Правовий захист авторського права і суміжних прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ПЕТРА МОГИЛИ

Реферат

на тему: «Правовий захист авторського права і суміжних прав»

Виконала:

Присяжнюк Катерина

Перевірила:

Мамчур Л.В.

Миколаїв 2013

Зміст

Вступ

1. Характеристика порушень авторського права і суміжних прав

2. Форми захисту авторського права

3. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав

4. Порядок захисту особистих та майнових прав власників авторського права і суміжних прав

5. Процедури захисту авторського права і суміжних прав

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Iнтелектуальна власнiсть -- це поняття, яке охоплює результати творчої дiяльностi у сферi науки, технiки, лiтератури, мистецтва, дизайну та створення товарних знакiв

Вiдповiдно до чинного законодавства України, правом iнтелектуальної власностi є право особи на результат iнтелектуальної, творчої дiяльностi або на iнший об'єкт права iнтелектуальної власностi, визначений Цивiльним кодексом України або iншим законом.

Право iнтелектуальної власностi включає в себе право забороняти або дозволяти використання творiв (текстiв, рисункiв, пiсень, музики), винаходiв, корисних моделей, торгових марок i будь-яких iнших витворiв автора.

Традицiйно iнтелектуальну власнiсть роздiляють на два основних види: промислова власнiсть (право на винахiд, корисну модель, торговi марки, промисловi зразки) i твори, що охороняються авторським правом. Авторське право являє собою особистi немайновi та майновi права авторiв i їх правонаступникiв, пов'язанi зi створенням i використанням творiв науки, лiтератури та мистецтва.

1. Характеристика порушень авторського права і суміжних прав

Авторське право і суміжні права є однією з основних частин всієї системи права інтелектуальної власності. Авторське право захищає права авторів творів та інших правовласників, яким відповідні права належать в силу закону або договору. Суміжні права охороняють інтереси виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного та кабельного мовлення. Згідно з "Глосарію термінів з авторського права та суміжних прав Всесвітньої організації інтелектуальної власності", суміжні права - це права, надані для охорони інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення у зв'язку з публічним використанням творів авторів, всіляких виступів артистів або доведенням до загального відома подій, інформації та будь-яких звуків або зображень) [1; с.15].

Порушення авторських прав і суміжних прав може бути виражене в незаконному використанні об'єктів авторського права, а також у привласненні авторства.

Прикладами незаконного використання об'єктів авторського права або суміжних прав є: "переробка" чужого твору, яка не надає нового твору художньої чи наукової самостійності, примусове співавторство (примус автора до включення в співавтори осіб, що не мають відношення до створення твору), незаконне відтворення чужого твору (перевидання без відома автора його твори, вилучення частини твору, включення у твір коментаря, пояснювального тексту), незаконне поширення чужого твору (реалізація, публічне виконання, подання) всупереч волі автора.

Присвоєнням авторства є випуск у повному обсязі або частині чужого твору під своїм ім'ям, а також видання під своїм ім'ям твору, створеного у співавторстві з іншими особами, без вказівки їх прізвищ.

Продукція, виготовлена і розповсюджується з порушенням авторських прав, називається контрафактної. Частка контрафактної продукції в різних сферах досягає 95 - 98%. Дане кримінальне явище прийняло організовані форми і відрізняється високою суспільною небезпекою.

Кримінальний бізнес, пов'язаний з виготовленням та розповсюдженням контрафактної продукції не відрізняється надприбутковим. Його привабливість пов'язана з вкрай невисоким рівнем ризику. Це є причиною стійкого інтересу до даної діяльності з боку організованих злочинних груп.

Велике місце в незаконному обороті об'єктів інтелектуальної власності займає контрафактна аудіопродукція. За оцінками експертів, в 1996 році в світі було продано 1,5 млрд. піратських аудіокасет і 350 млн. піратських компакт-дисків. Таким чином, кожен третій аудіоносій був зроблений і реалізований з порушенням прав на інтелектуальну власність. Рівень піратства на ринку аудіопродукції трохи знизився (в основному за рахунок великих міст).

Останнім часом відзначаються такі види незаконного використання об'єктів інтелектуальної власності як публічний показ програм супутникового телебачення і організація студій кабельного телебачення без відповідних дозволів (ліцензій).

В області поліграфії та книговидавництва рівень "піратства" становить близько 70 відсотків. Найбільш поширеним видом порушень є збільшення видавництвами тиражу понад зазначений у заявці правовласника, а також незаконний випуск перекладних видань.

Злочини, пов'язані з порушенням авторських прав в більшості випадків є основою інших серйозних економічних злочинів (незаконне використання товарного знака, лжепредпрінімательство, ухилення від сплати податків, митних платежів, обман споживачів та інших).

2. Форми захисту авторського права

Захист авторського права -- одна з важливих категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права. Під захистом авторських прав слід розуміти передбачені законом заходи із їх визнання, припинення їх порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Існують дві форми захисту авторського права, а саме -- юрисдикційна та неюрисдикційна.

Юрисдикційна форма захисту -- це діяльність уповноважених державних органів по захисту порушених чи оспорюваних суб'єктивних авторських прав. Її суть виражається в тому, що особа, права та законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до державного органу, що уповноважений здійснити відповідні заходи для відновлення порушеного права і зупинення правопорушення. В рамках юрисдикційного захисту виділяють також загальний та спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом захист авторських прав здійснюється в судовому порядку. Основна маса цивільно-правових спорів з питань авторського права розглядається судами. Спеціальним порядком захисту авторських прав треба визнати адміністративний порядок їх захисту, він застосовується у вигляді винятку з загального правила в адміністративному порядку, тобто способом захисту є скарга у відповідний державний орган подана особою, права та законні інтереси якої порушені.

Неюрисдикційна форма захисту -- передбачає дії юридичних і фізичних осіб із захисту своїх авторських прав на твір, які здійснюються ними самостійно без звертань в державні або інші компетентні органи. При цьому маються на увазі лише законні способи захисту, наприклад сповіщення порушника про існування авторських прав і пропозицію вирішити спір шляхом переговорів.

Вибір форми захисту прав (юрисдикційна чи не юрисдикційна) та конкретного способу захисту з урахуванням усіх обставин справи залежать як від змісту суб'єктивного права, що підлягає захисту, так і від ступеня небезпеки такого порушення [7; с.15].

Найбiльш розповсюджена процедура вирiшення спорiв щодо прав автора на твiр. Головна мета -- не покарання порушника, а вiдновлення прав iкомпенсацiя збиткiв. У зв'язку з цим законодавство України встановило достатньо широкий спектр способiв такого захисту:

а) визнання виняткового права;

б) припинення дiй, якiпорушують право;

в) вiдновлення положення, що iснувало до порушення права;

г) компенсацiя збиткiв;

д) компенсацiя моральної (нематерiальної) шкоди;

е) визнання незаконним рiшення державного органу.

Пiдставою для притягнення порушника до цивiльно-правової вiдповiдальностiє звернення власника авторських прав iз позовом до суду [4; с.56].

3. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав

Кримінальний кодекс України у ст. 176 встановлює відповідальність за незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди. Основною підставою криміналізації порушення авторського права та суміжних прав є заподіяння істотної шкоди майновим правам суб'єктів авторського права і суміжних прав [2; с.3].

Джерелами інформації про вчинення злочинів у сфері авторського права і суміжних прав можуть бути:

а) оперативна інформація про місця незаконного використання примірників творів, фонограм, відеограм та/або про осіб, які здійснюють таке використання;

б) заяви споживачів про придбання примірників творів, фонограм, відеограм неналежної якості, що викликає сумнів у правомірності виготовлення та розповсюдження таких примірників;

в) заява власника виключних майнових авторських та/або суміжних прав про факти незаконного використання об'єктів авторського права і суміжних прав;

г) матеріали проведення перевірок діяльності суб'єктів підприємництва [2; с.5].

Специфіка розслідування таких злочинів полягає в необхідності встановлення ряду обставин, які свідчать про факт порушення авторського права і суміжних прав. Встановлення потребує факт незаконності використання примірників творів та об'єктів суміжних прав - відтворення, розповсюдження, іншого використання. Встановлення і доказування цієї обставини також може забезпечуватися шляхом отримання показань підозрюваного; огляду приміщення, під час якого виявляються примірники творів та об'єктів суміжних прав, що мають ознаки контрафактності; виїмки незаконно виготовлених примірників творів, фонограм, відеограм на підставі точних даних, що ці об'єкти знаходяться у певної особи чи у певному місці.

З'ясуванню підлягає, хто є власником виключних майнових прав на виявлені та вилучені примірники творів, фонограм, відеограм, які мають ознаки контрафактності. Встановлення цієї обставини може відбуватися шляхом направлення запитів до організацій, що здійснюють діяльність у сфері відтворення та розповсюдження примірників об'єктів авторського права і суміжних прав, з переліком виявлених творів, фонограм, відеограм [5; с.10].

Розслідування злочинів у сфері авторського права і суміжних прав у випадку виявлення фактів незаконного відтворення і розповсюдження примірників творів, фонограм, відеограм потребує точного встановлення, чи є виявлені примірники контрафактними, тобто такими, що відтворені, опубліковані та/або розповсюджені з порушенням авторського права і суміжних прав (ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права”). З метою встановлення цієї обставини органами досудового слідства призначається експертиза, а перед експертом ставляться питання, чи мають виявлені примірники ознаки контрафактності [5; с.17].

4. Порядок захисту особистих та майнових прав власників авторського права і суміжних прав

Автор - головний суб'єкт авторського права. Це фізична особа, творчою працею якої створено твір, що є об'єктом авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права є завершення створення твору, без офіційного оформлення авторства, незалежно від опублікування. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрації твору, або іншого спеціального оформлення, чи дотримання будь-яких формальностей.

Суб'єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці. Іноземні громадяни - автори користуються захистом авторського законодавства в Україні якщо створені ними твори знаходяться в будь-якій об'єктивній формі на території Україні, а якщо ні - то відповідно до міжнародних договорів України та спільними конвенціями з авторського права (Женевської, Бернської) [3; с.115].

Суб'єктами авторського права можуть бути співавтори, якщо твір створений спільною творчою працею двох або більше осіб. Розрізняються два види співавторства:

1) твір утворює одне нерозривне ціле (наприклад, «Золоте теля», «Дванадцять стільців» Ільфа і Петрова);

2) твір складається з 16 частин, кожна з яких виконана певним співавтором і може мати самостійне значення (наприклад, підручник, написаний колективом автора, кожен з яких написав окремі глави).

Суб'єктами авторського права є правонаступники автора - спадкоємці, контрагенти по авторських договорах, до них переходять деякі авторські права [3; с.118].

Авторські права поділяються на: особисті та майнові. Особисті немайнові права - це право авторства, право на авторське ім'я, право на захист твору від усяких перекручувань і зазіхань, право опублікування твору (обнародування). Особисті немайнові права - Право авторства, право на ім'я і право на захист твору і репутації автора безстрокові. Ці права не переходять у спадок. Але спадкоємці можуть здійснювати захист цих прав, і ці правомочності спадкоємців строками не обмежуються. Особисті (немайнові) права автора закріплені в ст. 13 Закону «Про авторське право та суміжні права» і полягають у наступному:

1) вимагати визнання свого авторства, згадування його імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитися анонімним;

3) вибирати псевдонім (вигадане ім'я) у зв'язку з використанням твору;

4) протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора;

5) право на обнародування твору.

Майнові права - це виключні права на використання твору, тобто право відтворювати його, поширювати, привселюдно показувати, привселюдно виконувати, повідомляти для загального відома в ефір мул і по кабелю, перекладати і т.д., а також одержувати авторську винагороду. Розмір винагороди встановлюється договорами, а в законі визначаються лише мінімальні ставки. Майнові права автора перераховані в ст. 14 зазначеного Закону, де передбачається, що автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, зокрема йому належить виключне право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічний показ;

4) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найм чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;

8) здача в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів, у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина; імпорт примірників творів [1; с.35].

5. Процедури захисту авторського права і суміжних прав

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України будь-яка особа (як приватна, так і юридична) має право звернутися до суду за захистом своїх немайнових або майнових прав. Автор або інша особа, яка є власником авторських прав, має право звернутися до суду за захистом авторських прав незалежно від того, чи пов'язано порушення з невиконанням зобов'язань за авторським договором або є незаконним використанням авторських прав. Правом на звернення до суду у зв'язку з порушенням авторських прав мають громадяни, які досягли віку 18 років, і юридичні особи, яким авторські права належать на передбаченому законом підставі [8; с.2].

Громадянин має право представляти свої інтереси в суді як особисто, так і через представника. Наявність спеціальної освіти у представника не потрібно. Однак для кваліфікованого забезпечення захисту інтересів громадянина дуже бажана наявність у представника професійної освіти.

Вкрай важливе значення для правильного вирішення спору має чітку вказівку обставин, на яких позивач засновує свою позовну вимогу до відповідача. Мова йде про обставини, що послужили приводом звернення до суду.

Судовий захист прав інтелектуальної власності (згідно свідоцтва, патенти, ліцензійним договором, договором передачі прав і т.д.) здійснюється:

- У місцевому суді загальної юрисдикції;

- У місцевому господарському суді;

- У третейському суді.

Згідно з Законодавством України право інтелектуальної власності включає немайнові та майнові права. Обсяг прав на об'єкт інтелектуальної власності визначено в Цивільному кодексі і законах. Перш ніж говорити про захист права інтелектуальної власності, таке право треба отримати. І мати документальне підтвердження своїх прав (Свідоцтво, Патент, ліцензійний договір, договір передачі прав і т.д.).

Способи захисту права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України:

1) визнання права (тобто якогось конкретного права інтелектуальної власності; особливо актуально - щодо авторських і суміжних прав);

2) визнання договору недійсним (наприклад, ліцензійного договору);

3) припинення дії, яка порушує право (тобто право інтелектуальної власності);

4) відновлення становища, яке існувало до порушення права (інтелектуальної власності);

5) примусове виконання зобов'язань в натурі (наприклад, виплата неперерахованої ліцензійного платежу за використання об'єкта інтелектуальної власності);

6) зміна правовідносин (наприклад, зміна умов ліцензійного договору на використання об'єкта інтелектуальної власності);

7) припинення правовідносин (наприклад, припинення дії ліцензійного договору на використання об'єкта інтелектуальної власності);

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (наприклад, відшкодування збитків, завданих порушенням права інтелектуальної власності);

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади (наприклад, припинення дії патенту, виданого Держдепартаментом інтелектуальної власності) [8; с.16].

Документи - основа будь-якого судочинства. Починаючи від точності вказівки назви юридичної особи та її адреси в правовстановлюючих документах та закінчуючи правильним оформленням кожного документа, що направляється до суду, - все може справити вкрай важливий вплив на результати розгляду справи судом. Основну складність у суперечці, що виникає у зв'язку із захистом авторських прав, складає необхідність підтвердити приналежність прав авторства на твір, використання якого є предметом спору. Наприклад, молодий автор приніс у видавництво розповідь для публікації, але йому було відмовлено у зв'язку з малохудожній його твори. Через деякий час він дізнається, що його розповідь був опублікований у збірнику, виданому цим видавництвом під іншим ім'ям. Ніхто, крім самого автора і видавця, не був знайомий з цією розповіддю. Відповідно до чинного законодавства встановлена презумпція авторства, заснована на тому, що автором вважається особа, яка вказана в якості такого на оригіналі або примірнику твору. Ступінь труднощі доведення авторства цього парубка буде визначатися наявністю додаткових обставин: наявності у нього інших творів, які або опубліковані, або приналежність їх авторства не заперечується, наявністю інших творів у тієї особи, під ім'ям якого було опубліковано спірне твір, та іншими. Тим не менш, доведення авторства спірного твору буде ускладнено необхідністю призначення експертизи, запрошенням свідків, що значно збільшить тривалість судового процесу. Кілька простіша ситуація з доведенням авторства в інших сферах мистецтва. Наприклад, у художній фотографії та живопису, де оригінал твору невід'ємно пов'язана з самим твором. У цих випадках достатнім підтвердженням авторства твору буде служити наявність на ньому імені або псевдоніма автора, зроблених його рукою. Однак найбільш надійним доказом авторства твору є попередня реєстрація примірника твору.

Захист прав інтелектуальної власності в суді - найбільш ефективний спосіб захисту права на об'єкт інтелектуальної власності [6; с.213].

Висновки

Гідність людини - загальнолюдська цінність, для нормального функціонування будь-якої держави, суспільства в цілому необхідно визнання даної тези. Гідність невід'ємно від людини, воно виражає природу людини, на ньому базуються і з нього випливають права людини, вони є якоюсь формою існування гідності, в них воно отримує своє втілення. Тому за роки незалежності України сформована розгалужена правова база, необхідна для захисту та реалізації авторського і суміжних прав. Створені державні органи, відповідальні за реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. Внаслідок цього зменшився (але залишається досить високим) рівень піратства у сфері інтелектуальної власності, зростають обсяги виплат авторської винагороди.

Водночас, права авторів та суб'єктів суміжних прав продовжують досить часто порушуватись. Це обумовлено як недосконалістю законодавчих і нормативних фактів у сфері інтелектуальної власності, так і недостатньою ефективністю механізму їх реалізації.

На сьогодні актуальною та необхідною є розробка методичних рекомендацій з використання спеціальних знань під час розслідування злочинів у сфері авторського права і суміжних прав, що сприятиме більш повному, точному та всебічному встановленню всіх обставин вчинених злочинів.

право авторський суміжний розслідування

Список використаної літератури

1. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. - К.: Інст. Інтел. власн. І права, 2004. - 260 с.

2. Гулкевич В. Д. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав: автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Львів, 2008. - 20 с.

3. Довгий С.О., Жаров В.О., Зайчук В.О. та ін. Охорона інтелектуальної власності в Україні - К.: Форум, 2002. - 139 с.

4. Зінов В.Г. Управління інтелектуальною власністю. - М.: Справа, 2003. - 512 с.

5. Нерсесян А. С. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності: автореф. дис. … канд. юрид. наук. - К., 2008. - 22 с.

6. Орлюк О.П., Святоцький О.Д. Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч. закладів -- К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. -- 696 с.

7. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. (Із змінами, внесеними згідно із Законами від 16.10.2012).

8. Цивільний процесуальний кодекс України, від 18.03.2004 р., № 1618 - IV.

Размещено на Allbest.ru