Кримінально-правова характеристика порушення законодавства про захист рослин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 343.77 : 343.79

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ РОСЛИН

Зражевський Олег Валентинович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Воробей Петро Адамович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України Борисов В'ячеслав Іванович, Інститут вивчення проблем злочинності НАПрН України, директор

- кандидат юридичних наук Присяжний Володимир Михайлович, Вищий навчальний заклад "Національна академія управління", доцент кафедри цивільного, господарського та кримінального права

Захист відбудеться "19" травня 2010 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий "___" квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Савченко

Анотації

Зражевський О.В. Кримінально-правова характристика порушення законодавства про захист рослин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2010.

У дисертації проведено аналіз складу злочину, передбаченого ст. 247 КК України, його об'єктивних та суб'єктивних ознак. Досліджено обумовленість кримінально-правової заборони порушення законодавства про захист рослин. Розглянуто питання щодо відмежування порушення законодавства про захист рослин від інших злочинів та адміністративно-правових деліктів. Внесено пропозиції щодо вдосконалення ст. 247 КК України, а також норм чинного законодавства щодо власності на об'єкти рослинного світу. Із метою запобігання порушенням законодавства про захист рослин та створення умов, які б робили його вчинення невигідними, запропоновано шляхи попередження таких діянь через систему екологічного, податкового та економічного стимулювання, надання пільг та переваг суб'єктам у вказаній сфері діяльності.

Ключові слова: рослина, лісова рослинність, рослинність сільськогосподарського призначення, карантин, насіння, порушення законодавства про захист рослин, особливо охоронювані рослинні об'єкти.

Зражевский О.В. Уголовно-правовая характеристика нарушения законодательства о защите растений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08. - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2010.

В диссертации проведен юридический анализ нарушения законодательства о защите растений (ст. 247 УК Украины), его элементов, а также выработаны предложения уголовно-правового характера по предотвращении данного вида преступления.

Исследована социальная обусловленность уголовно-правового запрета нарушения законодательства о защите растений. В работе проведен анализ исторического аспекта развития законодательства о защите растений в контексте внутренних и международных правовых норм в указанной сфере, а также ст. 247 (бывшей ст. 158) УК Украины, устанавливающей ответственность за указанные деяния.

Непосредственным объектом преступления, предусмотренного ст. 247 УК Украины является правильная, основанная на законах и других нормативных актах Украины деятельность субъектов природопользования, направленная на защиту интересов государства, граждан и предприятий всех форм собственности в сфере использования, воспроизведения и охраны растений. Наряду с объектом нарушения законодательства о защите растений выделяется его предмет как самостоятельный признак данного преступления.

В работе сформулировано понятие "предмет преступления" (ст. 247 УК Украины), проведено его разграничение с понятием "лес".

При анализе объективной стороны преступления, предусмотренного ст. 247 УК Украины, отмечается, что оно имеет материальный состав и считается оконченным с момента причинения тяжких последствий в результате нарушения правил по использованию, воспроизведению и охране растений.

В ходе анализа действующего законодательства определена внешняя сторона совершения преступления, предусмотренного ст. 247 УК Украины, путем действия или бездействия. Вследствие бланкетной формы изложения диспозиции, путем анализа действующего законодательства выделены три сферы проявления деяний, предусмотренных ст. 247 УК Украины - применение пестицидов и агрохимикатов, карантинная деятельность и охрана особо охраняемых растительных объектов (занесенных в Красную книгу Украины).

Субъектом данного преступления является любое вменяемое лицо (физическое, должностное или иное лицо), достигшее 16-летнего возраста.

При анализе субъективной стороны преступления, предусмотренного ст. 247 УК Украины, сделан вывод, что оно совершается в форме косвенного умысла или неосторожности, причем отношение виновного лица к причиненным последствиям, всегда неосторожное.

Исследование всех элементов и признаков состава нарушения законодательства о защите растений позволило провести разграничение последнего от иных преступлений и административно-правовых деликтов, устанавливающих ответственность за нарушения в указанной сфере.

Исследованы детерминанты, способствующие нарушению законодательства о защите растений. С целью предотвращения указанных преступлений и эффективности их расследования предложена формулировка "тяжкие последствия" в виде примечания к ст. 247 УК Украины, а также указано на необходимость расчета причиненного ущерба путем применения существующих такс взыскания за вред, причиненный окружающей среде или норм гражданского законодательства. Выработаны предложения по усовершенствованию ст. 247 УК Украины, а также норм действующего законодательства относительно собственности на объекты растительного мира.

Ключевые слова: растение, лесная растительность, растительность сельскохозяйственного назначения, карантин, семена, нарушение законодательства о защите растений, особо охраняемые растительные объекты.

Zrazhevskyy O.V. Criminal-legal characteristics of legislations infringe of plants' protaction. - Manuscript.

Thesis for the PhD (Law) scientific degree on specialty 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal-Executive Law. - Kyiv National University of Internal Affairs, Kyiv, 2010.

The analysis of the crime components stipulated by the Article 247 of the Criminal Code of Ukraine, external and internal signs of a crime, are carried out in the thesis. The conditionality of criminal-legal injunction of violation of the legislations about plants protection is studied. The matter concerning the separation of violation of the legislations about plants protection from other crimes and administrative-legal torts is considered. The propositions concerning the improvements of the Article 247 of the Criminal Code of Ukraine as well as the current legislation about ownership of the flora objects are made. With the purpose of preventing of violation of the legislations about plants protection and creating the conditions to make such violation unprofitable are suggested the ways to prevent such acts through the system of ecological, tax and economic incentives, and providing benefits and privileges to the subjects in the specified area of activity.

Key words: plant, forest vegetation, agricultural vegetation, quarantine, seeds, violation of the legislations about plants protection, especially preserved plant objects.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Трансформація суспільних відносин полягає в системному реформуванні моделі їх розвитку з урахуванням загальнолюдських цінностей та орієнтирів. Одним із елементів досягнення такого розвитку є встановлення панування права у державі й суспільстві, неухильне дотримання закону у всіх сферах життя.

Пріоритетом розвитку та існування сучасного суспільства є підтримання сталого, придатного для життя людей навколишнього природного середовища. Оскільки світова спільнота активно шукає шляхи подальшого суспільного розвитку в органічній єдності з природою, Україна не стоїть осторонь цих процесів. Конституція України закріплює ряд принципів побудови відносин у системі "держава - суспільство - навколишнє природне середовище". Зокрема, ст. 16 Основного Закону проголошує: "Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави". Одночасно ст. 66 Конституції України зобов'язує кожного члена суспільства охороняти природне середовище та відшкодовувати заподіяні ним збитки.

Актуальність даного питання пов'язана з тим, що сучасне екологічно необґрунтоване та біосферо-несумісне агропромислове виробництво - по суті це руйнування і виснаження ґрунтового покриву, природного потенціалу країни взагалі. За розрахунками "внесок" агропромислового комплексу в екологічну кризу, а точніше - в забруднення та деградацію навколишнього природного середовища, становить в середньому 35-40 %, у тому числі земельних ресурсів - понад 50 %, а поверхневих водойм - близько 45 %.

Незважаючи на те, що у Кримінальному кодексі (КК) України існує окремий склад злочину, який передбачає відповідальність за порушення законодавства про захист рослин (ст. 247), однак він не містить опису конкретного прояву порушення і навіть не окреслює кола можливих ознак такого порушення.

Проблема криміналізації та дотримання закону в сфері охорони навколишнього природного середовища тією чи іншою мірою розроблялися в юридичній літературі. Цьому питанню присвячені наукові праці В.І. Андрейцева, Ю.В. Бауліна, B.І. Борисова, П.А. Вороб'я, С.Б. Гавриша, А.П. Гетьмана, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, О.О. Дудорова, М.Й. Коржанського, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, І.П. Лановенка, М.І. Малишка, Н.Р. Малишевої, В.К. Матвійчука, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, О.І. Нікітіна, В.О. Навроцького, Б.С. Никифорова, М.І. Панова, Г.О. Пономаренка, В.М. Присяжного, О.В. Сасова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрєльцова, В.Я. Тація, В.П. Тихого, І.О. Хар, Ю.С. Шемшученка, російських вчених - Т.С. Бакуніної, М.М. Брінчука, М.І. Васильєвої, П.С. Дагеля, О.Л. Дубовик, М.Д. Дурманова, О.С. Колбасова, Г.А. Кригера, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, Ю.І. Ляпунова, Е.М. Лисицина, В.В. Петрова, О.І. Рарога, М.С. Таганцева та інш. Слід зазначити, що питання кримінально-правової характеристики порушення законодавства про захист рослин критичною думкою ще не досліджувалася, не була предметом вивчення й узагальнення. Відсутність таких досліджень залишає слідчу та судову практику без необхідних орієнтирів, внаслідок чого вона не може уникнути помилок.

Усе це зумовило необхідність комплексного дослідження питань щодо кримінально-правової характеристики порушення законодавства про захист рослин, вироблення науково обґрунтованих пропозицій по вдосконаленню такого законодавства з метою підвищення рівня ефективності боротьби з цим злочином.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання "Основних напрямків державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", затверджених Постановою Верховної Ради України від 05.03.98 за № 188/98-ВР, "Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року", схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.07 № 880-р, Постанови Верховної Ради України "Про рекомендацію парламентських слухань щодо вимог екологічного законодавства України, напрямків реалізації та вдосконалення екологічної політики" від 20.02.03 № 565-ІV, законів України "Про екологічну мережу" від 24.04.04 № 1864-ІV, "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" від 21.09.00 № 1989-ІІІ, "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" від 18.10.05 № 982-ІV, планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008-2010 рр. Тема затверджена Вченою радою КНУВС 24.06.08 (протокол № 11) та схвалена Академією правових наук України від 2008 р. (п. 594).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному міжгалузевому вивченні (на підставі аналізу наукових досягнень загальної теорії права, кримінального та кримінально-процесуального права, кримінології, екології та інших галузей знань), кримінально-правової норми щодо порушення законодавства про захист рослин, а також нормативно-правових актів, для яких вона є бланкетною, практики діяльності органів, покликаних боротися з протиправними діяннями в сфері захисту рослин, а також в розробці обґрунтованих рекомендацій та пропозицій щодо їх запобігання, вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування з урахуванням пріоритетів державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища, зокрема раціонального використання, відтворення та охорони об'єктів рослинного світу.

Для досягнення поставленої мети в дисертації зосереджено увагу на вирішення таких завдань:

- встановити місце ст. 247 КК України у структурі злочинів проти довкілля;

- розкрити зміст підстав кримінально-правової заборони порушення законодавства про захист рослин;

- визначити поняття і основні ознаки безпосереднього об'єкта та предмета злочину, передбаченого ст. 247 КК України;

- дослідити об'єктивні ознаки суспільно небезпечної діяльності в сфері захисту рослин шляхом аналізу законів та підзаконних нормативних актів, що встановлюють порядок використання, відтворення та охорони рослин;

- проаналізувати суб'єктивні ознаки порушення законодавства про захист рослин, встановити їх правові особливості та зміст;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення ст. 247 КК України;

- розробити чіткі критерії відмежування порушення законодавства про захист рослин від суміжних злочинів та інших деліктів;

- вирішити спірні питання кваліфікації порушення законодавства про захист рослин;

- розробити рекомендації щодо запобігання злочинного порушення законодавства про захист рослин.

Об'єкт дослідження - охоронювані законодавством про кримінальну відповідальність суспільні відносини у сфері використання, відтворення та охорони рослин.

Предмет дослідження - кримінально-правова характеристика порушення законодавства про захист рослин.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, зокрема використання діалектичного методу дозволило дослідити питання криміналізації порушення законодавства про захист рослин у нерозривному зв'язку з іншими соціальними чинниками, насамперед правового, економічного та екологічного характеру (підрозділ 1.1.); структурного аналізу - розкрити зміст об'єктивних та суб'єктивних ознак аналізованого злочину, а також структуру вказаних правовідносин, їх безпосередніх учасників (підрозділ 2.1., 2.2.); структурно-функціональний - застосовувався при визначенні місця ст. 247 КК України в системі норм про кримінальну відповідальність (підрозділ 1.2, 2.1.); історико-правовий - дав змогу дослідити передумови становлення та розвитку кримінально-правових норм в сфері захисту рослин в Україні, починаючи з 1922 р. до теперішнього часу (підрозділ 1.2.); за допомогою логіко-юридичного - проведено аналіз складу злочину, передбаченого ст. 247 КК України, а також норм адміністративного, цивільного та екологічного законодавства, які встановлюють порядок здійснення діяльності в сфері захисту рослин (у всіх розділах); статистичний - дозволив визначити кількісні зміни в питанні державного фінансування природоохоронної діяльності, а також поширеність аналізованих протиправних діянь (підрозділ 1.1., 2.1., 3.2.); формально-логічний - посприяв тлумаченню окремих понять та термінів (у всіх розділах); порівняльно-правовий - дозволив провести дослідження досвіду зарубіжних країн, зокрема Австрії, Латвійської Республіки, Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Таджикістан, Республіки Узбекистан, Швейцарії, Федеративної Республіки Німеччина, Франції, Бельгії, Данії у сфері кримінально-правової заборони порушення законодавства про захист рослин (підрозділ 2.1.); соціологічний - посприяв проведенню анкетування працівників правоохоронних органів та аналізу його результатів, а також вивченню матеріалів судової та слідчої практики (підрозділ 2.2., 3.1., 3.2.).

Теоретичною основою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних та іноземних вчених, новітні досягнення правової доктрини. Проведений аналіз юридичної, соціологічної, екологічної та іншої природоохоронної літератури щодо порушень законодавства про захист рослин.

Емпіричну базу дослідження становлять: а) дані вивчення матеріалів 56 кримінальних справ про злочини, передбачені ст.ст. 247, 239, 245, 252 КК України, 228 матеріалів адміністративних проваджень за період 2003-2008 рр.; б) результати вивчення норм КК 11 зарубіжних країн, де передбачена відповідальність за посягання на рослинний світ; в) матеріали опублікованої судової практики, статистики та інформації МВС України, щорічні доповіді Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за вказаний період щодо злочинів та правопорушень в сфері захисту рослин; г) результати анкетування 270 слідчих ОВС щодо практики розслідування вказаного злочину, а також особистий досвід слідчої роботи автора.

Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблемних питань теорії та практики кримінальної відповідальності за порушення законодавства про захист рослин.

Автором обґрунтовано низку важливих теоретичних положень, що відзначаються науковою новизною і виносяться на захист, а саме:

вперше:

- розкрита соціальна обумовленість кримінально-правової заборони порушення законодавства про захист рослин, зокрема сутність її соціально-економічного, нормативного, кримінологічного, історичного та екологічного чинників;

- сформульовано поняття та основні ознаки безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 247 КК України, під яким слід розуміти суспільні відносини щодо умов здійснення правильної, заснованої на законах та інших нормативних актах України діяльності суб'єктів природокористування, спрямованої на захист інтересів держави, громадян і підприємств всіх форм власності в сфері використання, відтворення та охорони рослин;

- запропоновано визначення предмета злочину, передбаченого ст. 247 КК України, під яким слід розуміти сукупність дикорослих рослин та природних рослинних угрупувань усіх видів: лісового, сільськогосподарського та іншого призначення, судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, грибів, їх насіння, а також відповідну продукцію їх життєдіяльності;

- аргументовано положення про те, що зовнішній прояв діянь, передбачених ст. 247 КК України, полягає у вчиненні дій (бездіяльності) у таких сферах використання, відтворення та охорони рослин як застосування пестицидів та агрохімікатів, карантинній діяльності та діяльності з рослинними об'єктами, віднесеними до природно-заповідного фонду чи до особливо охоронюваних рослинних об'єктів (занесених до Червоної книги України);

- констатовано необхідність внесення змін до ст. 247 КК України, що стосуються доповнення вказаної статті ч. 2 в наступній редакції: "Ті самі діяння, що призвели до знищення особливо охоронюваних рослинних об'єктів, занесених до Червоної книги України, або вчиненні щодо карантинних організмів на території, де запроваджено карантинний режим чи відносно особливо небезпечних шкідливих організмів на території, де введено особливий режим захисту рослин";

удосконалено:

- підстави відмежування порушення законодавства про захист рослин від суміжних злочинів та адміністративно-правових деліктів;

- критерії щодо поділу рослинного світу, що охороняється вищевказаною нормою КК України, на декілька основних видів: лісового, сільськогосподарського та іншого призначення, що обумовлено їх природними характеристиками, цільовим призначенням та правовим становищем;

дістало подальшого розвитку:

- положення щодо визначення і розкриття правових особливостей та змісту суб'єктивних ознак порушення законодавства про захист рослин, а також щодо застосування при визначенні суб'єкта даного злочину терміну "будь-яка особа" і відображення його в диспозиції аналізованої статті;

- необхідність конкретизації терміну "тяжкі наслідки" в примітці до ст. 247 КК України у зв'язку зі специфікою сфери заподіяння такої шкоди та з урахуванням кількісного і якісного критеріїв оцінки наслідків аналізованого злочину;

- питання запобігання порушення законодавства про захист рослин, зокрема конкретизовано суб'єктний склад такої діяльності, зазначено та розкрито зміст соціально-економічних, організаційно-управлінських, природно-географічних, нормативно-правових та культурно-виховних заходів, що дозволяють усунути детермінанти вчинення аналізованого злочину.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад та практичних рекомендацій застосування норми про порушення законодавства про захист рослин. Положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, використовуються у: законотворчості - при підготовці проектів законів про внесення змін і доповнень до КК України за порушення законодавства про захист рослин та інших злочинів проти довкілля (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 04-19/14-1464 від 21.05.09); правозастосовній діяльності - при вирішенні правоохоронними та судовими органами проблемних питань кваліфікації порушень законодавства про захист рослин та відмежуванні їх від суміжних злочинів та адміністративно-правових деліктів, у діяльності державних природоохоронних органів (довідка науково-консультативної ради при Верховному Суді України вих. № 201-1980/0/8-09 від 20.05.09 та акт Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Рівненській області від 10.04.09); навчальному процесі - при викладанні Особливої частини кримінального права, підготовці відповідних навчальних програм, розділів підручників, навчальних посібників, лекцій та інших дисциплін, спецкурсів в юридичних вищих навчальних закладах і на юридичних факультетах (акт Міжнародного економіко-гуманітарного університету (м. Рівне) від 03.04.09).

Апробація результатів дисертації. Дисертація неодноразово обговорювалася на засіданнях кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ і дістала позитивну оцінку. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях: "Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави" (м. Івано-Франківськ, 2004), "Перспективи розвитку юридичної науки на Рівненщині", (м. Рівне, 2004), "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (м. Львів, 2006), "Становлення та розбудова державності в Україні" (м. Хмельницький, 2007), "Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні" (м. Львів, 2007), "Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти" (м. Львів, 2008), "Актуальні питання реформування правової системи України" (м. Луцьк, 2009).

Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертації викладені автором у дев'яти наукових публікаціях, зокрема у п'яти одноособових наукових статтях, три з яких - опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотирьох статтях - у збірниках тез доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, чотирьох додатків на 21 сторінці, списку використаних джерел (242 найменування). Повний обсяг дисертації становить 237 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 193 сторінки.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначені мета, завдання дослідження, основні результати, їх наукова новизна, її теоретична і практична цінність, викладені положення, що виносяться на захист, наведені дані про їх апробацію та впровадження.

Розділ 1 "Загальна характеристика порушення законодавства про захист рослин" складається з двох підрозділів, у яких визначаються загальні положення, поняття, юридичний зміст та суспільно-правове значення кримінально-правової заборони порушення законодавства про захист рослин, а також досліджується історія розвитку законодавства про захист рослин та відповідної кримінально-правової норми.

У підрозділі 1.1. "Соціальна обумовленість кримінально-правової заборони порушення законодавства про захист рослин" - визначається система та проведений аналіз чинників соціальної обумовленості кримінально-правової заборони порушення законодавства про захист рослин, до яких відносяться: соціально-економічний чинник - який визначає стан розвитку суспільних відносин у сфері охорони довкілля взагалі і його рослинного компоненту зокрема, питому вагу в системі соціальних цінностей та рівень розвитку наук, об'єктом вивчення яких є суспільні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення його багатств, як одного із способів збереження належних якісних природних умов життєдіяльності людини; нормативний - відображає обумовленість кримінально-правової охорони суб'єктів діяльності у сфері захисту рослин нормами Конституції України, законами та підзаконними нормативно-правовими актами, обумовлює імплементацію у національне законодавство міжнародно-правових норм у вказаній сфері; кримінологічний - визначає суспільну небезпеку порушення законодавства про захист рослин, а також поширеність цього діяння, розмір матеріальної шкоди, заподіяної людині, суспільству та довкіллю; історичний - визначає етапи та тенденції розвитку законодавства про кримінальну відповідальність у сфері захисту рослин; екологічний - характеризує певний стан розвитку суспільних відносин щодо раціонального використання, відтворення та охорони рослин, як складової частини навколишнього природного середовища. злочин законодавство делікт рослина

Крім того, на підставі відомостей щодо властивостей та якостей рослинності, проведено узагальнення її значення та місця в цілісній системі навколишнього природного середовища. Відзначено, що сучасний етап розробленості правових норм, як способу впорядкування та регулювання суспільних відносин в Україні, характеризується прийняттям і поступальним втіленням у життя конституційних засад забезпечення екологічного благополуччя населення країни.

У підрозділі 1.2. "Розвиток законодавства про захист рослин та норми про кримінальну відповідальність за його порушення" - проведено аналіз взаємозалежності та взаємозв'язку досліджуваної норми КК України, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про захист рослин, з нормами Конституції України, законами і підзаконними нормативно-правовими актами, які регулюють сферу використання, відтворення та охорони рослин.

Аргументовано, що Конституція України, як норма прямої дії, містить велику кількість норм, що стосуються невід'ємних прав людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Крім того, проведено аналіз законів та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють сферу охорони рослин на сучасному етапі розвитку і обумовлювали межі, обсяг та підставу відповідальності за порушення в даній сфері за часів існування УРСР у складі СРСР. Відображено також незаперечну роль міжнародно-правових актів у вказаній сфері життєдіяльності, що позначилося на розвитку законодавства України, яка ратифікувала більшість конвенцій та угод, прийнятих європейською та світовою спільнотою з охорони як всього навколишнього природного середовища, так і окремих його складових.

Розділ 2 "Об'єктивні та суб'єктивні ознаки, які характеризують кримінально-правове порушення законодавства про захист рослин" складається з двох підрозділів, у яких визначаються поняття, сутність та зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак кримінально-правового порушення законодавства про захист рослин: об'єкта і об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони.

Підрозділ 2.1. "Об'єктивні ознаки кримінально-правового порушення законодавства про захист рослин" присвячений аналізу існуючих точок зору на об'єкт, предмет та об'єктивну сторону порушення законодавства про захист рослин.

Встановлюючи основний об'єкт даного посягання, автор розглядає точки зору С.Б. Гавриша, А.П. Гетьмана, О.О. Дудорова, С.М. Кравченко, В.К. Матвійчука, що відображені в фаховій літературі і приходить до висновку, що вирішення даного питання пов'язане з розкриттям сутності відносин, які існують у суспільстві щодо використання, відтворення та охорони навколишнього природного середовища, а також обумовлено особливостями механізму заподіяння шкоди даному об'єкту. У зв'язку з цим, у суспільстві виникає особливий вид діяльності з охорони природи, на підставі якої формуються специфічні природоохоронні (екологічні) відносини. Їх змістом виступають існуючі в суспільстві відносини з охорони, науково-обґрунтованого, раціонального використання та відтворення природних ресурсів із метою створення умов нормального функціонування суспільства у придатному для його існування природному середовищі.

Під час аналізу ознак родового об'єкта злочинів проти довкілля досліджено місце норми, що передбачає кримінальну відповідальність за порушення законодавства про захист рослин, у структурі вказаних злочинів і наголошено на необхідності використання поняття "навколишнє природне середовище" при розгляді змісту аналізованих суспільних відносин, оскільки таке повною мірою відображає їх сутність і вже неодноразово застосоване законодавцем у чинних нормативно-правових актах.

Автор робить висновок про те, що під основним безпосереднім об'єктом порушення законодавства про захист рослин необхідно розуміти правильну, засновану на законах та інших нормативних актах України, діяльність суб'єктів природокористування, спрямовану на захист інтересів держави, громадян та підприємств усіх форм власності у сфері використання, відтворення та охорони рослин.

На думку автора, додатковий обов'язковий безпосередній об'єкт порушення законодавства про захист рослин виділити неможливо у зв'язку з різноманітністю проявів порушень у вказаній сфері, в той же час зазначено, що в якості додаткового факультативного об'єкту можуть виступати здоров'я громадян, їх власність тощо, які хоч і не являються обов'язковою ознакою складу даного злочину, однак посягання на такі підвищує суспільну небезпеку вчиненого, що повинно бути враховано при кваліфікації дій суб'єкта, а також при визначенні йому судом виду та міри покарання.

Досліджено критерії та аргументовано поділ рослинного світу, який охороняється ст. 247 КК України, на декілька основних видів, що обумовлено їх природними характеристиками, цільовим призначенням та правовим становищем. До таких видів відносять: лісову рослинність, рослинність, що не належить до лісової, а також рослинність сільськогосподарського призначення; природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення. Штучні екологічні рослинні об'єкти, з точки зору автора, слід розглядати як асоційовану частину природного середовища і, залежно від їх біологічних властивостей, призначення та місцезнаходження відносити до вищевказаних видів рослинності.

Предметом порушення законодавства про захист рослин, з точки зору автора, є сукупність дикорослих рослин та природних рослинних угрупувань усіх видів: лісового, сільськогосподарського та іншого призначення, судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, грибів, їх насіння, а також відповідна продукція їх життєдіяльності.

Відстоюється думка про те, що значний і постійно розширюваний перелік об'єктів, які в силу їх перебування на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (зокрема, занесених до Червоної книги України) підлягають особливій охороні, слід законодавчо об'єднати в інтегроване поняття - "особливо охоронювані рослинні об'єкти".

При розгляді об'єктивної сторони досліджуваного злочину аргументовано, що цей злочин із матеріальним складом.

Автор вважає, що порушення законодавства про захист рослин може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Дисертантом аргументовано положення про те, що зовнішній прояв діянь, передбачених ст. 247 КК України, полягає у вчиненні дій (бездіяльності) у таких сферах використання, відтворення та охорони рослин як застосування пестицидів та агрохімікатів, карантинній діяльності та діяльності з рослинними об'єктами, віднесеними до природно-заповідного фонду чи до особливо охоронюваних рослинних об'єктів (занесених до Червоної книги України). Аналізуючи відносини, пов'язані з хімічними засобами захистом рослин, дисертант довів, що діяльність відповідних суб'єктів державної реєстрації, виробництва, закупівлі, транспортування, зберігання та реалізації пестицидів та агрохімікатів (крім їх застосування) не може бути безпосередньою причиною суспільно небезпечних наслідків у сфері захисту рослин. Такі дії можуть бути лише складовими етапами процесу поводження з пестицидами та агрохімікатами, які саме при їх застосуванні можуть спричинити негативні наслідки в сфері захисту рослин. Це обумовлено характером та умовами діяльності підприємств, які виробляють, зберігають, закуповують (реалізують) пестициди та агрохімікати, умовами роботи працівників при здійсненні вказаних процесів, умовами зберігання таких речовин та матеріалів, їх транспортування, а також специфічними наслідками таких порушень (законодавцем прийнято ряд спеціальних норм, які передбачають кримінальну відповідальність за злочини проти безпеки виробництва (ст.ст. 271, 272 КК України), у сфері службової діяльності (ст. 367 КК України), проти власності (ст. 194 КК України), у сфері господарської діяльності (ст. 202 КК України), а також проти довкілля (ст.ст. 239, 242, 245 КК України).

Другу групу правовідносин у сфері захисту рослин, як зазначає дисертант, складає діяльність із запобігання завезення та поширення відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин та бур'янів, яка іменується карантином. Аналізуючи зміст, підстави та сутність діяльності уповноважених органів щодо запобігання розповсюдженню підкарантинних об'єктів, автор пропонує доповнити ст. 247 КК України кваліфікуючою ознакою: "Ті самі діяння... вчинені щодо карантинних організмів, на території, де запроваджено карантинний режим чи відносно особливо небезпечних шкідливих організмів, на території, де введено особливий режим захисту рослин". Підставою цього є підвищена суспільна небезпека діянь у випадку запровадження особливого режиму захисту рослин або карантинного режиму. У такому разі предметом доказування повинне бути місце вчинення злочину - як території, де на час вчинення злочину було запроваджено особливий режим захисту рослин (карантинний режим).

Третю групу відносин у сфері захисту рослин складає діяльність щодо обмеженого (спеціального) користування рослинними об'єктами, що входять до особливо охоронюваних територій та об'єктів або ж мають особливий статус у зв'язку із занесенням таких до Червоної книги України.

У роботі виділені території та об'єкти природно-заповідного фонду, які передусім створюють з метою охорони, відтворення, вивчення рослинних угрупувань (комплексів), зокрема природні заповідники, національні природні парки, заказники і заповідні урочища. При цьому вказується на те, що у сферу охорони законодавства про кримінальну відповідальність взагалі не потрапили особливо охоронювані об'єкти рослинного світу, які занесені до Червоної книги України, однак зростають поза межами об'єктів природно-заповідного фонду, або знищені внаслідок необережних дій. З урахуванням вищевказаного, автор пропонує доповнити ст. 247 КК України частиною другою у наступній редакції: "Ті самі діяння, що призвели до знищення особливо охоронюваних природних рослинних об'єктів, занесених до Червоної книги України або вчинені щодо карантинних організмів на території, де запроваджено карантинний режим чи відносно особливо небезпечних шкідливих організмів, на території, де введено особливий режим захисту рослин".

Злочин вважається закінченим із моменту настання "тяжких наслідків", тобто основним негативним наслідком порушення законодавства про захист рослин є заподіяння "тяжких наслідків". У зв'язку зі специфікою сфери заподіяння такої шкоди та охоронюваних ст. 247 КК України суспільних відносин необхідно конкретизувати термін "тяжкі наслідки", для чого потрібно встановити вартісний, кількісний та якісний критерії, а також враховувати інші обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

На підставі наведеного, дисертант пропонує доповнити ст. 247 КК України приміткою: "тяжкі наслідки", під якими розуміється "загибель або масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки у тому числі й у іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші рослинні об'єкти або використовувати їх у певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших рослинних об'єктів". Розміри такої шкоди визначаються на основі спеціальних такс та методик, кадастрової еколого-економічної оцінки, а за відсутності таких відносно певних рослинних об'єктів - відповідно до норм цивільного законодавства.

Зазначено, що факультативні ознаки об'єктивної сторони (спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя, засоби вчинення даного злочину) не впливають на його кваліфікацію, однак дозволяють відмежувати його від суміжних злочинів чи адміністративних деліктів.

З'ясовуючи питання причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням і зазначеними в ст. 247 КК України наслідками, автор вважає, що найбільш доцільно та правильно виходити з теорії "необхідного заподіяння", яка існує і прийнята наукою кримінального права.

У підрозділі 2.2. "Суб'єктивні ознаки кримінально-правового порушення законодавства про захист рослин" проводиться аналіз суб'єктивних ознак порушення законодавства про захист рослин - суб'єкта та суб'єктивної сторони. Відстоюється точку зору про те, що суб'єкт порушення законодавства про захист рослин може бути загальний (фізична осудна особа) або спеціальний (службова чи будь-яка інша особа, на яку покладено обов'язки по захисту рослин або за умови наявності у їх володінні, користуванні або розпорядженні земельних ділянок із рослинними угрупуваннями чи окремими рослинами, у тому числі особливо охоронюваними) та який досяг 16-річного віку.

Автор пропонує у формулюванні диспозиції ч. 1 ст. 247 КК України застосувати термін "будь-яка особа" і викласти її (диспозицію) у наступній редакції: "Порушення будь-якою особою правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки". Конкретна вказівка щодо суб'єкта злочину безпосередньо у тексті диспозиції дозволить виключити наявні труднощі при кримінально-правовій кваліфікації.

У диспозиції аналізованого злочину, передбаченого ст. 247 КК України, немає прямої вказівки на форму вини, конструювання якої дозволило б чітко віднести даний склад злочину до певної форми прояву поведінки суб'єкта.

Проведений аналіз суб'єктивної сторони порушення законодавства про захист рослин свідчить про те, що при вчиненні вказаного злочину вина може виражатися як у формі умислу (непрямого), так і необережності, причому ставлення винної особи до наслідків - завжди необережне, що дозволяє прийти до висновку, що аналізований склад злочину може мати "змішану" форму вини. Констатовано, що мотив та мета вчинення аналізованого злочину не впливають на його кваліфікацію. Такі факультативні ознаки слугують підставою відмежування аналізованого складу від суміжних чи подібних складів злочину.

Розділ 3 "Особливості відмежування та запобігання злочинних порушень законодавства про захист рослин" складається з двох підрозділів, у яких визначаються критерії та підстави відмежування злочину, передбаченого ст. 247 КК України, від суміжних злочинів та адміністративно-правових деліктів, а також проаналізовано чинники, які сприяють вчиненню аналізованого злочину з точки зору його запобігання.

У підрозділі 3.1. "Відмежування порушення законодавства про захист рослин від суміжних злочинів та адміністративно-правових деліктів" проведено аналіз чинного КК України, який свідчить, що порушення законодавства про захист рослин має ознаки подібності з іншими злочинами, предметом посягання яких, серед інших, є рослинність (рослинний світ).

Зокрема встановлено, що аналізований склад злочину відрізняється від диверсії (ст. 113 КК України) за ознаками родового та безпосереднього об'єкта, а також вчиненням першого (ст. 247 КК України) шляхом дії чи бездіяльності, у той час як диверсія вчинюється лише шляхом дії. Злочин, передбачений ст. 247 КК України, також відрізняється від диверсії відсутністю мети (як обов'язкової складової суб'єктивної сторони) та суб'єктом злочину.

Аналізований склад злочину відрізняється від забруднення або псування земель (ст. 239 КК України) безпосереднім об'єктом посягання, особливим предметом злочину, об'єктивною стороною та спеціальним суб'єктом у ст. 239 КК України. У той же час суб'єкт порушення законодавства про захист рослин може бути як загальним, так і спеціальним (службова чи будь-яка інша особа, яка досягла 16 річного віку). Аналогічні підстави розмежування встановлені також при аналізі ст. 247 КК України та ст. 245 КК України ("Знищення або пошкодження лісових масивів"), ст. 441 КК України ("Екоцид"), ст. 194 КК України ("Знищення чи пошкодження чужого майна").

У підрозділі 3.2. "Запобігання злочинних порушень законодавства про захист рослин" автор досліджує детермінанти злочину, передбаченого ст. 247 КК України та пропонує заходи щодо їх запобігання. Зазначено, що запобігання злочинів має пріоритетне значення перед кримінальним покаранням, а тому надзвичайно важливо розробити дієві заходи профілактики порушення законодавства про захист рослин. Порушенню законодавства про захист рослин сприяє цілий комплекс чинників серед яких потрібно виділити соціально-економічні, організаційно-управлінські, нормативно-правові та культурно-виховні. Усунення зазначених детермінантів потрібно здійснювати шляхом впровадження різноманітних економічних, соціальних, виховних та інших заходів, які б базувалися на досягненнях правових, екологічних та економічних наук. Ефективним заходом попередження порушень законодавства про захист рослин повинна бути розробка нормативних механізмів, які б насамперед робили його вчинення фінансово невигідним. Це означає, що винна особа, незалежно від виду та розміру кримінального покарання, повинна повністю відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Висновки

У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження питань кримінально-правової характеристики порушення законодавства про захист рослин, сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема:

1. На підставі сучасного праворозуміння розкрито зміст соціальної обумовленості кримінально-правової заборони порушення законодавства про захист рослин, зокрема сутність її соціально-економічного, нормативного, кримінологічного, історичного та екологічного чинника.

2. Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 247 КК України визначається завданням тяжких наслідків (шкоди) досліджуваним суспільним відносинам, відносною поширеністю та латентністю цих злочинів, їх значною шкідливістю.

3. Під основним безпосереднім об'єктом порушення законодавства про захист рослин необхідно розуміти правильну, засновану на законах та інших нормативних актах України, діяльність суб'єктів природокористування, спрямовану на захист інтересів держави, громадян та підприємств усіх форм власності у сфері використання, відтворення та охорони рослин, додатковим - відносини, що забезпечують життя, здоров'я, власність.

4. Предметом цього злочину є сукупність дикорослих рослин та природних рослинних угрупувань усіх видів: лісового, сільськогосподарського та іншого призначення, судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, грибів, їх насіння, а також відповідна продукція їх життєдіяльності.

5. В роботі проведено аналіз співвідношення поняття "рослинний світ" та "ліс", встановлено, що дані поняття співвідносяться як частина та ціле, оскільки поняття "рослинний світ" включає в себе й природні лісові ресурси державного значення; досліджено питання можливість перебування у власності юридичних та фізичних осіб об'єктів рослинного світу і запропоновано шляхи усунення існуючих колізій з даного приводу; обґрунтовано думку про необхідність використання єдиного терміну - "ліцензія" для всіх існуючих форм діяльності з спеціального використання природних рослинних ресурсів

6. Порушення законодавства про захист рослин може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Сфера захисту рослин охоплює кілька груп правовідносин, покликаних регулювати використання, відтворення та охорону рослин, до яких слід віднести: а) діяльність щодо поводження з засобами захисту рослин (пестицидами, агрохімікатами та технічними засобами їх застосування); б) діяльність із запобігання завезення та поширення відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин та бур'янів, що іменується карантином; в) діяльність щодо обмеженого (спеціального) користування об'єктами, що входять до особливо охоронюваних територій та об'єктів, які мають особливий статус у зв'язку з включенням таких до Червоної книги України. Шляхом аналізу сутності зазначених видів діяльності, доведено необхідність доповнення ст. 247 КК України частиною другою з відображенням в ній в якості кваліфікуючих ознак вчинення діянь, що призвели до знищення особливо охоронюваних природних рослинних об'єктів, занесених до Червоної книги України, або вчинені щодо карантинних організмів на території, де запроваджено карантинний режим чи відносно особливо небезпечних шкідливих організмів на території, де введено особливий режим захисту рослин.

7. При розгляді об'єктивної сторони ст. 247 КК аргументовано, що даний злочин із матеріальним складом, тобто він вважається закінченим із моменту настання "тяжких наслідків". Розміри такої шкоди визначаються на основі спеціальних такс та методик, кадастрової еколого-економічної оцінки, а за відсутності таких відносно певних рослинних об'єктів - відповідно до норм цивільного законодавства.

8. Суб'єкт даного злочину може бути загальний (фізична, осудна особа) або спеціальний (службова чи будь-яка інша особа), який досяг 16-річного віку, тому запропоновано при визначенні суб'єкта даного злочину застосувати термін "будь-яка особа" і відобразити його в диспозиції аналізованої статті.

9. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 247 КК України, характеризується можливістю наявності як умислу (непрямого), так і необережності до діяння. Ставлення винної особи до наслідків - лише необережне, тобто може мати місце "змішана" форма вини.

10. Розмежування складів злочинів, передбачених ст.ст. 247, 113, 239, 245, 252, 441, 194 КК України, необхідно проводити за складоутворюючими ознаками, а зі ст.ст. 83, 105, 106 КУпАП - за ступенем суспільної небезпечності.

11. Порушенню законодавства про захист рослин сприяє цілий комплекс чинників, серед яких потрібно виділити соціально-економічні, організаційно-управлінські, нормативно-правові та культурно-виховні, усунення яких потрібно здійснювати шляхом впровадження різноманітних економічних, соціальних, виховних та інших заходів, які б базувалися на досягненнях правових, екологічних та економічних наук.

12. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність як засобу протидії аналізованому злочину. Пропонується нова редакція ст. 247 КК України та доповнення вказаної норми частиною другою:

"Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин

1. Порушення будь-якою особою правил, установлених для боротьби з шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки, -

...

2. Ті самі діяння, що призвели до знищення особливо охоронюваних природних рослинних об'єктів, занесених до Червоної книги України або вчинені щодо карантинних організмів на території, на якій запроваджено карантинний режим чи відносно особливо небезпечних шкідливих організмів на території, де введено особливий режим захисту рослин, -