Особливості відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування, прокуратури та суду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості відшкодування шкоди завданої органами досудового розслідування, прокуратури та суду

Захист прав людини і громадянина, визнання її прав і свобод найвищою соціальною цінністю на конституційному рівні - обов'язок всіх без винятку органів державної влади та їх посадових і службових осіб, в тому числі судових та правоохоронних органів.

Потерпілим від зловживань і помилок судів та інших правоохоронних органів, їх посадових осіб факт виправдування чи закриття кримінальної справи у зв'язку з обставинами такого характеру сам по собі є дуже важливим: їх репутація повністю поновлюється, вони знову набувають статусу чесних і законослухняних громадян. Але це далеко не все, на що мають право розраховувати потерпілі.

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудового розслідування) є слідчі підрозділи:

1) органів внутрішніх справ;

2) органів безпеки;

3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

4) органів державного бюро розслідування.

До загальних умов виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди належить: а) шкода; б) протиправність поведінки завдавача шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та її результатом - шкодою; г) вина завдавача шкоди.

Підстави виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди завданої органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури та суду є дещо специфічними. Як вказано в ст. 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) даний вид шкоди відшкодовується державою незалежно від наявності вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукових діяльність, досудового розслідування, прокуратури або суду. [1, 356] Така відповідальність без вини є виправданою. Обґрунтування відповідальності незалежно від вини вбачається:

1) в подальшому зміцненні законності в діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду;

2) в підсиленні захисту прав і законних інтересів громадян. [2, 840]

Обов'язковою підставою для відшкодування заподіяної шкоди є наявність взаємозв'язку між протиправною поведінкою того, хто заподіяв шкоду, і шкодою, що настала. Для його встановлення слід довести, що:

1) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків,

2) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки. [3, 583]

До діянь, за вчинення яких передбачається відшкодування шкоди правоохоронними органами та судами, ч. 1 ст. 1176 ЦК України відносить:

1) незаконне засудження;

2) незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;

3) незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою;

4) незаконне застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд;

5) незаконне затримання;

6) незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

А щодо безпосередньо випадків, коли у фізичної особи виникає право на відшкодування шкоди, то ЦК України у ч. 2 ст. 1176 відсилає до ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду». Відповідно до ст. 2 вищезазначеного закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозр у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ст. 3 даного Закону вказує на вичерпний перелік тих видів шкоди, який може бути відшкодований, але особливу увагу варто приділити відшкодуванню саме моральної шкоди. На даний час не існує конкретного закону, який би врегулював порушення норм моралі, пов'язаних із заподіянням, наприклад, непоправної чи будь-якої іншої фізичної шкоди, незаконного засудження, незаконного притягнення до відповідальності людини. Тому справи, які розглядаються в судах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди викликають певні труднощі. [4, 30]

Нормативного визначення поняття моральної шкоди цивільне законодавство України не містить. Пленум Верховного Суду України у п. 3 Постанови №4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. [5,65] Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, у зв'язку незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Висновки

право досудовий конституційний

1. Закріплення за державою обов'язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутись до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням. Але таке право не реалізується усіма хто потрапив у таку ситуацію. За свідченням фахівців лише 15% реабілітованих користуються таким правом, і одна з таких причин - побоювання відновлення провадження у справі, адже справи про відшкодування шкоди і реабілітацію особи можуть тривати не тільки місяцями, але й роками.

2. Немає єдиної концепції та єдиних механізмів призначення відшкодування шкоди та певної грошової суми за певний вид страждань.

3. Варто на законодавчому рівні детально конкретизувати порядок визначення психотравмувальної ситуації та присудження відшкодування, а також встановити механізм визначення його розміру.

4. Актуальним є необхідність окреслення орієнтовного переліку доказів та засобів доказування тощо.

5. Відсутність практики, навиків, виробленої системи, механізмів та розуміння суті самого поняття відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, її особливостей створює значні труднощі при правозастосуванні.

6. Важливо запозичати зарубіжний досвід в сфері правової думки і законотворення, а також вдосконалювати теоретичну базу для вивчення цього питання студентами - правниками, які в свою чергу могли би глибше дослідити це питання, виявити хиби в ньому, змінити підходи до вирішення багатьох проблем, більш розвинути діюче законодавство.

Можно стверджувати, що інститут відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду потребує більшого дослідження та вдосконалення, оскільки він є тим правовим засобом, гарантією захисту законних прав та інтересів громадян, основним завданням якого є звільнити від несправедливого обвинувачення невинного, поновити його добре ім'я, честь та достойно відшкодувати шкоду, протиправно заподіяну службовими особами цих органів.

Використана література

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV /Відомості Верховної Ради України №40 вiд 03.10.2003-2003 р. - 356 с.

2. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». №266/94-ВР від 1 грудня 1994 р. /Голос України №4 від 17 січня 1995 р. - 18 с.

3. Цивільне право України: Навч. посіб. /За ред. І.Д. Копайгора, Г.В.Іваненко, М.І. Панченко - К.: Знання, 2005. - 583 с.

4. Агафонов Сергій. Морально шкодити в Україні почали з 1993-го. Особливості відшкодування моральної шкоди за законодавством. /Закон і Бізнес. №14 (794) 7.04.07 - 13.04.07. - 30 с.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». №4 від 31.03.1995 р. /Право України. - 1995. - №7. - 65 c.

Размещено на Allbest.ru