політичної партії, як кандидат у члени партії та прихильник партії;

- зміст законодавчих норм, що визначають порядок реєстрації, заборони діяльності та ліквідації політичних партій; визначено перелік підстав, які дають змогу продовжити термін реєстрації; конкретизовані вимоги щодо реєстрації регіональних та місцевих партійних організацій, доведена необхідність відмови від формалізованого збору підписів на підтримку партії;

- теоретичні положення про державний (парламентський) і громадський контроль (громадські слухання, плебісцит громадян, народна правотворча ініціатива) виконання передвиборних програм, про внутрішньопартійний контроль діяльності керівних органів, структурних осередків і членів партії;

- наукову дефініцію конституційно-правової відповідальності політичних партій: це визначений конституційно-правовими нормами вид юридичної відповідальності, який передбачає належне виконання суб'єктами державно-політичних відносин своїх обов'язків у зв'язку з набуттям ними спеціального конституційного статусу і здійсненням політичної влади та встановлює негативні наслідки у вигляді конституційно-правових санкцій у разі вчинення ними конституційного делікту.

отримали подальший розвиток:

- теоретичні положення щодо конституційних принципів діяльності політичних партій; щодо законодавчого регулювання програмових і статутних основ їх діяльності; підтверджено, що принципи, які визначають основи внутрішньопартійної діяльності, не перешкоджають спеціальним нормам, які містять уточнення і навіть винятки із загальних правил за умови, що ці обмеження узгоджуються з Конституцією України, нормами міжнародного права і не ведуть до обмеження конституційного права громадян на об'єднання, визнання ідеологічного і політичного плюралізму та багатопартійності.

- пропозиції щодо вдосконалення системи виборів до Верховної Ради України та зміни системи виборів до місцевих органів влади; щодо врегулювання процедури встановлення результатів виборів та розподілу мандатів; визначення прохідного бар'єра для політичних партій і виборчих блоків політичних партій; щодо ролі органів державної влади та органів місцевого самоврядування в організації та проведенні виборів; юридичної відповідальності місцевих партійних організацій за порушення виборчого законодавства; виведення ЦВК з-під формального і неформального контролю політичних партій;

- висновки та пропозиції щодо конституційно-правового регулювання правовідносин парламентських партій з депутатськими фракціями та народними депутатами України; законодавчого забезпечення діяльності парламентської опозиції; принципів і механізмів відкликання депутатів різних рівнів;

- дослідження процедури формування парламентської коаліції та Кабінету Міністрів України; юридичної відповідальності коаліції за діяльність уряду; принципів взаємодії політичних партій з громадськими організаціями; законодавчого забезпечення функціонування місцевих партійних організацій;

- теоретичні обґрунтування оптимізації механізму конституційно-правової відповідальності політичних партій як сукупності взаємозв'язаних нормативних, інституційних, функціональних та ідеологічних елементів, за допомогою яких забезпечується свідоме використання політичними партіями своїх прав, виконання обов'язків, дотримання заборон, а в разі вчинення конституційно-правового делікту - застосування до них конституційно-правових санкцій;

- теоретико-методологічні положення про політичні партії як інститут права, що склався на основі поєднання конституційних норм, а також норм цивільного й адміністративного законодавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано й обґрунтовано висновки та пропозиції, які дають можливість поглибити концептуальні засади державотворення і правотворення в Україні, вдосконалити методологію їх дослідження, розширити уявлення про конституційні засади діяльності політичних партій, розвиток конституціоналізму в Україні, що сприятиме вдосконаленню національного законодавства і правотворчого процесу в цілому. Результати дослідження можуть бути використані для розвитку теорії та практики конституціоналізму, політичної і правової систем, у процесі гармонізації національного законодавства з європейським правом, у практиці політичної і правової реформ в Україні, а також у викладанні конституційного та адміністративного права.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, обговорена і рекомендована до захисту на спільному засіданні відділу правових проблем політології та відділу конституційного права та місцевого самоврядування.

Результати роботи доповідалися на міжнародних та українських конференціях, семінарах: методологічному семінарі «Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії» (26 січня 2004 р., м. Київ, тези опубліковано); всеукраїнській науково-практичній конференції «Політичні партії і вибори в Україні: історія та сучасність» (14-15 жовтня 2005 р., м. Івано-Франківськ); міжнародній науково-теоретичній конференції «Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі» (8-9 лютого 2006 р., м. Київ, тези опубліковано); науково-практичній конференції «Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики» (26 червня 2006 р., м. Київ, тези опубліковано); міжнародній науковій конференції «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (26 жовтня 2007 р., м. Київ, тези опубліковано); методологічному семінарі «Проблеми організації державної влади в Україні в контексті політико-правової реформи» (2 квітня 2008 р., м. Київ); міжнародній науковій конференції «Четверті юридичні читання» (3-4 квітня 2008 р., м. Київ, тези опубліковано); міжнародній науковій конференції «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (7 квітня 2008 р., м. Київ, тези опубліковано); всеукраїнських наукових конференціях «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (11 квітня 2008 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); «Право на приватність: тенденції і перспективи» (14 листопада 2008 р., м. Львів, тези опубліковано); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів ЄВРО-2012» (17-19 листопада 2008 р., м. Івано-Франківськ); науково-практичній конференції до 60-річчя Загальної декларації прав людини «Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні» (28 листопада 2008 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні засади та практика реалізації безпосередньої демократії в Україні» (19-21 лютого 2009 р., Тернопіль-Яремче, тези опубліковано); IX міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (26-27 березня 2009 р., м. Харків, тези опубліковано); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (23-24 квітня 2009 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); І міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (24 квітня 2009 р., м. Сімферополь, тези опубліковано).

Теоретичні положення дисертації були використані у законодавчій діяльності. Дисертант є автором і співавтором 64 проектів нормативно-правових актів, з яких 45 законопроектів та 19 проектів постанов (Довідка Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України № 06-6/14-289 від 26.04.2006 р.). Результати дослідження були прийняті до впровадження Комітетом з питань правової політики Верховної Ради України при розробці проекту Закону України «Про політичні партії в Україні», зокрема щодо визначення політичної партії; правових засад створення, реєстрації, анулювання реєстраційного свідоцтва та заборони діяльності політичних партій; членства в політичних партіях; прав та обов'язків політичних партій (Довідка Комітету з питань правової політики ВР України № 06-1/20-298 від 14.02.2006 р.).

Автор брав активну участь у розробці проектів законів «Про вибори народних депутатів України» та «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» і його редакції 2005 р., зокрема у погодженні виборчого законодавства із Законом України «Про політичні партії в Україні», уніфікації та узгодженні законів «Про вибори народних депутатів України» та «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» у частині участі політичних партій та їх місцевих осередків у виборах, уточненні процедури формування виборчих комісій та підрахунку голосів (Довідка Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування ВР України № 06-2/17-747 від 26.04.2006 р.). Наукові розробки дисертанта використані Комітетом з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України при підготовці законопроектів щодо політичних прав людини і громадянина (Довідка Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин ВР України № 4-28/14-77(25844) від 12.02.2009 р.).

Положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором під час розробки і викладання у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника та Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ курсів «Політологія», «Конституційне право України», спецкурсів «Проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму», «Об'єднання громадян», у методичних матеріалах «Стратегія і тактика виборчої кампанії» (Івано-Франківськ, 2001).

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дослідження викладені в 45 опублікованих працях дисертанта, в тому числі чотирьох індивідуальних та одній колективній монографіях, 28 статтях у фахових наукових виданнях та 12 тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об'єктом дисертаційного дослідження, зумовили її логіку та структуру. Робота складається із вступу, шести розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (923 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 471 сторінку, із них основного тексту - 375 сторінок, списку використаних джерел - 96 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь наукової розробки проблеми, її зв'язок з науковими програмами, планами і темами Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, формулюються мета і завдання, об'єкт, предмет і методологія дослідження, наукова новизна одержаних результатів, висвітлюється теоретичне і практичне значення результатів дослідження, наводяться дані про їх апробацію та публікації автора за темою дисертації, її структуру та обсяг.

У першому розділі «Методологічні засади дослідження конституційно-правового регулювання діяльності політичних партій» автор аналізує конституційно-правові відносини, суб'єктами яких є політичні партії, осмислює методологічні підходи до вивчення правового статусу політичних партій.

У першому підрозділі «Політичні партії як об'єкт дослідження конституційно-правової науки» дисертант підкреслює, що конституційне право часто розглядається нарівні з політичним правом, тобто термін «політичне право» визнається рівнозначним поняттю «конституційне право». В рамках таких підходів виділяються різні інститути, які несуть відповідальність за захист і підтримку конституційного порядку. Але на практиці будь-яка політична діяльність і політичні зміни - на субнаціональному, національному, міжнаціональному та глобальному рівнях - мають свої правові або конституційні складові. Розмежування концептів конституційно-правового регулювання з точки зору їх зв'язку з політичною та правовою сферами позначається на політичній і правовій інституціоналізації політичних партій. Тим більше за умови, коли, по-перше, створення правових основ діяльності політичних партій відбувалося шляхом не заповнення прогалин у правовій системі, а проведення нових, навіть радикальних конституційно-правових реформ; по-друге, правова інституціоналізація партій здійснювалася державою, випереджаючи реальні процеси їх політико-організаційного становлення; по-третє, розширення сфери публічно-правового регулювання діяльності політичних партій відбувається більш інтенсивно, ніж у країнах сталої демократії, що пояснюється рівнем розвитку суспільних відносин, співвідношенням політичних сил та особливостями формування політичної і правової систем.

Дослідження конституційно-правової регламентації організації та діяльності політичних партій, робить висновок автор, неможливе без усебічного аналізу правової системи, яка є результатом історичного розвитку суспільних відносин; критичної рефлексії формування та реалізації правових норм.

У другому підрозділі «Методологічні підходи у сучасній зарубіжній і вітчизняній науці до проблеми конституційно-правового визначення поняття «політична партія» автор підкреслює, що політичні партії відіграють ключову роль у формуванні політичної і правової систем України, що, в свою чергу, вимагає осмислення конституційно-правової основи їх зв'язків з державою і суспільством, законодавчого визначення меж їх участі у формуванні й функціонуванні державного механізму. Політичні партії більшою мірою являють собою суспільно-політичну, ніж державно-правову категорію. В умовах, коли громадянське суспільство ще не сформоване, а держава лише розбудовується, партії можуть перебирати на себе владні функції та розглядати суспільство як об'єкт впливу, що значною мірою посилюється пропорційною системою виборів. Домінування партій за рахунок ослаблення підсистем політичної системи призводить до порушення зворотного зв'язку між суспільством та складовими політичної системи.

Визначення політичної партії в Законі України «Про політичні партії в Україні» свідчить про те, що законодавець недооцінив партії як важливий елемент політичної системи суспільства та залишив поза увагою той факт, що вони є учасниками державно-політичних відносин. А тому автор робить акцент як на основних, так і на другорядних функціях та ознаках партій: формування і вираження політичної волі громадян, здатність взяти на себе відповідальність за стан розвитку суспільства та формувати нову політичну еліту, що дає більш чіткі уявлення про способи, форми та методи їх діяльності.

Автор звертає увагу на певну незбалансованість ознак, функцій та цілей політичних партій у національному законодавстві й пропонує використовувати дворівневу схему в цій правовій дефініції, тобто через осмислення основних функцій партій, форм і методів їх діяльності. Такий підхід дав можливість дисертанту зробити висновок, що політична партія - це добровільне структуроване об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яке бере участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади та здійсненні публічної влади з метою реалізації їх політичної волі.

У третьому підрозділі «Особливості правової інституціоналізації політичних партій в Україні» автор підкреслює, що політична система має не тільки інституціональний, але й функціональний виміри, що вимагає визначення її функціонального простору, принципів, норм і особливостей діяльності її основних елементів. Політичні партії є суб'єктами державно-політичних відносин. Тому їх теж слід розглядати як складову правової інституціоналізації ключових елементів політичної системи. Дисертант розрізняє політичну і правову інституціоналізацію політичних партій: правова інституціоналізація - процес формування нормативних типів їх діяльності, політична - процес їх структурно-функціонального становлення і розвитку в якості політичного інституту - виразника політичної волі певної частини суспільства.

Відмінності правової і політичної інституціоналізації визначаються, по-перше, особливостями підходів до задоволення суспільних потреб; по-друге, характером суспільних потреб, зокрема правових; по-третє, неспівпадінням основних фаз і етапів політичної і правової інституціоналізації, що зумовлено станом суспільних відносин; по-четверте, законодавчо визначеним статусом і правовими межами діяльності політичних партій; по-п'яте, рівнем розвитку публічно-правових інститутів, які впливають на динаміку політичних процесів; по-шосте, підходами та способами визначення якісних характеристик, що використовуються як індикатори динаміки суспільно-політичних процесів.

У дослідженні звертається увага на певний алгоритм правової інституціоналізації: спочатку формуються зміни на конституційному рівні, а вже згодом - на законодавчому: закони про об'єднання, вибори, регламент, спеціальний закон. Якщо рівень політичної інституціоналізації партій може бути оцінений як в об'єктивних (чисельність, територіальний масштаб діяльності), так і в суб'єктивних оціночних показниках (ступінь суспільної підтримки, ресурсна і соціальна база), то правова інституціоналізація партій завжди має нормативний вимір, що, як правило, визначається характером конституційно-правових відносин. В Україні у зв'язку із кардинальними суспільно-політичними змінами правове регулювання охопило весь спектр партійних відносин: від утворення та внутрішньої організації до діяльності парламентських фракцій.

Зміни у політичній та правовій системах визначили основні етапи правової інституціоналізації політичних партій: 1-й - з липня 1990 р. до липня 1994 р., коли було прийнято Постанову Верховної Ради «Про регламент Верховної Ради України»; 2-й - з часу підготовки та прийняття Конституції України і до прийняття у 2001 р. Закону України «Про політичні партії в Україні»; 3-й - з прийняття у 2003 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні» до прийняття у 2004 р. Закону України «Про внесення змін до Конституції України»; 4-й, з 2005 р., - етап правової інституціоналізації політичних партій, пов'язаний з політико-правовим осмисленням діяльності політичних партій як суб'єктів конституційних правовідносин та процесом внесення змін до Конституції України.

У роботі підкреслюється: якщо правова інституціоналізація політичних партій є процесом їх визнання шляхом створення правових норм, то правове регулювання здійснюється державою шляхом використання сукупності вже наявних у її розпорядженні юридичних засобів та державних механізмів впливу. Тому, наголошує автор, подальший розвиток політичної системи неможливий без формування державної стратегії розвитку та системного підходу до законодавчого процесу. Створення правових основ діяльності політичних партій, підкреслює дисертант, має відбуватися не шляхом заповнення прогалин у правовій системі, а завдяки конституційно-правовим реформам. Визначальним щодо цього був і залишається принцип політичного та ідеологічного плюралізму.

У другому розділі «Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні» автор досліджує конституційно-правовий статус політичних партій та зосереджує увагу на визначенні принципів, прав, обов'язків і меж діяльності політичних партій.

У першому підрозділі «Політичні партії у політичній системі України» зазначається, що політична система має властиві їй системоутворюючі чинники (відсутність останніх є чи не основною особливістю початкового етапу трансформації політичної системи). В міру свого дозрівання, підкреслює автор, системоутворюючі чинники викристалізовуються і детермінують структуру політичних інститутів та суспільних інституцій. Одним із таких інститутів є політичні партії, роль яких у процесі демократизації суспільних відносин постійно зростає, що вимагає більш чіткого визначення їх правового статусу.

В Україні відповідно до Конституції визначено загальний, спеціальний та індивідуальний статуси політичних партій. Національне законодавство дає підстави виокремити наступні різновиди спеціальних статусів: партії, які мають представництво у Верховній Раді Україні та місцевих органах влади; партії, які мають право на державне фінансування їх діяльності; партії, які знаходяться в опозиції до влади.

Індивідуальний правовий статус політичної партії фіксує її правовий стан з урахуванням персоніфікованих характеристик: назва, час утворення, дані державної реєстрації, закріплена статутом структура вищих керівних органів, чисельність членів, участь у виборах і представництво в органах державної влади тощо. Партії, підкреслює автор, мають не тільки власний набір персоніфікованих статусних характеристик, а й, як носії загального статусу, властиві їм права і обов'язки перед суспільством, які трансформується одночасно з тими юридично закріпленими змінами, яких зазнає партія.

Дисертант підкреслює, що визначення правового статусу політичних партій - одне з ключових завдань сучасного конституціоналізму. Адже у транзитних системах процес державотворення, як правило, істотно залежить від політичних партій. Тому в Регламент Верховної Ради України необхідно закласти норму, згідно з якою законопроекти, розроблені державними органами, громадськими об'єднаннями, громадянами, які не мають права законодавчої ініціативи, можуть бути внесені до Верховної Ради України суб'єктами права законодавчої ініціативи, зазначеними в ч.1 ст.93 Конституції України.

У другому підрозділі «Основні правові принципи організації та діяльності політичних партій» автор наголошує, що принципи права є юридичною формою політичного і соціального життя. Вони включають структурні елементи, які перебувають у системному зв'язку і пов'язані між собою визначеними законодавством правами і обов'язками.

Загальнолюдські принципи співжиття втілюються у системі загальних принципів конституційного права. Будь-який відступ від принципів конституційного права призводить до обмежень прав і свобод. Тому, робить висновок автор, конституційні принципи мають вибудовуватися на загальнолюдських та історично сформованих національних цінностях. Порушення основних принципів життєдіяльності суспільства неприпустимі й мають спричиняти застосування юридичних санкцій.

У роботі підкреслюється, що суто моральні принципи, як правило, визначенню не підлягають, оскільки іманентно притаманні інтелектуально-духовному світу спільноти та конкретної особи. Конституційні принципи справедливості, рівності базуються на певних моральних цінностях, фактично чи опосередковано впливають на всі сфери суспільного життя (насамперед політичну діяльність). Такі принципи, як сумлінність, солідарна відповідальність, доводить автор, закладають основи громадянського суспільства, складовою якого є політичні партії, а тому потребують конституційної інтерпретації та ціннісного наповнення. Принцип рівності в організації внутрішньопартійної діяльності політичної партії зумовлений необхідністю захисту прав і законних інтересів громадян (і зокрема членів політичної партії) та спрямований на демократизацію внутрішньопартійного життя. Принцип гласності партійної діяльності передбачає її відкритість для громадськості, доступність інформації про її діяльність, публічний характер партійних заходів і оприлюднення програмових документів.

В оцінці правомірності конкретних механізмів правового регулювання діяльності політичних партій вирішальне значення мають принципи, на яких вибудовуються взаємовідносини держави і політичних партій. Ключовим серед них є принцип державно-правового регулювання діяльності членів партії в органах державної влади та контролю за їх діяльністю в інтересах політичних партій. Законодавець, робить висновок автор, має чітко відмежувати протиправне використання переваг посадового і службового становища від правомірного використання представниками політичних партій, що працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, тих владних повноважень, які дають їм можливість реалізувати положення програм політичних партій, за які проголосували виборці.

У третьому підрозділі «Функції, права та обов'язки політичних партій» автор звертає особливу увагу на функціональне призначення партій, систематизує функції та базові ознаки, що позиціонують їх серед об'єднань громадян. З юридичної точки зору, наголошує дисертант, найбільш загальною функцією політичних партій є посередництво між суспільством і державою. У національному законодавстві про політичні партії ця функція формулюється як мета - сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян.

Систематизуючи підходи до визначення функцій партій та екстраполюючи їх на чинне законодавство, автор виділяє прямі (політичні) функції, функції соціалізації, формування громадської думки, статутні (внутрішньо-організаційні) та виховні. Деякі дослідники виділяють функцію внутрішньопартійного виховання, але такий підхід до класифікації функцій, зауважує автор, межує з втручанням у внутрішні справи партії. У транзитних політичних системах на рівні законодавства автор пропонує виділити функції, спрямовані на зміцнення партійної дисципліни та організаційної єдності об'єднання, що є складовою внутрішньопартійного виховання. Прямі (політичні) функції безпосередньо стосуються реалізації політичних прав громадян та участі партії у формуванні державної політики. До них належать: завоювання і здійснення (або участь у здійсненні) державної влади на основі Конституції та чинного законодавства; визначення політичних цілей і завдань розвитку суспільства; політична ідентифікація; функція управління, регулювання суспільно-політичної діяльності.

Функції політичних партій, наголошує автор, переплітаються з основними функціями політичної системи. Законодавець має забезпечити правову основу повноцінного розвитку партій та убезпечити їх перетворення на неконтрольований механізм монополізації політичної влади. Управління суспільством, робить висновок автор, теж є однією із функцій політичної системи. Близькою до управлінського впливу є функція фіксації та репрезентації інтересів різних соціальних груп на державному рівні. Невіддільною від функції управління є функція контролю та критики. Тому автор трактує опозиційну діяльність як частину процесу управління суспільством через політичну сферу.

В національному законодавстві положення про функції, права і обов'язки політичних партій розпорошені й не систематизовані. Потрібно, наголошує дисертант, не тільки систематизувати функції, а й розмежувати права і обов'язки політичних партій та внести відповідні зміни до спеціального закону, де необхідно визначити основні характеристики інституту членства в партії та закріпити один із важливих елементів статусу члена партії - обов'язок сплати членських внесків, що має стати одним із основних інструментів захисту від централізації повноважень всередині партії та диктату фінансово-промислових груп. У спеціальному законі, наголошує автор, необхідно закріпити низку положень, які випливають з публічних відносин і є підґрунтям судового захисту. Щодо інших правових спорів доцільно встановити обов'язковість досудового порядку їх розгляду керівними і контрольно-ревізійними органами політичної партії.