Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 349.42

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність: 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Богдан Андрій Йосипович

Харків 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Статівка Анатолій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри аграрного права, член-кореспондент Національної академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Семчик Віталій Іванович, Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права, академік Національної академії правових наук України, член-кореспондент НАН України;

- кандидат юридичних наук, доцент Федорович Володимир Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри трудового, аграрного та екологічного права

Захист відбудеться 26 травня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 22 квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. П. Колісник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах переходу до ринкових відносин та намагання виходу на міжнародні ринки перед державними владними структурами постало завдання розробки й здійснення сукупності правових, організаційних, економічних, соціальних та інших заходів з метою забезпечення розвитку аграрної сфери економіки відповідно до продовольчих потреб країни, особливо тих галузей сільського господарства, які представляють Україну на світових ринках. Україна, проголосивши інтеграцію до Європейського Союзу основним напрямком стратегічної зовнішньої політики, взяла на себе зобов'язання щодо приведення національного законодавства у відповідність з вимогами законодавства Європейського Союзу, в тому числі й аграрного законодавства у сфері регулювання виробництва таких стратегічних видів сільськогосподарської продукції, як зерно, м'ясо, молоко та цукор. Насамперед, це зумовлюється необхідністю створення належних умов (в тому числі і правових) для виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. Україна - велика аграрно-промислова держава, яка має родючі землі, сприятливі для виробництва більшості стратегічно важливих сільськогосподарських культур кліматичні умови, традиції землеробства, а отже могла б виступати експортером сільськогосподарської продукції не лише на теренах країн СНД, але й держав ЄС та ін.

У цьому аспекті набувають гостроти питання адаптації аграрного законодавства України до законодавства ЄС, закріплення у ньому вимог останнього щодо виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції з метою забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції рослинного і тваринного походження.

Вивчення проблем правового регулювання відносин з виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в контексті вимог законодавства ЄС, його удосконалення є одним з найактуальніших питань вітчизняної юридичної науки. Воно викликає не тільки теоретичний інтерес, але й має безпосередню практичну значимість для ефективної діяльності й перспективного розвитку конкурентоспроможного сільського господарства й ринку сільськогосподарської продукції в Україні.

У зв'язку з цим особливої актуальності набула проблема правового забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції в Україні у контексті вимог законодавства ЄС. З'явилася потреба у комплексному аналізі та виявленні особливостей правового регулювання виробництва окремих стратегічних видів сільськогосподарської продукції в Україні, а саме молока, зерна, цукру, м'яса, та відповідності цього регулювання вимогам законодавства ЄС. Викладені обставини, потреба в удосконаленні правової регламентації виробництва сільськогосподарської продукції в Україні у контексті вимог законодавства ЄС, а також відсутність належного опрацювання даних проблем в юридичній науці обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у межах державної цільової комплексної програми “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки. (економічно-правовий аспект)” (державна реєстрація № 0186.0.070869).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей та закономірностей правового регулювання суспільних відносин з виробництва сільськогосподарської продукції в Україні та розробка рекомендацій з удосконалення аграрного законодавства України у даній сфері відповідно до вимог законодавства Європейського Союзу (acquis communautaire).

Відповідно для досягнення поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження:

- обґрунтувати періодизацію історії розвитку законодавства у сфері виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в Україні, наближеного до законодавства ЄС;

- з'ясувати стан та особливості чинного аграрного законодавства України щодо регулювання відносин з виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції;

- охарактеризувати сутність законодавства Європейського Союзу про виробництво сільськогосподарської продукції;

- визначити найефективніший спосіб приведення у відповідність законодавства України до вимог законодавства ЄС та його ознаки, а також розробити його поняття;

- дослідити правові засади виробництва таких видів сільсько-господарської продукції, як молоко та молочні продукти, зерно, цукрові буряки та цукор, м'ясо та м'ясні продукти в Україні в контексті вимог законодавства ЄС;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері регулювання відносин з виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції стосовно вимог аграрного законодавства ЄС.

Об'єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають в процесі виробництва сільськогосподарської продукції в Україні та Європейському Союзі.

Предметом дослідження виступають приписи нормативно-правових актів України та законодавства Європейського Союзу, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, а також практика їх застосування.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу правовідносин з виробництва сільськогосподарської продукції в Україні та Європейському Союзі, зумовлений специфікою теми роботи й пов'язаний з використанням загальнонаукового діалектичного методу і спеціальних методів наукового пізнання. На всіх стадіях опрацювання теми використовувалися: метод матеріалістичної діалектики з метою з'ясування сутності розглядуваних відносин, закономірностей та особливостей їх функціонування, порівняльно-правовий метод - порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів України і вимог законодавства ЄС щодо виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції (молока, зерна, цукрових буряків, м'яса). На окремих етапах роботи застосовувались також нижченаведені методи. За допомогою історичного методу вивчався процес виникнення й розвитку правового регулювання відносин з виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції; формально-юридичний метод було задіяно при аналізі нормативно-правових джерел щодо відносин, які виникають у цій царині господарювання; формально-логічний став у нагоді при формуванні поняття адаптації та її механізмів; системно-функціональний метод використано для вивчення чинників і причинно-наслідкових зв'язків розвитку м'ясо-молочної, зернової, цукрової підгалузей сільського господарства України, статистичний метод - щодо аналізу статистичних даних. Широкого застосування отримали категорії і способи формальної логіки: поняття, визначення, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.

Теоретичною основою дослідження послужили праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців та економістів: С.С. Алексєєва, Г.Ю. Бистрова, Ц.В. Бичкової, О.М. Бородіної, В.М. Єрмоленка, В.П. Жушмана, Т.О. Коваленко, М.І. Козиря, М.В. Кордона, В.М. Корнієнко, В.І. Курила, Т.В. Курман, В.К. Мамутова, Р.А. Петрова, О.О. Погрібного, О.А. Поліводського, П.Т. Саблука, В.І. Семчика, А.М. Статівки, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, В.І. Фе-доровича, Ю.С. Шемшученка, І.А. Шуміло, В.В. Юрчишина, В.З. Янчука та інших провідних науковців.

У дисертаційному дослідженні поряд з роботами з аграрного права використано праці з економічних наук, загальної теорії права, галузевих правових наук (міжнародного права, господарського права тощо).

У процесі роботи над дисертацією використані та проаналізовані нормативно-правові акти України та Європейського Союзу (науковому аналізу було піддано як чинні нормативно-правові акти, так і такі, що на сьогодні втратили чинність, проте в історично-правовому аспекті мають наукову цінність).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній аграрно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням питань правового забезпечення виробництва сільськогос-подарської продукції в Україні в контексті вимог законодавства Європейського Союзу, на підставі якого обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення національного законодавства, його адаптації до вимог законодавства ЄС. Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження знайшла відображення у наступних положеннях та висновках. законодавство аграрний сільськогосподарський регулювання

Уперше:

- здійснено періодизацію розвитку законодавства України у сфері виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в контексті вимог законодавства ЄС, виділено два етапи цього розвитку: перший з 1990 р. і до середини 1999 року - характеризується відсутністю активної роботи законодавця щодо розробки й прийняття актів вітчизняного аграрного законодавства у відповідності із нормами законодавства ЄС щодо виробництва сільськогосподарської продукції; другий етап розпочався з середини 1999 року, з прийняттям Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» і триває донині, характеризується активною роботою з удосконалення законодавства, що регулює створення належних умов для виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, реалізації експортного потенціалу нашої держави;

- визначено ознаки та сформульовано поняття адаптації національного аграрного законодавства по виробництву сільськогос-подарської продукції до вимог законодавства ЄС як пристосування діючих і прийнятих у майбутньому національних спеціальних законодавчих актів, які відповідали б вимогам законодавства ЄС з урахуванням особливостей українського суспільства, умов і змін, що відбуваються в аграрному секторі нашої держави, а також створення належних умов для посилення ролі та підвищення статусу координуючих міжвідомчих органів із використанням принципів механізму спільної аграрної політики країн-членів ЄС у сфері вироб-ництва сільськогосподарської продукції;

- встановлено систему аграрного законодавства Європейського Союзу по регулюванню виробництва сільськогосподарської продукції;

- аргументовано висновок про необхідність кодифікаційних процесів в аграрному законодавстві ЄС по регулюванню виробництва сільськогосподарської продукції, на підставі того, що аграрне законодавство ЄС, встановлюючи загальні засади регулювання й спеціальні правила для ринків окремих видів сільськогосподарської продукції, сприяло створенню складної для практичного застосування системи аграрного законодавства;

- обґрунтовано висновок про появу нового принципу спільної аграрної політики ЄС - принципу екологізації аграрного виробництва;

- проведено порівняльно-правовий аналіз національного законодавства України та законодавства ЄС щодо виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, а саме молока та молочних продуктів, цукру, зерна, м'яса та м'ясних продуктів;

- обґрунтовано необхідність закріплення у національному законодавстві вимоги законодавства ЄС щодо умов надання державної підтримки, а саме обов'язок аграрних виробників, яким надається підтримка, дотримуватися передбачених законом вимог, додержуватися належної сільськогосподарської практики та екологічних умов;

- внесено конкретні пропозиції щодо удосконалення окремих положень чинного національного законодавства та прийняття найближчим часом нових необхідних нормативних актів у сфері виробництва сільськогосподарської продукції в контексті вимог законодавства ЄС;

дістали подальшого розвитку:

- положення про те, що законодавство України у сфері виробництва та реалізації окремих видів сільськогосподарської продукції (зокрема, молока та молочних продуктів, цукру, зерна, м'яса та м'ясних продуктів) характеризуються недостатнім рівнем відповідності вимогам законодавства Європейського Союзу, на підставі чого проведено класифікацію невідповідностей положень національного аграрного законодавства законодавству ЄС на загальні, що є характерними для всіх досліджуваних сфер регулювання (термінологічні, щодо державної підтримки та умов її надання), та особливі, які стосуються тільки сфери регулювання правовідносин з виробництва окремого виду сільськогосподарської продукції тваринного чи рослинного походження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних положень і висновків даної роботи в процесі правотворчої діяльності з метою розвитку й удосконалення законодавства у сфері правового регулювання відносин з виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до вимог законодавства ЄС. Отримані результати дозволяють визначити підходи до вирішення низки теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з виробництвом окремих видів сільськогосподарської продукції у зв'язку з необхідністю адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Положення дисертації можуть застосовуватись у науково-дослідницькій роботі для подальшої розробки питань адаптації національного законодавства до вимог законодавства ЄС. Можливе їх використання також у навчальному процесі при викладанні курсів «Аграрне право України», «Міжнародне публічне право», «Порівняльне правознавство», «Право Європейського Союзу», при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних та аграрних вищих навчальних закладів із зазначених дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доповідалися автором на міжнародних науково-практичних конференціях: IV Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства - до правової держави» (м. Харків, 24 квітня 2009 р.); науково-практичній конференції «Земельні відносини: правове регулювання та судова практика» (м. Чернігів, 10-11 червня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 р.).

Публікації. Основні висновки й теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено у п'яти статтях, опублікованих у фахових виданнях України, перелік яких затверджений ВАК України, та тезах трьох доповідей на зазначених наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження й складається зі вступу, двох розділів, які містять у собі шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок, з них основного тексту 197 сторінок. Кількість використаних джерел становить 242 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність та ступінь дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методологічна і теоретична основа, розкриваються практичне і теоретичне значення роботи, її новизна, викладаються основні положення, які виносяться на захист, наводиться інформація про форми їх апробації.

Розділ 1 «Загальна характеристика законодавства щодо виробництва сільськогосподарської продукції в Україні та Європейському Союзі» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Розвиток законодавства України у сфері виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції» здійснено огляд та ґрунтовний аналіз законодавства України у сфері виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, проведено періодизацію його розвитку в контексті вимог законодавства ЄС шляхом виділення двох етапів цього розвитку. Перший етап започатковано з прийняттям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Він характеризується відсутністю активної роботи законодавця щодо розробки й прийняття актів вітчизняного аграрного законодавства у відповідності із нормами законодавства ЄС щодо виробництва сільськогосподарської продукції. Разом з тим, було задекларовано намагання брати безпосередню участь у загальноєвропейському інтеграційному процесі та європейських структурах. Другий етап розпочався з середини 1999 року (з прийняттям першого спеціального Закону України від 17 червня 1999 року «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру») і продовжується до цього часу. У даний період особливої значущості набуває проблема створення належних умов для виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, реалізації експортного потенціалу нашої держави. З аналізу законодавства Україні випливає, що основним напрямком стратегічної зовнішньо-політичної політики України є інтеграція до складу Європейського Союзу. Важливою передумовою досягнення поставленої мети є поетапне приведення національного законодавства, в тому числі й аграрного, у відповідність із вимогами законодавства ЄС.

В юридичній літературі для характеристики процесу приведення законодавства України у відповідність із європейським використовуються різні терміни: «гармонізація», «зближення», «імплементація», «адаптація». Обґрунтовується положення про те, що найбільш прийнятним є використання терміну «адаптація». Визначено ознаки та сформульовано поняття адаптації національного аграрного законодавства по виробництву сільськогосподарської продукції до вимог законодавства ЄС як пристосування діючих і прийнятих у майбутньому національних спеціальних законодавчих актів, які відповідали б вимогам законодавства ЄС з урахуванням особливостей українського суспільства, умов і змін, що відбуваються в аграрному секторі нашої держави, а також створення належних умов для посилення ролі та підвищення статусу координуючих міжвідомчих органів із використанням принципів механізму спільної аграрної політики країн-членів ЄС у сфері виробництва сільськогосподарської продукції. Проаналізовано сутність та принципи спільної аграрної політики ЄС як основного вектору адаптації та обґрунтовано висновок про появу нового принципу спільної аграрної політики ЄС - принципу екологізації аграрного виробництва. Визначено основну мету аграрної політики в контексті європейської інтеграції як забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження, збільшення експортних можливостей аграрного сектору України, вихід на нові ринки збуту та забезпечення продовольчої безпеки держави.

У підрозділі 1.2. «Сутність законодавства Європейського Союзу про виробництво сільськогосподарської продукції» зазначено, що важливою передумовою успішної адаптації аграрного законодавства України до законодавства ЄС, поряд з орієнтацією на засади спільної аграрної політики Співтовариства, є розкриття сучасних тенденцій розвитку аграрного законодавства ЄС, його сутності та вимог щодо регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції. У дисертаційному дослідженні проаналізовано окремі наукові підходи щодо визначення поняття «європейське право». Автором здійснено ґрунтовний аналіз системи аграрного законодавства ЄС по регулюванню виробництва сільськогосподарської продукції, в результаті якого виділено три основні види його джерел: 1) перший - це норми первинного права, норми міждержавних договорів, укладених державами-засновниками ЄС, до яких пізніше приєдналися нові держави, де містяться основні положення європейської спільної аграрної політики, закріплюються загальні, фундаментальні правила, за якими має розвиватися остання; 2) рішення органів ЄС в царині аграрного права є похідними стосовно первинних норм і становлять другий вид джерел аграрного законодавства ЄС. Серед обов'язкових у сфері регулювання відносин з виробництва сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження слід назвати регламент, директиви й рішення. Усіма зазначеними видами секундарного права ЄС здійснюється регулювання його аграрної політики; 3) третім основним видом джерел аграрного законодавства ЄС є рішення Європейського суду, значна кількість яких, зокрема у царині аграрного права, набувають юридичної сили судового прецеденту. Усі судові органи держав-членів ЄС зобов'язані керуватися рішеннями цього суду при розгляді аналогічних справ.

На основі дослідження проведено класифікацію аграрного законодавства ЄС за змістом на: рамкові акти (щодо фінансування, аграрного розвитку, прямої підтримки, структуральних заходів, конкуренції, інформації і статистики); акти, що стосуються ринків сільськогосподарської продукції (спільні організації сільськогосподарських ринків, секторальне регулювання тощо); акти, що стосуються продуктів харчування (якість та безпечність продуктів харчування, органічне землеробство, обмеження генетично модифікованих організмів); акти, що стосуються навколишнього середовища (управління та збереження природних ресурсів, забруднення від сільськогосподарського виробництва, лісові ресурси та нехарчові продукти та ін.). Зазначено, що аграрне законодавство ЄС як інструмент провадження спільної аграрної політики Співтовариства диференціюється за загальним і секторальним рівнями, встановлюючи загальні засади регулювання й спеціальні правила для ринків окремих видів сільськогосподарської продукції, внаслідок цього утворилася складна для практичного застосування система аграрного законодавства Співтовариства. У зв'язку з цим автором аргументовано висновок про необхідність кодифікаційних процесів в аграрному законодавстві ЄС по регулюванню виробництва сільськогосподарської продукції.

Аргументуючи появу нового принципу спільної аграрної політики ЄС - принципу екологізації, висвітлено поняття, сутність, мету, основні засади екологічного сільського господарства, яке визначається як система господарювання, де суворо обмежується або вилучається ви-користання штучних хімічних добрив, хімічних засобів захисту і регулювання розвитку рослин, хімічних кормових додатків і стимуляторів росту худоби. З метою адаптації законодавства України до вимог аграрного законодавства ЄС, запровадження законодавчих гарантій якості та безпечності сільськогосподарської продукції, захисту довкілля запропоновано запровадити екологічний спосіб виробництва продукції рослинництва й тваринництва в Україні, нормативною базою якого має стати закон України «Про екологічне сільське господарство в окремих регіонах (районах) України» (або, використовуючи термінологію європейського законодавства, цей закон можна назвати «Про біологічний спосіб виробництва у сільському господарстві»). У даному законі мають знайти відображення й закріплення основні вимоги й засади виробництва сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження, що містяться у Регламенті Ради (ЄЕС) № 2092/91 від 24 червня 1991 р. про біологічний спосіб виробництва сільськогосподарської продукції і його позначення на сільськогосподарській продукції і продуктах харчування.

Розділ 2 «Правове регулювання відносин по виробництву сільськогосподарської продукції в Україні і вимоги законодавства Європейського Союзу» складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділі 2.1. «Правові засади виробництва зерна в Україні у порівнянні з вимогами Європейського Союзу» присвячений характеристиці й аналізу правового регулювання відносин по виробництву зерна в Україні та Європейському Союзі, виявленню невідповідностей у регулюванні вказаних відносин у національному законодавстві вимогам законодавства ЄС.

Автором охарактеризовано розвиток та основні засади спільної організації ринку зернових як однієї з найважливіших складових спільної аграрної політики ЄС. На основі проведеного ґрунтовного аналізу аграрного законодавства ЄС щодо виробництва зерна, виділено та класифіковано вимоги acquis communautaire у цій сфері, зокрема 1) вимоги щодо безпечності зерна, призначеного до споживання, які в свою чергу поділяються на три основні групи: вимоги щодо залишків пестицидів та інших речовин у продуктах, охоплених спільним регулюванням ринку зерна; вимоги щодо генетично модифікованих зернових; вимоги щодо органічно вирощеної продукції; 2) вимоги щодо підтримки виробників зерна; 3) вимоги до інтервенційної діяльності; 4) вимоги щодо статистичної звітності по виробництву зернових тощо.

У результаті порівняльно-правового аналізу приписів законодавства України у сфері виробництва зерна з вимогами acquis communautaire автор дійшов висновку, що для забезпечення конкурентоспроможності зернового сектору України як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, необхідним є посилення роботи з адаптації національного законодавства до вимог аграрного законодавства ЄС у сфері регулювання ринку зернових. Так, по-перше, доцільним вбачається внесення змін до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» стосовно закріплення в ньому переліку культур, що охоплюються поняттям «зерно», з присвоєнням кожній позиції коду відповідно до Державного класифікатора продукції і послуг, а також чіткого визначення поняття маркетингового року відповідно до положень законодавства ЄС. По-друге, потрібна подальша гармонізація технічних регламентів й стандартів щодо показників безпеки зернових культур. При цьому, враховуючи інтереси національної продовольчої безпеки, доцільним є залишення у національних регламентах більш жорстких показників без змін, приведення у відповідність з вимогами законодавства ЄС інших показників та розширення переліків мікотоксинів, радіонуклідів і пестицидів. Необхідним також є належне врегулювання відносин, які складаються в процесі виробництва, переробки й реалізації продукції з ГМО, на основі створення дієвого механізму реалізації нормативних приписів у цій сфері, зокрема норм Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». По-третє, ще одним напрямком адаптації має стати законодавство України, що регламентує надання державної підтримки виробникам зерна. Слід змінювати підходи до її надання шляхом відходу від прямих виплат до підтримки соціального розвитку села, спрямування державних інвестицій на створення належних умов для роботи й проживання у сільській місцевості, відповідної інфраструктури тощо.

У підрозділі 2.2. «Правове регулювання відносин з виробництва та реалізації цукру в Україні у порівнянні з вимогами права ЄС» висвітлюються питання правового регулювання бурякоцукрового виробництва в Україні та Європейському Союзі. Визначено засади спільного ринку цукру ЄС, детально проаналізовано положення національного законодавства та вимоги законодавства ЄС щодо виробництва цукру та цукрових буряків.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що не повною мірою відповідає вимогам законодавства ЄС аграрне законодавство України у сфері регулювання відносин з виробництва і реалізації цукрових буряків та цукру. Невідповідності стосуються визначення термінів (цукру, цукрової продукції (зокрема, понять «білий цукор», «ізоглюкоза», «сироп інуліну» та ін.) тощо), видів та обсягів державної підтримки виробників цукрових буряків і цукру, окремих вимог щодо якості цукру й цукрової продукції (наприклад, маркування та пакування цукру, методів випробувань (аналізу) цукрової продукції), регулювання відносин з виробництва та реалізації цукрової продукції понад встановлені квоти, а також типових умов господарських договорів (контрактів) на поставку цукру чи іншої цукрової продукції. Тому, у виконання намірів України до євроінтеграції, доцільним є внесення відповідних змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» щодо усунення термінологічних невідповідностей, оскільки останній не містить визначення основного поняття - поняття цукру, і не закріплює переліку цукрової продукції, тобто продуктів, на які поширюється його регулювання; суттєвими є відмінності й у розумінні інших термінів, (наприклад «білий цукор»), регулювання відносин з виробництва та реалізації цукрової продукції понад квоти, визначення типових умов господарських договорів на поставку цукру та іншої цукрової продукції. Для забезпечення більшої стабільності регулювання необхідним є закріплення переліку типових умов таких господарських договорів у ст. 7 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», а на рівні підзаконних актів має здійснюватися лише деталізація положень Закону.

Обґрунтовується положення про необхідність приведення у відповідність до acquis communautaire і державних стандартів України стосовно методів випробувань (аналізу) та вимог до пакування та маркування цукру, оскільки останні містять розходження із вимогами та методами, визначеними Директивою Ради 2001/111/ЄС від 20 грудня 2001 р.

Підрозділ 2.3. «Правові засади виробництва молока й молочних продуктів в Україні в контексті вимог законодавства ЄС» присвячений характеристиці й аналізу правового регулювання виробництва молока й молочних продуктів в Україні та Європейському Союзі, виявленню невідповідностей у регулюванні вказаних відносин у національному законодавстві вимогам законодавства ЄС.

У результаті аналізу законодавства України у сфері регулювання виробництва молока й молочних продуктів, автором виділено умови (атестація виробників та отримання дозволу спеціальних контролюючих органів на ведення даної діяльності) й вимоги до виробництва молока та молочної продукції, які поділяються на вимоги: до показників якості та безпеки молока, молочної сировини і молочних продуктів; до пакування і маркування молочної сировини та молочних продуктів; до технологічного обладнання та супутніх матеріалів.

Автором детально проаналізовано положення аграрного законодавства ЄС і класифіковано вимоги щодо регулювання виробництва й реалізації молока і молочних продуктів на такі види: 1) щодо безпечності молока й молочних продуктів (які поділяються на вимоги до здоров'я тварин; щодо залишків забруднюючих речовин; санітарно-гігієнічні умови господарства, де здійснюється виробництво молока; санітарно-гігієнічні вимоги до доїльних пристроїв, доїльних відділень або доїльних зон, а також правила доїння, збирання сирого молока та його транспортування з виробничого господарства в центр збирання або нормалізації чи на переробне підприємство та вимоги щодо гігієни персоналу)); 2) вимоги до пакування та маркування молока й молочних продуктів; 3) щодо торгівлі молоком та молочними продуктами з третіми країнами; 4) щодо допомоги виробникам молока та ін.

На основі дослідження обґрунтовується висновок, що положення законодавства України у сфері регулювання відносин з виробництва та реалізації молока та молочних продуктів характеризуються недостатнім рівнем відповідності acquis communautaire. З прийняттям Закону України «Про молоко та молочні продукти» було зроблено спробу наблизити національне законодавство до вимог законодавства ЄС, однак його положення неповністю відповідають останнім. З метою забезпечення адаптації аграрного законодавства, що регулює відносини з виробництва, переробки, реалізації, транспортування молока і молочних продуктів, до acquis communautaire даний Закон потребує внесення змін і доповнень (зокрема, приведення у відповідність поняття «молочні продукти» і визначення їх кола (наприклад, питне молоко, сире молоко, термооброблене молоко, вершкове масло, сири, вершки) - пропонується за кодами Державного класифікатора продукції та послуг), поняття «молочна сировина» та ін.).

Автором запропоновано також здійснити гармонізацію державних стандартів України щодо вимог якості молока при закупівлі, процедур їх перевірки, якості молока, призначеного для дитячого харчування, для вигодовування сільськогосподарських тварин та ін. Запропоновано ті показники ДСТУ, які є більш суворішими (наприклад, щодо залишків вмісту важких металів, за виключенням свинцю, пестицидів та радіонуклідів), залишити без корегування, оскільки це відповідатиме меті захисту прав споживачів молочної продукції та забезпеченню продовольчої безпеки України. Щодо інших показників (наприклад вмісту свинцю, мікотоксинів, залишків ветеринарних лікарських засобів та ін.), то для полегшення процесу адаптації національного законодавства до вимог законодавства ЄС та забезпечення конкурентоспроможності української молочної продукції на європейському та світовому ринках необхідним є їх приведення у відповідність з вимогами законодавства ЄС.

Обґрунтовується висновок про те, що врахування цих пропозицій та внесення відповідних змін у законодавство сприятиме адаптації національного аграрного законодавства до вимог законодавства ЄС, а також до європейських стандартів у виробництві продукції молочного скотарства. Це, в свою чергу, забезпечить конкурентоспроможність національної молочної продукції і попит на неї як всередині держави, так і на європейському та світовому ринках.

Підрозділ 2.4. «Виробництво та реалізація м'яса і м'ясних продуктів відповідно до вимог законодавства України та законодавства ЄС» присвячений аналізу законодавства України у сфері регулювання виробництва та реалізація м'яса і м'ясних продуктів з метою визначення рівня його відповідності вимогам acquis communautaire.

Зазначено, що у законодавстві ЄС детально регламентовано низку вимог щодо якості й безпеки м'яса та м'ясних продуктів. На думку дисертанта, їх можна класифікувати наступним чином: а) вимоги щодо вмісту недозволених і забруднюючих речовин; б) вимоги щодо гігієни м'ясних продуктів; в) вимоги щодо ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин; г) вимоги щодо сертифікації тварин і тваринних продуктів; д) вимоги щодо екологічного виробництва продукції тваринництва; є) вимоги щодо маркування та пакування м'яса і м'ясних продуктів; ж) вимоги щодо генетично модифікованих м'ясних продуктів; з) вимоги до кормів для сільськогосподарських тварин та ін.

На основі проведеного дослідження автором обґрунтовується висновок про недостатній рівень відповідності acquis communautaire законодавства України у сфері регулювання відносин з виробництва та реалізації м'яса та інших м'ясних продуктів. Зокрема, наявні суттєві термінологічні розбіжності, що стосуються основних понять, таких як «м'ясо», «м'ясні продукти», «бойня» тощо. Недостатньо врегульованими у національному законодавстві є відносини з ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин. Низьким ступенем відповідності правовим актам ЄС характеризується законодавство України у сфері надання державної допомоги виробникам м'яса і м'ясної продукції, маркування та пакування м'ясної продукції, регламентації відносин у сфері використання генетично модифікованих організмів при виробництві м'яса і м'ясних продуктів, виготовленні кормів для сільськогосподарських тварин, призначених для забою. Для подолання вказаних протиріч автором запропоновано прийняття Закону «Про м'ясо та м'ясні продукти», а також його структуру, яка має включати: основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки м'яса і м'ясних продуктів; вимоги до показників якості та безпеки м'яса і м'ясних продуктів; вимоги до пакування і маркування; підтвердження відповідності якості та безпеки м'яса і м'ясних продуктів; вилучення з обігу, переробка, утилізація, знищення або подальше використання м'яса і м'ясних продуктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством України; вимоги до технологічного обладнання та супутніх матеріалів; ветеринарно-санітарні вимоги до виробництва м'яса і м'ясних продуктів; організація виробниками контролю за якістю і безпекою м'яса і м'ясних; атестація виробництва м'ясної продукції; права та обов'язки її виробників; державний контроль та нагляд у сфері виробництва, переробки, реалізації, експорту та імпорту м'яса і м'ясних продуктів та повноваження посадових осіб, які здійснюють державний контроль та нагляд у цій сфері; державна підтримка виробників м'яса і м'ясних продуктів; відповідальність за порушення норм цього Закону; міжнародне співробітництво у сфері забезпечення належної якості та безпеки м'яса і м'ясних продуктів. Запропоновано, що у цьому Законі мають знайти визначення й дефініції основних термінів - м'яса, м'ясних продуктів з переліком тих товарів, які охоплюються цим поняттям. Відстоюється теза про доцільність доповнення даного переліку кодами відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг.

Автор доходить висновку, що доцільним є збереження вимог національного законодавства стосовно такого аспекту безпеки м'яса та м'ясних продуктів як правила ветеринарно-санітарної експертизи та оцінки продуктів забою тварин при інфекційних та інвазійних хворобах списків «А» і «Б», при незаразних хворобах, отруєннях, радіаційних ураженнях, які є більш детальними та суворішими. Це зумовлюється інтересами забезпечення продовольчої безпеки нашої держави, захисту прав споживачів України, забезпечення виробництва національними аграрними товаровиробниками конкурентоспроможної на європейському та світовому ринках м'ясної продукції.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з'ясуванні особливостей та закономірностей правового регулювання суспільних відносин з виробництва сільськогосподарської продукції в Україні та розробка рекомендацій з вдосконалення аграрного законодавства України у даній сфері відповідно до вимог законодавства Європейського Союзу (acquis communautaire). На підставі проведеного дослідження сформульовано найбільш важливі теоретичні і практичні результати:

1. Здійснено періодизацію розвитку законодавства України у сфері виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в контексті вимог законодавства ЄС шляхом виділення двох етапів цього розвитку. Перший етап започатковано з прийняттям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Він характеризується відсутністю активної роботи законодавця щодо розробки й прийняття актів вітчизняного аграрного законодавства у відповідності із нормами законодавства ЄС щодо виробництва сільськогосподарської продукції. Разом з тим, було задекларовано намагання брати безпосередню участь у загальноєвропейському інтеграційному процесі та європейських структурах. Другий етап розпочався з середини 1999 року (з прийняття першого зі спеціальних Законів України від 17 червня 1999 року «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру») і продовжується до цього часу. У даний період особливої значущості набуває проблема створення належних умов для виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, реалізації експортного потенціалу нашої держави. Він характеризується активною роботою з розробки й прийняття цілої низки спеціальних законів, що мали відповідати вимогам законодавства ЄС.

2. Визначено ознаки та сформульовано поняття адаптації національного аграрного законодавства по виробництву сільськогосподарської продукції до вимог законодавства ЄС, під яким слід розуміти пристосування діючих і прийнятих у майбутньому національних спеціальних законодавчих актів, які відповідали б вимогам законодавства ЄС з урахуванням особливостей українського суспільства, умов і змін, що відбуваються в аграрному секторі нашої держави, а також створення належних умов для посилення ролі та підвищення статусу координуючих міжвідомчих органів із використанням принципів механізму спільної аграрної політики країн-членів ЄС у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.

3. Здійснено ґрунтовний аналіз системи аграрного законодавства Європейського Союзу по регулюванню виробництва сільськогосподарської продукції, набула подальшого розвитку класифікація аграрного законодавства ЄС, аргументовано висновок про необхідність кодифікаційних процесів в аграрному законодавстві ЄС по регулюванню виробництва сільськогосподарської продукції.

4. Обґрунтовано висновок про появу нового принципу спільної аграрної політики ЄС - принципу екологізації аграрного виробництва.

5. Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства України та законодавства ЄС щодо виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, а саме зерна, цукрових буряків, молока, м'яса та продуктів з них. Набуло подальшого розвитку положення про те, що законодавство України у цій сфері характеризується недостатнім рівнем відповідності acquis communautaire. Здійснено ґрунтовний аналіз невідповідностей положень національного законодавства законодавству ЄС та класифіковано їх на загальні, що є характерними для всіх досліджуваних сфер регулювання, та особливі, які стосуються тільки сфери регулювання відносин з виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції тваринного чи рослинного походження.

7. Обґрунтовано необхідність закріплення у національному законодавстві вимоги законодавства ЄС щодо умов надання державної підтримки, а саме обов'язок аграрних товаровиробників, яким надається підтримка, дотримуватися передбачених законом вимог, додержуватися належної сільськогосподарської практики та екологічних умов.

8. На підставі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення окремих положень чинного національного законодавства та прийняття найближчим часом нових необхідних нормативних актів у сфері виробництва сільськогосподарської продукції в контексті вимог законодавства ЄС, зокрема Закону України «Про м'ясо та м'ясні продукти» тощо.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Богдан А. Й. До питання про законодавче регулювання виробництва молока й молочних продуктів в Україні в контексті вимог законодавства ЄС / Андрій Йосипович Богдан // Бюлетень міністерства юстиції України. 2009. № 9. С. 81-86.

2. Богдан А.Й. Порівняльна характеристика регулювання надання державної підтримки сільськогосподарським виробникам у законодавстві України і ЄС / Андрій Йосипович Богдан // Вісник господарського судочинства. 2009. № 6. С. 116-122.

3. Богдан А.Й. Щодо правових аспектів виробництва зерна в Україні порівняно з вимогами законодавства Європейського Союзу / Андрій Йосипович Богдан // Право України. 2009. № 11. С. 201-206.

4. Богдан А. Й. Порівняльна характеристика законодавства України і ЄС щодо виробництва та реалізації м'яса і м'ясних продук-тів / Андрій Йосипович Богдан // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: Серія «Правознавство». 2009. № 324. С. 43-47.

5. Богдан А. Й. Про правове регулювання відносин з виробництва та реалізації цукру в Україні в порівнянні з вимогами законодавства ЄС / Андрій Йосипович Богдан // Юриспруденція: теорія і практика. 2010. № 1. С. 15-20.

6. Богдан А.Й. Аграрне законодавство України та право ЄС: проблеми адаптації / Андрій Йосипович Богдан // Матеріали ІV міжнар. наук.-прак. конф. «Від громадянського суспільства до правової держави» (м. Харків, 24 квітня 2009 р.): Зб. тез наук. доп. та повідомл. Х.: НЮАУ, 2009. С. 88-90.

7. Богдан А.Й. Про правове забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог законодавства ЄС / Андрій Йосипович Богдан // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): Зб. наук. пр. / За заг. ред.: В.М. Єрмоленка та ін. К.: Ірідіум, 2009. С. 19-21.

8. Богдан А.Й. Регулювання охорони земель, в тому числі при сільськогосподарському виробництві, у законодавстві України та ЄС / Андрій Йосипович Богдан // Земельні відносини: правове регулювання та судова практика: Матеріали наук.-практ. конф. (м. Чернігів, 10-11 червня 2009 року). Чернігів, 2009. С. 509-515.

АНОТАЦІЯ

Богдан А.Й. Правове забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог законодавства Європейського Союзу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2010.

Дисертація присвячена комплексному і всебічному дослідженню проблем правового забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог законодавства ЄС, виявленню особливостей та ступеня відповідності національного регулювання вимогам законодавства Європейського Союзу. У роботі розроблено поняття адаптації національного аграрного законодавства по виробництву сільськогосподарської продукції до вимог законодавства ЄС та визначено його ознаки, проведено періодизацію розвитку законодавства України у сфері виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в контексті вимог законодавства ЄС.

Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства України та законодавства ЄС щодо виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, а саме зерна, цукрових буряків, молока, м'яса та продуктів з них. Здійснено ґрунтовний аналіз невідповідностей положень національного законодавства вимогам законодавства ЄС. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України у сфері виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до вимог законодавства Європейського Союзу.

Ключові слова: виробництво сільськогосподарської продукції, адаптація, Європейський Союз, аграрне законодавство ЄС, acquis communautaire, спільна аграрна політика ЄС, екологічне сільське господарство.

АННОТАЦИЯ

Богдан А.Й. Правовое обеспечение производства сельскохозяйственной продукции в Украине в контексте требований законодательства Европейского Союза. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблем правового обеспечения производства сельскохозяйственной продукции в Украине в контексте требований законодательства ЕС, определению особенностей и степени соответствия национального регулирования требованиям аграрного законодательства Европейского Союза. В работе осуществлена периодизация развития законодательства Украины в сфере производства отдельных видов сельскохозяйственной продукции в контексте требований законодательства ЕС путем выделения двух этапов. Предлагается под адаптацией национального аграрного законодательства по производству сельскохозяйственной продукции к требованиям законодательства ЕС понимать приведение в соответствие действующих и разрабаты-ваемых для принятия в будущем национальных специальных законодательных актов к требованиям законодательства ЕС с учетом особенностей украинского общества, условий и изменений, происходящих в аграрном секторе нашего государства, а также создание надлежащих условий для повышения роли и статуса координирующих межведомственных органов с использованием принципов механизма общей аграрной политики государств-членов ЕС в сфере производства сельскохозяйственной продукции. Выделены основные признаки адаптации.