Методи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: господарсько-правові аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 346.582

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

МЕТОДИ НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Спеціальність 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право

ЧАЙКОВСЬКА Валентина Володимирівна

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України (м. Одеса).

Науковий керівник:доктор юридичних наук, доцент Подцерковний Олег Петрович, Одеська національна юридична академія МОН України, завідувач кафедри господарського права і процесу (м. Одеса).

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, доцент Зельдіна Олена Романівна, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, завідувачка сектором відділу економіко-правових проблем (м. Донецьк)

кандидат юридичних наук, доцент Омельченко Андрій Володимирович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України, завідувач кафедри цивільного та трудового права (м. Київ).

Захист відбудеться “18” лютого 2010 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “16” січня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішення питання про природу та зміст методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) утворює важливий напрям сучасних економічних та правових досліджень. Актуальність цих досліджень, особливо комплексного характеру, обумовлюється розвитком світового господарства та глобалізаційними процесами, які вимагають перегляду багатьох усталених для внутрішньодержавного регулювання методів та форм впливу. Набуття Україною членства у Світовій Організації Торгівлі (далі - СОТ) вимагає переосмислення змісту методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності задля забезпечення входження України у світовий економічний простір за одночасного попередження руйнації національної економіки від вільного доступу на її терени іноземних суб'єктів господарювання. Це можна здійснити лише за допомогою комплексних економіко-правових рішень в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Причому саме господарське право може забезпечити погодження різноспрямованих чинників цих відносин, адже розраховане на тісне поєднання правових та економічних механізмів суспільного життя.

На жаль, правових досліджень в цій площині недостатньо, хоча дисертаційні дослідження з господарського права торкались багатьох питань зовнішньоекономічної діяльності, зокрема такими вченими, як О.О. Ашурков, В.П. Богун, О.В.Буткевич, О.М. Вінник, О.П.Загнітко, О.Р. Зельдіна, Т.С. Кисельова, О.В. Клепікова, В.С. Мілаш, А.В. Омельченко, І.Г. Побірченко, О.П. Подцерковний, В.В. Поєдинок, В.Ю. Полатай, О.Є. Северин, В.М. Стойка, Д.Е. Федорчук, в тому числі представників інших галузей правової науки: Є.В.Додін, О.К. Вишняков, О.О. Мережко, А.В. Смітюх, В.М. Косак, Р.О. Шепенко тощо. Нетарифні бар'єри у вітчизняних умовах розглядалися у роботах таких економістів, як Г.Я. Аніловська, В.О.Артеменко , І.І. Дюмулен, О.Д.Єршов, В.І. Муравйов, В.М. Новацький, В.М. Орлова, А.І. Роденков, І.Г. Тараторін, Н.Е. Ткаченко, Л.А. Яремко та деяких ін.

Натомість, відсутнє не лише ґрунтовне визначення поняття та порядку застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД в законодавстві, але і комплексні правові дослідження цих методів, в тому числі з урахуванням діючої господарсько-правової доктрини. Зокрема, засоби державного регулювання економіки, запропоновані Господарським кодексом України та іншими актами господарського законодавства, не повною мірою враховують зовнішньоекономічні потреби. Не вирішеними є проблеми перспективної правової корекції тих економічних заходів, що виникають в сфері нетарифного регулювання у зв'язку з євроінтеграційними та глобалізаційними процесами. Співвідношення методів тарифного та нетарифного регулювання досі не отримало одноманітного наукового співвідношення. Здебільшого ці заходи протиставляються, розуміються відповідно як заходи економічного та адміністративного впливу. Але це не дозволяє їх впроваджувати скоординовано, утворюючи певну прогалину у “технології” державного менеджменту в сфері ЗЕД. Причому, характеристика методів нетарифного регулювання утворює найбільші складнощі в системі методів регулювання ЗЕД, адже вони обтяжені необхідністю врахування так званих “прихованих” заходів, поза науково-обґрунтованого застосування яких сьогодні неможливо забезпечити дієвий захисту національних інтересів в сфері ЗЕД.

Викладене свідчить про необхідність і доцільність дослідження методів нетарифного регулювання ЗЕД, особливостей їх застосування та перспектив модифікації як важливої наукової проблеми, що потребує вирішення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри адміністративного та господарського права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України за темою “Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (держреєстрація № 0106U008142), у рамках яких авторкою доопрацьовано правові питання методів нетарифного регулювання ЗЕД. Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка нових теоретичних положень щодо удосконалення господарсько-правового забезпечення методів нетарифного регулювання ЗЕД, підготовка пропозицій щодо змін та доповнень до законодавства та міжнародних договорів України, що визначають порядок застосування цих методів.

Для реалізації зазначеної мети в дисертаційній роботі вирішувалися такі основні завдання:

дослідити стан українського зовнішньоекономічного законодавства та міжнародного економічного порядку, що визначають порядок застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД;

дати визначення поняттю методів нетарифного регулювання ЗЕД та уточнити їх систему з урахуванням предмету господарського права;

конкретизувати місце методів нетарифного регулювання ЗЕД в системі прямих та непрямих засобів регулювання економіки;

дослідити вплив господарсько-правових норм на нетарифне регулювання ЗЕД, зокрема, виявити елементи взаємодії господарського права з митним та міжнародним економічним правом при упорядкуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД;

виявити особливості застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД в умовах глобалізаційних процесів та міжнародно-правових обмежень державного суверенітету та уточнити на цій підставі напрями національного економічного протекціонізму;

дослідити механізм реалізації державної регуляторної політики при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД та запропонувати доповнення до методики проведення аналізу впливу регуляторного акту для випадку ухвалення регуляторного акту у сфері ЗЕД; встановити особливості господарсько-правового забезпечення прямих кількісних обмежень у ЗЕД та запропонувати на цій підставі напрями їх недисримінаційного застосування;

запропонувати заходи щодо вдосконалення порядку застосування технічних обмежень як методу нетарифного регулювання ЗЕД;

дослідити застосування захисних заходів щодо попередження демпінгового імпорту, субсидованого імпорту та інших форм недобросовісної конкуренції у сфері ЗЕД, виявити проблеми, що існують в цій сфері та запропонувати шляхи їх подолання;

встановити напрями вдосконалення господарського законодавства України з питань застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД, виходячи з потреб економізації зовнішньої політики держави, членства у СОТ тощо.

Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, пов'язаних із нетарифним регулюванням ЗЕД, а також тісно пов'язані з ними відносини.

Предметом дослідження є господарсько-правові аспекти методів нетарифного регулювання ЗЕД.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи. За допомогою формально-логічного та історичного методів розкриті поняття методів нетарифного регулювання ЗЕД та їх системоутворюючі елементи. Аналіз законодавства у сфері дослідження здійснено за допомогою аналітико-синтетичного методу, який використовувався і в процесі розробки пропозицій з удосконалення правового регулювання. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні окремих методів нетарифного регулювання ЗЕД, порівняльно-правовий - при аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства.

Теоретичну базу дослідження склали роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців, як: А.С. Васильєв, О.К. Вишняков, А.Г. Бобкова, О.П. Загнітко, О.Р. Зельдіна, Г.Л. Знаменський, В.В. Лаптєв, В.К. Мамутов, В.Ф. Опришко, Н.О. Саніахметова, В.А.Трапезніков, О.П. Подцерковний, В.С. Щербина, Р.О. Шепенко тощо, а також роботи таких вчених-економістів, як: Дж.Е. Стігліць, І.І. Гладков І.С. Дюмулен, І.І. Лукашук, Д.Г. Лук'яненко, Б.В. Гунський, Ю.М. Пахомов, Шумілов В.М., Т.М. Циганкова та ін. Нормативну основу дослідження склали: чинне господарське, адміністративне, митне та фінансове законодавство України, окремі законодавчі акти Великої Британії, Російської Федерації, США, Франції, ЄС, акти СОТ, МВФ. Емпіричну основу -- офіційні статистичні дані, і матеріали судової практики.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі дослідження методів нетарифного регулювання ЗЕД обґрунтовано нові теоретичні положення щодо господарсько-правових аспектів їх застосування, розроблено пропозиції з удосконалення відповідного господарського законодавства та запропоновано напрями національного протекціонізму в умовах членства в СОТ та сучасного міжнародного порядку.

Уперше:

запропоновано визначення методів нетарифного регулювання ЗЕД з урахуванням предмета господарського права як сукупності організаційних, управлінських, технічних, інформаційно-реєстраційних, кількісних та інших, не пов'язаних з встановленням митних платежів та тарифів, заходів впливу, які застосовуються органами державної влади з метою забезпечення порядку при здійсненні ЗЕД та реалізації панівної економічної політики відповідно до конституційних приписів та міжнародних зобов'язань України;

методи нетарифного регулювання виділено в комплексних методах регулювання ЗЕД, а саме: у митних заходах регулювання ЗЕД; антидемпінгових, антисубсидиційних, спеціальних заходах щодо імпорту в Україну; інвестиційних заходах та державних закупівлях у ЗЕД тощо;

обґрунтовано необхідність розширення переліку методів нетарифного регулювання в умовах членства в СОТ, зокрема доповнення наступними: утворення загальних сприятливих економічних умов діяльності взагалі для суб'єктів господарювання - резидентів, пільгове податкове стимулювання перероблення сировини на території держави, надання державних гарантій виконання зобов'язань вітчизняних суб'єктів господарювання, державне інвестування в утворення потужних експортно-орієнтованих галузей, - які не є дискримінацією іноземних суб'єктів господарювання; сформульовано пропозиції щодо віднесення справ за антидемпінговими спорами до підвідомчості господарських судів шляхом доповнення статті 12 Господарського процесуального кодексу наступними положеннями: розгляд справ, які виникають при встановленні, зміні, застосуванні та припиненні антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних заходів щодо імпорту в Україну, відноситься до компетенції господарських судів;

розроблено спеціальні вимоги до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акту для цілей нормативно-правового забезпечення методів нетарифного регулювання ЗЕД: аналіз наслідків регуляторного акта з позиції інвестиційної, митної, податкової, антимонопольно-конкурентної, екологічної та зовнішньоекономічної політики; вирішення питання про погодження між заходами тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД; з'ясування впливу регуляторного акту на виконання міжнародних зобов'язань України, зокрема, резолюції Ради Безпеки ООН, угод щодо СОТ, ЄЕП, МВФ, FATF, інших міжнародних організацій у яких Україна бере участь тощо.

Удосконалено положення щодо:

співвідношення методів нетарифного регулювання ЗЕД, з одного боку, та прямих й непрямих засобів державного регулювання господарської діяльності, з іншого, відповідно до якого нетарифні методи регулювання ЗЕД можуть мати прояви не лише прямих (примус) заходів впливу, як зазвичай вважається, але й непрямих (стимулювання) заходів впливу; обґрунтовано негативні наслідки ототожнення останніх з неекономічними методами впливу: підміна змістовного механізму державного впливу в цій сфері тим, що має характер зовнішньої форми дій органів державної влади;

напрямів державної зовнішньоекономічної політики при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД, зокрема, щодо забезпечення захисту національного товаровиробника за одночасного розвитку конкуренції у сфері ЗЕД, лібералізації зовнішньої торгівлі та попередження експансії імпортних товарів, проникнення в Україну неякісної продукції, попередження відтоку капіталів за кордон та монополістичних антиконкурентних дій ТНК, що потребує внесення змін до ст. 10 ГК України;

форм реалізації державою економічної політики при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД через встановлення пріоритетних цілей економічної стратегії (забезпечення економічного суверенітету України, максимальне використання можливостей світового ринку для підвищення ефективності національної економіки) та елементів тактики у сфері регулювання ЗЕД (підвищення конкурентоздатності національної економіки шляхом застосування засобів національного протекціонізму та стимулювання інноваційного розвитку національної промисловості; створення максимально сприятливих умов для інвестування тощо);

загальних засад застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД шляхом заміни принципу захисту національного товаровиробника принципом національного економічного протекціонізму в межах, що не суперечить міжнародним зобов'язанням України.

Дістали подальший розвиток положення щодо:

взаємодії міжнародного економічного права та національного господарського законодавства при закріпленні методів нетарифного регулювання ЗЕД, відповідно до якої міжнародне економічне право виконує роль нормативного обмежувача державного суверенітету стосовно здійснення господарсько-правового регулювання та застосування заходів національного протекціонізму;

застосування норм господарського та митного права при забезпеченні методів нетарифного регулювання ЗЕД, відповідно до якого господарсько-правові норми закладають у митне регулювання положення економічної обумовленості митних процедур: захист національного товаровиробника, орієнтацію на підтримку інноваційно-інвестиційних програм розвитку економіки, стимулювання розгалуження пріоритетних галузей економіки, утворення умов для уніфікації торговельної діяльності в міждержавному обігу тощо; застосування окремих методів нетарифного регулювання ЗЕД, зокрема стосовно визначення у ГК України принципів технічного регулювання, закладення в функції відповідних представницьких органів України за кордоном обов'язків щодо захисту прав суб'єктів ЗЕД України із врахуванням потреб не лише антидемпінгових процесів, але й обставин інших неконкурентних дій іноземних суб'єктів ЗЕД.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані висновки та пропозиції доповнюють теорію господарського права щодо особливостей правового забезпечення ЗЕД, можуть бути використані у практичній діяльності органів, що розбудовують національну зовнішньоекономічну політику, при подальшій розробці та удосконаленні законодавства з питань методів нетарифного регулювання ЗЕД.

Положення дисертації використані для вдосконалення навчального процесу в ОНУ ім. І.І. Мечникова МОН України на економіко-правовому факультеті при викладанні навчальних дисциплін “Господарське право”, “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності”, студентам спеціальності “Правознавство”, “Облік та аудит” (довідка № 1685/2 від 02.04.2009 р.).

Результати дослідження впроваджені в діяльності Південної митниці Державної митної служби України при розробці локальних нормативних актів з організації стосунків суб'єктів ЗЕД та державних органів (довідка № 28/01-01/2948 від 26.03.2009 р.); в діяльності Аудиторської компанії “Квест-Консалт” (довідка № 1/2309 від 25.03.2009 р.) при науковому консультуванні та організації правової роботи.

Особистий внесок здобувачки. Основні результати отримані авторкою самостійно на основі аналізу наукових та періодичних публікацій, нормативно-правових актів та актів ненормативного характеру у сфері ЗЕД. Особистий внесок у публікації, виконані у співавторстві, зазначено у списку опублікованих праць. Апробація результатів дослідження. Теоретичні та практичні положення роботи доповідалися й обговорювалися на конференції “Молодежь третьего тысячилетия: гуманитарные проблемы и пути их решения” (Одеса, 2000); на Круглому столі “Організаційні та правові проблеми інтенсифікації економіки України” (Одеса, 2003); на 62-й науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів ЕПФ ОНУ ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри” (Одеса, 2008).

Публікації. За темою дисертації підготовлено 12 публікацій, з яких 4 - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 2,5 д.а., із яких 2,3 д.а. належить особисто здобувачці.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, одинадцять підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації складає 185 сторінок основного комп'ютерного тексту. Робота містить також список джерел із 230 найменувань та додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 Методи нетарифного регулювання ЗЕД в умовах глобалізації та сучасного міжнародного економічного порядку складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Державне регулювання ЗЕД в умовах глобалізації економіки та інтеграційних процесів” виявляються найважливіші фактори, що потребують врахування при розробці заходів зовнішньоекономічного регулювання.

Виявлено універсальні економічні фактори, що впливають на кількість та якість методів державного регулювання ЗЕД: процеси міжнародної інтеграції, особливо в рамках ЄС та СОТ; інформаційно-технологічна революція, розвиток транспорту та зв'язку; загострення енергетичної, продовольчої, екологічної ті інших проблем, нестабільність світової фінансово-кредитної системи; асинхронність розвитку економік різних країн світу; нераціональна господарська діяльність і виснаження природних ресурсів як наслідок суцільної комерціалізації суспільного життя; національний егоїзм розвинутих країн та універсальний протекціонізм; обмеження у доступі країн, що розвиваються, до новітніх технологій і свободи вибору економічної політики; протиріччя суспільних інтересів та економічних інтересів ТНК тощо.

Вказуються міжнародно- та внутрішньо-політичні фактори застосування методів державного регулювання ЗЕД. До перших віднесено, зокрема, поява нових держав, які виборюють власне місце у світовій економіці; стикання геополітичних інтересів великих держав, ЄС та НАТО; намагання таких країн, як Китай та Російська Федерація утворити паритет економічних, та інших інтересів із розвинутими країнами. До других, зокрема, - неузгодженість векторів зовнішньої політики, недостатня національна ідентифікація народу України, що дозволяє легко нав'язувати чужі, зазвичай засновані на інтересах розвинутих країн та ТНК, економіко-правові ідеї. Врахування цих факторів дозволяє вдосконалити порядок застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД.

Обґрунтовано, що процеси глобалізації вимагають узгодження господарсько-правового регулювання методів регулювання ЗЕД з тими нормами міжнародного економічного права, які обмежують національний суверенітет та національну економічну політику.

У підрозділі 1.2. “Правове забезпечення основних умов реалізації методів регулювання ЗЕД” досліджується особливість міжнародного та внутрішньодержавного правового регулювання економічних відносин, що впливає на умови державного регулювання ЗЕД.

Провідна проблематика в цій сфері визначається в роботі із погляду набуття Україною членства у СОТ та євроінтеграційних намірів України, зокрема дії принципу заборони дискримінації окремих країн-членів СОТ у регулюванні торговельних операцій. Виявлено недоліки законодавчого відображення повної інтеграції до законодавства, судової та адміністративної практики ЄС, що по суті виходить за межі Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС 1994 року та інших попередніх домовленостей сторін, де йдеться лише про “наближення” та “сполучність”.

На підставі аналізу засад міжнародного економічного права, що впливають на застосування методів регулювання ЗЕД, доводиться наявність “простору” для гнучкості національної економічної політики при виконанні міжнародно-правових вимог.

Пропонується закріпити в ст. 7 Закону України “Про ЗЕД” принципи достатності, адекватності, стабільності, гласності та передбачуваності державного регулювання ЗЕД.

У підрозділі 1.3. “Поняття та значення методів нетарифного регулювання ЗЕД як предмету правового впливу” досліджуються сутнісні риси методів нетарифного регулювання ЗЕД як предмету правового впливу.

Необхідність чіткого визначення цих методів пов'язується з необхідністю впровадження в законодавче поле України стандартів СОТ, ЄС та ЄЕП, які мають прив'язку до обмежень у сфері ЗЕД.

На підставі положень ГК України, Митного кодексу, Закону “Про ЗЕД”, класифікації, розробленої Секретаріатом ГАТТ/СОТ, ст. 6 Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав - учасниць СНД тощо, зроблено висновок про те, що нетарифне регулювання включає всі організаційно-управлінські заходи, які вживаються державою, крім встановлення митних платежів та тарифів, для забезпечення порядку у ЗЕД, реалізації власної зовнішньоекономічної політики у відповідності до конституційних принципів та міжнародних вимог. Поняття методів нетарифного регулювання ЗЕД має виходити за межі поняття нетарифних обмежень, адже низка заходів держави в цій сфері (ліцензування при антидемпінгових заходах, дозволи на інвестування за межі України) має дозвільний, а не обмежувальний характер.

Обґрунтовується неприпустимість віднесення методів нетарифного регулювання до адміністративних засобів впливу, а тарифних - до методів економічного стимулювання, адже лише єдність організаційних та майнових елементів робить будь-які способи державного регулювання економіки стійким утворенням. Будь-які засоби державного регулювання економіки є економічними за предметом та адміністративними за способом застосування. Варто говорити про ринкові та неринкові методи регулювання економіки. Останні реалізуються директивним втручанням в цю сферу, а перші - впровадженням та корекцією ринкових регуляторів. Методи нетарифного регулювання ЗЕД можуть мати як ринковий, так і неринковий характер. Цей характер визначається співвідношенням засобів примусу та стимулювання при упорядкуванні сфери ЗЕД.

На прикладі впровадження правил СОТ у Китаї аргументовано, що вміле застосування методів нетарифного регулювання призводить до виправлення негативів вступу до СОТ. Зокрема у галузі автомобілебудування скорочення випуску автомобілів можна завадити антисубсидиційними, іншими захисним заходами, екологічними стандартами.

Розроблено доповнення до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акту, враховуючи особливість методів нетарифного регулювання ЗЕД, що передбачає визначення додаткових критеріїв, за якими оцінюються наслідки дії регуляторного акта у сфері ЗЕД. Наголошується, що поза таких доповнень положення Закону “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” не можуть набути реального значення для сфери ЗЕД.

У підрозділі 1.4. “Система методів нетарифного регулювання ЗЕД за законодавством України” розглядається система методів нетарифного регулювання ЗЕД за законодавством України.

Обґрунтовується, що в системі державного регулювання ЗЕД можуть бути як суто тарифні, нетарифні, так і комплексні методи регулювання. Нетарифне регулювання ґрунтується на прямих методах (на основі примусу), а саме: ліцензування і квотування, реєстрація зовнішньоекономічних контрактів, сертифікація продукції, фітосанітарний і ветеринарний контроль, екологічний контроль, експортний контроль, інші види прямих обмежень і заборон у ЗЕД, - а також на непрямих методах (на основі стимулювання), а саме: встановлення особливого податкового режиму, регулювання ціноутворення у ЗЕД, валютне регулювання, різні “приховані” форми захисту національних товаровиробників тощо. До комплексних методів регулювання, в змісті яких можна виділити як нетарифні, так і тарифні аспекти, віднесено, зокрема, антидемпінгові, антисубсидиційні і спеціальні заходи стосовно імпорту товарів, встановлення порядку державних закупівель у ЗЕД.

Розділ 2 Господарське право як інструмент реалізації методів нетарифного регулювання ЗЕД складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Вплив господарсько-правових норм на нетарифне регулювання ЗЕД” визначається місце та роль господарсько-правових норм у нетарифному регулюванні ЗЕД.

На підставі аналізу мети господарсько-правового впливу при встановленні методів нетарифного регулювання ЗЕД зроблено висновок про необхідність забезпечення такого напряму вдосконалення господарського законодавства, як якомога повне погодження внутрішньодержавних торговельно-господарських правил з експортно-імпортними правилами обігу товарів. Це необхідне задля пришвидшення виробничого циклу, коли право забезпечує найбільш швидкий перехід виробничо-господарської діяльності від внутрішньодержавних господарських операцій до зовнішньоекономічної діяльності.

Задля встановлення критеріїв галузевого регулювання в цій сфері запропоновано уточнити зв'язок господарського права з митним правом при встановленні методів нетарифного регулювання ЗЕД. Митне право за суттю - процедурне право, позбавлене єдиного казуального сенсу. Навпаки, заходи регулювання, що застосовуються з урахуванням вимог господарського права, обумовлені економічними потребами розвитку. Митне регулювання є інструментом держави, що ґрунтується на фінансово-правових, адміністративно-правових та господарсько-правових чинниках. Фінансове право використовує митне право як інструмент акумуляції коштів; адміністративне право - визначає порядок взаємодії відповідних органів митного регулювання. Господарське право утворює на стику із митним правом норми, які відтворюють змістовний елемент економічного регулювання. Це дає змогу комплексно спрямувати методи нетарифного регулювання ЗЕД на захист національного товаровиробника, інноваційно-інвестиційний розвиток економіки, розгалуження пріоритетних галузей економіки, утворення умов для уніфікації торговельної діяльності в міждержавному обігу.

Підрозділ 2.2. “Узгодження економічних та юридичних аспектів методів нетарифного регулювання ЗЕД” присвячено питанням узгодження економічних та юридичних аспектів методів нетарифного регулювання ЗЕД.

Зв'язок економічного змісту засобів регулювання ЗЕД та законодавчих форм їх відображення показано з позиції неприпустимості формального відтворення підходів, пропонованих країнам, що розвиваються, з боку розвинутих країн. Адже зазвичай ці підходи спрямовано на відтворення ліберальної моделі економічного розвитку, що полегшує проникнення на території економічно слабкої держави іноземних товарів, погіршуючи стан національної економіки. Завданням є не досягти лібералізацію ЗЕД як самоціль, а встановити економічні засади підвищення продуктивності праці за рахунок поступового розширення конкурентного середовища. Це передбачає модель різноприскореної лібералізації зовнішньоекономічних стосунків для країн різного економічного розвитку. Обґрунтована можливість часткового вирішення цих проблем за допомогою участі України в регіональних міжнародних утвореннях, де можуть бути гнучко відтворені національні економічні інтереси. На прикладі Китаю та Індії доводиться, що членство у СОТ не суперечить регіоналізації зовнішньоекономічної політики.

На підставі тих ризиків для інвестиційної діяльності, що випливають в Сеульській конвенції 1985 р. про заснування багатостороннього агентства з гарантій інвестицій та інших джерел інвестиційного права, аргументовано, що вирішення питання про зміст методів нетарифного регулювання ЗЕД необхідно поєднувати із аналізом методів регулювання інвестиційної діяльності.

У підрозділі 2.3. “Реалізація міжнародно-правових обмежень державного суверенітету стосовно методів нетарифного регулювання ЗЕД” розглянуто проблеми реалізації міжнародно-правових обмежень державного суверенітету у сфері методів нетарифного регулювання ЗЕД.

Виявлено ускладнення процесів застосування методів регулювання ЗЕД у зв'язку із міжнародно-правовими обмеженнями прав держав на самостійне визначення методів регулювання ЗЕД. Задля визначення порядку застосування цих методів проаналізовано положення ст.ст. 1, 13, 17, 18 Конституції України щодо забезпечення національного суверенітету, економічної безпеки, соціальної орієнтованості економіки України, принципу підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства. На цій підставі зроблено висновок, що заборона на обмеження поточних платежів у міжнародних операціях як метод нетарифного регулювання не зачіпає право держави уводити обмеження на валютні операції як руху капіталів. Це стосується й обмежень на вивезення за кордон вітчизняних капіталів, тобто тих, які не мають відношення до репатріації іноземних інвестицій. Аргументована правомірність утворення наднаціональних органів у сфері зовнішньоекономічного регулювання, крім випадків, коли ці органи утворюються не на засадах рівноправ'я та консенсусу, а також у союзах із країнами, які знаходяться на різних щаблях економічного розвитку.

Пропонуються напрями застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД в процесі участі України у регіональних міждержавних утвореннях в умовах членства в СОТ: використання можливостей перехідного періоду, активне проведення переговорів із членами регіональних організацій щодо умов, які не узгоджуються із вимогами СОТ, підтримка країні-членів регіональних організацій при вступі в СОТ, використання “поблажливих” можливостей статусу країн, що розвиваються, активне створення спільних промислово-фінансових груп із підприємствами країн-членів регіональних організацій (транснаціональних ПФГ) в межах реалізації режиму пільгового обігу товарів тощо.

Підрозділ 2.4. “Господарсько-правове забезпечення національного протекціонізму при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД” розкриває питання господарсько-правового забезпечення національного протекціонізму при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД.

На підставі аналізу комплексу заходів, що вживаються державою для протидії зовнішньоекономічним загрозам, запропоновано замінити принцип захисту національного товаровиробника принципом національного протекціонізму. Це припускає створення умови для стимулювання національної економіки не тільки на микро-, але й на макрорівні (загальної привабливості економіки). Національний протекціонізм викликаний цілком природнім явищем колективного інтересу та змаганням між націями та народами за кращі умови економічного розвитку та загальне благополуччя народу.

Розглядається проблема пристосування методів нетарифного регулювання ЗЕД до умов ліберальної зовнішньої торгівлі. Аргументована необхідність скористатися позитивами та “лазівками” у жорсткому режимі обмежувальних норм СОТ та різноманітних торговельних, інвестиційних й податкових міжнародних угод задля розвитку національної економіки. Із цих позицій критикуються надмірні заходи із приведення законодавства України до вимог СОТ, які є більш ліберальними аніж власно вимоги СОТ.

Виходячи із норм СОТ виводяться методи недискримінаційного національного протекціонізму: загальні захисні застереження щодо всієї економіки у випадку, якщо ввезення іноземного товару порушує платіжний баланс країни; захист окремих галузей економіки у випадку різкого підвищення ввезення конкуруючих товарів, що спричиняють істотну шкоду вітчизняним виробникам; захист у випадку недобросовісної конкуренції (демпінг, субсидований експорт тощо); підтримка галузі виробництва, що створюються; залучення інвестицій для утворення нових виробничих потужностей, які мають змогу гідно конкурувати на зовнішньому та внутрішньому ринку; порушення загальних міжнародних обмежень на захисні дії держави, якщо вони мають тимчасовий характер, вживаються країною, що розвивається, для попередження кризи національної економіки; заходи-відповіді на недружні дії інших держав.

На прикладі США доводиться необхідність стимулювання експортних операцій малого та середнього бізнесу, як найважливіший метод нетарифного впливу на ЗЕД з боку місцевих органів влади, зокрема у формі надання експортних гарантій, прямих експортних кредитів та їх страхування.

ГК України запропоновано доповнити спеціальними нормами задля утворення умов захисту прав суб'єктів ЗЕД України за межами України.

Розділ 3 Господарсько-правове забезпечення окремих методів нетарифного регулювання ЗЕД складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Господарсько-правове забезпечення прямих кількісних обмежень у зовнішньоекономічних операціях” розглянуто проблеми застосування кількісних обмежень як методу нетарифного регулювання ЗЕД.

Визначено комплекс обставин, які відповідно до положень ГАТТ/СОТ надають можливість застосовувати кількісні обмеження як необхідний інструмент регулювання імпорту та експорту. Обґрунтовано, що валютні обмеження: обов'язковий продаж валютної виручки, регулювання переказів за кордон, вивезення капіталу, репатріацію прибутку, - не є кількісними обмеженнями.

Зосереджена увага на винятках з принципу заборони кількісних обмежень, що підлягають першочерговому господарсько-правовому дослідженню. Зроблено висновок, що для правомірного застосування кількісних обмежень необхідно визначити форму, яку вони мають отримати, аби не суперечити міжнародно-правовим актам. Зокрема, будь-яке застосування кількісних обмежень повинно мати недискримінаційний характер. Вони не можуть застосовуватися стосовно однієї країни, якщо їх дія не поширюється і стосовно решти країн, які імпортують або експортують аналогічний товар. Метою такого регулювання має бути забезпечення захисту економічних інтересів учасників економічного обороту, створення для суб'єктів ЗЕД рівних можливостей, заохочення конкуренції, формування раціональної структури експорту і захист внутрішнього ринку тощо.

Аргументована необхідність уточнення правил видачі ліцензій у сфері ЗЕД, затверджених Мінекономіки України, з урахуванням наявності такої підстави для відмови у видачі ліцензії, як “дії суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, що призводять до порушення взятих Україною міжнародних зобов'язань”. Задля уникнення поширювального тлумачення в цій сфері пропонується запровадити оприлюднення інформації про міжнародні зобов'язання України, яких мають додержуватися суб'єкти ЗЕД шляхом доповнення ст. 381 ГК.

Підрозділ 3.2. “Вдосконалення порядку застосування технічних обмежень як методу нетарифного регулювання ЗЕД” присвячено проблемним аспектам застосування технічних бар'єрів у ЗЕД

Аналіз такої мети введення спеціальних, більш високих, ніж для вітчизняних товарів, технічних вимог та стандартів на прикладі США, ЄС та СОТ, дозволив розглянути технічні бар'єри із позиції дискримінаційних перешкод імпорту та визначити критерії їх правомірного застосування в системі методів нетарифного регулювання. Наголошується, що при застосуванні технічних регламентів в умовах членства України в СОТ мають бути враховані ті положення Угоди про технічні бар'єри у торгівлі 1994 року (ТБТ), що надають можливість застосовувати в національній економіці технічні вимоги, маючи на меті, складні цілі, серед яких захист національної економіки не є виключенням. У зв'язку із цим запропоновано ст. 15 ГК України доповнити відповідними принципами технічного регулювання у сфері господарювання: а) недискримінаційності, б) припустимості його спрямування на охорону невідновлюваних природних ресурсів; в) мінімізації перешкод у торгівлі; г) охорони здоров'я населення; д) полегшення контролю за якістю і безпечністю продукції; і) захисту навколишнього природного середовища, й) збереження місцевих технологій і методів і процесів виробництва, що відповідають потребам розвитку України.

Аргументовано, що сертифікація продукції у ЗЕД не може обмежуватися функціями та повноваженнями Держстандарту. Це справа більшості міністерств економічного спрямування. Запропоновано утворити міжвідомчу координаційну комісію при Кабінеті Міністрів України з метою вдосконалення технічних стандартів та бар'єрів. Це необхідно аби поспіти за зовнішньоекономічними загрозами у вигляді використання такого прихованого методу нетарифного регулювання, як використання технічних бар'єрів

У підрозділі 3.3. “Господарсько-правове забезпечення застосування захисних заходів щодо попередження демпінгового імпорту, субсидованого імпорту та інших форм недобросовісної конкуренції у сфері ЗЕД” розглядаються заходи попередження недобросовісної конкуренції при ЗЕД.

Місце антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних заходів щодо імпорту товарів в Україну в системі методів нетарифного регулювання ЗЕД визначено із позиції того, що методи нетарифного регулювання можуть ґрунтуватися не лише на позитивному (у випадку зовнішньої добросовісної конкуренції, яка шкодить або заважає розвитку вітчизняним галузям економіки), але й, насамперед, особливо в умовах членства в СОТ, на негативному регулюванні у вигляді застосування антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних заходів (у випадку зовнішньої недобросовісної конкуренції).

Аргументовано, що антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні заходи мають подвійну природу. Вони є санкціями для конкретного іноземного суб'єкта господарювання, діяльність якого є підставою для їх застосування. Для інших суб'єктів антисубсидиційні та спеціальні заходи стають загальними захисними заходами в системі методів нетарифного регулювання ЗЕД. Якщо взагалі не визнавати ці заходи санкцією, тоді виникає невідповідність факту наявності несприятливих наслідків відповідної діяльності та застосування цих заходів за правопорушення (недобросовісна конкуренція).

Обґрунтована необхідність віднесення до компетенції господарських судів України справ щодо оскарження рішень про вжиття антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів, адже хоча ці заходи і торкаються питань владних повноважень органів державної влади, але за суттю не можуть відбутися поза з'ясування специфічних господарських (економічних) категорій: “галузь вітчизняного виробництва”, “загроза серйозної шкоди” “сприяння процесу перебудови галузі”, “сукупність виробників аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів” та інші. При реалізації рішення цих владних повноважень в першу чергу страждають суб'єкти господарювання або загальне поле економічної конкуренції в Україні. А адміністративні повноваження в цьому разі зачіпаються в останню чергу. На підставі цього зроблено пропозиції до ст. 12 ГПК та законів антидемпінгового спрямування.

Критикується випереджувальне виконання вимог СОТ при застосуванні антидемпінгових, антисубсудиційних та спеціальних заходів щодо імпорту в Україну. У зв'язку із цим, зокрема, пропонується уточнити абзац 2 ч. 1 ст. 20 Закону “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”.

Обґрунтовується необхідність реалізації в законодавстві такого явища, як “економізація зовнішньої політики”, зокрема й доповненням ст. 389 ГК щодо встановлення обов'язків представницьких органів України за кордоном щодо попередження антиконкурентних дій іноземних суб'єктів господарювання та сприяння просунення на зовнішні ринки вітчизняної продукції.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в удосконаленні господарсько-правових засад застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД. Дисертанткою обґрунтовано нові наукові положення щодо господарсько-правових аспектів методів нетарифного регулювання ЗЕД як частини державного впливу на економіку з метою підвищення ефективності їх застосування, стабільності їх результатів, вирішення багатьох проблемних питань, пов'язаних з нетарифним регулюванням ЗЕД. У ході дослідження отримано такі основні висновки:

1. Методи нетарифного регулювання ЗЕД є сукупністю організаційних, управлінських, технічних, інформаційно-реєстраційних, кількісних та інших, не пов'язаних з встановленням митних платежів та тарифів заходів впливу, які застосовуються органами державної влади з метою забезпечення порядку при здійснення ЗЕД та реалізації панівної економічної політики відповідно до конституційних приписів та міжнародних зобов'язань України.

2. До основних методів нетарифного державного регулювання ЗЕД слід відносити:

прямі методи, а саме: ліцензування і квотування; реєстрація зовнішньоекономічних контрактів; сертифікація продукції; фітосанітарний і ветеринарний контроль; екологічний контроль; експортний контроль; інші види прямих обмежень і заборон у ЗЕД;

непрямі методи, а саме: валютне регулювання; встановлення особливого податкового режиму; регулювання ціноутворення у ЗЕД; різні “приховані” форми захисту національних товаровиробників тощо.

Методи державного нетарифного регулювання мають виявлятися в окремих комплексних методах регулювання ЗЕД, які не можуть бути в чистому вигляді віднесені до нетарифних чи тарифних заходів: у митних заходах, у антидемпінгових та інших захисних заходах; в інвестиційних заходах; в державних закупівлях у ЗЕД тощо.

3. Методику проведення аналізу впливу регуляторного акту для випадку ухвалення регуляторного акту у сфері ЗЕД доцільно доповнити наступним:

визначення наслідків регуляторного акту з позиції інвестиційної, митної, податкової, антимонопольно-конкурентної, екологічної та зовнішньоекономічної політики;

оцінка взаємодії регуляторного акту з іншими заходами регулювання ЗЕД, зокрема, вирішення питання про погодження між заходами тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД;

встановлення впливу акту на виконання міжнародних зобов'язань України, зокрема, резолюцій Ради Безпеки ООН, угод СОТ, ЄЕП, вимог FATF тощо;

відповідність регуляторного акту Програмі адаптації законодавства України із законодавством ЄС та програмам соціально-економічного розвитку України;

виявлення впливу регуляторного акту у сфері ЗЕД на загальне поле здійснення господарської діяльності у внутрішньому обігу України, зокрема про погодження процедур зовнішньоекономічного та внутрішньодержавного регулювання;

визначення взаємодії з засадами зовнішньої політики, зокрема євроінтеграції, загальної ідеї на залучення інвестицій в економіку України;

виявлення впливу акту на можливість виконання заходів, визначених для проведення в Україні футбольного чемпіонату Євро-12 тощо.

4. Правове забезпечення застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД є предметом господарсько-правового регулювання, причому носить ярко виражений публічний характер та спрямовано на забезпечення суспільного господарського порядку і поточної економічної політики в державі. Поєднання приватних та публічних інтересів у регулюванні ЗЕД відображає загальногосподарський метод організації економіки. Головна мета такого регулювання - забезпечити захист національного виробника за одночасного розвитку конкуренції у сфері ЗЕД.

5. Напрямами подальшого вдосконалення господарського законодавства щодо методів нетарифного регулюванні ЗЕД запропоновано визнати:

1) національний протекціонізм у межах, що не суперечать нормам міжнародного економічного права, в тому числі із використанням позитивного досвіду інших країн-членів СОТ щодо використання “прихованих” методів захисту національних товаровиробників;

2) надання підтримки національним товаровиробникам на зовнішньому ринку шляхом вдосконалення роботи та врегулювання обов'язків представницьких органів України за кордоном;

3) застосування зовнішньоекономічної політики “відкритого регіоналізму” з метою досягнення найбільш повної реалізації інтересів національних товаровиробників у сусідніх країнах;

4) використання підвищених екологічних стандартів та технічних норм як засобу підтримки місцевих технологій і методів і процесів виробництва, що відповідають потребам розвитку України ;

5) вирішення питань гармонізації зовнішньоекономічного та іншого господарського законодавства України, в тому числі подальшою кодифікацією;

6) вдосконалення законодавства, пов'язаного із правилами СОТ, задля того, аби, з одного боку, відповідати її вимогам, з іншого - виключити випереджувальну лібералізацію, яке погіршує стан вітчизняної економіки тощо.

6. Принцип захисту національного товаровиробника, визначений в ст. 6 ГК України, необхідно замінити на принцип національного економічного протекціонізму в межах, що не суперечить міжнародним зобов'язанням України. 7. Частину 1 ст. 389 ГК України доповнити другим реченням такого змісту:

“Державні представницькі органи за кордоном вживають, зокрема, такі заходи щодо захисту суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України:

інформують суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності про порушення проти них антидемпінгових, антисубсидиційних та інших спеціальних процедур, що можуть призвести до несприятливих умов реалізації товарів та послуг, походженням з України;

надають суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України консультативно-інформаційну допомогу з питань узагальнення досвіду захисту прав суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

приймають участь в антидемпінгових та інших спеціальних розслідувань стосовно товарів, походженням з України;

формують на вимогу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності запити до органів іноземних держав із приводу режиму реалізації товарів та послуг походженням з України, застосування цими органами протекціоністських та інших захисних заходів;

вживають інші заходи, передбачені законодавчими актами України та міжнародним правом”.

8. З метою вдосконалення порядку застосування методів нетарифного регулювання запропоновано внесення змін у статті 15, 244, 381 ГК України, ст. 12 ГПК України, ст. 7 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст. 20 Закону України “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”, в інші закони антидемпінгового спрямування способами, викладеними в дисертації та цьому авторефераті.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чайковська В.В. Правові засади інтеграції України в ЄС: декларації, реальний стан та найближчі перспективи / В.В. Чайковська // Правова держава. - 2003. - № - 6. - С. 188-193.

2. Чайковська В.В. Правова природа Європейського Союзу за договором про запровадження Конституції для Европи / В.В. Чайковська // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - Одеса: ОНЮА МОН України, 2005. - Вип. 24. - С. 93-103.

3. Чайковська В.В. Розмежування методів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: правовий аспект / В.В. Чайковська // Вісник Одеського національного університету. Правознавство. - 2007. - Т. 12. - Вип. 12 - С. 79-86.

4. Чайковська В.В. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації та фінансової кризи / О.П. Подцерковний, В.В. Чайковська // Митна справа. - 2009. - № 2. - С. 75-81 (Особистий внесок - обґрунтування факторів впливу на зміст сучасної державної зовнішньоекономічної політики).

5. Чайковская В. Правовая природа Европейского Союза по маастрихтскому договору / В. Чайковская // Актуальные прблемы государства и права. - 1998. - С. 176-183.

6. Чайковская В.В. Глава 14. Правовое регулирование внешнеэкономической деятельности (ВЭД) / В.В. Чайковская // Хозяйственное право Украины: учебник; под ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. - [Изд. 3, перераб.]. - Х.: Одиссей, 2008. - С. 407-445.

7. Чайковська В.В. Господарсько-правові проблеми захисту від недобросовісного імпорту / В.В. Чайковська // Судова апеляція. - 2007. - № 4 (9). - С. 76-82.

8. Чайковська В.В. Визначення засад зовнішньополітичного курсу України та наявний правовий рівень закріплення європейського вибору України / В.В. Чайковська // Международное право после 11 сентября 2001 г.: сб. науч. ст.; под ред. М.Ф. Орзиха, М.Е. Черкеса. - Библиотека журнала “Юридический весник”. - Одесса: ФЕНІКС, 2004. - С. 274-282.

9. Чайковська В.В. Проблеми інтеграції України в ЄС в умовах глобалізації / В.В. Чайковська // Організаційні та правові проблеми інтенсифікації економіки України: тези виступів учасників Круглого столу (Одеса, 10-11 лют. 2003 р.). - Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2003. - С. 18-23.

10. Чайковська В.В. Про поняття методів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності як предмету правового впливу / В.В. Чайковська // Материалы 62-й научной конференции профессорско-преподавательского состава и аспирантов экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова (Одесса, 28-30 нояб. 2007 г.). - Одесса: ОНУ им. И.И. Мечникова, 2007. - С. 78-80.

11. Чайковська В.В. Значення господарського права у нетарифному регулюванні ЗЕД / В.В. Чайковська // Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри: тези Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 13-14 черв. 2008 р.). - Одеса: Фенікс, 2008. - С. 161-162.

12. Чайковська В.В. Антидемпінгові засоби в умовах вступу в ВТО / В.В. Чайковська // Материалы 63-й научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и соискателей экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова (Одесса, 17-20 нояб. 2008 г.). - Одесса: ОНУ им. И.И. Мечникова, 2008. - С. 104-106.

нетарифне регулювання зовнішньоекономічний правовий

АНОТАЦІЇ

Чайковська В.В. Методи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: господарсько-правові аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2010.