Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Найбільш значущим є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, який дав змогу дослідити окреслені проблеми в єдності їхнього соціального змісту та юридичної форми, сприяв системному аналізові адміністративно-правових механізмів протидії нелегальній імміграції.

- аргументовано положення про те, що нелегальна імміграція в Україні як явище можлива тільки в рамках зовнішніх міграційних процесів;

- доведено, що адміністративне видворення нелегальних іммігрантів за межі України повинно застосовуватися в обов'язковому порядку, оскільки в іншому випадку неможливо припинити протиправне поводження нелегальних іммігрантів;

- запропоновано авторське визначення нелегальної імміграції, адміністративно-правового порядку видворення, злочинності нелегальних іммігрантів;

- наведено аргументи про те, що в повному обсязі протидіяти нелегальній імміграції здатні лише органи внутрішніх справ за умови створення у складі МВС Міграційної служби та внесення відповідних змін у чинне міграційне законодавство України;

удосконалено:

- тезу про те, що новітнє міжнародно-правове співробітництво держав у сфері нелегальної імміграції повинно передбачати три складові: захист прав людини-нелегального іммігранта; боротьбу із транснаціональною організованою злочинністю у сфері нелегальної імміграції; протидію незаконному перетинові кордонів;

- перелік необхідних завдань і функцій правоохоронних органів України щодо протидії нелегальній імміграції;

- підходи щодо усунення та нейтралізації криміногенних чинників у середовищі іммігрантів через проведення індивідуальної профілактичної роботи з цією категорією осіб;

дістали подальшого розвитку:

- пропозиції розглядати нелегальну імміграцію в контексті потенційної загрози національній безпеці України;

- питання про те, що регіональні норми Ради Європи та Європейського Союзу у сфері протидії нелегальній імміграції спрямовані і на створення загальноприйнятних заходів щодо посилення контролю за міграційними потоками та боротьбу з організованою злочинністю, і на заходи інтеграції переселенців;

- розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері регулювання міграційного процесу загалом та протидії нелегальній імміграції, зокрема;

- причини криміналізації нелегальної імміграції, що зумовлюють злочинні прояви нелегальних іммігрантів;

- висновки про те, що адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства, які скоїли правопорушення, за своєю юридичною природою є не стягненням, а заходом припинення правопорушення та заходом відновлення належного стану речей.

Практичне значення одержаних результатів визначене можливістю вдосконалити чинне адміністративне та міграційне законодавство щодо питань адміністративно-правової протидії правоохоронних органів нелегальній імміграції та забезпечення ними міграційного процесу в Україні.

Одержані результати мають і науково-теоретичний, і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертаційної роботи можуть бути підставою для подальшої розробки цілісної державної міграційної політики в Україні;

- у правотворчості - у результаті проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинної системи імміграційного законодавства України;

- у правозастосовній діяльності - використання отриманих результатів сприятиме удосконаленню управлінської діяльності державних органів та правоохоронних структур усіх рівнів щодо регулювання імміграційного процесу.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також для вдосконалення законодавства щодо протидії нелегальній імміграції; виконання державної програми боротьби з нелегальною імміграцією; розробки спецкурсу "Міграційне право"; викладання курсу "Адміністративна діяльність ОВС" та для інших спеціальних курсів у навчальному процесі юридичних навчальних закладів (акт впровадження № 45 від 28.12.2009 р.).

У процесі підготовки дисертаційного дослідження підготовано та подано на розгляд Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін у чинне законодавство України у сфері міграції (лист Комітету ВРУ від 15.01.2010 р. № 04-19/14-27).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення"(м. Львів, 7-8 квітня 2006 р.); Всеукраїнській курсантсько-студентській науковій конференції "Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства" (Осінні юридичні читання) (м. Львів, 10 листопада 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика" (м. Львів, 22 березня 2007 р.); науково-звітній конференції факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ "Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави" (м. Львів, 16 лютого 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах європейської інтеграції" (м. Одеса, 26-27 жовтня 2007 р.); науково-звітній конференції факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ "Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави" (м. Львів, 5 березня 2008 р.), круглому столі "Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність)" (м. Львів, 22 травня 2009 р.).

Публікації. Основні положення та висновки сформульовані в дисертації, викладено у 12 публікаціях, з яких 5 наукових статей, опублікованих у фахових виданнях та 7 тез виступів на конференціях, семінарах, круглих столах.

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, додатків (на 14 сторінках), списку використаних джерел (242 найменування). Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок, із них 180 сторінка основного тексту.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв'язок із науковими програмами, планами, темами; висвітлено ступінь розробки та методи наукового аналізу; визначено мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано відомості щодо публікацій; вказано форми апробації та впровадження здобутих результатів.

Розділ 1 - "Нелегальна імміграція - об'єкт діяльності правоохоронних органів України" складається з чотирьох підрозділів і присвячений з'ясуванню сутності поняття правоохоронні органи та їх значення у протидії нелегальній імміграції як найгострішій проблемі сучасної міграційної політики України.

У підрозділі 1.1. "Історіографія проблеми та напрями дисертаційного дослідження" проводиться аналіз наукової літератури, яка відображає погляди українських і зарубіжних вчених на досліджувану проблему. На підставі огляду та вивчення нормативно-правових актів з'ясовуються передумови виникнення нелегальної імміграції; здійснюється характеристика цього явища в сучасних умовах; визначаються основні напрями дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.2. "Значення правоохоронних органів України у протидії нелегальній імміграції" розглянуто підходи щодо розуміння поняття "правоохоронні органи", оскільки у теорії права воно було і залишається дискусійним через те, що в чинному українському законодавстві згадка про правоохоронні органи зустрічається досить часто, але загальне поняття все ще відсутнє.

На основі аналізу чинного законодавства України та теоретико-методологічних джерел виділено ознаки правоохоронного органа. Попри це, у контексті дослідження зауважено, що у сфері протидії нелегальній імміграції доцільно зосередити увагу на діяльності тих правоохоронних органів, які виконують найбільший обсяг завдань, а саме: органи внутрішніх справ, Державна прикордонна служба України та Служба безпеки України.

Водночас, акцентується увага на тому, що нелегальна імміграція та пов'язані з нею процеси останніми роками дедалі помітніше впливають на соціально-політичну та криміногенну ситуацію в Україні. Для подолання цього впливу необхідна концентрація зусиль усіх правоохоронних органів, організація ефективної взаємодії між ними, а також із правоохоронними органами іноземних держав.

У підрозділі 1.3. "Нелегальна імміграція - найгостріша проблема сучасної міграційної політики України" обґрунтовується теза про те, що Україна завдяки своєму географічному розташуванню та історичному розвиткові завжди перебувала в центрі міграційних потоків на Євразійському континенті, а подекуди саме вона стримувала неконтрольовану, а іноді й озброєну міграцію з Азії до Європи.

Як і більшість країн Західної Європи, Україна тісно пов'язана з міграційними проблемами, насамперед, з нелегальною імміграцією, котра почала реально загрожувати її національній безпеці, стимулювати зростання транснаціональної злочинності, підпільного ринку праці, поширення важких наркотичних засобів, інфекційних захворювань тощо.

Переважна більшість нелегальних транзитних іммігрантів, які прямують через Україну на Захід, потрапляють в нашу державу цілком законним шляхом, а вже потім, використавши свій статус чи то туриста, чи то студента вузу, чи то запрошеного на ділову зустріч бізнес-партнера тощо, переходять на нелегальний стан і роблять спроби незаконним шляхом потрапити на Захід (чи, врешті, знаходять свої ніші, щоб нелегально осісти в Україні). Тому зростає важливість запровадження системи профілактично-превентивних дій щодо нелегального в'їзду.

У підрозділі 1.4. "Досвід адміністративно-правової протидії нелегальній імміграції в зарубіжних країнах" на основі аналізу міграційної ситуації в США, та в окремих країн Європи зроблено висновок, що якщо до міграційних зрушень ставитися без належної уваги, вони можуть деструктивно впливати на соціальну та економічну інфраструктури, політичне та культурне життя. Нелегальна імміграція підриває процес законної природної міграції населення. Проникнення організованої злочинності в цю сферу має негативні наслідки для існування міграції та спілок мігрантів у країнах їхнього проживання. Проблеми міжнародної нелегальної імміграції, з якими постійно стикається більшість економічно розвинутих держав, нині особливо актуальні. Саме тому виникла потреба у міжнародному нормативному регулюванні цієї глобальної проблеми.

Дослідження показало, що тенденції новітнього політичного та правового міжнародного співробітництва при розв'язанні проблем нелегальної імміграції можна прослідкувати на трьох базисних напрямах: 1) захист прав людини-нелегального іммігранта. Цей напрям нині все більше актуалізується і в нормотворчій діяльності держав, і в доктрині міжнародного права; 2) боротьба з транснаціональною організованою злочинністю у сфері нелегальної імміграції; 3) протидія незаконному перетину кордонів.

Боротьба національних урядів із контрабандним переправленням нелегальних іммігрантів виступає одним із видів діяльності проти організованої транснаціональної злочинності. В останні роки організована злочинність, яка є складовою феномена кримінальної діяльності, процесом або методом учинення злочинів, у багатьох країнах сягнула загрозливих масштабів. Саме групи контрабандистів є, зазвичай, високоорганізованими структурами, що займаються такими різновидами організованої злочинності, як: нелегальна імміграція, торгівля людьми, збут зброї та наркотиків, проституція тощо.

Розділ 2 - "Адміністративно-правові механізми протидії нелегальній імміграції" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Адміністративна відповідальність як вид юридичної відповідальності" проаналізовано основні ознаки адміністративної відповідальності, які полягають у тому, що вона; 1) є засобом охорони встановленого державою правопорядку; 2) нормативно визначена і полягає в застосуванні санкцій правових норм; 3) є наслідком винного протиправного діяння; 4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння; 5) пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру) яких він має зазнати; 6) реалізується у відповідних процесуальних формах.

Встановлено, що під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що мають для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність виступає одним із видів юридичної відповідальності, якому притаманні всі ознаки останньої. Водночас, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу й наділена всіма його ознаками.

У підрозділі 2.2. "Заходи адміністративної відповідальності у механізмі протидії нелегальній імміграції" зазначається, що при порушенні справи про адміністративний проступок, пов'язаний із порушенням міграційного законодавства, здійснюються початкові процесуальні дії, покликані у подальшому забезпечити вирішення справи по суті.

Порушення справи щодо міграційного режиму фіксується процесуальним документом - протоколом про адміністративне правопорушення. Цей документ складається уповноваженою посадовою особою органів внутрішніх справ України та органів Державної прикордонної служби України.

Адміністративні стягнення виступають одним із видів карних санкцій, застосовуваних на підставі закону уповноваженими на те державними органами або посадовими особами до осіб, зокрема іноземців та осіб без громадянства за вчинення адміністративного правопорушення, тобто застосування відповідних санкцій-реакцій держави за скоєне правопорушення. Адміністративні стягнення виконують також своєрідну профілактичну роль, пов'язану із запобіганням вчиненню більш тяжких правопорушень, зокрема, злочинів.

У підрозділі 2.3. "Адміністративно-правовий порядок видворення за межі України нелегальних іммігрантів" досліджується сутність видворення за межі держави тих іноземців і осіб без громадянства, які грубо порушують правопорядок.

Видворення іноземних громадян та осіб без громадянства за межі України, відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців", використовується при вчиненні іноземцями дій, що грубо порушують законодавство про їх правовий статус. Проте така категорія правопорушень не є чітко визначеною чинним законодавством України.

В українській правовій науці на сьогодні до кінця не вирішено питання щодо правової природи адміністративного видворення іноземців. Дослідження цього питання дало змогу стверджувати, що адміністративне видворення виступає запобіжним заходом правопорушень нелегальних іммігрантів, а також відновлювальною мірою належного стану речей, коли іноземець або особа без громадянства не мають права перебувати на території України.

Розділ 3 "Нелегальна імміграція - потенційна загроза національній безпеці України в геополітичному вимірі" структурно складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Проблеми криміналізації нелегальної імміграції як злочину міжнародного характеру" зазначається, що у сучасних умовах міграційні процеси доволі часто контролюються кримінальними структурами і попри незаконне перебування у країні обтяжуються іншими протиправними діями. Саме ці випадки викликають занепокоєння світового співтовариства і відповідно жорсткою стає позиція держав щодо пересування нелегальних іммігрантів.

Дослідження цього аспекту нелегальної імміграції довело, що відсутність засобів для існування досить часто штовхає нелегальних іммігрантів на вчинення протиправних дій, куди входять і заняття незаконним бізнесом (нелегальна торгівля, заняття проституцією), і безпосередньо вчинення злочинів. Попри це, нелегальна імміграція - вигідний бізнес для тих осіб, які сприяють незаконному переміщенню та перебуванню мігрантів. Сьогодні саме кримінально-правовий аспект викликає найбільше занепокоєння світової спільноти. Проведений аналіз дозволяє характеризувати нелегальну імміграцію як протиправну поведінку, що несе значну суспільну небезпеку. Специфіка цієї поведінки полягає також у тому, що вона одночасно стосується юрисдикції декількох держав: особа або ж прибуває з території іншої держави, або відмовляється повертатися без належних для цього підстав.

Зазначається, що криміналізація нелегальної імміграції дасть змогу вирішити декілька завдань одночасно, з одного боку, формування складу злочину забезпечить підвищення загальної та індивідуальної превенції, а кримінальна відповідальність за факт незаконного перебування на території країни відверне багато випадків стихійного переміщення на "непрофесійній" основі, рецидиви тощо. З іншого боку, це дозволить спростити процес опікування нелегальними іммігрантами - після виявлення, з ними поводитимуться як із звичайними злочинцями - відповідно до норм чинного законодавства.

У підрозділі 3.2. "Нелегальна імміграція як різновид організованої злочинності в Україні" констатується, що суспільна небезпека від нелегальної імміграції полягає, по-перше, в тому, що вона сама по собі вже є злочином, який криміналізується всіма країнами світу, в тому числі й Україною, оскільки посягає на встановлений порядок перетину державного кордону. По-друге, нелегальна імміграція зазвичай супроводжується такими злочинами, як: контрабанда, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, підробка документів, торгівля людьми тощо. По-третє, злочинність нелегалів стає дедалі організованішою: якщо у попередні роки значна частина нелегальних іммігрантів складалася з порушників-одинаків, то нині 90% - це члени організованих груп. Вони пересуваються заздалегідь розробленими маршрутами за допомогою злочинних структур, які на кожній ділянці шляху забезпечують нелегальним іммігрантам за обумовлену плату житло, транспорт, провідників, підроблені документи. По-четверте, виникає низка нових економічних, соціальних, політичних, етнічних, духовних проблем, що стосуються перебування іноземців на території відповідної держави. У місцях своєї концентрації нелегальні іммігранти загострюють житлові проблеми, посилюють безробіття, підвищують навантаження на всю інфраструктуру відповідного регіону, що ускладнює роботу транспорту, підприємств побутового обслуговування, торгівлі тощо. Безумовно, що ці обставини призводять до погіршення криміногенної обстановки в Україні.

Проведений аналіз доводить, що в Україні активізувалася діяльність організованих злочинних груп, що спеціалізуються насамперед на створенні транснаціональної високоефективної системи управління нелегальними міграційними потоками. Встановлено, що збільшення потоку неконтрольованої нелегальної імміграції призвело до значного зростання криміналізації суспільства у прикордонних регіонах України. Крім того, зафіксовано збільшення кількості затримань громадян України - жителів прикордонних населених пунктів, які були помічниками нелегальних іммігрантів, виконуючи роль наставників, провідників, пособників, переправників.

У підрозділі 3.3. "Удосконалення діяльності правоохоронних органів України щодо протидії нелегальній імміграції" окреслено основні напрями діяльності правоохоронних органів щодо протидії нелегальній імміграції.

Попри всі позитивні результати щодо протидії нелегальній імміграції, вивчення матеріалів стосовно проведення оперативно-розшукових заходів щодо виявлення організованих злочинних угруповань, членами чи засновниками яких є іноземці, ліквідації нелегальної імміграції, виявлення та притягнення до відповідальності їх організаторів та осіб, причетних до переміщення нелегалів через територію України, дозволяє зробити висновок про неготовність правоохоронних органів в повному обсязі здійснювати цю роботу. Зазначається, що причини такого становища полягають у: недостатньому рівні обміну інформацією між оперативними підрозділами ОВС, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби; відсутності чіткої взаємодії між вказаними вище органами; недосконалому механізмі взаємодії України з відповідними правоохоронними органами сусідніх держав; відсутності науково обґрунтованих рекомендацій діяльності оперативних підрозділів щодо виявлення та ліквідації каналів нелегальної імміграції, а також осіб залучених до переміщення нелегалів через територію України. імміграція нелегальний законодавство адміністративний

Загалом зроблено висновок, що сучасний стан розвитку процесів нелегальної імміграції вимагає від правоохоронних органів створення дієвої та якісної системи протидії її проявам, що має містити такі організаційні та практичні заходи: інформаційно-аналітичне забезпечення; організацію документування та реалізації оперативних матеріалів; оперативне супроводження розслідування кримінальних справ; організацію взаємодії та обміну інформацією на всіх стадіях.