Господарське право

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Господарське право

Підручник

4-е видання, перероблене і доповнене

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Київ Юрінком Інтер 2009

Затверджено Міністерством освіти і науки України (лист № 1.4/18-Г-11 від 9 січня 2009 р.)

Рекомендовано вченою радою юридичного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 2

від 13 жовтня 2008р.)

Р е ц е н з е н т и

О. В. Дзера, член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; господарський право майновий зовнішньоекономічний

Є. Б. Кубко, член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту держави

і права ім. В. М. Корецького НАН України;

О. М. Вінник, доктор юридичних наук, професор кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Щербина, В.С.

Щ64 Господарське право : підручник / В.С.Щербина. -- 4-те вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2009. -- 640 с.

ISBN 978-966-667-348-3.

У підручнику відповідно до програми курсу висвітлено основні правові інститути Загальної частини господарського права, а також питання правового регулювання в окремих галузях господарювання (Особлива частина) на основі

Господарського та Цивільного кодексів України, а також інших нормативно- правових актів господарського законодавства. Головну увагу зосереджено на правових питаннях господарської діяльності та управління нею.

Для студентів і аспірантів, які вивчають курс господарського права, а також юрисконсультів, адвокатів, підприємців і всіх, хто цікавиться пи- таннями правового регулювання господарської діяльності.

Відтворення всієї книги чи якої-небудь 'її частини будь-якими засобами або в якій-небудь формі, у тому числі в Інтернеті, забороняється без письмового дозволу видавництва.

ЗМІСТ

Вступ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ I ПОНЯТТЯ, МЕТОДИ I СИСТЕМА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

Глава 1. Господарськіправовідносини та господарське право

§ 1. Предмет регулювання господарського права

§ 2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види

§ 3. Методи господарського права

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 2. Правовіформи участідержави і місцевого самоврядування в регулюванні господарської діяльності

§ 1. Основні напрями економічної політики держави

§ 2. Засоби державного регулювання господарської діяльності

§ 3. Особливості управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 3. Правовізасади захисту економічної конкуренції

§ 1. Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію

§ 2. Правове становище Антимонопольного комітету

§ 3. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання

§ 4. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

§ 5. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 4. Господарське законодавство

§ 1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

§ 2. Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види

§ 3. Система господарського законодавства

Запитання і завдання для самоконтролю

Розділ II СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВВДНОСИН

Глава 5. Суб'єкти господарського права. Суб'єкти господарювання

§ 1. Поняття та види суб'єктів господарського права

§ 2. Утворення суб'єктів господарювання, їх державна реєстрація

§ 3. Припинення суб'єкта господарювання

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 6. Правове становище підприємств

§ 1. Поняття підприємства як організаційної форми господарювання

§ 2. Види та організаційно-правові форми підприємств

§ 3. Організаційна структура та управління підприємством

§ 4. Правове становище державних підприємств

§ 5. Правове становище комунального унітарного підприємства

§ 6. Поняття, види та правове становище підприємств колективної власності

§ 7. Правове становище приватних та інших підприємств

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 7. Правовий статус господарських товариств

§ 1. Поняття господарського товариства

§ 2. Види господарських товариств

§ 3. Майно та майнові права у господарському товаристві

§ 4. Права і обов'язки учасників господарського товариства

§ 5. Управління господарським товариством

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 8. Правове становище об'єднань підприємств

§ 1. Поняття об'єднання підприємств

§ 2. Види та організаційно-правові форми об'єднань підприємств

§ 3. Функції та компетенція об'єднання підприємств.

Управління об'єднанням підприємств

§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп

§ 5. Асоційовані підприємства та холдингові компанії

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 9. Правовий статус громадянина як суб'єкта господарювання. Особливостіправового статусу інших суб'єктів господарювання

§ 1. Правовий статус громадянина-підприємця

§ 2. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання

§ 3. Особливості правового статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання

Запитання і завдання для самоконтролю

Розділ III МАЙНОВА ОСНОВА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Глава 10. Загальнізасади майнових відносин у сферігосподарювання

§ 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання

§ 2. Види майна суб'єктів господарювання та джерела його формування

§ 3. Право власності та похідні права (право господарського відання, право оперативного управління) у сфері господарювання

§ 4. Корпоративні права

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 11. Правовізасади приватизації державного та комунального майна

§ 1. Поняття і головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію

§ 2. Об'єкти приватизації

§ 3. Суб'єкти приватизації

§ 4. Приватизаційний процес

§ 5. Способи приватизації

§ 6. Договірні відносини приватизації

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 12. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності

§ 1. Поняття та види цінних паперів

§ 2. Умови і порядок емісії і розміщення цінних паперів

§ 3. Регулювання ринку цінних паперів

Запитання і завдання для самоконтролю

Розділ IV ГОСПОДАРСЬЮ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 13. Загальніположення щодо господарських зобов'язань

§ 1. Поняття, види, та підстави виникнення господарських зобов'язань

§ 2. Виконання господарських зобов'язань, забезпечення виконання господарських зобов'язань

§ 3. Припинення господарських зобов'язань

§ 4. Розірвання господарських зобов'язань. Недійсність господарського зобов'язання

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 14. Господарськідоговори

§ 1. Поняття та ознаки господарського договору

§ 2. Види господарських договорів

§ 3. Функції господарського договору

§ 4. Зміст і форма господарського договору

§ 5. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів

Запитання і завдання для самоконтролю

Розділ V В^ОВ^ЛЬ^СТЬ У ГОСПОДАРСЬКО- ПРАВОВИХ ВВДНОСИНАХ

Глава 15. Основнізасади господарсько-правової відповідальності

§ 1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності

§ 2. Підстави та межі господарсько-правової відповідальності

§ 3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

§ 4. Відшкодування збитків у сфері господарювання

§ 5. Штрафні та оперативно-господарські санкції

§ 6. Адміністративно-господарські санкції

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 16. Правове регулювання банкрутства

§ 1. Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства

§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству

§ 3. Підстави для застосування банкрутства

§ 4. Провадження у справах про банкрутство

§ 5. Ліквідаційна процедура

§ 6. Мирова угода

Запитання і завдання для самоконтролю

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI ОСОБЛИВОСП ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ОКРЕМИХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Глава 17. Правове регулювання господарсько-торговельної діяльності

§ 1. Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту

§ 2. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції

§ 3. Правове регулювання енергопостачання

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 18 . Правове регулювання біржової торгівлі

§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі

§ 2. Функції, права та обов'язки товарної біржі

§ 3. Види біржових угод

§ 4. Правила біржової торгівлі

§ 5. Правовий статус фондової біржі

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 19. Правове регулювання оренди та лізингу у сферігосподарювання

§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди

§ 2. Сторони в договорі оренди

§ 3. Порядок укладання договору оренди

§ 4. Умови договору оренди

§ 5. Припинення договору оренди

§ 6. Правове регулювання лізингових операцій в Україні

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 20. Правове регулювання інших видів господарсько-торговельної діяльності (бартер, зберігання у товарному складі)

§ 1. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій

§ 2. Правове регулювання зберігання у товарному складі

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 21. Правове регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) у сферігосподарювання

§ 1. Комерційне посередництво (агентська діяльність): поняття, види, суб'єкти

§ 2. Агентський договір: зміст, виконання та припинення

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 22. Правове регулювання діяльностітранспорту

§ 1. Види транспорту в Україні. Єдина транспортна система України

§ 2. Законодавство про транспорт

§ 3. Правове становище транспортних організацій

§ 4. Транспортні господарські договори

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 23. Правове регулювання капітального будівництва

§ 1. Поняття капітального будівництва та джерела його фінансування

§ 2. Правове регулювання підрядних відносин у капітальному будівництві

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 24. Правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності

§ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

§ 2. Державне регулювання інвестиційної діяльності

§ 3. Правові форми реалізації інвестиційної діяльності

§ 4. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 25. Правове регулювання банківської діяльності

§ 1. Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види

§ 2. Поняття та види кредиту. Кредитний договір

§ 3. Порядок відкриття рахунків у банках

§ 4. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 26. Правове регулювання страхової діяльності

§ 1. Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність

§ 2. Правове становище учасників страхової діяльності

§ 3. Державний нагляд за страховою діяльністю

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 27. Правове регулювання цін та ціноутворення

§ 1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення

§ 2. Види цін та порядок їх встановлення

§ 3. Правове регулювання контролю за додержанням дисципліни цін та відповідальність за її порушення

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 28. Правовізасади бухгалтерського обліку, фінансової звітностіта статистичної інформації

§ 1. Організація та ведення бухгалтерського обліку в господарських організаціях

§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності

§ 3. Фінансова звітність суб'єктів господарювання

§ 4. Статистична інформація суб'єктів господарювання

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 29. Правовізасади аудиторської діяльності

§ 1. Поняття та зміст аудиторської діяльності

§ 2. Форми та зміст аудиторських послуг. Види аудиту

§ 3. Суб'єкти аудиторської діяльності

§ 4. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 30. Правове регулювання комерційної концесії

§ 1. Поняття, зміст та сфера застосування комерційної концесії

§ 2. Договір комерційної концесії

Запитання і завдання для самоконтролю

Розділ VII ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНШНЬОЕКОНОММНОЇ ДШЬНОСП

Глава 31. Загальнізасади правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності

§ 1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність

§ 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

§ 3. Види зовнішньоекономічної діяльності

§ 4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

§ 5. Компетенція органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

§ 6. Правове становище торгово-промислових палат

Запитання і завдання для самоконтролю

Глава 32. Правовий режим іноземних інвестицій

§ 1. Поняття іноземних інвестицій і їх роль в економіці України

§ 2. Форми і види іноземних інвестицій

§ 3. Державна реєстрація іноземних інвестицій

§ 4. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій, що здійснюються за окремими договорами (контрактами)

§ 5. Гарантії і компенсації іноземним інвесторам

Запитання і завдання для самоконтролю

Розділ VIII СПЕЩАЛЬШ РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Глава 33. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальний режим господарювання

§ 1. Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон

§ 2. Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони

§ 3. Спеціальний інвестиційний режим на територіях пріоритетного розвитку

§ 4. Правове регулювання концесійної діяльності в Україні

§ 5. Правове регулювання інших спеціальних режимів господарювання

Запитання і завдання для самоконтролю

Список літератури

Предметний покажчик

ВСТУП

Основні засади ринкової економіки передбачають повну гос- подарську самостійність суб'єктів господарювання, які функціо- нують в народному господарстві, вступаючи при цьому в різно- манітні господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Всі ці суспільні відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності (як між суб'єктами господарювання, так і між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарю- вання) регулюються, зокрема, Господарським кодексом, завдяки чому вони набувають характеру правовідносин.

Ринкова економіка породила різноманітні організаційні форми суб'єктів господарювання: господарські організації, грома- дяни- підприємці, структурні одиниці господарських організацій. Існує потреба у врегулюванні правового статусу об'єднань підприємств

(господарських об'єднань, державних та комунальних об'єднань тощо), встановлення правового режиму вільних (спеціальних) економічних зон та визначення правового режиму іноземного інвестування.

З'явилися нові інститути, притаманні ринковим умовам гос- подарювання (банкрутство, свобода конкуренції, антимонополь- не регулювання). Все більшого розвитку, в тому числі завдяки приватизаційним процесам, набуває ринок цінних паперів.

Інтеграція України до світової економічної системи стимулює розвиток міжнародних господарських зв'язків, зовнішньо- економічної діяльності суб'єктів господарювання.

Змінилися принципи, на яких будуються відносини держави з суб'єктами господарської діяльності, запроваджується ефективне державне регулювання підприємництва у формі єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва1 тощо.

Усі ці чинники зумовлюють необхідність не тільки відповід- ного правового регулювання, але і вивчення правових засад гос- подарської діяльності.

Перехід економіки України до розвинених ринкових відносин багато в чому залежить від правового забезпечення ринкових реформ, від створення належних умов функціонування суб'єктів

1 Указ Президента України від 22 січня 2000 р. «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва».

господарської діяльності, від суворого додержання останніми вимог чинного законодавства.

Українська держава сьогодні потребує висококваліфікованих спеціалістів на всіх напрямах економічного розвитку та державного будівництва. З метою підготовки саме таких спеціалістів, озброєних знаннями в галузі господарського законодавства, написано цей підручник.

У підручнику на основі чинного законодавства та відповідно до програми курсу висвітлюються основні правові інститути Загальної частини господарського права та питання правового регулювання в окремих галузях господарювання (Особлива частина) на основі Господарського кодексу України та нового Цивільного кодексу України, а також інших нормативно-правових актів господарського законодавства України. Автор намагався у стислій та доступній для сприйняття формі розкрити зміст основних нормативних актів господарського законодавства, показати їх роль у регулюванні суспільних відносин.

Труднощі формування господарського законодавства України, відсутність єдиних методологічних підходів до формулювання предмету та системи господарського права як навчальної дис- ципліни, безперечно, позначилися на змісті даної праці. У запро- понованому переробленому і доповненому виданні підручника, виданого з урахуванням положень Господарського кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, та практики їх застосування, враховано конструктивні зауваження і рекомендації щодо поліпшення його структури та змісту.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ, МЕТОДИ I СИСТЕМА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА. ГОСПОДАРСЬКІ* ПРАВОВІДНОСИНИ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

ГЛАВА 1 ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

§ 1. Предмет регулювання господарського права

Господарське право, як і будь-яку іншу юридичну дисципліну, можна визначити, насамперед, за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що регулюються нормами господарського права.

З цієї точки зору господарське право є системою норм, що регулюють господарські відносини, тобто відносини, що виникають

у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Отже, саме господарські відносини у сфері економіки України і становлять предмет господарського права.

Зміст предмета господарського права визначається двома по- няттями: «організація господарської діяльності» та «здійснення господарської діяльності».

Зазначені поняття вживаються в Господарському кодексі України від 16 січня 2003 р., який набрав чинності з 1 січня 2004 р.1, та в інших актах законодавства України.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі ро- зуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК).

В наведеному визначенні зазначені такі ознаки господарської

діяльності як:

-- особливий суб'єктний склад (господарську діяльність здійснюють суб'єкти господарювання);

-- особлива сфера здійснення господарської діяльності -- сфера суспільного виробництва;

-- вартісний характер результатів господарської діяльності, що мають цінову визначеність.

Отже, господарська діяльність розглядається як суспільно корисна діяльність членів суспільства, їх спілок (об'єднань) щодо виготовлення продукції надання послуг, виконання робіт.

Така суспільно-корисна господарська діяльність має наступні

ознаки:

по-перше, вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт наданні послуг не для власних потреб виробника, а для за- доволення потреб інших осіб (сфера суспільного виробництва);

по-друге, вона виконується на професійних засадах;

по-третє, результати такої діяльності мають вартісний харак- тер, вони реалізуються за плату, тобто функціонують як товар;

по-четверте, ця діяльність поєднує як приватні інтереси ви- робника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних прошарків населення тощо).

Закріплені в ГК ознаки господарської діяльності характери- зують її набагато повніше ніж ознаки, вживані в інших актах чинного законодавства. Так, згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність»2 гос- подарська дiяльнiсть -- це будь-яка діяльність, у тому числі під- приємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. А Закон України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»3 під господарською дїяльтстю розуміє будь-яку, у тому числі підприємницьку, юридичних осіб, а також фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язану з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Господарська діяльність (господарювання) здійснюється на загальних принципах, перелік яких встановлено в ст. 6 ГК. До них відносяться:

--забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

--свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

--вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

--обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та без- пеки суспільства і держави;

--захист національного товаровиробника;

--заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Залежно від мети і способу організації та здійснення госпо- дарської діяльності ч. 2 ст. 3 ГК виділяє два її види -- господарську комерційну діяльність і некомерційну господарську діяльність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання при- бутку, є підприємництвом, а суб'єкти такої діяльності (підпри- ємництва) є підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одер- жання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Господарська комерційна діяльність (підприємництво) здійс- нюється суб'єктом господарювання (підприємцем) як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК).

Підприємництво є основним видом господарської діяльності. Основні положення щодо здійснення підприємництва встановлені нормами Глави 4 ГК (ст. 42--51).

Так, згідно з ч. 1 ст. 43 ГК «Свобода підприємницької діяль- ності» підприємці мають право без обмежень самостійно здійс- нювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва вста- новлюються законодавчими актами (ч. 2 ст. 43 ГК).

Разом з тим, ч. 3 ст. 43 ГК встановлює обмеження у здійсненні підприємницької діяльності, що полягають:

а) у забороні здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлює Закон України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» без спеціального дозволу

(ліцензії);

б) у встановленні законом переліку видів діяльності, підпри- ємництво в яких забороняється.

Частина 4 ст. 43 ГК встановлює загальне правило, відповідно до якого здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Законом обмежується підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Принципи підприємницької дiяльностi, тобто основні засади, на яких базується підприємництво, законодавчо закріплені в статті 44

ГК. До них належать:

а) вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяль- ності;

б) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

в) вільний найм підприємцем працівників;

г) комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

д) вільне розпорядження прибутком, що залишається у під- приємця після сплати податків, зборів та інших платежів, пе- редбачених законом;

е) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Важливим чинником активізації підприємництва в умовах побудови ринкової економіки є державна підтримка підприєм- ництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГК з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підпри-

ємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених за- коном:

надають підприємцям земельні ділянки, передають державне

майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг; подають підприємцям інші види допомоги.

Як зазначено в ч. 2 ст. 48 ГК, держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

На формування і розвиток малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці спрямований Закон України від

19 жовтня 2000 року «Про державну підтримку малого підпри- ємництва»1 , який визначає суб'єктами малого підприємництва фізичних осіб, зареєстрованих у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно- правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється

Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади за такими напрямами:

1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

2) встановлення системи пільг для суб'єктів малого підпри- ємництва;

3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бух- галтерського обліку та звітності;

4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

5) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Некомерцйна господарська дiяльнiсть здійснюється з метою задоволення певних суспільних потреб незалежно від прибут- ковості такої діяльності: отримання прибутку від такої діяльності відіграє другорядну роль (такою є діяльність частини казенних, експериментальних та інших планово-збиткових підприємств, які фінансуються за рахунок держави).

Згідно з ч. 1 ст. 52 ГК некомерцйне господарювання -- це са- мостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення еко- номічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки

у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до ст. 12 ГК забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення гос- подарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом (ч. 2 ст. 52 ГК).

У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення ГК та інших законів, якими регулюється підприємництво (ч. 3 ст. 53 ГК).

На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей

її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються

ГК та іншими законодавчими актами (ч. 1 ст. 54 ГК).

Господарський кодекс вперше закріпив таке поняття, як

«господарче забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів». Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГК це діяльність негосподарюючих

суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних ма- теріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання. наприклад, ремонт гуртожитків університету як силами залучених ремонтно- будівельних організацій, так і власними силами; закупівля об- ладнання, устаткування, підручників, меблів тощо для їх вико- ристання в навчальній та науково-дослідній роботі.

Організація господарської діяльності -- друга складова гос- подарських відносин. На жаль, ГК України не розкриває змісту поняття «організація господарської діяльності». Не завжди роз- кривається зміст цього терміну і в навчальній літературі4, незва- жаючи на те, що прихильниками господарського права він роз- глядається як одне з наріжних понять господарсько-правової науки,

за допомогою якого, зокрема, розмежовуються предмети цивільного і господарського права.

Можна погодитися з узагальненим визначенням поняття організації господарської діяльності як системи заходів, спрямо- ваних на раціональне поєднання в часі і просторі всіх елементів господарської системи певного регіону (Автономної Республіки Крим, певної територіальної громади), певного суб'єкта гос- подарювання. До елементів господарської системи відносяться суб'єкти, майнова база, нормативна та інформаційна системи5.

§ 2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види

У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов'язані з господарською діяльністю. Зокрема, держава здійснює функції загального управління економікою. З цією метою

у центрі й на місцях діють органи державної виконавчої влади -- міністерства, державні комітети, інші центральні органи, місцеві державні адміністрації. Отже, у сфері господарювання складаються управлінські відносини між цими органами і суб'єктами господарювання. Ці відносини регулюються адміністративним правом, тобто є адміністративними правовідносинами.

У сфері господарювання застосовується наймана праця пра-

цівників. Відносини щодо організації її застосування, оплати праці, часу праці і відпочинку, гарантій та компенсацій тощо регулює трудове право.

Суб'єкти господарювання у процесі своєї діяльності володіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористування регулюються природоресурсовими галузями

права (земельне, водне, гірниче, лісове, екологічне тощо).

Суб'єкти господарювання є платниками податків, зборів та інших платежів, формують з прибутку і використовують власні фінансові ресурси тощо. Отже, вони є суб'єктами фінансових правовідносин.

Між суб'єктами господарювання та громадянами-спожива- чами виникають майнові відносини щодо задоволення особистих потреб громадян у товарах, роботах, послугах. Ці відносини регулює цивільне право.

Визнавати всі зазначені відносини господарськими, як це іноді

робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії господарських відносин взагалі не існує. Об'єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності, зазначені вище відносини за своєю економічною природою не є господарськими. Ці відносини лише створюють організаційні, матеріальні, фінансові та інші передумови функціонування господарських відносин.

Господарсько-правова концепція і Господарський кодекс (ст. 1) визначають господарські відносини у власному (спеціальному) розумінні. А саме: господарськими є вiдносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Господарські відносини як предмет регулювання складаються лише з двох елементів -- організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні є предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господарське право вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у сфері господарювання.

Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин встановлене ст. 4 ГК, в частині 1 якої зазначено, що не є предметом регулювання Господарського кодексу:

а) майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються

Цивільним кодексом України;

б) земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;

в) трудові відносини;

г) фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;

д) адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або міс- цевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-гос- подарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Господарські відносини мають певні ознаки.

Насамперед, це обмежене, порівняно з цивільним правом, коло суб'єктів. Такими суб'єктами є учасники відносин у сфері гос- подарювання, перелік яких встановлено ст. 2 ГК. Це:

-- суб'єкти господарювання,

-- споживачі,

-- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією,

-- громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи.

Другою характерною ознакою господарських відносин є існу- вання організаційно-господарських зобов'язань як окремого виду господарських зобов'язань, а також поєднання в господарських відносинах організаційних і майнових елементів. Таке поєднання викликане тим, що однією з правових підстав виникнення та функціонування господарських правовідносин між суб'єктами господарювання та їх контрагентами є, зокрема, державні замов- лення і державні завдання (ст. 13 ГК). Правовою підставою ви- никнення господарських правовідносин є рішення їхніх суб'єктів укласти відповідний договір: господарський (ст. 184 ГК) або організаційно-господарський (ст. 186 ГК). Ці рішення ґрунтуються, зокрема, на планах учасників господарських відносин (плани економічного і соціального розвитку, бізнес-плани тощо).

Третя ознака господарських відносин -- їх матеріальний зміст, тобто суспільне виробництво і реалізація (оборот) суб'єктами господарювання продукції (виконання робіт, надання послуг).

За наведеними ознаками господарських відносин можна роз- межувати предмети регулювання цивільного і господарського права. Отже, норми цивільного права універсальні і поширюються на фізичних і юридичних осіб незалежно від діяльності, якою вони займаються. Норми господарського права спеціальні в тому

розумінні, що діють лише стосовно юридичних осіб, їх структурних підрозділів, громадян-підприємців, які здійснюють суспільну господарську діяльність і споживають її результати. Тобто предмет господарського права вужчий від предмета цивільного права. Цивільне право складається з норм однієї галузі, які на засадах юридичної рівності суб'єктів регулюють майнові і особисті немайнові відносини; господарське право відповідно до законодавства є комплексною галуззю. Воно ґрунтується на загальних нормах цивільного права про правоздатність юридичних осіб, зобов'язання та нормах про окремі види господарських договорів. У господарському праві об'єднуються також ті норми адміністративного, фінансового й інших галузей права, які регулюють господарську діяльність підприємств та інших суб'єктів господарювання.

Сукупність господарських відносин, які складаються між суб'єктами господарювання, їхніми контрагентами, органами управління в процесі організації і здійснення господарської ді- яльності -- виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг -- становить предмет господарського права.

Виходячи з цього, господарське право можна визначити як систему правових норм, що регулюють господарські відносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ГК сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (ч. 5 ст. 3 ГК).

Під організаційно-господарськими вiдносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. 3 ГК).

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (ч. 7 ст. 3 ГК). Слід зазначити, що регулювання цих відносин у зв'язку з їх особливим характером здійснюється не нормами ГК, а положеннями локальних правових актів, що приймаються самими господарськими організаціями стосовно своїх структурних підрозділів.

Господарські правовідносини можуть бути класифіковані за різними ознаками.

Так, за характером правовiдносин розрізняють:

--відносини з безпосереднього здійснення господарської ді- яльності (виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг);

--відносини з організації господарської діяльності (державна реєстрація, ліцензування, патентування, квотування та інші форми державного регулювання господарської діяльності).

За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються

на:

--горизонтальні, учасники яких рівноправні;

--вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган

управління, в тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.

За сферою дії правовідносини поділяються на:

--внутрішньогосподарські, що виникають всередині гос- подарської організації між її структурними підрозділами, а також між господарською організацією та її структурними підрозділами;

--міжгосподарські (зовнішньогосподарські), що виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання.

За галузями господарювання І сферами управління, в яких вони виникають і функціонують, виділяють такі правовідносини:

--у галузі промисловості;

--у галузі сільського господарства;

--у галузі транспорту;

--у галузі капітального будівництва;

--у сфері приватизації;

--у сфері антимонопольного (конкурентного) регулювання;

--у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо.

§ 3. Методи господарського права

Методи господарського права -- це сукупність способів ре- гулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин. Концептуально методи господарського права будуються на двох принципах: загаль- нодозвільному («дозволено все, що не заборонено законом»), за яким діють підприємства і підприємці, та зобов'язуючому («су- б'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом»). Цей принцип в основному стосується органів державного управління економікою. Як зазначається в статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарські відносини є комплексними відносинами. Вони поєднують у собі організаційні і майнові (вартісні) елементи. Тому

у господарському праві як комплексній галузі права загалом діють три (а не один, як у некомплексних галузях) основні методи правового регулювання. При цьому щодо певних конкретних відносин може діяти лише один з названих методів. Інші ж відступають на «другий план» і застосовуються тоді, коли це прямо передбачено (не заборонено) законодавством, якщо в них виникає потреба.

В умовах становлення ринкової економіки переважно засто- совується метод автономних рішень суб'єктів господарських від- носин. Він ґрунтується на тому, що суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Це означає, що суб'єкти господарських відносин самостійно: а) планують свою госпо- дарську діяльність; б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них, інші умови господарських взаємовідносин.

Існує ще метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів госпо- дарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовід- носин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення господарської ді- яльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти та ін.

У господарському праві діє також метод рекомендацій. Дер- жава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, примірні форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у сфері господарювання -- це приклади застосування державою зазначеного методу.

Залежно від конкретних господарських ситуацій, інтересу держави стосовно тих або інших господарських відносин та інших чинників, що регулюють господарське життя, можуть ви- користовуватися будь-які із зазначених методів, виходячи з того, який з них буде найефективнішим.

Запитання І завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «господарська діяльність».

2. Назвіть ознаки суспільно-корисної господарської діяльності.

3. Назвіть загальні принципи здійснення господарської діяль-

ності.

4. На яких принципах здійснюється підприємницька діяльність?

5. Що таке некомерційна господарська діяльність?

6. Які відносини становлять сферу господарських відносин?

7. Класифікуйте господарські відносини.

8. Які методи господарського права ви знаєте?

ГЛАВА 2. ПРАВОВІ ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ I МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕГУЛЮВАННІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Основні напрями економічної політики держави

Як встановлено ч. 1 ст. 8 ГК, держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами госпо- дарювання.

Проте, як зазначалося у попередній темі, господарське право регулює відносини щодо державного регулювання економіки

(організаційні відносини), яке здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування у певних правових формах і за допомогою певних методів.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ч. 3 ст. 8 ГК).

Головними об'єктивними чинниками, що спричиняють не- обхідність державного регулювання господарського життя, є:

а) виконання державою соціальних функцій -- забезпечення умов для нормальної життєдіяльності суспільства, в тому числі -- у сфері економіки (відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує соціальну спрямованість економіки). Таким чином держава виконує функцію організації господарського життя суспільства;

б) наявність у держави на праві власності ще досить значного масиву майна (передусім, засобів виробництва), що зумовлює управління державним сектором економіки з боку держа- ви- власника.

Як носій політичної влади і як власник певної частини засобів виробництва, держава реалізує економічну і соціальну політику у

сфері господарювання у двох формах -- у формі довгострокової

(стратегічної) політики і у формі поточної (тактичної) політики, що спрямовані на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому (ч. 1 ст. 9 ГК).

Економгчна стратегiя визначається в ч. 2 ст. 9 ГК як обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупномасштаб- них економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту. Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об'єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб'єктів господарювання.

Економічна тактика згідно з ч. 3 ст. 9 ГК -- це сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів

України, цільових програмах економічного, науково- технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (ч. 4 ст. 9 ГК).

Відповідно до ст. 10 ГК основними напрямами є к о н о м і ч н о ї

політики, що визначаються державою, є:

структурно-галузева полїтика, спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі народного господарства, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення. Складовими цієї політики є промислова, аграрна, будівельна та інші сфери економічної політики, щодо яких держава здійснює відносно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу;

інвестиційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним;

амортизаційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання найбільш сприятливих та рівноцінних умов за- безпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко- технологічній основі;

політика інституційних перетворень, спрямована на форму- вання раціональної багатоукладної економічної системи шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності і господарювання, еквівалентності відносин обміну між суб'єктами господарювання, державну підтримку і захист усіх форм ефективного господарювання та ліквідацію будь-яких про- тизаконних економічних структур;