Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття біржі, аукціону та конкурсу

Розділ 2. Нормативна основа купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах в Україні

Розділ 3. Особливості договорів купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах в національній правовій системі

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Кожен у своєму житті хоча б раз укладав договір купівлі-продажу. Можна без перебільшення сказати, що це найпопулярніший договір, який застосовується щодня мільярдами людей. Даний договір базується на попиті, який щомиті змінюється, та пропозиції, яка щоразу прагне задовольнити існуючий попит.

Звичайний договір купівлі-продажу у ринкових відносинах передбачає конкуренцію продавців. Проте об'єктом вивчення цієї роботи є договір купівлі-продажу, де конкурують не лише продавці, але й покупці. Мова йтиме про договори, які укладаються на біржах, аукціонах і конкурсах. Особливістю цих договорів є те, що в їхній основі лежить торг, що і передбачає змагання покупців. У повсякденному житті люди майже не застосовують дані договори, і навіть можна прожити все життя жодного разу не здійснивши хоча б однієї з цих операцій. Хоча їх значення є надзвичайно важливим для розвитку ринкових відносин, покращення економічного клімату в країні та інтеграції національної економіки у світову, особливо це стосується діяльності бірж.

У зв'язку з важливим значенням даних видів договорів купівлі-продажу не менше значення має правова регламентація вчинення цих правочинів. Україна є молодою державою, яка інтенсивно розвивається і рухається у напрямку до індустріальної країни. Будь-яка розвинена держава є правовою, де панує верховенство права, саме тому національне законодавство повинно бути гармонізованим та впорядкованим, що значним чином полегшує існування самої держави і суспільства. На думку автора, ефективне законодавство повинно детально регламентувати явища об'єктивною дійсності, але при цьому залишати свободу дій учасникам правовідносин і не посягати на їхні природні права. Це стосується і нормативної бази, яка регулює економічні відносини, а особливо договір купівлі-продажу, що є рушійним механізмом економіки.

Актуальність даної теми посилюється тим, що Україна, після пережитих потрясінь, невдовзі стане повноправним членом європейського співтовариства, а вдосконалення і гармонізація національного законодавства є одними із вимог європейської спільноти.

Метою курсової роботи є комплексний аналіз вітчизняного законодавства, з'ясування особливостей договорів купівлі-продажу, що укладаються на біржах, аукціонах і конкурсах.

Відповідно до поставленої мети, передбачається вирішення завдань, таких як:

· з'ясувати значення понять біржі, аукціону та конкурсу, характерних рис, за якими можна відрізнити одне поняття від іншого;

· визначити проблеми вітчизняного законодавства, яке стосується договорів купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах;

· виокремити особливості зазначених вище договорів.

Об'єктом дослідження є купівля-продаж на біржі, аукціоні, конкурсі.

Предметом дослідження є вітчизняне законодавство та правова доктрина, що стосується купівлі-продажу на біржах, аукціонах та конкурсах.

Логіка дослідження зумовила таку структуру роботи: вступ, розділ І «Поняття біржі, аукціону та конкурсу», розділ ІІ «Нормативна основа купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах в Україні», розділ ІІІ «Особливості договорів купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах в національній правовій системі», висновки, список використаних джерел. Коротка характеристика розділів зводиться до наступного:

Розділ 1. У даному розділі розкриваються поняття біржі, її характерні ознаки та наводиться класифікація за різними критеріями. До того ж у розділі висвітлюється поняття аукціону, загальноприйнятий у світовій практиці порядок проведення аукціонів та здійснюється диференціація за порядком проведення на голанський, американський та англійський аукціони. Також наводиться узагальнене визначення поняття «конкурс» та базові елементи цього поняття.

Розділ 2. У другому розділі здійснюється аналіз національного законодавства, виокремлюються ті нормативні акти, які здебільшого або в цілому регламентують купівлю-продаж на біржах, аукціонах і конкурсах. До того описується те, яким чином дані торгівельні процедури відбуваються в Україні.

Розділ 3. Цей розділ розкриває особливості вищеперерахованих договорів, характерні для українського законодавства. Ці особливості стосуються самих понять, форми та порядку укладення договорів, їхніх суб'єктів та об'єктів, юридичних фактів, які передують укладенню договорів купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах.

Теоретична основа дослідження ґрунтується на наукових працях таких авторів як Мамутов В.К., Полішко Н.Л., Ротань В.Г., на підручниках, авторами яких є Апопій В.В., Белявцев М.І., Бобкова А. Г., Жук Л. А., Жук І. Л., Міщук І.П., Моісеєв Ю. О., Неживець О. М., Щербина В. С., Шестопалова Л.В. та інші.



Розділ 1. Поняття біржі, аукціону та конкурсу

Купівля-продаж є найбільш поширеною операцією у сьогоднішній комерційній діяльності. Проте ми рідко здійснюємо купівлю-продаж за допомогою бірж, аукціонів чи конкурсів. Саме для популяризації торгівлі на аукціонах, біржах і конкурсах та інтеграції національної економіки у світову необхідно з'ясувати значення цих категорій.

Найчастіше дослідники розглядають біржу як постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами (сировиною, продуктами харчування, промисловими товарами, цінними паперами й т.д.). Всі теоретики згодні між собою лише в тому, що біржова торгівля представляє торгівлю замінними цінностями і те, що в біржовому залі немає ні товарів, ні грошей. При цьому підкреслюють, що біржа -- це організація, що має за мету не тільки торгівлю замінними цінностями, але також і встановлення цін. Установлення цін на біржі відбувається регулярно і під загальним контролем, тобто покривається авторитетом усіх зборів або його правління. Де такого офіційного котирування цін нема, там немає й біржі. Утворення цін, це велика функція торгівлі, служить центральним завданням біржі. З вищевикладеного видно, що біржа є організований ринок для замінних цінностей, на якому процес утворення цін протікає під суспільним контролем. У цих пунктах: ринок для замінних цінностей, організація й офіційне котирування цін -- полягає вся сутність біржі. Бобкова А. Г., Моісеєв Ю. О. Біржове право: Навчальний посібник. -- Київ: Центр навчальної літератури,2005. -- С. 36-38

Саме слово «біржа» означає: 1) сукупність осіб, що постійно в певному місці здійснюють торговельні операції; 2) місце їх зібрання; 3) сукупність угод, які укладаються у цьому місці. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. Посібник -- К.: Атіка, 1999. -- С. 237

Біржа -- це постійно діючий ринок масових взаємозамінних товарів (цінних паперів, перевезень), що передбачає свободу товарного виробництва, конкуренції і цін.

Поява біржі пов'язана розвитком таких форм оптового ринку, як базари (локальний ринок), ярмарки й аукціони.

Біржа -- вища форма оптового ринку, що також має специфічні риси:

* наявність певної системи постійно діючих органів і правил. Це дозволяє вважати біржу організованим оптовим ринком;

* біржові торги відбуваються без пред'явлення тих товарно-матеріальних цінностей, що є предметом біржової угоди;

* регулярність поновлення торгів;

* біржа є барометром цін, на ній у результаті сформованого співвідношення пропозиції та попиту формуються реальні ринкові рівноважні ціни;

* біржа -- об'єднання торговців і біржових посередників, які спільно оплачують витрати щодо організації торгів, установлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення;

* абсолютна більшість бірж -- це неприбуткові організації, члени біржі отримують вигоду не від її функціонування, а від своєї участі в торгах.

Основне завдання біржі -- не постачання економіки сировиною, капіталом, валютою, а організація, упорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.

Біржа (від лат. слова -- гаманець) -- установа, в якій здійснюється купівля-продаж цінних паперів, валюти, масових товарів, що продаються за стандартами або зразками.

Біржа має організаційну, економічну і юридичну основу.

Біржа, з погляду організаційної основи -- це добре обладнане ринкове місце, надане брокерам і дилерам, тобто професіоналам біржової справи.

З економічної точки зору -- це організований у визначеному місці, регулярно діючий за встановленими правилами оптовий ринок, на якому відбувається торгівля цінними паперами, оптова торгівля за зразками і стандартами, за договорами і контрактами на їхнє постачання в майбутньому, а також продаж валюти і рідкісноземельних металів за цінами, офіційно встановленими на основі попиту та пропозиції.

З юридичного боку біржа є юридичною особою, що володіє відособленим майном, вона може бути позивачем і відповідачем у суді, господарському (третейському) державному суді. Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. Господарське право: Навчальний посібник. -- К.: Кондор, 2003. -- С. 254-255

Із огляду на різні підходи сформовані в законодавстві й науковій літературі досить важливе значення має висновок, який робить B.C. Щербина: біржа є господарською організацією, що виконує певні, а саме регулятивні (організаційні і економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту та пропозиції. Основна її мета - сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні товари, обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як економічну категорію. Щербина B.C. Господарське право: Підручник. -- 2-е вид., перероб. і доп. -- К.: Юрінком Інтер, 2001. -- С. 328

Залежно від предмета діяльності розрізняються фондові і товарні біржі.

Фондова біржа - це біржа, що оперує цінними паперами, зокрема акціями, облігаціями республіки, місцевими позиками і підприємств, казначейськими зобов'язаннями республіки, ощадними сертифікатами, векселями.

З точки зору правового становища фондова біржа являє собою підприємство у формі акціонерного товариства, яке зосереджує в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Розподіл товарних бірж на певні види можна провести за декількома критеріями: вид біржового товару, принцип організації, правовий статусу, рівень спеціалізації, місце й роль світовій торгівлі, форми участі відвідувачів у біржових торгах й ін. Бобкова А. Г., Моісеєв Ю. О. Біржове право: Навчальний посібник. -- Київ: Центр навчальної літератури,2005. -- С. 39

Залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів). Щербина В. С. Господарське право України. Навч. Посібник -- К.: Атіка, 1999. -- С. 239

В залежності від характеру діяльності розрізняють біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові (некомерційні).

Залежно від місця й ролі у світовій біржовій торгівлі розрізняють міжнародні й національні товарні біржі.

Залежно від сфери діяльності біржі розділяють на центральні, міжрегіональні й регіональні (локальні). Як показує практика торгово-біржової діяльності в багатьох країнах, територіальне розташування бірж може збігатися із центрами торгівельних зв'язків і транспортних шляхів. Бобкова А. Г., Моісеєв Ю. О. Біржове право: Навчальний посібник. -- Київ: Центр навчальної літератури,2005. -- С. 40-41

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди. Щербина B.C. Господарське право: Підручник. -- 2-е вид., перероб. і доп. -- К.: Юрінком Інтер, 2001.. -- С. 239-240

Аукціон -- особлива форма продажу товарів, при якій продавець для отримання найвищої ціни за товар використовує пряму конкуренцію багатьох покупців під час публічного торгу в заздалегідь установлений час і визначеному місці.

Розрізняють примусові і добровільні аукціони. Примусові аукціони проводять судові органи або органи влади, щоб стягти борги, а також митниці, залізниці, банки і ломбарди під час продажу конфіскованих і неоплачених товарів, а також закладеного і не викупленого майна. Добровільні аукціони організовують для найвигіднішого продажу товарів (антикваріат, дорогі ювелірні вироби, вироби з особливо цінних сортів хутра, картини відомих художників, високохудожні авторські роботи національних народних промислів та Будинків моделей).

Основними учасниками аукціону є: власник товару (продавець), організатор аукціону, покупці. Апопій В.В., Міщук І.П. Організація торгівлі Підручник 3-тє вид. / за редакцією Апопія В. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - С. 536

Аукціони організовуються підприємствами (фірмами), які спеціалізуються на їх проведенні. Аукціони можуть проводитися підприємствами, для яких торги не є основним видом діяльності, проте статутом передбачено право на їх проведення. До цієї організаційної форми належать аукціони, що проводяться біржами, салонами художників, музеями, постійно діючими виставками, торговельними організаціями та підприємствами тощо.

Спеціалізовані фірми займаються організацією аукціонів і продажем на них аукціонних товарів як за свій рахунок, так і на комісійних засадах і беруть на себе виконання всіх функцій з підготовки та проведення аукціонів. Організацією і проведенням аукціонів можуть займатися і брокерсько-комісійні фірми, які продають на аукціонах товари на комісійних засадах за дорученням своїх клієнтів. Брокерська фірма, що проводить аукціон, може виступати одночасно представником і продавця і покупця. При цьому продавець може не знати покупця, а покупець - продавця, але обидва вони знають одного брокера.

Аукціони є комерційними організаціями з відповідним розташуванням приміщень, устаткуванням і кваліфікованими фахівцями. Белявцев М.І., Шестопалова Л.В. Інфраструктура товарного -- К. : Центр навч. літ., 2005. -- С.311-312.

У разі проведення торгів спеціалізованою організацією витрати, пов'язані з проведенням торгів, включаючи залучення незалежних оцінювачів, фахівців із проведення рекламної кампанії, експертів і т.д., здійснюються відповідно до умов, визначених договором продавця з організатором.

Під час проведення аукціону виділяють чотири етапи: підготовчий, ознайомлення з товаром, аукціонний торг, розрахунок за придбані товари.

На підготовчому етапі створюється аукціонний комітет, до якого входять голова (директор) аукціону, ліцитатор, робоча група (у складі комерсанта, бухгалтера, касира і юриста), технічний секретар, помічники. У разі реалізації товарів декоративно-прикладного мистецтва, антикваріату в склад комітету включаються висококваліфіковані експерти-мистецтвознавці. Під час проведення примусового аукціону до складу комітету входять також представники місцевих держадміністрацій і фінансових органів.

Аукціонний комітет за погодженням з продавцем установлює стартову аукціонну ціну на товари, крок аукціону і складає протокол приймання товарів на аукціон. На кожний товар, допущений до аукціону, складається інформаційний листок згідно з протоколом приймання товарів на аукціон, в якому подається розгорнута характеристика товару.

Організатор аукціону (аукціоніст) підбирає місце, установлює точний час майбутнього торгу та обумовлює механізм ведення торгу. Організатори аукціону виготовляють типографським способом квитки з позначенням на лицевому боці номера квитка та його ціни, а на зворотному -- умови проведення аукціону. Порядковий номер квитка означає номер його власника, під яким він бере участь у аукціоні.

На деяких відомих аукціонах учасники подають письмові заяви про участь в аукціоні, вносять заставу в розмірі 10 % стартової ціни товару й отримують відповідний документ. Аукціон розпочинається за наявності не менше ніж трьох покупців. Апопій В.В., Міщук І.П. Організація торгівлі Підручник 3-тє вид. / за редакцією Апопія В. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - С. 536-537

Огляд товарів проводиться звичайно за тиждень або за 10 днів до відкриття торгів. Кількість днів, відведених для огляду товарів, залежить від розмірів аукціонної експозиції. Скорочення термінів, що відводяться для огляду, може бути досягнуто шляхом удосконалення устаткування залів (спеціальні стенди, візки, денне освітлення і т. д.).

Попередній огляд товарів є обов'язковим, оскільки за умовами аукціонного торгу ніякі претензії щодо якості товарів до продавців і організаторів аукціону після продажу не приймаються (крім прихованих дефектів). Тому покупці повинні уважно оглянути виставлені зразки і в каталозі зробити відмітки номерів лотів і стрингів (товари, які схожі за характеристиками об'єднуються в партії) , які їх зацікавили.

Покупець може ознайомитися не тільки із зразками товарів, але і зі всіма лотами, які його зацікавили (звичайно він цього не робить, оскільки довіряє організаторам аукціону).

На аукціонах чаю та тютюну проводиться дегустація відібраних покупцем зразків. Крім того, покупці під час огляду можуть придбати зразки вподобаних ними партій для додаткової перевірки їх якості. Белявцев М.І., Шестопалова Л.В. Інфраструктура товарного -- К. : Центр навч. літ., 2005. -- С.316-317

Не пізніше як за два тижні до дня проведення аукціону вироби з інформаційними листками повинні виставлятися для ознайомлення з ними потенційних покупців.

Аукціонний торг -- це публічна (відкрита і загальнодоступна) послідовна реалізація товарних лотів тому з покупців, хто першим запропонував найвищу ціну. Апопій В.В., Міщук І.П. Організація торгівлі Підручник 3-тє вид. / за редакцією Апопія В. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - С. 537

Торги починаються в наперед визначену годину і день і проводяться в спеціальному аукціонному залі, що має форму амфітеатру. При гласному способі аукціоніст оголошує номер чергового лота, називає початкову (стартову) ціну і питає: »Хто більше?» Якщо чергового підвищення ціни не пропонується, аукціоніст після триразового запитання: »Хто більше?» ударяє молотком, підтверджуючи, що даний лот проданий останньому, що назвав найвищу ціну.

Покупець, що хоче придбати товар, піднімає сигнальну табличку, лицьова сторона якої звернена до аукціоніста, і оголошує ціну, що перевищує стартову. Аукціоніст повторює кожну запропоновану покупцем ціну і називає місце, звідки надійшла ціна. У тих випадках, коли через відсутність інтересу до даного лота або внаслідок змови покупців не вдається досягти наміченого рівня продажної ціни, аукціоніст має право без пояснення зняти лот з торгу і виставити його пізніше знову. До удару молотка аукціоніста покупець має право відкликати зроблену пропозицію про ціну.

У складі президії аукціону, крім аукціоніста, знаходяться його помічники, які спостерігають за поведінкою покупців.

Покупцю, що купив перший лот у стрингу і бажає придбати за тією ж ціною інші лоти з даної партії, надається перевага перед іншими покупцями.

У разі виникнення розбіжностей між адміністрацією аукціону та покупцем за першою зберігається право перепродажу будь-якого лота. Претензії можуть бути висунуті адміністрації до продажу наступного лота.

Темп аукціонних торгів дуже високий, і для продажу одного лота в середньому потрібно менше 30 сек. Таким чином, за 1 год. продають понад 300 лотів.

При автоматизованій системі проведення аукціонного торгу над столом аукціоніста встановлений циферблат з рухомою стрілкою. Аукціоніст встановлює стрілку на найнижчій ціні. Кожен покупець має на закріпленому за ним місці кнопку, яку він натискає тоді, коли бажає зробити покупку за пропонованою ціною. Якщо одночасно декілька покупців натиснуть кнопки, стрілка просунеться до вищої ціни, а на спеціальному табло поряд з циферблатом спалахують номери цих покупців. Стрілка просуватиметься до вищої ціни до тих пір, поки не залишиться один покупець. У цей момент вона зупиняється і на табло з'являється номер цього покупця. Операція вважається завершеною і не може бути анульована іншим покупцем. Дана система застосовується і при використанні способу продажу товарів на зниження ціни (в основному для товарів, що швидко псуються). Белявцев М.І., Шестопалова Л.В. Інфраструктура товарного -- К. : Центр навч. літ., 2005. -- С.317-318

При цьому є три типи ведення аукціону: англійський; голландський і американський, або затемнений.

Так звані англійські аукціони проводиться в такому порядку:

Аукціон веде в присутності організатора найманий ним ліцитатор. Аукціон починається з оголошення ліцитатором найменування, основних характеристик і початкової ціни предмета торгів і кроку аукціону. Крок аукціону встановлюється організатором (не менше 5 % від стартової ціни) і залишається сталим протягом торгів. Учасникам аукціону видаються пронумеровані квитки, що їх вони піднімають після оголошення ліцитатором чергової ціни в разі, якщо готові купити предмет торгів за цією ціною. Кожну наступну ціну ліцитатор призначає збільшенням поточної ціни на крок аукціону. Після оголошення чергової ціни ліцитатор називає номер квитка учасника аукціону, який першим підняв квиток. Потім ліцитатор повідомляє наступну ціну згідно з кроком аукціону. При відсутності учасників аукціону, готових купити предмет торгів за названою ліцитатором ціною, останній повторює цю ціну три рази. Аукціон завершується, якщо після трикратного оголошення чергової ціни жоден з учасників аукціону не підняв квиток. Переможцем аукціону визнається учасник, номер квитка якого був названий аукціоністом останнім.

Технологія проведення так званих голландських аукціонів аналогічна проведенню англійських аукціонів, однак вони розпочинаються з оголошення спочатку явно завищеної стартової ціни, що поступово знижується до тієї, за якою один з учасників торгу не висловить згоду купити товар. Апопій В.В., Міщук І.П. Організація торгівлі Підручник 3-тє вид. / за редакцією Апопія В. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - С. 537-538

Прикладом «голландського аукціону» може бути аукціон з продажу квітів в Амстердамі. З понеділка по п'ятницю сюди до 8 год. ранку надходять великі партії квітів, продаж яких ведеться відразу в 5-ти великих залах. Квіти рухаються по конвеєру через зал. Оптові покупці сидять за розташованими амфітеатром спеціально обладнаними столами. Перед кожним є кнопка, пов'язана з великим циферблатом, що висить на протилежній стіні, на якому стрілка рухається від максимальної до мінімальної ціни. У міру руху транспортера, на якому встановлені візки з квітами (лотами), що продаються, рухається і стрілка. Для ухвалення рішення даються лічені секунди. Хто першим натисне кнопку, той і набуває право на квіти. Покупка фіксується й оформляється комп'ютером за 15 секунд - від натиснення кнопки до видачі рахунку. Белявцев М.І., Шестопалова Л.В. Інфраструктура товарного -- К. : Центр навч. літ., 2005. -- С.313

При проведенні так званих американських аукціонів переможцем визнається особа, що запропонувала найвищу ціну за предмет торгів, яка зазначається у запечатаних конвертах. Визначення переможця відбувається на відкритому засіданні аукціонної комісії. Перед розкриттям конвертів комісія перевіряє цілісність конвертів, що фіксується в протоколі про результати торгів. Ціна повинна бути зазначена числом і прописом. У разі якщо числом і прописом зазначені різні ціни, комісія бере до уваги ціну, зазначену прописом. Пропозиції, що містять ціну нижче стартової, не розглядаються. При розкритті конвертів і оголошенні пропозицій з дозволу комісії можуть бути присутніми всі учасники торгів, а також представники засобів масової інформації.

Усі три типи аукціону можуть проводитися гласним і негласним способами.

За негласного (німого) торгу згода на підняття ціни на встановлений розмір надбавки подається покупцями аукціоністові заздалегідь умовленими знаками. Тобто ліцитатор, оголошуючи нову ціну, не називає покупця, що дозволяє зберегти в таємниці ім'я покупця.

Результати аукціону оформляються в найкоротші терміни після його завершення у вигляді аукціонної угоди. Покупець отримує від бухгалтера аукціону товарний чек у двох примірниках, оплачує його і стає власником товару. На підставі оплаченого товарного чека бухгалтер реєструє продаж товару в аукціонній відомості для наступного перерозподілу отриманого виторгу, тобто різниці між стартовою й продажною цінами. Порядок розподілу виторгу між організатором аукціону і власником товару передбачається в підписаній ними аукціонній угоді. Апопій В.В., Міщук І.П. Організація торгівлі Підручник 3-тє вид. / за редакцією Апопія В. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - С. 538

Проаналізувавши юридичну літературу, автор дійшов висновку, що в загальних рисах поняття «конкурс» наводиться лише у словнику юридичних термінів. Проте і це поняття є не аби як вузько висвітленим. На думку автора, про поняття «конкурс» потрібно вести мову в залежності від виду правовідносин, які виникають між суб'єктами права.

"Конкурс" у буквальному перекладі з латинської означає "зіткнення, зустріч". У цивільному праві - змагання кандидатів, претендентів для виявлення кращих на право організації і (або) здійснення діяльності, спрямованої на досягнення яких-небудь соціально корисних цілей. Найчастіше в цивільному праві конкурс використовується у трьох розуміннях : 1) різновид недоговірних зобов'язань; 2) порядок укладення договору; 3) конкурсне провадження - відповідне розподілення майна боржника в разі його неплатоспроможності.

Конкурс, зокрема порядок його проведення та правові наслідки, в кожному окремому випадку різний: чи то при зайнятті вакантної посади, чи то при оголошенні публічної винагороди, чи то за приватизації державного майна тощо.

Конкурс завжди оголошується в односторонньому порядку, а інша сторона погоджується на умови проведення даного заходу. Він завжди супроводжується принципом змагальності, і учасники конкурсу намагаються задовольнити, у першу чергу, інтереси того, хто оголосив конкурс. Особливістю конкурсу є те, що «ціною» конкурсу є кращі умови використання предмету конкурсу або вирішення завдання на думку суб'єкта, який оголосив проведення конкурсу.

Мета конкурсу ніколи не може полягати лише в тому, щоб тільки визначити найкраще вирішення завдання. Кінцева мета його - застосування отриманого результату на практиці, використання у виробництві тощо. Цивільне право України Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. -К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - С. 687

Розділ 2. Нормативна основа купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах в Україні

На найвищому щаблі в ієрархії нормативних актів, що становлять базу для здійснення операцій купівлі-продажу на біржах, аукціонах і конкурсах, є Конституція України. Норм Конституції є нормами прямої дії. Також цими нормами закріплюються положення про наявність приватної власності та ринкових відносин, що становлять підґрунтя для існування купівлі-продажу в цілому.

До того ж у Конституції України містяться норми, що регламентують діяльність найважливіших органів державної влади, які забезпечують існування ринкових відносин та захист права власності, як природного і невід'ємного права людини.

Наступним нормативно-правовим актом, який регулює вищезазначені операції є Цивільний кодекс України, зокрема стаття 650, у якій зазначено: «Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства». Аналогічна за своїм змістом стаття міститься у Господарському кодексі України. Це стаття 185, у якій зазначено, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Проте акцент буде зроблено на аналізі норми саме цивільного законодавства. Краще освоїти дану норму можна за допомогою коментаря до неї.

Стаття, що коментується, не регулює порядку укладення договорів на біржі, аукціонах, конкурсах тощо, а лише передбачає встановлення такого порядку актами цивільного законодавства (а не тільки законами). Інші положення Цивільного кодексу також не встановлюють такого порядку (особливостей). Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. У 2-х т. Т. 2./ Відп. ред. В.Г. Ротань. - 2-ге вид. - Х.: Фактор, 2010. - С. 156

Операції купівлі-продажу в Україні відбуваються за допомогою товарних та фондових бірж.

Діяльність товарних бірж регулюється Законом України «Про товарну біржу». До того ж частина аналогічних норм міститься у параграфі 4 глави 30 Господарського кодексу України, що сприяє загромадженню національного законодавства.

Відповідно до статті 3 вищезазначеного Закону товарна біржа має право встановлювати відповідно до Закону України «Про товарну біржу» та чинного законодавства України власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів. Саме у цих правилах деталізуються положення чинного законодавства і регламентується порядок купівлі-продажу на біржах. Відповідно до статті 17 ЗУ «Про товарну біржу» правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Лише щодо сільськогосподарської продукції спільним наказом декількох міністерств затверджені Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Ці Типові правила затверджені відповідно до доручення, даного відповідним міністерствам Кабінетом Міністрів у п. З Постанови «Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку». Там само. - С. 157

Основним видом діяльності на товарній біржі є здійснення біржових операцій. Стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» зазначає, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі. Кількість брокерів кожної товарної біржі визначається біржовим комітетом (радою біржі). Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Воля брокерів на укладення біржової угоди виявляється під час біржових торгів, які веде маклер. Маклер повідомляє пропозицію продавця. Брокер-продавець піднімає свій реєстраційний номер, що підтверджує його наявність у залі та волю на укладення угоди. Брокер-покупець підняттям свого реєстраційного номера виявляє волю на придбання запропонованого товару (при укладенні спотової чи форвардної угоди) або контракту (при укладенні ф'ючерсної чи опціонної угоди). Якщо покупців виявиться більше, ніж один, проводиться конкурсний торг на підвищення ціни. Брокер-покупець, що запропонував найбільшу ціну, вважається переможцем торгів і одержує право на укладення договору.

Брокери, які уклали угоду, підписують тікет, в якому зазначаються дані товарів, позиція бюлетеня продажу і покупки, кількість, ціна товару, реєстраційні номери брокерів, і здають його реєстратору.

На підставі результатів біржових торгів підписується біржовий договір. Форма і зміст біржових договорів затверджуються біржею. Відповідно до цих форми та змісту складається біржовий договір, який підписують від імені членів біржі біржові брокери, які діють в інтересах третіх осіб, та уповноважена особа біржі. Біржовий договір складається в трьох примірниках (по одному для кожної з двох сторін і один -- для біржі). Реєстрацією договору в журналі реєстрації договорів закінчується процедура укладення договорів. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. У 2-х т. Т. 2./ Відп. ред. В.Г. Ротань. - 2-ге вид. - Х.: Фактор, 2010. - С.157-158.

Купівля-продаж на фондовій біржі регулюється Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок». Також згадка про фондові біржі міститься у Господарському кодексі України, зокрема у статтях 360-361. Відповідно до статті 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Учасники фондового ринку - емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об'єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.

Предметом торгівлі на фондовій біржі є цінні папери, якими є документи установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право, визначають взаємовідносини емітента цінних паперів (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінні папери, та передбачає виконання зобов'язань за такими цінними паперами, а також можливість передачі прав на цінні папери та прав за цінними паперами іншим особам.

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів фонду операцій із нерухомістю (ФОН)) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться акції, інвестиційні сертифікати, сертифікати ФОН, акції корпоративного інвестиційного фонду.

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, облігації міжнародних фінансових організацій.

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні.

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Фондова біржа створює організаційні умови для укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів шляхом проведення біржових торгів і забезпечує контроль за їх виконанням із застосуванням відповідних заходів впливу.

У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства.

Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Водночас щодо продажу на фондових біржах об'єктів приватизації (пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі, створених у процесі приватизації та корпоратизації) затверджені спеціальні нормативно-правові акти. Продавцем пакетів акцій відповідно до цього Положення є Фонд державного майна.

Предметом договорів, укладених на фондовій біржі, є пакети акцій, належно підготовлені до продажу і зазначені в заявці Фонду, що подається на фондову біржу.

Переможцем біржових торгів визнається покупець, який запропонував найвищу ціну. Договір з переможцем підписується у день торгів продавцем і покупцем, а також реєструється реєструючою палатою біржі.

Проведення аукціонів, відкритих торгів -- це право будь-якого суб'єкта цивільного права, що має право на вибір контрагентів за договорами. Проте загальні правила щодо цього не затверджувалися. Замість цього прийнята велика кількість спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які складаються в процесі проведення аукціонів, відкритих торгів, тендерів. Ці відносини переважно є цивільно-правовими, їх супроводжують іноді публічно-правові відносини організатора або замовника аукціону, відкритих торгів, тендерів з його вищестоящою організацією, з органами державної виконавчої служби, але ці останні відносини досить виразно відмежовуються від цивільно-правових. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. У 2-х т. Т. 2./ Відп. ред. В.Г. Ротань. - 2-ге вид. - Х.: Фактор, 2010. - С. 158-159

У процесі пошуку нормативно-правових актів із словом «аукціон» у назві, було виявлено, що в Україні діє надзвичайно розгалужена система нормативних актів, які регулюють порядок проведення різноманітних аукціонів. В основному дані підзаконні акти стосуються державного майна та прямо пов'язані із здійсненням приватизації державного майна.

Відносини з приватизації державного майна регулюються Законом України «Про приватизацію державного майна». Відповідно до статті 1 приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Суб'єктами приватизації є державні органи приватизації, покупці (їх представники) та посередники.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна може здійснюватися шляхом:

· продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни);

· продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс);

· продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців та іншими передбаченими законодавством способами.

Продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом та на фондових біржах здійснюється у порядку, що затверджується Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У разі якщо для участі в аукціоні, конкурсі з продажу об'єкта приватизації подано заяву від одного покупця, зазначений об'єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни.

У разі якщо об'єкт, що пропонувався для продажу на аукціоні, конкурсі, не продано, державний орган приватизації може прийняти рішення про продаж такого об'єкта на аукціоні за методом зниження ціни, під час проведення якого можливе зменшення початкової ціни об'єкта.

Ціна продажу об'єкта на аукціоні за методом зниження ціни може знижуватися до рівня фактичного попиту без обмеження мінімальної ціни продажу.

У разі якщо пакет акцій, що пропонувався для продажу на аукціоні, конкурсі, не продано, державний орган приватизації може прийняти рішення про продаж такого об'єкта на фондовій біржі, в тому числі шляхом його дроблення.

Об'єкти, не продані на аукціоні за методом зниження ціни на фондовій біржі, в тому числі шляхом дроблення, пропонуються для продажу на аукціоні без оголошення ціни.

Аукціон без оголошення ціни проводиться до остаточного продажу об'єкта.

У разі проведення аукціону без оголошення ціни вартість об'єкта продажу не визначається, відомості про початкову ціну не включаються до інформаційного повідомлення, яке за змістом має відповідати вимогам статті 19 Закону України «Про приватизацію державного майна» . Переможцем аукціону визнається учасник, який запропонував найвищу ціну.

На думку автора, доцільно розглянути процедуру проведення аукціону детальніше на основі однієї із численних Постанов, які регулюють порядок проведення аукціонів з приводу різних об'єктів державної власності. Однією з таких є Постанова КМУ «Про затвердження Порядку проведення аукціону та інвестиційного конкурсу з продажу єдиних майнових комплексів, пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств».

У даному акті передбачається наступний порядок проведення аукціону. Інформаційне повідомлення про проведення аукціону з продажу єдиного майнового комплексу публікується не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати проведення аукціону в офіційних друкованих виданнях державного органу приватизації, місцевих друкованих виданнях, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна.

Особи, які виявили бажання взяти участь в аукціоні з продажу єдиного майнового комплексу, подають державному органові приватизації заяву у письмовій формі за місцезнаходженням об'єкта у порядку, встановленому Фондом державного майна для відповідної групи об'єктів приватизації. Продаж єдиного майнового комплексу на аукціоні здійснюється за наявності не менше ніж двох учасників аукціону.

Прийняття заяв про участь в аукціоні з продажу єдиного майнового комплексу припиняється не пізніше ніж за три дні до початку аукціону.

Аукціон з продажу єдиного майнового комплексу проводиться організатором аукціону. Договір між державним органом приватизації та юридичною особою, залученою таким органом для виконання функцій організатора аукціону, повинен передбачати: 1) строк проведення аукціону; 2) початкову ціну продажу єдиного майнового комплексу; 3) крок аукціону; 4) розмір і порядок виплати винагороди; 5) взаємні зобов'язання, умови розірвання такого договору та майнову відповідальність сторін; 6) інші умови на розсуд сторін договору.

Аукціон з продажу єдиного майнового комплексу проводиться безпосередньо ліцитатором. До початку торгів ліцитатор описує єдиний майновий комплекс та умови його продажу. Ліцитатор оголошує зазначений на картці учасника аукціону номер кожного єдиного майнового комплексу, що виставляється для продажу на аукціоні, початкову ціну продажу та крок аукціону. Учасники аукціону повідомляють під час торгів про готовність придбати єдиний майновий комплекс, що виставляється для продажу на аукціоні, за оголошеною ліцитатором ціною, піднімаючи картку учасника або одночасно піднімаючи таку картку і пропонуючи свою ціну.

Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни єдиного майнового комплексу. Кожна наступна ціна, запропонована учасниками аукціону, повинна перевищувати попередню на крок аукціону. Якщо протягом 3 хвилин після оголошення чергової ціни не запропоновано вищу ціну, ліцитатор одночасно з ударом молотка робить оголошення про придбання об'єкта тим учасником, який запропонував найвищу ціну. У разі коли учасники аукціону не погоджуються з оголошеною ліцитатором початковою ціною єдиного майнового комплексу, торги припиняються. Торги закінчуються у разі, коли після триразового повторення чергової ціни тільки один з учасників аукціону з продажу єдиного майнового комплексу, тримаючи картку учасника, дає згоду на придбання єдиного майнового комплексу.

Після закінчення торгів ліцитатор оголошує про продаж єдиного майнового комплексу, називає ціну продажу і аукціонний номер переможця аукціону. Під час проведення аукціону з продажу єдиного майнового комплексу ведеться протокол, до якого вноситься інформація про початкову ціну продажу єдиного майнового комплексу, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону і результат торгів. Протокол аукціону з продажу єдиного майнового комплексу підписується ліцитатором та переможцем аукціону (його представником). Переможець аукціону, який відмовився від підписання протоколу аукціону (якщо зазначене підтверджується відповідним актом), позбавляється права на подальшу участь у такому аукціоні. За умови достатньої кількості учасників аукціону ліцитатор поновлює торги.

Підписаний протокол аукціону подається у триденний строк відповідному державному органові приватизації на затвердження.

Відсутність єдиного нормативного врегулювання відносин щодо проведення аукціонів змушує встановлювати правила, що стосуються тільки вузького кола відносин. Зокрема, Закон «Про іпотеку» установлює правила проведення публічних торгів з продажу нерухомого майна, яке є предметом іпотеки та на яке звернено стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.

Організація продажу предмета іпотеки здійснюється спеціалізованою організацією, яку вибирає іпотекодержатель або яка залучається органом державної виконавчої влади на конкурсній основі. Переможцем прилюдних торгів визнається покупець, який запропонував найвищу ціну. Він зобов'язаний перерахувати кошти за придбане на прилюдних торгах майно впродовж десяти робочих днів після підписання протоколу про результати проведення прилюдних торгів. Але Закон «Про іпотеку» не передбачає примушення покупця до виконання обов'язку оплатити придбане на прилюдних торгах майно та прийняти це майно. Натомість, передбачається застосування до переможця прилюдних торгів спеціальних заходів забезпечення виконання зобов'язання. Допуск покупців до участі в прилюдних торгах здійснюється тільки за умови внесення гарантійного внеску. Цей гарантійний внесок і слугує засобом забезпечення виконання зобов'язання переможцем прилюдних торгів: у разі несплати коштів за придбане на прилюдних торгах майно у встановлений строк гарантійний внесок переможцю прилюдних торгів не повертається. Переможцем прилюдних торгів оголошується наступний учасник торгів, що запропонував найвищу ціну. За відсутності такого торги оголошуються такими, що не відбулися.

Проведення прилюдних торгів передбачається Законом «Про виконавче провадження» з метою реалізації арештованого державними виконавцями майна. При цьому слід ураховувати, що Закон «Про іпотеку» і Закон «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підлягають переважному застосуванню до відносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, на предмет забезпечувального чи іншого договірного обтяження. Відповідно до частини першої ст. 40 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким і є Закон «Про виконавче провадження». Згідно із ст. 61, 66 цього Закону органи державної виконавчої служби залучають на тендерній основі спеціалізовані організації. Частина п'ята ст. 66 Закону «Про виконавче провадження» надає Міністерству юстиції повноваження визначати порядок проведення прилюдних торгів з продажу арештованого державними виконавцями нерухомого майна боржників. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. У 2-х т. Т. 2./ Відп. ред. В.Г. Ротань. - 2-ге вид. - Х.: Фактор, 2010. - С.162-163

У цивільному праві України поняття «конкурс» вживається в кількох розуміннях, проте нас цікавить конкурс як порядок укладення договору, зокрема договору купівлі-продажу. З аналізу вітчизняного законодавства все одно приходимо до висновку, що в нашій державі конкурс у переважній більшості випадків застосовується до відчуження державної власності. Саме тому дане поняття отримало свій розвиток у Законі України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Одним із способів малої приватизації відповідно до статті 3 Закону є продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. Деякі положення цього закону, зокрема що стосуються об'єктів, продавців, покупців тощо, дублюють ЗУ «Про приватизацію державного майна». Проте саме в цьому законі ґрунтовно описана процедура проведення конкурсу.

Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу. Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Приватизація майна державних підприємств може здійснюватись, зокрема, шляхом проведення:

не комерційного конкурсу, за яким власником об'єкта стає покупець, що запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта;

комерційного конкурсу, за результатами якого власником об'єкта стає покупець, який за рівних фіксованих умов запропонував найвищу ціну. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. -- К. : Істина. -- С. 453-454

Умови конкурсу визначаються конкурсною комісією, яка утворюється та провадить свою діяльність у порядку, встановленому Фондом державного майна України. Комісія створюється з представників органу приватизації, органу виконавчої влади, відповідної місцевої ради, трудового колективу об'єкта, що приватизується, у разі необхідності - спеціалістів, експертів у відповідних галузях народного господарства. Кількість членів комісії може становити від п'яти до дев'яти осіб. Голова комісії призначається Фондом державного майна України. До умов конкурсу відносяться зобов'язання покупця щодо: