Історія реєстрації шлюбу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІСТОРІЯ РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ В УКРАЇНА

Вперше в Україні державна реєстрація шлюбу була проголошена Декретом «Про громадянський шлюб і про введення книг актів громадянського стану» від 20.02.1919 р. Відповідно шлюби, укладені до цього часу, не втрачали своєї сили і визнавалися дійсними. Однак і після революції виникали історичні обставини, коли здійснення реєстрації шлюбу державними органами було неможливим (воєнні роки, відсутність органів державної реєстрації актів цивільного стану тощо). За таких обставин держава визнавала шлюби, укладені в іншому порядку.

Так, законодавство чітко визначало певні території та час створення або відновлення відповідних державних органів, які реєстрували шлюби. Церковна реєстрація шлюбів визнавалася дійсною, якщо вона була здійснена до строків, вказаних у відповідних актах. Наприклад, в Указі Президії Верховної Ради УРСР «Про реєстрацію актів громадянського стану в Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Рівненській, Станіславській і Тернопільській областях УРСР» вказувалося, що записи одруження, вчинені служителями релігійних культів, єврейськими общинами і метрикальними конторами до 5.05.1940 р. вважаються такими, що мають законну силу.

За часів війни в деяких випадках реєстрація шлюбу здійснювалася в партизанських загонах, органах влади, створених окупаційними військами, або за релігійними обрядами. За шлюбами, укладеними до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану, визнавалася юридична сила, а за своїми наслідками вони прирівнювалися до шлюбів, укладених в державних органах запису актів цивільного стану.

Шлюб - це багатогранне соціальне явище, яке має різноманітні аспекти свого прояву і може розглядатися з різних точок зору. Не буде перебільшенням сказати, що осмислення природи та визначення основних ознак шлюбу здійснювалося протягом століть. За цей час виникли різні теорії шлюбу. Зокрема шлюб розглядався як вільний союз чоловіка та жінки, священне таїнство, цивільний договір, спеціальний статус особи тощо.

В найбільш узагальнюючому розумінні шлюб - це родинний союз співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Однак в юридичному сенсі таке визначення є неприйнятним. Справа в тому, що шлюб викликає цілу низку правових наслідків, що мають важливе значення як для самих учасників шлюбних відносин, так і для інших осіб та суспільства в цілому. В юридичних текстах першим з відомих було визначення шлюбу, надане римським юристом Модестіном, який вказував, що шлюб -- це союз чоловіка та дружини, спільність усього життя, єднання божого та людського права. В дореволюційній літературі шлюб визнавався як внормований правом довічний статевий союз чоловіка та жінки, або як союз чоловіка та жінки з метою співжиття, заснований на взаємній згоді і укладений у встановленій формі.

До прийняття Сімейного кодексу України в сімейному законодавстві, як відомо, не надавалося поняття шлюбу.

В Сімейному кодексі України від 10.01.2002 № 2947-III (зі змінами та доповненнями) вперше надане визначення шлюбу.

Згідно із ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному ргані реєстрації актів цивільного стану. шлюб соціальний законодавство

Звертає на себе увагу, що шлюб, у першу чергу, характеризується як сімейний союз чоловіка та жінки. Визначення шлюбу через поняття «союз чоловіка та жінки» можна вважати традиційним. Однак вказівка на те, що це -- сімейний союз має очевидні вади. Воно розкривається через поняття, яке саме потребує визначення. Термін «сімейний союз» відзначається такою ж багатоваріантністю змісту, як власне і «шлюб», тому характеристика шлюбу як сімейного союзу потребує додаткових пояснень.

Другою ознакою шлюбу, що закріплена в законі, є визначення його суб'єктного складу. Законодавець однозначно висловлюється щодо цього питання. Шлюб - це союз жінки та чоловіка, тобто осіб різної статі. В цілому така позиція законодавця є традиційною. Вітчизняне законодавство ніколи не визнавало одностатевих шлюбів, оскільки Україна не належить до держав з розвинутим рухом сексуальних меншин.

Необхідною або, як ще її називають, конститутивною ознакою шлюбу є його реєстрація державним органам реєстрації актів цивільного стану. Без такої реєстрації шлюбу як правової категорії немає. Так званий «цивільний шлюб» - це побутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієї ознаки шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка. Відсутність державної реєстрації не робить цей союз актом цивільного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова. Жінка та чоловік у цьому союзі мають статус сім'ї, але не мають статусу подружжя.

Релігійний обряд шлюбу відбувається зараз в Україні повсюдно. Духовна велич храму чи навіть найменшої церковки з церковним співом, вінцями на головах наречених, добрими напутніми словами священика - все це робить вінчання незабутньою подією в житті. Однак релігійний обряд шлюбу не має правового значення. Релігійний обряд шлюбу, як і раніше, не створює прав та обов'язків подружжя, залишаючись особистою справою жінки та чоловіка. Особи, які після вінчання спільно проживають без реєстрації шлюбу, мають статус сім'ї, але не мають правового статусу подружжя.

Тобто тільки шлюб, з лише йому притаманними ознаками, неодмінно залишиться основною правовою формою організації сімейного життя жінки і чоловіка й надалі виконуватиме важливі соціальні функції.

Умовами вступу до шлюбу є:

взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним (ст. 24);

досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку.

Шлюбний вік - це біологічний вік особи, який визначається законом або, у певних випадках - судом, з досягненням якого особа набуває права на шлюб. Виходячи з ч. 2 ст. 23 СК України мінімальний шлюбний вік (незалежно від статі) в Україні встановлено у 14 років.

За загальним правилом шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років (ст. 22 СК Ураїни).

Перешкодами для укладення шлюбу є:

перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі (ст. 25);

наявність між особами, що бажають зареєструвати шлюб, родинних зв'язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 26 Сімейного кодексу не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри - як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

наявність між особами, що бажають зареєструвати шлюб, відносин усиновлення. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитини. До того ж ч. 5 ст. 26 допускає можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною лише у разі скасування усиновлення. Стосовно реєстрації шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, також між дітьми, які були усиновлені ним, то право на укладення такого шлюбу може бути надане лише за рішенням суду;

недієздатність осіб (або особи), які бажають зареєструвати шлюб. У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним (ч. 3 ст. 39).

Статтею 27 Сімейного кодексу України визначено, що державна реєстрація шлюбу в соціальному значенні встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей. В суто правовому розумінні державна реєстрація шлюбу є юридичним фактом, який входить до юридичного складу, що породжує виникнення шлюбного правовідношення. Наявність зареєстрованого шлюбу свідчить про юридичний зв'язок чоловіка та жінки, набуття ними відповідної сукупності прав та обов'язків подружжя. Факт державної реєстрації шлюбу впливає і на інші цивільні відносини (порядок визначення походження дитини, спадкування тощо).

Шлюб підлягає державній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану, який складає актовий запис про шлюб. Реєстрація шлюбу, як і усіх інших актів цивільного стану, провадиться в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів (ст. 19 Закону України № 3807-ХІІ «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24.12.2003 р.). Громадяни, які вступають в шлюб ознайомлюються з даними, внесеними до актового запису та підтверджують це своїм підписом в самому запису.

Про факт реєстрації шлюбу органами реєстрації видається свідоцтво про шлюб, яке є бланком суворої звітності, виготовленому за єдиними зразками (ст. 21. Закону України № 3807-ХІІ «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24.12.2003 р.). Таке Свідоцтво видається на підставі вчиненого актового запису цивільного стану і в повній відповідності до нього.

За реєстрацію шлюбу справляється державне мито в розмірі і порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Шлюб реєструється після спливу місячного строку з дня подачі заяви. У визначених законодавцем випадках цей строк може бути скорочений.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Порядок анулювання актових записів цивільного стану

(розміщено 11.07.2013)

Порядок анулювання актових записів цивільного стану врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793.

Заява про анулювання актового запису цивільного стану подається заінтересованою особою до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника або за місцем зберігання актового запису, який підлягає анулюванню.

Громадяни України, а також іноземці, особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають заяву про анулювання актового запису цивільного стану, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва чи консульської установи України або до відділу державної реєстрації актів цивільного стану України за місцем зберігання актового запису.

Разом із заявою подаються документи, необхідні для розгляду та вирішення питання по суті, зокрема: паспорт або паспортний документ; свідоцтво про державну реєстрацію актів цивільного стану, яке підлягає анулюванню; письмове пояснення стосовно проведення подвійної державної реєстрації акту цивільного стану у разі анулювання повторно складеного актового запису; інші документи, що підтверджують вимоги заявника.

Питання про анулювання актових записів цивільного стану розглядається у тримісячний строк з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Цей строк може бути продовжений з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (за місцем їх подання), але не більше ніж на три місяці.

Актовий запис цивільного стану анулюється на підставі рішення суду або висновку відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України анулює актові записи цивільного стану на підставі рішення суду, зокрема про: анулювання актового запису цивільного стану; визнання шлюбу недійсним; визнання шлюбу неукладеним; визнання розірвання шлюбу фіктивним; скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає висновок про анулювання актового запису цивільного стану за заявою заінтересованої особи у випадках, якщо шлюб зареєстрований: з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідним братом і сестрою; з особою, яка визнана недієздатною, а також у разі виявлення поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану.

Одночасно із прийняттям рішення щодо анулювання актового запису цивільного стану відповідний орган, на підставі рішення або висновку якого проводиться анулювання актового запису цивільного стану, приймає рішення щодо вилучення і повернення анульованого свідоцтва відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі неповернення анульованого свідоцтва інформація про його анулювання оприлюднюється на офіційному веб-сайті Державної реєстраційної служби.

Размещено на Allbest.ru