Теорія оперативно-розшукової діяльності як спеціальне знання в контексті першоджерел слідчої тактики

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РЕФЕРАТ

на тему: Теорія оперативно-розшукової діяльності як спеціальне знання в контексті першоджерел слідчої тактики

Виконала

студентка 4 курсу 12 групи

Чорноусько М.В.

КИЇВ - 2012

Зміст

1. Правове регулювання оперативно-розшукової діяльності

2. Підстави проведення оперативно-розшукової діяльності

1. Правове регулювання оперативно-розшукової діяльності

Під правовим регулюванням в теорії права розуміється специфічна діяльність держави, її органів і посадових осіб по упорядкуванню суспільних відносин шляхом встановлення правових норм і прийняття в необхідних випадках індивідуально-регламентуючих рішень у відповідності з цими нормами по юридично-значимим питанням, які виникають у процесі таких відносин. Правове регулювання носить функціональний, управлінський характер.

Правова основа оперативно-розшукової діяльності в Україні складається із сукупності правових актів, які проголошують правові норми, що регламентують групи однорідних суспільних відносин між державою і особою в процесі діяльності по забезпеченню безпеки людини і суспільства, шляхом застосування спеціальних методів, сил і засобів, і виконання оперативно-розшукових дій, якщо іншими заходами неможливо попередити чи усунути загрозу життєво важливим інтересам людини і суспільства. В такій діяльності через застосування правових норм регламентуються відносини між державою чи її представниками, та особами (перш за все, особами які посягають на об'єкти, які охороняються кримінальним законодавством), і в зв'язку з необхідністю захисту життєво-важливих інтересів особистості, суспільства і держави від злочинних посягань.

Таке регулювання відбувається відповідно до ст.3 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»: Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу національної безпеки, Прикордонні війська, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

Нормативно-правові акти, які регламентують оперативно-розшукову діяльність, можна поділити на три групи:

а) Конституція України і відповідні закони України;

б) нормативно-правові акти міністерств і відомств та судових органів;

в) міжнародно-правові акти, учасником яких є Україна.

Конституція України - основна правова база оперативно-розшукової діяльності. Конституція має найвищу юридичну силу, це закон прямої дії, який застосовується на всій території України. Всі інші закони і відомчі акти повинні відповідати нормам Конституції, а в разі протиріччя їй вони вважаються не дійсними. Пряма дія конституційних норм має безпосереднє відношення до здійснення оперативно-розшукової діяльності.

В ст. 1 Конституції України проголошується, що Україна є незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. Саме в такій державі права і свободи людини і громадянина мають бути пріоритетними і всебічно захищеними. Розділ 2 Конституції України проголошує основні права і свободи людини і громадянина, які визначають основу правового статусу громадянина України. Конституція надає особам право на власність, вибір професії і роду занять, право в'їзду і виїзду з України, таємницю листування, телефонних розмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції, недоторканність житла, особистості, права пересування і вибору місця проживання та інші права і свободи. Обмеження таких прав можливе тільки на підставі судового рішення. Саме про таке можливе обмеження прав громадянина говориться в законодавстві про оперативно-розшукову діяльність. Права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені відповідно до закону тільки в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, державного устрою, моралі, здоров'я, прав і законних інтересів других осіб, забезпечення оборони і безпеки держави. Разом з тим, кожному громадянину, права і свободи якого обмежуються на підставі закону, Конституція гарантує судовий захист і не допускає фізичного і морального приниження честі, гідності та недоторканність особи.

Життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека особи визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини, їх гарантії складають зміст і цілі державної діяльності. Україна, як держава, відповідає перед людиною за свою діяльність. Ствердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Виконання вказаних завдань покладається на всі державні органи і громадські організації. Разом з тим, серед державних органів діють і такі, які створені, в основному, для охорони і захисту прав громадян, тобто для здійснення правоохоронної діяльності. Такі органи наділяються певною компетенцією на здійснення своїх повноважень, в т.ч. і засобами оперативно-розшукової діяльності.

Для правового регулювання оперативно-розшукової діяльності особливе значення мають ті конституційні положення, якими вирішуються питання загальної структури відповідних органів, основи їх взаємовідносин, порядок їх утворення, а також поставлені основні завдання, які вони мають виконувати. В цих розділах Конституції сформульовані принципи побудови правоохоронних органів і відправлення правосуддя в державі. Так, Конституція України встановлює, що численність і структура військових та воєнізованих формувань (якими є і підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Служби національної безпеки України, Прикордонні війська та інші), та їх функції визначаються тільки Верховною Радою України через прийняття законів. Приписи Конституції України - юридична база для розробки і прийняття всіх інших законодавчих актів, в т.ч. актів з питань організації і діяльності судових і правоохоронних органів та їх компетенції в сфері оперативно-розшукової діяльності. Конституція України закріпила положення про розподіл державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову.

Конституція визначає повноваження не тільки Верховної Ради України, як «єдиного органу законодавчої влади в Україні», а встановлює також повноваження Президента України, Кабінету міністрів, Верховного Суду України, Прокуратури, систему судоустрою та судочинства (ст. 106, 113-116, 124, 125, 150, 151 Конституції України). В переліку найважливіших повноважень Президента, встановлених Конституцією, призначення за згодою Верховної Ради, Прем'єр-міністра України і Генерального прокурора України, самостійно - міністрів і керівників Служби безпеки і Державної податкової адміністрації, Державного Комітету по охороні кордонів та інших, які безпосередньо мають відношення до організації діяльності оперативно-розшукових органів. Поряд з державними органами, які вирішують завдання поточних і перспективних питань господарчого будівництва, культури, науки, освіти, оборони і державної безпеки, зовнішньої політики і т.п., діють і такі, які створені тільки (або головним чином), для охорони і захисту права, тобто здійснення діяльності, яка на практиці і в теорії називається правоохоронною. І цьому виду державної діяльності притаманні, тільки для неї характерні, суттєві ознаки. Одна із них проявляється у тому, що така діяльність може здійснюватись тільки шляхом застосування юридичних заходів впливу. До заходів такого роду можна віднести заходи державного примусу і стягнення. Наприклад, якщо особа вчинила злочин, то їй може бути призначено покарання; якщо особа ухиляється від розслідування чи відбуття покарання, то можуть бути застосовані спеціальні заходи розшуку, затримання і примусового стягнення збитків, завданих злочином і направлення до місць позбавлення волі; якщо людина незаконно проникла на територію України, вона може бути примусово видворена; якщо особа займалась незаконною діяльністю, то, стосовно неї, можуть бути вжиті спеціальні заходи розкриття її протиправної поведінки, якщо особа готується вчинити злочин, то правоохоронні органи

Характерним для правоохоронної діяльності являється і те, що вона реалізується у встановленому законом порядку, з дотриманням певних процедур. Всі випадки прийняття рішень про застосування чи незастосування юридичних заходів впливу відбуваються згідно конкретних правил, регламентуючих такі дії. Такі правила підлягають обов'язковому виконанню. Їх порушення може мати наслідком визнання вжитих заходів незаконними недійсними. Так, затримання і звільнення підозрюваного у вчиненні злочину повинні бути оформлені спеціальними протоколами і постановами згідно кримінально-процесуального законодавства, чоловіки і жінки, неповнолітні і дорослі в ізоляторах тимчасового утримання мають утримуватись роздільно, проникнення в приміщення, обшук житла повинні бути не тільки належним чином оформлені, а й відповідним чином санкціоновані.

Нарешті, суттєвою ознакою правоохоронної діяльності є те, що її здійснення покладається, перш за все, на спеціально створені державні органи. Такі органи комплектуються відповідним чином підготовленими спеціалістами. Організація і діяльність таких органів детально і всебічно регламентована законодавством та відомчими актами, направленими на виконання законів.

Правоохоронна діяльність включає в себе і такий вид державної діяльності як роботу по попередженню, виявленню і припиненню злочинів за допомогою спеціальних сил і засобів, в т.ч. і негласного характеру та з використанням інших конфіденційних можливостей, які передбачені законом.

В Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.93 р. в ст. 2 дається перелік правоохоронних органів України. До них відносяться органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони, державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісної охорони, інші органи, здійснюючі правозастосовчу і правоохоронну функції. І цей перелік не повний, оскільки в ньому не враховані державні органи і громадські організації, які в тій чи іншій мірі здійснюють правоохоронні функції. До них слід віднести органи і установи Міністерства юстиції, Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Раду Національної безпеки і оборони України, адвокатуру, розвідувальні органи. Але право здійснювати оперативно-розшукову діяльність надається не усім правоохоронним органам, а тільки тим, які названі в ст. 5 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» та в Законі України «Про розвідувальні органи України» від 22 березня 2001 року.

Згідно цього закону оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

- органів внутрішніх справ - кримінальною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, оперативно-розшуковими апаратами Державної автомобільної інспекції;

- органів служби безпеки розвідкою, контррозвідкою, підрозділами захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічним, оперативного документування і органів розшукової роботи;

- установ Державного департаменту України з питань виконання покарань - оперативними підрозділами;

- прикордонних військ - підрозділами по оперативно-розшуковій роботі;

- управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони;

- органів державної податкової адміністрації - оперативними підрозділами податкової міліції.

Ст. 6 Закону України «Про розвідувальні органи України» право здійснення оперативно-розшукової діяльності надає також спеціальним підрозділам Міністерства оборони України для визначення рівня воєнної загрози, забезпечення оборони і інтересів держави у сферах: воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній та екологічній.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами не допускається.

Оперативно-розшукова діяльність займає важливе місце серед комплексу правових і організаційних заходів, які вживає держава по боротьбі зі злочинністю і захисту законних інтересів людини і суспільства. В сучасний час оперативно-розшукову діяльність здійснюють вже не два, - три суб'єкти, як було раніше (МВС, КДБ, ГРУ), а оперативні підрозділи семи відомств, а прокуратура і суд мають свої повноваження по контролю і використанню результатів оперативно-розшукової діяльності. Компетенція кожного із них встановлюється як загальним законом «Про оперативно-розшукову діяльність» так і законами України: «Про міліцію» від 20.12.90 р; «Про Службу безпеки України» від 25.03.92 р.; «Про прикордонні війська України» від 04.11.91 р.; «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 14.02.98 р. та іншими законами України.

Правову основу оперативно-розшукової діяльності складають не тільки перелічені закони, а й такі, як Кримінально-процесуальний кодекс, Кримінальний кодекс, «Закон про організаційно-правові основи боротьби з корупцією і організованою злочинністю», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про державну таємницю», Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про статус суддів Україні» і ряд інших. Кожний з цих законів регламентує певні групи спеціальних відносин, які виникають в процесі оперативно-розшукової діяльності і у зв'язку з нею.

Кримінально-процесуальний кодекс України містить, зокрема, положення, згідно якого на органи дізнання покладається прийняття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення злочинів і осіб, що їх вчинили , регламентується також робота по розшуку осіб, які вчинили злочини і ухиляються від слідства і суду. Закон України «Про державну таємницю» вказує, що державна таємниця - вид таємної інформації, яка охоплює відомості в сфері оборони, економіки, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може причинити ущерб життєво-важливим інтересам України, а також визначає, що до державної таємниці можуть бути віднесені результати розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності, відомості про осіб, які співробітничають або співпрацювали на конфіденційній основі з органами, здійснюючими таку діяльність, про порядок організації і здійснення охорони вищих законодавчих і виконавчих органів влади, вищих посадових осіб держави, про систему урядового і спеціального зв'язку.

В законах України «Про інформацію» та «Про звернення громадян» викладені пояснення про інформацію стосовно громадян, порядок доступу громадян і організацій до інформації про них, захист інформації і захист права громадян на доступ до інформації, порядок обов'язкового розгляду звернень громадян, реагування та відповіді на них.

Крім законів, правове регулювання оперативно-розшукової діяльності здійснюється також указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами відомств, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність чи її контролюючих.

Президент України має право видавати укази з питань охорони правопорядку, боротьби зі злочинністю, діяльності правоохоронних органів. Так, Президент України 30.12.94 р. видав Указ «Про заходи по удосконаленню діяльності Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю»; 29.04.94р. Указ «Про удосконалення роботи по підготовці законопроектів і проведенню правової реформи». Сфера конкретних відносин, які виникають у процесі оперативно-розшукової діяльності також може регулюватись указами Президента, наприклад від 17.09.96р. «Про комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки», від 21.06.94 р. «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю». У 1996 році Президент України видав Указ про створення у складі Державної податкової адміністрації України Головного управління податкової поліції шляхом підпорядкування Державній податковій адміністрації підрозділів Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування. Більше двох років податкова поліція діяла на підставі Указу Президента, поки 14.02.98 року з введенням в дію Закону У країни «Про внесення змін до Закону України» «Про державну податкову службу в Україні» було організовано податкову міліцію з поширенням на посадових осіб податкової міліції основних прав, визначених законом України «Про міліцію». Президент України, згідно конституційних повноважень, видає розпорядження, в т.ч. з питань правоохоронної та оперативно-розшукової діяльності. Так, розпорядженням Президента України від 07.10.92 р. затверджено Положення про Міністерство внутрішніх справ України, розпорядженням Президента України від 30.12.97 р. затверджено Положення про Міністерство юстиції України. Кабінет Міністрів України затвердив Положення про державну службу охорони при МВС України (Постанова КМ № 615 від 10 вересня 1993 р.). Цим Положенням Державна служба охорони при МВС України визначається як централізована система підрозділів, створених для охорони фізичних і юридичних осіб, державного, колективного, приватного майна, майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб, а також громадян. Кабінетом Міністрів України затверджена ціла низка Положень, постанов, інструкцій, правил, які регламентують різні сторони оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів і їх структурних підрозділів. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.92 р. затверджено Положення про дозвільну систему, яким визначено перелік об'єктів, на які поширюється дозвільна система та порядок виготовлення, придбання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. Цим положенням регламентуються питання обліку і контролю за збереженням і використанням зброї, вибухових і отруйних речовин, ядохімікатів, наркотиків і наркотичної сировини, незаконні операції щодо яких є об'єктом особливої уваги суб'єктів оперативно-розшукової діяльності.

Велике значення в правильному застосуванні законів правоохоронними органами в діяльності по боротьбі зі злочинністю мають керівні роз'яснення, які даються Пленумом Верховного Суду. Такі роз'яснення оформляються у вигляді постанов і містять, як правило, приписи з питань належного застосування законодавства, в тому числі і того, що регламентує організацію для всіх органів і посадових осіб, які застосовують закон, по якому дане роз'яснення.

Генеральний прокурор України видає накази, вказівки і приписи, обов'язкові для виконання всіма органами прокуратури. Так, наприклад, наказом Генерального прокурора України № 2 від 04.04.92 р. передбачена організація роботи по підбору, підготовці, розміщенню кадрів прокуратури та їх вихованню. Прокуратурою України спільно з МВС, СБУ і Держкомкордоном та Мінюстом розроблена інструкція про порядок зносин з закордонними правоохоронними органами, направлення до них службових звернень та виконання їх доручень; інша спільна інструкція передбачає взаємодію правоохоронних органів України при організації затримання та видачі іноземних громадян, які вчинили злочини за кордоном та передачі українським органам правопорядку тих, які вчинили злочини в Україні.

Компетенцію МВС України як центрального органу державної виконавчої влади визначено в Положенні про Міністерство внутрішніх справ України. Цим Положенням передбачено видання актів управління з питань діяльності органів внутрішніх справ, в тому числі і оперативно-розшукової діяльності. Зокрема, п. 7 Положення передбачає, що МВС у межах своїх повноважень видає накази, організує і контролює їх виконання.

Під нормативними актами відомства, здійснюючого оперативно-розшукову діяльність розуміються такі юридичні акти підзаконного) адміністративного нормотворення у вигляді правових актів управління, якими деталізуються норми закону та регламентуються суспільні відносини, що виникають в оперативно-розшуковій діяльності. У разі потреби МВС України видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади спільні акти. Так, МВС разом зі Службою безпеки видало ряд спільних наказів про боротьбу з наркоманією, тероризмом, контрабандою і бандитизмом, разом з Державним комітетом по охороні кордонів - спільний наказ про боротьбу з незаконною міграцією. У спільній інструкції МВС, СБУ, Держмитслужби, Міноборони та Мінюсту України про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 21 вересня 1994 року передбачається:

- взаємне інформування правоохоронними органами один одного про виявлені ними в процесі здійснення своїх функцій причини та умов, що сприяють злочинам та іншим правопорушенням, безпосередня боротьба з якими віднесена до компетенції іншого правоохоронного органу;

- погоджене визначення переліку інформації, оперативний облік якої та використання може сприяти своєчасному вжиттю заходів щодо запобігання злочинам, нормативне закріплення і порядок обліку такої інформації;

- забезпечення введення ступенів готовності у міськрайлінорганах;

- поміщення (звільнення) до ізоляторів тимчасового утримання, що не мають самостійних чергових частин, затриманих і взятих під варту осіб, забезпечення порядку їх конвоювання;

- виконання довідкової роботи при зверненні посадових осіб і громадян з питань роботи міськрайлінорганів та їх служб;

- контроль за станом охорони міськрайлінорганів та їх служб;

- забезпечення збереження службової документації, зброї, спеціальних засобів, засобів захисту, зв'язку, оперативної та криміналістичної техніки, іншого майна, закріпленого за черговою частиною;

- здійснення контролю за додержанням правил пожежної безпеки та санітарних правил в адміністративних будинках міськрайлінорганів та прилеглій до них території.

Відповідно до цих завдань формуються обов'язки добових нарядів та чергових частин. Накази, вказівки і інструкції Міністерства внутрішніх справ України містять приписи стосовно діяльності як центрального апарату, так і територіальних органів внутрішніх справ. Наказом МВС України № 469 від 02.09.94 р. оголошено структуру апарата МВС України, наказом МВС України №235 від 01.10.91 р. затверджено Положення про відділ по контролю за дізнанням в органах внутрішніх справ, наказом № 474 від 01.08.93 р. організована Державна служба по боротьбі з економічними злочинами, а наказом МВС України № 745 від 25.11.92 р. передбачені заходи по удосконаленню структури і організації діяльності підрозділів попереднього слідства і посилення їх взаємодії з оперативними підрозділами системи органів внутрішніх справ.

Що стосується міжнародно-правового регулювання оперативно-розшукової діяльності у сфері міжнародного співробітництва, то воно є різноаспектним і здійснюється на підставі вказаних міжнародних актів і конвенцій, законів та інших нормативних актів України, міжнародних договорів, угод і протоколів та спеціальних міжвідомчих угод і протоколів. Ці документи різні за обсягом і масштабом, напрямкам і метою. Головними задачами при цьому визнаються:

- боротьба зі злочинами проти життя, здоров'я, свободи і гідності, особистості і власності;

- боротьба з бандитизмом, тероризмом і міжнародною злочинністю;

- боротьба з незаконним обігом зброї, боєприпасів, вибухівки, отруйних речовин і радіоактивних матеріалів;

- боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин;

- боротьба з виготовленням і збутом фальшивих документів, грошей і цінних паперів;

- боротьба зі злочинами в сфері економіки;

- боротьба з незаконною міграцією;

- боротьба з контрабандою, а також злочинами, об'єктом яких є культурні й історичні цінності;

- розшук злочинців, безвісно зниклих, державних боржників;

- встановлення осіб невідомих, хворих і дітей, невпізнаних трупів;

- боротьба зі злочинами на автомобільному, повітряному, залізничному, водному транспорті при міжнародних перевезеннях.

Після 1992 року правоохоронні відомства, і в першу чергу, МВС України, почали «стихійно» оформляти у вигляді угод свої спільні дії з відповідними органами, спочатку країн СНД, а потім і інших держав. Уряд і Міністерство внутрішніх справ України за його дорученням протягом 1992-2000 рр. підписали ряд двосторонніх протоколів, заяв, інших документів про співробітництво з питань боротьби зі злочинністю, незаконним обігом наркотичних засобів, забезпечення громадського порядку. Серед них: угода про співробітництво між МВС України і МВС Угорської республіки (12.02.1992 р.); договір про співробітництво між МВС України і МВС Литовської республіки (30.05.1992 р.); угода про співробітництво між МВС України і МВС Латвійської республіки по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин (21.10.1992 р.); договір про співробітництво між урядом Республіки Хорватія й урядом України по боротьбі з тероризмом, контрабандою, зловживанням наркотичних засобів, організованою й іншою злочинністю (26.10.1993 р.); угода про співробітництво у сфері запобігання скоєнню злочинів і в правоохоронній діяльності між урядом України й урядом держави Ізраїль (16.06.1994 р.) та ін.

На урядовому рівні укладені і ратифіковані Верховної Радою України договори про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах із Китайською Народною Республікою (1992 р.), із Литовською Республікою (1993 р.), з Республікою Польща (1993р.), із Республікою Молдова (1993 р.), з Естонською Республікою (1995 р.), з Грузією (1995 р.), з Латвійською Республікою (1995 р.), пізніше підписанні і ратифіковані подібні договори з Румунією, Болгарією, Монголією, В'єтнамом, США та рядом інших країн.

Розвиток міжнародного життя, внутрішні процеси в окремих країнах, виникнення нових незалежних держав на місці колишніх СРСР, Чехословацької Соціалістичної республіки, Соціалістичної Федеративної республіки Югославії і подальший розвиток співробітництва з конкретних питань в умовах незалежності обумовили укладення нових міжнародних договорів між урядами України й окремих держав, а також між МВС України і МВС іноземних країн. Деякі з таких угод є багатосторонніми, інші - двохсторонніми, значна частина домовленостей оформлена протоколами. Нині діють такі міжнародні договірні документи, підписані МВС України і МВС країн-членів СНД:

- Про взаємодію МВС незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю (Алма-Ата, 1992);

- Про взаємовідносини МВС у сфері обміну оперативно-розшуковою інформацією (Чолпон-Ата,1992);

- Про співробітництво МВС в області забезпечення матеріально-технічними засобами і виготовлення спеціальної техніки (Чолпон-Ата, 1992);

- Про співробітництво МВС по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин (Київ, 1992);

- Про співробітництво МВС з техніко-криміналістичного забезпечення оперативно-службової діяльності (Єреван, 1993);

- Про співробітництво МВС у сфері боротьби з організованою злочинністю (Ашхабад, 1994);

- Про порядок передачі та транзитне перевезення осіб, що утримуються під вартою (Ашхабад, 1994);

- Про співробітництво в боротьбі з організованою злочинністю (Харків, 2001).

2. Підстави проведення оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність є однією з найбільш важливих сфер громадського життя, яка потребує суворого дотримання законності, оскільки безпосередньо зачіпає права і свободи людини і громадянина. Слід наголосити на тому, що діяльність оперативно-розшукових підрозділів та їх окремих посадових осіб по виявленню, розкриттю та розслідуванню злочинів та їх профілактики має бути відповідного, адекватного характеру до ступеню суспільної небезпеки злочинного посягання, співвідношенню законності і гласності, конспіративності і відкритості, тотальності оперативних заходів і індивідуальності підходу до тої чи іншої оперативної ситуації. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється через систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. оперативний розшуковий правовий злочинність

Закон дозволяє здійснення оперативно-розшукової діяльності при наявності необхідних підстав для проведення оперативних заходів і використання відповідних засобів, тобто для початку оперативно-розшукової діяльності оперативні підрозділи повинні мати якісь законні приводи. Законні підстави оперативно-розшукової діяльності є гарантією дотримання законності при її проведенні. Підстави встановлюють той обмежувальний характер щодо застосування сил, засобів і методів оперативно-розшукової діяльності, який не допускає безмежного, безконтрольного їх використання. Оперативно-розшукова діяльність представляє собою найбільш результативну державно-правову форму боротьби із злочинністю. Оперативно-розшукові підрозділи, з одного боку, наділені правом широкого використання специфічних сил, засобів і методів в боротьбі із злочинністю, а з іншого боку, у відповідності з кримінально-процесуальним законодавством оперативні підрозділи як органи дізнання наділені і кримінально-процесуальними функціями. Це дає їм можливість за допомогою оперативно-розшукових методів не тільки виявлять осіб, що вчинили злочини, а процесуальним шляхом оформляти, закріплювати отримані фактичні дані як докази. Поєднання таких двох функцій сприяє підвищенню ефективності оперативно-розшукової діяльності в боротьбі зі злочинністю. Кримінально-процесуальне законодавство встановлює вичерпні правила проведення дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ.

Так, ст. 94 КПК України встановлює, що приводом і підставами до порушення кримінальної справи є:

- заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

- повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримати підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

- явка з повинною;

- повідомлення, опубліковані в пресі;

- безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Кримінальна справ може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Якщо порушення кримінальної справи початкова стадія кримінального процесу, яка дає можливість проводити слідчі дії (виняток у невідкладних випадках лише огляд місця події), то оперативно-розшукова діяльність може проводитись за певних законних підстав і до порушення кримінальної справи. Як пише В.П.Хомколов: «...оперативно-розшукові апарати покликані підготувати «фронт» роботи для органів попереднього слідства і за допомогою притаманних їм негласних сил і методів забезпечувати розслідування злочинів».

Оперативно-розшукова діяльність може проводитись лише за наявності достатньої інформації про правопорушення, що містять в собі ознаки злочину та про осіб, причетних до їх вчинення. На органи дізнання, які мають у своєму складі відповідні оперативні підрозділи, прямо покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили.

Не будучи процесуальною, оперативно-розшукова діяльність поєднується з нею при провадженні дізнання і забезпеченні попереднього слідства. Завдяки заходам оперативно-розшукової діяльності можуть бути одержані відомості про злочини і злочинців, отримані предмети й документи, які можуть бути доказами, встановлені місця зберігання майна і цінностей, здобутих злочинним шляхом, місця переховування від слідства і суду, осіб, оголошених в розшук. Але одержані в результаті проведення оперативно-розшукової діяльності фактичні дані можуть набути доказового значення тільки в тому разі, якщо для її проведення були законні підстави, а результати оформлені й перевірені в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним Кодексом.

Такими підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності згідно ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» є:

Наявність достатньої інформації про:

- злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;

- осіб, які готують або вчинили злочин;

- осіб, які переховуються від органів розслідування або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб, які безвісти зникли;

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;

- реальну загрозу життю, здоров'ю, майну, житлу працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя;

- запити повноважних осіб державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної, військової та службової таємниці;

- потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності можуть виникати із заяв, повідомлень громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, вони можуть міститися у письмових дорученням і постановах слідчого, прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів та організацій інших держав, а також у запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної, військової та службової таємниці.

Водночас, забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, а розпочаті повинні бути припинені і відмінені при відсутності підстав, передбачених у ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Інформацію про ознаки протиправних діянь, що готуються або вчинені, а також про осіб, які їх готують або вчиняють, про події і дії, що створюються загрозу державній, військовій, економічній чи екологічній безпеці, яка може бути підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності, якщо немає достатніх даних для вирішення питання про порушення кримінальної справи, можна отримати, як вказує І.В. Сервецький, із:

- аналізу і оцінки оперативної обстановки, вивчення способу життя осіб, схильних, виходячи з поведінки в минулому, до скоєння злочинів;

- розгляду причин і умов вже розслідуваних злочинів;

- вивчення матеріалів кримінальних справ;

- повідомлень засобів масової інформації та інших офіційних повідомлень;

- результатів оперативно-розшукових заходів, підсумку діяльності інших державних органів.

Размещено на Allbest.ru