Конституційно-правові основи законодавчого процесу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття, принципи і стадії законодавчого процесу

Законодавчий процес - це не тільки особлива форма державної діяльності із розробки і встановлення правових норм, а й творчий процес, побудований на засадничих принципах, що утворюють його логічну основу. В юридичній науці виділяють чотири основні принципи законодавчої діяльності:

· принцип адекватного відображення нормативно-правових потреб;

· принцип понятійної визначеності;

· принцип модальної збалансованості;

· принцип ретрибутивної забезпеченості.

Принцип адекватного відображення нормативно-правових потреб. Кожна правова норма повинна мати свій логічний фундамент, зміст її має бути визначено закономірностями суспільного розвитку, обумовлено його реальними потребами. Воля законодавця, як регулююча сторона його свідомості, повинна бути оптимально вмотивована. Мотивація є особливою логічною стадією законодавчого процесу. Лише науково обґрунтований норматив може бути втілений в офіційну правову норму, і це має бути закріплено конституційно.

Принцип понятійної визначеності. Мова закону - єдиний спосіб вираження думки законодавця, а правотворче мислення лежить в основі законодавчої діяльності. Тож мова - основний засіб формулювання правової норми.

Мова нормативно-правового акту має бути зрозумілою і загальновживаною, але разом з тим їй належить бути чіткою, ясною і лаконічною. Логічність тексту закону - загальна вимога для процесу нор- мотворчості, досягається через ясність мови викладу. Вона має бути настільки простою, аби кожний пересічний громадянин міг би точно і більш-менш правильно зрозуміти права і обов'язки, які породжує для нього правова норма, загальний зміст і сенс правового припису, і мати чітку настанову на його виконання.

Принцип модальної збалансованості. Модальний феномен будь- якої нормативної реальності виражається, як правило, в модусах: "дозволено", "обов'язково", "заборонено" і т. ін. Правового характеру ці модальні сполучення набувають у суспільних відносинах, однією із сторін яких виступає влада. Ефективність функціонування таких відносин обумовлена тим, наскільки збалансовані, тобто в якому логічному відношенні знаходяться складові частини правової модальності, як вони узгоджуються між собою. Нормальне, соціально здорове законодавство - не довільний набір тієї чи іншої кількості нормативів. Кожен модус має конкретні логічні передумови. Будь-яке, навіть найменш значуще протиріччя в законодавстві - це функціональна похибка, прогалина, що деформує і дестабілізує правозастосовний процес.

Принцип ретрибутивної забезпеченості. Ретрибутивна забезпеченість є функціональною специфікою права, умовою його ефективної дії. Закон без санкцій втрачає своє практичне призначення. створюючи механізм юридичного захисту на випадок виникнення правопорушення, санкції визначають зміст і реальну функціональну силу принципу невідворотності юридичної ретрибуції, ігнорування якого чи непослідовне проведення в дію можуть призвести до деградації або навіть ліквідації самої правової державності як такої.

Як уже відзначалося, законодавчий процес являє собою сукупність юридично значущих дій, пов'язаних між собою. Він включає такі стадії:

1. передпроектна стадія - стадія законодавчої ініціативи - внесення пропозиції прийняти новий або внести зміни до діючого закону, що виходить від осіб чи установ, яким надано таке право;

2. 

2. проектна стадія:

ь а) ухвалення рішення про підготовку законопроекту;

ь б) доручення розробити законопроект;

ь в) розробка законопроекту і його попередня експертиза;

ь г) внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду:

· попереднє обговорення законопроекту в парламентських профільних комітетах і спеціальних комісіях;

· розгляд альтернативних законопроектів;

ь д) в разі необхідності - винесення законопроекту:

· на обговорення широкого кола кваліфікованих спеціалістів - проведення парламентських слухань, конференцій, "круглих столів" тощо;

· на всенародне обговорення;

3. стадія ухвалення законопроекту:

ь а) обговорення і схвалення основних положень законопроекту;

ь б) обговорення і схвалення законопроекту постатейно;

ь в) обговорення і схвалення законопроекту в цілому;

4. засвідчувальна стадія:

ь а) підписання закону спікером парламенту та передача його на розгляд главі держави;

ь б) санкціонування (розгляд та підписання) закону главою держави;

5. промульгація (від лат. рттиіцаґїо - публічне оголошення) закону:

ь а) підготовка і видання уповноваженим органом (парламентом або главою держави) спеціального акта про введення закону в дію;

6. включення закону до державного реєстру нормативних актів, де вказується наданий йому реєстраційний номер;

ь в) публікація закону в офіційних друкарських виданнях;

ь б) набрання чинності законом.

Першим етапом законодавчого процесу є підготовка проекту закону. Прийняття рішення про підготовку законопроекту знаменує собою початок законодавчого процесу. Із прийняттям такого рішення визначається тематична спрямованість майбутнього акта, його загальний орієнтир. За запропонованим до розробки законопроектом попередньо складається його концепція. До змісту концепції законопроекту включаються такі його параметри, як загальний зміст, основні ідеї, характеристика і орієнтовний план. В залежності від наукової обґрунтованості такої концепції визначаються строки прийняття акта, перевіряються його якість та ефективність. У концепції нормативного акта вказується також належність його до певного ієрархічного рівня правової системи, що видається особливо важливим на даному етапі його формування.

Сам процес підготовки проекту законодавчого акта складається з низки стадій, серед яких можна виокремити:

ь а) створення концепції майбутнього закону;

ь б) аналіз існуючих норм, що регулюють конкретні відносини, і вивчення відповідного іноземного досвіду;

ь в) безпосередня робота над текстом законопроекту;

ь г) експертиза готового законопроекту.

В процесі складання проектів деяких законів виникає необхідність підготувати інші акти, що розвивають і конкретизують (деталізують) ці закони. Зазвичай в тексті основного закону вирішується питання про підготовку і прийняття таких актів, передбачаються положення про порядок їх оприлюднення і введення в дію. Але це ще не гарантує своєчасної підготовки усього комплексу норм для розв'язання конкретного соціального питання.

Обговорення, дороблення і узгодження проекту - це стадія, що завершує підготовчий етап. Сутність процедури полягає в детальному і всебічному обговоренні проекту робочою групою експертів із залученням до цього процесу найбільш кваліфікованих спеціалістів. Пропозиції і зауваження, висловлені під час обговорення, узагальнюються, й у відповідності з ними проект остаточно доопрацьовується і редагується. Після цього він розглядається тим органом чи комісією, якій доручено безпосередню підготовку проекту і внесення його на затвердження законодавчого органу. Підготовка проекту завершується прийняттям органом, який його готує, рішення про направлення законопроекту на розгляд законодавчого органу.

Затвердження законопроекту є центральною стадією законодавчого процесу, адже саме на цьому етапі відбувається надання державній волі значення правила, що знаходиться в тексті законопроекту. Можна виділити чотири основні стадії "офіційного проходження" закону:

ь а) внесення законопроекту на розгляд законодавчого органу;

ь б) безпосереднє обговорення законопроекту;

ь в) прийняття закону;

ь г) оприлюднення ухваленого закону.

Прийнято виділяти два види внесення законопроекту на розгляд законодавчого органу. Перший являє собою кооперативне внесення, коли законодавчий орган зобов'язаний розглянути поставлене питання, оскільки зв'язаний волевиявленням ініціатора законопроекту. Другий - це факультативне внесення, коли лише від самого законодавчого органу залежить, включати до свого порядку денного внесений законопроект або залишити його без розгляду, чи направити його на доопрацювання або редагування відповідальному за його підготовку комітету чи комісії.

Правовідношення законодавчої ініціативи як суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок виникає лише в тому випадку, коли внесено законопроект і коли він та додані до нього супровідні документи відповідають встановленим законом процедурно- процесуальним вимогам.Право законодавчої ініціативи виникає лише з моменту внесення законопроекту. Цьому праву відповідає обов'язок законодавчого органу прийняти внесений проект і включити його розгляд до порядку денного свого найближчого засідання, розглянути його і ухвалити щодо нього своє рішення.

Слід враховувати, що законодавча ініціатива не передбачає обов'язку законодавчого органу схвалити запропонований проект, Але при реалізації права законодавчої ініціативи законодавчий орган повинен буде розглянути поданий йому законопроект і прийняти щодо нього певне рішення. Цим законодавча ініціатива відрізняється від інших видів законотворчих пропозицій і ініціатив.

Наступна стадія - обговорення проекту закону на засіданні законодавчого органу, що дає можливість повно і всебічно ознайомитися із законопроектом, висловити з приводу нього свої думки й погляди, внести необхідні зміни і поправки, і в результаті сформувати найбільш доцільний і оптимальний варіант законодавчого акта.

Процес створення закону завершується його публікацією. Щоб стати загальнообов'язковим велінням держави, правова норма повинна об'єктивуватися в загальнодоступних друкованих засобах масової інформації, і ця очевидна умова видається особливо важливою в контексті принципу гласності і відкритості у діяльності органів публічної влади.

Оприлюднення законів є головною передумовою набрання ними чинності і юридичною підставою презумпції знання законів. Опублікування є встановлений законом спосіб доведення до загального відома громадян та їх об'єднань, державних органів та їх посадових осіб прийнятого законодавчого акту, що полягає, як правило, у поміщенні повного і автентичного його тексту у загальнодоступному, офіційному друкованому засобі масової інформації.

2. Порядок здійснення права законодавчої ініціативи

Законодавча ініціатива - це пропозиція прийняти новий або внести зміни до діючого закону, що виходить від осіб чи установ, яким надано таке право. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президенту України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України та Нац Банку У.Кабінет Міністрів України має виключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України.Проект закону про надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України вносить Президент України або Кабінет Міністрів України.

Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради:

а) законопроектів - проекти законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру;

б) проектів актів Верховної Ради - проекти постанов, резолюцій, декларацій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної Ради;

в) пропозицій до законопроектів - внесення змін до тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), зміни порядку розміщення, об'єднання розділів, глав, статей, їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті;

г) поправок до законопроектів - внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту.

Пропозиція щодо структурних частин законопроекту має містити послідовно викладені назви розділів, глав, а в разі необхідності - статей, частин чи пунктів законопроекту.Поправка може бути внесена письмово до законопроекту, який готується до другого і третього читань, а також усно під час розгляду законопроекту в другому читанні на пленарному засіданні Верховної Ради.Законопроект має бути оформлений відповідно до вимог закону. Він подається до Верховної Ради за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом. Якщо законопроект ініційовано кількома народними депутатами, ініціатором його внесення вважається народний депутат, прізвище (підпис) якого на ньому зазначено першим. У разі якщо зазначений народний депутат відкликає свій підпис, ініціатором вважається той, чиє прізвище є наступним. Ініціатор внесення чи представник суб'єкта права законодавчої ініціативи має право на доповідь законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради та на засіданні головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії з цього питання.Законопроект, у якому пропонується внести зміни до закону (законів), не може поєднуватися зі змінами до Конституції України. Законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта.Кожен законопроект повинен містити положення щодо порядку набрання ним чинності.Якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі "Перехідні положення" цього законопроекту або у одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті. До законопроекту обов'язково додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень такого законопроекту в разі його прийняття.Законопроект вноситься на реєстрацію разом із низкою супровідних документів, зокрема, з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити:

ь обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства;

ь обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття;

ь інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту.Зазначені документи подаються письмово разом з їх електронним файлом.Усі зареєстровані законопроекти та супровідні документи вводяться апаратом Верховної Ради до бази даних законопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради.

3. Попередній розгляд та експертиза законопроектів

Кожен законопроект після його реєстрації не пізніш як у п'ятиденний строк направляється Головою Верховної Ради України або його Першим заступником чи заступником у бюджетний комітет для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну та/ або видаткову частину бюджетів та виконання закону про Державний бюджет України в поточному бюджетному періоді, та в комітет, який визначається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту (головний комітет). Головний комітет не пізніш як у тридцятиденний строк попередньо розглядає законопроект і ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради. До висновку головного комітету додається висновок бюджетного комітету, який має бути поданий до головного комітету не пізніш як у чотирнадцятиденний строк з дня отримання законопроекту для надання висновку.

Для попереднього розгляду законопроекту на засідання головного комітету запрошується ініціатор внесення законопроекту чи представник суб'єкта права законодавчої ініціативи, а в разі необхідності - представники Кабінету Міністрів, міністерств, інших державних органів, об'єднань громадян, а також експерти, фахівці та інші особи. Інші комітети за зверненням головного комітету або з власної ініціативи розглядають законопроект і направляють свої висновки до головного комітету. Голова Верховної Ради України або його Перший заступник чи заступник за наявності передбачених законом підстав за пропозицією головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії або Погоджувальної ради може повернути внесений законопроект суб'єкту права законодавчої ініціативи без його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради. Підставами для такого повернення є:

1. висновок комітету, до предмета відання якого належать питання конституційного права, про те, що законопроект суперечить положенням Конституції України, крім випадків, коли він стосується внесення змін до Конституції;

2. невідповідність оформлення законопроекту встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами вимогам;

3. відсутність фінансово-економічного обґрунтування законопроекту, якщо головний комітет чи відповідна тимчасова спеціальна комісія не вважають за можливе розглядати його без такого обґрунтування;

4. наявність прийнятого в першому читанні законопроекту, щодо якого внесений проект є альтернативним;

5. відхилення на поточній сесії Верховної Ради законопроекту, положення якого дослівно або по суті повторюють поданий законопроект.

Повернення законопроекту суб'єкту права законодавчої ініціативи здійснюється в п'ятнадцятиденний строк після отримання висновку головного комітету чи відповідної тимчасової спеціальної комісії з повідомленням про причину повернення. Повернені законопроекти можуть бути повторно внесені на розгляд Верховної Ради за умови усунення недоліків, що стали підставою для їх повернення.

На пленарному засіданні Верховної Ради розглядаються лише законопроекти, включені до порядку денного сесії Верховної Ради. Питання про включення законопроекту до порядку денного сесії розглядається Верховною Радою протягом 30 днів після ухвалення висновку головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії.

За процедурним рішенням Верховної Ради для невідкладного розгляду може бути включено до порядку денного пленарного засідання (без додаткового включення до порядку денного сесії) законопроект, якщо він був підготовлений для термінового розгляду на виконання відповідного доручення Верховної Ради.

Невідкладними є законопроекти, що визначені Президентом України або рішенням Верховної Ради як такі. Верховна Рада може прийняти рішення про визначення законопроекту невідкладним після включення його до порядку денного сесії Верховної Ради або в ході його наступного розгляду.

Верховна Рада може прийняти рішення щодо законопроектів, визначених як невідкладні, про одноразове відхилення (ad hoc) від процедури розгляду, передбаченої її Регламентом, і скоротити строки внесення альтернативних законопроектів, внесення пропозицій і поправок, а також строки надання законопроекту народним депутатам до його розгляду в тому чи іншому читанні. Законопроект, визначений як невідкладний, після завершення його попереднього розгляду чи доопрацювання включається до порядку денного найближчого пленарного засідання Верховної Ради і розглядається позачергово.

Щодо кожного законопроекту, включеного до порядку денного сесії Верховної Ради, апарат Верховної Ради та головний комітет ведуть справу законопроекту. Вона містить документи, внесені в порядку законодавчої ініціативи, документи, підготовлені в процесі розробки, розгляду, доопрацювання, прийняття відповідного законопроекту, а також документи, які підготовлені органами Верховної Ради, державними органами, установами і організаціями за зверненням парламенту.

Усі внесені до Верховної Ради законопроекти після їх реєстрації не пізніш як у п'ятиденний строк надаються народним депутатам. Після попереднього розгляду законопроекту у головному комітеті народним депутатам надаються також відповідні висновки головного комітету та висновки інших комітетів щодо цього законопроекту.

Поряд з основним також можуть подаватися альтернативні законопроекти. Альтернативними вважаються законопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же суспільних відносин. Альтернативний законопроект може бути внесений не пізніш як у чотирнадцятиденний строк після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання.

Альтернативні законопроекти до повторного першого читання можуть бути внесені в десятиденний строк з дня направлення на повторне перше читання законопроекту, щодо якого він є альтернативним. Після прийняття законопроекту в першому читанні внесення альтернативних законопроектів щодо нього не допускається.

Законопроекти розглядаються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох читань. Розгляд і прийняття законопроекту за такою процедурою включає:

1. перше читання - обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу;

2. друге читання - постатейне обговорення і прийняття законопроекту у другому читанні;

3. третє читання - прийняття законопроекту, який потребує доопрацювання та узгодження, в цілому.

Рішення про проведення повторних перших, других читань законопроектів Верховна Рада може приймати не більше двох разів.

За рішенням Верховної Ради допускається остаточне прийняття законопроекту (крім проектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів) відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, що не потребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо його змісту від народних депутатів, інших суб'єктів права законодавчої ініціативи, юридичного чи експертного підрозділів апарату Верховної Ради.Законопроекти, підготовлені для розгляду Верховною Радою в другому та третьому читаннях, надаються народним депутатам у вигляді порівняльних таблиць, а до законопроектів про внесення змін до законів порівняльні таблиці надаються для розгляду Верховною Радою і в першому читанні.

Законопроекти, не прийняті Верховною Радою попереднього скликання в першому читанні за основу, вважаються знятими з розгляду і не розглядаються Верховною Радою нового скликання.Верховна Рада своїм рішенням може зняти законопроект з розгляду, якщо внаслідок прийняття інших законодавчих актів чи з інших причин законопроект втратив свою актуальність.Знятими з розгляду вважаються також відкликані та відхилені законопроекти.Pаконопроект може бути відкликаний суб'єктом права законодавчої ініціативи, який його вніс, до включення такого законопроекту до порядку денного парламентської сесії. Законопроект, уже включений до порядку денного сесії до його прийняття Верховною Радою в першому читанні за основу, може бути відкликаний за її власним рішенням і знятий з розгляду.

4. Розгляд законопроектів у першому читанні

Після включення законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради підготовка його до першого читання здійснюється головним комітетом. Альтернативні законопроекти розглядаються, як правило, в порядку черговості їх внесення. При розгляді альтернативних законопроектів головний комітет може рекомендувати Верховній Раді взяти за основу один із них або підготувати інший законопроект, який вноситься на розгляд Верховної Ради народними депутатами - членами цього комітету. При підготовці законопроекту до першого читання головний комітет може викласти в ньому альтернативні варіанти спірних положень.Верховна Рада розглядає альтернативні законопроекти на пленарному засіданні одночасно з основним законопроектом.

За наслідками підготовки законопроекту до розгляду в першому читанні головний комітет ухвалює висновок, який має містити:

ь а) пропозицію про прийняття Верховною Радою щодо відповідного законопроекту (кожного з альтернативних законопроектів у разі їх внесення) одного з рішень, передбачених законом, та обґрунтування такої пропозиції;

ь б) пропозицію щодо перенесення розгляду законопроекту (у разі необхідності).

У разі розгляду альтернативних законопроектів головний комітет може внести пропозицію про попереднє визначення Верховною Радою основних положень, принципів, критеріїв та його структурних частин, на яких має ґрунтуватися відповідний законопроект.

Розгляд законопроекту в першому читанні, як правило, проводиться за процедурою повного обговорення. Однак Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про обговорення проекту і за скороченою процедурою. Останнє не допускається при розгляді проектів кодексів та інших законопроектів, у яких кількість статей, пунктів понад 100. Після завершення обговорення законопроекту в першому читанні проводиться голосування щодо прийняття одного з таких рішень:

ь прийняття законопроекту за основу з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання;

ь відхилення законопроекту;

ь повернення законопроекту суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання або направлення його до головного комітету для підготовки на повторне перше читання, визначивши при цьому основні положення, принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьований законопроект чи його структурні частини;

ь опублікування законопроекту у визначеному Верховною Радою друкованому засобі масової інформації для всенародного обговорення, доопрацювання його головним комітетом з урахуванням наслідків обговорення і подання на повторне перше читання.

Верховна Рада після прийняття законопроекту за основу може прийняти рішення про прийняття законопроекту в цілому.

Законопроект вважається відхиленим, якщо жодне із зазначених вище рішень не підтримано необхідною кількістю голосів народних депутатів.

Законопроект на повторне перше читання подається у визначений Верховною Радою строк, але не пізніше 30 днів після дня його попереднього розгляду, у новій редакції, підготовленій головним комітетом та/або суб'єктом права законодавчої ініціативи, з висновками головного та інших комітетів і розглядається в такому самому порядку, що передбачений законом для розгляду законопроектів у першому читанні.

До повторного першого читання законопроекту пропозиції до законопроекту вносяться в десятиденний строк після дня попереднього першого читання цього законопроекту. До повторного першого читання законопроекту вносяться пропозиції лише щодо його основних положень, принципів, критеріїв.

Строки подання на повторне перше читання законопроекту, щодо якого прийнято рішення про всенародне обговорення, визначаються окремою постановою Верховної Ради.

Головний комітет та/або суб'єкт права законодавчої ініціативи, які відповідно до рішення Верховної Ради підготували законопроект на повторне перше читання, мають право на доповідь.

5. Розгляд законопроектів у другому читанні

Пропозиції та поправки для підготовки законопроекту до другого читання вносяться в чотирнадцятиденний строк після дня прийняття законопроекту в першому читанні за основу. До повторного другого читання законопроекту пропозиції та поправки вносяться в десятиденний строк після дня попереднього другого читання.

Верховної Ради. Цей законопроект має бути завізований головою головного комітету, керівником секретаріату цього комітету та керівниками юридичного і редакційного підрозділів апарату Верховної Ради.



Законопроект, підготовлений до другого читання, подається у вигляді порівняльної таблиці, яка має містити:

ь текст законопроекту, прийнятого за основу;

ь усі внесені та невідкликані пропозиції, поправки, що мають суцільну нумерацію і розміщуються нарівні з відповідними статтями законопроекту, із зазначенням ініціаторів їх внесення - суб'єктів права законодавчої ініціативи;

ь висновок головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок;

ь остаточну редакцію статей законопроекту, що пропонується головним комітетом для прийняття у другому читанні.

Під час розгляду законопроекту в другому читанні Верховна Рада проводить його постатейне обговорення та голосування. У разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування окремі частини, пункти, підпункти, речення або статті. Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про розгляд законопроекту розділами, частинами з проведенням щодо них самостійного обговорення і голосування.

За наполяганням ініціатора внесення - суб'єкта права законодавчої ініціативи може бути проведено обговорення відхилених головним комітетом пропозицій, поправок, що стосуються відповідних статей законопроекту. За наполяганням народних депутатів може бути проведено обговорення врахованої головним комітетом пропозиції, поправки з наступним голосуванням щодо її прийняття, вилучення в цілому чи її частини. У такому ж порядку може бути порушено питання про розгляд пропозиції, поправки до відповідного тексту статті законопроекту, прийнятого в першому читанні, але відсутньої у запропонованій головним комітетом редакції.

Верховна Рада проводить голосування по кожній пропозиції, поправці, відхиленій головним комітетом, якщо на цьому наполягає ініціатор внесення - суб'єкт права законодавчої ініціативи. Після завершення розгляду пропозицій, поправок, що надійшли до відповідної статті законопроекту, Верховна Рада проводить голосування щодо статті в цілому.

У разі якщо не надійшло пропозицій і поправок до статей або немає зауважень до запропонованого головним комітетом тексту законопроекту і народні депутати, пропозиції чи поправки яких відхилені головним комітетом, не наполягають на їх голосуванні, головуючий на пленарному засіданні може об'єднати голосування в цілому щодо декількох таких послідовно розміщених статей.

У разі якщо жоден із внесених на друге читання варіантів статті голосуванням не підтримано, стаття вважається відхиленою.

Після завершення постатейного розгляду законопроекту Верховна Рада проводить голосування щодо прийняття законопроекту в другому читанні. Якщо до законопроекту немає зауважень народних депутатів, головуючий на пленарному засіданні може поставити його на голосування в цілому як акт Верховної Ради. Таке голосування не проводиться, якщо внаслідок неприйняття Верховною Радою тих чи інших статей законопроекту або істотної зміни запропонованої головним комітетом редакції окремих його структурних частин, в тексті виникають суперечності чи прогалини, які виключають можливість застосування норм законопроекту після його остаточного прийняття та набрання ним чинності.

Якщо законопроект не поділяється на статті, пункти, то на голосування ставляться окремо назва законопроекту, його текст та законопроект у цілому.

До проведення голосування щодо прийняття законопроекту у другому читанні та в цілому Верховна Рада може доручити головному комітету чи утвореній Верховною Радою редакційній групі внести редакційні уточнення з урахуванням поправок, внесених безпосередньо на пленарному засіданні Верховної Ради під час розгляду законопроекту. У цьому випадку голосування щодо законопроекту у другому читанні відкладається на строк, визначений Верховною Радою, і наступний його розгляд розпочинається з голосування без прийняття рішення про включення до порядку денного і без обговорення. Відредагований і уточнений законопроект надається народним депутатам перед початком пленарного засідання або безпосередньо перед голосуванням законопроекту в другому читанні.

За результатами розгляду законопроекту в другому читанні Верховна Рада приймає рішення про:

1. прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітету підготувати його до третього читання;

2. прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому;

3. прийняття законопроекту в другому читанні за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання;

4. повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання.

Законопроект вважається відхиленим, якщо жодне із зазначених рішень не отримає на свою підтримку необхідної кількості голосів народних депутатів.

6. Розгляд законопроектів у третьому читанні

До законопроекту, який готується до третього читання, поправки вносяться у п'ятиденний строк після дня попереднього читання. До третього читання законопроекту, який готується головним комітетом, вносяться лише поправки щодо внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту, а також поправки, внесені з метою узгодження між собою структурних частин прийнятого у другому читанні законопроекту без зміни його змісту. Будь-які інші поправки відхиляються головним комітетом без розгляду їх по суті.

Законопроект, підготовлений до третього читання разом із висновком головного комітету та іншими супровідними документами щодо нього, надається народним депутатам не пізніш як за п'ять днів до дня його розгляду. Цей законопроект має бути завізований головою головного комітету, керівником секретаріату цього комітету та керівниками юридичного і редакційного підрозділів апарату Верховної Ради.

Для розгляду законопроекту в третьому читанні головним комітетом подається порівняльна таблиця, яка містить остаточну редакцію законопроекту. Одночасно із законопроектом, підготовленим до третього читання, головним комітетом подаються:

· перелік законів, до яких у зв'язку з прийняттям цього закону необхідно внести зміни (за їх наявності);

· одержаний головним комітетом, у разі необхідності, від Кабінету Міністрів України план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення в дію закону після прийняття законопроекту;

· проекти актів Кабінету Міністрів, інших центральних органів виконавчої влади, прийняття яких передбачено в законопроекті, що розглядається, або є необхідним для введення відповідного закону в дію, якщо Верховною Радою приймалося рішення про необхідність розробки таких проектів актів.

Розгляд законопроекту у третьому читанні включає:

а) голосування щодо статей законопроекту, текст яких зазнав змін після їх прийняття у другому читанні;

б) голосування щодо проекту постанови, внесеного народними депутатами - членами головного комітету, про схвалення підготовленого Кабінетом Міністрів України плану організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів щодо введення в дію закону після прийняття законопроекту;

в) голосування законопроекту в цілому.

Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь- яких змін (за винятком виправлення граматичних чи технічних помилок) допускається лише за пропозицією Голови Верховної Ради України в порядку, визначеному законом.

За результатами розгляду законопроекту у третьому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

1. прийняття закону в цілому і направлення його на підпис Президенту України;

2. перенесення голосування щодо законопроекту в цілому у зв'язку із прийняттям рішення про перенесення розгляду законопроекту або до подання Кабінетом Міністрів України проектів актів, прийняття яких передбачено в законопроекті, що розглядається;

3. схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум;

4. відхилення законопроекту.

У разі прийняття рішення про схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум, винесення законопроекту на всеукраїнський референдум та визначення його результатів здійснюються відповідно до положень Конституції України та законів, що регулюють питання проведення всеукраїнського референдуму.

У разі якщо Верховною Радою не прийнято жодного із перелічених вище рішень, законопроект вважається відхиленим.

конституційний правовий законодавчий процес

7. Порядок направлення прийнятих законів на підпис глав держави та процедура подолання президентського вето

Текст закону, прийнятий Верховною Радою, не пізніш як у десятиденний строк оформляється головним комітетом, візується головою комітету та керівником секретаріату цього і подається на підпис Голові Верховної Ради.

Голова Верховної Ради України підписує поданий на підпис закон не раніше двох і не пізніше п'яти днів з дня його подання. У разі виявлення порушень встановленої законом законодавчої процедури, наслідком чого може бути скасування результатів голосування Під час розгляду пропозицій щодо усунення неузгодженостей чи неточностей головуючий на пленарному засіданні доповідає суть питання. Загальне обговорення питання не проводиться.

Підписаний закон Голова Верховної Ради України невідкладно направляє Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його, або повертає закон разом із своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі, якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

У тому випадку, коли Президент України все-таки застосував право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону і у визначений ч. 2 ст. 94 Конституції України строк повернув закон до Верховної Ради зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями, наслідком цього є скасування результатів голосування за закон у цілому і відкриття процедури його повторного розгляду у Верховній Раді. Закон, повернений Президентом України до Верховної Ради для повторного розгляду, розглядається позачергово на пленарному засіданні Верховної Ради не пізніш як через 30 днів після його повернення з пропозиціями Президента України, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.

Пропозиції Президента України до поверненого ним закону розглядаються у головному комітеті, який здійснював підготовку його остаточної редакції. Під час розгляду цих пропозицій головний комітет вивчає обґрунтованість кожної окремої пропозиції та ухвалює висновок щодо доцільності її прийняття чи відхилення.

У разі якщо Президент України пропонує відхилити прийнятий закон, голосування проводиться щодо відхилення закону в цілому. Якщо пропозиція про відхилення закону в цілому підтримана більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, закон вважається відхиленим. У разі якщо пропозиція Президента України про відхилення закону в цілому не підтримана Верховною Радою, голосування проводиться щодо повторного прийняття закону в цілому (долання вето), і він вважається прийнятим у цілому, якщо на його підтримку отримано не менш як дві третини голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, після чого закон направляється на підпис Президенту.

Якщо пропозиція Президента України не підтримана більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, вона вважається відхиленою. Текст статті, до якої вносилася така пропозиція, залишається у попередній редакції. Після завершення голосування пропозицій Президента проводиться голосування щодо прийняття закону в цілому.

У разі прийняття всіх пропозицій Президента закон вважається прийнятим у цілому, якщо за нього проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

За рішенням Верховної Ради не прийнятий після повторного розгляду закон може бути направлений на доопрацювання до головного комітету, який не пізніш як у тридцятиденний строк після дня розгляду Верховною Радою цього закону зобов'язаний повторно внести його на розгляд Верховної Ради. Якщо рішення Верховної Ради про направлення закону на доопрацювання до головного комітету не прийнято, він вважається відхиленим. Якщо після доопрацювання при наступному повторному розгляді закон не отримав необхідної кількості голосів народних депутатів на підтримку, він вважається відхиленим.Прийнятий після повторного розгляду закон із пропозиціями Президента України оформляється головним комітетом і подається на підпис Голові Верховної Ради, який підписує та невідкладно направляє його Президентові України.

У разі якщо Президент України не підписав закон, прийнятий Верховною Радою під час повторного розгляду не менш як двома третинами голосів народних депутатів від її конституційного складу, Голова Верховної Ради України невідкладно офіційно оприлюднює такий закон і опубліковує його за своїм підписом.Підписані Президентом України закони та закони, які офіційно оприлюднені Головою Верховної Ради України, публікуються в газеті "Голос України" та у "Відомостях Верховної Ради України". Публікація законів у цих друкованих засобах масової інформації вважається офіційною.

Після набрання чинності законом апарат Верховної Ради разом з відповідним головним комітетом веде справу закону, яка містить:

1. прийнятий текст закону;

2. прийнятий Верховною Радою план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для реалізації положень прийнятого закону, а також повідомлення, що надійшли до Верховної Ради, про хід виконання цього плану Кабінетом Міністрів України;

3. перелік і тексти прийнятих Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів на виконання положень цього закону;

4. повідомлення Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів України, Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб про дотримання положень закону, а також у разі надходження їх пропозицій щодо підвищення ефективності дії цього закону;

5. документи, відповідні остаточні редакції тексту закону, пов'язані зі зміною чи втратою чинності закону;

6. рішення та висновки Конституційного Суду щодо закону, роз'яснення Верховного Суду щодо положень закону, якщо такі є.

8. Прядок підписання та оприлюднення нормативно-правових актів

Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності регламентується Указом Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно- правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 р. Згідно з положеннями зазначеного Указу Закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є "Офіційний вісник України" і газета "Урядовий кур'єр".

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України". Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України". В окремих випадках акти Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, названих вище. При цьому варто зауважити, що нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.

Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Нормативно-правові акти Верховної Ради і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно- правові акти Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти ж уряду, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Якщо закон України чи інший акт Верховної Ради України опубліковано в будь-якій із газет, зазначених вище, чи в "Офіційному віснику Президента України", до його опублікування в "Офіційному віснику України" чи "Відомостях Верховної Ради України", він набирає чинності після опублікування в тій із вказаних газет, де його опубліковано раніше, чи в "Офіційному віснику Президента України". Якщо ж інший нормативно-правовий акт опубліковано в "Офіційному віснику Президента України" чи в газеті "Урядовий кур'єр" до його опублікування в "Офіційному віснику України", він набирає чинності після його опублікування в тому із вказаних офіційних друкованих видань, де його опубліковано раніше.

Акти Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліковані акти Верховної Ради і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Размещено на Allbest.ru