Особливості початкового етапу розслідування розбоїв та грабежів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Реферат

на тему: «Особливості початкового етапу розслідування

розбоїв та грабежів»

Підготувала: Чмельова Крістіна Сергіївна

студентка V курсу 1 групи

Київ - 2014

Зміст

Вступ

1. Злочини проти власності

2. Криміналістична характеристика розбою та грабежу

3. Особливості початкового етапу розслідування грабежів та розбоїв

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Найбільш розповсюдженою формою посягань на гарантовані Конституцією майнові права, громадян, організацій, підприємств, юридичних осіб будь-якої форми власності, що охороняються Кримінальним кодексом, є крадіжки, грабежі та розбої, тому питання розслідування цих злочинів є завжди актуальним та на часі.

Метою нашого дослідження є аналіз особливостей початкового етапу розслідування розбоїв та грабежів. Зважаючи на мету, ми ставимо перед собою такі завдання:

· визначити до якого виду злочинів належать грабіж та розбій;

· надати криміналістичну характеристику цих злочинів;

· дослідити особливості початкового етапу розслідування розбою та грабежів.

1. Злочини проти власності

Розділ VI Кримінального кодексу до злочинів проти власності відносить крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, шахрайство, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та ряд інших злочинів.

Предметом цих злочинів є майно, цінності, гроші та інше, що належить власнику, тобто суб'єкту власності, який на законній підставі має право володіти, користуватися та розпоряджатися ними. Визначення предмета власності при розслідуванні конкретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема, окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення та інше.

Спосіб вчинення злочинів проти власності (незалежно від її форми) є основним елементом криміналістичної характеристики, оскільки об'єднує єдиним умислом систему дій по готуванню, вчиненню і приховуванню злочину, які нерідко виконуються різними суб'єктами. Більшості таких злочинів передує попереднє вивчення місця злочину. Діями по готуванню являються також виготовлення або підшукування знарядь злочину. Злочинці заздалегідь передбачають шляхи відходу з місця події. Нерідко вживаються заходи по знищенню, маскуванню, фальсифікації слідів на місці злочину. Збут викрадених предметів нерідко також входить у спосіб приховування злочинів [1].

2. Криміналістична характеристика розбою та грабежу

розслідування розбій грабіж кримінальний

У кримінальному кодексі вказано, що:

Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна (ст. 186).

Розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187).

Грабежі і розбої є тяжкими корисливими злочинами, спрямованими на заволодіння чужим майном. Методики розслідування цих злочинів у своїй основі суттєво не відрізняються. У більшості випадків грабежі і розбої як корисливі злочини скоюються з метою заволодіння особистим майном громадян. Однак зустрічаються випадки вчинення цих злочинів і з метою заволодіння державним чи громадським майном [6]. Характерною особливістю грабежів і розбоїв, що відрізняє їх від крадіжок, є відкритий характер дій злочинців, що носять насильницький характер, який оцінюється за способом їх скоєння і наслідком [1]. Дані про спосіб скоєння грабежів і розбоїв є одним із основних елементів криміналістичної характеристики цих злочинів. Його складають дії злочинця під час нападу на потерпілого і заволодіння майном. Ці дії можуть бути різноманітними і характеризуються великою суспільною небезпечністю, цинізмом, зухвалим і нахабним характером[6].

Пограбування скоюються іноді і в громадських місцях. Під час групових нападів грабіжники завчасно розподіляють ролі, діють раптово і швидко. Потерпілі не завжди встигають роздивитись і запам'ятати прикмети їх зовнішності[6].

Розбійний напад на власників квартир, дач, а також касирів, інкасаторів, як правило, вчиняється групою і йому передує ретельне готування. В цих випадках злочинці часто добувають автотранспорт, зброю, необхідні інструменти, завчасно купують авіа- чи залізничні квитки для виїзду після скоєння нападу в інший район, вживають заходів до маскування зовнішності.

Одним із елементів криміналістичної характеристики грабежів і розбоїв є дані про обстановку місця скоєння нападу та залишені сліди. Ці злочини найчастіше скоюються у містах і селищах у вечірній час, на малолюдних вулицях, у скверах, лісопаркових зонах відпочинку, біля кафе, кінотеатрів тощо. На відкритій місцевості злочинці найчастіше діють групами, завчасно вичікуючи жертву на малоосвітлених вулицях, майданах, лісових дорогах, стежках тощо[6].

Як показують наукові дослідження і статистичні дані, інтенсивність грабежів і розбоїв у містах є значно більшою, ніж у сільській місцевості (приблизне співвідношення 90% до 10%). Спостерігається тенденція, відповідно до якої, якщо особа раніше була судима, вона частіше використовує у вчиненні таких злочинів вогнепальну зброю. Понад 60% грабежів і розбоїв учиняється групами осіб за попередньою змовою [2].

На відміну від деяких інших злочинів грабежі і розбої мають одномоментний характер, тому успіх розслідування в основному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, яку він одержав на першій стадії розслідування, від його вміння працювати з матеріальними джерелами, доказами. Тому в ході розслідування вказаних злочинів слідчий повинен встановити:

¦ де і коли вчинено грабіж чи розбій, хто в ньому брав участь, чи були очевидці, в чому проявлялося насильство;

¦ хто виявився потерпілим, чи спричинені йому тілесні пошкодження, ступінь їх тяжкості, стан здоров'я;

¦ час і місце скоєння злочину;

¦ що викрадено, його вартість, кому належить;

¦ де знаходиться викрадене;

¦ ким скоєно грабіж чи розбій, прикмети злочинця (зовнішні ознаки, одяг);

¦ які причини й умови сприяли вчиненню злочину[6].

3. Особливості початкового етапу розслідування грабежів та розбоїв

Вихідними даними для відкриття кримінального провадження у справі про грабіж або розбій є такі джерела:

а) заява потерпілого;

б) повідомлення службових осіб про вчинення злочину;

в) заява очевидців про розбійницький напад;

г) затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину;

ґ) інші джерела [3].

Початковий етап розслідування грабежів та розбоїв починається із встановлення:

а) де і коли вчинено розбій чи грабіж, хто в цьому брав участь, чи є свідки, в чому виразилось насильство;

б) хто потерпілі, чи причинені тілесні ушкодження і ступінь їх тяжкості;

в) час і місце вчинення злочину;

г) що викрадено, його вартість, кому належить, його ознаки [1].

Типовими слідчими версіями є:

1) напад мав місце, скоєний за обставин, про які повідомив потерпілий;

2) напад мав місце, однак потерпілий розповідає про нього неправильно;

3) нападу не було - це інсценування з метою приховування розтрати, втрати важливих документів, зброї, привласнення чужого майна. Під час інсценування потерпілі іноді спричиняють собі тілесні ушкодження. Версія про інсценування нападу заслуговує на увагу особливо у випадках, коли заява про грабіж чи розбій від потерпілого надійшла через деякий час. Необхідно також перевірити наявність причинного зв'язку між діями особи та шкідливими наслідками [6].

У справах про грабежі чи розбійницькі напади слідчий вже на початковому етапі розслідування, як правило, має певну інформацію про обставини виявленого злочину, а часто й про осіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому з заяв потерпілих та інших джерел. Оцінюючи цю інформацію і результати первинної перевірки, слідчий має можливість вже на початковому етапі розпочати перевірку висунутих версій і планування розслiдування [3].

Виділяють такі слідчі ситуації при скоєні грабежів та розбійних нападів і шляхи їх вирішення:

1. Коли про злочинця немає або майже немає ніяких даних (відомостей), вживаються наступні заходи:

а) допит потерпілого з метою встановлення обставин;

б) огляд місця події з урахуванням допиту;

в) заходи, спрямовані на встановлення свідків.

2. Коли грабіжник чи розбійник затриманий з речовими доказами, слідчому необхідно провести:

а) особистий обшук затриманого і вилучення викраденого майна;

б) допит потерпілого;

в) огляд місця події;

г) допит свідків,очевидців;

ґ) огляд затриманого (в тому числі медичний, освідування);

д) судові експертизи;

е) обшук за місцем проживання затриманого;

є) пред'явлення для впізнання та інші слідчі дії.

У справах про грабежі і розбійні напади проводяться наступні експертизи:

1) дактилоскопічні (сліди папілярних узорів пальців і долонь рук);

2) трасологічні - губи, зуби, вуха, предмети зламу, замки, пломби, куски

скла, куски дроту, гіпсові зліпки зі слідами босих ніг, взуття та ін.;

3) балістичні (вогнепальна зброя, сліди на кулях і гільзах, сліди і продукти пострілу на перепонах та ін.);

4) холодної зброї (колючо-ріжучі, ударно-роздроблюючі та інші предмети);

5) почеркознавчі (дослідження почерку, підписів);

6) СТЕД (судово-технічна експертиза документів);

7) матеріалів і речовин (фарби, лаки, паливно-мастильні матеріали, наркотичні речовини, скло, кераміка, метал, волокна, пластмаси та ін.);

8) товарознавчі (промислові та продовольчі товари, сировину, напівфабрикати; ґатунок, артикул, ціну, пакувальні засоби та ін.);

9) судово-медичні експертизи(потерпілих, підозрюваних, речових доказів);

10) фізико-технічні експертизи (досліджують окремі частини органів і тканин трупа, знаряддя злочину, пошкоджений і забруднений одяг; холодну й вогнепальну зброю спільно з експертами-балістами тощо) ;

11) судово-психіатричні і психологічні експертизи (для визначення психічного стану підозрюваного, психічні відхилення, сприйняття того чи іншого факту та ін.);

12) біологічні експертизи (досліджують об'єкти рослинного та тваринного походження, деревину, листя дерев та рослин, стебла, квіти, різне насіння, тютюн, мак, лікарські засоби, зерно, кров, слину, сперму, волосся тощо) [4].

Планування розслідування грабежів і розбоїв здійснюється з урахуванням висунутих версій про обставини, що підлягають встановленню. В плані відображаються слідчі дії, виконавці і строки, а також оперативно-розшукові заходи щодо встановлення і розшуку злочинця, співучасників та викраденого майна.

Першочергові слідчі дії в поєднанні з оперативно-розшуковими заходами в кожному окремому випадку визначаються слідчим в залежності від ситуації, яка складається на даний момент.

Під час складання плану розслідування, поряд з версіями про обставини скоєння грабежу чи розбою, часу і місця, де вони за показаннями потерпілого, відбувалися, в ньому повинні бути деталізовані версії про кожного учасника даного злочину, можливі місця їх перебування, викрадені предмети, місця їх знаходження.

Якщо не в повному обсязі встановлені обставини скоєння грабежу чи розбою, не виявлено особи, причетної до цього злочину, завдання початкового етапу розслідування залишаються невирішеними. Слідчий повинен проаналізувати результати проведених слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, висунути додаткові версії щодо недостатньо досліджених обставин, уточнити раніше складений план і продовжити пошукові дії, спрямовані на його виконання [6].

Висновок

Грабіж та розбій є злочинами проти власності. Базовими елементами криміналістичної характеристики зазіхань на майно шляхом грабежів і розбоїв є: предмет злочинного посягання, місце, час, обстановка, спосіб вчинення злочину, особа злочинця, особа потерпілого.

Характер первинних слідчих дій при розслідуванні грабежів та розбоїв багато в чому залежить від того, чи затримана підозрювана особа або тільки є інформація про факт вчинення злочину. Якщо є тільки дані про факт вчинення злочину, то розслідування зазвичай починається з допиту потерпілого, огляду місця події, огляду одягу і освідування потерпілого, призначення судово-медичної експертизи щодо нього, допиту свідків-очевидців.

Список використаної літератури

1. Коновалов В.В. Криміналістична тактика та методика розслідування окремих видів злочинів / В.В. Коновалов. - Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2006

2. Криміналістика : [навч. посіб.] / Р. І. Благута, Р. І. Сибірна, В. М. Бараняк та ін. ; за заг. ред. Є. В. Пряхіна. - К. : Атіка, 2012. - 496 с

3. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / за ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - 728 с.

4. Маркусь В. О. Криміналістика. Навчальний посібник - К.: Кондор, 2007. - 558 с.

5. Сабадаш В. П. Криміналістика [текст] : навч. посіб./ В. П. Сабадаш, М. О. Ларкін - К. : «Центр учбової літератури», 2013. - 228 с.

6. Шеремет А.П. Криміналістика: навч. посібник для студ. вищих навч. закл./ А.П. Шеремет. - Чернівці : Наші книги, 2008. - 440 с.

Размещено на Allbest.ru