Теоретичні аспекти визначення функції прокуратури та мети участі прокурора у цивільному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти визначення функції прокуратури та мети участі прокурора у цивільному судочинстві

О.О. Грабовська

Суттєві зміни в усіх сферах суспільного життя в Україні в останній період часу обумовили розробку та прийняття нових законодавчих актів з метою регулювання суспільних відносин у відповідності з вимогами сьогодення. Серед таких законодавчих актів є і Цивільний процесуальний кодекс України, який було прийнято 18.03.04 (далі - ЦПК України).

Логічно, що внаслідок набрання 01.09.05 чинності новим ЦПК України виникла необхідність в аналізі правових явищ, закріплених у ньому та їх теоретичному обґрунтуванні. Крім того, безпосереднє застосування положень ЦПК України при здійсненні судочинства у цивільних справах протягом чотирьох років дозволяє зробити певні висновки щодо доцільності скасування окремих інститутів, положень ЦПК У 1963 р. і запровадження новел, зокрема, стосовно участі прокурора у цивільному процесі.

Згідно з ч. 3 ст. 26 ЦПК України прокурор є особою, яка бере участь у справі і, відповідно, наділяється певним обсягом прав та обов'язків.

Цілком очевидно, що якщо прокурор є особою, яка бере участь у справі, таким чином він є безпосереднім учасником цивільного судочинства, тобто здійснює урегульовану законодавством України діяльність. А будь-яка діяльність, тим більше такого суб'єкта як прокурор, повинна мати мету, підстави, форми тощо. Визначення всіх цих юридичних чинників є необхідним не лише для розвитку теорії цивільного процесуального права, а й для судової практики, яка свідчить про те, що прокуратура є одним з органів, який бере участь у розгляді та вирішенні судами великої кількості справ. Зокрема, за даними Генеральної Прокуратури України тільки за період з 2007 по квітень 2008 р. прокурорами заявлено 7 тис. позовів на користь дітей за актами прокурорського реагування (велика кількість цих позовів спрямована на захист житлових та майнових прав), внаслідок чого відшкодовано 56 млн. грн [1]. У 2008 р. перевірка прокурорами стану дотримання законодавства про соціальний захист інвалідів у 2008 р. виявила системні порушення прав інвалідів в Україні, зокрема, житлових, пенсійних, у сфері медичного забезпечення тощо. За 2008 р. та два місяці 2009 р. за порушення прав інвалідів до відповідальності притягнуто 1,8 тис. посадових осіб, відшкодовано 25 млн гривень, в тому числі і у судовому порядку [2]. Судова практика також свідчить про активну позицію прокуратури у справах, що виникають з земельних правовідносин, у справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок екологічних катастроф, техногенних аварій, природних аномалій тощо. Таким чином, інститут участі прокурора у цивільному судочинства є дієвим і потребує ґрунтовного аналізу.

Якщо проаналізувати чинне законодавство України, сучасні підручники, посібники з цивільного процесуального права, які використовуються у навчальному процесі у вищих навчальних закладах, науково-практичні коментарі ЦПК України, стає очевидним, що такі категорії як "функції прокуратури", "мета участі прокурора", "форми участі прокурора" у цивільному процесі тлумачаться неоднозначно, суперечливо, з підміною одного поняття іншим. Все це призводить до неоднозначного сприйняття основних засад участі прокурора у цивільному процесі, вносить плутанину як теоретичного, так і предметного характеру в розуміння змісту інституту участі прокурора у цивільному процесі .

Згідно зі ст. 121 Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

* підтримання державного обвинувачення в суді;

* представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

* нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

* нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Отже, у цивільному процесі представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, декларовано Основним законом. Однак виникає питання: ст. 121 визначено функції Прокуратури України у цивільномупроцесі? Мету участі прокурора у цивільному процесі? Завдання? Форми?

Аналіз змісту Закону України "Про прокуратуру" свідчить про те, що до вказаного закону фактично було перенесено відповідні положення Конституції України. Разом з тим вказаний закон апелює таким поняттям як "функція". Зокрема, згідно ч. 2 ст. 5 функцією прокуратури у суді є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Ст. 36-1 розкриває зміст представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Ст. 34 ЗУ "Про прокуратуру" встановлює й завдання прокуратури в судовому процесі - сприяння виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Комплекс статей ЦПК України, які регламентують участь прокурора у цивільному процесі, не містять такого поняття як "функції", "мета", "завдання" тощо участі прокурора у цивільному процесі.

Згідно п. 1 ст. 45 ЦПК, яка визначає основні засади участі у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб вказує, що у випадках, встановлених законом прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Таким чином, ч. 1 ст. 45 ЦПК України визначає саме форми участі прокурора у цивільному процесі (поняття "форма" тлумачиться як "спосіб здійснення, виявлення будь-якої дії" [3]).

Згідно ж ч. 2 цієї ж ст. прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Зміст ст. 45 ЦПК України також сприяє виникненню питання про те, що розумів законодавець під терміном "представництво": мету (завдання) участі прокурора у цивільному процесі, функції? Чи є представництво прокурора за своєю юридичною природою тотожним класичному представництву у цивільному процесі, урегульованим ст. ст. 38-44 ЦпК України?

ЦПК України 1963 р. також не містив конкретики щодо мети, завдань, функцій прокуратури у цивільному процесі. І хоча ст. 121 Глави 14 "Участь у процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права і свободи інших осіб" мала назву "Завдання та форми участі", однак про завдання прокурора у цивільному процесі в ній не йшлося, мета ж участі прокурора у цивільному процесі виділялась лише у випадку залучення прокурора судом до участі у справі або вступу в справу за своєю ініціативою для надання висновків і полягала у здійсненні покладених на прокурора обов'язків.

У сучасних наукових та навчальних юридичних джерелах в більшості випадків виділяють основні засади участі прокурора у цивільному процесі наступним чином: представництво прокурора називають однією з його функцій [4] або процесуальною діяльністю, відповідно до якої прокурор, реалізуючі визначені Конституцією і законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави чи громадянина [5]. В окремих джерелах представництво називають формою участі прокурора у цивільному процесі [6].

Мету ж участі прокурора у цивільному процесі вбачають у наступному: "надання допомоги, сприяння у судовому захисті особам, які внаслідок певних причин (стану здоров'я, матеріального стану, похилого віку тощо) не можуть самостійно захистити свої права, свободи чи інтереси" і ототожнюють з метою участі у справі законних представників [7], або "захист суспільних та державних інтересів, суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб - громадян та організацій" [8].

Таким чином, різноманітність поглядів, неоднозначне застосування юридичної термінології, не дає змоги однозначно визначити основні засади діяльності прокуратури у цивільному процесі. Очевидно, що для того, щоб зробити певний висновок і розмежувати поняття "функція", "завдання", "мета" тощо, необхідно звернутися до їх філологічного тлумачення.

У тлумачному словнику української мови під терміном "функція" розуміється "робота кого-небудь, чого-небудь, обов'язок, коло діяльності когось, чогось; обов'язок, повинність, місія" [9]. Тотожним за значенням є поняття "компетенція", яке включає "коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи" [10]. Під терміном "мета" розуміється "те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти; ціль; заздалегідь намічене завдання; замисел, намір, план" [11], "завдання" - це "визначений, запланований для виконання обсяг роботи, або мета, замисел" [12].

Отже, функція (компетенція) - більш широке поняття, ніж мета (завдання), оскільки мета (завдання) є похідним від функції (компетенції).

Враховуючи положення Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", Цивільного процесуального кодексу України, наукові висновки, а також тлумачення термінів "функція" та "мета", можна зробити логічний висновок, що функцією (компетенцію) прокуратури України у цивільному процесі є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, а метою (завданням) представництва - сприяння виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Література

прокурор цивільний судочинство

1. Медведько А. З Любов'ю та турботою до дітей // Голос України № 81-82, п'ятниця, 25.04.08 - С. 3, 8.

2. Повідомлення про розширене засідання колегії Генеральної прокуратури України "Стан дотримання законодавства про соціальний захист інвалідів" // Голос України № 36 (4536), п'ятниця, 27.02.09. - С. 6. 3. Новий тлумачний словник української мови у 4-х томах. Том 4.

3. К.: Вид-во "Аконіт". - С. 694. 4. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: "Укр. енцикл.", 1998. - С. 160. (736);

4. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре" , 2005. - с. 126.

5. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С. Червоного. - К.: Істина, 2007. - с. 127.

6. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України: пер. з рос. / С.В. Ківалов, Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатий та ін.; за ред. Ю.С. Червоного. - К.; Р.: Юрінком Інтер, 2008. - С. 109.

7. Цивільний процесуа- льний кодекс України: Науково-практичний коментар / С.С. Бичкова, Ю.В. Білоусов, В.І. Бірюков та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. - К.: Атіка, 2008. - С. 112.

8. Цивільний процес України: Підручник / За ред.. Ю.С. Червоного. - К.: Істина, 2007. - с. 116.

9. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / С.С. Бичкова, Ю.В. Білоусов, В.І. Бірюков та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. - К.: Атіка, 2008. - С. 111.

10. Васильев С.В. Гражданский процес: Учебное пособие. - Х.: ООО "Одиссей", 2006. - С. 79.

11. Новий тлумачний словник української мови у 4 т. Том 4. - К.: Вид-во "Аконіт". - С. 707.

12. Новий тлумачний словник української мови у 4-х томах. Том 2. - К.: Вид-во "Аконіт". - С. 305.

13. Новий тлумачний словник української мови у 4-х томах. Том 2. - К.: Вид-во "Аконіт". - С. 611-612.

14. Новий тлумачний словник української мови у 4 т. Том 2. - К.: Вид-во "Аконіт". - С. 46.

Размещено на Allbest.ru