Удосконалення державного управління вищою освітою в контексті європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 351:37.046.16:316.4

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Сікорська Ірина Миколаївна

ДОНЕЦЬК - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, профессор БУРЕГА Валерій Васильович,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри соціології управління

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор Мартиненко Василь Миколайович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків), завідувач кафедри державної кадрової політики; кандидат наук з державного управління, доцент Гамаюнов Володимир Гаврилович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри інноваційного менеджменту і управління проектами.

Провідна установа - Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (м. Запоріжжя), кафедра управління навчальними закладами та педагогіки вищої школи.

Захист дисертації відбудеться 16 січня 2007 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б.Хмельницького, 108, ауд.201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий 15 грудня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прийнята в 1998 році Cтратегія інтеграції України до Європейського Союзу одними з головних напрямків інтеграційного процесу обрала культурно-освітню та науково-технічну інтеграцію, зумовлену потенційною можливістю досягнення саме тут вагомих успіхів. В стратегічному документі було зазначено, що зміни, спрямовані на європейську інтеграцію вищої освіти, можуть стати одним із засобів розв'язання складних економічних і соціальних проблем розвитку українського суспільства. У зв'язку з цим виникла проблема визначення шляхів, форм і методів інтеграції вітчизняної системи вищої освіти у європейський освітній простір. Україна успадкувала від Радянського Союзу добре відому в світі систему вищої освіти, яка забезпечувала якісну підготовку фахівців з технічних і природничих дисциплін. Радянська система освіти мала потужну інфраструктуру і функціонувала досить ефективно, забезпечуючи високий рівень знань у галузі точних наук і відданість комуністичним ідеям. Проте, певна частина освітньої галузі відволікалася на обслуговування ідеологічних механізмів, що значною мірою її дискредитувало. Мова йдеться про соціально-гуманітарні та економічні напрямки освітньо-наукової діяльності.

Аналіз чисельної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури свідчить про те, що проблеми освіти, зокрема вищої, хвилюють світове співтовариство. Про це говорить значна кількість та різноманітність міжнародних періодичних видань, присвячених висвітлюванню проблем вищої освіти: “Harvard Education Review”, “Chronicle of Higher education”, “Oxford Journal of Education”, “American Journal of Education”, “Higher Education in Europe” та ін. Серед найбільш відомих зарубіжних вчених, котрі досліджують проблеми вищої школи можна назвати Ф.Альтбаха, Г.Келлі, К.Павловського, А.Річардса, П.Скотта та ін. Досить ґрунтовно та всебічно досліджується розвиток сучасної вищої школи російськими вченими. Серед них: А.Галаган, Б.Гершунський, О.Ліферов, В.Садовнічий та ін. В Україні розробка концепції реформування вищої освіти входить до кола наукових інтересів таких визнаних вітчизняних фахівців як В.Андрущенко, М.Згуровський, К.Левківський, В.Луговий, В.Козаков, К.Корсак, В.Кремень, В.Огнев'юк, С.Ніколаєнко, М.Степко, Т. Фініков та ін.

Пошук ефективних механізмів державного управління реформування вищої освіти, оптимального розподілу повноважень між різними рівнями управління є предметом постійної уваги теоретиків і практиків з державного управління. Серед них слід назвати таких зарубіжних і вітчизняних фахівців, як: Г.Атаманчук, В.Бакуменко, В.Бурега, Д.Дзвінчук, В.Гамаюнов, В.Журавський, М.Карамушка, В.Князєв, В.Майборода, С.Майборода, В.Мартиненко, Н.Нижник, О.Поважний, С.Поважний, Д.Табачник, В.Тертичка, В.Цвєтков та ін.

Разом з тим, слід підкреслити, що в українській науковій літературі ще недостатньо висвітленими залишаються проблеми фінансування галузі вищої освіти, демократизації та доступності її державного сектору, а також використання досвіду реформування вищої школи в країнах Центральної та Східної Європи - країнах, що нещодавно стали членами Європейського Союзу. Невирішеною залишається проблема створення державою в освітній сфері такої ситуації, яка б дала змогу за кращих умов провести реформу вищої освіти і досягнути максимально можливого результату за короткий час. Потребує науково-методичних рекомендацій послідовна розробка державної освітньої політики, спрямованої на підтримку інтеграційних процесів в галузі вищої освіти, як дієвого чинника цих змін. Крім того, потребують розробки науково-методичні засади щодо вдосконалення державних механізмів управління процесами інтеграції національної вищої освіти до європейського простору, що й обумовлює актуальність теми дисертації.

Отже, перелічені вище проблеми стосовно пошуку ефективних механізмів державного управління євроінтеграційними процесами в галузі вищої освіти, яке сприятиме піднесенню вищої освіти на рівень досягнень європейських країн, обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках тем: “Соціально-адекватний менеджмент як складова оптимізації суспільної трансформації” (реєстраційний номер 0100U002767) та “Соціально-гуманітарні аспекти державного управління” (номер державної реєстрації 0106U005128). У рамках зазначених тем автором розроблено теоретичні та методичні аспекти удосконалення механізмів державного управління вищою освітою в контексті євроінтеграції.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка науково-методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного управління інтеграційними процесами вищої освіти до європейського освітнього простору.

Для досягнення мети дослідження необхідно було послідовно вирішити наступні завдання:

- здійснити аналіз основних підходів та механізмів реалізації державної політики в галузі вищої освіти з початку становлення незалежності України;

- охарактеризувати розвиток національного законодавства України та його зміни щодо реформування вищої освіти;

- узагальнити досвід державного управління реформами вищої освіти в країнах Центральної та Східної Європи та показати важливість цього досвіду для України і можливість його застосування;

- обгрунтувати важливість міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів (ВНЗ) як безумовного фактора реалізації державної освітньої політики в контексті європейської інтеграції;

- проаналізувати сучасні форми євроінтеграції вищої школи та сформулювати напрямки удосконалення використання ВНЗ можливостей допомоги, що надається міжнародними фундаціями;

- провести соціологічне опитування суб'єктів вищої школи для отримання об'єктивної оцінки про їхню інформованість та зацікавленність процесом трансформації вищої освіти у контексті євроінтеграції; контент-аналіз спеціально обраних видань національної та регіональної преси для виявлення картини інформованості широких верств суспільства з проблем реформування вищої освіти;

- розробити модель удосконалення державного управління системою вищої освіти в контексті євроінтеграційних процесів;

- розробити методику критеріальної оцінки розвитку вищих навчальних закладів в контексті євроінтеграції.

Об'єктом дослідження є процеси інтеграції системи вищої освіти України до європейського освітнього простору.

Предметом дослідження є державне управління національною системою вищої освіти в контексті європейської інтеграції.

Методи дослідження. Реалізація поставлених задач дисертації здійснювалася за допомогою наступних методів: системного аналізу, що дав змогу узагальнити наукові концепції, розробки та пропозиції провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених проблемі державного управління вищою освітою у контексті європейської інтеграції; порівняльного аналізу у дослідженні проблем реформування вищої освіти в країнах Центральної та Східної Європи, уточнення та виявлення загальних закономірностей, тенденцій та перспектив; соціологічного опитування суб'єктів вищої школи для отримання об'єктивної оцінки про їхню інформованість та зацікавленність процесом трансформації вищої освіти у контексті євроінтеграції; контент-аналіз спеціально обраних видань національної та регіональної преси для виявлення картини інформованості широких верств суспільства з проблем реформування вищої освіти; моделювання процесів удосконалення державного управління системою вищої освіти.

Теоретико-методологічною основою дослідження послужили концепції державного управління сферою вищої освіти, управлінської теорії, підходи до управління сферою освіти, що розкривають закономірності розвитку державного управління у соціальній сфері.

Інформаційною базою дослідження є відповідні законодавчі та нормативно-правові акти з питань європейської інтеграції України взагалі і вищої освіти зокрема; вітчизняні і закордонні публікації; матеріали науково-практичних конференцій, присвячених досліджуваній проблематиці; результати досліджень, проведених науковими національними та європейськими освітніми організаціями.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних та методичних положень для створення моделі державної управління процесами інтеграції вищої освіти в європейський освітній простір, а також визначенні ефективних практичних заходів щодо реалізації державної політики європейської інтеграції в галузі вищої освіти.

У дисертаційному дослідженні:

вперше:

запропоновано методичні підходи до критеріальної оцінки розвитку вищих навчальних закладів згідно євроінтеграційного вектору реформи, застосування яких дозволяє структурувати управлінський вплив на галузь вищої освіти та сприятиме удосконаленню стандартів вищої освіти з урахуванням входження України до європейського освітнього простору;

запропоновано дескриптивну модель удосконалення державного управління євроінтеграційним процесом вищої освіти, що дозволяє визначити найбільш ефективні напрями державного управління, спрямованого на збереження потенціалу національної вищої освіти та зміцнення її позицій на європейському освітньому просторі;

удосконалено:

методи аналізу нормативно-правової бази відповідно реформи вищої освіти в контексті європейської інтеграції, що дозволяє наблизити законодавство України в галузі освіти до європейських стандартів;

механізм організації і координації управління міжнародною діяльністю вищої школи, що забезпечує повноправне входження України до європейського освітнього простору та сприятиме розширенню участі України на міжнародному ринку освітніх послуг;

набули подальшого розвитку:

напрями активізації державної освітньої політики щодо удосконалення системи вищої освіти згідно європейського вектору реформи.

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї та висновки розширюють наукові уявлення про механізми державного управління вищою освітою в контексті європейського вибору. Результати дисертації будуть корисними для подальших наукових розробок означеної проблеми, а також при уточненні цілей державної освітньої політики, їх практичної реалізації на шляху до європейського освітнього простору. Практичне значення результатів дисертаційного дослідження підтверджено відповідними довідками про впровадження: Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (довідка № 06-6/9-1050 від 20.10.2006), Управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 01/22-2300 від 04.10.2006 р.), Донецького національного університету (довідка № 32/6.12-14 від 16.10.2006 р.), а також Донецького державного університету управління при викладанні навчальних дисциплін “Вища освіта і Болонський процес” та “Педагогіка вищої школи” для аспірантів (довідка № 12-12/669 від 20.10.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження автора щодо вдосконалення механізмів державного управління в галузі вищої освіти.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та положення дисертаційного дослідження були представлені на 5 міжнародних науково-практичних конференціях: “Ефективні методи управління промисловим підприємством” (м. Донецьк, 2005 р.), “Україна - суб'єкт європейського освітнього простору” (м. Київ, 2005 р.), “Актуальні проблеми входження вищих навчальних закладів України до єдиного європейського освітнього простору” (м. Київ, 2005 р.), “Розбудова менеджмент-освіти в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), “Інформаційні технології в бізнес адмініструванні” (м. Житомир, 2006 р.), III Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент-освіта в Україні: стан розвитку і шляхи удосконалення” (м. Слов'янськ, 2004 р.), V міжнародному конгресі “Державне управління та місцеве врядування” (м. Харків, 2005 р.).

Публікації. Зміст основних положень дисертаційного дослідження викладено в 14 публікаціях (6-у фахових виданнях), з них: 2 - у наукових журналах, 6 - у збірниках наукових праць, 6 - у матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3,8 д.а, з яких автору належить 3,8 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 235 сторінок, у тому числі 4 таблиці (4 сторінки), 12 рисунків (7 сторінок), список використаних джерел - 178 найменувань (13 сторінок), 4 додатки (33 cторінки).

державний вищий освіта європейський

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Державне управління вищою освітою як науково-практична проблема реформування в контексті євроінтеграції

Зміна пріоритетів в політичній і соціальній сферах ініціює зміну парадигми вищої освіти у бік адаптації її до умов ринкової економіки. У зв'язку з цим реформування системи вищої освіти стає об'єктивною необхідністю. Сьогодні європейський вибір в напрямку реформи вищої освіти як основної стратегії державної освітньої політики є одним із найбільш обговорюваних питань. Тому виправданим є дослідження взаємодії міжнародних, національних та регіональних факторів впливу на напрямок державної політики в сфері вищої освіти в процесі входження вищої школи до європейського освітнього простору.

Вища освіта, як і освіта в цілому - це складний системний об'єкт, як із погляду своєї внутрішньої структури, так і з позицій взаємодії з іншими системами, що утворюють соціальну сферу. Встановлено, вища освіта набуває системні властивості у взаємодії з державною владою, яка ініціює реформи, визначає мету, задачі та стратегію розвитку вищої освіти. Зміна парадигми управління в напрямку відкритості, самоорганізації освітніх процесів обумовлює необхідність переосмислення вже існуючих і встановлення нових функцій державного управління, які з такими характеристиками, як взаємозв'язок, циклічність, логічність, контроль набувають рис відкритості, демократичності, децентралізації, гуманізації. У ході дослідження виокремлені нові функції державного управління вищою школою (переводу вищої школи в якісно новий статус відкритої системи; залучення суспільства до управління освітою; підвищення вимог до якості освіти), на основі виконання яких відбувається реалізація перспективних та поточних завдань соціальної політики держави з метою досягнення поставлених стратегічних цілей.

В дослідженні виокремлені етапи розвитку національної вищої освіти, виявлена динаміка розвитку взаємин вищої школи і державного управління в низці “міжнародний простір - держава - регіон - ВНЗ”. В періодизації змістовно виділений пріоритет держави, яка виступає структуроутворюючим фактором функціонування вищої освіти.

Поступове входження України до європейського освітнього простору висуває перед державою завдання з удосконалення управлінської вертикалі і структури органів виконавчої влади на місцях, проведення заходів щодо забезпечення збалансованості повноважень і відповідальності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в наданні освітніх послуг.

В умовах глобалізації освітні послуги вищої школи набувають ознак товару і циркулюють на відповідному ринку. Це специфічний товар, який характеризується означеними показниками та параметрами. Але освітні послуги не вичерпуються товарними ознаками, а несуть в собі глибоку соціальну спрямованість.

Державне управління має в своєму арсеналі механізми соціального захисту, що здатні забезпечувати дотримання гарантій доступу до якісної вищої освіти на засадах реалізації основного принципу вищої освіти як суспільного блага.

Розвиток вищої освіти в незалежній Україні в контексті євроінтеграції на етапі формування нової моделі державного управління ґрунтується на накопиченому з радянських часів певному досвіді та низці нових законів і законопроектів у галузі освіти. Дослідження проблем державного управління вищою освітою та діючого законодавства в контексті європейського вибору свідчить про те, що в Україні створена міцна законодавча база, що забезпечує розвиток національної вищої освіти згідно сучасним вимогам. Однак, в ході реалізації реформи була виявлена наявність певних недоліків у нормативно-правовому забезпеченні виконання стратегічних завдань щодо реформування вищої освіти, піднесення її на рівень досягнень розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

Так, була виявлена необхідність конкретизувати зміст документів, внести уточнення і доповнення в розробленні на їх основі заходи. Більшість державних стратегічних документів не містять аналізу соціально-економічного середовища в країні, не враховують думки громадськості з цього приводу, не визначають ефективних механізмів державного управління реформою. Впровадження в життя основних положень цих стратегічно важливих документів в процесі реформування вищої освіти показало, що вони потребують певного вдосконалення. Зокрема, це стосується забезпечення децентралізації управління, прозорості управлінських процедур, створення системи моніторингу ефективності управлінських рішень, поєднання громадського і державного контролю за процесами реформи. Перешкодами в практичній роботі з реформування та модернізації вищої освіти з боку уряду стали прояви формалізму, поспішність в ухваленні важливих рішень, а також існування певних недоліків та прогалин у нормативно-правовому забезпеченні виконання стратегічних завдань, що викликало ускладнення щодо застосування визначених у документах норм на практиці.

Напрацьований досвід реформування системи вищої освіти країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) являє собою значний інтерес для України з огляду на євроінтеграційні перспективи її розвитку. Особливо це стосується осмислення досвіду тих країн, в яких освітня реформа проводилася водночас з підготовкою до вступу в Європейський Союз (Польщі, Угорщини, Чеської Республіки, Словацької Республіки) і була підпорядкована тим чи іншим вимогам членства в зазначеній спільноті. Проведений аналіз реформ системи вищої освіти в країнах ЦСЄ показав, що успіхи і проблеми реформування в них мають загальні і відмінні риси, що обумовлено рівнем демократії в цих країнах, рівнем втручання держави в процес реформування, де вже на початку 90-х років розвиток вищої освіти був націлений на задоволення нових соціально-економічних потреб суспільства. В ході дослідження було виявлено, що реформа вищої освіти набула конструктивного характеру у зв'язку з отриманням цими країнами статусу країн-кандидатів на членство в ЄС. В цілому, напрямки реформування вищої школи в країнах ЦСЄ не можна розглядати як певні заходи щодо вирішення аналогічних проблем в Україні, а швидше як стимул для формулювання власних законодавчих рішень, визначення перспективних варіантів, прогнозування результатів реформи вищої школи, системного управління нею.

Розділ 2. Європейська інтеграція в галузі вищої освіти як стратегічне завдання державної політики

Прагнення освітніх систем окремих країн до зближення і співпраці стало об'єктивною реальністю. В сучасному світі вища школа є стимулом сучасних інтеграційних тенденцій. Інтеграція у сфері освіти - це цілісна, поліструктурна, багатоаспектна і багатозначна соціальна система, що виступає фактором перетворення суспільства. Стирання меж між освітніми системами окремих держав привело до формування єдиного світового освітнього простору, де залежно від інтенсивності зближення і взаємодії розрізняють три типи регіонів: регіони-генератори інтеграційних тенденцій, регіони, позитивно реагуючі на інтеграційні тенденції (до них належить і Україна) та інертні регіони.

В рамках світових освітніх інтеграційних процесів виділяють існування такого феномену як європейський освітній простір, і термін “європеізація вищої освіти” став широко використовуватися після підписання в 1992 році Маастріхтської Угоди, відповідно до якої ЄС придбав формальні повноваження у сфері освіти. Україна підписала Болонську декларацію у 2005 році і сьогодні визначені кроки щодо реформування вищої освіти згідно з основними положеннями Болонської декларації повною мірою перейшли у площину практичних дій.

Міжнародна співпраця у сфері вищої освіти сприяє розвитку тих радикальних змін, які відбуваються в міжнародному співтоваристві за останні десятиріччя: глобалізації професійних знань, інтернаціоналізації процесів вищої освіти, демократизації і підвищенню автономії ВНЗ, диверсифікації навчальних програм, технологізація процесів вищої освіти. Проведене дослідження показало, що вже з перших років незалежності України міжнародна співпраця вищих навчальних закладів набуває інтенсивного характеру, маючи для цього добрий фундамент, що залишився з часів СРСР. Роль міжнародного співробітництва закладів вищої освіти України зростає в міру їх багатопланової й активної участі в різних формах міжнародних науково-освітніх зв'язків і залежно від державної підтримки у вигляді законодавчих і нормативних ініціатив, а також фінансових інвестицій. Сьогодні вищі навчальні заклади мають широку автономію у виборі зарубіжних партнерів, визначенні обсягів і форм реалізації академічних обмінів. Міжнародна академічна мобільність розглядається як необхідна умова ефективного розвитку освіти і науки та вагома частина діяльності ВНЗ. Проте, для багатьох українських ВНЗ навчання іноземних студентів на контрактній основі, як і раніше, є домінуючим напрямом міжнародної діяльності. Наявність узагальненої інформації і аналіз ситуації з набором іноземних студентів розкриває ряд проблем підготовки фахівців для зарубіжних країн українськими ВНЗ і вимагає розробки нової державної стратегії в цій сфері для того, щоб Україна змогла зайняти гідне місце на міжнародному ринку освітніх послуг.

Україна для реформування вищої освіти отримує допомогу і підтримку міжнародних фундацій і програм. На території України діють представництва ряду європейських освітніх організацій. Діяльність даних фундацій і програм грає не останню роль в підтримці вищої школи, а саме: в розвитку академічної мобільності, розробці і упровадженню міжнародних освітніх програм на базі українських ВНЗ, встановленню довгострокових ділових контактів із зарубіжними ВНЗ. Проведений аналіз діяльності європейських фундацій на території України дозволяє зробити висновок про те, що така допомога є виправданою і грає роль важливого додаткового джерела фінансування вищої школи, спрямованого на створення мережних міжнародних освітніх структур, що в цілому сприяє поглибленню взаєморозуміння і зближенню культур і народів. Проте, в цілому, є необхідність у розробці державної стратегії поліпшення мобілізації ресурсів отриманої допомоги і інтенсифікації дій для підвищення рівня фінансового менеджменту сумісних міжнародних проектів і використанні більш зручних інструментів надання допомоги відповідно до національних пріоритетів України.

Розділ 3. Напрямки удосконалення державного управління євроінтеграційними процесами вищої школи

В рамках досліджень соціального управління широко застосовується метод моделювання як ефективний метод постановки і розв'язування управлінських завдань. Система вищої освіти є складною системою, і процеси, що протікають в ній, виражають лише тенденції розвитку освіти, тому модель дає змогу зосередити увагу на найбільш суттєвих характеристиках управлінської системи в галузі вищої освіти та врахувати найважливіші чинники, пов'язані з системою державного управління вищою освітою. Побудована у дисертаційній роботі дескриптивна модель удосконалення державного управління євроінтеграційними процесами вищої освіти надає опис, інформацію про можливий стан об'єкту дослідження та забезпечує відповідність суті і змісту управління сферою освіти.

Планомірне вдосконалення системи державного управління вищою освітою грунтується на розробці комплексного підходу розвитку всіх його складових з урахуванням поставленої мети - інтеграції вищої школи до європейського освітнього простору. Один з істотних моментів моделювання системи державного управління вищою освітою пов'язаний із задачею встановлення відповідності між потребами суспільства і напрямами реалізації державної політики в сфері вищої освіти. Модель державного управління інтеграційними процесами в сфері вищої освіти дозволяє визначити напрямки його удосконалення, а саме:

1) удосконалення інформаційно-комунікативної системи між державою та суспільством в процесі реформування вищої освіти;

2) впровадження методики критеріальної оцінки розвитку ВНЗ в контексті євроінтеграції;

3) встановлення пріоритетності євроінтеграційного вектору механізмів державного управління вищою освітою.

Модель удосконалення державного управління вищою освітою в контексті її інтеграції до європейського освітнього простору відображена на рис.1.

Перспектива інтеграції вітчизняної вищої освіти до європейського освітнього простору викликала необхідність здійснення в даній галузі системних реформ з акцентом на створенні ефективної системи державного управління. Темп змін зовнішнього середовища суттєво перевершує темп адекватних змін в управлінні. Ліквідація цього розриву можлива за рахунок впровадження ефективних управлінських механізмів, які з одного боку, враховують національний історичний досвід розвитку управління, а з другого - є відповіддю на ринковий виклик сучасності.

Як було зазначено раніше, підвищення ефективності державного управління вищою освітою потребує відповідної санації існуючих механізмів державного управління, що стає можливим завдяки посиленню пріоритетності євроінтеграційного вектору кожного з них. Під євроінтеграційним вектором розуміється напрямок вдосконалення механізмів з урахуванням досвіду застосування механізмів державного управління освітою в європейських країнах.

У дослідженні були виокремлені наступні механізми: фінансовий, організаційний, соціальний, механізм управління якістю освіти, механізм поетапної інтеграції вищої освіти до європейського освітнього простору, механізм координації міжнародної освітньої діяльності. Вдосконалення механізмів державного управління вищою освітою шляхом посилення євроінтеграційного вектору та впровадження моделі гнучкого управління відповідатиме сучасним умовам трансформації українського суспільства та динаміці розвитку глобального середовища, в якому функціонує система вищої освіти.

Встановлено, що впровадження удосконалених організаційно-управлінських технологій адаптації вищої школи до нових соціально-економічних умов можливо за рахунок внесення в управління якісно нових елементів без радикальних змін організаційної структури, що забезпечує реалізацію базових науково-освітніх функцій вищої школи на теренах європейського освітнього простору.

Як відомо, в сучасних умовах будь-яка реформа буде успішною лише за умов підтримки суспільства. Забезпечити таку підтримку можна завдяки вибудовуванню комунікаційного процесу, що передбачає постійну циркуляцію інформації від суб'єкта реформи до її об'єкта і навпаки. В даному випадку об'єктом реформування є вища школа, а опорою реформи виступають передусім викладачі і студенти ВНЗ. З метою вивчення ефективності обміну інформацією між органами державної влади та об'єктами реформи, а саме вивчення ступеню інформованості та зацікавленості викладачів і студентів у реформуванні вищої освіти автором було проведене анкетування викладачів і студентів 5 регіональних ВНЗ різних форм власності та інших відзнак.

Дослідження мало на меті визначити ступінь усвідомлення викладачами і студентами основних цілей реформи, їхньої готовності до участі в реформаційних процесах, а також наявності у них мотивації щодо впровадження реформи. Опитування підтвердило той факт, що мета реформування вищої школи в контексті європейського вибору залишається недостатньо усвідомленою безпосередніми учасниками освітнього процесу; реформа охопила поки що формальні моменти освітнього процесу, не торкаючись його змісту; мотивація респондентів до активної участі в реформуванні вищої освіти є недостатньою, що потребує проведення цілеспрямованих дій щодо залучення суб'єктів вищої школи до співпраці з органами державної влади.

Обробка і узагальнення анкет показали, що 44% опитаних студентів та 56% опитаних викладачів головною метою реформи вважають відповідно - “можливість отримання європейського диплому” та “втілення в освіту євростандартів”. Тільки третина опитаних студентів - 28% та 34% викладачів відзначили “підвищення якості освіти” за мету реформи. Це говорить про недостатній ступінь інформованості респондентів та їхньої зацікавленості у включенні у певну комунікацію із адміністрацією ВНЗ та владою з приводу питань реформування вищої освіти.

Дослідження показало, що і студенти, і викладачі достатньо високо оцінюють переваги як традиційної, так і нової системи навчання: 49% студентів і 67% викладачів позитивно відзначають в традиційній системі колективні форми організації занять, стосовно переваг кредитно-модульної системи - 38% викладачів приваблює індивідуалізація навчання, а 50% студентів - можливість отримати на екзаменах та заліках “автомат”.

Формальна сторона підходу до реформи відштовхнула від цього процесу певну частину викладачів, які не вірять, що цей процес будь-коли перейде з зовнішніх форм організації навчально-виховного процесу до його змісту. В той самий час в досліджених ВНЗ реформа перейшла в реальну площину, скрізь упроваджуються елементи нової системи, але по-різному. Це, з одного боку, вказує

на відсутність чітких інструкцій і директив, а з іншого - і це позитивний момент - дає суб'єктам реформи на цьому етапі поекспериментувати, обмінятися досвідом і обрати лише оптимальні форми.

В цілому, на думку респондентів, здійсненню успішних перетворень в системі вищої освіти заважає недостатнє фінансування (60% респондентів); потребують змін: зміст освіти (40%), методи управління (31%) та правова база (15%).

Анкетування показало, що джерелом інформації про реформу вищої освіти є керівництво ВНЗ та викладачі, тоді як, засоби масової інформації займають друге місце у рейтингу джерел з отримання інформації про реформу як для викладачів, так і для студентів. Цей факт потребує додаткової уваги органів державної влади з питань управління освітньою діяльністю, оскільки саме за рахунок оприлюднення інформації через ЗМІ можна популяризувати реформу серед населення, забезпечити їй широку соціальну підтримку. З метою перевірки цієї гіпотези у дослідженні був проведений контент-аналіз преси для виявлення того, наскільки суспільство є інформованим про реформу вищої освіти.

Аналіз публікацій національної преси (“Зеркало недели”, “День”, “Комсомольская правда”, “Аргументы и факты”) показав, що з 1999 по 2005 роки більша частина статей була надрукована в газеті “Зеркало недели” (29 публікацій). У спеціалізованих виданнях (“Освіта України”, “Вища школа”, “Вища освіта України”) публікацій було вдвічі більше (59 - в “Освіті України”). По всіх виданнях публікації мали регулярний характер у 2004-2005 рр. В офіційному урядовому виданні “Урядовому кур'єрі” за звітний період було лише 10 публікацій, що говорить про нехтування висвітленням процесу реформи вищої освіти державною владою.

Поряд із загальним поданням інформації про реформи які відбуваються у вищій школі, певну роль відіграє також спосіб висвітлення проблеми та точка зору авторів публікацій, яка, безумовно, впливає на формування масової свідомості, а тому і на фактичний хід процесу реформування вищої освіти. Проведений контент-аналіз преси (національної, спеціальної, регіональної і офіційної урядової) з 1999 по 2005 роки дозволив з'ясувати, що практично всі публікації надають позитивну оцінку реформам. В більшості випадків публікації - це інтерв'ю з керівниками навчальних закладів. В спеціальних виданнях - це інтерв'ю з представниками МОН України. Аналіз показав, що практично у всіх публікаціях відсутній прогноз подальшого розвитку реформи вищої освіти, що підтверджує той факт, що поставлена мета реформування вищої освіти носить декларативний характер і викликає певну частку скепсису перш за все у освітян. За таких умов виникає необхідність розробки певних механізмів для підтримки процесів модернізації вищої освіти з боку не тільки суб'єктів вищої школи, але й суспільства взагалі. Залучення суспільства до активної участі у реформуванні вищої освіти є цінним індикатором успішності реформи, яка детермінується потребами суспільства у новій свідомості.

Євроінтеграційна політика, як і більшість інших видів цілеспрямованої діяльності держави, орієнтованих на досягнення певної мети в процесі реформування вищої освіти, має шанси на успіх лише за певних умов. На наш погляд, найперше, це оцінка готовності вищої школи до інтеграції до європейського освітнього простору. Як відомо, основна проблема в оцінці роботи ВНЗ взагалі полягає в тому, що досягнення студента як професійного фахівця можна оцінити тільки через багато років. Однак, вважаємо, що якість навчального процесу згідно з європейським вектором реформи, а також стратегію подальшого розвитку вищого навчального закладу можна оцінити вже сьогодні. Таку оцінку пропонується розглядати як об'єктивну необхідність, тому що вона пов'язана з успіхом реалізації євроінтеграційної політики держави в галузі освіти. Із метою проведення такої оцінки в дисертаційному дослідженні запропоновано організацію конкурсу на національному рівні на кращі ВНЗ щодо їхнього розвитку в контексті інтеграції до європейського освітнього простору. Даний конкурс передбачає оцінку представленої програми розвитку, або євроінтеграційного потенціалу ВНЗ, який подає заявку. Євроінтеграційний потенціал - це поняття є узагальнюючим і передбачає цілеспрямований розвиток вищого навчального закладу в усіх сферах діяльності - освітній, науковій, соціальній та міжнародній в контексті євроінтеграції. Заяви або аплікаційні форми мають відображати очікувані зміни в освітній, науковій та міжнародній діяльності ВНЗ, а також у системі керування. Тобто це мають бути реальні стратегії, розроблені на коротко-та довгостроковий період з відповідним ресурсним забезпеченням. Таким чином, у конкурсі може взяти участь ВНЗ будь-якого профілю, масштабу, часу заснування та інших відзнак. Передбачається, що в результаті конкурсу ВНЗ-переможці отримують грант від держави, розрахований на три роки, який дозволить реалізувати на практиці означену стратегію розвитку з використанням бюджетних коштів в обмежений період. Грантодавцем може бути міжнародна організація або створений спонсорський національний фонд, зацікавлений в реалізації освітніх проектів. Такий фонд організує моніторинг реалізації експертизи, установлює преміальний фонд для переможців. Оператором проведення конкурсу та пошуком спонсорської установи має стати Міністерство освіти і науки України як центральний орган виконавчої влади, який визначає фінансове забезпечення вищих навчальних закладів.

Для проведення конкурсу в даному дослідженні розроблені методичні підходи до критеріальної оцінки розвитку вищих навчальних закладів та їхнього євроінтеграційного потенціалу ВНЗ відповідно до інтеграції національної вищої школи до європейського освітнього простору. Організаційні заходи методики включають: формування експертної групи; визначення критеріїв; визначення показників як складових критеріїв; проведення експертизи та прийняття рішення експертної комісії.

Запропонована методика складається із системи відповідних критеріїв та індикаторів прогресу, завдяки яким будь-який ВНЗ зможе самостійно оцінити свій розвиток в контексті інтеграції національної вищої школи до європейського освітнього простору. Методика заснована на аспектному підході, який передбачає визначення пріоритетних аспектів освітньої діяльності та їх вплив на кінцевий результат діяльності ВНЗ.

Система критеріальної оцінки розвитку ВНЗ показана на рис.2.

Ефективне використання внутрішніх резервів вищої школи, активне залучення академічної спільноти до процесу реформування може послужити імпульсом до пожвавлення євроінтеграційного процесу вищої освіти в цілому. Оцінюючи свою діяльність відповідно до запропонованих критеріїв, керівництво ВНЗ відстежує свої успіхи і виявляє галузі, що потребують, використання додаткових ресурсів для подальшого розвитку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2. Система критеріальної оцінки розвитку ВНЗ у контексті євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залучення ВНЗ до визначення своєї готовності до інтеграції до європейського освітнього простору за системою відповідних критеріїв може стати своєрідним фундаментом для поліпшення діалогу між державою, громадськістю та вищою школою. За допомогою конкурсу органи державного управління мають нагоду створити додаткову мотивацію для саморозвитку вищих навчальних закладів, їхньої орієнтації на успішну інтеграцію до європейського освітнього простору. Такий конкурс є надзвичайно актуальним в сучасних умовах, коли можна оцінити діяльність ВНЗ та перспективи його розвитку на основі змістової інформації, а не тільки кількісних показників. Це є ефективний та інноваційний механізм розвитку навчального закладу, оновлення навчальних програм, розвиток структури фундаментальної освіти, що прискорює темпи розвитку науково-технічного, економічного та інтелектуального потенціалів суспільства в цілому.

Проведення конкурсу може стати відгуком на реальну необхідність зближення позицій вітчизняних ВНЗ різних регіонів, різної форми власності та інших відзнак в порозумінні цілей реформи вищої школи, критеріїв та методів оцінки ступеню досягнення цілей. Він дозволить виявити причини відмінних підходів до євроінтеграційної стратегії діяльності, пріоритетні напрями, слабкі позиції та перепони щодо їх вирішення.

Критеріальна оцінка діяльності та розвитку ВНЗ має суттєве практичне значення як для внутрішнього управління ВНЗ, так і для управління держави системою вищої освіти, а саме вибору коректних управлінських рішень, які сприятимуть успішності впровадження реформи, а також структурувати управлінський вплив на галузь освіти.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновані практичні рекомендації з удосконалення державного управління вищою освітою в контексті європейського вибору. Результати проведеного дослідження дають підстави зробити такі висновки.

1. Державна політика України, спрямована на інтеграцію до Європейського Союзу, ініціює зміну парадигми вищої освіти. Остання є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної і наукової життєдіяльності суспільства. Реформа вищої освіти вимагає використання діючих механізмів, засобів та інструментарію державного управління вищою освітою, які дозволять забезпечити сталий розвиток процесу реформування.

Європейський вибір напрямку реформи, як основної стратегії державної освітньої політики, визначає вектор розвитку системи вищої освіти.

2. Вища освіта здобуває системні властивості як результат реакції на виклики зовнішнього середовища під впливом міжнародних, державних і регіональних факторів. В дослідженні була запропонована періодизація становлення управління національною системою вищої освіти, що дозволяє простежити динаміку розвитку взаємин вищої школи і державного управління в низці “міжнародний простір - держава - регіон - вищий навчальний заклад”. Змістовно в періодизації виділяється пріоритет держави, яка виступає системно-структуроутворюючим фактором функціонування вищої освіти.

3. Внаслідок впливу процесів глобалізації послуги вищої освіти здобувають ознаки товару і циркулюють на ринку освітніх послуг, що ставить під загрозу задоволення освітніх потреб представників соціально вразливих верств населення. Державне управління володіє механізмами соціального захисту, так званими соціальними амортизаторами, здатними забезпечити стійкий розвиток освітньої системи та гарантії доступу до якісної освіти представникам усіх верств населення.

4. Аналіз проблем державного управління вищою освітою та діючого законодавства в контексті європейського вибору свідчить про те, що в Україні створена міцна законодавча база, яка забезпечує розвиток національної вищої освіти згідно сучасним вимогам. Разом з цим, в ході реалізації реформи була виявлена наявність певних недоліків у нормативно-правовому регулюванні стратегічних завдань реформування вищої освіти. Цим зумовлюється необхідність конкретизувати зміст документів, внести уточнення і доповнення в розроблені на їх основі заходи. Перешкодами в практичних діях щодо реформування та модернізації вищої освіти з боку уряду стають недостатній аналіз соціально-економічного середовища в країні, нехтування думкою громадськості з цього приводу, тому виникає необхідність закріплення у сучасному законодавстві нових тенденцій розвитку вищої освіти.

5. Проведений аналіз реформ системи вищої освіти в країнах Центральної та Східної Європи показав, що успіхи і проблеми реформування в країнах ЦСЄ мають спільні й відмінні риси, які обумовлені рівнем демократії в цих країнах та рівнем втручання держави в процес реформування. В ході дослідження було виявлено, що реформа вищої освіти у країнах ЦСЄ набула конструктивного характеру у зв'язку з отриманням цими країнами статусу країн-кандидатів на членство в ЄС. Зроблений висновок про те, що реформа вищої освіти у країнах ЦСЄ уявляє значний інтерес для України з огляду на євроінтеграційні перспективи її розвитку. В той же час, тенденції реформування вищої школи в країнах ЦСЄ можна розглядати лише як стимул для формулювання власних законодавчих рішень, визначення перспективних варіантів реформи, системного управління нею.

6. Вже з перших років незалежності України міжнародна співпраця вищих навчальних закладів набуває інтенсивного характеру. Навчання іноземних студентів на контрактній основі є домінуючим напрямом міжнародної діяльності для багатьох українських ВНЗ. Наявність узагальненої інформації і аналіз ситуації розкриває ряд проблем підготовки фахівців для зарубіжних країн українськими ВНЗ і вимагає розробки нової державної стратегії в цій сфері для того, щоб Україна змогла зайняти гідне місце на міжнародному ринку освітніх послуг.

У ході дослідження встановлено, що управління міжнародною діяльністю вищої школи здійснюється за галузево-територіальним принципом: центральний рівень управління - на рівні МОН, регіональний рівень управління - на рівні обласних відділів освіти і науки, і, нарешті, відділи з міжнародних зв'язків вищих навчальних закладів. Взаємодія між ланками цього управлінського ряду на сьогоднішній день не є ефективною. Існуючі умови для впровадження ефективного державного управління міжнародним співробітництвом ВНЗ на всіх рівнях потребують удосконалення та інтенсивного розвитку.

7. Проведений аналіз діяльності європейських фундацій та програм на території України дозволяє зробити висновок про те, що запропонована ними допомога українській вищій школі є виправданою і грає роль важливого додаткового джерела фінансування вищої школи, спрямованого на створення мережних міжнародних освітніх структур, що, в цілому, сприяє прогресу реформування системи вищої освіти. Проте, визначається необхідність в розробці державної стратегії поліпшення мобілізації ресурсів допомоги, яка надається, та ідентифікації заходів щодо підвищення рівня фінансового менеджменту спільних міжнародних проектів і використовуванню більш зручних інструментів надання допомоги відповідно до національних пріоритетів розвитку системи вищої освіти України.

8. Запропонована модель удосконалення державного управління вищою освітою в контексті євроінтеграції враховує найважливіші чинники, пов'язані з системою управління вищою освітою. Планомірне вдосконалення системи державного управління вищою освітою грунтується на розробці комплексного підходу розвитку всіх його складових з урахуванням поставленої мети: інтеграції вищої школи до європейського освітнього простору. Розроблена модель враховує фактори впливу на систему вищої освіти, а також сутність державного управління, яке полягає у впровадженні удосконалених організаційно-управлінських технологій адаптації вищої школи до нових соціально-економічних умов за рахунок внесення в управління якісно нових елементів без радикальних змін організаційної структури, що забезпечує реалізацію базових науково-освітніх функцій вищої школи на теренах європейського освітнього простору з урахуванням вимог суспільства.

9. Реформування вищої освіти в напрямку європейської інтеграції вимагає поширення інформації про загальні цілі реформи як серед безпосередніх учасників освітнього процесу так і серед населення України в цілому. Здійснене соціологічне опитування дозволило встановити, що мотивація респондентів до активної участі в реформуванні вищої освіти є недостатньою. Це потребує проведення цілеспрямованих дій по залученню суб'єктів вищої школи до співпраці з органами державної влади. Проведений контент-аналіз преси показав необхідність налагодження конструктивного діалогу громадськості з державними органами, який надасть можливість громадськості спонукати уряд до ефективних державних рішень.

10. Одним із принципових шляхів інтеграції українських вищих навчальних закладів в європейський освітній простір є самооцінка навчального закладу щодо свого євроінтеграційного потенціалу. Запропоновані у дослідженні методичні підходи до критеріальної оцінки розвитку ВНЗ в контексті євроінтеграції базуються на рекомендованій до впровадження самооцінці ВНЗ щодо свого стратегічного розвитку в межах державної освітньої політики. Запропонована методика дозволяє: виявити фактори, що впливають на ефективність реформування освітньої діяльності ВНЗ; дати кількісну характеристику індикаторам прогресу; розробити моделі оптимізації освітньої діяльності; розробити відповідні управлінські рішення, що в цілому, має суттєве практичне значення для розробки і вдосконалення стратегії і тактики державного управління вищою освітою. Залучення ВНЗ до визначення своєї готовності до інтеграції у європейській освітній простір за системою відповідних критеріїв може стати своєрідним фундаментом для покращення діалогу між державою, громадськістю та вищою школою і стати “точкою росту” змістовної сторони реформи вищої освіти.