Проблеми правового режиму майна членів сім'ї

Розгляд правового режиму майна членів сім'ї, які ведуть особисте підсобне господарство. Поняття сім'я в праві, її суб'єктний склад та тенденції розвитку. Порівняльний аналіз правових режимів, умови їх виникнення та формування як регулюючих комплексів.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 31.01.2014
Размер файла 61,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМIЯ УКРАЇНИ

ім. ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Жилінкова Ірина Володимирівна

УДК 347.6

Проблеми правового режиму майна членів сім'ї

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право

і цивільний процес; сімейне право;

міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Харків-2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Азімов Чінгізхан Нуфатович, професор кафедри цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України Шевченко Ярославна Миколаївна, завідуюча відділу цивільного і трудового права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України;

доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Підопригора Опанас Андронович, професор кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Луць Володимир Васильович, завідувач кафедри цивільного права і процесу Прикарпатського державного університету імені Василя Стефаника.

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, кафедра цивільного права, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “31” жовтня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків-24, вул. Пушкінська, 77

Автореферат розісланий “29” вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

Відповідальний за випуск: канд. юрид. наук Ігнатенко В.М.

Підписано до друку 11.09.2000 р. Формат 60х90. Папір офсетний.

Обсяг 1,8 друк. арк. Тир. -- 100. Друкарня інформаційно-правового центру "Ксилон". 61002, м. Харків-2, вул.Сумська, 76-а.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження.

Соціально-економічні зміни, що відбулися в нашій країні за останні роки, зробили вирішальний вплив на розвиток відносин власності, в тому числі й тих, що складаються з участю членів сім'ї. Відродження права приватної власності та поява нових її об'єктів; відміна обмежень відносно складу і кількості майна; розширення рамок договірної ініціативи членів сім'ї - це ті передумови, які спричинили виникнення зовсім нових видів майнових відносин у сім'ї.

На цьому фоні особливої актуальності набуває проблема пошуку і розробки нових правових механізмів, покликаних адекватно регулювати майнові відносини в сім'ї в сучасних економічних умовах. Йдеться про ті внутрішні юридичні засоби, від якості, оптимальності й ефективності яких багато в чому залежить майбутній розвиток сімейних відносин в Україні в цілому.

При цьому вирішального значення набуває концептуальний аспект проблеми. Ідеї та теорії про сутність і роль майнових відносин у сім'ї (про їх незначущість, другорядність і, як наслідок, недостатню розвинутість), що домінували протягом останніх десятиліть, сьогодні виявилися неспроможними. Це викликає необхідність перегляду ряду базових юридичних концепцій, розробки нових підходів до регулювання майнових відносин у сім'ї, визначення стратегії розвитку цих відносин та їх ефективного правового опосередкування в найближчій і віддаленій перспективі. Ці обставини дають підстави говорити про необхідність комплексного наукового дослідження процесу правового регулювання майнових відносин у сім'ї на сучасному етапі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми № 0186.0.070867 "Правові проблеми здійснення майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки".

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розробка цілісної цивілістичної концепції правового режиму майна, яка розкриває закономірності правового регулювання майнових відносин членів сім'ї і сприяє впровадженню найбільш ефективних правових рішень у сфері регулювання цих відносин в сучасних економічних умовах.

Для досягнення вказаної мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

-- визначити поняття сім'ї в праві і коло членів сім'ї -- суб'єктів майнових правовідносин;

-- визначити суть правового режиму майна членів сім'ї як певного правового явища;

-- дослідити структуру правового режиму майна як цілісного регулятивного комплексу, що включає різні за своєю природою і разом з тим тісно пов'язані між собою правові засоби регулятивного характеру;

-- класифікувати види правових режимів майна членів сім'ї виходячи з різних класифікаційних підстав і виявити найбільш істотні особливості кожного з них;

-- проаналізувати основні тенденції правового регулювання майнових відносин членів сім'ї в порівняльно-правовому аспекті й визначити можливості адаптації норм зарубіжного законодавства;

-- визначити основні, найбільш суттєві тенденції та загальну логіку розвитку правового регулювання майнових відносин членів сім'ї в Україні в сучасних економічних умовах;

-- на основі теоретичних висновків про природу правового режиму майна членів сім'ї виявити недоліки й прогалини в правовому регулюванні, визначити їх причини та розробити відповідні пропозиції, спрямовані на усунення цих недоліків і підвищення ефективності правового регулювання майнових відносин у сім'ї.

Об'єкт дослідження становить процес нормативної і, в першу чергу, правової регуляції майнових відносин у сім'ї, шляхів піднесення ефективності правового впливу, загальні тенденції і закономірності розвитку майнових правовідносин у сім'ї.

Предметом дослідження є правовий режим майна членів сім'ї, тобто певний порядок регулювання, що забезпечує оптимальну впорядкованість майнових відносин у сім'ї і всебічний захист прав її членів у нових економічних умовах, який виникає внаслідок дії комплексу взаємопов'язаних правових засобів.

Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. Майнові відносини в сім'ї розглядаються в роботі як складова частина складних соціальних відносин, які в процесі свого історичного розвитку зазнають істотних змін. Дана обставина визначає і динаміку нормативного регулювання майнових відносин у сім'ї, пошук і варіювання правових засобів, що задіяні в процесі правового регулювання сімейних відносин, їх співвідносність з іншими нормативними регуляторами (нормами моралі, релігії, звичаями).

У роботі також використовувалися формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження. Зроблені в дисертації висновки і пропозиції грунтуються на вимогах формальної логіки відносно визначеності, несуперечності, послідовності і обгрунтованості суджень і здійснюються в рамках загальнотеоретичних і цивілістичних конструкцій з використанням понятійного апарату цих наук. Правовий режим майна членів сім'ї розглядається в дисертації як складний, структурований комплекс взаємопов'язаних правових засобів (дозволень, заборон, зобов'язувань, санкцій, норм і т.ін.), кожен елемент якого включається в загальну структуру як його невід'ємний елемент відповідно до вимог юридичної техніки. З іншого боку, правові режими майна, що класифікуються за тими чи іншими підставами (джерелом правового регулювання, структурою, суб'єктним складом і т.ін.), розглядаються як самостійні елементи загальної системи правових режимів, кожен з яких має свої особливі ознаки, що дають змогу розглядати його відокремлено порівняно з іншими видами. В дисертації при аналізі порівняльно-правових аспектів проблеми аналізуються різні правові системи з точки зору порядку регулювання майнових відносин членів сім'ї в країнах романо-германської та англо-американської систем права, широко використовуються зарубіжні матеріали. В свою чергу, новий порядок регулювання майнових відносин у сім'ї, що складається сьогодні в Україні, розглядається в глибокій історичній перспективі, як результат багатовікового розвитку національного права, що дає можливість визначити ті засоби і способи правового впливу, які найбільшою мірою відповідають природі сімейних відносин в Україні.

Теоретичну базу наукового дослідження склали праці вчених у галузі теорії права, цивільного і сімейного права: Ч.Н.Азімова, С.С.Алексєєва, М.В.Антокольської, С.М.Братуся, Я.Р.Веберса, Є.М.Ворожейкіна, В.М.Горшенєва, О.В.Дзери, Н.М.Єршової, О.С.Іоффе, В.М.Корельського, А.І.Корольова, В.В.Луця, А.В.Малько, Л.Б.Максимович, Н.І.Матузова, Р.П.Мананкової, В.Ф.Маслова, Г.К.Матвєєва, В.С.Нерсесянца, О.М.Нечаєвої, В.Д.Перевалова, З.А.Підопригори, О.А.Підопригори, О.А.Пушкіна, Л.М.Пчелінцевої, З.В.Ромовської, В.О.Рясенцева, В.І.Сенчищева, Ю.К.Толстого, О.О.Хазової, Є.О.Харитонова, Є.А.Чефранової, В.Ф.Чигира, Ш.Д. Чиквашвілі, В.П.Шахматова, Я.М.Шевченко, Л.С.Явича, В.Ф.Яковлева та інших.

Зроблені в роботі висновки базуються на результатах досліджень, проведених зарубіжними вченими. До них, зокрема, належать: Л.Бейлі (L. Bailey), Д.Бредлі (D. Bradley), В.Вагнер (Wagner W.), В.Ваггонер (W. Waggoner), Л.Вейтсман (L. Weitzman), М.Веніг (M Wenig), М.Глендон (M Glendon), Д.Гроссен (J. Grossen), Л.Гуггенхеймер (L. Guggenheimer), О.Дженчич (O. Jancic), С.Мілтон (C. Milton), В.Де Фуніак (W. De Funiak), К.Спахт (K. Spaht), Л.Харгрейв (L. Hargrave), С.Шарп (S. Sharp), Д.Янгер (J. Younger).

Наукова новизна дослідження насамперед визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням проблеми правового режиму майна членів сім'ї, в якому обгрунтовуються нові в концептуальному плані і важливі в практичному відношенні положення та висновки, що стосуються правового регулювання майнових відносин членів сім'ї в нових економічних умовах, зокрема:

1. Вперше створена цілісна концепція правового режиму майна членів сім'ї як такого, що виникає внаслідок дії комплексу правових засобів порядку регулювання майнових відносин членів сім'ї, котрий забезпечує здійснення і захист їх майнових прав у нових економічних умовах.

2. Вперше проведена класифікація правових режимів майна членів сім'ї на підставі різних класифікаційних ознак: суб'єктного складу сім'ї, об'єктів права власності, джерела правового регулювання, характеру придбання майна і т.ін.

3. Обгрунтовується новий підхід до характеристики майнових правовідносин членів сім'ї, в зв'язку з чим вони розглядаються як складні комплексні правовідносини з динамічною структурою.

4. На підставі висновків про істотну зміну основних начал регулювання сімейних відносин, розширення принципу диспозитивності та договірної ініціативи членів сім'ї по-новому аргументується положення про те, що сімейне право є підгалуззю цивільного права (при наявності певних особливостей), має з ним єдиний предмет (однорідні за своєю суттю майнові та особисті немайнові відносини) і базується на єдиному методі правового регулювання (методі диспозитивності).

5. Вперше на підставі історичного і детального порівняльно-правового аналізу правових режимів майна подружжя в різних правових системах, діючий в Україні правовий режим майна подружжя визначається як режим спільності придбань (поряд з режимами роздільності і відкладеної спільності, які діють в інших країнах); показано витоки виникнення цього режиму і дана його загальна характеристика.

6. Висловлено новий підхід до визначення об'єктів права власності подружжя, вперше розлядаються правові режими таких об'єктів, як освітній рівень, гудвілл, професійна кваліфікація, діловий досвід подружжя і т.ін.; у контексті нових соціально-правових реалій визначаються правові режими таких складних об'єктів, як земельні ділянки, майно підприємств, цінні папери, квартири і т.ін.

7. Вперше проведена класифікація майнових угод подружжя.

8. Вперше шлюбна угода розглядається в системі подружніх угод і дається класифікація шлюбних угод за різними класифікаційними ознаками (структурою шлюбних угод; часом їх укладення; цільовою спрямованістю тощо).

9. Вперше визначається поняття правового режиму майна батьків і дітей, як особливого порядку регулювання відносин цих осіб, основною метою якого є всебічне забезпечення і підвищений захист майнових прав неповнолітніх, наводиться класифікація правових режимів майна батьків і дітей.

10. По-новому розкривається поняття емансипації неповнолітніх, наводиться класифікація підстав емансипації, аналізується правова природа цього інституту.

11. На основі загальноцивілістичного підходу по-новому розглядається правова природа дій батьків по управлінню майном їхніх неповнолітніх дітей; обгрунтовується необхідність розробки спеціальних правил, що регулюють управлінську діяльність батьків, і котрі передбачають, окрім усього іншого, і відповідальність батьків за неналежне управління майном дитини.

12. Вперше комплексно розглянуті питання правового режиму майна членів селянських (фермерських) господарств; вирішуються спірні питання відносно суб'єктного складу селянських господарств, режимів окремих об'єктів права власності членів селянських господарств (земельних ділянок, засобів виробництва і т.ін.), розділу майна членів селянського (фермерського) господарства.

13. Вперше розглянуто теоретичні і практичні питання правового режиму майна, придбаного спільною працею членів сім'ї, розглянуто окремі види правових режимів цих осіб.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені в роботі висновки та пропозиції були використані і можуть бути використані в подальшому при підготовці і розробці законодавства України, що регулює майнові відносини, в тому числі з участю членів сім'ї, для подальшого аналізу проблем соціально-економічного розвитку і вироблення стратегії правового регулювання сімейних відносин та відносин власності в цілому. Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі, при розробці учбових програм курсів цивільного та сімейного права юридичних вищих навчальних закладів, використані студентами при підготовці наукових робіт і в процесі вивчення курсів цивільного та сімейного права. З врахуванням того, що матеріали дисертації багато в чому базуються на аналізі опублікованої і зібраної автором у процесі узагальнень судової практики, зроблені в роботі висновки можуть бути використані в правозастосовчій діяльності, зокрема при розгляді майнових суперечок, що виникають між членами сім'ї, та при розробці стратегії правозастосування в цій сфері.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, що виконане особисто автором. У процесі роботи над дисертацією автором досліджувалися й аналізувалися нормативні акти, спеціальна наукова література з питань загальної теорії права, цивільного та сімейного права України і зарубіжних країн, матеріали судової практики. Науковий аналіз досліджених матеріалів дав можливість автору розробити власну концепцію правового режиму майна членів сім'ї, зробити ряд теоретичних та практичних висновків і пропозицій, що носять самостійний, творчий характер.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції знайшли своє відображення в індивідуальних монографіях, навчальному посібнику, наукових статтях і тезах виступів на наукових конференціях, заслухані й обговорені на засіданні кафедри. Результати дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, у тому числі за кордоном: республіканська науково-практична конференція "Розвиток національної державності союзної республіки на сучасному етапі" (Київ, АН УРСР, ІДП ім. В.М.Корецького 1990 р.); обласна конференція молодих вчених "Реформа політико-правової системи радянського суспільства і зміцнення соціалістичного правопорядку" (Харків, ХЮІ, 1990); всесоюзна науково-практична конференція "Дитячий будинок сімейного типу: проблеми і рішення" (Москва, Інститут соціології РАН, 1990 р.); науково-практична конференція "Сім'я в кризовому соціумі" (Харків, Міністерство соціального захисту населення України і ін., 1994 р.); міжнародна конференція "Сім'я без кордонів" "Families Across Frontiers" (Кардиф, Великобританія. Міжнародне товариство сімейного права. Cardiff. UK The International Society of Family Law, 1994); республіканська науково-практична конференція "Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку" (Харків, 1995 р.); науково-практична конференція, присвячена пам'яті О.А.Пушкіна (Харків, Університет внутрішніх справ, 1999).

Теоретичні та практичні висновки дисертації були оприлюднені в семінарах, наукових дискусіях і "круглих столах", присвячених проблемам права власності, майнових відносин у сім'ї в нових економічних умовах, захисту прав жінок, які проводилися Академією правових наук України, Національною юридичною академією України ім. Ярослава Мудрого, Університетом внутрішніх справ України, Верховним Судом республіки Крим, Харківським обласним судом за допомогою Американської асоціації юристів ABA/CEELI, Асоціації юристів "Justo Titulo", Харківського центру жіночих досліджень.

Автор була членом робочої групи з розробки проекту Сімейного кодексу України, який пізніше був включений до проекту Цивільного кодексу України (книга шоста - "Сімейне право"); співавтором проекту Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", розробленого Академією правових наук України і направленого у Верховну Раду України. Результати дослідження використовувались також при підготовці відповідей на запити Конституційного Суду України з питань регулювання сімейних відносин, а також зауважень та пропозицій до проекту постанови Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб і сім'ю України" від 12.06.1998 р.

Результати дослідження використовувались автором при читанні лекційного курсу "Цивільне право", а також у ході практичних занять із студентами в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Положення дисертаційного дослідження схвалені на засіданні кафедри цивільного права.

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в трьох індивідуальних монографіях: 1. Жилинкова И.В."Брачный контракт". Харьков. "Ксилон". 1995. 172 с. (5 др. арк.); Жилинкова И.В. "Право собственности супругов". Харьков. "Ксилон". 1997. 236 с. (12 др. арк.); "Правовой режим имущества членов семьи". Харьков. "Ксилон". 2000. 397 с. (17,9 др. арк.); навчальному посібнику "Особисті права та обов'язки батьків і дітей" (Київ, НМК ВО, 1991. 3,24 др. арк.), при підготовці підручника "Цивільне право" (розділ "Цивільні правовідносини"), 23 статтях у провідних спеціалізованих виданнях України та інших країн відповідно до вимог, що пред'являються ВАКом України, тезах наукових виступів.

Усього дисертанткою по темі дисертації опубліковано 38 робіт загальним обсягом близько 53 авторських аркушів.

Структура дисертації. Відповідно до наукових цілей, завдань і логіки дослідження дисертація складається з вступу, п'яти розділів і 11 підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації 407 сторінок, з них основний текст 380 сторінок. Кількість використаних джерел 341.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються об'єкт, предмет та мета дослідження, його логіка та методологія, формулюється теоретичне та практичне значення основних положень дисертації, її наукова новизна, ступінь апробації отриманих результатів, список публікацій по темі дисертації.

Розділ перший "Теоретичні проблеми правового режиму майна членів сім'ї" присвячений загальнотеоретичним питанням правового режиму майна членів сім'ї і складається з трьох підрозділів.

В підрозділі 1.1. вирішується питання визначення в праві поняття сім'ї та окреслюється коло членів сім'ї - учасників сімейних правовідносин. Відзначається, що в цілому поняття сім'ї не є чимось постійним, історично завданим. Особливо стрімкі зміни в цій сфері здійснюються останнім часом. У світі значно змінилися уявлення відносно суб'єктного складу сім'ї і, як наслідок, її загального визначення. У багатьох країнах членами сім'ї визнаються особи, які знаходяться у фактичних шлюбних відносинах. В деяких випадках до кола членів сім'ї включаються також одностатеві особи, шлюби між якими вже почали визнавати юрисдикції ряду країн. Виникають болючі питання відносно визначення сімейного походження дітей, які народилися за допомогою сучасних репродуктивних технологій. Всі ці зміни підтверджують думку про те, що сім'я - це рухлива категорія, тому визначення сім'ї, її сутності, основних ознак та суб'єктного складу завжди мають певний історичний контекст. Ця обставина має велике значення для розуміння процесу правового регулювання сімейних відносин тому, що воно завжди здійснюється в тих чи інших соціально-економічних умовах і передбачає застосування комплексу своєрідних правових засобів, характер і склад яких обумовлені потребами часу.

В роботі відзначається, що в юридичній літературі не склалося єдиного поняття сім'ї, відсутнє і легальне його визначення. В різних галузях права і законодавства також застосовуються різні підходи до цього питання. Головна проблема пов'язана з різним вирішенням питання суб'єктного складу сім'ї. В роботі підтримується думка про те, що поняття сім'ї в праві може бути єдиним. Найбільш придатним для цього вважається використання сімейно-правового визначення, відповідно до якого сім'я -- це коло осіб, які пов'язані між собою спільністю життя, а також правами та обов'язками, що випливають із шлюбу, спорідненості, усиновлення та інших форм прийняття дітей на виховання. Що ж стосується осіб, які не є подружжям або родичами, хоча і набувать певні права та обов'язки, передбачені іншими галузями права та законодавства (цивільного права, житлового законодавства, законодавства про соціальне забезпечення тощо), то вони не можуть визначатися як члени сім'ї. Відносно цих осіб в законодавстві може застосовуватися спеціальний зворот: "до членів сім'ї прирівнюються". Таким чином особи, які разом проживають та ведуть спільне господарство (хоча не пов'язані шлюбом або спорідненістю), можуть прирівнюватися до членів сім'ї в певному діапазоні майнових прав та обов'язків, але не визнаватися членами сім'ї.

В цьому сенсі пропонується визнати певні права осіб, які знаходяться в фактичних шлюбних відносинах (проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу). Якщо ці особи: а) спільно проживали та вели господарство; б) виявляли свої подружні стосунки перед третіми особами; в) здійснювали взаємну матеріальну підтримку, а в разі народження дитини також і виховання неповнолітнього, то майно, набуте ними під час фактичних шлюбних відносин, має належати їм на праві спільної сумісної власності. Важливим є те, що ці особи не визнаються членами сім'ї, а лише набувають певні майнові права. Підтримується думка про доцільність впровадження в юридичний обіг римського терміну "конкубінат".

В дисертації підкреслюється, що хоча члени сім'ї об'єднані взаємними правами та обов'язками, в тому числі і майнового характеру, сім'я не є суб'єктом права і, відповідно, суб'єктом права власності. Безпосередніми учасниками майнових відносин виступають окремі члени сім'ї, тобто особи, які входять до складу тієї чи іншої сім'ї. Володіння сімейним статусом є підставою для набуття членами сім'ї комплексу специфічних майнових прав та обов'язків.

У підрозділі 1.2. розкривається сутність правового режиму майна членів сім'ї. Виходячи з загальнотеоретичних та цивілістичних уявлень про характер правового режиму як такого, правовий режим майна членів сім'ї розглядається в роботі в контексті трьох основних моментів:

По-перше, правовий режим визначається як певний порядок регулювання майнових відносин членів сім'ї. Цей момент має вирішальне значення для розуміння сутності правового режиму в цілому. В роботі обгрунтовується, що, як порядок регулювання майнових відносин, правовий режим майна членів сім'ї має такі основні риси:

а) правовий режим являє собою такий порядок регулювання, що виникає внаслідок дії комплексу взаємопов'язаних правових засобів (дозволень, заборон, зобов'язань, правових норм, санкцій тощо), які тісно пов'язані між собою і в сукупності складають цілісний юридичний механізм. Ці правові засоби належать до різних галузей права і законодавства, тому правовий режим майна членів сім'ї має міжгалузевий характер;

б) правовий режим -- це такий порядок регулювання майнових відносин членів сім'ї, який будується на єдиній диспозитивній основі і має диспозитивність за регулятивний стрижень, вихідну правову основу, яка визначає характер правових засобів, що включаються до складу правового режиму, і загальний напрямок регулювання майнових відносин в сім'ї. На відміну від правових режимів, які будуються на імперативних засадах і властиві галузям публічного права (кримінального, фінансового тощо), правовий режим майна членів сім,ї, як типовий режим приватного права, базується на диспозитивних засадах, правонаділенні учасників майнових відносин і має за основу правового регулювання юридичний дозвіл.

В роботі визначається, що основною тенденцією процесу регулювання сімейних відносин останнього часу є розширення основ диспозитивності, надання учасникам сімейних правовідносин можливості самостійно визначати свої майнові інтереси, набувати відповідних майнових прав та обов'язків. Це дає сьогодні додаткові аргументи уявленню про те, що сімейне право є підгалуззю цивільного права, тому що також будується на засадах диспозитивності і має єдиний з цивільним правом предмет правового регулювання (майнові та особисті немайнові відносини).

в) правовий режим, як певний порядок регулювання майнових відносин членів сім'ї, може включати і негативні за своєю природою юридичні засоби правового регулювання (заборони, санкції, засоби відповідальності і т.ін.), які мають імперативний характер, але це не порушує принципу диспозитивності як єдиної провідної основи регулювання сімейних відносин. Ці засоби відіграють не основну, а допоміжну, забезпечувальну роль. Головна мета включення цих правових засобів до правового режиму майна є всебічне забезпечення, гарантованість і надійний захист майнових прав членів сім'ї;

г) правовий режим - це динамічний правовий механізм, який може змінюватися в разі зміни певних соцільно-економічних реалій. Правове регулювання майнових відносин членів сім'ї потребує гнучких і ефективних методів правового впливу, тому правовий режим майна членів сім'ї моделюється як такий комплекс правових засобів, який допускає заміну застарілих і включення нових елементів правового регулювання (дозволень, заборон, санкцій тощо), виникнення зовсім нових і припинення дії правових режимів, що вже своє видпрацювали.

По-друге, як елемент регулятивного характеру, правовий режим співвідноситься з певним об'єктом правового регулювання. В дисертації зазначається, що, незважаючи на широке використання терміну "правовий режим майна", безпосереднім об'єктом правового режиму як регулятивного комплексу є не майно, а майнові відносини, які складаються з участю членів сім'ї. Це пояснюється тим, що право може впливати лише на суспільні відносини, а не речі, відносно яких ці відносини виникають. Включення терміну "майно" до поняття правового режиму є прийомом юридичної техніки, який дозволяє формулювати стислі правові поняття. У зв'язку з цим в роботі основна увага приділяється саме майновим відносинам членів сім'ї, аналізуються основні риси, які їм притаманні. Робиться висновок про те, що майнові відносини членів сім'ї: а) мають довгочасний характер і можуть визначатися як складні, комплексні правовідносини з дінамічною структурою; б) за своєю природою є особисто-довірчими; в) як правило, мають безоплатний, але можуть мати і оплатний характер.

В свою чергу майнові відносини членів сім'ї складаються відносно тих чи інших речей, юридичні і фактичні якості яких суттєво впливають на порядок регулювання майнових відносин, які виникають з приводу цих речей. Тому в роботі виділяються два основних види правових режимів: а) режими окремих речей (земельних ділянок, жилих будинків, цінних паперів, автомобілів тощо) та б) режими сукупності речей (майна), які належать тим чи іншим членам сім'ї (правові режими майна подружжя, батьків і дітей тощо).

По-третє, правове регулювання сімейних відносин здійснюється в певному напрямку, для досягнення тієї чи іншої мети, тому правовий режим трактується в дисертації як такий порядок регулювання, який має цілеспрямований характер. На основі аналізу норм сімейного законодавства в роботі визначаються такі основні цілі правового регулювання майнових відносин членів сім'ї: 1) всебічне забезпечення майнових прав і інтересів членів сім'ї; 2) встановлення юридичної рівності членів сім'ї в майнових відносинах незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової чи національної належності, стану, освіти тощо; 3) поєднання майнових прав кожного з членів сім'ї з загальносімейними інтересами; 4) підвищений захист майнових прав неповнолітніх і недієздатних членів сім'ї; 5) надання членам сім'ї широких можливостей самостійно встановлювати для себе майнові права і обов'язки.

Виходячи з наведеного, в дисертації робиться висновок про те, що правовий режим майна членів сім'ї -- це побудований на єдиній диспозитивній основі порядок регулювання майнових відносин членів сім'ї, який виникає внаслідок дії комплексу правових засобів (дозволень, зобов'язань, заборон, санкцій тощо) і має за мету впорядкованість цих відносин, забезпечення та всебічний захист майнових прав та інтересів членів сім'ї.

В підрозділі 1.3. визначаються окремі різновиди правових режимів майна членів сім'ї. В дисертації обгрунтовується думка про те, що, хоча правовий режим є єдиним за своєю природою, цілісним юридичним механізмом, він, однак, може розглядатися не в загальному плані, а в тому чи іншому аспекті, в залежності від того, які саме особливості правового регулювання сімейних відносин треба дослідити.

З урахуванням цього за різними класифікаційними ознаками в роботі визначаються такі різновиди правових режимів майна членів сім'ї: 1) за кількісним складом суб'єктів права власності - правові режими спільного і роздільного майна членів сім'ї; 2) залежно від джерела правового регулювання - законний (легальний) та договірний режими; 3) за структурою правового режиму - прості та складні правові режими; 4) за характером набуття майна членами сім'ї - режим спільності набуття майна, режим трудової спільності, режим роздільності майна; 5) в залежності від об'єктів права власності членів сім'ї - режими речей, грошей та цінних паперів; 6) відповідно до характеру юридичних дій відносно майна - загальні та спеціальні правові режими; 7) з точки зору техніко-юридичних прийомів регулювання майнових відносин в сім'ї - загальні правові режими та режими-винятки; 8) за суб'єктним складом членів сім'ї - правові режими майна подружжя, батьків та дітей, членів селянського (фермерського) господарства, а також членів сім'ї, які об'єдналися для спільної праці.

Остання класификація правових режимів - за суб'єктним складом членів сім'ї -- стала базою для подальшого висвітлення в роботі проблеми правового режиму. Тому в наступних розділах дисертації розглядаються правові режими майна тих чи інших членів сім'ї.

У розділі другому досліджуються проблеми правового режиму майна подружжя. Він складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. правовий режим майна подружжя розглядається у порівняльно-правовому аспекті. В дисертації проводиться детальний аналіз правових режимів майна подружжя, які склалися в різних системах права: а) режиму роздільності (separate property), б) відкладеної спільності (deferred community) та в) спільності (community property). Визнається, що ці правові режими суттєво різняться між собою і кожен з них станосить специфічний комплекс правових засобів регулювання майнових відносин подружжя відносно володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до режиму роздільності шлюб не змінює приналежності майна подружжя і кожен з них зберігає право власності на нього. Стосовно ж управління цим майном можуть існувати різні правила, які обумовлюють поведінку подружжя в майновій сфері. Цей режим діє в Великобританії, більшості штатів США та ряді інших країн. Режим відкладеної спільності передбачає такий порядок регулювання майнових відносин подружжя, відповідно до якого майно, набуте подружжям після реєстрації шлюбу залишається роздільним майном подружжя, але в разі припинення шлюбу воно (або тільки приріст майна) об'єднується і поділяється між сторонами. Цей правовий режим склався в кількох європейських країнах - ФРН, Фінляндії, Норвегії.

Найбільша увага в роботі приділяється режиму спільності майна подружжя, що обумовлюється закріпленням саме цього правового режиму в діючому законодавстві України. В цілому режим спільності характеризується як спеціальний порядок регулювання майнових відносин, при якому майно подружжя об'єднується в єдину масу і за кожним з них закріплюються певні права по володінню, користуванню, управлінню та розпорядженню майном. Історичний аналіз демонструє глибокі корені цього правового режиму в правовій історії людства. Окремі елементи режиму спільності були закріплені в Кодексі царя Хаммурапі, праві античного Єгипту та Греції, германських народів -- вестготів. Подальший розвиток цей правовий режим отримав в правових нормах Іспанії - іспанських кодексах, статутах та орданансах, які діяли в різні часи (XVI-XIX ст.). Широке розповсюдження режиму спільності в різних країнах в різних історичних умовах призвело до формування самостійних підвидів режиму спільності. В роботі розглядаються: а) режим універсальної спільності; б) режим спільності рухомого і набутого майна; в) режим спільності набутого майна.

В дисертації доводиться, що правовий режим майна подружжя, який діє в Україні, за своїми ознаками належить до режиму спільності набутого майна. Це випливає з аналізу норм діючого законодавства, відповідно до яких режим спільності розповсюджується тільки на майно, яке було набуто подружжям під час шлюбу. Інші види майна (дошлюбне майно, майно, що було отримане під час шлюбу за договором дарування, внаслідок спадщини тощо) не входять до спільного майна подружжя і належать кожному з них окремо. Це обумовлює порядок регулювання майнових відносин подружжя, визначає комплекс правових засобів, які залучаються для цього, основні цілі нормативного впливу на сімейні відносини.

У підрозділі 2.2. розглядаються проблеми законного режиму майна подружжя. Цей режим визначається як спеціальний порядок регулювання майнових відносин подружжя, який безпосередньо базується на нормах законодавства і має універсальний характер, бо розрахований на всіх осіб, які мають правовий статус подружжя (на відміну від договірного режиму, який діє тільки відносно окремої, конкретно визначеної подружньої пари).

Законний режим майна подружжя, як режим спільності набутого, передбачає наявність як спільного, так і роздільного майна подружжя. Відносно кожного з цих видів майна в праві формується окремий порядок регулювання майнових відносин подружжя. У зв'язку з цим в дисертації розглядаються два підвиди законного режиму майна подружжя: а) режим спільного майна та б) режим роздільного майна.

Перш за все в роботі визначаються види майна, які належать до спільного чи роздільного. У зв'язку з тим, що в сімейному праві діє презумпція спільності майна подружжя, однозначно визначати всі види спільного майна подружжя нема потреби, тому що майно, набуте в період шлюбу, вважається таким, що належить обом з подружжя (протилежне треба доводити). Тому пропонується основну увагу приділити вирішенню питання про види роздільного майна подружжя. В законі прямо вказано, що до роздільного належить: а) майно, набуте до шлюбу; б) отримане в період шлюбу за договором дарування; в) в спадщину; г) речі індивідуального користування; д) майно, яке за рішенням суду було визнано роздільним як набуте за час роздільного проживання. Цей перелік треба доповнити іншими видами майна, які не можуть включатися до спільності. До роздільного майна подружжя пропонується включити: а) кошти, які отримані одним з подружжя як відшкодування моральної шкоди; б) кошти, які отримані як відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою здоров'я; в) аліментні платежі; г) премії (в тому числі закордонні), які отримані одним з подружжя як винагорода за особисті досягнення в галузі науки, літератури та мистецтва; д) інші кошти, які мають строго цільовий характер і забезпечують інтереси одного з подружжя.

В роботі розглядається спірне питання відносно правового режиму плодів та доходів, які в період шлюбу отримує один з подружжя від майна, що належить йому на праві власності (зокрема, режим доходів від діяльності підприємства, учасником якого є один з подружжя). Як загальне правило, плоди та доходи мають належати тому з подружжя, який є власником майна. Для захисту прав іншого з подружжя пропонується надати право суду в разі спору окремих випадках визнавати право на плоди та доходи від роздільного майна одного з подружжя (або їх частку) за іншим з подружжя, який цього потребує.

Як проблемне, в дисертації ставиться питання про визнання об'єктом права власності подружжя так званих "доходів від кар'єри" -- освітнього чи професійного рівня одного з подружжя. Мова йде не про рівень як такий (він не може бути об'єктом права власності), а про спільні кошти, які були використані одним з подружжя на підвищення свого освітнього або професійного рівня. Пропонується надати суду право в окремих випадках визнавати право іншого з подружжя на це майно шляхом врахування вкладених в освіту (підвищення кваліфікації) одного з подружжя грошей під час поділу майна подружжя.

Обгрунтовується думка про те, що угода відносно спільного майна, яка була укладена одним з подружжя без згоди іншого, має визнаватися недійсною повністю. Визнання угоди недійсною в частці, яка належить тому з подружжя, права якого були порушені, може мати місце тільки якщо на це є його згода.

В роботі розглядаються теоретичні проблеми поділу майна подружжя. Зокрема, відзначається, що поділ майна має означати повне припинення режиму спільності і виникнення майнової автономії подружжя. Однак в практиці суди нерідко не поділяють майно (неподільні речі), а визнають частки подружжя в праві власності на нього. Тим самим суди трансформують режим спільної сумісної власності подружжя в режим спільної часткової власності, хоча це не передбачено законодавством. В дисертації пропонується включати до законодавства загальну норму - "Припинення спільної сумісної власності подружжя", яка б передбачала такі способи припинення як: а) розділ майна подружжя (при якому спільність припиняється повністю) та б) визначення часток в спільному майні подружжя (при якому замість спільної сумісної власності виникає спільна часткова власність).

В роботі підтримується думка про те, що перебіг строку позовної давності про поділ майна подружжя має визначатися з часу припинення шлюбу, а не відповідно з загальними правилами - з часу, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

В роботі розглядаються спірні питання правових режимів таких видів майна, як земельні ділянки, квартири в багатоквартирних жилих приміщеннях, майно підприємств, цінні папери, що подружжя набувають в період шлюбу. Пропонуються конкретні рішення законодавчого врегулювання відносин, які виникають відносно цього майна.

В підрозділі 2.3. дається характеристика договірного режиму майна подружжя. Цей режим визначається як такий порядок регулювання майнових відносин подружжя, що складається з комплексу правових засобів, серед яких договір подружжя про організацію своїх майнових відносин відіграє вирішальну роль. При цьому зазначається, що не всі подружні угоди можуть складати базу договірного режиму майна, а тільки ті, які мають за мету зміну законного режиму майна і створення іншого, альтернативного режиму. Договірний режим не виникає внаслідок укладання подружжям таких цивільно-правових угод, як купівля-продаж, дарування, заповіт тощо, тому що ці угоди здійснюються в рамках законодавства і не тягнуть зміну будь-яких законодавчих норм.

В дисертації наводиться класифікація подружніх договорів, які складають базу легального режиму майна подружжя. До них, зокрема, належать: 1) шлюбний договір; 2) договір про поділ спільного майна подружжя; 3) договір про встановлення часток в спільному майні подружжя; 4) договір про передачу роздільного майна одного з подружжя в спільну часткову власність подружжя; 5) договір про передачу роздільного майна одного з подружжя в спільну сумісну власність подружжя; 6) договір про передачу роздільного майна обох з подружжя в спільну часткову власність; 7) договір про передачу роздільного майна обох з подружжя в спільну сумісну власність.

Значна увага в роботі приділяється шлюбному договору. Він характеризується як двостороння угода, яка має за мету зміну законного режиму майна подружжя і встановлення за бажанням сторін режиму-альтернативи, який визначає майнові права та обов'язки сторін. Шлюбний договір може мати як платний, так і безоплатний, двосторонній чи односторонній характер.

Наводиться класификація шлюбних договорів за різними ознаками. В залежності від цільової спрямованості виділяються: 1) шлюбні договори, які мають загальний характер (договори, які визначають майнові відносини подружжя в шлюбі) та 2) шлюбні договори, які мають цільовий характер і укладаються у зв'язку з тим чи іншим станом подружніх стосунків. До них, зокрема, належать договори про встановлення правового режиму майна на випадок: а) роздільного проживання подружжя; б) примирення сторін; в) розірвання шлюбу. Відповідно до часу укладання в роботі виділяються: 1) шлюбні договори, які укладаються до реєстрації шлюбу (дошлюбні договори) та 2) договори, які укладаються під час шлюбу (шлюбні договори в повному розумінні слова). В залежності від структури шлюбні договори класифікуються на договори, які мають: а) просту структуру та б) складну, комплексну структуру.

Обгрунтовується думка про те, що шлюбні договори не можуть включати положень про розпорядження майном подружжя на випадок смерті. При включенні односторонньої угоди в структуру двосторонньої угоди виникає ціла низка проблем, які не можуть бути вирішені в рамках існуючих правових конструкцій. Це стосується порядку виконання такого шлюбного договору, зміни його умов і т.ін.

В дисертації аналізуються підстави визнання шлюбного договору недійсним. До них, зокрема, відносяться: а) порушення нотаріальної форми договору, а також укладання дошлюбного договору неповнолітньою особою без згоди батьків; б) укладання договору особами, які є недієздатними або обмежено дієздатними; в) обмеження договором правоздатності подружжя, а також майнових прав чоловіка, жінки чи дітей; г) укладання договору внаслідок обману, насильства, погрози; д) помилка однієї із сторін відносно обставин, які мають суттєве значення; е) суперечність шлюбного договору діючому законодавству України.

Третій розділ дисертації привячено проблемам правового режиму майна батьків та дітей. Він складається з трьох підрозділів.

В підрозділі 3.1. визначаються поняття та види правових режимів майна батьків та дітей. В роботі підкреслюються особливості правового режиму майна батьків та дітей. Зокрема, відзначається, що відповідно до ступеня своєї імперативності цей правовий режим є найбільш жорстким у порівнянні з режимами майна інших членів сім'ї . Ця обставина цілком зрозуміла. Правовий режим майна батьків та дітей включає цілу низку специфічних правових засобів, які мають забезпечити майнові права дітей, гарантувати надійний захист цих прав від порушення з боку батьків (значно збільшена кількість імперативних норм, які окреслюють рамки, в яких можуть діяти батьки відносно майна неповнолітніх; передбачено чимало норм процедурно-процесуального характеру; закріплені спеціальні санкції проти батьків, які діють всупереч інтересам дітей; передбачені засоби контролю за діями батьків з боку спеціальних державних органів тощо).

В роботі розглядаються окремі види правових режимів майна батьків та дітей. Відповідно до належності майна виділяються: а) режим спільного та б) роздільного майна батьків та дітей. В залежності від конкретних видів об'єктів права власності розглядаються правові режими: а) речей, б) грошей та в) цінних паперів. Відносно характеру набуття майна в роботі виділяються: а) режим спільності набуття майна, б) трудової спільності та в) роздільності майна батьків та дітей. Відзначається, що законодавство не забороняє батькам та дітям в окремих випадках самостійно визначати режим свого майна. Тому є сенс відповідно до джерела правового регулювання виділяти: а) законний та б) договірний режими майна батьків та дітей.

Питання управління батьками майном неповнолітніх розглядаються у підрозділі 3.2. Перш за все відзначається, що, відповідно до законодавства, за життя дітей батьки не мають права на їх майно. Втім, вони зобов'язані управляти майном неповнолітніх дітей належним чином. В дисертації аналізується правова природа дій батьків по управлінню майном неповнолітніх. Проводиться думка про те, що це право не співпадає з правом власності або титульного володіння, а має визначатися як самостійне право на управління чужим майном, яке виникає у батьків в силу прямого припису закону. Юридична кваліфікація дій батьків по управлінню майном дітей має подвійну природу: по відношенню до будь-яких третіх осіб управління майном є правом батьків, в той час як по відношенню до самого неповнолітнього належне управління майном є обов'язком батьків.

Доводиться необхідність прийняття спеціального законодавства, яке б детально регламентувало порядок укладання батьками угод з майном неповнолітніх, інші дії батьків по управлінню майном дитини; передбачало відповідальність за неналежне виконання цих батьківських обов'язків; визначало повноваження органів опіки та піклування по контролю за діями батьків тощо.

В дисертації розглядаються найбільш проблемні питання, які стосуються укладання батьками угод, об'єктом яких є майно неповнолітніх. При цьому відзначається, що далеко не завжди надбання майна на користь неповнолітнього є вигідним для нього. Право власності (особливо відносно нерухомого майна) нерідко обтяжене додатковими обов'язками (сплата податків, штрафів, витрати на збереження майна тощо). Тому пропонується передбачити в законі можливість відмови від майна, яке належить дитині або може перейти до нього внаслідок укладення угод (прийняття спадщини, договору дарування тощо). Така відмова може здійснюватися батьками тільки в інтересах дитини і з дозволу органів опіки та піклування.

В роботі проводиться думка про те, що законодавчої регламентації потребує порядок укладання батьками угод з нерухомим майном неповнолітніх, зокрема договорів застави та оренди. З одного боку, існує певний ризик, що ці угоди можуть порушити майнові права неповнолітніх. З іншого боку, в деяких випадках укладання цих угод може якнайкраще забезпечити інтереси неповнолітнього -- дати додаткові кошти на утримання дитини, сплату налогів за належне йому майно тощо. Головне - розробка і втілення ефективних засобів захисту прав дитини при укладанні цих угод з його майном.

Розглядається питання про порядок передачі батьками частки належних їм прав по управінню майном іншим юридичним або фізичним особам за договором довірчого управління майном неповнолітніх. Відзначається, що учасниками цих правовідносин є: а) батьки дитини - засновники довірчого управління; б) фізичні або юридичні особи, які здійснюють довірче управління майном; в) вигодонабувач - неповнолітня особа, в інтересах якої встановлюється довірче управління майном. Порядок передачі майна дитини в довірче управління, умови, в яких можуть діяти особи, які здійснюють таке управління, умови їх відповідальності і т.ін. мають бути визначені в спеціальному нормативному акті.

В роботі підкреслюється необхідність включення до законодавства України також спеціальних норм, які б передбачали відповідальність батьків за неналежне управління майном неповнолітньої дитини. При цьому відповідальність повинна наступати як в разі навмисних дій батьків, так і внаслідок їх необережності, недбалості, необачливості, якщо при цьому було зменшено чи повністю втрачено майно неповнолітнього. Батьки зобов'язані повністю відшкодувати завдані майну дитини збитки. Як окремий спосіб захисту прав неповнолітніх пропонується внести в законодавство норму, яка б давала право органам опіки та піклування в деяких випадках накладати тимчасову заборону на відчуження батьками майна неповнолітніх. Перш за все це може мати місце в разі порушення проти батьків справи про позбавлення їх батьківства.

Питання реалізації неповнолітніми своїх майнових прав та обов'язків розглядаються в підрозділі 3.3. Зазначається, що реалізація майнових прав неповнолітніх здійснюється: а) самостійними діями неповнолітніх; б) діями неповнолітніх, які здійснюються зі згоди їх батьків. В дисертації розглядаються найбільш спірні питання здійснення неповнолітніми своїх майнових прав. Підтримується думка про те, що неповнолітні мають право складати заповіт відносно коштів, які вони отримали як заробітну плату або стипендію. Неповнолітні мать право розпоряджатися заробітною платою або стипендією на свій розсуд. Передача такого майна за заповітом є одним із способів такого розпорядження, тому загальний принцип, відповідно до якого заповіт мають право укладати лише повнолітні особи, повинно мати виняток відносно коштів, які були отримані неповнолітньою особою за свою працю. Також слушною визнається думка про надання неповнолітнім права розпоряджатися не тільки своєю заробітною платою та стипендією, а й речами, які були придбані за рахунок цієї заробітної плати або стипендії.


Подобные документы

  • Феномен правового режиму в адміністративному праві. Загальна характеристика та принципи адміністративно-правових режимів. Правова основа введення режиму надзвичайного або воєнного стану. Встановлення режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

    курсовая работа [48,7 K], добавлен 21.02.2017

  • Суспільні відносини, що виникають з приводу майна суб’єктів підприємницької діяльності. Підприємство як різновид господарської організації. Правовий статус господарських товариств. Поняття режимів майна і джерела їх формування у сфері господарювання.

    курсовая работа [35,2 K], добавлен 19.02.2015

  • Поняття та форми права власності в цивільному законодавстві. Підстави виникнення права державної власності. Зміст та поняття правового режиму майна. Основні форми здійснення права державної власності. Суб’єкти та об’єкти права державної власності.

    курсовая работа [56,9 K], добавлен 17.02.2011

  • Особливості правового регулювання майна, що використовується у господарській діяльності, джерела його формування. Загальні умови та порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств. Право оперативного управління в сучасній Україні.

    реферат [12,2 K], добавлен 13.03.2012

  • Історія шлюбного договору, його значення. Аналіз договірної форми регулювання відносин подружжя з приводу правового режиму їх спільного майна, його розподілу та майнового утримання. Порядок укладення, виконання, зміни та припинення шлюбного договору.

    курсовая работа [73,7 K], добавлен 01.06.2014

  • Історія виникнення та розвитку приватного підприємства України. Реєстрація приватного підприємства в Україні. Правове регулювання майна приватного підприємства. Актуальні проблеми правового статусу приватного підприємства: проблеми та шляхи їх вирішення.

    дипломная работа [112,0 K], добавлен 08.09.2010

  • Суть поняття та правового режиму біотопів як особливо охоронюваних територій у деяких країнах Європи. Аналіз покращення вітчизняного природоохоронного законодавства. Встановлення посилених законних режимів об'єктів комплексної еколого-правової охорони.

    статья [32,2 K], добавлен 19.09.2017

  • Характеристика проблематики збалансування приватної та державної власності в промисловості. Нормативно-правове забезпечення процесу приватизації державного майна в Україні. Дослідження стану правового регулювання процесу приватизації державного майна.

    курсовая работа [120,1 K], добавлен 04.06.2016

  • Визначення поняття нерухомої власності. Об’єкти нерухомості. Державна реєстрація прав на нерухомість. Підстави виникнення права нерухомої власності. Режим використання нерухомого майна власником. Найм нерухомого майна. Обов’язки власника нерухомого майна.

    реферат [44,3 K], добавлен 14.02.2009

  • Характеристика системи судів загальної юрисдикції. Повноваження вищих спеціалізованих судів. Порядок призначення судді на адміністративні посади, причини звільнення. Аналіз Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: склад, строки повноважень її членів.

    дипломная работа [101,3 K], добавлен 20.04.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.