Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет внутрішніх справ

УДК 340.122

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук

Вплив ідей лібералізму на формування української політико-правової думки

Спеціальність: 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень

Чорний Михайло Григорович

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис. ліберальний філософський правовий

Робота виконана на кафедрі теорії держави та права Національного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, ректор Ярмиш Олександр Назарович, Національний університет внутрішніх справ

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, декан юридичного факультету Тимощук Олександр Валентинович, Таврійській національний університет ім. В.І. Вернадського

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права Андрусяк Тарас Григорович, Львівський національний університет ім. І. Франка

Провідна установа - Львівський юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України (м. Львів)

Захист відбудеться “ 23 ” липня 2005 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 31080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 31080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “ 21 ” червня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Повернення України в русло загальноєвропейського цивілізаційного розвитку бачиться виключно на шляху ринку, демократії, широких особистих прав і свобод громадян. В цій ситуації неминуче підвищується інтерес до ідеології та цінностей лібералізму, рівно як до діяльності ліберально-демократичних партій, що існували в Україні, оскільки саме лібералізм свого часу заклав підвалини західної моделі демократії. Очевидно і цілком закономірно, що об'єктивний аналіз минулого дає можливість певною мірою прогнозувати майбутнє.

Звернення до дослідження рецепції ліберальної ідеології сучасною політико-правовою думкою закладає підвалини для вирішенням правових проблем в Україні, які загострилися підчас нещодавньої політичної кризи, оскільки саме в правовій традиції лібералізму зароджувались і розвивалась ідеї прав людини, конституціоналізму, децентралізації влади і місцевого самоуправління. Аналіз ключових положень політико-правової традиції лібералізму дає змогу глибокого теоретичного опрацювання нагальних потреб вітчизняного державотворення, розробки рекомендацій щодо змін до Конституції України, пов'язаних з реформуванням місцевого самоврядування.

На жаль, на сьогодні в Україні відсутнє комплексне дослідження феномену вітчизняного лібералізму на кшталт такого, як було проведене в Росії в роботах В.В Леонтовича “История либерализма в России 1762-1914” і В.І. Приленського “Опыт исследования мировоззрения ранних русских либералов”, або в Німеччині в роботі Г. Рормозера “Криза лібералізму” чи в Сполучених Штатах Америки в роботі Л. Харца “Ліберальна традиція в Америці”. В Україні сформувалась певна галузь соціальної філософії, яка може бути визначена як лібералістика, але навряд чи можна констатувати існування подібного напрямку в галузі історії політико-правових вчень.

Таким чином, актуальність теми даного дослідження визначається кількома причинами: по-перше, необхідністю проведення теоретико-правового аналізу національної ліберальної традиції як елементу підмурку загальноєвропейської цивілізації, що надає можливість усвідомити базові компоненти гармонійної інтеграції українського суспільства в європейські соціально-політичні процеси; по-друге, дослідження теоретико-правових принципів лібералізму дає змогу опрацювати нові загальні методологічні засади правознавства, позбутися монометодологічних штампів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до п.1.1. “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки”.

Мета і задачі дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження виступає рецепція ліберальної ідеологій у вітчизняній політико-правовій традиції.

Предметом дослідження є політично-правові концепції вітчизняних політичних діячів і науковців, соціальний досвід діяльності політичних партій і рухів, які сповідували ліберальні ідеї.

Мета дисертаційного пошуку - визначити ступінь і характер впливу ідей лібералізму на формування української філософсько-правової думки.

Хронологічні рамки дослідження визначені історичними межами появи перших пам'яток політико-правової думки, які відбивали вплив лібералізму (початок ХІХ ст.), та наявністю потужної ліберальної течії в сучасній політико-правовій парадигмі.

Досягнення поставленої мети може бути реалізовано в процесі вирішення наступних завдань:

- виявити специфічні ознаки української ліберально-правової думки;

- прослідити генезис становлення українського лібералізму;

- виявити зв'язок між ліберальною ідеологією і становленням української національної ідеї;

- проаналізувати соціально-політичну практику ліберального руху в Україні;

- оцінити значення впливу ліберальної ідеології на розвиток сучасної політико-правової думки в Україні

Методологічноюбазою дисертаційного дослідження є комплекс когнітивних методів, серед яких можна виділити:

- порівняльно-історичний метод у рамках теоретико-правового аналізу лібералістики, який дозволяє виявити характер і ступінь впливу ідей лібералізму на формування української соціально-правової думки;

- метод історичної ретроспекції, який дозволить деталізувати процес розвитку української ліберальної думки і виявити етапи її еволюції;

- прагматичний та феноменологічний методи, які сприяють проведенню філософсько-правового аналізу ліберальної ідеології в Україні.

Безумовно, автор не обмежується тільки переліченими методами. Під час дослідження використовувався доволі широкий методологічний спектр, але були визначені зазначені методологічні пріоритети дисертаційної роботи.

В якості основоположних методологічних принципів аналізу проблеми дисертаційного дослідження автором обрані принципи об'єктивності, причинності, історизму та світоглядного плюралізму.

Теоретична база дослідження складається з трьох груп творів. До першої належать твори класиків світової ліберальної думки Т. Гоббса, Дж. Локка, Д. Г'юма, А.Сміта, Дж. Бентама та В.Гумбольдта. Саме в роботах цих авторів були викладені фундаментальні принципи лібералізму, які залишаються незмінними й понині. Вони створили загальний нарис ліберальної ідеї як бажаного політико-правового порядку. Модерністські концепції лібералізму представлені у творах Г. Спенсера, Л. Гумпловича, Дж. Міля, Т.Г. Гріна, Д.Дж. Річчі. Роботи цих авторів стали класикою ліберальної політико-правової думки і відбили ключові моменти соціально-правової модернізації європейського суспільства ХІХ століття, з одного боку, а, з іншого, загально-методологічні зміни в у підходах до вивчення проблем соціально-правових наук того часу. Праці мислителів ХХ століття, таких як Ф.Гаєк, Ф.Фукуяма, Ч. Тейлор, Р. Дворкін, У. Кімлика, стали основою сучасної лібералістики, склали підмурок науки про лібералізм як загальне цивілізаційне явище.

До другої групи належать твори вітчизняних авторів. В.Б. Антоновича, М.І.Костомарова, П.Куліша, М.П. Драгоманова, Б.О.Кістяківського, Є.В.Спекторського, О.Д. Градовського, М.І. Палієнка, С. Подолинського, Ю.О. Бачинського, О.Терлецького, М.С. Грушевського та інших. Їх роботи визначили специфіку української ліберально-правової думки, у них відображений синтез національної традиції і загальноєвропейських принципів лібералізму.

Зі специфікою розвитку лібералізму в Україні пов'язано особливості третьої групи теоретичних джерел - це програми українських політичних партій, що приймали ліберальні ідеї, та державно-правові документи часів революції та громадянської війни. Ця група джерел дозволяє нам ознайомитися зі сферою втілення ліберальних ідей в соціально-політичній практиці.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в доведенні наступних суттєво важливих положень:

1. В роботі з'ясовано специфіку політико-правового дискурсу українського лібералізму як одного з головних напрямків соціально-правової ідеології, що вплинули на становлення національної школи правознавства.

2. Автором визначені ключові моменти розвитку української ліберальної політико-правової думки, запропонована власна періодизація етапів розвитку українського лібералізму.

3. Встановлено і доведено генетичний зв'язок розвитку вітчизняної політико-правової думки з розвитком континентальної версії лібералізму.

4. В роботі доведено безпосередній зв'язок між ліберальною ідеологією і становленням української національної ідеї;

5.Аналіз соціально-політичної практики ліберального руху в Україні дав підстави для висновку про трансформаційний характер українського лібералізму, який пов'язано з головною місією ліберальної ідеології: модернізувати суспільство, спираючись на відповідні соціальні зміни.

6. В результаті аналізу історичного розвитку ліберальної ідеології доведено, що ідея української державності в ХІХ-ХХ століттях формувалась і реалізовувалась на практиці під впливом європейського лібералізму.

Практичне значення дисертації. Завдяки тому, що в роботі були визначені загальні і особливі риси українського лібералізму, його генезис та чинники формування ключових ідей вітчизняної традиції ліберальної ідеології, результати дисертаційного дослідження сприяють вдосконаленню теоретичної і методологічної бази досліджень не тільки історії і теорії держави та права, а й усієї царини соціально-правових наук.

Науковий доробок дисертаційного дослідження може бути використаний як загальнотеоретичне і методологічне підґрунтя досліджень теорії та історії держави і права, історії політико-правових вчень, мають практичне значення при розробці політичних та соціальних технологій, опрацюванні загальної правової стратегії держави. В тому числі результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані в розробці концепції побудови правової, демократичної, соціальної держави, розв'язанні проблеми збереження національної ідентичності в сучасній соціокультурній ситуації.

Звернення до дослідження рецепції ліберальної ідеології сучасною політико-правовою думкою закладає підвалини для вирішенням правових проблем в Україні, які загострилися під час нещодавньої політичної кризи, оскільки саме в правовій традиції лібералізму зароджувались і розвивалась ідеї прав людини, конституціоналізму, децентралізації влади і місцевого самоврядування. Аналіз ключових положень політико-правової традиції лібералізму дає змогу глибокого теоретичного опрацювання нагальних потреб вітчизняного державотворення, розробки рекомендацій щодо змін до Конституції України.

Лібералізм як політико-правова парадигма, став підмурком ідеї конституціоналізму і самоврядування, розробки теоретичних основ створення інститутів правової держави і громадянського суспільства, тому запропонований аналіз теоретико-правового спадку лібералізму сприяє правовій розбудові держави в руслі загальноєвропейських процесів, інтеграції українського суспільства з Євросоюзом.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи пройшли апробацію на двох теоретичних семінарах кафедри теорії і історії держави і права НУВС, доповідались на конференції “Право в системі соціальних норм: історико-правовий аспект” (м.Чернівці. Травень 2005р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації вміщені автором у трьох статтях, виконаних одноосібно і опублікованих у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку літератури. Повний обсяг дисертації 170 сторінок, список використаних джерел 16 сторінок (182 найменування).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито ступінь наукової розробки проблеми, визначено об'єкт і предмет дослідження , сформульована мета і основні завдання, висвітлено основні методологічні засади дисертаційної роботи, її наукова новизна, анонсовані основні наукові положення, які висунуті для доведення, характеризується апробація результатів дослідження, його теоретичне і практичне значення.

Перший розділ -“Генезис ідей лібералізму в історії вітчизняної політитико-правової думки” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Попередні зауваження щодо методологічних засад дослідження та ступінь наукової розробленості проблеми” розглядається проблема поліваріантності підходів до розгляду феномену лібералізму та сталих ознак ліберальної ідеології. Спектр ліберальної ідеології розширювався і змінювався в залежності від соціально-політичних умов, специфіки історичного і етнонаціонального середовища. Починаючи свій історичний шлях, лібералізм з'явився як ідеологія соціальної революції, як зняття політичних і правових обмежень прав і свобод особи. Деструктивність раннього лібералізму гармонійно поєднувалась з конструктивністю. Саме це стало запорукою головного сталого критерію лібералізму як соціально-політичного феномену - свідомого намагання практично вплинути на існуючі соціальні інституції, норми, характер відносин з метою змін їх у відповідності з типовими уявленнями про соціальний порядок і суспільний устрій, який відповідає нагальним потребам соціального розвитку.

У роботі наголошується на діалектичності лібералізму: визначивши свободу як інструмент перетворень, лібералізм відкрив kausа sui соціальних перетворень. Проголошення свободи індивіда має наслідком прискорення розвитку. Прискорення розвитку, в свою чергу, не завжди сприяють розширенню свободи громадян - це та діалектична протилежність, з якою прийшлось зіткнутися лібералізму на початку ХХ століття.

Загальна картина розвитку ліберальної ідеології кінця ХІХ - початку ХХ століття дає змогу констатувати феномен дифузного проникнення ліберальних ідей в різні інші ідеологічні напрямки і відповідну корекцію ліберальної політико-правової думки під впливом потужної демократичної і соціалістичної ідеології. Конфлікт ідеологій спостерігається скоріш на рівні засобів і темпів проведення соціальних перетворень, але ніяк не в визначені мети побудови соціально-правової системи держави, яка б забезпечувала рівність прав і можливостей для всіх членів суспільства.

Процес взаємозбагачення ідеологій і дифузного взаємопроникнення соціалістичних, демократичних і ліберальних ідей знайшов своє відображення в появі “тире партій” у всіх країнах Європи ХІХ-ХХ століть: ліберально-демократичних, соціал-демократичних і т.п..

Дослідження проблеми впливу ліберальної ідеї на розвиток вітчизняної політико-правової думки в сучасній українській науці можна поділити на дві категорії. Перша - це роботи з загальної лібералістики, теорії держави і права, тобто, дослідження філософських, політологічних і соціально-правових аспектів лібералізму. До цієї категорії належать роботи О.М.Бандурки та Ю.Д. Древаля “Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток”, В.П. Заболоцького “Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія”, Г.Ю. Васильєва “Ідеї федералізму та автономій в українській ліберальній суспільно-політичній думці (Х1Х - початок ХХ ст.)”, В.І. Тимошенка “Розвиток теорії держави в політико-правовій думці України і Росії (кінець ХІХ- початок ХХ століть)” та інші.

У рамках цієї течії можна вказати на цілий напрямок лібералістики, який розглядає проблему розвитку сучасного ідеологічного процесу, розбудови основ громадянського суспільства в Україні. До авторів, які проводять дослідження в цьому напрямку, належать В.П.Андрущенко, Б.Л. Кухта, В.Полохало, М.В.Попович, М.М. Слюсаренко. Рецепція ліберальної ідеології сучасним українським суспільством, як одна зі складових процесу трансформації вітчизняного соціуму, розглядається в роботах Є.І. Бистрицького, С.Г.Рябова, В.О.Тарана.

Необхідно зазначити, що в полеміці стосовно використання методів побудови соціальної і правової практики приймають активну участь і діючі політики О.М.Бандурка, В.М.Литвин, В.М.Пинзеник, В.А. Ющенко. Головний предмет їхньої уваги - простір ліберально-демократичних перетворень в Україні, організаційне та правове забезпечення процесів демократизації, побудови громадянського суспільства, правової держави.

До другої категорії досліджень можна віднести роботи, присвячені аналізу політико-правової думки вітчизняних прихильників ліберальної ідеї. Це роботи О.Ф. Скакун “Драгоманов как политический мыслитель”, В.Г. Сокуренко ”Демократические учения о государстве и праве на Украине во второй половине ХІХ века (М.Драгоманов, С.Подолинский. О.Терлецкий)”, М.С. Кармазіної “Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ- початок ХХ століття)”.

В дослідженні рецепції лібералізму в сучасній політико-правовій думці в Україні, відмічено методологічні хиби сучасних досліджень вітчизняної лібералістики. Перша - це спроба продовжити традицію “класики” вітчизняного лібералізму рубежу ХІХ-ХХ століть. З першого погляду є зовнішня аналогія - побудова незалежної Української держави, але ми повинні враховувати, що між цими схожими процесами майже вікова лакуна, яка заповнена іншим за змістом і спрямованістю суспільно-правовим досвідом тоталітарного суспільства. Крім того, сама ліберальна ідея національної держави в її столітньому розумінні зараз виглядає як застарілий анахронізм. Така модернізація минулого - помилка, що може мати вкрай небажані результати.

Друга помилка сучасної вітчизняної лібералістики - вестернізація системи суспільно-правових стосунків в Україні, механічне перенесення сталої лібералістичної термінології на опис вітчизняної суспільно-правової системи. Звісно, що всі суспільства відрізняються одне від одного лише за ступенем відносної переваги одних елементів над іншими та схемою їх поєднання, але специфіка соціально-гуманітарного знання полягає в здатності виявлення особливого. Запорукою дієвості лібералістики в Україні є її здатність виявити власні схеми і методи обмежень індивідуальної свободи, які притаманні українському суспільству. Західний лібералізм дає приклад одного з можливих шляхів розвитку суспільства, позначає проблеми, які поки ще тільки гіпотетично можливі для вітчизняного суспільства.

У підрозділі 1.2. “Специфіка генезису українського лібералізму” був розглянутий історичний аспект розвитку лібералізму в Україні. Завдяки застосуванню методу історичної ретроспекції встановлено динаміку і специфіку адаптації ліберальної ідеології на вітчизняному соціально-політичному ґрунті. Запропонована і обгрунтована періодизація історії процесу розвитку вітчизняної ліберальної традиції.

Перший етап (1800-1848 рр.) - початковий, який полягає у спробах адаптації ліберальної ідеології у вітчизняному суспільству. На цьому етап виокремлюється дві фази: дворянської ліберально-революційної ідеології і ліберально-демократичної української національної ідеології. Перша фаза характеризується пропагандою конституційного ладу, федералізму, демократичних прав і свобод, друга - пропагандою ідеї національного самовизначення українського народу. На другому етапі пропаговані ліберальні цінності суспільного устрою набули характеру інструментального знаряддя для втілення домінуючої національної ідеї.

Другий етап (1848-1890 рр.) - охоплює історичні події на теренах західних і східних українських земель, які пов'язані з розгортанням громадівського руху, виникненням перших масових соціально-політичних рухів. В цей час відбулася перша спроба реалізації на практиці результатів поєднання ліберальної ідеї з ідеєю національного самовизначення. В ідеологічному плані цей етап характеризується зародженням тенденції зближення ліберальної ідеології з ідеологіями демократичного і соціалістичного руху. Вказаний історичний відрізок часу примітний виникненням найяскравішої соціальної ідеї вітчизняного лібералізму - народного просвітництва. Культурницький рух цього періоду заклав основні принципи соціальної практики прихильників ліберальної ідеології, сприяв консолідації національних сил українського суспільства на західних та східних землях.

Третій етап розвитку лібералізму на українських землях (1890-1918 роки) можна назвати етапом “партіїзації” ліберального руху. Цей хронологічний відрізок також об'єднує дві фази історичного розвитку лібералізму в Україні: 1890-1910 - лібералізм оформлюється як політична партійна доктрина, для якої характерна еклектика політичних ідеологій, відкритий контакт, запозичення лібералізмом демократичних, та соціалістичних ідей. Цей процес відобразився у виникнення “тире партій”, які сповідували ліберальні ідеї.

1910-1918 роки хронологічно обмежують фазу розвитку вітчизняного лібералізму. У цей час ліберально орієнтовані партії набули можливість втілення своїх програмних положень в соціально-політичну практику українського суспільства на рівні державної влади. Доведено, що відновлення української державності відбулося під ліберально-демократичними гаслами, а перші державно-правові акти України відображають рецепцію ліберальних ідей у вітчизняній соціально-правовій думці.

Радикалізація соціально-політичних вимог суспільства періоду Першої світової війни, революцій та громадянської війни, деструкція політичного ладу і соціальної системи - все це умови, які знищують саму можливість проведення ліберальних перетворень. Колапс державних систем, стихійність і анархічність змін потребували диктатури для наведення порядку, але сам дух диктатури суперечить системі соціально-правових цінностей лібералізму. До того ж встановлення тоталітарних режимів 1930-х років зводило умови існування ліберальної ідеології і політичних рухів, які були побудовані на ній, до неможливості.

Четвертий етап пов'язаний з відновленням державності України в 90-х роках ХХ століття і відродженням ліберальної ідеології в вітчизняному суспільстві. Повернення до принципів парламентаризму - стимулювали оформлення ліберального руху в рамках партійної організації. Перед сучасною правовою наукою постає важлива проблема - адаптації світового досвіду правових ліберально-демократичних технологій до вітчизняного середовища. Природність соціальних модернізацій - проблема вітчизняної політико-правової теорії та практики. Лібералізм виступає як політико-правова парадигма, яка забезпечує можливість природної модернізації суспільства, а звернення до історії лібералізму в Україні - це пошук підґрунтя національної традиції для щеплення аналогічних політико-правових думок. За своєю суттю цей процес можна охарактеризувати як модернізацію - осучаснення правової системи України.

В розділі застосовано до аналізу процесу модернізації вітчизняної правової системи критерії оцінки цього процесу, які були опрацьовані соціологами в “Теорії розвитку”, і визначено її характер як “модернізації навздогін”. Це “напіворганічна модернізація”, яка потребує ретельного вивчення етнонаціонального грунту, на якому відбуваються модернізаційні перетворення, своєрідної “генетичної проби”. Саме тому зростає практичне значення історико-правових досліджень, які пов'язані з вивченням рецепції ліберальної ідеології, як частки загальної системи соціальної ментальності сучасної цивілізації.

Ліберальність - це частина загального комплексу ментального середовища, яке формується і змінюється під впливом історичних обставин. Плинність комбінацій сталих ліберальних структур накладає відбиток на характер і змістовне наповнення правосвідомості, визначає її специфічні риси і темпоральні особливості.

У підрозділі 1.3 “Новітня історія лібералізму в українській політико-правовій думці” досліджені прояви процесу модернізації українського суспільства на сучасному етапі. При розгляді розвитку державотворення особлива увага приділена формуванню нової концепції місцевого самоврядування, як відображенню рецепції ліберальної ідеології в політико-правовій думці. Аналіз динаміки політико-правових процесів доби незалежності дозволив виявити ознаки органічної модернізації суспільства. Четвертий етап історії ліберальної думки в Україні доводить нам можливість запровадження ліберально-демократичних принципів в організацію суспільно-політичного життя. З огляду на типові риси цього періоду визначено, що він цілком відповідає тим вимогам, які висуває сучасний лібералізм до напрямків і характеру змін суспільного ладу. Ліберальне суспільство функціонує на міцній, добре розробленій правовій основі. В Україні ж така основа лише формується, національне законодавство ще тільки створюється, до того ж його необхідно узгодити із загальноєвропейськими правовими нормами та стандартами, тому історичний та теоретичний аналіз рецепції ліберальної політико-правової думки національною традицією і сьогоднішньою практикою дає змогу формування міцного теоретичного підмурку для побудови нової правової парадигми в незалежній Україні.

Розділ другий - “Рецепція ідей лібералізму вітчизняною політико-правовою думкою”, складається з трьох підрозділів.

В підрозділі 2.1. “Національне самовизначення в контексті розгляду ліберальної ідеї розширення прав особи” ідея національного самовизначення інтерпретується як похідна від ліберальної ідеї розширення прав особи. В цьому контексті наголошується на тому, що „ліберальна класика” опікувалась опрацюванням інституціональних моделей, які забезпечували б збереження етнічної ідентичності особи. Ліберально-правові ідеї безпосередньо вплинули на розвиток концепції національних держав в ХІХ столітті. В руслі ліберальної традиції відбулися чеське, угорське, словацьке національні відродження. Доведено, що за своєю суттю національні ідеї, які набули особливої сили в політичних процесах минулих двох століть, стали породженням ліберальної думки про неприпустимість обмежень індивідуальних прав і свобод людини.

Засновуючись на аналізі джерел, знімається традиційне для лібералістики уявлення про суперечність національної ідеї та ідеї самого лібералізму, “онтологічна” основа якого індивід, а не спільнота. Індивід в ліберальній правовій традиції - це свідомий і цілеспрямований діяч, соціально активний агент. Але свідомість і цілеспрямованість людини визначається його системою життєвих цінностей, з яких і випливають цінності правових відношень. Проблема активної соціально-правової волі агента соціальних відносин пов'язана з проблемою свободи його вибору. Простір альтернатив залишається буттєво даним, тобто, він онтологічно дається людині як поле вибору з різноманіттям варіантів. Ліберальні свободи забезпечують його умови, закладають основи для особистого вибору, але вони обмежені в можливості заповнити весь простір альтернатив, оскільки самі є лише одним з його варіантів.

Ліберальна ідея рівності прав людини породжує нове змістовне утворення у вигляді прав соціальної спільноти - нації. Права і інтереси нації - варіант форми узагальнення прав і свобод особи. На українських теренах лібералістична інтерпретація національної ідеї перетворюється в програму боротьби з політичною тиранією. Ліберально-національна політика носить обмежений тимчасовий характер і є складовою частиною і компонентом політики в широкому розумінні як спроби узгодження різноманітних соціальних інтересів шляхом співставлення, селекції, комбінації можливих політико-правових варіантів вирішення соціальних питань.

У наступному розділі роботи відзначена особливість української ліберальної традиції, яка обґрунтувала цінність належності певної форми культури. Розпад культури національних меншин не може привести до визволення носіїв цих культур, яке пов'язувалось нібито з переходом на інший рівень свободи. Суспільство повинно дбати про збереження культур меншості, оскільки від них залежить широта спектру індивідуального вибору варіанту самовизначення кожною людиною.

Таким чином, рецепція ліберальної ідеології українською політико-правовою думкою мала своє відображення в становленні ідеї національного розвитку як необхідного етапу загальнокультурного і загальноцивілізаційного процесу. Ліберальна ідея свободи особистості була об'єднана вітчизняними прихильниками ліберальної ідеології зі свободою національно-культурного самовизначення. З огляду на це цінність культурної спільності перетворюється на загальнолюдську цінність поліваріантності вибору.

В висновках підрозділу наголошується на тому, що ліберальний підхід до проблеми федеративного державного устрою і національної автономії базується перш за все на принциповому зв'язку свободи індивідуального вибору і необхідністю збереження різноманітності варіантів вибору моделі само ідентифікації. Федеральний устрій і національна автономія вбачались лібералам початку ХХ століття першим кроком до захисту прав диференційованих культурно-етнічних груп. Повага до прав вибору особи, групи, “соціального союзу” чи партії - головний принцип ліберального державотворення.

Таким чином, відзначається рецепція агенціативного лібералізму в національній політико-правовій традиції. Типовою ознакою “агенціалістики” є прихильність до плюралістичних соціальних форм, які забезпечують можливість поліваріантності вибору. Національна автономія і федералізм державного утворення, з одного боку, а також союзна будова суспільства, з другого, якраз і є відображенням плюралістичних соціальних форм. За своєю суттю обстоювання плюралістичної соціально-правової моделі суспільства є центром ліберальної ідеї і в цьому ми можемо впевнено наполягати на явних ознаках рецепції ліберальної ідеології у вітчизняній політико-правовій традиції.

Саме в руслі агенціативного лібералізму виникають зміни у вітчизняній ідеї самовизначення нації. Крок за кроком від ідеї національної самобутності через ідею культурної, а потім територіальної автономії під впливом континентального лібералізму зароджується і розвивається ідея національної самостійності.

Підрозділ 2.3. “Рецепція ліберальної ідеї громадянського суспільства в сучасній концепції реформування місцевого самоврядування” присвячено критиці прихильності вітчизняної ліберально-правової думки до статичних ліберо-форм початку ХХ століття. Ліберальну ідею національної держави, яка породила українську державність на початку ХХ століття, недоречно реанімувати в наш час, оскільки вже на момент початку минулого століття ця ідея застаріла і вже тоді мала досить негативні перспективи розвитку. По суті вітчизняні прихильники лібералізму початку ХХ століття відмовлялися від форм традиційного “вігівського” лібералізму і відчували необхідність кардинальних змін в ліберальної політико-правової теорії. Вже в руслі органічної, психологічної та плюралістичної теорії держави відчутно зрушення до пошуку інших форм державності як засобів розширення прав особи.

Культурно-національна, національно-територіальна автономія, федералізм - все це вважалось відпрацьованими формами, які потребували практично-правової корекції та пристосування до політико-правової реальності свого часу. Ліберальна ідея у вітчизняній політико-правовій думці продовжувала пошук внутрішніх альтернатив розвитку вітчизняного суспільства, спираючись на власний та світовий досвід соціально-правової практики.

Соціальна практика початку ХХ століття була відзначена на українських землях значним розмахом “спонтанного” громадського руху і організації значної кількості громадських об'єднань культурного, просвітницького, економічного характеру. Особливо потужно громадський рух розвивався в західних українських землях, де конституційний лад Австро-Угорської імперії давав можливість реалізувати право громадян на об'єднання. З великою долею істини можна прийняти цей рух за прояв виникнення певної моделі громадянського суспільства. Так само як до розвитку ідеї громадянського суспільства можна віднести і появу перших рад робітничих депутатів. За своєю суттю, як система громадського самоврядування, вони відповідали ознакам ліберального дискурсу ідеї громадянського суспільства. За великим рахунком ідея рад робочих депутатів відповідає ліберальній ідеї створення регіональної системи самоврядування. Перші ради, починаючи від Паризької Комуни і рад періоду російської революції 1905-1907 років, були націлені на демонстрацію протистояння державній владі громадянського суспільства. Фактично ідея часів Просвітництва була реалізована в системі “справжнього” соціального порядку, який ґрунтується на принципі суспільної згоди, а не примусу.

У роботі відмічається, що досвід рад був використаний західними політологами і правознавцями при створенні нової концепції громадянського суспільства. Сучасна європейська концепція громадянського суспільства завдячує теоретичним роботам італійського марксиста А.Грамші та аналізу радянського досвіду “регульованого суспільства”. Громадянське суспільство, як підсистема суспільства, потребує незаперечного дотримання постулату лібералізму - суб'єктом суспільства повинні бути рівні соціально активні індивіди, які будують свою діяльність на принципах взаємної довіри та співробітництва.

В сучасній Україні існує специфічна політико-правова ситуація транзитного суспільства, яка характеризується наявністю de facto елементів громадянського суспільства. Розвиток цих елементів civil society створює умови для природної модернізації вітчизняного суспільства.

Рецепція ліберальної ідеї в сучасній українській політико-правовій думці простежується саме в розробці вітчизняної концепції громадянського суспільства, опрацюванні механізму його функціонування та взаємовідносин з державною владою.

У підрозділі обґрунтовано ствердження про принципову помилковість інтерпретації вітчизняними науковцями моделі співіснування громадянського суспільства і держави є думка про контроль за владою з боку громадянського суспільства. Це рудиментарне положення радянської доби, яке не враховує історичний досвід розвитку елементів громадянського суспільства. На прикладі аналізу системи рад робітничих депутатів часів революції 1905 року доведено, що доки ради виступали як елемент самоврядування, як форма громадянської спільності, доти вони мали конструктивне значення. Боротьба за контроль, а потім і за повноту влади, призвела до злиття рад з інститутом держави і, більш того, перетворення рад в механізм диктатури. По суті відбувся процес знищення внутрішньої альтернативи в суспільстві, того, що, на думку лібералів, повинно рухати розвиток громадської спільноти.

У висновках підрозділу стверджується, що громадянське суспільство є підсистемою загальної соціальної організації суспільства, яка виконує функції самоорганізації громадян, створення “міні-асоціацій”, які забезпечують можливість здійснення певних прав. За своїм визначенням громадянське суспільство не може здійснювати контроль за державою (як елемент управління у його загальновизнаному розумінні), оскільки в такому разі громадянське суспільство перебирає на себе владні вповноваження. Влада, яка діє на конституційній правовій основі, не потребує додаткового контролю. Мова може йти лише про контроль у вигляді зворотного зв'язку, діалогу, узгодження позиції держави з позицією громадських об'єднань і організації.

Громадянське суспільство в умовах політичного транзиту працює як механізм розкриття протиріч, які склалися внаслідок невідповідності політичних, економічних, соціокультурних, або інших соціальних структур вимогам часу і потребам самого суспільства.

В вітчизняному історичному досвіді ідея громадянського суспільства вибудовувалась з ідеї національної єдності спільноти, яка виборювала свої права самовизначення. Партикулярні асоціації свого часу живили існування нації, остання, в свою чергу, підтримує життєдіяльність громадянського суспільства. Мультикультуралізм сучасного українського суспільства не є чинником руйнування націй. Це явище потрібно сприймати як специфічну умову Старого світу, з його “щільним” культурним простором, який сформовано “старими” націями, що пройшли етап державництва.

Від ідеї прав національних громад до ідеї прав “міні-громад” - такий генезис ліберальної ідеї. Тому перехід від домінанти національного розвитку до домінанти місцевого самоврядування - це етап поступової еволюції ліберальної політико-правової думки, який переживає Європа сьогодні. Від тотальних структур феодального суспільства, буржуазної національної держави, поліетнічної федерації, лібералізм приводить до ще вищого ступеня децентралізації влади. Саме ідея децентралізації заявлена в преамбулі як одна з головних ідей Європейської хартії самоврядування.

В розширенні автономії, компетенції і прав місцевого самоврядування вбачається основа для розширення соціальної солідарності та визволення політичної енергії народу. Як ми бачимо, в термінології сучасної лібералістики залишаються центральними і принципово незмінними ці поняття з часів Канта і Гумбольдта .

Місцеве самоврядування, витлумачене як право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ та управляти нею, повертає нас до проблеми контролю за державою з боку громадянського суспільства, але в іншому ракурсі. Ми не можемо оцінити це як контроль над державою, оскільки ратифікацією Хартії держава перетворює місцеве самоврядування на свій “державний” інститут, який діє в інтересах місцевого населення. В цих структурах немає опозиції. Стаття 4 Хартії говорить про покладення державних вповноважень на органи, що є найближчими до громадян, а вповноваження органів, які покладені на них, мають бути повними і виключними. Ратифікація Хартії викликає необхідність внесення змін до Конституції України.

В підрозділі аналізуються ключові положення Закон України “Про місцеве самоврядування”, які потребують змін у відповідності до змін в Конституції (статті 5, 44, 52 ), обґрунтовуються пропозиції щодо внесення змін до тексту статей.

Відзначається, специфіка ліберального правового дискурсу з цього питання яка полягає в тому, що певний устрій, система суспільних взаємин, правовий порядок і т.п. завжди будуть розглядатися як знаряддя соціальних перетворень, а не самоціль. Так само і ідея національної автономії і федералізму є не що інше як етап зняття обмежень прав свободи особи. За своєю суттю ідея національної автономії у складі федерації, а потім ідея національного суверенітету - це кроки до обмеження представницької влади з боку суспільства.

В роботі наголошується на тому, що реформа місцевого самоврядування забезпечує розвиток громадянського суспільства, як умови для розширення простору особистої свободи. Громадянське суспільство дає змогу для реалізації системи “ефективного громадянства”, яка потребує створення системи правових гарантій і захисту певних життєвих стандартів.

У висновках дисертаційного дослідження узагальнюються результати роботи :

1) Специфікою розвитку національної політико-правової думки в Україні в ХІХ-ХХ століттях є домінування ліберального політико-правового дискурсу соціально-правової ідеології, що вплинули на становлення національної школи правознавства.

2) Аналіз історії розвитку політико-правової думки в Україні дозволив виявити ключові моменти формування української політико-правової концепції лібералізму, що дало змогу запропонувати авторську періодизацію етапів розвитку українського лібералізму, охарактеризовані типові риси періодів.

3) В роботі доведено безпосередній зв'язок між сприйняттям суспільством ліберальної ідеології та становленням української національної ідеї. Цей зв'язок ґрунтується на дотриманні центрального правового положення лібералізму про необхідність розширення прав і свобод особи, як мети соціальних трансформацій. Ідея національного самовизначення представлена як похідна від ідеї розширення прав особи і забезпечення свободи вибору.

4) Аналіз соціально-політичної практики ліберального руху в Україні дав підстави для висновку про трансформаційний характер українського лібералізму, який пов'язано з головною місією ліберальної ідеології: модернізувати суспільство, спираючись на відповідні соціальні зміни. Рецепція ідей лібералізму в сучасній вітчизняній політико-правовій думці має два основні вектори. Перший - перехід від ідеї національної держави до держави поліетнічної, або полікультурної. Друге - раціональна адаптація ідеї громадянського суспільства до специфічних соціокультурних умов України та продовження процесу децентралізації влади через реформу місцевого самоврядування.

5) В результаті аналізу історичного розвитку ліберальної ідеології доведено, що ідея української державності в ХІХ-ХХ століттях формувалась і реалізовувалась на практиці під впливом європейського лібералізму, який в сучасних умовах проявляється в концептуальному переході від ідеї влади держави заради інтересів більшості до ідеї влади в інтересах кожного, при якому інститути громадянського суспільства виступають гарантом якомога повного забезпечення можливості здійснення прав особи, як головного життєвого стандарту ліберально-демократичного суспільства.

Таким чином, висновки дисертаційного дослідження дають змогу закласти підґрунтя для виходу з методологічної кризи і побудови сучасної політико-правової парадигми, яка б враховували всі вади попереднього розвитку і була б адекватна потребам сьогодення. Оскільки саме в лібералізмі народилися ідеї конституціоналізму і самоврядування, розроблялися теоретичні основи для створення інститутів правової держави і громадянського суспільства, то аналіз теоретико-правового спадку лібералізму спрямовує правову розбудову теорії держави і практики розбудови української державності в руслі загальноєвропейських процесів і прискорить інтеграцію українського суспільства з Євросоюзом. Крім того, проведений аналіз допомогає уникнути елементів неприродної модернізації української політико-правової думки.

Основні положення дисертаційної роботи викладено в публікаціях автора

1. Чорний М.Г. Соціально-правовий зміст просвітництва в системі позитивної держави: ідеї континентального лібералізму в українській громадсько-політичній думці ХІХ століття//Актуальні проблеми політики. - Одеса: Юридична література, 2005. -Вип.23. - С. 146-152.

2. Чорний М.Г. Лібералізм як світоглядна позиція.// Вісник Національного університету внутрішніх справ №26, 2004. - С. 201-207.

3. Чорний М.Г. Сприйняття ліберальної ідеї громадського суспільства в сучасній концепції реформування місцевого самоврядування.// Вісник Запорізького юридичного. - 2004. - №4 (29).

Анотації

Чорний М.Г. Вплив ідей лібералізму на формування української політико-правової думки. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політико-правових вчень, Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2005.

Дисертація присвячена історико-правовому аналізу впливу ідей європейського лібералізму на формування національної політико-правової думки.

В роботі проаналізовано стан наукової розробленості теми. Проведено порівняльний аналіз європейської і української правової лібералістики, виявлені елементи схожості і розбіжності у відношенні прихильників ліберальної ідеології до теоретичних положень ліберальної теорії держави і права та методів впровадження в політико-правову практику основних ідей лібералізму.

В дисертації простежено особливості історичного розвитку лібералізму на українських теренах, виділені його етапи, досліджені специфічні їх риси, запропонована авторська періодизація історії лібералізму.

На основі аналізу комплексу джерел з історії політичної думки, політичних рухів в Україні та політико-правових концепцій досліджено процес формування ліберальної традицій в вітчизняній політико-правовій думці.

Ключові слова: лібералізм, національне самовизначення, культурно-національна автономія, громадянське суспільство, полікультуралізм, місцеве самоврядування.

Чорний М.Г. Влияние идей либерализма на формирование украинской политико-правовой мысли. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политико-правовых учений, Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена историко-правовому анализу влияния идей европейского либерализма на формирование национально политико-правовой мысли.

В работе проанализирован уровень научной разработки темы. Проведен сравнительный анализ европейской и украинской правовой либералистики, выявлены элементы сходства и различия в отношениях сторонников либеральной идеологии к теоретическим положениям либеральной теории государства и права, так же методов воплощения в политико-правовую практику основных идей либерализма. Установлено, что спецификой развития национальной политико-правовой мысли в Украине в ХІХ-ХХ вв. является доминирование либерального политико-правового дискурса социально-правовой идеологии, что повлияло на становление национальной школы правоведения.

В работе доказана непосредственная связь между восприятием отечественным обществом либеральной идеологии и становлением украинской национальной идеи. Эта связь базируется на соблюдении центрального правового положения либерализма о необходимости расширения прав и свобод личности, как цели социальных трансформаций. Идея национального самоопределения представлена как производная от идеи обеспечения свободы выбора человека.

В диссертации определены особенности исторического развития либерализма в Украине, выделены его этапы, исследованы их специфические черты, разработана авторская периодизация истории либерализма.

Анализ социально-политической практики либерального движения в Украине дал основания для вывода о трансформационном характере украинского либерализма, который связан с главной миссией либеральной идеологии: модернизировать общество, опираясь на соответствующие социальные изменения. Рецепция идей либерализма в современной политико-правовой мысли имеет два основных вектора. Первый - переход от идеи национальной державы к державе полиэтнической, или поликультурной. Второй - рациональная адаптация идеи гражданского общества к специфическим социокультурным условиям Украины и продолжение процесса децентрализации власти посредством реформы местного самоуправления.

На основе анализа комплекса источников по истории политической мысли, политических движений в Украине и политико-правовых концепций исследован процесс формирования либеральной традиции в отечественной политико-правовой мысли .

Ключевые слова: либерализм, национальное самоопределение, культурно-национальная автономия, гражданское общество, поликультурализм, местное самоуправление.

Chorniy M.G. The Influence of Liberal Ideas on the Formation of Ukrainian Political and Legal Thought. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and legal studies. - National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2005.

Thesis is devoted to the historical and legal analysis of the influence of European liberalism on the formation of national political and legal idea.

The level of topic's scientific elaboration is analyzed in this work. Comparative analysis of European and Ukrainian legal liberalistic is conducted; elements of resemblance and difference in the relations of liberal ideology supporters to the theoretical propositions of liberal theory of the state and law and the methods of realization in political and legal practice of the main liberal ideas are revealed.

Peculiarities of historical development of liberalism in Ukraine are determined in this work; its stages are chosen; their specific characters are researched; author's division into periods of liberalism's history is elaborated.

The process of liberal tradition's formation in home political and legal idea on the basis of some sources' analysis on the history of political idea, political movements in Ukraine and political and legal conceptions is researched.

Key words: liberalism, national self-determination, cultural and national autonomy, public society, polyculturalism, municipal government.

Размещено на Allbest.ru